Ухвала

від 11.12.2013 по справі 2а-11523/12/2670

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"11" грудня 2013 р. м. Київ К/800/7563/13

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І. - головуючий, судді Бухтіярова І.О., Приходько І.В.,

за участю секретаря Сватко А.О.

та представників сторін:

позивача - не з'явились,

відповідача - Картавої Я.О.,

розглянув у судовому засіданні касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Благобуд" (далі - Товариство)

на постанову окружного адміністративного суду м. Києва від 08.11.2012

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 24.01.2013

у справі № 2а-11523/12/2670

за позовом Товариства

до державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва Державної податкової служби (далі - ДПІ)

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

Товариство звернулося до окружного адміністративного суду м. Києва з позовом, в якому просило визнати протиправним податкове повідомлення-рішення від 26.07.2012 № 0000142201.

Постановою окружного адміністративного суду м. Києва від 08.11.2012, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 24.01.2013, у позові відмовлено з посиланням на безтоварність господарських операцій з поставки підрядних робіт позивачеві в рамках господарських правовідносин з товариством з обмеженою відповідальністю «Адея Кепітал» (далі - ТОВ «Адея Кепітал»).

Посилаючись на невідповідність висновків судів вимогам чинного законодавства, дійсним обставинам справи та наявним у ній доказам, Товариство звернулося до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувані рішення попередніх судових інстанцій та задовольнити позовні вимоги.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши відповідність висновків судів наявним у матеріалах справи доказам, правильність застосування судами норм матеріального права та дотримання ними процесуальних норм, обговоривши доводи касаційної скарги, Вищий адміністративний суд України не вбачає підстав для її задоволення з урахуванням такого.

Попередніми судовими інстанціями у розгляді справи встановлено, що ДПІ було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Товариства з питань правильності нарахування та повноти сплати до державного бюджету податку на додану вартість при взаємовідносинах з ТОВ «Адея Кепітал» за період з 01.05.2011 по 31.05.2011, оформлену актом від 12.07.2012 № 4863/22-417/33051502.

За наслідками цієї перевірки податковим органом було прийнято оспорюване податкове повідомлення-рішення, згідно з яким Товариству визначено податкове зобов'язання з ПДВ у сумі 182 103 грн. за основним платежем та 1 грн. за штрафними санкціями.

Підставою для цього донарахування став висновок податкового органу про незаконне включення позивачем до податкового кредиту ПДВ у ціні підрядних робіт, нібито поставлених ТОВ «Адея Кепітал» позивачеві в рамках виконання договорів підряду; за твердженням ДПІ, правовідносини між цими суб'єктами опосередковані штучним створенням документообігу з метою отримання податкової економії без реального руху активів.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з пунктом 198.3 цієї ж статті Кодексу податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.6 статті 198 ПК України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Наведені законодавчі положення дають підстави для висновку про те, що визначальною умовою виникнення у платника права на податковий кредит, окрім належного документального оформлення господарської операції та наявності податкової накладної, є реальність здійснення цієї операції в рамках провадження економічної діяльності платника. При цьому документальне обґрунтування права на податковий кредит покладається на платника.

Згідно з частинами першою, другою статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

З наведених правових норм випливає, що вимоги, які пред'являються до оформлення первинних документів, мають імперативний характер. Законом встановлено ті реквізити, які мають бути обов'язкові вказані при складенні первинного облікового документа та які дозволяють ідентифікувати господарську операцію. Первинні документи повинні не лише містити повну інформацію про виконану господарську операцію, але й виступати носіями достовірних відомостей про таку операцію та її учасників.

Суди обох попередніх інстанцій, дослідивши представлені учасниками спору докази та оцінивши їх в сукупності на підставі статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України, дійшли висновку про те, що укладені Товариством та ТОВ «Адея Кепітал» договори підряду на виконання будівельно-оздоблювальних робіт на різних об'єктах не супроводжувалися реальним виконанням.

При цьому відсутність реальної підприємницької діяльності у правовідносинах Товариства з названим контрагентом було встановлено судами на підставі сукупності таких обставин:

ТОВ «Адея Кепітал» не має основних засобів, виробничих та трудових ресурсів, об'єктивно необхідних для виконання спірних робіт, за юридичною адресою не перебуває, до податкового органу не звітує;

докази понесення цим постачальником витрат на залучення інших осіб та ресурсів для виконання розглядуваних робіт матеріали справи не містять;

у ТОВ «Адея Кепітал» відсутня ліцензія на право здійснення діяльності у сфері будівництва; основним видом діяльності цього товариства є виробництво паперових канцелярських виробів;

залучення цього субпідрядника здійснювалося Товариством без погодження із замовниками всупереч умовам укладених договорів підряду; первинні документи, складенням яких опосередковувалася передача Товариством спірних підрядних робіт замовникам, не містять будь-яких відомостей щодо виконання цих робіт ТОВ «Адея Кепітал» як субпідрядником.

Наведені обставини у сукупності та взаємозв'язку дозволили судам зробити висновок про недостовірність відомостей у первинних документах (податкових накладних, довідках про вартість виконаних робіт, актах приймання виконаних будівельних робіт тощо), на підставі яких Товариством було сформовано дані податкового обліку за спірними операціями, та, як наслідок - про отримання позивачем необґрунтованої податкової вигоди шляхом завищення суми податкового кредиту.

Слід зазначити, що у податкових правовідносинах є неприпустимою ситуація, яка дозволяла б недобросовісним платникам за допомогою інструментів, що використовуються у цивільно-правових відносинах, створювати ситуацію формальної наявності права на отримання податкової вигоди (у тому числі шляхом формування податкового кредиту).

З урахуванням викладеного суди цілком правомірно відмовили у задоволенні позову Товариства.

Доводи заявника касаційної скарги спрямовані на переоцінку встановлених обставин справи та оцінених доказів, що перебуває поза межами повноважень суду касаційної інстанції, а відтак підлягають відхиленню.

У зв'язку з цим Вищий адміністративний суд України не вбачає підстав для скасування оскаржуваних постанови та ухвали судів першої та апеляційної інстанцій та задоволення касаційних вимог.

Керуючись статтями 160, 167, 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Благобуд" залишити без задоволення.

2. Постанову окружного адміністративного суду м. Києва від 08.11.2012 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 24.01.2013 у справі № 2а-11523/12/2670 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку статей 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: М.І. Костенко судді:І.О. Бухтіярова І.В. Приходько