Ухвала

від 27.11.2013 по справі 2а-8903/10/18/0170

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 листопада 2013 року м. Київ К/9991/45292/11

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І.- головуючий, судді Бухтіярова І.О., Приходько І.В.,

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу державної податкової інспекції в м. Сімферополі Автономної Республіки Крим (далі - ДПІ)

на постанову окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 09.12.2010

та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 20.04.2011

у справі № 2а-8903/10/18/0170

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Алп-Груп" (далі - Товариство)

до ДПІ

про скасування рішення та спонукання до виконання певних дій.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

Постановою окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 09.12.2010, залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 20.04.2011, уточнені позовні вимоги Товариства задоволено; скасовано рішення ДПІ про анулювання реєстрації позивача платником ПДВ, оформлене актом від 21.05.2010 № 438/15-2.

На вказані рішення ДПІ подано касаційну скаргу, в якій заявник зазначає про невідповідність висновків судів положенням чинного законодавства та дійсним обставинам справи і просить відмовити у позові, скасувавши оскаржувані судові акти.

Перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, обговоривши доводи касаційної скарги, Вищий адміністративний суд України не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги ДПІ з урахуванням такого.

Судовими інстанціями у справі з'ясовано, що за актом ДПІ від 21.05.2010 № 438/15-2 було анульовано реєстрацію Товариства як платника ПДВ з посиланням на підпункт «ґ» пункту 9.8 статті 9 Закону України «Про податок на додану вартість» з причин незнаходження цього платника за юридичною адресою.

За змістом підпункту «ґ» пункту 9.8 статті 9 Закону України «Про податок на додану вартість» реєстрація діє до дати її анулювання, яка відбувається у випадках, якщо особа, зареєстрована як платник податку, не надає податковому органу декларації з цього податку протягом дванадцяти послідовних податкових місяців або подає таку декларацію (податковий розрахунок), яка (який) свідчить про відсутність оподатковуваних поставок протягом такого періоду, а також у випадках, визначених законодавством стосовно порядку реєстрації суб'єктів господарювання .

Порядок державної реєстрації юридичних осіб врегульований Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців». Частиною другою статті 38 цього Закону підставами для постановлення судового рішення щодо припинення юридичної особи, що не пов'язано з банкрутством юридичної особи, визначено:

визнання судом недійсною державної реєстрації юридичної особи через допущені при її створенні порушення, які не можна усунути, а також в інших випадках, встановлених законом;

провадження нею діяльності, що суперечить установчим документам, або такої, що заборонена законом;

невідповідність мінімального розміру статутного капіталу юридичної особи вимогам закону;

неподання протягом року органам державної податкової служби податкових декларацій, документів фінансової звітності відповідно до закону;

наявність в Єдиному державному реєстрі запису про відсутність юридичної особи за вказаним її місцезнаходженням.

Таким чином, підпунктом «ґ» пункту 9.8 статті 9 Закону України «Про податок на додану вартість» наведені випадки припинення юридичної особи імплементовано до переліку підстав анулювання реєстрації платником ПДВ.

Втім у розглядуваному випадку податковим органом не доведено існування відповідних підстав для позбавлення позивача статусу платника ПДВ. Адже ДПІ не подано доказів щодо наявності у Єдиному державному реєстрі запису про відсутність позивача за місцезнаходженням. Навпаки, судами за наслідками дослідження наявного у матеріалах справи витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (а.с. 109) встановлено підтвердженість статусу відомостей про юридичну особу позивача, у тому числі й відносно його місцезнаходження.

Фактична наявність Товариства за вказаною адресою (по вул. Балаклавській, 12 у м. Сімферополі) засвідчена і договором оренди від 01.04.2009 № 01-04/09, за яким позивач орендує приміщення за вказаною адресою, а також даними акта планової виїзної перевірки від 26.02.2010 № 2446/23-7/36393619.

З урахуванням викладеного Вищий адміністративний суд України вважає, що висновки судових інстанцій щодо відсутності у ДПІ підстав для анулювання реєстрації Товариства платником ПДВ, покладені в основу оскаржуваних судових актів, відповідають установленим під час розгляду справи обставинам та діючому законодавству.

А відтак процесуальні підстави для скасування оскаржуваних рішень зі спору відсутні.

Керуючись статтями 220, 220 1 , 223, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу державної податкової інспекції в м. Сімферополі Автономної Республіки Крим відхилити.

2. Постанову окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 09.12.2010 та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 20.04.2011 у справі № 2а-8903/10/18/0170 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку статей 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: М.І. Костенко судді:І.О. Бухтіярова І.В. Приходько