Ухвала

від 18.02.2014 по справі 809/3572/13-а

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 лютого 2014 року Справа № 908/14

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Сеника Р.П.,

суддів Попка Я.С., Хобор Р.Б.

з участю секретаря судового засідання Лука Х.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу Івано- Франківської митниці Міністерства доходів і зборів України на постанову Івано - Франківського окружного адміністративного суду від 20 грудня 2013 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛСА АВТОМОТІВ» до Івано- Франківської митниці Міністерства доходів і зборів України про скасування рішень про коригування митної вартості товарів,-

В С Т А Н О В И В :

У листопаді 2013 року ТзОВ «ЛСА АВТОМОТІВ» звернулося до суду з адміністративним позовом до Івано-Франківської митниці Міндоходів України про скасування рішень про коригування митної вартості товарів № 206050000/2013/200154/2 від 13.09.2013 року та № 206050000/2013/200190/2 від 21.10.2013 року.

Постановою Івано - Франківського окружного адміністративного суду від 20 грудня 2013 року позов задоволено.

Визнано протиправними та скасовано рішення Івано- Франківської митниці про коригування митної вартості товарів № 206050000/2013/200154/2 від 13.09.2013 року та № 206050000/2013/200190/2 від 21.10.2013 року. Стягнено з Державного бюджету України на користь позивача судові витрати по сплаті судового збору в сумі 137 грн. 64 коп. шляхом їх безспірного списання Державною казначейською службою України за рахунок бюджетних асигнувань, призначених для Івано - Франківської митниці Міндоходів України.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції Івано- Франківська митниця Міністерства доходів і зборів України оскаржила його в апеляційному порядку.

В апеляційній скарзі апелянт просить постанову Івано - Франківського окружного адміністративного суду від 20 грудня 2013 року скасувати та прийняти нову постанову, якою відмовити повністю в задоволенні позовних вимог.

В обгрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що суд, задовольняючи позовні вимоги, залишив поза увагою доводи Митниці про те, що заявлена декларантом митна вартість суттєво відрізнялась від наявної інформації щодо товарів подібного виду в ЄАІС Держмитслужби, що слугувало підставою виникнення обгрунтованих сумнівів у заявленій митній вартості, а поданий позивачем до митного оформлення пакет документів, містив розбіжності щодо оплати за товар, витрат на перевезення, відсутні документи про вартість страхування, що не дозволяло достовірно визначити митну вартість товару та стало підставою для витребування додаткових документів, які позивачем не були надані, а тому винесено рішення про визначення митної вартості та картку відмови у здійсненні митного оформлення. Визначення митної вартості проводилось з врахуванням вимог ст.57 Митного кодексу України, наявних документів та відомостей.

Заслухавши суддю-доповідача, представника відповідача на підтримання поданої апеляційної скарги, представника позивача, який заперечував проти апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів приходить до переконання, що подана скарга не підлягає до задоволення, з наступних мотивів.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що оскільки позивач придбавав ввезений товар згідно вільно сформованих ринкових цін, ввезений товар характеризувався незначним строком придатності, ціни на нього значною мірою формуються в залежності від сезону, якості, умов поставки та інших умов, що впливають на рівень цін кожної партії товару та швидко змінюються в часі, а тому наведені відповідачем відомості митних оформлень не можуть бути беззаперечним доказом заниження митної вартості. Крім того, інформація (роздруківка з бази даних Держмитслужби України) надана не в повному вигляді, а у вигляді витягу щодо окремих ВМД та у вказаному витягу не дозволяє здійснити порівняння із поданим позивачем до митного оформлення товару за критеріями виробника, якості та інших умов поставок.

З такими висновками суду першої інстанції погоджується колегія суддів.

Судом першої інстанції встановлено, що позивачем для митного оформлення товару, поставленого в Україну на підставі зовнішньоекономічного договору з Компанією "ZHEJIANG NEWWAY IMPORT AND EXPORT CO" (Китайська народна республіка) від 29.07.2011 року № 29-07/13 подано декларацію митної вартості (надалі - МД) № 206050000/2013/007749 від 12.09.2013 року згідно з якою митна вартість товару визначена декларантом за першим методом (за ціною договору) в розмірі 9 084,41 USD (72 611,69 грн., з них 70 042,6590 грн. ціна товару, 2 569,0300 грн. - витрати на транспортування до України) та задекларовано до сплати обов'язкових платежів на суму 24 978,42 грн.

Разом з вказаною МД позивачем було подано: карту обліку особи, яка здійснює операції з товарами № 206/2012/0000717 від 14.12.2012 року; зовнішньоекономічний договір купівлі-продажу від 29.07.2011 року № 29-07/13, з доповненням до нього № 1 від 28.07.2013 року; міжнародна автомобільна накладна (СMR) № 8730 від 09.09.2013 року; коносамент № 560593544В від 07.08.2013 року; банківський платіжний документ, що стосується товару № 92 від 27.08.2013 року; рахунок-фактура (інвойс) № 13NY19819 від 30.07.2013 року; пакувальний лист № Б/Н від 30.07.2013 року; рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг № СФ-1442 від 11.09.2013 року; банківський платіжний документ, що стосується оплати транспортно-експедиційних послуг № 540 від 12.09.2013 року; договір про транспортно-експедиційні послуги № 12/01/13 від 12.01.2013 року; договір про перевезення № 120327/01 від 27.03.2013 року; інформація про позитивні результати здійснення радіологічного контролю товару № 2761 від 07.08.2013 року; інформація про позитивні результати здійснення санітарно-епідеміологічного контролю товару № 2730 від 09.09.2013 року; резервна позиція № 915 від 26.07.2001 року; сертифікат про проходження товару загальної форми № ССРІТ 124771503 від 30.07.2013 року; довідка по страхуванню № 4260 від 12.09.2013 року.

Судом першої інстанції встановлено, що для митного оформлення товару, поставленого в Україну на підставі договору від 29.07.2011 року № 29-07/13, позивачем подано МД № 206050000/2013.008774 від 21.10.2013 року згідно з якою митна вартість товару: текстильний робочий одяг для чоловіків - жилет з синтетичних волокон, має повний розріз спереду і застібку-липучку, забезпечений світло відбиваючими смугами, щільність тканини 120 гр/м.кв.: SAFETY VEST/ жилет, арт. - 100593, 3700 шт.; SAFETY VEST/ жилет, арт. - 100594, 9000 шт.; SAFETY VEST/ жилет, арт. - 100596, 5000 шт., визначена декларантом за першим методом (за ціною договору) в розмірі 14760,92 USD (117984,03 грн., з них 114195,9910 грн. ціна товару та 3788,0800 грн. витрати на транспортування) та задекларовано до сплати обов'язкових платежів на суму 40586,52 грн.

21.10.2013 року Івано-Франківська митниця надала ТОВ «ЛСА АВТОМОТІВ» картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 206050000/2013/00169, якою відмовила позивачу в прийнятті митної декларації № 206050000/2013.008774 від 21.10.2013 року.

Відповідач тричі самостійно визначив митну вартість товарів, перший метод не застосований в зв'язку з відсутністю в документах, зазначених в ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена, або підлягає сплаті за ці товари та ненаданням декларантом додаткових документів та відомостей, а саме: страхових документів, документів, що містять відомості про вартість страхування, каталогів, специфікацій, прейскурантів (прайс-листів) виробника товару, висновків про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, банківських платіжних документів, що стосуються оцінюваного товару, інших платіжних та/або бухгалтерських документів, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару згідно ч. 3 ст. 53 Митного кодексу України. Другий метод визначення митної вартості (ст. 59 Митного кодексу України) не застосований у зв'язку з відсутністю інформації щодо угод на ідентичні товари. Застосований третій метод визначення митної вартості товару - джерело інформації МД від 04.07.2013 року № 100250000/2013/29837.

Згідно ст. 46 Митного кодексу України від 13.03.2012 року № 4495-VІ (надалі - МК) встановлено, що Митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Частинами 1, 2 ст. 47 МК України передбачено, що заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані:

- заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів;

- подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню;

- нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.

Згідно зі ст. 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності. У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи. У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 58 МК України встановлено, що метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.

В обґрунтування неможливості застосування основного методу, відповідач послався в оскаржуваному рішенні на те, що в поданих позивачем до митного оформлення документах відсутні відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена, або підлягає сплаті за ці товари, а також не подано на вимогу митного органу додаткових документів: страхових документів, документів, що містять відомості про вартість страхування, каталогів, специфікацій, прейскурантів (прайс-листів) виробника товару, висновків про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, банківських платіжних документів, що стосуються оцінюваного товару, інших платіжних та/або бухгалтерських документів, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару згідно ч. 3 ст. 53 МК України.

Позивачем в підтвердження митної вартості товару подано документи, що підтверджують заявлену митну вартість товару згідно переліку, передбаченого ч. 1 ст. 53 МК України. Згідно вказаних документів можна чітко ідентифікувати: походження товару (країна, виробник); отримувача товару; характеристики та перелік оцінюваного товару; умови поставки та її оплати; дані щодо ціни товару, яка підлягала сплаті позивачем на користь продавця (за партію товару, та за одиницю товару); одиницю виміру ціни товару; числові значення складових митної вартості товарів; кількість та асортимент товару, тобто вказані відомості підтверджували митну вартість товарів за ціною договору згідно з вимогами ч. 1 ст. 58 МК України.

Відповідно до ч. 6 ст. 54 МК України орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі, зокрема, неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Неподання декларантом каталогів, специфікацій, прейскурантів (прайс-листів) виробника товару, висновків про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, банківських платіжних документів, що стосуються оцінюваного товару, інших платіжних та/або бухгалтерських документів, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару, саме по собі не свідчить про помилковість обрання декларантом першого методу визначення митної вартості та, в даному випадку, не спростовує можливість і правомірність його застосування на підставі тих документів, які надані до митного оформлення. Позивачем було подано разом з МД довідки по страхуванню № 4260 від 11.09.2013 року, № 4471 від 21.10.2013 року в підтвердження того, що страхування товару, заявленого до розмитнення, не здійснювалось. Також позивачем було подано платіжні документи що стосується оплати товару та оплати транспортно-експедиційних послуг: № 92 від 27.08.2013 року, № 540 від 12.09.2013 року, № 614 від 21.10.2013 року. Окрім цього, позивачем на запити відповідача від 13.09.2013 року та 21.09.2013 року було подано експортні вантажні митні декларації країни відправлення - КНР від 31.07.2013 року та від 21.08.2013 року.

Відповідно до частин 1-5 ст. 60 МК України, у разі якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена згідно з положеннями статей 58 і 59 цього Кодексу, за митну вартість береться прийнята органом доходів і зборів вартість операції з подібними (аналогічними) товарами, які продано на експорт в Україну і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього.

Під подібними (аналогічними) розуміються товари, які хоч і не однакові за всіма ознаками, але мають схожі характеристики і складаються зі схожих компонентів, завдяки чому виконують однакові функції порівняно з товарами, що оцінюються, та вважаються комерційно взаємозамінними. Для визначення, чи є товари подібними (аналогічними), враховуються якість товарів, наявність торгової марки та репутація цих товарів на ринку.

Для застосування методу за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, використано як джерело інформації: МД від 04.07.2013 року № 100250000/2013/29837.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що відповідачем не надано достатніх доказів правомірності та обґрунтованості прийнятих ним рішень про коригування митної вартості товарів № 206050000/2013/200154/2 від 13.09.2013 року та № 206050000/2013/200190/2 від 21.10.2013 року.

Відповідно до ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову - без змін, якщо визнає що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

З огляду на викладене колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, вирішуючи даний спір, правильно встановив фактичні обставини справи та ухвалив законне рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду і задоволенню не підлягають.

Керуючись ст. ч.3 ст.160, ст.ст.195, 196, п.1 ч.1 ст.198, ст. 200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 254 КАС України, суд,-

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Івано- Франківської митниці Міністерства доходів і зборів України на постанову Івано - Франківського окружного адміністративного суду від 20 грудня 2013 року в адміністративній справі № 809/3572/13-а залишити без задоволення, а вказану постанову суду - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складення в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий: Р.П. Сеник

Судді : Я.С. Попко

Р.Б. Хобор