Ухвала

від 26.08.2014 по справі 826/14634/13-а

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 серпня 2014 року м. Київ К/800/64433/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючий суддя судді Муравйов О. В. Вербицька О. В. Рибченко А. О. розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві на постанову та ухвалуОкружного адміністративного суду міста Києва від 14.10.2013 року Київського апеляційного адміністративного суду від 12.12.2013 року у справі№ 826/14634/13-а за позовомПублічного акціонерного товариства «Київ-Одяг» до Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві провизнання недійсними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В :

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.10.2013 року у справі № 826/14634/13-а, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 12.12.2013 року, позов задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві від 09.09.2013 року № 0007732203, № 0007742203, № 0007752203.

Не погоджуючись із судовими рішеннями у справі, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати, прийняти нове про відмову в позові. Свої вимоги заявник обґрунтовує порушенням судами норм матеріального та процесуального права, зокрема, пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, пп. 138.1.1 п. п. 138.1, 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, п. 149.1 ст. 149, п. 185.1 ст. 185. п. 188.1 ст. 188, п. п. 198.1, 198.3, 198.6 ст. 198, п. п. 200.1, 200.2 ст. 200 Податкового кодексу України, ст. ст. 203, 215, 216, 228 Цивільного кодексу України, ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Заперечення на касаційну скаргу не надходили, що не перешкоджає її розгляду по суті.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що за результатами проведеної відповідачем документальної позапланової невиїзної перевірки ПАТ «Київ-Одяг» з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «Рокко», ТОВ «ОВК-Технологія», ТОВ «Сонце» за період з 01.01.2012 року по 31.12.2012 року складено акт від 23.08.2013 року № 391/26-54-22-03-07/01554255, яким зафіксовано порушення позивачем пп. пп. 14.1.27, 14.1.36 п. 14.1 ст. 14, п. п. 138.1, 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, у зв'язку з чим занижено податок на прибуток на загальну суму 148 751,00 грн. та завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування податком на прибуток в розмірі 374 753,00 грн., а також порушення позивачем п. п. 198.1, 198.3, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, у зв'язку з чим занижено податок на додану вартість в сумі 165 268,00 грн.

На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 09.09.2013 року: № 0007742203, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 206 585,00 грн., в т.ч. основний платіж - 165 268,00 грн., штрафні (фінансові) санкції - 41 317,00 грн.; № 0007732203, яким збільшено грошове зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 185 938,75 грн., з яких 148 751,00 грн. - основний платіж, 37 187,75 грн. - штрафні (фінансові) санкції; № 0007752203, яким позивачу зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток в розмірі 374 753,00 грн.

Задовольняючи позов, суди першої та апеляційної інстанцій, виходили з відсутності у відповідача підстав для донарахування позивачу суми податку на додану вартість та податку на прибуток, а також зменшення суми бюджетного відшкодування оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями у зв'язку із наявністю усіх обов'язкових підстав для формування позивачем податкового кредиту та валових витрат за результатами господарських відносин із ТОВ «Рокко», ТОВ НВП «Дніпромашбуд» та ТОВ «ОВК-Технології» в спірних періодах.

Колегія суддів погоджується з таким висновком судів, враховуючи наступне.

Відповідно до пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 131 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування податку на прибуток підприємств є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу (п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України).

Згідно із п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу) (п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України).

Положеннями п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України встановлено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів (послуг), на вимогу їх покупця, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Отже, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат та податкового кредиту з ПДВ наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів/робіт/послуг, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, а не лише оформлення відповідних документів або рух грошових коштів на рахунках платників податку.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що реальність господарських операцій по виконанню договорів № 2/01-05 від 05.01.2012 року щодо надання послуг з прибирання снігу спецтехнікою і будівельними механізмами, № 02/12 від 02.12.2011 року купівлі-продажу будматеріалів та обладнання, № 37 від 02.03.2012 року щодо послуг комплексного прибирання приміщень за адресою: 04073, м. Київ, вул. Куренівська, буд 2-Б, укладених між ПАТ «Київ-Одяг» (Замовник) та ТОВ «Рокко»; № 22/04 від 02.04.2012 року щодо підряду на виконання будівельно-ремонтних робіт, № 07/05 від 04.05.2011 року щодо поставки будівельного обладнання, № 04/06 від 04.06.2012 року щодо послуг з комплексного прибирання приміщень за адресою: 04073, м. Київ, вул. Куренівська, буд 2-Б, № 12/06 від 12.06.2012 року щодо постачання товару, укладених ПАТ «Київ-Одяг» (Замовник) та ТОВ НВП «Дніпромашбуд»; № 05/08 від 31.06.2012 року, щодо виконання будівельно-ремонтних робіт, № 3/09 від 03.09.2012 року, щодо постачання будівельного обладнання, укладених ПАТ «Київ-Одяг» та ТОВ «ОВК-Технології», підтверджується наявними в матеріалах справи первинними документами.

Податкові накладні, видані позивачу його контрагентами у відповідності з порядком, встановленим п. 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України, реквізити даних наданих документів відповідають вимогам первинних документів, які передбачено ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

На підтвердження реальності здійснення договорів поставки і договору купівлі-продажу, укладених у періоді, що перевірявся з ТОВ «Рокко», ТОВ НВП «Дніпромашбуд» та ТОВ «ОВК-Технологія», надав копії актів введення в експлуатацію основних засобів, оборотно-сальдових відомостей, актів про списання товарів, оборотів рахунків, порівняльних відомостей списання у витрати будматеріалів.

На підтвердження виконання вищезазначеними контрагентами будівельно-ремонтних робіт позивач надав до суду фотоматеріали виконаних робіт, копії технічних паспортів на нежитловий будинок (приміщення) за адресою: м. Київ, вул. Куренівська, 2Б (літ. А, Б, Є, Ж, В, Г, Д, З).

Доводи відповідача про порушення позивачем вимог податкового законодавства, які ґрунтується на аналізі господарської діяльності контрагента позивача з іншими суб'єктами господарювання, обґрунтовано відхилено судами, оскільки це не є безумовною підставою для висновків щодо безтоварності господарських операцій, якщо відповідні первинні документи вказують на протилежне.

На момент здійснення спірних господарських операцій контрагенти позивача - ТОВ «Рокко», ТОВ НВП «Дніпромашбуд» та ТОВ «ОВК-Технології» знаходились у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, були зареєстровані як платники податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку, вироки суду у кримінальних справах, якими б встановлювався факт фіктивності вказаних підприємств, відсутні, отже дані товариства мали право видавати первинні документи та податкові накладні в період здійснення господарських операцій з ТОВ «Київ-Одяг».

Судами першої та апеляційної інстанцій правомірно зазначено, що чинне законодавство не покладає на платника податків обов'язку перевіряти безпосереднього контрагента на предмет виконання ним вимог податкового законодавства перед тим, як відносити відповідні суми ПДВ до податкового кредиту та заявляти відповідні суми до бюджетного відшкодування та/або формувати об'єкт оподаткування податком на прибуток.

Враховуючи що, судами першої та апеляційної інстанцій встановлено наявність усіх обов'язкових підстав для формування позивачем податкового кредиту та валових витрат за результатами господарських відносин із ТОВ «Рокко», ТОВ НВП «Дніпромашбуд» та ТОВ «ОВК-Технології» за спірні періоди, оскаржувані повідомлення-рішення є протиправними.

Оскільки в порушення ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України податковим органом не доведено обґрунтованості висновків акта перевірки, що стали підставою для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень, колегія суддів погоджується з висновком судів першої та апеляційної інстанцій про задоволення позовних вимог.

Доводи касаційної скарги щодо безпідставності формування податкового кредиту та валових витрат позивачем через відсутність фактичного виконання договорів із спірними контрагентами, викладеного не спростовують, а зводяться до переоцінки обставин, встановлених судом апеляційної інстанцій, що у відповідності до ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України не віднесено до повноважень суду касаційної інстанції.

За таких обставин підстави для задоволення касаційної скарги відсутні.

Керуючись ст. ст. 220, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві відхилити.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.10.2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 12.12.2013 року у справі № 826/14634/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя О. В. Муравйов

Судді О. В. Вербицька

А. О. Рибченко