Постанова

від 16.12.2013 по справі 2а-7202/12/1370

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 грудня 2013 року м. Львів № 2а-7202/12/1370

Львівський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Москаля Р.М., за участю секретаря судового засідання Семеряк М.І., представників позивача Марченка Р.В., Андрейка О.О., представника третьої особи Марченка Р.В., представника відповідачів Онисько З.М., розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Львівська ізоляторна компанія», за участі третьої особи на стороні позивача без самостійних вимог на предмет спору публічного акціонерного товариства «Львівський ізоляторний завод», до відповідачів державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області та державної податкової інспекції у Сихівському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Львівська ізоляторна компанія» (далі -ТОВ «Львівська ізоляторна компанія») звернулося до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова Державної податкової служби та державної податкової інспекції у Сихівському районі м. Львова Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування:

- податкового повідомлення-рішення ДПІ у Галицькому районі м. Львова №0001562321 від 30.07.2012 року;

- податкових повідомлень-рішень ДПІ у Сихівському районі м. Львова №0002562320 від 30.07.2012 року та № 0002552321 від 30.07.2012 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що спірні рішення прийнято на основі безпідставних висновків податкового органу, викладених в акті перевірки №114/2240/30823262від 16.07.2012 року, про заниження земельного податку на підставі факту користування земельною ділянкою та про заниження від'ємного значення з податку на прибуток у зв'язку з віднесенням процентів за користування позикою до складу валових витрат. Позивач вважає, що ревізори не врахували, що договір оренди земельної ділянки не був укладений і в державному земельному кадастрі була відсутня інформація про земельну ділянку, її характеристики та землекористувача, необхідні для обчислення плати за землю. Крім того, позивач стверджує, що проценти по договору позики не було включено до витрат, а висновки акта перевірки не відповідають дійсним обставинам справи. Долучені до матеріалів справи документи, на думку позивача, повністю спростовують висновки відповідачів, а тому прийняті на цій основі податкові повідомлення-рішення є протиправними і підлягають скасуванню. Представники позивача позовні вимоги підтримали повністю, просили позов задовольнити.

Суд на підставі статті 55 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) замінив державну податкову інспекцію у Галицькому районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби його правонаступником - державною податковою інспекцією у Галицькому районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області (далі - відповідач 1, ДПІ у Галицькому районі м. Львова), державну податкову інспекцію у Сихівському районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби її правонаступником - державною податковою інспекцією у Сихівському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області (далі - відповідач 2, ДПІ у Сихівському районі м. Львова).

Відповідач-1 та Відповідач-2 позов заперечили з підстав, викладених у своїх письмових запереченнях на позовну заяву. Пояснили, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийнято на підставі акта № 114/2240/30823262 від 16.07.2012 року «Про результати виїзної планової документальної перевірки ТОВ «Львівська ізоляторна компанія» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2011 року по 31.03.2012 року». Представник ДПІ у Сихівському районі м. Львова пояснив, що в ході проведення перевірки було встановлено, що ТОВ «Львівська ізоляторна компанія» фактично користується землею площею 135042 кв. м, тому зобов'язане оплачувати земельний податок. Представник ДПІ у Галицькому районі м. Львова у свою чергу зазначила, що висновок про завищення ТОВ «Львівська ізоляторна компанія» валових витрат з податку на прибуток підприємств на суму 101000 грн. на суму не капіталізованих відсотків є цілком обґрунтованим. З урахуванням наведеного, представники відповідача вважають, що оскаржувані податкові повідомленні-рішення №0001562321, №0002562320, №0002552321 від 30.07.2012 року є правомірними, тому просять у задоволенні позову відмовити повністю. Представники відповідачів таку позицію підтримали.

Ухвалою від 24.01.2013 року суд задовольнив клопотання позивача та зупинив провадження по справі до набрання законної сили рішенням в адміністративній справі №2а-9056/11/1370, у провадженні якої розглядався спір про дійсний розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, щодо якої нараховано земельний податок згідно оскаржуваних рішень. Провадження по справі поновлено ухвалою від 05.12.2013 року за клопотанням позивача.

Суд заслухав пояснення представників сторін, з'ясував обставини, на які сторони покликаються як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідив письмові докази, якими такі обґрунтовуються, встановив наступні фактичні обставини справи:

З 24.05.2012 року по 09.07.2012 року працівники ДПС у Львівській області та ДПІ у Галицькому районі м. Львова проводили планову виїзну документальну перевірку ТОВ «Львівська ізоляторна компанія» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2011 року по 31.03.2012 року, за наслідками якої складено акт № 114/2240/30823262 від 16.07.2012 року (далі - акт перевірки від 17.07.2012 року, том І, а.с. 45-78).

В п. 3.1.2 акта перевірки від 17.07.2012 року зазначено про те, що підприємство протягом періоду, який перевірявся, проводило капіталізацію фінансових витрат, пов'язаних з отриманням позики на підставі договору №11/01 від 11.01.2011 року з UNAKO Direkt&PortfolioInvestmentsLtd. (Afroditis, 25, 2 nd floor, Flat/Office 204, Nicosija, Cyprys). У бухгалтерському обліку нарахування відсотків за користування позикою відображено проведенням Кт 6842, Дт 15, за винятком 101000 грн. за жовтень 2011 року, яка включена до витрат за 4 квартал 2011 року в результаті невірно проведеного коригування. Зокрема, в акті зазначено про те, що в бухгалтерському обліку за листопад 2011 року підприємство провело сторнування віднесених на витрати відсотків за період липень-жовтень 2011 року, однак суму сторнованих відсотків занижено на 101000 грн. (в бухгалтерському обліку в журналі-ордері 2011 року по рахунку 6842 відображено проведенням Кт 6842 Дт 952 на суму «мінус» 1143485,65 грн., Кт 6842 Дт 15 на суму 1426195,26 грн.) Несторнована з дебету рахунку 952 сума 101000 грн. вплинула на формування фінансового результату (Дт 792 Кт 952), в результаті чого завищено витрати за 4 квартал 2011 року.

Завищення витрат за 2011 рік призвело до завищення задекларованого розміру від'ємного значення об'єкта оподаткування за 2011 рік, який відображено у рядку 07 декларації за 2011 рік («об'єкт оподаткування від усіх видів діяльності»), що призвело до завищення на 101000 грн. задекларованого підприємством значення п. 06.5 рядка 06 декларації з податку на прибуток за 1 квартал 2012 року («від'ємне значення об'єкта оподаткування попереднього звітного (податкового) року»).

Крім цього, в акті перевірки від 16.07.2012 року (п. 3.5.4) зазначено про заниження платником земельного податку за період з 01.01.2011 року по 30.12.2011 року на суму 528869,04 грн. в результаті неподання ТОВ «Львівська ізоляторна компанія» податкової декларації зі сплати земельного податку за 2011 рік. Зокрема, з цього приводу податковий орган зазначив про те, що Управління Держкомзему у м. Львові провело нормативну грошову оцінку земельної ділянки і надано підприємству витяг № 40/01-15/1789 від 25.02.2011 року з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, назву земельної ділянки (кадастровий номер) 4610136800:04:003:0069 по вул. Зеленій, 301, площею 135042 кв. м, нормативна грошова оцінка 96158006,52 грн. Таким чином, податковий орган зазначив про те, що у земельному кадастрі наявні відомості про земельну ділянку ТОВ «Львівська ізоляторна компанія».

З покликанням на норми Земельного кодексу України в акті перевірки зазначено про те, що в порушення ухвали Львівської міської ради № 167 від 27.01.2011 року «Про користування ТОВ «Львівська ізоляторна компанія» земельною ділянкою на вул. Зеленій, 301» ТОВ «Львівська ізоляторна компанія» станом на дату проведення перевірки не уклало договору оренди земельної ділянки, на якій знаходяться об'єкти нерухомості, що належать позивачу на праві власності, та яка використовується підприємством для обслуговування даних об'єктів нерухомості. ТОВ «Львівська ізоляторна компанія» по факту користування земельною ділянкою, як зазначено в акті перевірки, беручи за базу оподаткування нормативну грошову оцінку земельної ділянки задекларовано податкові зобов'язання зі сплати земельного податку за 2012 рік, однак за 2011 рік податкові зобов'язання по факту користування земельною ділянкою підприємство не декларувало та не сплачувало. Податковий орган зазначив, що порушення позивачем встановлених законодавством вимог, не укладення договору оренди земельної ділянки, що не дало можливості провести реєстрацію правовстановлюючих документів та відобразити їх дані у державному земельному кадастрі, не звільняє підприємство від обов'язку сплачувати плату за землю по факту користування земельною ділянкою, на якій розташовані належні йому на праві власності об'єкти нерухомості, за 2011 рік відповідно до нормативної грошової оцінки 96158006,52 грн.

У висновках акта перевірки від 16.07.2012 року зазначено про порушення платником податку:

1) пп. 138.10.5 п. 138.10 ст. 138, пп. 150.1. ст. 150 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування за 2011 рік, та як наслідок, завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування за 2012 рік на 101000 грн.;

2) ст. 269, пп. 271.1.1 п. 271.1 ст. 271, п. 286.1, п. 286.2, п. 286.5 ст. 286, п. 287.1, п. 287.6 ст. 287 Податкового кодексу України, підприємством занижено податкове зобов'язання з земельного податку за 2011 рік за користування земельною ділянкою у 2011 році на 528869,04 грн.; п. 46.1 ст. 46, п. 285.1 ст. 285, п. 286.2, п. 286.5 ст. 286 Податкового кодексу України, не подано податкової декларації з земельного податку за 2011 рік.

На підставі таких висновків акта перевірки від 16.07.2012 року ДПІ у Галицькому районі м. Львова прийняла податкове повідомлення-рішення № 0001562321 від 30.07.2012 року, відповідно до якого ТОВ «Львівська ізоляторна компанія» зменшено суму від'ємного значення з податку на прибуток підприємств на суму 101000 грн. за 1 квартал 2012 року.

ДПІ у Сихівському районі на підставі акта перевірки від 16.07.2012 року винесла два податкові повідомлення - рішення: №№ 0002562320, 0002552321 від 30.07.2012 року, якими ТОВ «Львівська ізоляторна компанія» збільшено суму грошового зобов'язання за платежем на суму 577119,04 грн., в т. ч. 528869,04 грн. - основний платіж, 48250 грн. (48080+170) - штрафні (фінансові санкції).

ТОВ «Львівська ізоляторна компанія» вважає висновки податкового органу необґрунтованими і безпідставними, а прийняті на їх підставі податкові повідомлення-рішення протиправними, у зв'язку з чим звернулося з даним позовом до суду.

При прийнятті рішення суд виходить з наступних мотивів:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Львівська ізоляторна компанія» є правонаступником усіх прав та обов'язків ТОВ «Електровольт» та зареєстровано Департаментом економічної політики та ресурсів Львівської міської ради, Свідоцтво про державну реєстрацію від 15.03.2000р. ТОВ «Львівська ізоляторна компанія» взято на податковій облік в органах державної податкової служби 05.04.2000 року за №13005, підприємство перебуває на обліку в ДПІ у Галицькому районі м. Львова.

11 січня 2011 року ТОВ «Львівська ізоляторна компанія» уклало з UNAKO Direkt&PortolioInvestmentsltd. (Afroditis, 25, 2 nd floor, Flat/Office 204, Nicosia, Cyprys) договір №11/01 про надання позики (том І, а.с. 107-111), відповідно до якого сума позики становить 160000000 російських рублів, термін повернення до 31.12.2020 року. За користування позикою передбачено сплату відсотків у розмірі 20% річних від фактично отриманої суми.

10 лютого 2011 року сторони уклали додаток №1 від 10.02.2012 року до договору №11/01 від 11.01.2011 року про зміну назви «UNAKO Direkt&PortfolioInvestmensltd.» на «BaarenKapitalLimited, Кіпр» (Afroditis, 25, 2 nd floor, Flat/Office 204, Nicosia, Cyprys) та зміну відсоткової ставки на 10% річних. Договори позики зареєстровані Національним банком України, свідоцтво НБУ №13449 від 04.02.2011 року (09-204/2063), додаток до свідоцтва №1 від 01.03.2012 року. Метою отримання позики відповідно до умов договору та свідоцтва НБУ є поповнення обігових коштів отримувача позики, а також фінансування капітальних інвестицій.

В акті перевірки від 16.07.2013 року з цього приводу зазначено, що ТОВ «Львівська ізоляторна компанія» проводила капіталізацію фінансових витрат, пов'язаних з отриманням даної позики. У бухгалтерському обліку нарахування відсотків за користування позикою відображалось проведенням К-т 6842 Д-т 15 за винятком 101000 грн. за жовтень 2011 року, яка включена до витрат за 4 квартал 2011 року в результаті невірно проведеного коригування. Це порушення, на думку ревізорів, спричинило завищення рядка 06.4 декларації з податку на прибуток за 2011 рік «фінансові витрати відповідно до підпункту 138.10.5 пункту 138.10 статті 138 розділу ІІІ Податкового кодексу України».

Під час судового розгляду даної справи представник позивача надав пояснення з приводу капіталізації фінансових витрат, які було включено до собівартості кваліфікаційних активів (скловарної печі №7, яку введено в експлуатацію 30.06.2011 року), а також у письмовій формі розшифрував суму, яку було включено до рядка 06.4 декларації з податку на прибуток за період 2-4 квартали 2011 року (том І, а.с. 126-130).

Суд встановив, що в рядку 06.4 декларації з податку на прибуток за ІІ-IV квартали 2011 року («фінансові витрати відповідно до відповідно до підпункту 138.10.5 пункту 138.10 статті 138 розділу ІІІ Податкового кодексу України») відображено проценти на загальну суму 950703 грн., нарахування яких обумовлено наступними договорами:

1) договір позики №01/06 від 16.05.2006 року, укладеного з UNAKO Direkt&Portolio Investmentsltd. (Baaren Kapital Limited) на суму 617156,79 грн. (отримані протягом квітня-грудня 2011 року)

2) договір позики з АТ АСТРА БАНК №500007006617002 від 10.03.2009 року на суму 161476,45 грн. (отримані протягом квітня-вересня 2011 року);

3) договір позики з АТ АСТРА БАНК №699002006617019 від 27.09.2011 року на суму 117967,9 грн. (отримані протягом жовтня-грудня 2011 року);

4) договір про надання гарантії з АТ «ОТП Банк» LG 10-024/600-2 від 05.02.10 на суму 653,09 грн. (квітень 2011 року);

5) договір про надання кредитної лінії №CR 10-022/600-2 від 05.02.2010 року на суму 53449,04 грн. (кошти, отримані протягом квітня-листопада 2011 року).

На підтвердження нарахування процентів позивач надав копії зазначених вище договорів, а також розрахунки процентів за цими договорами, копії довідок з банків, які в цілому підтверджують суму в розмірі 950703 грн., яку відображено в рядку 06.4 декларації за 2-4 квартали 2011 року. Разом з тим, суд встановив, що проценти на загальну суму 101000 грн., які нараховувалися на суму позики, отриманої позивачем починаючи з квітня 2011 року по грудень 2011 року включно на підставі договору №11/01 від 11.01.2011 року з UNAKO Direkt&PortolioInvestmentsltd (BaarenKapitaalLimited) не включено до складу витрат в рядку 06.4 декларації .

Зазначену суму включено до собівартості такого кваліфікаційного активу підприємства як скловарної печі № 7, втім такі витрати відображено у податковій звітності вже після введення в експлуатацію зазначеного обладнання. Під час судового розгляду справи представник позивача надав суду копію акта № 2 від 29.06.2011 року про введення в експлуатацію з 30.06.2011 року скловарної печі №7. В свою чергу, в акті перевірки не встановлено, на капіталізацію якого кваліфікаційного активу необхідно зараховувати проценти по договору позики №11/01 від 11.01.2011 року. Тому суд вважає обґрунтованими доводи позивача щодо наявності в нього кваліфікаційного активу скловарної печі №7.

Згідно з актом введення в експлуатацію скловарної печі №7 її вартість становить 13345 120,4 грн. відповідно до акта перевірки від 16.07.2012 року станом на 31.03.2012 року вартість цієї печі становить вже 21600821,25 грн. Таким чином, позивач збільшив вартість скловарної печі №7 на суму 8255700,85 грн. (з урахуванням зносу). Доданими до матеріалів справи бухгалтерським регістрами по кореспонденції рахунків К-т 6842 - Д-т 1522 та К-т 1522 - Д-т 104 підтверджується віднесення процентів по договору позики №11/01 від 11.01.2011 року до вартості скловарної печі № 7.

Згідно з п. 138.10.5 п. 138.10 ст. 138 ПК України до складу інших витрат включаються фінансові витрати, до яких належать витрати на нарахування процентів (за користування кредитами та позиками, за випущеними облігаціями та фінансовою орендою) та інші витрати підприємства в межах норм, встановлених цим кодексом, пов'язані із запозиченнями (крім фінансових витрат, які включені до собівартості кваліфікаційних активів відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку ).

Відповідно до п. 3 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 31 «Фінансові витрати», затвердженого наказом Міністерства фінансів України №415 від 28.04.2006 року (далі - Положення) капіталізація фінансових витрат - включення фінансових витрат до собівартості кваліфікаційного активу.

Собівартість кваліфікаційного активу - витрати на придбання, будівництво, створення, виготовлення, виробництво, вирощування і доведення кваліфікаційного активу до стану, у якому він придатний для використання із запланованою метою або продажу (далі - витрати на створення кваліфікаційного активу).

Фінансові витрати - витрати на проценти та інші витрати підприємства, пов'язані із запозиченнями.

Згідно з п. 6 Положення у разі безпосереднього позичання коштів з метою створення кваліфікаційного активу сумою фінансових витрат, що підлягає включенню до собівартості кваліфікаційного активу, є фактичні, визнані у звітному періоді, фінансові витрати, які пов'язані з цим запозиченням (за вирахуванням доходу від тимчасового фінансового інвестування запозичених коштів).

Як передбачено у п. 7 Положення, якщо запозичення безпосередньо не пов'язані зі створенням кваліфікаційного активу, то сума фінансових витрат, що підлягає включенню до собівартості кваліфікаційного активу, є добутком норми капіталізації та середньозважених витрат на створення кваліфікаційного активу (з урахуванням витрат на створення такого кваліфікаційного активу на початок звітного періоду, включаючи раніше капіталізовані фінансові витрати).

У п. 10 Положення зазначено, що капіталізація фінансових витрат починається за наявності таких умов: визнання витрат, пов'язаних зі створенням кваліфікаційного активу. (підп. 10.1); визнання фінансових витрат, пов'язаних зі створенням кваліфікаційного активу. (підп. 10.2); виконання робіт зі створення кваліфікаційного активу, уключаючи технічні та адміністративні заходи, що виконуються до початку створення такого активу (підп. 10.3).

Відповідно до п. 13 Положення капіталізація фінансових витрат припиняється, якщо створення кваліфікаційного активу завершено.

Наказом Державної податкової адміністрації України від 22.12.2010 року №984 затверджено Порядок оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства (далі - Порядок).

В п. 3 Порядку зазначено, що результати документальних перевірок оформлюються у формі акта або довідки. У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт, а у разі відсутності порушень - довідка. Акт - службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби. Згідно з п. 6 Порядку факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

На підставі наведеного, суд вважає, що позивач належними та допустимими доказами довів, що до витрат у рядку 06.4 декларації за 2-4 квартали 2011 року не включалася вказана сума процентів 101000 грн. по договору №11/01 від 11.01.2011 року з UNAKO Direkt&PortolioInvestmentsltd. (BaarenKapitaalLimited). Проценти були включені позивачем у вартість скловарної печі №7 (капіталізовані).

З огляду на це висновки акта перевірки в цій частині необґрунтовані та документально не підтверджені, а податкове повідомлення - рішення №0001562321 від 30.07.2012 року підлягає скасуванню.

Стосовно зазначених в акті перевірки від 16.07.2012 року висновків про порушення вимог податкового законодавства щодо сплати земельного податку, суд зазначає наступне.

Земельна ділянка площею 13,5042 га на вул. Зеленій, 301 у м. Львові, якою користується ТОВ «Львівський ізоляторний завод» у зв'язку із придбанням нерухомого майна (виробничих приміщень) попередньо використовувалася (як частина земельної ділянкт загальною площею понад 19 га) ЗАТ «Львівський ізоляторний завод» на підставі договору оренди з Львівською міською радою.

Ухвалою №167 від 27.01.2011 року «Про користування ТОВ «Львівська ізоляторна компанія» земельною ділянкою на вул. Зеленій, 301» Львівська міська рада ухвалила:

1. вилучити за згодою закритого акціонерного товариства «Львівський ізоляторний завод» земельну ділянку площею 13,5042 га на вул. Зеленій, 301 та зарахувати до земель міста;

2. передати товариству з обмеженою відповідальністю «Львівська ізоляторна компанія» земельну ділянку площею 13,5042 га на вул. Зеленій, 301 в оренду терміном на 10 років для обслуговування існуючих будівель та споруд за рахунок земель промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення за функцією використання - землі промисловості;

3. товариству з обмеженою відповідальністю «Львівська ізоляторна компанія» у місячний термін укласти з Львівською міською радою:

3.1. договір оренди землі та провести його державну реєстрацію.

3.2. договір про відшкодування недоотриманих коштів за користування земельною ділянкою.

4. закритому акціонерному товариству «Львівський ізоляторний завод» у встановленому порядку внести зміни в Державний акт № 84 на право постійного користування, зареєстрований 20.10.1998 в книзі записів 1-1 та в технічну документацію на земельну ділянку;

5. землекористувачеві забезпечити цілодобовий доступ до існуючих на території ділянки інженерних мереж для їх ремонту та обслуговування, дотримуватись правил використання земель в охоронній зоні згідно з вимогами інженерних служб міста і не чинити перешкод при будівництві нових.

6. Департаменту містобудування внести відповідні зміни у земельно-кадастрові дані.

На виконання ухвали Львівської міської ради № 167 від 27 січня 2011 року ТОВ «Львівська ізоляторна компанія» з метою отримання нормативної грошової оцінки земельної ділянки площею 13,5042, яка знаходиться під будівлями, що належать підприємству на праві власності і використовуються для їх обслуговування, на підставі технічної документації звернулось до управління Держкомзему у місті Львові для одержання витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку зазначеної земельної ділянки.

Управління Держкомзему у м. Львові відповідно до поданої підприємством заяви та технічної документації провело нормативну грошову оцінку земельної ділянки та надало підприємству витяг №40/01-15/1789 від 25.02.2011 року з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, відповідно до якого назва земельної ділянки (кадастровий номер) 4610136800:04:003:0069 по вул. Зеленій, 301, площа 135042 кв.м., нормативна грошова оцінка 96158006,52 грн.

Не погодившись із застосуванням відповідачем при проведенні нормативної грошової оцінки земельної ділянки ТОВ «Львівська ізоляторна компанія» (назва земельної ділянки 4610136800:04:003:0069) таких коефіцієнтів впливу на місцезнаходження земельної ділянки у межах економіко-планувальної зони як «розташування земельної ділянки в зоні пішохідної доступності до громадських центрів», «розташування земельної ділянки в зоні пішохідної доступності до території редакції» та «розташування земельної ділянки в прирейковій зоні», які зумовили зростання нормативної грошової оцінки землі та, як наслідок, розміру орендної плати на земельну ділянку, позивач звернувся з до адміністративного суду з позовом до Відділу Держземагентства у м. Львові. Ухвалою від 12.08.2011 року було відкрито провадження у справі № 2а-9056/11/1370 за даним позовом. Постановою від 16.04.2013 року по справі №2а-9056/11/1370 Львівський окружний адміністративний суд:

- визнав протиправними дії Управління Держкомзему у місті Львів по застосуванню у Витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку №40/01-15/1789 від 25.02.2011 року земельної ділянки ТОВ «Львівська ізоляторна компанія», що знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Зелена, 301, площею 13,5042 га таких локальних коефіцієнтів впливу на місцезнаходження земельної ділянки у межах економіко-планувальної зони як «розташування земельної ділянки в зоні пішохідної доступності до громадських центрів» - 1,12, «розташування земельної ділянки в зоні пішохідної доступності до території рекреації» - 1,095 та «розташування земельної ділянки в прирейковій зоні» - 1,07;

- визнав протиправним Витяг Управління Держкомзему у місті Львів №40/01-15/1789 від 25.02.2011 року з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівська ізоляторна компанія», що знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Зелена, 301, площею 13,5042 га.;

- зобов'язав Відділ Держземагентства у м. Львові Львівської області надати Товариству з обмеженою відповідальністю «Львівська ізоляторна компанія» новий Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, розташованої по вул. Зелена, 301, у м. Львові, площею 13,5042 га, назва земельної ділянки 4610136800:04:003:0069 без урахування таких локальних коефіцієнтів впливу на місцезнаходження земельної ділянки у межах економіко-планувальної зони як «розташування земельної ділянки в зоні пішохідної доступності до громадських центрів», «розташування земельної ділянки в зоні пішохідної доступності до території рекреації» та «розташування земельної ділянки в прирейковій зоні».

Зазначена постанова набрала законної сили.

На виконання згаданої постанови суду ТОВ «Львівська ізоляторна компанія» отримало з Відділу Держземагентства у м. Львові Львівської області новий витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 24.05.2013 року №40/01-15/1994. Згідно з даними нового витягу нормативна грошова оцінка земельної ділянки за адресою: м. Львів, вул. Зелена, 301, площею 13,5042 га, становить 73276490,04 грн. (том ІІ, а.с. 78).

01 серпня 2013 року ТОВ «Львівська ізоляторна компанія» уклало договір оренди землі з Львівською міською радою (том ІІ, а.с. 79-82), відповідно до якого орендна плата становить 2198294,70 грн. в рік (три відсотки від нормативної грошової оцінки землі). Нормативна грошова оцінка землі, як передбачено тим же договором оренди, становить 73276490,04 грн.

Згідно з витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права №12566558 від 11.11.2013 року договір оренди між Львівською міською радою і ТОВ «Львівська ізоляторна компанія» від 01.08.2013 року зареєстровано 07.11.2013 року (том ІІ, а.с. 85).

Крім цього, 01.08.2013 року між Львівською міською радою та ТОВ «Львівська ізоляторна компанія» укладено договір від 01.08.2013 року №10661 «Про відшкодування втрат від недоотримання коштів Львівською міською радою за фактичне землекористування суб'єктом підприємницької діяльності ТОВ «Львівська ізоляторна компанія» (том ІІ, а.с. 84), відповідно до п. 1 якого Землекористувач (ТОВ «Львівська ізоляторна компанія»), що користується земельною ділянкою за адресою м. Львів, вул. Зелена, 301, загальною площею 135042 м. кв., зобов'язується сплатити до 20.12.2013 року на розрахунковий рахунок 34222000003002 в ГУДКУ у Львівській області, МФО 825014, ЄДРПОУ 34857384 одержувач: Департамент фінансової політики Львівської міської ради, код платежу 13050200 кошти на загальну суму 2451098,6, в т. ч.: 1) 893973,17 грн. за фактичне землекористування за період від 27.01.2011 року по 31.12.2011 року; 2) 1044190 грн. за фактичне землекористування за період від 01.01.2012 року до 31.12.2012 року; 3) 512935,43 грн. за фактичне землекористування за період від 01.01.2013 року до 01.08.2013 року.

Згідно з п. 2 цього Договору при наявності сплати орендної плати за землю чи земельного податку за аналогічний період по цій земельній ділянці (що підтверджується відповідною довідкою ДПС за місцем знаходження земельної ділянки) сума проплати, передбачена в п. 1, зменшується на суму сплати орендної плати за землю чи земельного податку за землю.

Відповідно до платіжних доручень №7866 від 29.08.2013 року, №8138 від 24.09.2013 року, №8166 від 29.10.2013 року, №8277 від 26.11.2013 року ТОВ «Львівська ізоляторна компанія» сплачує відшкодування втрат від недоотримання коштів за фактичне землекористування.

В акті перевірки від 16.07.2012 року з цього приводу зазначено, що ТОВ «Львівська ізоляторна компанія» не уклало договору оренди земельної ділянки, на якій знаходяться об'єкти нерухомості, що належать підприємству на праві власності, по факту користування земельною ділянкою задекларовано податкові зобов'язання зі сплати земельного податку за 2012 рік, однак за 2011 рік податкові зобов'язання по факту користування земельною ділянкою підприємство не декларувало і не сплачувало. Як наслідок орган податкової служби дійшов висновку про заниження податкових зобов'язань з земельного податку на суму 528869,04 грн. за період з 01.01.2011 року по 31.12.2012 року. За базу оподаткування в акті перевірки використано дані витягу про оцінку землі від 25.02.2011 року.

При вирішенні спору в цій частині суд керувався наступними положеннями законодавства:

Як передбачено п. 6.2 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України №984 від 22.12.2010 року виявлені порушення податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, відображається у гривнях у розрізі податків та зборів з розбивкою за роками та податковими періодами у межах періоду, що перевіряється.

Плата за землю, згідно з пп. 14.1.147 ст. 14 Податкового кодексу України, це загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Земельний податок - це обов'язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів (пп. 14.1.72 ст. 14 Податкового кодексу України)

Орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - це обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (пп. 14.1.136 Податкового кодексу України.

Згідно з п. 269.1. ст. 269 Податкового кодексу України платниками земельного податку є: власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі.

Згідно з п. 271.1. ст. 271 Податкового кодексу України базою оподаткування є нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом; площа земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких не проведено.

Як передбачено в п. 287.1, п. 287.6 ст. 287 Податкового кодексу України власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою . У разі припинення права власності або права користування земельною ділянкою плата за землю сплачується за фактичний період перебування землі у власності або користуванні у поточному році. При переході права власності на будівлю, споруду (їх частину) податок за земельні ділянки, на яких розташовані такі будівлі, споруди (їх частини), з урахуванням прибудинкової території сплачується на загальних підставах з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно.

Відповідно до пп. 288.1.-188.4 ст. 288 Податкового кодексу України підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки. Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, які укладають договори оренди землі, повинні до 1 лютого подавати контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки переліки орендарів, з якими укладено договори оренди землі на поточний рік, та інформувати відповідний контролюючий орган про укладення нових, внесення змін до існуючих договорів оренди землі та їх розірвання до 1 числа місяця, що настає за місяцем, у якому відбулися зазначені зміни. Платником орендної плати є орендар земельної ділянки. Об'єктом оподаткування є земельна ділянка, надана в оренду. Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем.

Відповідно до п. 289.1. ст. 289 Податкового кодексу України для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок. У п. 274.1. ст. 274 Податкового кодексу України передбачено, що ставка податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено, встановлюється у розмірі 1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки, за винятком земельних ділянок, зазначених у статтях 272, 273, 276 цього Кодексу.

Поряд з тим, у п. 286.1, 286.2 ст. 286 Податкового кодексу України підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру. Центральні органи виконавчої влади, що реалізують державну політику у сфері земельних відносин та у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, щомісяця, але не пізніше 10 числа наступного місяця, а також за запитом відповідного контролюючого органу за місцезнаходженням земельної ділянки подають інформацію, необхідну для обчислення і справляння плати за землю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій. При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається довідка (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а надалі така довідка подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі.

Відповідно до ст. 202 Земельного кодексу України державна реєстрація земельних ділянок здійснюється у складі державного реєстру земель.

Державний реєстр земель складається з двох частин:

а) книги записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі із зазначенням кадастрових номерів земельних ділянок;

б) Поземельної книги, яка містить відомості про земельну ділянку.

Відповідно до п. 9 Постанови Кабінету Міністрів України від 09.09.2009 року №1021 «Про затвердження порядків ведення поземельної книги і Книги записів про державну реєстрацію державних актів на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельної ділянкою, договорів оренди землі» поземельна книга вважається відкритою після зазначення кадастрового номера земельної ділянки і дати її відкриття на титулі Поземельної книги, що завіряється підписом посадової особи, скріпленим печаткою територіального органу Держземагентсва. Дата відкриття поземельної книги є датою державної реєстрації земельної ділянки.

Під державною реєстрацією земельної ділянки, відповідно до визначення, закріпленого у ст. 1 Закону України «Про Державний земельний кадастр», слід розуміти внесення до Державного земельного кадастру передбачених цим Законом відомостей про формування земельної ділянки та присвоєння їй кадастрового номера. Державний земельний кадастр, згідно зі ст. 1 цього Закону, це єдина державна геоінформаційна система відомостей про землі, розташовані в межах державного кордону України, їх цільове призначення, обмеження у їх використанні, а також дані про кількісну і якісну характеристику земель, їх оцінку, про розподіл земель між власниками і користувачами.

Згідно з п. 2 Постанови Кабміну України від 12 січня 1993 р. № 15 «Про порядок ведення державного земельного кадастру» (чинної станом на дату виникнення спірних правовідносин) державний земельний кадастр включає дані реєстрації права власності, права користування землею та договорів на оренду землі , обліку кількості та якості земель, бонітування ґрунтів, зонування територій населених пунктів, економічної та грошової оцінки земель.

Відповідно до п. «а», «в», «є» ч. 1 ст. 12 Земельного кодексу України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить: а) розпорядження землями територіальних громад; в) надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу; є) здійснення контролю за використанням та охороною земель комунальної власності, додержанням земельного та екологічного законодавства.

Постановою Кабінету Міністрів України від 19 квітня 1993 р. № 284 затверджено «Порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам». Згідно з п. 1, 2 цього Порядку власникам землі та землекористувачам відшкодовуються збитки, заподіяні вилученням (викупом) та тимчасовим зайняттям земельних ділянок, встановленням обмежень щодо їх використання, погіршенням якості ґрунтового покриву та інших корисних властивостей земельних ділянок або приведенням їх у непридатний для використання стан та неодержанням доходів у зв'язку з тимчасовим невикористанням земельних ділянок. Розміри збитків визначаються комісіями, створеними Київською та Севастопольською міськими, районними державними адміністраціями, виконавчими комітетами міських (міст обласного значення) рад.

Згідно з п. 2.20 рішення Львівської міської ради від 09.09.2011 року №812 «Про Положення про земельний сервітут та порядок визначення плати за землю при встановленні земельного сервітуту» з часу прийняття ухвали про встановлення земельного сервітуту до часу видачі документа на землекористування користувач сплачує за окремим договором (угодою) Львівській міській раді втрати від недоотримання коштів за користування ділянкою у розмірах, розрахованих управлінням природних ресурсів та регулювання земельних відносин департаменту містобудування, на підставі довідки про нормативну грошову оцінку, видану у поточному році.

Як передбачено в п. 13.8 ухвали Львівської міської ради №1675 від 26.07.2012 року «Про затвердження Положення про підготовку, організацію, проведення та оформлення купівлі-продажу у власність або надання в оренду земельних ділянок у м. Львові» з часу прийняття ухвали про надання в оренду земельної ділянки до часу підписання договору оренди землі орендар сплачує за окремим договором (угодою) Львівській міській раді втрати від недоотримання коштів за користування земельною ділянкою у розмірах, визначених управлінням природних ресурсів та регулювання земельних відносин Департаменту містобудування на підставі нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

Згідно з п. 2 Розпорядження Львівської міської ради №8 від 22.01.2009 року «Про порядок відкриття та функціонування рахунку для зарахування надходжень за договорами про відшкодування втрат від недоотримання коштів Львівською міською радою за фактичне землекористування і за договорами про земельний сервітут» надходження за договорами про відшкодування за фактичне землекористування і за договорами про земельний сервітут зараховуються на рахунок, відкритий при департаменті фінансової політики, відповідно до договорів, укладених управлінням природних ресурсів та регулювання земельних відносин департаменту містобудування і завізованих департаментом фінансової політики.

Податковий кодекс України пов'язує виникнення у платника обов'язку зі сплати плати на землю у формі земельного податку з фактом виникнення права власності чи постійного землекористування. Обов'язок сплачувати плату за землю у формі орендної плати виникає за користування земельною ділянкою на підставі договору оренди землі. Сам факт виникнення в особи права власності на об'єкти нерухомості, які розташовані на земельній ділянці, не є достатньою підставою для нарахування такій особі плати за землю за відсутності в Державному земельному кадастрі належних відомостей про місце розташування, правовий режим земельної ділянки, її оцінку, кількісні та якісні характеристики тощо.

Суд встановив, що ухвалою Львівської міської ради №167 від 27.01.2011 року передбачено укладення з ТОВ «Львівська ізоляторна компанія» договору оренди земельної ділянки за адресою: м. Львів, вул. Зелена, 301 площею 13,5042, проте станом на дату проведення податкової перевірки такого договору не було укладено. Причиною цього, як встановлено під час судового розгляду справи, була незгода позивача з нормативною грошовою оцінкою землі, яку відділ Держземагентства у м. Львові Львівської області зазначив у витязі з технічної документації від 25.02.2011 року № 40/01-15/1789 та відсутність належних відомостей з цього предмету державному земельному кадастрі. Спір з приводу правомірності цього витягу, а також про дійсний розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, про яку зазначено вище, станом на дату проведення перевірки був предметом судового розгляду, про що позивач повідомив податковому органу.

До матеріалів справи долучено також лист Відділу Держземагентства у м. Львові Львівської області від 11.12.12 року №40/01-15/395, в якому вказано, що станом на дату його складення договір оренди земельної ділянки площею 13,5042 га на вул. Зелена, 301 у м. Львові згідно з ухвалою Львівської міської ради №167 від 27.01.2011 року державної реєстрації не проходив, Поземельна книга на згадану земельну ділянку не відкривалась. Таким чином, станом на дату провадження перевірки позивач не був зареєстрованим орендарем земельної ділянки за адресою: м. Львів, вул. Зелена, 301, дані про зазначену земельну ділянку не було внесено до земельного кадастру, відтак правових підстав для виникнення в нього обов'язку по сплаті орендної плати за земельну ділянку за 2011 рік не було. Суд враховує, що позивач впродовж охопленого перевіркою періоду не був власником чи постійним землекористувачем земельної ділянки в розумінні пп. 14.1.72 ст. 14 ПК України, а отже - не був платником плати за землю у формі земельного податку.

Суд бере до уваги ту обставину, що відповідно до акта попередньої планової перевірки №147/23-2/308232262 від 15.07.2011 року за період з 01.01.2011 року по 31.03.2011 року встановлено відсутність порушень законодавства стосовно сплати земельного податку ТОВ «Львівська ізоляторна компанія». Отже, період, за який позивачу було збільшено зобов'язання по сплаті плати за землю, вже був предметом податкової перевірки. Попереднім актом перевірки №147/23-2/308232262, який охоплював вказаний період, порушень по сплаті земельного податку не встановлено. Отже, Відповідач - 2 при визначенні податкових зобов'язань неправомірно враховував період з 01.01.2011 по 31.03.2011 року, який не був охоплений плановою перевіркою.

Суд враховує ту обставину, що нараховуючи позивачу грошове зобов'язання за платежем плата за землю відповідач використав нормативну грошову оцінку землі, яку зазначено у витягу управління Держкомзему у м. Львові від 25.02.2011 року № 40/01-15/1789 (96158006,52 грн.), яка на той час була предметом судового оскарження. Більше того, при розрахунку відповідач 2 використав ставку для обчислення плати за землю у формі земельного податку в розмірі 1% відсотка від нормативної грошової оцінки землі. Натомість в даному випадку йдеться про передачу ТОВ «Львівська ізоляторна компанія» земельної ділянки в оренду, а не у власність чи постійне землекористування; за таких обставин позивач є платником орендної плати, а не земельного податку.

Суд також враховує, що після набрання законної сили рішенням суду про визнання неправомірною нормативної грошової оцінки землі, визначеної позивачу у витязі управління Держкомзему у м. Львові від 25.02.2011 року № 40/01-15/1789, ТОВ «Львівська ізоляторна компанія» отримала новий витяг № 40/01-15/1994 від 24.05.2013 року, відповідно до якого нормативна грошова оцінка землі становить 73276490,04 грн. (а не 96158006,52 грн.). Отже, відповідач 2 неправильно визначив базу оподаткування.

З урахуванням нової (правомірної) оцінки земельної ділянки ТОВ «Львівська ізоляторна компанія» і Львівська міська рада уклади договір оренди від 01.08.2013 року, відповідно до якого орендна плата становить 3% від нормативної грошової оцінки землі. Крім того, на виконання ухвал Львівської міської ради від 09.09.2011 року №812 та від 26.07.2012 року №1675 позивач на основі нового витягу про нормативну грошову оцінку земель від 24.05.2013 року №40/01-15/1994 уклав з Львівською міською радою договір про відшкодування втрат за фактичне землекористування в т. ч. і за 2011 рік, а також надав докази сплати перерахування коштів за цим договором.

Отже, ставка орендної плати (3%), за якою позивач сплачує орендну плату за користування земельною ділянкою на вул. Зеленій, 301 у м. Львові та втрати орендодавця за фактичне землекористування (в т.ч. за 2011-2012рр) є втричі більшою за ставку земельного податку (1%), яку використав відповідач 2 при прийнятті оскарженого рішення. Ця обставина, а також факт відшкодування позивачем витрат за фактичне використання земельної ділянки (в розмірі орендної плати) за охоплений перевіркою період в цілому свідчить про добросовісну поведінку позивача. Натомість, висновки відповідача 2 про заниження позивачем земельного податку є необґрунтованими і безпідставними.

З урахуванням наведеного, суд вважає, що податкові повідомлення-рішення 0002252321 та №0002562320 від 30.07.2012 року, оскільки їх прийнято з порушенням законодавства, є протиправними.

Відповідно до ч. 4 ст. 70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності, відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На підставі досліджених в судовому засіданні доказів та встановлених на їх підставі обставин суд прийшов до висновку, що податкові повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова №0001562321 від 30.07.2012 року та державної податкової інспекції у Сихівському районі м. Львова №0002252321 та №0002562320 від 30.07.2012 року не відповідають критеріям, визначеним ч. 3 ст. 2 КАС України, оскільки прийняті необґрунтовано, без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії) та непропорційно. В той же час позивач довів обґрунтованість позовних вимог належними та допустимими доказами. Виходячи з положень п. 1 ч. 2 ст. 162 КАС України суд приходить до висновку, що такі податкові повідомлення-рішення слід скасувати як протиправні.

Відповідно до вимог ст. 94 КАС України понесені позивачем судові витрати (судовий збір) відшкодовуються йому за рахунок Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 17-19, 71, 94, 158, 160-163 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області №0001562321 від 30.07.2012 року.

Визнати протиправними і скасувати податкові повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Сихівському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області №0002562320 від 30.07.2012 року та № 0002552321 від 30.07.2012 року.

Стягнути з Державного бюджету на користь ТОВ «Львівська ізоляторна компанія» судовий збір, сплачений за подання даного позову, в сумі 2146 (дві тисячі сто сорок шість) гривень.

Апеляційну скаргу на постанову суду першої інстанції може бути подано протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, виготовленої в повному обсязі. Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови виготовлено 23 грудня 2013 року.

Суддя Москаль Р.М.