Ухвала

від 12.12.2013 по справі 826/14634/13-а

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/14634/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Кобилянський К.М. Суддя-доповідач: Земляна Г.В.

У Х В А Л А

Іменем України

12 грудня 2013 року м. Київ

колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Земляної Г.В.

суддів Горбань Н.І., Межевич М.В.

за участю секретаря Рижкової Ю.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 жовтня 2013 року у справі за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства "Київ-Одяг" до Державної податкової інспекції у Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про зобов'язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И Л А :

Позивач, Публічне акціонерне товариство «Київ-Одяг», звернулось до суду з адміністративним позовом Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві (далі - відповідач), в якій просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 09.09.2013 року № 0007732203, № 0007742203, № 0007752203.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 жовтня 2013 року позов задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві від 09.09.2013 року № 0007732203, № 0007742203, № 0007752203..

Не погоджуючись з прийнятою постановою, представник Державної податкової інспекції у Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову. В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на незаконність, необґрунтованість та необ'єктивність рішення суду, неповне з'ясування всіх обставин, що мають значення для вирішення справи, порушення судом норм процесуального права, що є підставою для скасування судового рішення.

Заслухавши суддю-доповідача, осіб, що з'явились в судове засідання, прокурора прокуратури Подільського району м. Києва, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а постанова суду залишенню без змін, з наступних підстав.

Згідно зі п.1 ч.1 ст. 198, ст.200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ч. 1 статі 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд першої інстанції всебічно, повно та об'єктивно розглянув справу, правильно встановив обставини справи, наданим доказам дав правильну правову оцінку і прийшов до обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, відповідач на підставі наказу № 453 від 06.08.2013 року згідно з пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, пп. 78.1.1, п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України здійснив документальну позапланову невиїзну перевірку ПАТ «Київ-Одяг» з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «Рокко» (код ЄДРПОУ 32218976), ТОВ НВП «Дніпромашбуд» (код ЄДРПОУ 30714555), ТОВ «ОВК-Технологія» (код ЄДРПОУ 34364633), ТОВ «Сонце» (код ЄДРПОУ 31113760) за період з 01.01.2012 року по 31.12.2012 року.

За результатами зазначеної перевірки складено акт від 23.08.2013 року № 391/26-54-22-03-07/01554255 (далі - акт № 391/26-54-22-03-07/01554255), згідно висновків якого, відповідач встановив порушення ПАТ «Київ-Одяг» при взаємовідносинах з ТОВ «Рокко», ТОВ НВП «Дніпромашбуд» та ТОВ «ОВК-Технологія» пп. 14.1.27, пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14, п. 138.1, п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 148 751,00 грн. та завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування податком на прибуток в розмірі 374 753,00 грн., а також порушення позивачем п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України в результаті чого занижено податок на додану вартість у сумі 165 268,00 грн.

По взаємовідносинам ПАТ «Київ-Одяг» з ТОВ «Сонце» відповідач в ході зазначеної перевірки порушень не встановив.

На підставі акту перевірки № 391/26-54-22-03-07/01554255 відповідач виніс наступні податкові повідомлення-рішення: від 09.09.2013 року № 0007742203, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 206 585,00 грн., в т.ч. основний платіж - 165 268,00 грн., штрафні (фінансові) санкції - 41 317,00 грн.; від 09.09.2013 року № 0007732203, яким збільшено грошове зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 185 938,75 грн., з яких 148 751,00 грн. - основний платіж, 37 187,75 грн. - штрафні (фінансові) санкції; від 09.09.2013 року № 0007752203, яким позивачу зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 374 753,00 грн.

Не погоджуючись із зазначеними податковими повідомленнями-рішеннями позивач звернувся до суду.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції прийшов до висновку про відсутність у відповідача підстав для донарахування позивачу суми податку на додану вартість та податку на прибуток, а також зменшення суми бюджетного відшкодування оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями, так як встановлено наявність усіх обов'язкових підстав для формування позивачем податкового кредиту та валових витрат за результатами господарських відносин із ТОВ «Рокко», ТОВ НВП «Дніпромашбуд» та ТОВ «ОВК-Технології» за спірні періоди.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, оскільки вони знайшли своє підтвердження під час апеляційного розгляду.

Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи, колегія суддів зважає на наступне.

Так, з матеріалів справи вбачається, між ПАТ «Київ-Одяг» (Замовник) та ТОВ «Рокко» (Виконавець) укладено Договір № 2/01-05 від 05.01.2012 року, предметом якого є надання Виконавцем Замовнику послуг з прибирання снігу спецтехнікою і будівельними механізмами.

В ході виконання умов вказаного договору, ТОВ «Рокко» було складено акти здачі-приймання робіт (наданих послуг) № 105 від 10.01.2012 року на загальну суму 31200,0 грн., № 156 від 20.01.2012 року на загальну суму 34080,0 грн., № 169 від 29.01.2012 року на загальну суму 34080,0 грн., копії яких наявні в матеріалах справи.

Розрахунки за Договором № 2/01-05 від 05.01.2012 року здійснювались у безготівковій формі, на підтвердження чого позивач надав суду копії банківських виписок та платіжних доручень.

Також, між ТОВ «Рокко» (Продавець) та ПАТ «Київ-Одяг» (Покупець) укладено Договір купівлі-продажу № 02/12 від 02.12.2011 року, відповідно до умов якого Продавець передає у власність Покупця будматеріали та обладнання.

На підтвердження виконання зазначеного договору позивач надав суду копії видаткових накладних щодо постачання будівельних матеріалів та офісного обладнання, а саме: № 122 від 11.01.2012 року на загальну суму 27840,0 грн., № 135 від 12.01.2012 року на загальну суму 13680,0 грн., № 145 від 17.01.2012 року на загальну суму 22662,0 грн., № 162 від 23.01.2012 року на загальну суму 45000,0 грн., № 163 від 24.01.2012 року на загальну суму 43896,0 грн., № 99 від 05.03.2012 року на загальну суму 22500,0 грн., № 109 від 06.03.2012 року на загальну суму 23220,0 грн., № 114 від 12.03.2012 року на загальну суму 43200,0 грн.

Представник позивача зазначив, що транспортування товару від ТОВ «Рокко» здійснювалось власними силами ПАТ «Київ-Одяг», на підтвердження чого надав суду копії товарно-транспортних накладних та подорожніх листів (Т. IV а.с. 53-73), а також копії свідоцтв про реєстрацію транспортних засобів на вантажні транспортні засоби та причіп (Т. IV а.с. 138-140).

Розрахунки за Договором № 02/12 від 02.12.2011 року здійснювались у безготівковій формі, на підтвердження чого позивач надав суду копії банківських виписок та платіжних доручень.

Між ПАТ «Київ-Одяг» (Замовник) та ТОВ «Рокко» (Виконавець) також було укладено Договір № 37 від 02.03.2012 року, предметом якого є комплексне прибирання приміщень за адресою: 04073, м. Київ, вул. Куренівська, буд 2-Б.

В ході виконання умов вказаного договору, ТОВ «Рокко» було складено акт здачі-приймання робіт (наданих послуг) на загальну суму 31 200,00 грн., копія якого наявна в матеріалах справи.

Розрахунки за Договором № 37 від 02.03.2012 року здійснювались у безготівковій формі, на підтвердження чого позивач надав суду копії банківських виписок та платіжних доручень.

За результатами здійснення господарських відносин з ТОВ «Рокко», позивач включив до валових витрат суму у розмірі 274 465,00 грн. та на підставі виданих податкових накладних включив до складу податкового кредиту 62 093,00 грн.

Таким чином, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про правомірність віднесення позивачем сум податкового кредиту за вказаними господарськими операціями, так як, надані позивачем документи свідчать про товарність укладеної угоди та її реальність.

Щодо взаємовідносин позивача з ТОВ НВП «Дніпромашбуд», судом першої інстанції встановлено, що між ПАТ «Київ-Одяг» (Замовник) та ТОВ НВП «Дніпромашбуд» (Підрядник) укладено Договір підряду № 22/04 від 02.04.2012 року, предметом якого є виконання будівельно-ремонтних робіт.

Будівельні роботи ТОВ НВП «Дніпромашбуд» здійснював на підставі ліцензії серії АВ № 356187, виданої Міністерством регіонального розвитку та будівництва України 27.06.2007 року, строк дії якої з 27.06.2007 року по 27.06.2012 року.

На підтвердження виконання зазначеного договору позивач надав копії довідок про вартість виконаних будівельних робіт, актів приймання виконаних будівельних робіт, відомостей витрачених ресурсів витрат підрядника (Т. ІІ а.с.8-47).

Розрахунки за Договором підряду № 22/04 від 02.04.2012 року здійснювались у безготівковій формі, на підтвердження чого позивач надав суду копії банківських виписок та платіжних доручень.

Також, між ПАТ «Київ-Одяг» (Замовник) та ТОВ НВП «Дніпромашбуд» (Постачальник) було укладено Договір поставки № 07/05 від 04.05.2011 року, предметом якого є постачання будівельного обладнання, найменування, кількість та ціна якого зазначається у додатках до даного договору.

Відповідно до додатків №№ 1-3, товаром, що постачався згідно Договору поставки № 07/05 від 04.05.2011 року є вітрини, стелажі, скло та канцелярські товари.

На підтвердження виконання зазначеного договору позивач надав суду копії видаткових накладних, а саме: № 6 від 15.05.2012 року на загальну суму 43800,0 грн., № 22 від 22.05.2012 року на загальну суму 54600,0 грн., № 28 від 24.05.2012 року на загальну суму 38400,0 грн.

Розрахунки за Договором поставки № 07/05 від 04.05.2011 року здійснювались у безготівковій формі, на підтвердження чого позивач надав суду копії банківських виписок та платіжних доручень.

Крім того, між ПАТ «Київ-Одяг» (Замовник) та ТОВ НВП «Дніпромашбуд» (Виконавець) було Договір № 04/06 від 04.06.2012 року, предметом якого є комплексне прибирання приміщень за адресою: 04073, м. Київ, вул. Куренівська, буд 2-Б.

В ході виконання умов вказаного договору, ТОВ НВП «Дніпромашбуд» було складено акти здачі-приймання робіт (наданих послуг) № 2 від 04.06.2012 року на загальну суму 41400,0 грн. та № 10 від 07.06.2012 року на загальну суму 41400,0 грн., копія якого наявна в матеріалах справи.

Розрахунки за Договором № 04/06 від 04.06.2012 року здійснювались у безготівковій формі, на підтвердження чого позивач надав суду копії банківських виписок та платіжних доручень.

Між ПАТ «Київ-Одяг» (Замовник) та ТОВ НВП «Дніпромашбуд» (Постачальник) також було укладено Договір поставки № 12/06 від 12.06.2012 року, відповідно до умов якого Постачальник зобов'язується передати у власність Замовника товар, згідно додатків доданого договору.

Відповідно до додатків №№ 1-4, товаром, що постачався згідно Договору поставки № 12/06 від 12.06.2012 року є стальні листи оцинковані, листи азбоцементні, брус сосни.

На підтвердження виконання зазначеного договору позивач надав суду копії видаткових накладних, а саме: № 13 від 12.06.2012 року на суму 33600,0 грн., № 23 від 15.06.2012 року на суму 33600,0 грн., № 29 від 20.06.2012 року на суму 54 000,0 грн., № 42 від 26.06.2012 року на суму 50 400,0 грн.

Розрахунки за Договором поставки № 12/06 від 12.06.2012 року здійснювались у безготівковій формі, на підтвердження чого позивач надав суду копії банківських виписок та платіжних доручень.

Представник позивача зазначив, що транспортування товару від ТОВ НВП «Дніпромашбуд» за договорами поставки № 07/05 від 04.05.2011 року та № 12/06 від 12.06.2012 року здійснювалось власними силами ПАТ «Київ-Одяг», на підтвердження чого надав суду копії товарно-транспортних накладних та подорожніх листів (Т. IV а.с. 74-100).

За результатами здійснення господарських відносин з ТОВ НВП «Дніпромашбуд», позивач включив до валових витрат суму у розмірі 237 675,00 грн. та на підставі виданих податкових накладних включив до складу до складу податкового кредиту 106 335,00 грн.

Таким чином, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про правомірність віднесення позивачем сум податкового кредиту за вказаними господарськими операціями, так як, надані позивачем документи свідчать про товарність укладеної угоди та її реальність.

Крім того, судом першої інстанції встановлено, що у періоді, що перевірявся позивач також мав взаємовідносини з ТОВ «ОВК-Технології». Між ПАТ «Київ-Одяг» (Замовник) та ТОВ «ОВК-Технології» (Підрядник) укладено Договір підряду на виконання будівельних робіт № 05/08 від 31.06.2012 року, предметом якого є виконання за завданням Підрядника власними і залученими силами будівельно-ремонтних робіт.

Будівельні роботи ТОВ «ОВК-Технології» здійснював на підставі ліцензії серії АД № 040160, виданої Державною архітектурно-будівельною інспекцією України 22.06.2012 року, строк дії якої - з 20.06.2012 року по 20.06.2017 року.

На підтвердження виконання зазначеного договору позивач надав копії довідок про вартість виконаних будівельних робіт, актів приймання виконаних будівельних робіт, відомостей витрачених ресурсів витрат підрядника (Т. ІІ а.с.92-114).

Розрахунки за Договором підряду № 05/08 від 31.06.2012 року здійснювались у безготівковій формі, на підтвердження чого позивач надав суду копії банківських виписок та платіжних доручень.

Також, між ПАТ «Київ-Одяг» (Замовник) та ТОВ «ОВК-Технології» (Постачальник) було укладено Договір поставки № 3/09 від 03.09.2012 року, предметом якого є постачання будівельного обладнання, найменування, кількість та ціна якого зазначається у додатках до даного договору.

Відповідно до додатків №№ 1-4, товаром, що постачався згідно Договору поставки № 3/09 від 03.09.2012 року є: крани кульові фланцеві, болти, гайки, труби, мастика, єврорубіроід, металоконструкції, кабелі, тощо.

На підтвердження виконання зазначеного договору позивач надав суду копії видаткових накладних, а саме: № 78 від 11.09.2012 року на суму 50834,4 грн., № 91 від 14.09.2012 року на суму 50 266,0 грн., № 110 від 19.09.2012 року на суму 50 418,0 грн., № 152 від 26.09.2012 року на суму 49 440,0 грн.

Розрахунки за Договором поставки № 07/05 від 04.05.2011 року здійснювались у безготівковій формі, на підтвердження чого позивач надав суду копії банківських виписок та платіжних доручень.

За результатами здійснення господарських відносин з ТОВ «ОВК-Технології», позивач включив до валових витрат суму у розмірі 196 200,00 грн. та на підставі виданих податкових накладних включив до складу до складу податкового кредиту 72 736,00 грн.

Таким чином, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про правомірність віднесення позивачем сум податкового кредиту за вказаними господарськими операціями, так як, надані позивачем документи свідчать про товарність укладеної угоди та її реальність.

Позивач на підтвердження реальності здійснення договорів поставки і договору купівлі-продажу, укладених у періоді, що перевірявся з ТОВ «Рокко», ТОВ НВП «Дніпромашбуд» та ТОВ «ОВК-Технологія», надав суду також копії актів введення в експлуатацію основних засобів, оборотно-сальдові відомості, актів про списання товарів, оборотів рахунків, порівняльних відомостей списання у витрати будматеріалів (Т. IV а.с. 111-123, 141-216, Т. V а.с.13-151).

На підтвердження виконання вищезазначеними контрагентами будівельно-ремонтних робіт позивач надав до суду фотоматеріали виконаних робіт, копії технічних паспортів на нежитловий будинок (приміщення) за адресою: м. Київ, вул.. Куренівська, 2Б (літ. А, Б, Є, Ж, В, Г, Д, З) (Т. IV а.с. 221-290).

Дослідивши вказані первинні документи, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про їх відповідність вимогам Закону № 996-XIV та про підтвердження факту реальності господарських операцій позивача, які є підставою для формування об'єкта оподаткування податком на прибуток та виникнення права на податковий кредит.

Крім того, судом першої інстанції встановлено, що висновок відповідача про порушення Позивачем вимог податкового законодавства, ґрунтується на аналізі господарської діяльності контрагента позивача з іншими суб'єктами господарювання, зазначене, на думку колегії суддів, не дає достатніх підстав для висновку про безтоварність вищенаведених господарських операцій з огляду на наступне.

Так, в обґрунтування наведених доводів відповідач посилався на матеріали звірок проведених податковими органами, а саме: довідка ДПІ у Бабушкінському районі міста Дніпропетровська № 36/224/32218976 від 26.06.2012 року «Про результати проведення зустрічної звірки ТОВ «Рокко» щодо документального не підтвердження господарських відносин із платником податків ТОВ «Хозстройсервіс» (код ЄДРПОУ 31154791) їх реальності та повноти відображення в обліку за січень 2012 року» (далі - довідка № 36/224/32218976) (Т. IV а.с. 14-19); довідка ДПІ у Бабушкінському районі міста Дніпропетровська № 102/224/32218976 від 01.08.2012 року «Про результати проведення зустрічної звірки ТОВ «Рокко» щодо документального не підтвердження господарських відносин із ТОВ «Антарес конферанс груп» (код ЄДРПОУ 37266982) їх реальності та повноти відображення в обліку за грудень 2011 року, березень 2012 року» (далі - довідка № 102/224/32218976) (Т. IV а.с. 20-29); акт ДПІ у Ленінському районі міста Дніпропетровська від 17.12.2012 року № 1874/227/30714555 «Про неможливість проведення перевірки ТОВ НВП «Дніпромашбуд» щодо документального підтвердження господарських відносин з платниками податків, їх реальності та повноти відображення в обліку за період квітень 2012 року» (далі - акт № 1874/227/30714555) (Т. IV а.с. 36-40); акт ДПІ у Ленінському районі міста Дніпропетровська № 936/22-5/30714555 від 10.09.2012 року «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ НВП «Дніпромашбуд» щодо документального підтвердження господарських відносин з платниками податків, їх реальності та повноти відображення в обліку за період травень 2012 року» (далі - акт № 936/22-5/30714555) (Т. IV а.с. 30-35); акт ДПІ у Ленінському районі міста Дніпропетровська № 1155/226/34364633 від 11.10.2012 року «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «ОВК-Технологія» щодо документального підтвердження господарських відносин з платниками податків, їх реальності та повноти відображення в обліку з 01.07.2012 року по 31.08.2012 року» (далі - акт № 1155/226/34364633) (Т. IV а.с. 41-44).

Разом з тим, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що матеріали вищезазначених довідок та актів складених стосовно контрагентів позивача не можуть бути взяті судом до уваги як доказ відсутності реального характеру здійснення господарських операцій ПАТ «Київ-Одяг» з ТОВ «Рокко», ТОВ НВП «Дніпромашбуд» та ТОВ «ОВК-Технологія».

Крім того, відповідачем не надано суду жодних доказів, які б підтверджували те, що укладення договорів, на підставі яких виникли взаємовідносини між позивачем та його контрагентами, не відповідають дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав та обов'язків.

Суд першої інстанції правомірно не прийняв до уваги посилання відповідача на розбіжності між задекларованим позивачем податковим кредитом та податковими зобов'язаннями контрагентів позивача, оскільки згідно вимог чинного законодавства України, обов'язок контролювати звітність контрагентів на суб'єктів підприємницької діяльності не покладено. Крім того, суб'єкт підприємницької діяльності не має права контролювати звітність або своєчасність сплати податків іншими особами. Якщо віднесення сум до складу податкового кредиту відбувається на підставі належним чином оформлених розрахункових, платіжних та інших документів, обов'язковість ведення яких передбачена правилами ведення податкового обліку, дії платника податку є правомірними.

Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини від 22.01.2009 у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) зазначено, що у разі якщо національні органи за відсутності будь-яких вказівок на безпосередню участь фізичної або юридичної особи у зловживанні, пов'язаним зі сплатою ПДВ, який нараховується у ланцюгу поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов'язання, за дії або бездіяльність постачальника, який перебував поза межами контролю отримувача і у відношенні якого у нього не було засобів перевірки та забезпечення його виконання, то такі владні органи порушують справедливий баланс, який має підтримуватися між вимогами суспільних інтересів та вимогами захисту права власності.

Наявності у позивача та його контрагентів умислу на укладення будь-яких договорів з метою, що завідомо суперечить інтересам держави та суспільства, судом першої інстанції не встановлено

Разом з тим, колегія суддів зазначає, що згідно з п. 200.1, п. 200.2, п. 200.3 ст. 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, гака сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така а враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. Водночас, за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

З урахуванням викладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідачем не доведено, що зміст зазначених вище угод не відповідають дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав і обов'язків чи свідчить про намір сторін ухилитися від оподаткування доходів, отриманих внаслідок виконання договорів або приховування дійсного об'єкту оподаткування, зменшення бази оподаткування, створення штучних підстав для незаконного відшкодування сум сплачених податків за рахунок коштів бюджету, отримання незаконних пільг з оподаткування тощо.

Крім того, суд першої інстанції правомірно звертає увагу на те, що на момент здійснення спірних господарських операцій контрагенти позивача - ТОВ «Рокко», ТОВ НВП «Дніпромашбуд» та ТОВ «ОВК-Технології» знаходились у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, були зареєстрований як платники податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку, вироки суду у кримінальних справах, якими б встановлювався факт фіктивності вказаних підприємств, відсутні, отже дані товариства мали право видавати податкові накладні в період здійснення господарських операцій з ТОВ «Київ-Одяг».

Крім того, чинне законодавство не покладає на платника податків обов'язку перевіряти безпосереднього контрагента на предмет виконання ним вимог податкового законодавства перед тим, як відносити відповідні суми ПДВ до податкового кредиту та заявляти відповідні суми до бюджетного відшкодування та/або формувати об'єкт оподаткування податком на прибуток.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що встановлено наявність усіх обов'язкових підстав для формування позивачем податкового кредиту та валових витрат за результатами господарських відносин із ТОВ «Рокко», ТОВ НВП «Дніпромашбуд» та ТОВ «ОВК-Технології» за спірні періоди, а тому про відсутність у відповідача підстав для донарахування позивачу суми податку на додану вартість та податку на прибуток, а також зменшення суми бюджетного відшкодування оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями.

Разом з тим, в порушення ст. 71 КАС України відповідачем ні в суду першої інстанції ні в суді апеляційної інстанції не надано доказів правомірності винесених податкових повідомлень-рішень.

З огляду на вищезазначене апеляційна інстанція приходить до висновку, що суд першої інстанції правомірно задовольнив позов.

При цьому апеляційна скарга не містить посилання на обставини, передбачені статтями 202 - 204 Кодексу адміністративного судочинства України, за яких рішення суду підлягає скасуванню.

Доводи, викладені заявником в апеляційній скарзі були предметом дослідження суду першої інстанції і не знайшли свого належного підтвердження.

Вказані в апеляційній скарзі процесуальні порушення не призвели до неправильного вирішення справи і не є підставою для скасування судового рішення.

Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, в зв'язку з чим апеляційна скарга залишається без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.4, 8-11, 160, 196, 198, 200, 205, 207, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Оболонському районі Головногоуправління Міндоходів у м. Києві - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 жовтня 2013 року - залишити без змін .

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів із дня складання у повному обсязі, тобто з 17 грудня 2013 року шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України у порядку ст.212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя : Г.В.Земляна

Судді: Н.І. Горбань

М.В. Межевич

Головуючий суддя Земляна Г.В.

Судді: Горбань Н.І.

Межевич М.В.