Ухвала

від 27.11.2013 по справі 2а/0270/1643/11

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"27" листопада 2013 р. м. Київ К/9991/47411/11

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І. - головуючий, судді Бухтіярова І.О., Приходько І.В.,

розглянув у письмовому провадженні касаційну скаргу державної податкової інспекції у м. Вінниці (далі - ДПІ)

на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 13.05.2011

та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 05.07.2011

у справі № 2а/0270/1643/11

за позовом приватного підприємства "ІСТ" (далі - Підприємство)

до ДПІ

про визнання протиправним та скасування рішення.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 13.05.2011, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 05.07.2011, позов задоволено; визнано протиправним та скасовано рішення ДПІ про застосування фінансових санкцій від 25.03.2011 № 0002232340.

У прийнятті цих судових актів попередні судові інстанції виходили з того, що продаж алкогольних напоїв на розлив у приміщенні торговельного комплексу здійснювався позивачем за наявності дозвільних документів, у зв'язку з чим застосування до Підприємства штрафних санкцій за порушення вимог частини шостої статті 15 3 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» є неправомірним.

Посилаючись на невідповідність висновків судів вимогам чинного законодавства та дійсним обставинам справи, ДПІ звернулася до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалені у справі судові акти попередніх інстанцій та відмовити у позові. При цьому скаржник зазначає, зокрема, що висновок державної санітарно-епідеміологічної експертизи було помилково розцінено судами як документ дозвільного характеру, який визначає наявність у суб'єкта господарювання права на продаж алкогольними напоями на розлив.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши відповідність висновків судів наявним у матеріалах справи доказам, правильність застосування судами норм матеріального права та дотримання ними процесуальних норм, обговоривши доводи касаційної скарги, Вищий адміністративний суд України вважає за необхідне частково задовольнити касаційні вимоги з урахуванням такого.

Судами у розгляді справи встановлено, що 15.03.2011 працівниками державної податкової адміністрації у Вінницькій області було проведено фактичну перевірку належного позивачеві торгового комплексу, під час якої було встановлено факт продажу позивачем у цій господарській одиниці алкогольних напоїв на розлив. Оскільки зазначений торговий комплекс не є закладом громадського харчування, контролюючим органом було зроблено висновок про порушення Підприємством вимог частини шостої статті 15-3 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів», у зв'язку з чим позивача було притягнуто до відповідальності у вигляді штрафу в сумі 6800 грн. згідно з оспорюваним рішенням.

Згідно з частиною шостою статті 15-3 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» продаж алкогольних напоїв на розлив для споживання на місці дозволяється тільки суб'єктам господарювання громадського харчування та спеціалізованим відділам, що мають статус суб'єктів господарювання громадського харчування, суб'єктів господарювання з універсальним асортиментом товарів.

Порядок здійснення роздрібної торгівлі алкогольними напоями врегульовано Правилами роздрібної торгівлі алкогольними напоями, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 30.07.1996 № 854 (далі - Правила).

Відповідно до абзацу другого пункту 2 Правил роздрібна торгівля алкогольними напоями здійснюється через спеціалізовані підприємства, в тому числі фірмові, спеціалізовані відділи (секції) підприємств з універсальним асортиментом продовольчих товарів, підприємства чи спеціалізовані відділи (секції) магазинів споживчої кооперації, а також підприємства громадського харчування.

Продаж алкогольних напоїв на розлив для споживання на місці здійснюється тільки підприємствами громадського харчування та спеціалізованими відділами підприємств, що мають статус підприємств громадського харчування, підприємств з універсальним асортиментом товарів (пункт 22 Правил).

Правила роботи закладів (підприємств) громадського харчування затверджені наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України від 24.07.2002 №219 (у якому наказом Міністерства економіки України від 09.10.2006 № 309 слова «громадське харчування» по тексту замінено словами «ресторанне господарство»), пунктом 1.4 якого передбачено, що суб'єктами господарської діяльності здійснюється діяльність у сфері ресторанного господарства після їх державної реєстрації в установленому законодавством порядку. Роздрібна торгівля алкогольними напоями та тютюновими виробами в закладах (підприємствах) ресторанного господарства здійснюється суб'єктами господарської діяльності за наявності відповідних ліцензій.

Приймаючи рішення про задоволення цього позову, суди виходили з того, що позивачеві надано дозвіл на реалізацію алкогольних напоїв на розлив у приміщенні кафетерію.

Втім в акті перевірки зафіксовано факт продажу Підприємством алкогольних напоїв на розлив саме у торговому комплексі. А відтак для правильного вирішення цього спору судам слід було з'ясувати, де саме відбулася реалізація спірних алкогольних напоїв на розлив (у приміщенні торгового комплексу або кафетерію); у разі встановлення факту продажу алкоголю саме у кафетерії з'ясувати, чи відповідає цей заклад ознакам об'єкта ресторанного господарства (встановивши наявність у позивача відповідної дозвільної документації, ліцензій тощо).

Саме за наслідками з'ясування цих обставин суди могли дійти вмотивованого висновку щодо незаконності (або протиправності) застосування до Підприємства оспорюваного штрафу.

Оскільки допущені судами порушення норм процесуального права унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, то відповідно до частини другої статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України ухвалені у справі судові акти підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи суду слід взяти до уваги викладене в цій ухвалі, встановити обставини, що входять до предмета доказування у справі, дати правильну юридичну оцінку встановленим обставинам та постановити рішення відповідно до вимог статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України.

З урахуванням викладеного, керуючись статтями 220, 222, 223, 227, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу державної податкової інспекції у м. Вінниці задовольнити частково.

2. Постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 13.05.2011 та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 05.07.2011 у справі № 2а/0270/1643/11 скасувати.

Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі.

Головуючий суддя: М.І. Костенко судді:І.О. Бухтіярова І.В. Приходько