Ухвала

від 12.12.2013 по справі 826/13831/13-а

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/13831/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Кармазін О.А. Суддя-доповідач: Земляна Г.В.

У Х В А Л А

Іменем України

12 грудня 2013 року м. Київ

колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Земляної Г.В.

суддів Горбань Н.І., Межевич М.В.

за участю секретаря Рижкової Ю.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 жовтня 2013 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-фінансова компанія "Промтехноінвест" до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про зобов'язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И Л А :

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «ВФК «Промтехноінвест» (далі по тексту ТОВ «ВФК «Промтехінвест», звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 30.05.2013 р., які прийняті ДПІ у Голосіївському районі м. Києва ДПС: № 0005892230, відповідно до якого позивачу збільшено грошове зобов'язання за платежем «податок на прибуток» на 452 167 грн. за основним платежем та на 60 009 грн. за штрафними санкціями; № 0005882230, відповідно до якого позивачу зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 413 503 грн. (декларація за 2012 р. від 14.04.2013 р.); № 0005902230, відповідно до якого позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «податок на додану вартість» на 55 566 грн. за основним платежем та на 13 891 грн. за штрафними санкціями.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 жовтня 2013 року позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкові повідомлення-рішення від 30.05.2013 № 0005892230, № 0005882230 та № 0005902230, прийняті ДПІ у Голосіївському районі м. Києва ДПС.

Не погоджуючись з прийнятою постановою, представник Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову. В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на незаконність, необґрунтованість та необ'єктивність рішення суду, неповне з'ясування всіх обставин, що мають значення для вирішення справи, порушення судом норм процесуального права, що є підставою для скасування судового рішення.

Заслухавши суддю-доповідача, осіб, що з'явились в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а постанова суду залишенню без змін, з наступних підстав.

Згідно зі п.1 ч.1 ст. 198, ст.200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ч. 1 статі 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд першої інстанції всебічно, повно та об'єктивно розглянув справу, правильно встановив обставини справи, наданим доказам дав правильну правову оцінку і прийшов до обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ДПІ у Голосіївському районі м. Києва ДПС, правонаступником якої є ДПІ у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві, проведено перевірку ТОВ «Виробничо-Фінансова Компанія «Промтехноінвест» (код з ЄДР 32957159; адреса: 03039, м. Київ, Голосіївський район, пр.-т. 40-Річчя Жовтня, 5, квартира 44; визначена позивачем адреса для кореспонденції: 03028; м. Київ, пр.-т. Науки 30 кв. 173) за період з 01.01.2010 р. по 31.12.2012 р.

За результатами перевірки складено акт від 14.05.2013 р. № 294/1-22-30-32957159 (далі - Акт перевірки).

Згідно з висновками Акту перевірки позивачем порушено п. 138.2., п/п. 139.1.9. ПК України, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 452 167 грн., за 3 кв. 2011 р. - на 9719 грн., за 4 кв. 2011 р. на суму 202415 грн., за 2 кв. 2012 р. на суму 161925 грн., за 3 кв. 2012 р. на 77046 грн., за 4 кв. 2012 р. на 1062 грн., та завищення задекларованих збитків на 413 503 грн., у т.ч. за 4 кв. 2012 р. на 413 503 грн.

Крім того, перевіркою встановлено порушення позивачем п. 198.6. ПК України в результаті чого позивачем занижено ПДВ на загальну суму 55 566 грн., у т.ч. за липень 2012 р. на суму 9 537 грн., серпень 2012 р. - 46 029 грн.

На підставі зазначених вище висновків Акту перевірки прийнято оскаржувані рішення від 30.05.2013 р.

За результатами оскарження спірних рішень у структурі податкової служби, спірні рішення залишені без змін.

Не погоджуючи з вказаним податковим повідомленням-рішення позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що в Акті перевірки не наведено жодних обставин та доказів про невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності позивача, незвичності цих операцій, збитковості здійснених операцій, або інших обставин, які б окремо або в сукупності могли б свідчити про не пов'язаність операцій з господарською діяльністю позивача, фіктивність вчинених операцій, а також про те, що вчинення зазначених операцій не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру), а дії позивача та його контрагента були спрямовані на отримання необґрунтованої податкової вигоди.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, оскільки вони знайшли своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи виходячи з наступного.

Так, з матеріалів справи вбачається, що позивачем (покупцем) з ТОВ «Укргазтех» (продавець) укладено договір поставки перетворювача тиску від 21.06.2011 р., № П13-19/11. Згідно даних аналітичного обліку контрагентом реалізовано позивачу зазначений перетворювач на загальну суму 338 199,92 грн., у т.ч. ПДВ 56 366,65 грн. В подальшому дана сума була включена до складу валових витрат та відображена у декларації за 2-3 кв. 2011 р.

Крім того, під час перевірки встановлено, що позивачем з ТОВ «АВС» укладено договір субпідряду від 01.09.2011 р. № 24/11 по реконструкції ГРС «Саджава».

Зазначається, що згідно даних аналітичного обліку у грудні 2011 року позивачу надано субпідрядні послуги на загальну суму 768 585,90 грн., у т.ч. ПДВ 128 097,65 грн.

Під час перевірки також встановлено, що між позивачем та ТОВ «Технокомрезерв» укладено договір поставки від 12.07.2012 р. № 15/12, а також отримано рахунок від 18.07.2012 р. імпульсного блоку живлення, блоку керування, шафа напільна та ін.

Зазначено про оформлення видаткових накладних від 16.07.2012 р. на суму 54 534 грн. з ПДВ, від 18.07.2012 р. на суму 2 685 грн. з ПДВ, від 06.08.2012 р. на суму 221 641,40 грн. з ПДВ, від 14.08.2012 р. на загальну суму 54 434 грн. з ПДВ., з яким позивачу відвантажено продукцію: мікросхеми, транзистори, конденсатори, імпульсні блоки живлення, блоки керування, шафи напільні та інше обладнання.

В Акті перевірки зазначається, що оплата здійснювалась 14.08.2012 р., 15.10.2012 р., 14.08.2012 р., 15.10.2012 р. відповідно на суми 54 534 грн., 54 434 грн., 2 685 грн., 221 641 грн. Податкові накладні видані 16.07.2012 р., 18.07.2012 р., 06.08.2012 р., 14.08.2012 р.

Крім того, позивачем з ТОВ «Адакор-Восток» укладено договір від 18.04.2012 р. поставки труб та кабелю.

Згідно даних аналітичного обліку у червні 2012 р. оформлено надходження до позивача продукції на загальну суму 925 287,50 грн. з ПДВ 154 214,58 грн. Дана сума, як зазначено в Акті перевірки, була включена до складу витрат та відображена в декларації за півріччя 2012 р.

Також, позивач мав правовідносини з ПП «Сенко», в ході перевірки встановлено виставлення на адресу позивача рахунку на поставку оповіщувачів світлозвукових вибухозахищених від 25.07.2012 р. № СФ-000073.

Під час перевірки також встановлено взаємовідносини позивача з ПП «Електрокомплект». Зазначено, що позивачу виставлено рахунок від 11.07.2012 р. № ЕК-0006852 на поставку кінцевого вимикача вибухозахищеного.

Згідно даних аналітичного обліку у серпні 2012 року оформлено постачання продукції на суму 95 000 грн. з ПДВ 15 833,33 грн. Сума по відносинам з цим підприємством включена до складу витрат в декларації за три квартали 2012 р.

Крім того, позивачем з фізичною особою ОСОБА_2 (і.п.н. НОМЕР_1) укладено договір від 31.03.2011 р. (б/н) оренди нежитлового приміщення. Згідно даних аналітичного обліку оформлено надання позивачу послуг з оренди на загальну суму 418 560 грн. без ПДВ. Сума включена до витрат за 4 кв. 2012 р.

Що стосується відносин позивача з ТОВ «Укргазтех», ТОВ «АВС», ПП «Сенко», ПП «Електрокомплект», ТОВ «Адакор-Восток», то висновки ДПІ ґрунтуються на ненаданні позивачем під час перевірки первинних документів, на підставі яких визнаються витрати.

Так, відповідно п. 44.1. ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з п. 44.6. ПК України у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки (у випадках, передбачених абзацами другим і четвертим пункту 44.7 цієї статті), такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.

У разі якщо під час проведення перевірки платник податків надає документи менше ніж за три дні до дня її завершення або коли надіслані у передбаченому абзацом першим цього пункту порядку документи надійшли до контролюючого органу менше ніж за три дні до дня завершення перевірки, проведення перевірки продовжується на строк, визначений статтею 82 цього Кодексу.

Пунктом 85.4. ПК України передбачено, що при проведенні перевірок посадові особи контролюючого органу мають право отримувати у платників податків належним чином завірені копії первинних фінансово-господарських, бухгалтерських та інших документів, що свідчать про приховування (заниження) об'єктів оподаткування, несплату податків, зборів, платежів, порушення вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

У той же час, п. 85.6. ПК України у разі відмови платника податків або його законних представників надати копії документів посадовій (службовій) особі контролюючого органу така особа складає акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови, із зазначенням посади, прізвища, імені, по батькові платника податків (його законного представника) та переліку документів, які йому запропоновано подати.

У разі відмови платника податків або його законного представника від підписання зазначеного акта в ньому вчиняється відповідний запис.

Проте, як встановлено судом першої інстанції, з боку ДПІ не надано - як акту про відмову платника податків надати певний перелік документів, так і переліку документів, які ним позивачу було запропоновано надати, складання якого (переліку) передбачена вимогами п. 85.6. ПК України.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що не доведено факту ненадання позивачем під час перевірки первинних документів на підтвердження формування витрат.

Відтак, враховуючи те, що спірне рішення з податку на прибуток по вказаним контрагентам ґрунтується виключно на обставинах неподання позивачем первинних документів, то суд першої інстанції правомірно зазначає, що в даному випадку не доведено належними доказами, ДПІ не спростовується власне реальність цих операцій та Акт перевірки не містить викладу інших обставин та підстав в обґрунтування висновків ДПІ за вищезгаданими епізодами, враховуючи також надання позивачем за спірними операціями інших документів, які зазвичай супроводжують такі операції, у т.ч. ліцензії, дозволи, матеріали щодо подальшого руху продукції та використання у власній господарській діяльності послуг (у т.ч. ремонтних робіт в орендованому приміщенні, обладнання та замовлення щодо цього приміщення засобів комунікацій), таким чином, суд першої інстанції обґрунтовано не вбачає підстав для висновку про формування позивачем витрат за наведеними епізодами в порушення п. 138.2. та п/п. 139.1.9. ПК України, на порушення яких посилається ДПІ в Акті перевірки.

При цьому, судом першої інстанції встановлено, що позивачем додатково надавались первинні документи до заперечень на акт перевірки, проте під час розгляду заперечень відповідач не надав жодної оцінки цим документам, що вказує на те, що перевірка проведена з порушенням вимог п/п. 75.1.2. ПК України та вказує на те, що спірне рішення (з податку на прибуток, епізоди 1-2, 4-7) прийнято без врахування всіх обставин, що мали значення для прийняття рішення, а отже спірні рішення є такими, що не відповідають вимогам п. 3. ч. 2 ст. 2 КАС України, тобто вже лише з цих підстав є протиправними.

Що стосується взаємовідносин позивача з ТОВ «Технокомрезерв» судом першої інстанції встановлено, що ДПІ не заперечує надання первинних документів за цим епізодом.

Як вбачається з Акту перевірки та встановлено судом першої інстанції, доводи ДПІ за цим епізодом ґрунтуються на поясненнях керівника контрагента щодо непричетності до діяльності цього товариства у зв'язку з чим ДПІ вважає, що спірні операції не проводились.

Так, податкова звітність формується на підставі первинних бухгалтерських документів, які, для надання їм юридичної значимості (сили), крім іншого, мають бути видані за фактично вчиненою операцією.

У той же час, правові наслідки у вигляді виникнення у покупця права на формування витрат та податкового кредиту з ПДВ, виникають за наявності сукупності обставин та підстав, з якими наведені вище норми податкового законодавства пов'язують можливість формування спірних сум витрат та податкового кредиту та які є передумовою його формування.

Зокрема, такі правові наслідки наступають у разі: (1) фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій; (2) документального підтвердження реального здійснення господарських операцій сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду (в залежності від характеру певних операцій) та які містять інформацію про зміст та обсяг операції, підписані уповноваженими особами; (3) придбання товарів/послуг з метою їх використання в господарській діяльності; (4) наявності розумних економічних причин (ділової мети) для здійснення господарських операцій; (5) наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник ПДВ); (6) наявності у покупця податкової накладної, яка відповідає вимогам ст. 201 ПК України та підписана уповноваженою особою.

Судом першої інстанції встановлено, що висновки ДПІ по суті ґрунтуються на припущеннях та недоведених обставинах, сформованих у зв'язку із «ймовірністю» наявності певних обставин.

Так, під час розгляду справи в суді першої інстанції, взагалі не надано пояснень особи на які посилається ДПІ, як і акту ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС від 12.01.2013 р. № 231/22-8/36303038 про неможливість проведення зустрічної звірки контрагента, тобто ДПІ не надано доказів, якими обґрунтовуються спірні рішення, в частині, що стосується взаємовідносин позивача із зазначеним контрагентом.

При цьому, суд першої інстанції обґрунтовано зазначає, що відповідно до постанови Окружного адміністративного суду м. Києві від 27.05.2013 р. по справі № 826/4718/13-а, яка залишена без змін згідно з ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 02.07.2013 р., визнано протиправними дії ДПІ у Печерському районі міста Києва ДПС щодо проведення зустрічної звірки ТОВ «Технокомрезерв», за результатами якої складено Акт № 231/22-8/36303038 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Технокомрезерв» від 21.01.2013 р. Окрім того, визнано протиправними дії ДПІ у Печерському районі міста Києва ДПС, які полягають у складанні Акту № 231/22-8/36303038 про неможливість проведення зустрічної звірки товариства з обмеженою відповідальністю "Технокомрезерв" від 21.01.2013 р. Відтак, зазначений акт, який є базовим доказом в обґрунтування висновків Акту перевірки, є доказом здобутим з порушенням закону, а отже відповідно до приписів ч. 3 ст. 70 КАС України не може братися судом до уваги та бути підставою для висновків Акту перевірки та, відповідно, підставою для прийняття спірного рішення, в частині, що ґрунтується на відносинах позивача із зазначеним контрагентом.

У той же час, суд першої інстанції обґрунтовано зазначає, що сукупність досліджених судом під час розгляду справи первинних, платіжних, облікових та звітних документів, інших відомостей, зокрема, щодо подальшого руху придбаних позивачем товарів за відносинами із зазначеним контрагентом, тобто сукупність тих відомостей та документів, які зазвичай супроводжують та підтверджують виконання операцій такого роду, не дає підстав для сумніву щодо фактичного здійснення спірних операцій, для висновку про нездійснення спірних операцій контрагентом позивача та про відсутність у позивача підстав для формування спірних сум податкових вигод.

Колегія суддів погоджується з доводами суду першої інстанції, що характер спірних операцій відповідає звичайній господарській діяльності позивача.

Вищезгадані первинні документи, податкові накладні видані контрагентом позивача за оподатковуваними операціями за ставкою 20% (за звичайними правилами), що відповідає наведеним вище положенням податкового законодавства стосовно порядку оформлення та підстав їх видачі, наведені в них відомості кореспондуються з даними первинних документів.

Контрагент позивача на момент вчинення господарських операцій, видачі податкових накладних був зареєстрований платником ПДВ, а тому колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанці, що видача ним податкових накладних, є правомірною.

У взаємозв'язку з вищенаведеним, суд першої інстанції обґрунтовано зазначає, що в Акті перевірки не наведено жодних обставин та доказів, які б свідчили про незвичність цін за спірними операціями, або про невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності позивача, незвичності цих операцій, збитковості здійснених операцій, або інших обставин, які б окремо або в сукупності могли б свідчити про не пов'язаність операцій з господарською діяльністю позивача, фіктивність вчинених операцій, а також про те, що вчинення зазначених операцій не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру), а дії позивача та його контрагента були спрямовані на отримання необґрунтованої податкової вигоди.

Отже, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку, що при прийнятті Відповідачем спірних повідомлень-рішень ним не було дотримано вимог законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Разом з тим, в порушення ст.71 КАС України відповідачем ні в суду першої інстанції ні в суді апеляційної інстанції не надано доказів правомірності винесеного податкового повідомлення-рішення.

З огляду на вищезазначене апеляційна інстанція приходить до висновку, що суд першої інстанції правомірно задовольнив позов.

При цьому апеляційна скарга не містить посилання на обставини, передбачені статтями 202 - 204 Кодексу адміністративного судочинства України, за яких рішення суду підлягає скасуванню.

Доводи, викладені заявником в апеляційній скарзі були предметом дослідження суду першої інстанції і не знайшли свого належного підтвердження.

Вказані в апеляційній скарзі процесуальні порушення не призвели до неправильного вирішення справи і не є підставою для скасування судового рішення.

Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, в зв'язку з чим апеляційна скарга залишається без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.4, 8-11, 160, 196, 198, 200, 205, 207, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 жовтня 2013 року - залишити без змін .

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів із дня складання у повному обсязі, тобто з 17 грудня 2013 року шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України у порядку ст.212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя : Г.В.Земляна

Судді: Н.І. Горбань

М.В. Межевич

Головуючий суддя Земляна Г.В.

Судді: Горбань Н.І.

Межевич М.В.