Ухвала

від 22.07.2014 по справі 826/13831/13-а

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 липня 2014 року м. Київ К/800/3894/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючий суддя судді Муравйов О. В. Маринчак Н. Є. Моторний О. А. розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві на постанову та ухвалуОкружного адміністративного суду міста Києва від 03.10.2013 року Київського апеляційного адміністративного суду від 12.12.2013 року у справі№ 826/13831/13-а за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-фінансова компанія «Промтехноінвест» до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві проЗобов'язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В :

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 03.10.2013 року у справі № 826/13831/13-а, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 12.12.2013 року, позов задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Голосіївському районі від 30.05.2013 року № 0005892230, № 0005882230 та № 0005902230.

Не погоджуючись із судовими рішеннями у справі, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить її скасувати, прийняти нове про відмову в позові. Свої вимоги заявник обґрунтовує порушенням судами норм матеріального права.

В запереченнях на касаційну скаргу позивач з вимогами та доводами скаржника не погоджується, просить залишити в силі судові рішення першої та апеляційної інстанцій.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що за результатами проведеної відповідачем перевірки ТОВ «Виробничо-Фінансова Компанія «Промтехноінвест» за період з 01.01.2010 року по 31.12.2012 року складено акт від 14.05.2013 року № 294/1-22-30-32957159, яким зафіксовано порушення п. 138.2, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, яке призвело до заниження податку на прибуток на загальну суму 452 167,00 грн. та завищення задекларованих збитків на 413 503,00 грн.; п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, яке призвело до заниження ПДВ на загальну суму 55 566,00 грн.

На підставі акта перевірки відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення: № 0005892230, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання за платежем «податок на прибуток» на 452 167,00 грн. за основним платежем та на 60 009,00 грн. за штрафними санкціями; № 0005882230, яким позивачу зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток в розмірі 413 503,00 грн.; № 0005902230, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «податок на додану вартість» на 55 566,00 грн. за основним платежем та на 13 891,00 грн. за штрафними санкціями.

Задовольняючи позов, суди першої та апеляційної інстанції виходили з того, що в акті перевірки не наведено жодних обставин та доказів про невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності позивача, незвичності цих операцій, збитковості здійснених операцій, або інших обставин, які б окремо або в сукупності могли б свідчити про не пов'язаність операцій з господарською діяльністю позивача, фіктивність вчинених операцій, а також про те, що вчинення зазначених операцій не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру), а дії позивача та його контрагента були спрямовані на отримання необґрунтованої податкової вигоди.

Колегія суддів погоджується з висновком судів про задоволення позову, виходячи з наступного.

Що стосується відносин позивача з ТОВ «Укргазтех», ТОВ «АВС», ПП «Сенко», ПП «Електрокомплект», ТОВ «Адакор-Восток», то висновки податкового органу ґрунтуються на ненаданні позивачем під час перевірки первинних документів, на підставі яких визнаються витрати.

Відповідно п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно із п. 44.6 ст. 44 Податкового кодексу України у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки (у випадках, передбачених абзацами другим і четвертим пункту 44.7 цієї статті), такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.

У разі якщо під час проведення перевірки платник податків надає документи менше ніж за три дні до дня її завершення або коли надіслані у передбаченому абзацом першим цього пункту порядку документи надійшли до контролюючого органу менше ніж за три дні до дня завершення перевірки, проведення перевірки продовжується на строк, визначений статтею 82 цього Кодексу.

Пунктом 85.6 статті 85 Податкового кодексу України визначено, що у разі відмови платника податків або його законних представників надати копії документів посадовій (службовій) особі контролюючого органу така особа складає акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови, із зазначенням посади, прізвища, імені, по батькові платника податків (його законного представника) та переліку документів, які йому запропоновано подати.

У разі відмови платника податків або його законного представника від підписання зазначеного акта в ньому вчиняється відповідний запис.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідачем не надано ані акта про відмову платника податків надати певний перелік документів, ані переліку документів, які ним позивачу було запропоновано надати, складання якого (переліку) передбачено вимогами п. 85.6 ст. 85 Податкового кодексу України.

Крім того, судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що позивачем додатково надавались первинні документи до заперечень на акт перевірки, проте під час розгляду заперечень відповідач не надав жодної оцінки цим документам.

Оскільки визначення податку на прибуток по вказаним контрагентам ґрунтується виключно на обставинах неподання позивачем первинних документів, а належними доказами податковим органом не спростовується власне реальність цих операцій, акт перевірки не містить викладу інших обставин та підстав в обґрунтування висновків за вищезгаданими епізодами, враховуючи що позивачем за надано документи на підтвердження реальності спірних операцій, суди першої та апеляційної інстанції дійшли вірного висновку про відсутність порушення платником п. 138.2. ст. 138 та пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України щодо наведених епізодів.

Доводи податкового органу щодо взаємовідносин позивача з ТОВ «Технокомрезерв» ґрунтуються на поясненнях керівника контрагента щодо непричетності до діяльності цього товариства.

Проте, під час розгляду справи в суді першої інстанції взагалі не надано пояснень особи, на які посилається відповідач, та акта від 12.01.2013 року № 231/22-8/36303038 про неможливість проведення зустрічної звірки контрагента.

Відповідно до постанови Окружного адміністративного суду м. Києві від 27.05.2013 року у справі № 826/4718/13-а, яка залишена без змін згідно з ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 02.07.2013 року, визнано протиправними дії Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва щодо проведення зустрічної звірки ТОВ «Технокомрезерв», за результатами якої складено акт № 231/22-8/36303038 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Технокомрезерв» від 21.01.2013 року. Визнано протиправними дії Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва, які полягають у складанні акта № 231/22-8/36303038 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Технокомрезерв» від 21.01.2013 року. Відтак, зазначений акт, який є базовим доказом в обґрунтування висновків акту перевірки, є доказом здобутим з порушенням закону, а отже не може братися судом до уваги та бути підставою для висновків, що стали підставою для прийняття спірного рішення, в частині, що ґрунтується на відносинах позивача із зазначеним контрагентом.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що первинні документи щодо придбання та подальшого руху придбаних позивачем товарів за відносинами із зазначеним контрагентом підтверджують фактичне здійснення спірних операцій.

Контрагент позивача на момент вчинення господарських операцій, видачі податкових накладних був зареєстрований платником ПДВ.

Оскільки в порушення ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України податковим органом не доведено обґрунтованості висновків акта перевірки, що стали підставою для прийняття оскаржуваних повідомлень-рішень, колегія суддів погоджується з з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій про задоволення позовних вимог.

Доводи касаційної скарги викладеного не спростовують, а зводяться до переоцінки обставин, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій, що у відповідності до ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України не віднесено до повноважень суду касаційної інстанції.

За таких обставин підстави для задоволення касаційної скарги відсутні.

Керуючись ст. ст. 220, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві відхилити.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 03.10.2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 12.12.2013 року у справі № 826/13831/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, в порядку та у строки, встановлені статтями 236-238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя О. В. Муравйов

Судді Н. Є. Маринчак

О. А. Моторний