Ухвала

від 27.11.2013 по справі 2а-12020/09/8/0170

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"27" листопада 2013 р. м. Київ К/9991/44099/11

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І. - головуючий, судді Бухтіярова І.О., Приходько І.В.,

розглянув у письмовому провадженні касаційну скаргу державної податкової інспекції в м. Керчі Автономної Республіки Крим (далі - ДПІ)

на постанову окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 18.05.2010

та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 06.06.2011

у справі № 2а-12020/09/8/0170

за позовом приватного підприємства "Антарес К" (далі - Підприємство)

до ДПІ

про визнання незаконними та скасування податкових повідомлень-рішень.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

Постановою окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 18.05.2010, залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 06.06.2011, позовні вимоги (з урахуванням їх роз'єднання згідно з ухвалою окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 14.12.2009) задоволено частково; податкове повідомлення-рішення від 16.01.2009 № 0000032301/0 визнано протиправним та скасовано в частині визначення Підприємству податкового зобов'язання з ПДВ у сумі 92563 грн. за основним платежем та 46281,50 грн. штрафних санкцій; в решті позову відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятими у справі рішеннями попередніх судових інстанцій, ДПІ звернулася до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить частково скасувати зазначені судові акти і повністю відмовити у позові у зв'язку з неправильним застосуванням судами норм матеріального права та невідповідністю висновків судів дійсним обставинам справи.

Перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, обговоривши доводи касаційної скарги, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги ДПІ з урахуванням такого.

Як вбачається з установлених судами обставин справи, ДПІ було проведено документальну невиїзну перевірку Підприємства щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків товариством з обмеженою відповідальністю «Буд демонтаж» (далі - ТОВ «Буддемонтаж») та приватним підприємством «Еріка» (далі - ПП «Еріка») за період з 01.03.2008 по 30.06.2008. За наслідками цієї перевірки податковим органом складено акт від 26.12.2008 № 2673/23-1/35168001 та прийнято податкове повідомлення-рішення від 16.01.2009 № 0000032301/0, згідно з яким Підприємству донараховано податкове зобов'язання з ПДВ у сумі 141 820,50 грн. (у тому числі 94547 грн. за основним платежем та 42273,50 грн. за штрафними санкціями).

Підставою для зазначеного донарахування став висновок податкового органу про неправомірне формування позивачем податкового кредиту за операціями з придбання товарів в рамках господарських правовідносин з названими контрагентами у періоді, охопленому перевіркою.

На обґрунтування цього висновку ДПІ зазначає про те, що реєстрацію ТОВ «Буддемонтаж» платником ПДВ анульовано 31.10.2007 за ініціативою податкового органу, в зв'язку з чим складені цим постачальником податкові накладні за фактом поставки товару позивачеві не мають сили первинних документів та не можуть підтверджувати податковий кредит Підприємства.

Заперечуючи проти включення до податкового кредиту сум ПДВ, пред'явлених до сплати ПП «Еріка» у ціні поставлених металоконструкцій, ДПІ посилається на безтоварність зазначених операцій, мотивуючи свій висновок тим, що названий контрагент має ознаки анонімної структури (відсутній за місцезнаходженням, не звітує до податкового органу), а Підприємством не подано первинних документів на підтвердження факту транспортування вантажу, його приймання за кількістю та якістю, зберігання тощо.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 названого Закону податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

В силу вимог підпункту 7.4.5 пункту 7.4 цієї ж статті Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

З наведених законодавчих положень вбачається, що підставою виникнення у платника права на податковий кредит є реальне здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в оподатковуваних операціях, а також оформлення зазначених операцій необхідними документами первинного обліку (зокрема, податковими накладними), що містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції.

Підтримуючи правову позицію позивача по справі по епізоду щодо формування податкового кредиту за фактом придбання товару (металоконструкцій) у ПП «Еріка», попередні судові інстанції виходили з того, що наявні у матеріалах справи податкові накладні та квитанції до прибуткових касових ордерів (за якими позивач оплачував ПП «Еріка» поставлену продукцію) є достатніми первинними документами, що підтверджують право платника на податковий кредит.

Однак з таким висновком погодитися не можна. Адже реальність господарської операції як необхідна умова для формування даних податкового обліку платника має встановлюватися на підставі аналізу підтверджених необхідними доказами фактів, що свідчать про існування активу (чи вироблявся, ким і коли) та про дійсний рух активу у процесі виконання господарської операції (зокрема, його транспортування, зберігання, приймання тощо).

Таким чином, власне наявність податкових накладних, оформлених у відповідності з вимогами підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», не може бути безумовною підставою для висновку про реальність господарської операції, а відтак і про існування у платника права на податковий кредит. За відсутності ж фактичного виконання господарської операції формально складені первинні документи не можуть підтверджувати дані податкового обліку платника.

А відтак для правильного вирішення цього спору судам необхідно було достеменно перевірити усі обставини щодо фактичного виконання операцій з поставки металоконструкцій позивачеві в рамках господарських правовідносин з ПП «Еріка», дослідивши факт виконання об'єктивно необхідних дій у процесі виконання поставки (транспортування товару, його зберігання, прийняття за кількістю та якістю тощо); з урахуванням доводів податкового органу щодо наявності ознак анонімної структури у діяльності ПП «Еріка» встановити, за рахунок яких ресурсів (власних чи залучених) виконувалися розглядувані поставки, перевірити наявність у ПП «Еріка» платежів, супутніх звичайній господарській діяльності будь-якого господарюючого суб'єкта (комунальні платежі, оренда приміщень, послуги зв'язку, управлінські витрати тощо), а також встановити осіб, які персонально були задіяні у виконанні цих операцій.

Допущені судами порушення норм процесуального права унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, а отже відповідно до частини другої статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для скасування ухвалених у справі судових рішень у відповідній частині та направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи суду слід взяти до уваги викладене в цій ухвалі, з урахуванням висновків податкового органу, наведених в акті перевірки, ретельно перевірити реальність виконання спірних операцій з поставки товарів позивачеві, для чого в разі необхідності зобов'язати сторони надати докази, яких не буде вистачати для з'ясування цих обставин, або ж витребувати такі докази у інших осіб, в яких вони можуть знаходитися; дати правильну юридичну оцінку встановленим обставинам та постановити рішення відповідно до вимог статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України.

По епізоду щодо незаконності формування позивачем податкового кредиту на підставі податкових накладних, складених ТОВ «Будмонтаж» після втрати ним статусу платника ПДВ, висновки судів учасниками провадження не оскаржуються. Вищим адміністративним судом України не виявлено порушень судами норм матеріального та процесуального права, на які не було посилань у поданій скарзі та які є підставою для скасування судових актів зі спору.

З урахуванням викладеного, керуючись статтями 220, 222, 223, 225, 227, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу державної податкової інспекції в м. Керчі Автономної Республіки Крим задовольнити частково.

2. Постанову окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 18.05.2010 та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 06.06.2011 у справі № 2а-12020/09/8/0170 змінити в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 16.01.2009 № 0000032301/0 в частині визначення приватному підприємству "Антарес К" податкового зобов'язання з ПДВ у сумі 92563 грн. за основним платежем та 46281,50 грн. штрафних санкцій

У цій частині справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

3. В решті постанову окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 18.05.2010 та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 06.06.2011 у справі № 2а-12020/09/8/0170 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі.

Головуючий суддя: М.І. Костенко судді:І.О. Бухтіярова І.В. Приходько