Ухвала

від 10.12.2013 по справі 826/9071/13-а

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/9071/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Шрамко Ю.Т. Суддя-доповідач: Пилипенко О.Є.

У Х В А Л А

Іменем України

10 грудня 2013 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Пилипенко О.Є.

суддів - Глущенко Я.Б. та Шелест С.Б.,

при секретарі - Грабовській Т.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 серпня 2013 року у справі за адміністративним позовом Приватного підприємства "Сітес" до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби, третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю "Виробничо - комерційна фірма "Моноліт" про скасування податкового повідомлення-рішення №0002162204 від 28.02.2013 року, -

ВСТАНОВИЛА:

У червні 2013 року позивач - Приватне підприємство "Сітес" звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби, третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю "Виробничо - комерційна фірма "Моноліт", в якому просив скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва ДПС № 0002162204 від 28.02.2013 року.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 серпня 2013 року позов задоволено повністю.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 серпня 2013 року та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі. Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що судом першої інстанції при постановленні оскаржуваного рішення було порушено норми матеріального та процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 серпня 2013 року - без змін, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

У відповідності до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі суд першої інстанції виходив з того, що матеріалами справи підтверджується реальне здійснення господарської операції за договором купівлі - продажу, укладених позивачем з ТОВ «ВКФ «Моноліт», факт виконання договору купівлі -продажу підтверджується належним чином оформленими податковими та видатковими накладними, виданих зареєстрованим на час їх виписки суб'єктом господарської діяльності - платником податку на додану вартість, рахунками - фактурами, оплата товару підтверджується банківськими виписками, що містяться у матеріалах справи; позивачем також надано докази подальшої реалізації придбаного товару (використання його у власній господарській діяльності). Відповідачем, натомість єдиною підставою для визнання укладеної угоди нікчемною та, відповідно, порушення позивачем норм ПК України є посилання на неможливість проведення зустрічної звірки контрагента позивача, що є порушенням норм чинного законодавства.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та було встановлено колегією суддів, Приватне підприємство «Сітес» зареєстровано Печерською районною у м. Києві державною адміністрацією 24.06.1994 р., взято на податковий облік у ДПІ у Печерському районі м. Києва 21.07.1994 р., зареєстровано як платник податку на додану вартість 29.03.2002 р.

Державною податковою інспекцією у Печерському районі м. Києва ДПС була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства при проведенні фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «ВКФ «Моноліт» (код за ЄДРПОУ 25284783) за період лютий 2012 року та липень 2012 року, за результатами якої, відповідачем було складено Акт про результати документальної позапланової невиїзної перевірки Приватного підприємства «Сітес» (код ЄДРПОУ 22867018) з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства при проведенні фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «ВКФ «Моноліт» (код за ЄДРПОУ 25284783) за період лютий 2012 року та липень 2012 року №129/22-4/22867018 від 15.02.2013 р. (надалі - Акт перевірки).

Згідно висновків, викладених в Акті перевірки, позивачем порушено вимоги п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.4, п.201.6, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем завищено суму податкового кредиту на суму 182890,00 грн., що призвело до заниження податку на додану вартість на суму 182890,00 грн., в т.ч. за лютий 2012 р. - 75601,00 грн. та за липень 2012 р. - 107289,00 грн.

На підставі вказаного Акту перевірки відповідачем було прийняте податкове повідомлення-рішення №0002162204 від 28.02.2013 р., яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 228613,00 грн., з яких 182890,00 грн. - за основним платежем, а 45723,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями. Вважаючи дії посадових осіб податкового органу протиправними, а податкове повідомлення - рішення таким, що підлягає скасуванню, позивач звернувся до суду.

Обговорюючи правомірність позовних вимог, колегія суддів приходить до наступного.

Відповідно до п . 198.1 та 198.2 Податкового кодексу України (далі - ПК України) право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше;

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.4 ПК України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не відносяться до податкового кредиту, відповідно до п. 198.6 ПК України, суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Пунктом 201.8 ст. 201 ПК України встановлено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Статтями 3 та 9 Закону України від 16.07.1999 року №996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством та на даних якого ґрунтується, зокрема, податкова звітність. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій визначено первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Відповідно до пункту 18 порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997 р. № 165 та Наказу Державної податкової адміністрації України «Про затвердження форм та порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість» від 25.01.2011 року № 41 всі складені примірники податкової накладної-підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати поставку товарів (послуг), та скріплюються печаткою такого платника податку - продавця.

Так, з матеріалів справи вбачається, що між позивачем, як покупцем, та ТОВ «ВКФ «Моноліт», як продавцем, був укладений Договір купівлі-продажу товарів №35 від 01.09.2010 року (надалі -Договір №35), відповідно до умов якого продавець зобов'язується передати у власність покупця товар, а покупець в порядку та на умовах, визначених цим договором, зобов'язується прийняти й оплатити товар, згідно специфікацій кожну поставку товару. Сума договору складає 5000000,00 грн.

На виконання умов вищевказаного договору ТОВ «ВКФ «Моноліт» було виставлено рахунки-фактури на загальну суму 1097339,88 грн., в т.ч. ПДВ 182889,98 грн. (№ 22/7 від 01 лютого 2012 року на суму 104488,03; №22/8 від 01 лютого 2012 року на суму 3385,79; № 30/5 від 13 лютого 2012 року на суму 113664,64; № 30/6 від 13 лютого 2012 року на суму 5995,93; № 35/5 від 20 лютого 2012 року на суму 212409,38; № 35/6 від 20 лютого 2012 року на суму 13661,54; № 127/2 від 02 липня 2012 року на суму 59727,72; № 127/3 від 02 липня 2012 року на суму 12728,82; № 131 від 06 липня 2012 року на 20434,42; № 131/1 від 06 липня 2012 року на суму 1443,77; № 133/1 від 09 липня 2012 року на суму 91606,02; № 133/2 від 09 липня 2012 року на суму 19398,84; № 138/1 від 16 липня 2012 року на суму 79915,79; № 138/2 від 16 липня 2012 року на суму 7509,92; № 142 від 20 липня 2012 року на 37977,34; № 142/1 від 20 липня 2012 року на суму 627,59; № 143 від 23 липня 2012 року на 106683,37; № 143/1 від 23 липня 2012 року на суму 14148,16; № 147/2 від 27 липня 2012 року на суму 23308,87; № 147/3 від 27 липня 2012 року на суму 27937,62; № 148/2 від 30 липня 2012 року на суму 113650,30; № 148/3 від 30 липня 2012 року на суму 26635,87).

Окрім того, на виконання умов Договору №35 ТОВ «ВКФ «Моноліт» поставило позивачу товар на загальну суму 1097339,88 грн., в т.ч. ПДВ 182889,98 грн., що підтверджується наступними первинними документами, а саме:

- видатковими накладними: № 22/2 від 01 лютого 2012 року на суму 104488,03; №22/4 від 01 лютого 2012 року на суму 3385,79; № 30/7 від 13 лютого 2012 року на суму 113664,64; № 30/8 від 13 лютого 2012 року на суму 5995,93; № 35/5 від 20 лютого 2012 року на суму 212409,38; № 35/6 від 20 лютого 2012 року на суму 13661,54; № 126/3 від 02 липня 2012 року на суму 59727,72; № 126/4 від 02 липня 2012 року на суму 12728,82; № 130 від 06 липня 2012 року на 20434,42; № 130/1 від 06 липня 2012 року на суму 1443,77; № 132/2 від 09 липня 2012 року на суму 91606,02; № 132/3 від 09 липня 2012 року на суму 19398,84; № 137/1 від 16 липня 2012 року на суму 79915,79; № 137/2 від 16 липня 2012 року на суму 7509,92; № 141 від 20 липня 2012 року на 37977,34; № 141/1 від 20 липня 2012 року на суму 627,59; № 142/1 від 23 липня 2012 року на 106683,37; № 142/2 від 23 липня 2012 року на суму 14148,16; № 146/2 від 27 липня 2012 року на суму 23308,87; № 146/3 від 27 липня 2012 року на суму 27937,62; № 147/2 від 30 липня 2012 року на суму 113650,30; № 147/3 від 30 липня 2012 року на суму 26635,87.

- податковими накладними на загальну суму 1097339,88 грн., в т.ч. ПДВ 182889,98 грн. (№ 2 від 01 лютого 2012 року на суму 104488,03 грн., в т.ч. ПДВ 17414,67 грн.; №6 від 01 лютого 2012 року на суму 3385,79 грн., в т.ч. ПДВ 564,30 грн.; №30 від 13 лютого 2012 року на суму 113664,64 грн., в т.ч. ПДВ 18944,11 грн.; №31 від 13 лютого 2012 року на суму 5995,93 грн., в т.ч. ПДВ 999,33 грн.; №43 від 20 лютого 2012 року на суму 212409,38 грн., в т.ч. ПДВ 35401,57 грн.; №44 від 20 лютого 2012 року на суму 13661,54 грн., в т.ч. ПДВ 2276,92 грн.; №1 від 02 липня 2012 року на суму 59727,72 грн., в т.ч. ПДВ 9954,62; №2 від 02 липня 2012 року на суму 12728,82 грн., в т.ч. ПДВ 2121,47 грн.; №18 від 06 липня 2012 року на 20434,42 грн., в т.ч. ПДВ 3405,74 грн.; №19 від 06 липня 2012 року на суму 1443,77 грн., в т.ч. ПДВ 240,63 грн.; №24 від 09 липня 2012 року на суму 91606,02 грн., в т.ч. ПДВ 15267,67 грн.; №25 від 09 липня 2012 року на суму 19398,84 грн., в т.ч. ПДВ 3233,14 грн.; №33 від 16 липня 2012 року на суму 79915,79 грн., в т.ч. ПДВ 13319,30 грн.; №34 від 16 липня 2012 року на суму 7509,92 грн., в т.ч. ПДВ 1251,65 грн.; №42 від 20 липня 2012 року на 37977,34 грн., в т.ч. ПДВ 6329,56 грн.; №43 від 20 липня 2012 року на суму 627,59 грн., в т.ч. ПДВ 104,60 грн.; №46 від 23 липня 2012 року на 106683,37 грн., в т.ч. ПДВ 17780,56 грн.; №48 від 23 липня 2012 року на суму 14148,16 грн., в т.ч. ПДВ 2358,03 грн.; №60 від 27 липня 2012 року на суму 23308,87 грн., в т.ч. ПДВ 3884,81 грн.; №61 від 27 липня 2012 року на суму 27937,62 грн., в т.ч. ПДВ 4656,27 грн.; №68 від 30 липня 2012 року на суму 113650,30 грн., в т.ч. ПДВ 18941,72 грн.; №69 від 30 липня 2012 року на суму 26635,87 грн., в т.ч. ПДВ 4439,31 грн.). Колегія суддів звертає увагу на той факт, що усі первинні документи оформлені у відповідності до вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 р. № 996-ХІV та Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за № 168/704.

Наявні в матеріалах справи податкові накладні, що були виписані контрагентами позивача за результатами отриманого товару та містять усі обов'язкові реквізити, передбачені п. 201.1 ст. 201 ПК України.

Факт оплати позивачем товарів, отриманих від ТОВ «ВКФ «Моноліт» за Договором №35 підтверджується дослідженими судом банківськими виписками.

З метою підтвердження реальності укладеної угоди та використання придбаного товару у власній господарській діяльності, позивачем надано докази реалізації придбаного товару іншим контрагентам, а саме: Договір поставки №017 від 07.06.2011 р. (ТОВ „НВП «Рікас Варта»), Договір поставки №001 (ТОВ «ТД «СЕК»), Договір поставки №010502 від 05.01.2011 р. (ЗАТ «Комплекс-Центр»)), видатковими накладними та банківськими виписками.

Судом першої інстанції також вірно наголошено, що на час існування спірних правовідносин, контрагент позивача, - ТОВ «ВКФ «Моноліт» було належним чином зареєстроване як юридична особа та як платник податку на додану вартість, відтак мало належний обсяг правосуб'єктності для здійснення господарських операцій.

Також варто зазначити, що єдиною підставою для визнання укладених позивачем угод недійсними є посилання відповідача на Акт ДПІ у Солом'янському районі м. Києва про неможливість проведення звірки ТОВ «ВКФ «Моноліт» (код ЄДРПОУ 25284783) щодо підтвердження господарських відносин із ТОВ «Євротраст-Альянс» (код ЄДРПОУ 37146943) за період з 01.02.2012 р. по 29.02.2012 р. від 24.07.2012 р. № 612/22-911/25284783, Акт ДПІ у Солом'янському районі м. Києва про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «ВКФ «Моноліт» (код ЄДРПОУ 25284783) щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за липень 2012 р. від 22.11.2012 р. №1199/22-817/25284783, як на доказ недійсності правочинів між позивачем та ТОВ «ВКФ «Моноліт».

З даного приводу варто зазначити, що відповідно до правової позиції Вищого адміністративного суду України, викладеної у Листі від 02.06.2011 р. N 742/11/13-11, оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку . При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Також, колегія суддів звертає увагу, що відповідач не звертався до суду з позовом про визнання Договору №35 недійсним і станом на час розгляду справи суду не надані будь-які докази про притягнення до відповідальності посадових осіб ТОВ «ВКФ «Моноліт» чи позивача.

Згідно з правовою позицією Верховного Суду України у справах, пов'язаних із отриманням права на податковий кредит та/або бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, судам для встановлення обґрунтованості права платника податку на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування з податку на додану вартість необхідно з'ясувати наступні факти та їх документальне підтвердження:

1. Встановлення факту здійснення господарської операції.

2. Встановлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції.

3. Встановлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг) і господарською діяльністю платника податку. Включенню до складу податкового кредиту підлягають лише суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з придбанням товарів (послуг), що підлягають використанню у господарській діяльності платника податку (пункт 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»).

4. Встановлення дотримання платником податку спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум податкового кредиту та/або бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.

5. Встановлення факту надмірної сплати податку на додану вартість у ціні товарів (послуг), що придбані платником податку.

Дана правова позиція відображена також в Листі Вищого адміністративного суду від 02.2011 року № 742/11/13-11.

Враховуючи те, що колегією суддів встановлено та підтверджено матеріалами справи факт здійснення господарської операції, наявність у позивача та його контрагента податкової правосуб'єктності учасників господарської операції, встановлено зв'язок між укладеним договором та господарською діяльністю платника податку, усі витрати підтверджені належним чином оформленими первинними документами, підстави для винесення оскаржуваного повідомлення - рішення у посадових осіб контролюючого органу були відсутні.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам. В зв'язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 серпня 2013 року - без змін.

Керуючись ст. ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 серпня 2013 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя О.Є.Пилипенко

Судді Я.Б. Глущенко

С.Б. Шелест

Дата виготовлення та підписання повного тексту рішення - 10.12.2013 року.

.

Головуючий суддя Пилипенко О.Є.

Судді: Глущенко Я.Б.

Шелест С.Б.