Постанова

від 18.12.2013 по справі 2а-11621/12/2670

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"18" грудня 2013 р. м. Київ К/800/26244/13

Вищий адміністративний суд України у складі: головуючого судді Бухтіярової І.О., суддів Костенка М.І., Приходько І.В.,

за участю секретаря Стоцького О.І.,

представника відповідача Шапор Л.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Ікомтел»

на постанову окружного адміністративного суду міста Києва від 15.11.2012 року

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 18.04.2013 року

у справі № 2а-11621/12/2670

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Ікомтел» (далі - позивач, ТОВ «Ікомтел»)

до Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва Державної податкової служби (далі - відповідач, ДПІ у Святошинському районі м. Києва ДПС)

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «Ікомтел» звернулось у серпні 2012 року до суду з адміністративним позовом до ДПІ у Святошинському районі м. Києва ДПС про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 09.08.2012 року № 0000251570 та № 0000261570 .

Постановою окружного адміністративного суду міста Києва від 15.11.2012 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 18.04.2013 року, в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, позивач подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги та визнати протиправними і скасувати податкові повідомлення-рішення ДПІ у Святошинському районі м. Києва ДПС від 09.08.2012 року № 0000251570 та № 0000261570. Вважає, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій були прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Заперечення на касаційну скаргу не надходили, що не перешкоджає її розгляду по суті.

Відповідно до частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинство України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому засіданні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що в період з 20.07.2012 року по 26.07.2012 року відповідачем було проведено позапланову виїзну документальну перевірку позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за квітень 2012 року в розмірі 2 363 792,00 гривні, заявленої до відшкодування у зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість наступних звітних (податкових) періодів, відображених у податковій декларації з ПДВ , поданій за відповідний звітний (податковий) період.

Перевіркою встановлено порушення п. п. 200.4, 200.6, 200.14 ст. 200 Податкового кодексу України (далі - ПК України) , в результаті чого податковим органом зроблено висновок, що ТОВ «Ікомтел» завищено суму бюджетного відшкодування за квітень 2012 на 2 363 792,00 гривні та занижено суму бюджетного відшкодування за січень 2011 року на 2 363 792,00 гривні.

За результатами перевірки складено акт № 18/15-308/24568691 від 02.08.2012 року, на підставі якого винесено податкові повідомлення рішення № 0000251570 від 09.08.2012 року, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за квітень 2012 року на загальну суму 2 363 792,00 гривні та № 0000261570 від 09.08.2012 року, яким збільшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на загальну суму 2 363 792,00 гривні за січень 2011 року.

Досліджуючи матеріали справи, суд першої інстанції встановив, що позивачем в деклараціях з податку на додану вартість за квітень 2011 року, травень 2011 року, червень 2011 року, серпень 2011 року, жовтень 2011 року, листопад 2011 року, грудень 2011 року, січень 2011 року, лютий 2011 року, березень 2011 року в графі 23 «сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню (рядок 3 Д3) (рядок 23.1 + рядок 23.2)» було проставлено: «-», хоча право на включення суми у розмірі 2 363 792,00 гривні виникло, як вже зазначалось вище, ще в січні 2011 року.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що позивачем неправомірно було занижено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість та зараховано її у зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість, що виникли протягом наступних звітних (податкових) періодів, у зв'язку з чим суди дійшли висновку про те, що у відповідача були наявні правові підстави для надсилання позивачу податкових повідомлень з визначенням в них суми заниження бюджетного відшкодування за січень 2011 року та суми завищення бюджетного відшкодування за квітень 2012 року.

Однак, з такими висновками судів попередніх інстанцій колегія суддів касаційної інстанції не погоджується з огляду на наступне.

Згідно з визначенням, наведеним у п.п. 14.1.18 п.14.1 ст. 14 ПК України бюджетне відшкодування - відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу ;

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків передбачені ст. 200 ПК України.

Відповідно до п. 200.1 ст. 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Відповідно до п. 200.2 ст. 200 ПК України при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті , така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Відповідно до п. 200.3 ст. 200 ПК України при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті , така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

За змістом п. 200.4 ст. 200 ПК України, якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті , має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем товарів/послуг.

Таким чином, сума, розрахована за правилами п. 200.4 ст. 200 ПК України відповідно до п.п. 14.1.18 п. 14.1 ст. 14 ПК України набуває статусу бюджетного відшкодування і підлягає поверненню з бюджету. При цьому, законодавчо установлений порядок повернення з бюджету сум бюджетного відшкодування не передбачає автоматичного погашення сум бюджетного відшкодування у разі, якщо такі суми не були своєчасно заявлені до відшкодування.

Наведене стосується і залишків від'ємного значення між сумою податкових зобов'язань і податкового кредиту податкових періодів, що передували попередньому періоду, та у яких сформувалися суми, що підлягали відшкодуванню в наступному податковому періоді, але не заявлялися до відшкодування у наступних податкових періодах, за якими вони виникли.

Відтак, ПК України не обмежує право платника податку заявити до повернення суму бюджетного відшкодування часовими межами певного податкового періоду, та не ставить право платника податку на отримання податкової вигоди в залежність від того, в якому звітному податковому періоді у платника виникло право на податковий кредит у розмірі суми бюджетної заборгованості. А тому, відмова платникові у бюджетному відшкодуванні лише на тій підставі, що таке відшкодування не було заявлене у наступних податкових періодах, за якими вони виникли, є незаконною.

За таких обставин, враховуючи порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального права, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень, відповідно до статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для скасування цих рішень з прийняттям нового рішення, зокрема про задоволення позовних вимог з наведених вище мотивів.

Виходячи із викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку про необхідність скасування постанови окружного адміністративного суду міста Києва від 15.11.2012 року та ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 18.04.2013 року у даній справі.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 220-232 Кодексу адміністративного судочинства України , Вищий адміністративний суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Ікомтел» - задовольнити.

Постанову окружного адміністративного суду міста Києва від 15.11.2012 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 18.04.2013 року у справі № 2а-11621/12/2670 - скасувати.

Прийняти нову постанову.

Позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 09.08.2012 року № 0000251570 та № 0000261570, прийняті Державною податковою інспекцією у Святошинському районі міста Києва Державної податкової служби.

Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Ікомтел» судовий збір у розмірі 32 гривні 19 копійок.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути переглянута з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: І.О. Бухтіярова

Судді: М.І. Костенко

І.В. Приходько