Постанова

від 19.12.2013 по справі 901/2544/13

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 грудня 2013 року Справа № 901/2544/13

Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Проценко О.І.,

суддів Воронцової Н.В.,

Котлярової О.Л.,

за участю представників сторін:

прокурор, Пархоменко Дмитро Петрович , посвідчення № 015521 від 06.03.13, старший прокурор відділу прокуратури Кримського регіону України з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері;

представник позивача, Підгорний Олександр Платонович , довіреність № 220/651/д від 21.11.12, Міністерство оборони України;

представник позивача, Підгорний Олександр Платонович , довіреність № 50 від 15.02.11, Центр медичної реабілітації та санаторного лікування "Феодосійський" (військова частина А 1370);

представник відповідача, не з'явився, Феодосійська міська рада;

представник третьої особи, Шамраєв Максим Євгенович (повноваження перевірені), Витяг з ЄДР серія АГ № 116744 від 31.03.10, керівник, приватне підприємство "Трейд-2010";

представник третьої особи, Камєнєва Ірина Олександрівна , довіреність № 13-807/11д від 16.11.11, публічне акціонерне товариство "Мегабанк";

розглянувши апеляційні скарги Феодосійської міської ради та приватного підприємства "Трейд-2010" на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Дворний І.І. ) від 29 серпня 2013 року у справі № 901/2544/13

за позовом Феодосійського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері Кримського регіону України в інтересах держави в особі Міністерства оборони України

Центру медичної реабілітації та санаторного лікування "Феодосійський" (військова частина А 1370)

до Феодосійської міської ради

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - приватне підприємство "Трейд-2010"

Публічне акціонерне товариство "Мегабанк"

про визнання незаконним та скасування рішення

ВСТАНОВИВ :

Феодосійський прокурор з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері Кримського регіону України в інтересах держави в особі Міністерства оборони України, Центру медичної реабілітації та санаторного лікування "Феодосійський" звернувся до господарського суду Автономної Республіки Крим із позовною заявою в якій просить суд визнати незаконним та скасувати рішення 13 сесій 24 скликання Феодосійської міської ради №630 від 28 лютого 2003 року "Про вилучення земельної ділянки".

Позовні вимоги ґрунтуються на приписах статей 21, 268 Цивільного кодексу України, статей 141, 142, 149 Земельного кодексу України, 14 Закону України "Про Збройні сили України", статей 24, 59 Закону України "Про місцеве самоврядування", Закону України "Про прокуратуру", положеннях Господарського процесуального кодексу України та мотивовані тим, що відповідач ухвалив рішення №630 від 28 лютого 2003 року "Про вилучення земельної ділянки" в порушення вимог діючого законодавства, без погодження Міністерства оборони України та за відсутності заяви позивача про добровільну відмову від частини спірної земельної ділянки, яка належить на праві постійного користування військовій частині А1370 (Центр медичної реабілітації та санаторного лікування "Феодосійський").

29 серпня 2013 року прокурор уточнив прохальну частину позовних вимог доповнивши її наступним текстом після слова "ділянки": "в частині вилучення з території військового містечка №24 земельної ділянки площею 0,5 га" (а. с. 55).

Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Дворний І.І. ) від 29 серпня 2013 року у справі № 901/2544/13 позовна заява Феодосійського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері Кримського регіону України в інтересах держави в особі Міністерства оборони України, Центру медичної реабілітації та санаторного лікування "Феодосійський" до Феодосійської міської ради про визнання незаконним та скасування рішення задоволена.

Визнано незаконним та скасувано рішення 13 сесії 24 скликання Феодосійської міської ради №630 від 28 лютого 2003 року "Про вилучення земельної ділянки" в частині вилучення з території військового містечка №24 земельної ділянки площею 0,5 га.

Задовольняючи позовні вимоги, місцевий господарський суд виходив із того, що Феодосійська міська рада при прийнятті рішення №630 від 28.02.2003р. в частині вилучення з території військового містечка №24 земельної ділянки площею 0,5 га, перевищила надані їй повноваження та порушила порядок вилучення земель оборони, оскільки в матеріалах справи відсутні будь - які докази підтверджуючі надання згоди чи дозволу на передачу земель оборони до земель Феодосійської міської ради в порядку визначеному пунктом 45 Положення "Про порядок надання в користування земель (земельних ділянок) для потреб Збройних Сил України та основні правила користування наданими землями", затвердженого Наказом МО України №483 від 22.12.1997р.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Феодосійська міська рада звернулась до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати зазначене рішення суду та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що даний спір не підсудний господарським судам, а повинен розглядатися в порядку адміністративного судочинства, так як відповідачем у справі є суб'єкт владних повноважень в особі органу місцевого самоврядування - Феодосійської міської ради. Також, відповідач посилається на те, що спірне рішення №630 від 28.02.2003р. було прийнято радою на підставі рішення начальника розквартирування військ і капітального будівництва ВС - начальника Головного управління розквартирування військ і капітального будівництва МОУ від 20.01.2003р. за №163/408, але в порушення норм процесуального права суд першої інстанції не провівши усіх дій пов'язаних із витребуванням копії цього рішення, розглянув спір по суті.

Ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 19 вересня 2013 року апеляційну скаргу Феодосійської міської ради прийнято до провадження та призначено до розгляду колегією суддів у складі: головуючий суддя Проценко О. І., судді Воронцова Н. В., Котлярова О. Л.

21 жовтня 2013 року на адресу суду від позивача - Центру медичної реабілітації та санаторного лікування "Феодосійський" (військова частина А1370) надійшли заперечення на скаргу раду, в яких останній зокрема посилається на те, що спірна земельна ділянка належить на праві постійного користування військовій частині А1370 та рішення щодо її відчуження (передачі органам місцевого самоврядування) Міністром оборони України або уповноваженими ним особами, не приймалося.

Ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 22 жовтня 2013 року, залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Приватне підприємство "Трейд-2010".

Також, вказаною ухвалою суду зобов'язано Феодосійського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері Кримського регіону України надати суду належним чином засвідчені копії рішення начальника розквартирування військ і капітального будівництва ЗС - начальника Головного управління розквартирування військ і капітального будівництва МО України від 20 січня 2003 року №163/408, або повідомити про причини неможливості його надання до суду. Зобов'язано Міністерство оборони України надати суду належним чином засвідчені копії рішення начальника розквартирування військ і капітального будівництва ЗС - начальника Головного управління розквартирування військ і капітального будівництва МО України від 20 січня 2003 року №163/408, або повідомити про причини неможливості його надання до суду.

07 листопада 2013 року Міністерство оборони України проінформувало Севастопольський апеляційний господарський суд, що вимоги ухвали суду від 22.10.2013р. у даній справі будуть виконані Галузевим державним архівом Міністерства оборони України (а. . 112, том 1).

08 листопада 2013 року Галузевий державний архів Міністерства оборони України листом від 05.11.2013р. за вих. №179/827-Б повідомив, що рішення начальника розквартирування військ і капітального будівництва ЗС - начальника Головного управління розквартирування військ і капітального будівництва МО України від 20 січня 2003 року №163/408 на зберігання до архівного фонду Головного управління розквартирування військ і капітального будівництва МОУ не надходив (а. с. 115, том 1).

Листом від 12.11.2013р. за №287/3/2886 Міністерство оборони України повідомило, що витребуваний документ №163/408 від 20 січня 2003 року відсутній (а. с. 130, том 1).

19 листопада 2013 року на адресу суду від прокурора надійшли письмові пояснення по справі, а також у виконання вимог суду викладених в ухвалі від 22.10.2013р., надано копію листа №163/408 від 20 січня 2003 року (а. с. 137, том 41). При цьому, у своїх поясненнях прокурор посилається на те, що із незасвідченої копії зазначеного листа не вбачається, що Міністром оборони України надавалася згода на вилучення спірної земельної ділянки або доручення щодо прийняття рішення за цим питанням начальнику розквартирування військ та капітального будівництва - начальнику Головного управління розквартирування військ та капітального будівництва МО України.

Ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 19 листопада 2013 року розгляд справи відкладено, залучено до участі у розгляді справи в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Публічне акціонерне товариство "Мегабанк" та зобов'язано Міністерство оборони України надати суду письмові пояснення щодо відповідей (від 07.11.2013 року вх. № 21112 та 18.11.2013 року вх. № 21703) про відсутність листа начальника Головного управління розквартирування військ і капітального будівництва Збройних Сил України від 20 січня 2003 року №163/408, враховуючи надану прокурором незасвідчену ксерокопію зазначеного листа.

25 листопада 2013 року до Севастопольського апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга ПП "Трейд-2010", в якій скаржник просить скасувати рішення суду першої інстанції, прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Апеляційна скарга ПП "Трейд-2010" обґрунтована тим, що місцевий господарський суд прийняв оскаржуване рішення без повного з'ясування усіх обставин справи пославшись тільки на відсутність в матеріалах справи доказів надання особами визначеними в п. 45 Положення згоди чи дозволу на передачу земель оборони до земель Феодосійської міської ради, оскільки Феодосійська міська рада прийняла оскаржуване рішення на підставі звернення начальника квартирно - експлуатаційного управління Південного оперативного командування від 10.02.2003р. №31/1/77 у відповідності з рішенням начальника розквартирування військ та капітального будівництва ЗС - начальника Головного управління розквартирування військ та капітального будівництва МО України від 20.01.2003р. за №163/408. Також, скаржник зазначив, що оспорюване рішення зачіпає його права та законні інтереси як власника спірної земельної ділянки, яка належить йому на підставі договору купівлі - продажу земельної ділянки від 26.04.2011р.

Ухвалами Севастопольського апеляційного господарського суду від 26 листопада 213 року ПП "Трейд-2010" відновлено строк на подання апеляційної скарги, скаргу останнього прийнято до провадження та об'єднано в одне апеляційне провадженні із скаргою Феодосійської міської ради, розгляд скарг призначено колегією суддів у складі: головуючий суддя Проценко О. І., судді Воронцова Н. В., Котлярова О. Л.

02 грудня 2013 року на адресу суду від позивача - Центру медичної реабілітації та санаторного лікування "Феодосійський" (військова частина А1370), надішли заперечення на скаргу ПП "Трейд-2010", в яких останній просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення місцевого господарського суду без змін, оскільки під час прийняття радою оскаржуваного рішення було порушено порядок вилучення земельних ділянок МО України, а саме без згоди Міністра оборони України.

03 грудня 2013 року третя особа - ПАТ "Мегабанк" надала суду відзив на скаргу Феодосійської міської ради, в якому просить задовольнити скаргу ради та скасувати оспорюване рішення суду першої інстанції, оскільки висновок суду щодо відсутності згоди на передачу земель оборони до земель Феодосійської міської ради в порядку ст. 45 Положення, спростовується наявними в матеріалах справи доказами. Також, ПАТ "Мегабанк" повідомив, що на даний час спірна земельна ділянка знаходиться в іпотеці банку на підставі іпотечного договору №93/2011-з від 25.07.2011р., який був укладений між ПАТ "Мегабанк" та ПП "Трейд-2010".

Розпорядженням в.о. секретаря судової палати Севастопольського апеляційного господарського суду від 03 грудня 2013 року у зв'язку з відпусткою судді Котлярової О.Л. здійснено її заміну на суддю Фенько Т.П.

Пунктом 3.8. постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26 грудня 2011 року "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" (із змінами і доповненнями, внесеними постановами пленуму Вищого господарського суду України від 16.01.2013 року № 3) зазначено, що заново розгляд справи починається в разі зміни складу суду (в тому числі з одноосібного на колегіальний, навіть якщо до складу колегії суддів входить суддя, який раніше одноособово розглядав дану справу), а отже, спочатку починається й перебіг строку вирішення спору. Продовження строку розгляду справи здійснюється господарським судом у будь-який з наведених далі способів шляхом зазначення у відповідній ухвалі: а) кількості днів, на який продовжено строк, або б) певної дати.

Таким чином, оскільки була здійснена заміна суддів у складі колегії з розгляду даної апеляційної скарги, перебіг процесуального строку вирішення даного спору починається заново, а саме з 03 грудня 2013 року.

16 грудня 2013 року на адресу суду від Міністерства оборони України надійшов лист від 03.12.2013р. за №227/3/4429, яким повідомлено, що вхідний номер №163/408 від 20.01.2003р. у справах, які зберігаються в архіві Департаменту та підлягають передачі до Галузевого державного архіву МО України, не виявлений, а журнал реєстрації вхідної кореспонденції за 2003 рік знищений у 2007 році відповідно до вимог Наказу Міністра оборони України від 18.11.2003р. за №401.

Розпорядженням В. о. секретаря судової палати Севастопольського апеляційного господарського суду від 19 грудня 2013 року, в зв'язку з хворобою, суддю Фенько Т. П. замінено у складі колегії на суддю Котлярову О. Л.

В судовому засіданні, яке було призначене на 19 грудня 2013 року, представники позивачів та прокурор заперечували проти задоволення апеляційних скарг та скасування оспорюваного рішення суду першої інстанції.

Представники третіх осіб підтримали апеляційні скарги у справі та наполягали на їх задоволенні і скасуванні рішення місцевого господарського суду.

Відповідач явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив, хоча про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, ухвалою суду від 03.12.2013р.

Оскільки явка в судове засідання згідно статті 22 Господарського процесуального кодексу України - це право, а не обов'язок сторін, справа може розглядатися без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи, що відповідно до частини 2 статті 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі, судова колегія визнала можливим розглянути апеляційну скаргу за відсутності представника відповідача, тим паче що його відсутність ніяким чином не перешкоджає її розгляду.

Повторно розглянувши матеріали справи, в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, обговоривши доводи апеляційних скарг, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, судова колегія дійшла висновку, що апеляційні скарги підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено місцевим господарським судом, 29 січня 1979 року виконавчим комітетом Феодосійської міської ради народних депутатів санаторію Міністерства оборони СРСР „Феодосійський" надано акт на право постійного користування землею 12477 га. (а.с. 14-17).

При цьому, правонаступником санаторію Міністерства Оборони СРСР на даний час є Центр медичної реабілітації та санаторного лікування "Феодосійський" (військова частина А1370), так як Феодосійський санаторій Міністерства оборони СРСР в 1977 році перейменовано у Феодосійський військовий санаторій Одеського військового округу (директива штабу тилу ВР СРСР від 19 травня 1977 року №158/725), Феодосійський військовий санаторій Одеського військового округу в 1982 році перейменовано у Феодосійський центральний військовий санаторій МО СРСР на підставі штату №27/738 (директива штабу тилу ВР СРСР від 10 червня 1982 року №158/1/01179), Феодосійський центральний військовий санаторій Міністерства оборони 09 грудня 1994, згідно штату №27/043, перейменований у Феодосійський центральний військовий санаторій, який, у свою чергу, на підставі штату 27/096 з 01 квітня 2001 року перейменований у Феодосійський військовий клінічний санаторій, Феодосійський військовий клінічний санаторій перейменований у Феодосійський центральний військовий клінічний санаторій згідно з директивою МОУ від 28 серпня 2003 року №Д-115Д/09, а Феодосійський центральний військовий клінічний санаторій з 26 травня 2009 року перейменований у військову частину А 1370 (а.с. 18).

Статтею 1 Закону України „Про підприємства, установи та організації союзного підпорядкування, розташовані на території України", Указу Президента України „Про Збройні Сили України" №4 від 12 грудня 1991 року, Указів Президії Верховної ради України „Про передачу підприємств, установ, організацій союзного підпорядкування, розташованих на території України у власність держави" №1452-XII від 30 серпня 1991 року та „Про підпорядкування України дислокованих на її території військових частин і підрозділів залізничних військ СРСР, військ урядового зв'язку КДБ СРСР і Цивільної оборони СРСР та військової техніки і майна Міністерства оборони СРСР, переданих безоплатно навчальним організаціям товариства сприяння обороні України" все майно, в тому числі і землі Міністерства оборони СРСР перейшли відповідно до Міністерства Оборони України.

Постановою Кабінету Міністрів України №316 від 05 травня 1995 року „Про управління майном, що є у загальнодержавній власності і розташоване на території АР Крим", зокрема пунктом 1, затверджено перелік розташованих на території Автономної Республіки Крим підприємств, установ і організацій, заснованих на загальнодержавній власності, які належать до сфери управління міністерств та інших підвідомчих Кабінетові Міністрів України органів державної виконавчої влади, відповідно до вказаного переліку (його додатку) санаторій „Феодосійський" належить до сфери управління Міністерства оборони України.

Згідно положень пункту 6 Постанови Верховної Ради Української РСР від 18 грудня 1990 року №563-ХП „Про земельну реформу" громадяни, підприємства, установи й організації, які мають у користуванні земельні ділянки, надані їм до введення у дію Земельного кодексу Української РСР, повинні до 01 січня 2008 року оформити право власності або право користування землею. Після закінчення вказаною строку раніше надане їм право користування земельною ділянкою втрачається.

Втім, положення пункту 6 названої вище постанови в частині щодо втрати громадянами, підприємствами, установами і організаціями після закінчення строку оформлення права власності або права користування землею раніше наданого їм права користування земельною ділянкою, Конституційним Судом України у справі №5-рп/2005 від 22 вересня 2005 року за конституційним поданням 51 народного депутата України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статті 92, пункту 6 розділу X "Перехідні положення" Земельного кодексу України (справа про постійне користування земельними ділянками) визнано неконституційним, оскільки відповідно до вказаного рішення, право користування земельною ділянкою не втрачається у зв'язку з непереоформленням його відповідно до існуючих вимог, тобто, рішення щодо виділення земельних ділянок, прийняті до становлення незалежності України, діють та на даний час є чинними.

Слід звернути увагу, що Земельним кодексом України та Законом України „Про розмежування земель державної та комунальної власності" не встановлено вимоги щодо негайної реєстрації відповідних прав з моменту набрання ними чинності.

Так, 28 лютого 2003 року на 13 сесії 24 скликання Феодосійська міська рада розглянувши надані документи та керуючись статтями 93, 124 Земельного кодексу України, статтею 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" прийняла рішення "Про вилучення земельної ділянки" яким вирішила вилучити з території військового містечка №24 земельну ділянку загальною площею 0,5 га. (рекреаційного значення) та з території військового містечка №79 земельну ділянку загальною площею 0,09 га. і зарахувати в землі загального користування міської ради. Контроль за виконанням рішення покладений на постійну комісію по питанням використання та охорони земельних ресурсів та вирішення земельних спорів, архітектури, містобудування (а.с. 31).

Як наполягає у своїй позовній заяві прокурор, особами, визначеними у пункті 45 зазначеного вище Положення, згода чи дозвіл на передачу земель оборони до земель Феодосійської міської ради не надавалась.

Місцевим господарський суд визнаючи обґрунтованими позовні вимоги прокурора, виходив із того, що в матеріалах справи відсутні належні докази підтверджуючі надання згоди чи дозволу на передачу земель оборони до земель Феодосійської міської ради в порядку визначеному пунктом 45 Положення "Про порядок надання в користування земель (земельних ділянок) для потреб Збройних Сил України та основні правила користування наданими землями", затвердженого Наказом МО України №483 від 22.12.1997р.

Однак, судова колегія не може погодитися із такими висновками місцевого господарського суду та вважає його передчасним, з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Згідно статті 116 Земельного кодексу України (далі -ЗК України), громадяни та юридичні особи набувають право власності та право користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 125 ЗК України, право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації.

Крім того, статтею 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в України" визначена виключна компетенція сільських, селищних, міських рад.

Зокрема, пунктом 34 частини 1 вказаної статті Закону передбачено, що до виключної компетенції рад належить вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

Згідно пункту 1 статті 155 Земельного кодексу України, у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

Колегія суддів зазначає, що підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі.

Підстави припинення права користування земельною ділянкою визначені приписами статті 27 Земельного кодексу України в редакції, що діяла на час прийняття оспорюваного рішення селищної ради. Згідно з приписами названої статті право користування земельною ділянкою чи її частиною припиняється у разі: добровільної відмови від земельної ділянки; закінчення строку, на який було надано земельну ділянку; припинення діяльності підприємства, установи, організації, селянського (фермерського) господарства; систематичного невнесення земельного податку в строки, встановлені законодавством України, а також орендної плати в строки, визначені договором оренди; нераціонального використання земельної ділянки; використання земельної ділянки способами, що призводять до зниження родючості ґрунтів, їх хімічного і радіоактивного забруднення, погіршення екологічної обстановки; використання землі не за цільовим призначенням; невикористання протягом одного року земельної ділянки, наданої для сільськогосподарського виробництва, і протягом двох років - для несільськогосподарських потреб; вилучення земель у випадках, передбачених статтями 31 і 32 цього Кодексу.

Правові засоби і порядок використання земель оборони визначено Законом України "Про використання земель оборони" (№1345-IV від 27.11.2003 р.), відповідно до статті 1 якого та статті 77 Земельного кодексу України землями оборони визнаються землі, надані для розміщення і постійної діяльності військових частин, установ, військово-навчальних закладів, підприємств та організацій Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законів України. Землі оборони можуть перебувати у державній та комунальній власності. Порядок використання земель оборони встановлюється Законом України „Про використання земель оборони".

При цьому, підставою для припинення права користування земельною ділянкою є, зокрема, добровільна відмова від права користування земельною ділянкою, що передбачено статтею 141 Земельного кодексу України.

Згідно зі статтею 142 Земельного кодексу України припинення права власності на земельну ділянку або права постійного користування у разі добровільної відмови власника землі або землекористувача здійснюється за його заявою до відповідного органу чи до власника земельної ділянки.

Пунктом 2 статті 149 Земельного кодексу України встановлено, що вилучення земельних ділянок провадиться за згодою землекористувачів на підставі рішень Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, сільських, селищних, міських рад відповідно до їх повноважень.

Відповідно до частини 2 статті 14 Закону України "Про Збройні Сили України" земля закріплена за військовими частинами, військовими навчальними закладами, установами та організаціями Збройних Сил України, є державною власністю, належить їм на праві оперативного управління.

Держава реалізує право власності на землю через відповідні органи державної влади.

Статтею 84 Земельного кодексу України закріплено, що у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності. Право державної власності на землю набувається і реалізується державою в особі Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських, районних державних адміністрацій, державних органів приватизації відповідно до закону. Землі оборони є державною власністю і не можуть передаватися у комунальну власність.

Пунктом 45 Положення "Про порядок надання в користування земель (земельних ділянок) для потреб Збройних Сил України та основні правила користування наданими землями", затвердженого наказом Міністра Оборони України №483 від 22 грудня 1997 року (далі - Положення), передбачено, що передача земель місцевим органам влади проводиться за згодою Міністра оборони України або за його дорученням начальником розквартирування військ та капітального будівництва - начальником Головного, управління розквартирування військ та капітального будівництва Збройних Сил України.

Таким чином, вищенаведені норми передбачають особливий порядок передачі земель місцевим органам влади, а сама за безпосередньою згодою Міністра оборони України або за його дорученням начальником розквартирування військ та капітального будівництва начальником Головного управління розквартирування військ та капітального будівництва Збройних Сил України.

Так, як вказувалося вище, підставою для подання позову до суду стало те, що відповідна згода, в розумінні п. 45 Положення, на вилучення спірної земельної ділянки Міністром оборони України або за його дорученням начальником розквартирування військ та капітального будівництва - начальником Головного, управління розквартирування військ та капітального будівництва Збройних Сил України, не надавалася.

Згідно ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Так, судовою колегією у виконання приписів вимог ч. 1 ст. 47 ГПК України щодо прийняття судового рішення за результатами обговорення усіх обставин справи та ч. 1 ст. 43 ГПК України стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, було вжито заходів щодо витребування доказів підтверджуючих наявність чи відсутність відповідної згоди на вилучення спірної земельної ділянки в розумінні п. 45 Положення.

У виконання вимог суду апеляційної інстанції викладених в ухвалі від 22.10.2013р., прокурором надано копію листа №163/408 від 20 січня 2003 року (а. с. 137, том 41).

Відповідно листа начальника Головного управління розквартирування військ і капітального будівництва Збройних Сил України №163/408 від 20 січня 2003 року Мещеряковим О. М. надано згоду на передачу до земель запасу міста Феодосії двох земельних ділянок загальною площею 0, 39 га з території військового містечка №24 - 0,5 га і з території військового містечка №79 - 0,09 га.

Таким чином, в матеріалах справи наявний доказ підтверджуючий надання згоди особою - начальником Головного управління розквартирування військ і капітального будівництва Збройних Сил України, як це передбачено п. 45 Положення.

При цьому, судова колегія не приймає посилання прокурора на те, що із вказаного листа не вбачається, що Міністром оборони України надавалася згода на вилучення спірної земельної ділянки, в зв'язку з тим, що підставою для подання даного позову про визнання незаконним та скасування рішення ради стала фактична відсутність взагалі такої згоди на момент прийняття радою спірного рішення. Відтак, доводи прокурора щодо відсутності доручення Міністром оборони України вирішення цього питання начальником розквартирування військ та капітального будівництва - начальником Головного, управління розквартирування військ та капітального будівництва Збройних Сил України та повноваження останнього на надання такої згоди, не входить в предмет доказування у даній справі, а виходить за межі підстав позовних вимог. Адже, докази щодо існування зазначеної згоди, викладеної в листі від 20.01.2003р. за №163/408, були витребувані тільки під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції, а тому підстави щодо неприйняття судом такої згоди не наводилися прокурором в позовній заяві та, як наслідок їм не надавалася оцінка місцевим господарським судом під час розгляду справи.

Таким чином, вимоги прокурора щодо неприйняття листа від 20.01.2003р. за №163/408 в якості згоди на вилучення земель оборони в розумінні пункту 45 Положення не приймаються судом апеляційної інстанції, з огляду на норму ч. 3 статті 101 ГПК України.

Разом з тим, судова колегія зазначає, що згода начальника Головного управління розквартирування військ і капітального будівництва Збройних Сил України викладена в листі №163/408 від 20 січня 2003 року Мещерякова О. М. не оскаржувалася в судовому порядку та дії посадових осіб з цього приводу незаконними не признавалися, а листи МО України щодо неможливості надання належної копії вказаного листа свідчить тільки про його відсутність з огляду на проведення дій по знищенню документів за спливом строку зберігання, що в свою чергу, жодним чином не спростовує факту його наявності станом на 20.01.2003р.

До того ж, додатковим свідчення існування згоди на передачу спірної земельної ділянки до земель запасу міста Феодосії, яка була викладена в листі №163/408 від 20 січня 2003 року, є посилання на неї в листі - зверненні начальника квартирно - експлуатаційного управління Південного оперативного командування за №31/1/77 від 10.02.2003р. (а. с. 38, том 1).

Отже, право користування спірною земельною ділянкою було припинено в один із способів, передбачених статтею 27 Земельного кодексу України, а саме шляхом припинення права власності на землю у разі добровільної відмови власника землі та в порядку передбаченому п. 45 Положення.

Відтак, судова колегія прийшла до висновку, що Феодосійська міська рада прийняла оскаржене рішення на підставі звернення начальника квартирно - експлуатаційного управління Південного оперативного командування за №31/1/77 від 10.02.2003р. на підставі рішення начальника розквартирування військ та капітального будівництва ЗС - начальника Головного управління розквартирування військ та капітального будівництва МО України від 20.01.2013р. за №163/408, в порядку визначеному п. 45 Положення, а тому підстави для його скасування відсутні.

Крім того, прокурор уточняючи позовні вимоги в частині визнання недійсним оспорюваного рішення ради щодо вилучення земельної ділянки з території військового містечка №24 площею 0,5 га, сам собі протирічить, оскільки згода начальника розквартирування військ та капітального будівництва ЗС - начальника Головного управління розквартирування військ та капітального будівництва МО України від 20.01.2013р. за №163/408 надавалася на вилучення обох ділянок, в тому числі з території військового містечка №79 - площею 0,09 га, а тому є незрозумілим твердження останнього щодо незаконності рішення ради тільки в частині, посилаючись при цьому на порушення радою порядку вилучення земель оборони, яке стосується обох земельних ділянок.

Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції в порушення вимог ч. 1 ст. 47 ГПК України щодо прийняття судового рішення за результатами обговорення усіх обставин справи та ч. 1 ст. 43 ГПК України стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, не дослідив і не з'ясував належним чином - наявність відповідної згоди на вилучення спірної земельної ділянки в розумінні п. 45 Положення, в зв'язку з чим прийшов до передчасних висновків про її відсутність та задоволення позову.

Крім того, як вбачається зі матеріалів справи Приватне підприємство "Трейд-2010" придбало спірні ділянки, які є часткою земельної ділянки площею 0,6992 га, кадастровий номер 0111600000:01:003:0259, за адресою: м. Феодосія, вул. Генерала Горбачова, 5-Г, на підставі договору купівлі-продажу від 26.04.2011р. у Публічного акціонерного товариства "Мегабанк" за 5569407,68 грн.

Таким чином, на теперішній час власником спірної земельної ділянки, рішення ради про вилучення якої оскаржується прокурором в судовому порядку, є Приватне підприємство "Трейд-2010", а відтак рішення суду у даній справі безпосередньо впливає на останнього, як власника землі, які визначені ст. 41 Конституції України та ст. 321 ЦК України, що зумовлює обов'язкову участь останнього в розгляді даної справи.

Проте, в порушення норм статті 27 ГПК України, Приватне підприємство "Трейд-2010" не було залучено судом першої інстанції до участі у розгляді справи, що в свою чергу є додатковою, безумовною підставою для скасування оспорюваного рішення місцевого господарського суду, в силу норми частини 3 статті 104 Господарського процесуального кодексу України.

Слід зазначити, що судове рішення вважається законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності -на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Однак, оспорюване рішення зазначеним вимогам не відповідає, оскільки прийнято місцевим господарським судом без з'ясування усіх обставин справи та неправильним застосуванням норм матеріального і процесуального права, а тому воно підлягає скасуванню, з прийняттям у справі нового рішення про відмову в задоволені позову.

Разом з тим, судова колегія також зазначає, що спір про визнання недійсним рішення ради про вилучення земельної ділянки у попереднього користувача є спором про право, який підвідомчій господарським судам України тому, що у даному випадку відсутня підпорядкованість одних учасників земельних правовідносин іншому, яка має місце під час здійснення органом місцевого самоврядування владних управлінських функцій. Правовідносини, які склалися між сторонами, стосуються права та підстав набуття користування на спірну земельну ділянку, а тому рада приймаючи спірне розпорядження владних управлінських функцій не здійснювала і суб'єктом владних повноважень у цих відносинах не виступала, що виключає можливість розгляду вказаного спору в порядку адміністративного судочинства.

Також, судова колегія зазначає, що правила про позовну давність мають застосовуватися лише тоді, коли буде доведено існування у позивача суб'єктивного права, за захистом якого він звернувся. У випадках відсутності такого права або коли воно не порушено, в позові має бути відмовлено не з причин пропуску строку позовної давності, а в зв'язку з необґрунтованістю самої вимоги.

Виходячи із встановлених обставин справи щодо недоведеності позовних вимог, положення про строки позовної давності, в даному випадку не підлягають застосуванню.

Керуючись статтями 99, 101, 103 (пунктом 2), 104 (пунктами 1, 4), 105 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційні скарги Феодосійської міської ради та приватного підприємства "Трейд-2010" задовольнити.

2.Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Дворний І.І. ) від 29 серпня 2013 року у справі № 901/2544/13 скасувати.

3. Прийняти по справі нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

Головуючий суддя О.І. Проценко

Судді Н.В. Воронцова

О.Л. Котлярова

Розсилка :

1. Феодосійський прокурор з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері Кримського регіону України (вул. Руська, 10, Феодосія, 98100).

2. Міністерство оборони України (Повітрянофлотський пр-т, 6, Київ 1, 01001). 45

3. Центр медичної реабілітації та санаторного лікування "Феодосійський" (військова частина А 1370) (вул. Генерала Горбачова, 5, Феодосія, 98100).

4. Феодосійська міська рада (вул. Земська, 4, Феодосія, 98100).

5. Прокуратура міста Сімферополя (вул. Севастопольська, 11, м. Сімферополь, 95600) до відома.

6. Прокуратура міста Севастополя (вул. Л.Павліченко, 1, Севастополь, 99011) до відома .

7. Приватне підприємство "Трейд-2010" (вул. Киргизька, 21, м. Харків, Україна, 61105)

8. Публічне акціонерне товариство "Мегабанк" (вул. Артема, 30,Харків,61002)