Постанова

від 20.12.2013 по справі 809/3572/13-а

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" грудня 2013 р. Справа № 809/3572/13-a

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Боршовського Т.І.

за участю секретаря судового засідання Ферштей А.М.

представників позивача: Стецика А.С.

представника відповідача: Кота Р.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛСА АВТОМОТІВ"

до Івано-Франківської митниці Міндоходів України

про скасування рішень про коригування митної вартості товарів № 206050000/2013/200154/2 від 13.09.2013 року та № 206050000/2013/200190/2 від 21.10.2013 року,-

ВСТАНОВИВ :

Товариство з обмеженою відповідальністю "ЛСА АВТОМОТІВ" (надалі - позивач, ТОВ) звернулося до суду з адміністративним позовом до Івано-Франківської митниці Міндоходів України (надалі - відповідач, Митниця) про скасування рішень про коригування митної вартості товарів № 206050000/2013/200154/2 від 13.09.2013 року та № 206050000/2013/200190/2 від 21.10.2013 року.

Позовні вимоги мотивовано тим, що Товариством для митного оформлення товару подано всі необхідні згідно вимог митного законодавства документи, при цьому декларантом відповідно до вимог ст. 57, 59 Митного кодексу України застосовано основний метод визначення митної вартості товару - за ціною контракту. Позивач посилається на те, що відповідачем при витребуванні додаткових документів, не було зазначено обставин, які ці документи мали б підтвердити, оскільки жодних застережень чи зауважень до вже поданих документів не повідомлялось, що є порушенням вимог ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України. Також позивач вказує на те, що рішення митниці про відмову в митному оформленні товару та застосуванні у визначенні митної вартості товарів основного методу, в порушення вимог ч. 1 ст. 58, ст. 256 Митного кодексу України є необґрунтованим, оскільки причини відмови не містять жодних конкретних даних, з посиланням на документи декларанта, а є простим копіюванням тексту ч. 2 ст. 58 цього Кодексу. Окрім цього, позивач посилається на порушення відповідачем передбаченої ч. 4 ст. 57 Митного кодексу України процедури консультацій, що передує застосуванню другорядних методів визначення митної вартості товарів, оскільки не було доведено до його відома, які саме товари визначено аналогічними, чи було виявлено операцій з аналогічними товарами, чи була застосована найменша ціна. Також посилається на те, що позивача не повідомлено про відсутність у Митниці відомостей щодо угод на ідентичні товари, тобто неможливості застосування другого методу.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві та просив його задовольнити повністю. Додатково пояснив на заперечення відповідача проти позову, що до ціни товару, заявленого до митного оформлення, включено як вартість товару, так і вартість упаковки, маркування, погрузки, оскільки це було обумовлено умовами зовнішньоекономічного договору, додатків до нього, інвойсами, враховуючи специфіку асортименту товару для полегшення розрахунків між сторонами. Таким чином, вважає, що такі заперечення ґрунтуються на помилковій оцінці умов договору, документів на його виконання, які були подані разом з митними деклараціями. Також наголосив, що відповідачем не доводилось позивачу до прийняття оскаржених рішень вказаних зауважень, тобто відповідач просто шукає формальні причини для обґрунтування вчиненого ним коригування митної вартості товару.

Відповідач - Івано-Франківська митниця Міндоходів України позов заперечила з підстав, викладених в письмових запереченнях до позову № 09-13/1/3505 від 04.12.2013 року та додаткових поясненнях № 09-13/26 від 19.12.2013 року. Зокрема, відповідач, посилаючись на норми ст.ст. 49, 52, 53, ч. 6 ст. 54, ч. 2 ст. 58 Митного кодексу України, вважає, що митним органом правомірно відмовлено в митному оформленні товару по першому методу, оскільки подані позивачем до митного оформлення документи не відображали дійсну митну вартість товару, вказану митних деклараціях. Зокрема, в обґрунтування цього, посилається на те, що згідно умов поданого разом з ЕМД контракту № 29-07/13 від 29.07.2013 року, а саме п. 4, до ціни товару включено вартість товару, упаковки, маркування, погрузки, однак в жодному з доданих до ЕМД документів не обумовлено вартість упаковки, маркування, погрузки. Також відповідач посилається на те, що у зв'язку з тим, що подані позивачем документи для підтвердження митної вартості, не містили всіх відомостей, що підтверджували числові значення складових митної вартості товарів, на підставі ч. 3 ст. 53 Митного кодексу України, абзацу 3 п. 2.3 Порядку виконання митних формальностей при здійсненні митного оформлення товарів із застосуванням митної декларації на бланку єдиного адміністративного документа, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 30.05.2012 року № 631, посадовою особою Митниці було запропоновано позивачу надати додаткові документи: каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару, висновки про якісні та вартісні характеристики товару, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями та/або інформацію біржових організацій про вартість товару або сировини, однак позивач таких документів не подав як під час здійснення митного оформлення товарів, так і станом на 03.12.2013 року, тобто строку, передбаченого п. 8 ст. 55 Митного кодексу України.

Представник відповідача в судовому засіданні підтримав заперечення проти позову з мотивів, викладених в письмових запереченнях та поясненнях відповідача. Окрім цього, додатково пояснив, що коригування митної вартості товару по другому методу не проведено в зв'язку з ти, що в митного органу відсутні відомості щодо операцій з ідентичними товарами. Також пояснив, що коригування митної вартості товару по третьому методу було здійснено на підставі інформації по розмитненню подібних товарів згідно ЕМД № 100250000/2013/29837 від 04.07.2013 року, отриманої з Єдиної автоматизованої системи Державної митної служби, витяг з якої надано суду. На думку представника відповідача цих відомостей було достатньо для висновку про подібність товарів згідно вказаної ЕМД та товарів, які декларував позивач. Інших відомостей та документів, ніж ті, що містяться в поданому суду витягу з вказаної бази даних, як зазначив представник відповідача, на час прийняття оскаржених рішень про коригування митної вартості товарів із застосуванням методу визначення митної вартості за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, в Митниці не було.

Розглянувши матеріали адміністративної справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши зібрані в матеріалах справи докази в їх взаємному зв'язку та сукупності, судом встановлено таке.

Позивачем для митного оформлення товару, поставленого в Україну на підставі зовнішньоекономічного договору з Компанією "ZHEJIANG NEWWAY IMPORT AND EXPORT CO" (Китайська народна республіка) від 29.07.2011 року № 29-07/13 подано декларацію митної вартості (надалі - МД) № 206050000/2013/007749 від 12.09.2013 року згідно з якою митна вартість товару: текстильний робочий одяг для чоловіків - жилет з синтетичних волокон, має повний розріз спереду і застібку-липучку, забезпечений світло відбиваючими смугами, щільність тканини 120 гр/м.кв. та 80 гр.м/кв: SAFETY VEST/ жилет, арт. - 100593, 1300 шт.; SAFETY VEST/ жилет, арт. - 100594, 1000 шт.; SAFETY VEST/ жилет, арт. - 100595, 10000 шт., визначена декларантом за першим методом (за ціною договору) в розмірі 9084,41 USD (72611,69 грн., з них 70042,6590 грн. ціна товару, 2569,0300 грн. - витрати на транспортування до України) та задекларовано до сплати обов'язкових платежів на суму 24978,42 грн.

Разом з вказаною МД позивачем було подано: карту обліку особи, яка здійснює операції з товарами № 206/2012/0000717 від 14.12.2012 року; зовнішньоекономічний договір купівлі-продажу від 29.07.2011 року № 29-07/13, з доповненням до нього № 1 від 28.07.2013 року; міжнародна автомобільна накладна (СMR) № 8730 від 09.09.2013 року; коносамент № 560593544В від 07.08.2013 року; банківський платіжний документ, що стосується товару № 92 від 27.08.2013 року; рахунок-фактура (інвойс) № 13NY19819 від 30.07.2013 року; пакувальний лист № Б/Н від 30.07.2013 року; рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг № СФ-1442 від 11.09.2013 року; банківський платіжний документ, що стосується оплати транспортно-експедиційних послуг № 540 від 12.09.2013 року; договір про транспортно-експедиційні послуги № 12/01/13 від 12.01.2013 року; договір про перевезення № 120327/01 від 27.03.2013 року; інформація про позитивні результати здійснення радіологічного контролю товару № 2761 від 07.08.2013 року; інформація про позитивні результати здійснення санітарно-епідеміологічного контролю товару № 2730 від 09.09.2013 року; резервна позиція № 915 від 26.07.2001 року; сертифікат про проходження товару загальної форми № ССРІТ 124771503 від 30.07.2013 року; довідка по страхуванню № 4260 від 12.09.2013 року.

12.09.2013 року відповідач витребував від декларанта додаткові документи на підтвердження заявленої митної вартості товару, а саме: каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару: копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товару, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями та/або інформацію біржових організацій про вартість товару або сировини, що й не заперечується сторонами. Як вбачається з вказаного повідомлення, відповідачем не зазначено жодних зауважень чи застережень до поданих позивачем разом з МД документів. Позивачем, що й не заперечується відповідачем, подано Митниці копію експортної вантажної митної декларації країни відправлення - КНР від 30.07.2013 року.

Після цього, як встановлено судом, відповідач самостійно визначив митну вартість товарів за додатковим методом: за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів у розмірі 15645,41 USD з розрахунку: 8,4799 USD за одиницю (кг), про що прийняв рішення про визначення митної вартості товару від 13.09.2013 року за 206050000/2013/200154/2.

Згідно змісту рядка 33 цього рішення Митниці, його прийнято з таких підстав: перший метод не застосований в зв'язку з відсутністю в документах, зазначених в ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена, або підлягає сплаті за ці товари та ненаданням декларантом додаткових документів та відомостей, а саме: страхових документів, документів, що містять відомості про вартість страхування, каталогів, специфікацій, прейскурантів (прайс-листів) виробника товару, висновків про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, банківських платіжних документів, що стосуються оцінюваного товару, інших платіжних та/або бухгалтерських документів, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару згідно ч. 3 ст. 53 Митного кодексу України. Другий метод визначення митної вартості (ст. 59 Митного кодексу України) не застосований у зв'язку з відсутністю інформації щодо угод на ідентичні товари. Застосований третій метод визначення митної вартості товару - джерело інформації МД від 04.07.2013 року № 100250000/2013/29837.

Також судом встановлено, що для митного оформлення товару, поставленого в Україну на підставі вищевказаного зовнішньоекономічного договору від 29.07.2011 року № 29-07/13, позивачем подано МД № 206050000/2013.008774 від 21.10.2013 року згідно з якою митна вартість товару: текстильний робочий одяг для чоловіків - жилет з синтетичних волокон, має повний розріз спереду і застібку-липучку, забезпечений світло відбиваючими смугами, щільність тканини 120 гр/м.кв.: SAFETY VEST/ жилет, арт. - 100593, 3700 шт.; SAFETY VEST/ жилет, арт. - 100594, 9000 шт.; SAFETY VEST/ жилет, арт. - 100596, 5000 шт., визначена декларантом за першим методом (за ціною договору) в розмірі 14760,92 USD (117984,03 грн., з них 114195,9910 грн. ціна товару та 3788,0800 грн. витрати на транспортування) та задекларовано до сплати обов'язкових платежів на суму 40586,52 грн.

Разом з вказаної МД позивачем подано: карту обліку особи, яка здійснює операції з товарами № 206/2012/0000717 від 14.12.2012 року; зовнішньоекономічний договір купівлі-продажу від 29.07.2011 року № 29-07/13, з доповненням до нього № 2 від 20.08.2013 року; міжнародна автомобільна накладна (СMR) № 4356 від 18.10.2013 року; коносамент № ООLU3084206760C від 23.08.2013 року; банківський платіжний документ, що стосується товару № 92 від 27.08.2013 року; рахунок-фактура (інвойс) № 13NY19819-2 від 20.08.2013 року; пакувальний лист № Б/Н від 20.08.2013 року; рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг № СФ-1694 від 21.10.2013 року; банківський платіжний документ, що стосується оплати транспортно-експедиційних послуг № 614 від 21.10.2013 року; договір про транспортно-експедиційні послуги № 12/01/13 від 12.01.2013 року; договір про перевезення № 120327/01 від 27.03.2013 року; інформація про позитивні результати здійснення радіологічного контролю товару № 2761 від 23.08.2013 року; інформація про позитивні результати здійснення санітарно-епідеміологічного контролю товару № 2730 від 18.10.2013 року; резервна позиція № 915 від 26.07.2001 року; сертифікат про проходження товару загальної форми № ССРІТ 124771506 від 21.08.2013 року; довідка по страхуванню № 4471 від 21.10.2013 року.

21.10.2013 року відповідач витребував від декларанта додаткові документи на підтвердження заявленої митної вартості товару, а саме: каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товару, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями та/або інформацію біржових організацій про вартість товару або сировини, що й не заперечується сторонами.

21.10.2013 року Івано-Франківська митниця надала ТОВ «ЛСА АВТОМОТІВ» картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 206050000/2013/00169, якою відмовила позивачу в прийнятті митної декларації № 206050000/2013.008774 від 21.10.2013 року.

Після цього, як встановлено судом, відповідач самостійно визначив митну вартість товарів за третім методом (за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів) у розмірі 22514,40 USD з розрахунку: 8,48 USD за одиницю - кг, про що прийняв рішення про визначення митної вартості товару від 21.10.2013 року за 206050000/2013/200190/2.

Як зазначено в рядку 33 цього рішення, його прийнято з таких підстав: перший метод не застосований в зв'язку з відсутністю в документах, зазначених в ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена, або підлягає сплаті за ці товари та ненаданням декларантом додаткових документів та відомостей, а саме: страхових документів, документів, що містять відомості про вартість страхування, каталогів, специфікацій, прейскурантів (прайс-листів) виробника товару, висновків про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, банківських платіжних документів, що стосуються оцінюваного товару, інших платіжних та/або бухгалтерських документів, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару згідно ч. 3 ст. 53 Митного кодексу України. Другий метод визначення митної вартості (ст. 59 Митного кодексу України) не застосований у зв'язку з відсутністю інформації щодо угод на ідентичні товари. Застосований третій метод визначення митної вартості товару - джерело інформації МД від 04.07.2013 року № 100250000/2013/29837.

Спірні правовідносини виникли у сфері митної справи і стосуються процедури визначення митної вартості товарів та правомірності рішень відповідача щодо коригування митної вартості товару, який імпортується на митну територію України.

Статтею 46 Митного кодексу України від 13.03.2012 року № 4495-VІ (надалі - МК) встановлено, що Митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Частинами 1, 2 ст. 47 МК України передбачено, що заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані:

1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів;

2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню;

3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності. У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи. У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Частиною 1 ст. 58 МК України встановлено, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо:

1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що:

а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні;

б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно);

в) не впливають значною мірою на вартість товару;

2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів;

3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті;

4) покупець і продавець не пов'язані між собою особи або хоч і пов'язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Частиною 2 цієї статті передбачено, що метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.

В обґрунтування неможливості застосування основного методу, відповідач послався в оскаржуваному рішенні на те, що в поданих позивачем до митного оформлення документах відсутні відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена, або підлягає сплаті за ці товари, а також не подано на вимогу митного органу додаткових документів: страхових документів, документів, що містять відомості про вартість страхування, каталогів, специфікацій, прейскурантів (прайс-листів) виробника товару, висновків про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, банківських платіжних документів, що стосуються оцінюваного товару, інших платіжних та/або бухгалтерських документів, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару згідно ч. 3 ст. 53 МК України.

Однак, як встановлено судом вище, позивачем в підтвердження митної вартості товару подано документи, що підтверджують заявлену митну вартість товару згідно переліку, передбаченого ч. 1 ст. 53 МК України. З аналізу змісту вказаних документів можна чітко ідентифікувати: походження товару (країна, виробник); отримувача товару; характеристики та перелік оцінюваного товару; умови поставки та її оплати; дані щодо ціни товару, яка підлягала сплаті позивачем на користь продавця (за партію товару, та за одиницю товару); одиницю виміру ціни товару; числові значення складових митної вартості товарів; кількість та асортимент товару, тобто вказані відомості підтверджували митну вартість товарів за ціною договору згідно з вимогами ч. 1 ст. 58 МК України.

Щодо посилань відповідача, як на підставу прийняття оскаржених рішень, на неподання позивачем додаткових документів, витребуваних Митницею згідно ч. 3 ст. 53, ч. 6 ст. 55 МК України, то суд вказує на таке.

Частиною 3 ст. 53 МК України передбачено: якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Тобто з диспозиції вказаної норми випливає, що митний орган вправі вимагати від декларанта додаткові документи, вказані в ч. 3 ст. 53 МК України лише в разі, якщо подані декларантом документи згідно переліку, зазначеного в ч. 2 цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Однак, в ході розгляду справи відповідач не спростував перед судом дійсність поданих до митного оформлення документів та достовірність зазначених відомостей, а також не довів суду неможливість визначення митної вартості оцінюваних товарів за ціною договору за правилами, визначеними у ст. 58 МК України. Так, відповідач не надав будь-яких доказів, які б свідчили про недостовірність цих відомостей або вказували на розбіжності в поданих документах. Окрім цього, відповідачем не доведено суду, що ці документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Викладені відповідачем під час судового розгляду справи заперечення про те, що підставою для висновку щодо не застосування першого методу згідно ч. 2 ст. 58 МК України були обґрунтовані сумніви посадових осіб митного орану щодо зазначених декларантом відомостей про підтвердження митної вартості товару, які ґрунтувались на тому, що згідно умов поданого разом з МД зовнішньоекономічного договору (контракту) № 29-07/13 від 29.07.2013 року, а саме п. 4, до ціни товару включено вартість товару, упаковки, маркування, погрузки, однак в жодному з доданих до МД документів не обумовлено вартість упаковки, маркування, погрузки. Однак, на переконання суду, такі висновки є безпідставними, оскільки ґрунтуються на помилковому тлумаченні умов вказаного договору, та оцінці додатків до нього, які були долучені до МД. Так, з комплексного аналізу умов, закріплених в пунктах 1, 3, 4 вказаного Договору, специфікацій до нього № 1 від 29.07.2013 року, № 2 від 20.08.2013 року, рахунків-фактур (інвойсів) № 13NY19819 від 30.07.2013 року та № 13NY19819-2 від 20.08.2013 року, а саме: щодо предмету договору, умов поставки - FOB Ningbo, та умов оплати, видно, що сторони цього Договору домовились, що в ціну товару включено як саму вартість товару, так і вартість упаковки, маркування, а також доставки в порт та погрузки на вказане покупцем судно.

Відповідно до ч. 6 ст. 54 МК України орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів , у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі, зокрема, неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Однак, слід зазначити, що ні в своїх запитах про надання додаткових документів від 12.09.2013 року, від 21.10.2013 року, ні в оскаржених рішеннях про коригування митної вартості товарів № 206050000/2013/200154/2 від 12.09.2013 року та № 206050000/2013/200190/2 від 21.10.2013 року, відповідач вищевказаних обставин, викладених в запереченні проти позову, позивачу не доводив. Суд констатує, що у вказаних запитах та рішеннях відповідачем взагалі не наведено жодних конкретних обставин, які б свідчили про обґрунтовані припущення митного органу щодо неповноти відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару чи відомостей щодо ціни, що зазначені в поданих декларантом документах, та об'єктивну неможливість з метою здійснення контролю перевірити правильність визначення позивачем митної вартості товарів на підставі наданих позивачем документів.

Неподання декларантом каталогів, специфікацій, прейскурантів (прайс-листів) виробника товару, висновків про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, банківських платіжних документів, що стосуються оцінюваного товару, інших платіжних та/або бухгалтерських документів, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару, саме по собі не свідчить про помилковість обрання декларантом першого методу визначення митної вартості та, в даному випадку, не спростовує можливість і правомірність його застосування на підставі тих документів, які надані до митного оформлення. Окремо слід зазначити, що позивачем було подано разом з МД довідки по страхуванню № 4260 від 11.09.2013 року, № 4471 від 21.10.2013 року в підтвердження того, що страхування товару, заявленого до розмитнення, не здійснювалось. Також позивачем було подано платіжні документи що стосується оплати товару та оплати транспортно-експедиційних послуг: № 92 від 27.08.2013 року, № 540 від 12.09.2013 року, № 614 від 21.10.2013 року. Окрім цього, позивачем на запити відповідача від 13.09.2013 року та 21.09.2013 року було подано експортні вантажні митні декларації країни відправлення - КНР від 31.07.2013 року та від 21.08.2013 року.

Щодо заперечень представника відповідача про те, що вказані вантажні митні декларації країни відправлення були подані на мові оригіналу, без їх перекладу українською, то в силу положень ст.ст. 53, 254 МК України вони не заслуговують на увагу, оскільки відповідачем не спростовано, що вони складені іноземною мовою, яка не є мовою міжнародного спілкування, або, що дані, які містяться в них, є необхідними для перевірки або підтвердження відомостей, зазначених у митній декларації. Окрім цього, слід зазначити, що в своїх запитах від 12.09.2013 року, від 21.10.2013 року відповідач не вимагав від позивача надання їх перекладу українською мовою.

Суд також врахував, що сам факт неподання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товарів за першим (основним) методом, не є достатньою підставою для висновку про наявність підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості. Зазначений висновок зроблено у постанові Верховного Суду України від 11.09.2012 року за № 26347525 в Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Щодо посилань відповідача на те, що під час здійснення митного контролю за поданими позивачем МД спрацювала автоматизована система аналізу та управління ризиками (АСАУР) за кодом контролю 105-2, в зв'язку з декларуванням позивачем товару за меншою ціною товару порівняно з митним оформленням інших подібних (аналогічних) товарів, інформація про які міститься в базі даних ЄАІС ДМС України (МД від 04.07.2013 року № 100250000/2013/29837), то суд вважає такі доводи нормативно необґрунтованими, оскільки лише сама по собі різниця між вартістю подібних (аналогічних) товарів не виключає застосування основного методу і не може бути причиною автоматичного збільшення митної вартості товарів, так як митним законодавством таких підстав прямо не встановлено. Крім того, формально нижчий рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення, не може розцінюватися як заниження позивачем митної вартості, оскільки належних доказів вчинення декларантом таких дій відповідач суду не надав.

Таким чином, заперечення відповідача не свідчать про порушення позивачем вимог ст.ст. 57, 58 МК України і не спростовують правильність визначення ним митної вартості товару за основним методом (за ціною договору).

Також відповідач не довів суду обґрунтованість визначення Митницею митної вартості товарів за другорядним методом а саме: за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів.

Зокрема, як пояснив представник відповідача, Митницею не визначено митну вартість товару за ціною договору щодо ідентичних товарів, оскільки у відповідача відсутня інформація щодо операцій з ідентичним товаром. Проте доказів в підтвердження вказаного суду не подано.

Відповідно до частин 1-5 ст. 60 МК України, у разі якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена згідно з положеннями статей 58 і 59 цього Кодексу, за митну вартість береться прийнята органом доходів і зборів вартість операції з подібними (аналогічними) товарами, які продано на експорт в Україну і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього.

Під подібними (аналогічними) розуміються товари, які хоч і не однакові за всіма ознаками, але мають схожі характеристики і складаються зі схожих компонентів, завдяки чому виконують однакові функції порівняно з товарами, що оцінюються, та вважаються комерційно взаємозамінними. Для визначення, чи є товари подібними (аналогічними), враховуються якість товарів, наявність торгової марки та репутація цих товарів на ринку.

Ціна договору щодо подібних (аналогічних) товарів береться за основу для визначення митної вартості товарів, якщо ці товари ввезено приблизно в тій же кількості і на тих же комерційних рівнях, що й оцінювані товари.

У разі якщо такого продажу не виявлено, використовується вартість операції з подібними (аналогічними) товарами, які продавалися в Україну в іншій кількості та/або на інших комерційних рівнях. При цьому їх ціна коригується з урахуванням зазначених розбіжностей незалежно від того, чи веде це до збільшення або зменшення вартості. Інформація, що використовується при здійсненні коригування, повинна бути документально підтверджена.

Зокрема, як вбачається з оскаржених рішень, для застосування методу за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, використано як джерело інформації: МД від 04.07.2013 року № 100250000/2013/29837. При цьому, всі відомості щодо операції по розмитненню подібного (аналогічного) товару по вказаній МД отримано з Єдиної автоматизованої системи Державної митної служби, витяг з якої надано суду. Як вбачається з вказаного витягу, в ньому зазначено по вказаній МД такі відомості: код товару, опис товару, країну походження, митну вартість за одиницю, митну вартість за кг, повну митну вартість, вагу, кількість, курс валюти товару, дата курсу. Як пояснив в судовому засіданні представник відповідача під час прийняття оскаржених рішень про коригування митної вартості товару у Івано-Франківської митниці не було інших відомостей та документів, ніж ті, що містяться в поданому суду витягу з вказаної бази даних, зокрема, документів що були подані разом з МД від 04.07.2013 року № 100250000/2013/29837. Відповідач вважає, що цих відомостей було достатньо для висновку про подібність товарів згідно вказаної МД та товарів, які декларував позивач.

Однак, в ході нового судового розгляду відповідач не довів зазначених обставин, а саме не надав суду чітких пояснень та документального підтвердження того, як саме митним органом враховано кількісні та комерційні умови вказаної поставки інших подібних (аналогічних) товарів, їх розбіжності, в порівнянні з умовами поставок, здійснених позивачем.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про необґрунтованість визначення відповідачем митної вартості за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

В розумінні ст. 3 КАС України рішення суб'єктів владних повноважень повинні прийматися (вчинятися) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія), з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною 2 ст. 71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем не було подано суду належних, допустимих та достатніх доказів правомірності та обґрунтованості прийнятих ним рішень про коригування митної вартості товарів № 206050000/2013/200154/2 від 13.09.2013 року та № 206050000/2013/200190/2 від 21.10.2013 року.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 162 КАС України у разі задоволення адміністративного позову суд може, зокрема, прийняти постанову про визнання протиправним рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, і про його скасування або визнання нечинним.

Суд враховує, що згідно з п. 10.2 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України № 7 від 20.05.2013 року «Про судове рішення в адміністративній справі», в разі задоволення позову про визнання протиправним рішення суб'єкта владних повноважень чи його окремих положень суд повинен зазначити про це в судовому рішенні та одночасно застосувати один із встановлених законом способів захисту порушеного права позивача: про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень. Скасування акта суб'єкта владних повноважень як способу захисту порушеного права позивача застосовується тоді, коли спірний акт не породжує жодних правових наслідків від моменту прийняття такого акта.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку про задоволення адміністративного позову та, з врахуванням наданих суду ч. 2 ст. 162 КАС України повноважень, визнати протиправними та скасувати рішення Івано-Франківської митниці про коригування митної вартості товарів № 206050000/2013/200154/2 від 13.09.2013 року та № 206050000/2013/200190/2 від 21.10.2013 року.

За таких умов, враховуючи приписи ч. 1 ст. 94 КАС України, позивачу також належить присудити з Державного бюджету України судові витрати, здійснені ним по сплаті судового збору, шляхом їх безспірного списання Державною казначейською службою України (відповідними територіальними підрозділами Державної казначейської служби України) за рахунок бюджетних асигнувань, призначених для Івано-Франківської митниці Міндоходів України.

На підставі статті 124 Конституції України, керуючись статтями 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати рішення Івано-Франківської митниці про коригування митної вартості товарів № 206050000/2013/200154/2 від 13.09.2013 року та № 206050000/2013/200190/2 від 21.10.2013 року.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛСА АВТОМОТІВ" (ідентифікаційний код: 37183168, місцезнаходження: 76018, місто Івано-Франківськ, вулиця Галицька, будинок 80А) судові витрати по сплаті судового збору в сумі 137 (сто тридцять сім) гривень 64 копійки шляхом їх безспірного списання Державною казначейською службою України (відповідними територіальними підрозділами Державної казначейської служби України) за рахунок бюджетних асигнувань, призначених для Івано-Франківської митниці Міндоходів України (ідентифікаційний код: 38555799).

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.

Постанова набирає законної сили в порядку та строки, встановлені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя: Боршовський Т.І.

Постанова складена в повному обсязі 23.12.2013 року.