Постанова

від 18.02.2014 по справі 901/2544/13

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 лютого 2014 року Справа № 901/2544/13

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Ткаченко Н.Г. - головуючого, Катеринчук Л.Й., Коробенка Г.П. (доповідач) розглянувши матеріали касаційної скарги заступника прокурора Кримського регіону України з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері на постановуСевастопольського апеляційного господарського суду від 19.12.2013р. у справігосподарського суду Автономної Республіки Крим за позовомФеодосійського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері Кримського регіону України в інтересах держави в особі: 1) Міністерства оборони України, 2) Центру медичної реабілітації та санаторного лікування "Феодосійський" (військова частина А 1370) доФеодосійської міської ради треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача 1) приватне підприємство "Трейд-2010", 2) публічне акціонерне товариство "Мегабанк" про визнання незаконним та скасування рішення

за участю представників сторін:

прокуратури: Яговідік С.М. (прокурор Генеральної прокуратури України, посв. від 09.08.12 № 000730),

позивача 1: Ганкевич О.Ю. (представник за дов. від 29.10.2013р. № 220/510/д),

позивача 2:

відповідача:

третьої особи 1: Шамраєв М.Є. (керівник, витяг з ЄДР серія АГ № 116744),

третьої особи 2: Камєнєва І.О. (представник за дов. від 23.12.2013р. № 13-1141/13д)

ВСТАНОВИВ:

Феодосійський прокурор з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері Кримського регіону України в інтересах держави в особі Міністерства оборони України, Центру медичної реабілітації та санаторного лікування "Феодосійський" звернувся до господарського суду Автономної Республіки Крим із позовною заявою до Феодосійської міської ради про (з урахуванням уточнення прокурором прохальної частини позовних вимог) визнання незаконним та скасування рішення 13 сесій 24 скликання Феодосійської міської ради №630 від 28.02.2003 р. "Про вилучення земельної ділянки" в частині вилучення з території військового містечка №24 земельної ділянки площею 0,5 га.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач ухвалив спірне рішення №630 без погодження Міністерства оборони України та за відсутності заяви позивача про добровільну відмову від частини спірної земельної ділянки, яка належить на праві постійного користування військовій частині А1370 (Центр медичної реабілітації та санаторного лікування "Феодосійський").

Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 29.08.2013р. у справі № 901/2544/13 позов задоволено.

Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 19.12.2013р. рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 29.08.2013 р. у справі № 901/2544/13 скасовано та прийнято нове рішення по справі, яким в задоволенні позову відмовлено.

Вказана постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що оскаржуване рішення Феодосійської міської ради №630 від 28.02.2003 р. "Про вилучення земельної ділянки" прийнято у відповідності до вимог законодавства.

Не погоджуючись з прийнятою постановою, заступник прокурора Кримського регіону України з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері звернувся з касаційною скаргою до Вищого господарського суду України, в якій просить її скасувати, а рішення суду першої інстанції залишити в силі, мотивуючи скаргу тим, що судом апеляційної інстанції порушено та неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права, зокрема ст. 22, 34, 43, 99, 101, ч.3 ст. 104 ГПК України, ст. 324 Цивільного кодексу України, ст. 1, 2, 14 Закону України "Про Збройні сили України", ст. 2, 10 Закону України "Про оборону України".

У відзиві Кримське ЦРВ ПАТ "Мегабанк" та ПП "Трейд-2010" просять оскаржувану постанову залишити без змін, а скаргу без задоволення.

Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права при винесенні оспорюваного судового акту, знаходить необхідним в задоволенні касаційної скарги відмовити, враховуючи наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 29 січня 1979 року виконавчим комітетом Феодосійської міської ради народних депутатів санаторію Міністерства оборони СРСР "Феодосійський" надано акт на право постійного користування землею 12477 га.

Правонаступником санаторію Міністерства Оборони СРСР на даний час є Центр медичної реабілітації та санаторного лікування "Феодосійський" (військова частина А1370).

Згідно ст. 1 Закону України "Про підприємства, установи та організації союзного підпорядкування, розташовані на території України", Указу Президента України "Про Збройні Сили України" №4 від 12 грудня 1991 року, Указів Президії Верховної ради України "Про передачу підприємств, установ, організацій союзного підпорядкування, розташованих на території України у власність держави" №1452-XII від 30 серпня 1991 року та "Про підпорядкування України дислокованих на її території військових частин і підрозділів залізничних військ СРСР, військ урядового зв'язку КДБ СРСР і Цивільної оборони СРСР та військової техніки і майна Міністерства оборони СРСР, переданих безоплатно навчальним організаціям товариства сприяння обороні України" все майно, в тому числі і землі Міністерства оборони СРСР перейшли відповідно до Міністерства Оборони України.

Постановою Кабінету Міністрів України №316 від 05.05. 1995р. "Про управління майном, що є у загальнодержавній власності і розташоване на території АР Крим", зокрема пунктом 1, затверджено перелік розташованих на території Автономної Республіки Крим підприємств, установ і організацій, заснованих на загальнодержавній власності, які належать до сфери управління міністерств та інших підвідомчих Кабінетові Міністрів України органів державної виконавчої влади, відповідно до вказаного переліку (його додатку) санаторій "Феодосійський" належить до сфери управління Міністерства оборони України.

28.02.2003р. Феодосійська міська рада розглянувши документи та керуючись ст. 93, 124 ЗК України, ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" прийняла рішення "Про вилучення земельної ділянки", яким вирішила вилучити з території військового містечка №24 земельну ділянку загальною площею 0,5 га. (рекреаційного значення) та з території військового містечка №79 земельну ділянку загальною площею 0,09га і зарахувати в землі загального користування міської ради.

Згідно п. 34 ч. 1 ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в України" до виключної компетенції рад належить вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

Згідно ст. 27 ЗК України в редакції, що діяла на час прийняття оспорюваного рішення селищної ради право користування земельною ділянкою чи її частиною припиняється у разі, зокрема, добровільної відмови від земельної ділянки.

Підставою для припинення права користування земельною ділянкою є, зокрема, добровільна відмова від права користування земельною ділянкою, що передбачено ст. 141 ЗК України.

Згідно ст. 142 ЗК України припинення права власності на земельну ділянку або права постійного користування у разі добровільної відмови власника землі або землекористувача здійснюється за його заявою до відповідного органу чи до власника земельної ділянки.

Пунктом 2 ст. 149 ЗК України встановлено, що вилучення земельних ділянок провадиться за згодою землекористувачів на підставі рішень Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, сільських, селищних, міських рад відповідно до їх повноважень.

Правові засоби і порядок використання земель оборони визначено Законом України "Про використання земель оборони" (№1345-IV від 27.11.2003р.), відповідно до ст. 1 якого та ст. 77 ЗК України землями оборони визнаються землі, надані для розміщення і постійної діяльності військових частин, установ, військово-навчальних закладів, підприємств та організацій Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законів України. Землі оборони можуть перебувати у державній та комунальній власності.

Відповідно до ч. 2 ст. 14 Закону України "Про Збройні Сили України" земля закріплена за військовими частинами, військовими навчальними закладами, установами та організаціями Збройних Сил України, є державною власністю, належить їм на праві оперативного управління.

Згідно ст. 84 ЗК України у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності. Право державної власності на землю набувається і реалізується державою в особі Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських, районних державних адміністрацій, державних органів приватизації відповідно до закону. Землі оборони є державною власністю і не можуть передаватися у комунальну власність.

Згідно п. 45 Положення "Про порядок надання в користування земель (земельних ділянок) для потреб Збройних Сил України та основні правила користування наданими землями", затвердженого наказом Міністра Оборони України №483 від 22 грудня 1997 року (далі - Положення), передбачено, що передача земель місцевим органам влади проводиться за згодою Міністра оборони України або за його дорученням начальником розквартирування військ та капітального будівництва - начальником Головного, управління розквартирування військ та капітального будівництва Збройних Сил України.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що відповідно листа начальника Головного управління розквартирування військ і капітального будівництва Збройних Сил України №163/408 від 20.01.2003р. Мещеряковим О. М., надано згоду на передачу до земель запасу міста Феодосії двох земельних ділянок загальною площею 0, 39 га з території військового містечка №24 - 0,5 га і з території військового містечка №79 - 0,09 га.

Існування згоди на передачу спірної земельної ділянки до земель запасу міста Феодосії, яка була викладена в листі №163/408 від 20.01.2003 р., підтверджується також посиланням на неї в листі - зверненні начальника квартирно-експлуатаційного управління Південного оперативного командування за №31/1/77 від 10.02.2003р.

Така згода начальника Головного управління розквартирування військ і капітального будівництва Збройних Сил України викладена в листі №163/408 від 20.01.2003р. в судовому порядку не оскаржувалася та дії посадових осіб з цього приводу незаконними не признавалися, а листи МО України щодо неможливості надання належної копії вказаного листа свідчить тільки про його відсутність з огляду на проведення дій по знищенню документів за спливом строку зберігання, що в свою чергу, жодним чином не спростовує факту його наявності станом на 20.01.2003р.

За таких обставин, оскільки оскаржуване рішення Феодосійської міської ради прийнято у відповідності до порядку, визначеному п. 45 Положення, а саме на підставі звернення начальника квартирно-експлуатаційного управління Південного оперативного командування за №31/1/77 від 10.02.2003р., на підставі рішення начальника розквартирування військ та капітального будівництва ЗС - начальника Головного управління розквартирування військ та капітального будівництва МО України від 20.01.2003р. за №163/408, висновок суду апеляційної інстанції про відмову в позові колегія визнає обґрунтованим.

Слід також зазначити, що апеляційний господарський суд, відповідно до ч. 1 ст. 101 ГПК України, повторно розглядаючи справу, з достатньою повнотою з'ясував обставини, які мали значення для правильного розгляду апеляційної скарги, порушень норм матеріального та процесуального права не вбачається, постанова відповідає чинному законодавству України та обставинам справи з урахуванням чого підстави для її скасування відсутні.

Керуючись ст. 111 5 , 111 7 , 111 8 , 111 9 - 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні касаційної скарги відмовити.

Постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 19.12.2013р. у справі № 901/2544/13 залишити без змін.

Головуючий суддя : Н.Г. Ткаченко

Судді: Л.Й. Катеринчук

Г.П. Коробенко