Ухвала

від 20.06.2017 по справі 809/3572/13-а

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 червня 2017 року м. Київ К/800/13389/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого Кравцова О.В.,

суддів Калашнікової О.В.,

Єрьоміна А.В.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Івано-Франківської митниці Міндоходів на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 20 грудня 2013 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 18 лютого 2014 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ЛСА АВТОМОТІВ до Івано-Франківської митниці Міндоходів про скасування рішень про коригування митної вартості товарів,-

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2013 року ТОВ ЛСА АВТОМОТІВ (далі - Товариство) звернулося до Івано-Франківського окружного адміністративного суду з позовом до Івано-Франківської митниці Міндоходів (далі - Митниця) про скасування рішень про коригування митної вартості товарів від 13 вересня 2013 року № 206050000/2013/200154/2 та від 21 жовтня 2013 року № 206050000/2013/200190/2.

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 20 грудня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 18 лютого 2014 року, позов задоволено.

Не погодившись із судовими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Митниця звернулась до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій просила їх скасувати, а в задоволенні позову відмовити.

Заслухавши доповідь судді, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що Товариством для митного оформлення товару, поставленого в Україну на підставі зовнішньоекономічного договору з Компанією ZHEJIANG NEWWAY IMPORT AND EXPORT CO (Китайська народна республіка) від 29 липня 2011 року № 29-07/13 подано декларацію митної вартості (надалі - МД) № 206050000/2013/007749 від 12 вересня 2013 року згідно з якою митна вартість товару визначена декларантом за основним методом (за ціною договору) в розмірі 9084,41 USD (72611,69 грн, з них 70042,6590 грн ціна товару, 2569,0300 грн - витрати на транспортування до України) та задекларовано до сплати обов'язкових платежів на суму 24978,42 грн.

Разом з вказаною МД позивачем подано: карту обліку особи, яка здійснює операції з товарами № 206/2012/0000717 від 14 грудня 2012 року; зовнішньоекономічний договір купівлі-продажу від 29 липня 2011 року № 29-07/13, з доповненням до нього № 1 від 28 липня 2013 року; міжнародна автомобільна накладна (СMR) № 8730 від 9 вересня 2013 року; коносамент № 560593544В від 7 серпня 2013 року; банківський платіжний документ, що стосується товару № 92 від 27 серпня 2013 року; рахунок-фактура (інвойс) № 13NY19819 від 30 липня 2013 року; пакувальний лист № Б/Н від 30 липня 2013 року; рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг № СФ-1442 від 11 вересня 2013 року; банківський платіжний документ, що стосується оплати транспортно-експедиційних послуг № 540 від 12 вересня 2013 року; договір про транспортно-експедиційні послуги № 12/01/13 від 12 січня 2013 року; договір про перевезення № 120327/01 від 27 березня 2013 року; інформація про позитивні результати здійснення радіологічного контролю товару № 2761 від 7 серпня 2013 року; інформація про позитивні результати здійснення санітарно-епідеміологічного контролю товару № 2730 від 9 вересня 2013 року; резервна позиція № 915 від 26 липня 2001 року; сертифікат про проходження товару загальної форми № ССРІТ 124771503 від 30 липня 2013 року; довідка по страхуванню № 4260 від 12 вересня 2013 року.

12 вересня 2013 року відповідач витребував від декларанта додаткові документи на підтвердження заявленої митної вартості товару, а саме: каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару: копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товару, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями та/або інформацію біржових організацій про вартість товару або сировини. Як вбачається з вказаного повідомлення, Митницею не зазначено жодних зауважень чи застережень до поданих позивачем разом з МД документів. Позивачем подано Митниці копію експортної вантажної митної декларації країни відправлення - КНР від 30 липня 2013 року.

Після цього, як встановлено судами, відповідач самостійно визначив митну вартість товарів за другорядним методом: за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів у розмірі 15645,41 USD з розрахунку: 8,4799 USD за одиницю (кг), про що прийняв рішення про визначення митної вартості товару від 13 вересня 2013 року № 206050000/2013/200154/2.

Згідно з рядком 33 рішення Митниці, його прийнято з таких підстав: перший метод не застосований в зв'язку з відсутністю в документах, зазначених в ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена, або підлягає сплаті за ці товари та ненаданням декларантом додаткових документів та відомостей, а саме: страхових документів, документів, що містять відомості про вартість страхування, каталогів, специфікацій, прейскурантів (прайс-листів) виробника товару, висновків про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, банківських платіжних документів, що стосуються оцінюваного товару, інших платіжних та/або бухгалтерських документів, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару згідно ч. 3 ст. 53 Митного кодексу України. Другий метод визначення митної вартості (ст. 59 Митного кодексу України) не застосований у зв'язку з відсутністю інформації щодо угод на ідентичні товари. Застосований третій метод визначення митної вартості товару - джерело інформації МД від 04.07.2013 року № 100250000/2013/29837.

Також судами встановлено, що для митного оформлення товару, поставленого в Україну на підставі вищевказаного зовнішньоекономічного договору від 29 липня 2011 року № 29-07/13, позивачем подано МД № 206050000/2013.008774 від 21 жовтня 2013 року згідно з якою митна вартість товару: текстильний робочий одяг для чоловіків - жилет з синтетичних волокон, має повний розріз спереду і застібку-липучку, забезпечений світло відбиваючими смугами, щільність тканини 120 гр/м.кв.: SAFETY VEST/ жилет, арт. - 100593, 3700 шт.; SAFETY VEST/ жилет, арт. - 100594, 9000 шт.; SAFETY VEST/ жилет, арт. - 100596, 5000 шт., визначена декларантом за основним методом (за ціною договору) в розмірі 14760,92 USD (117984,03 грн, з них 114195,9910 грн ціна товару та 3788,0800 грн витрати на транспортування) та задекларовано до сплати обов'язкових платежів на суму 40586,52 грн.

Разом з вказаної МД позивачем подано: карту обліку особи, яка здійснює операції з товарами № 206/2012/0000717 від 14 грудня 2012 року; зовнішньоекономічний договір купівлі-продажу від 29 липня 2011 року № 29-07/13, з доповненням до нього № 2 від 20 серпня 2013 року; міжнародна автомобільна накладна (СMR) № 4356 від 18 жовтня 2013 року; коносамент № ООLU3084206760C від 23 серпня 2013 року; банківський платіжний документ, що стосується товару № 92 від 27 серпня 2013 року; рахунок-фактура (інвойс) № 13NY19819-2 від 20 серпня 2013 року; пакувальний лист № Б/Н від 20 серпня 2013 року; рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг № СФ-1694 від 21 жовтня 2013 року; банківський платіжний документ, що стосується оплати транспортно-експедиційних послуг № 614 від 21 жовтня 2013 року; договір про транспортно-експедиційні послуги № 12/01/13 від 12 січня 2013 року; договір про перевезення № 120327/01 від 27 березня 2013 року; інформація про позитивні результати здійснення радіологічного контролю товару № 2761 від 23 серпня 2013 року; інформація про позитивні результати здійснення санітарно-епідеміологічного контролю товару № 2730 від 18 жовтня 2013 року; резервна позиція № 915 від 26 липня 2001 року; сертифікат про проходження товару загальної форми № ССРІТ 124771506 від 21 серпня 2013 року; довідка по страхуванню № 4471 від 21 жовтня 2013 року.

21 жовтня 2013 року Митниця витребувала від декларанта додаткові документи на підтвердження заявленої митної вартості товару, а саме: каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товару, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями та/або інформацію біржових організацій про вартість товару або сировини.

21 жовтня 2013 року Митниця надала Товариству картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 206050000/2013/00169, якою відмовила позивачу в прийнятті митної декларації № 206050000/2013.008774 від 21 жовтня 2013 року.

Після цього, відповідач самостійно визначив митну вартість товарів за другорядним методом (за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів) у розмірі 22514,40 USD з розрахунку: 8,48 USD за одиницю - кг, про що прийняв рішення про визначення митної вартості товару від 21 жовтня 2013 року № 206050000/2013/200190/2.

Як зазначено в рядку 33 цього рішення, його прийнято з таких підстав: перший метод не застосований в зв'язку з відсутністю в документах, зазначених в ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена, або підлягає сплаті за ці товари та ненаданням декларантом додаткових документів та відомостей, а саме: страхових документів, документів, що містять відомості про вартість страхування, каталогів, специфікацій, прейскурантів (прайс-листів) виробника товару, висновків про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, банківських платіжних документів, що стосуються оцінюваного товару, інших платіжних та/або бухгалтерських документів, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару згідно ч. 3 ст. 53 Митного кодексу України. Другий метод визначення митної вартості (ст. 59 Митного кодексу України) не застосований у зв'язку з відсутністю інформації щодо угод на ідентичні товари. Застосований третій метод визначення митної вартості товару - джерело інформації МД від 04.07.2013 року № 100250000/2013/29837.

Задовольнивши позов, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, дійшов висновку, що використані декларантом при митному оформленні відомості підтверджені документально, визначені кількісно і достовірно, а всі складові митної вартості, які обов'язкові при її обчисленні, містяться у поданих до Митниці документах.

Колегія суддів погоджується з таким висновком судів.

Відповідно до статті 49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Статтею 54 МК України передбачено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом.

Відповідно до частини третьої статті 54 МК України за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Згідно з частиною шостою статті 54 МК України орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Частиною сьомою статті 54 МК України передбачено, що у разі, якщо під час проведення митного контролю орган доходів і зборів не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

Таким чином, законодавець запропонував таку конструкцію регулювання митних відносин, якою презюмується правильність визначення митної вартості декларантом, у випадку, якщо не доведено інше.

Згідно з положеннями частин першої та другої статті 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є декларація митної вартості, зовнішньоекономічний договір (контракт), рахунок-фактура (інвойс), банківські платіжні документи (якщо рахунок сплачено); інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи; копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

За правилами частини третьої цієї ж статті у разі якщо зазначені документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прас-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Таким чином, право митного органу на витребування додаткових документів не є абсолютним, а виникає за наявності хоча б однієї з таких підстав: надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

З наведеним висновком кореспондуються положення пункту 2 частини п'ятої статті 54 МК України, за змістом якої Митниця має право письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості лише у випадках, встановлених цим Кодексом.

Неподання декларантом каталогів, специфікацій, прейскурантів (прайс-листів) виробника товару, висновків про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, банківських платіжних документів, що стосуються оцінюваного товару, інших платіжних та/або бухгалтерських документів, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару, саме по собі не свідчить про помилковість обрання декларантом основного методу визначення митної вартості та, в даному випадку, не спростовує можливість і правомірність його застосування на підставі тих документів, які надані до митного оформлення.

Позивачем подано разом з МД довідки по страхуванню № 4260 від 11 вересня 2013 року, № 4471 від 21 жовтня 2013 року в підтвердження того, що страхування товару, заявленого до розмитнення, не здійснювалось. Також позивачем подано платіжні документи що стосується оплати товару та оплати транспортно-експедиційних послуг: № 92 від 27 серпня 2013 року, № 540 від 12 вересня 2013 року, № 614 від 21 жовтня 2013 року. Окрім цього, позивачем на запити відповідача від 13 вересня 2013 року та 21 вересня 2013 року подано експортні вантажні митні декларації країни відправлення - КНР від 31 липня 2013 року та від 21 серпня 2013 року.

Крім того, сам факт неподання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товарів за основним методом, не є достатньою підставою для висновку про наявність підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості.

Така правова позиція висловлена Верховним Судом України, зокрема у постановах від 1 жовтня 2013 року (справа № 21-354а13), від 30 червня 2015 року (справа 21-591а15), 31 березня 2015 року (справи 21-127а15 та 21-53а15) і колегія суддів бере її до уваги.

Таким чином, колегія суддів, керуючись частиною першою статті 224 КАС України, приходить до висновку, що рішення судів попередніх інстанцій є законними і не підлягають скасуванню, оскільки суди, всебічно перевіривши обставини справи, вирішили спір у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин; в них повно відображені обставини, що мають значення для справи, висновки суду щодо встановлених обставин і правові наслідки є правильними, а доводи касаційної скарги їх не спростовують.

Керуючись статтями 220-1, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Івано-Франківської митниці Міндоходів залишити без задоволення, а постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 20 грудня 2013 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 18 лютого 2014 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строки та в порядку, встановленими статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді