Ухвала

від 03.11.2015 по справі 2а-7202/12/1370

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 листопада 2015 року м. Київ К/800/19179/14

К/800/19176/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів: Головуючий суддя:Вербицька О.В. Судді: Маринчак Н.Є. Олендер І.Я. розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області та Державної податкової інспекції у Сихівському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області

на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 16.12.2013 р.

та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 20.03.2014 р.

у справі № 2а-7202/12/1370

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівська ізоляторна компанія»

до Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області та Державної податкової інспекції у Сихівському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області

за участю третьої особи на стороні позивача без самостійних вимог на предмет спору: Публічне акціонерне товариство «Львівський ізоляторний завод»

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Львівська ізоляторна компанія» (далі - позивач, ТОВ «Львівська ізоляторна компанія») звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області (відповідач-1, ДПІ у Галицькому районі м. Львова) та Державної податкової інспекції у Сихівському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області (далі - відповідач-2, ДПІ у Сихівському районі м. Львова) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 16.12.2013 р. позов задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення ДПІ у Галицькому районі м. Львова №0001562321 від 30.07.2012 р. та ДПІ у Сихівському районі м. Львова №0002562320 від 30.07.2012 р. та № 0002552321 від 30.07.2012 р.

Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 20.03.2014 р. постанову Львівського окружного адміністративного суду від 16.12.2013 р. залишено без змін.

У касаційній скарзі ДПІ у Галицькому районі м. Львова, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Львівського окружного адміністративного суду від 16.12.2013 р. та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 20.03.2014 р. і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

У касаційній скарзі ДПІ в Оболонському районі, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Львівського окружного адміністративного суду від 16.12.2013 р. та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 20.03.2014 р. і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

У письмовому запереченні на касаційні скарги ТОВ «Львівська ізоляторна компанія», посилаючись на те, що касаційні скарги є необґрунтованою, просить залишити їх без задоволення.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі касаційної скарги, дійшла висновку про наступне.

ДПС у Львівській області та ДПІ у Галицькому районі м. Львова проведено планову виїзну документальну перевірку ТОВ «Львівська ізоляторна компанія» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2011 р. по 31.03.2012 р., за наслідками якої складено акт № 114/2240/30823262 від 16.07.2012 р.

В акті перевірки зазначено порушення позивачем: пп. 138.10.5 п. 138.10 ст. 138, пп. 150.1. ст. 150 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування за 2011 рік, та завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування за 2012 рік на 101000 грн.; ст. 269, пп. 271.1.1 п. 271.1 ст. 271, п. 286.1, п. 286.2, п. 286.5 ст. 286, п. 287.1, п. 287.6 ст. 287 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податкове зобов'язання з земельного податку за 2011 рік за користування земельною ділянкою у 2011 році на 528869,04 грн.; п. 46.1 ст. 46, п. 285.1 ст. 285, п. 286.2, п. 286.5 ст. 286 Податкового кодексу України, не подано податкової декларації з земельного податку за 2011 рік.

На підставі акта перевірки ДПІ у Галицькому районі м. Львова прийнято податкове повідомлення-рішення № 0001562321 від 30.07.2012 р., яким ТОВ «Львівська ізоляторна компанія» зменшено суму від'ємного значення з податку на прибуток підприємств на 101000 грн. за 1 квартал 2012 року.

На підставі вищевказаного акта перевірки ДПІ у Сихівському районі прийнято два податкові повідомлення - рішення: №№ 0002562320, 0002552321 від 30.07.2012 р., якими позивачу збільшено суму грошового зобов'язання на 577119,04 грн., в тому числі 528869,04 грн. - основний платіж, 48250 грн. (48080+170) - штрафні (фінансові санкції).

Суди першої та апеляційної інстанцій визнали необґрунтованими такі висновки податкового органу, з чим погоджується суд касаційної інстанції, з огляду на наступне.

Згідно з п. 138.10.5 п. 138.10 ст. 138 ПК України до складу інших витрат включаються фінансові витрати, до яких належать витрати на нарахування процентів (за користування кредитами та позиками, за випущеними облігаціями та фінансовою орендою) та інші витрати підприємства в межах норм, встановлених цим кодексом, пов'язані із запозиченнями (крім фінансових витрат, які включені до собівартості кваліфікаційних активів відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку).

Відповідно до п. 3 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 31 «Фінансові витрати», затвердженого наказом Міністерства фінансів України №415 від 28.04.2006 р. (далі - Положення) капіталізація фінансових витрат - включення фінансових витрат до собівартості кваліфікаційного активу.

Собівартість кваліфікаційного активу - витрати на придбання, будівництво, створення, виготовлення, виробництво, вирощування і доведення кваліфікаційного активу до стану, у якому він придатний для використання із запланованою метою або продажу (далі - витрати на створення кваліфікаційного активу).

Відповідно до п.13 вказаного Положення капіталізація фінансових витрат припиняється, якщо створення кваліфікаційного активу завершено.

Як встановлено судами, до витрат у рядку 06.4 декларації за 2-4 квартали 2011 року не включалася сума процентів (101 000 грн.) по договору №11/01 від 11.01.2011 р. з UNAKO Direkt&PortolioInvestmentsltd. (BaarenKapitaalLimited). При цьому проценти були включені обґрунтовано позивачем у вартість скловарної печі №7 (капіталізовані).

Згідно з п. 269.1. ст. 269 ПК України платниками земельного податку є: власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі.

Згідно з п. 271.1. ст. 271 ПК України базою оподаткування є нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом; площа земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких не проведено.

Як передбачено в п. 287.1, п. 287.6 ст. 287 ПК України власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою. У разі припинення права власності або права користування земельною ділянкою плата за землю сплачується за фактичний період перебування землі у власності або користуванні у поточному році. При переході права власності на будівлю, споруду (їх частину) податок за земельні ділянки, на яких розташовані такі будівлі, споруди (їх частини), з урахуванням прибудинкової території сплачується на загальних підставах з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно.

Відповідно до пп. 288.1.-188.4 ст. 288 ПК України підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки. Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, які укладають договори оренди землі, повинні до 1 лютого подавати контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки переліки орендарів, з якими укладено договори оренди землі на поточний рік, та інформувати відповідний контролюючий орган про укладення нових, внесення змін до існуючих договорів оренди землі та їх розірвання до 1 числа місяця, що настає за місяцем, у якому відбулися зазначені зміни. Платником орендної плати є орендар земельної ділянки. Об'єктом оподаткування є земельна ділянка, надана в оренду. Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем.

Відповідно до п. 289.1. ст. 289 ПК України для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок. У п. 274.1. ст. 274 Податкового кодексу України передбачено, що ставка податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено, встановлюється у розмірі 1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки, за винятком земельних ділянок, зазначених у статтях 272, 273, 276 цього Кодексу.

У п. 286.1, п. 286.2 ст. 286 ПК України передбачено, що підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру. Центральні органи виконавчої влади, що реалізують державну політику у сфері земельних відносин та у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, щомісяця, але не пізніше 10 числа наступного місяця, а також за запитом відповідного контролюючого органу за місцезнаходженням земельної ділянки подають інформацію, необхідну для обчислення і справляння плати за землю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно з п. 2 Постанови Кабміну України від 12 січня 1993 р. № 15 «Про порядок ведення державного земельного кадастру» (чинної станом на дату виникнення спірних правовідносин) державний земельний кадастр включає дані реєстрації права власності, права користування землею та договорів на оренду землі, обліку кількості та якості земель, бонітування ґрунтів, зонування територій населених пунктів, економічної та грошової оцінки земель.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ухвалою Львівської міської ради №167 від 27.01.2011 р. передбачено укладення з ТОВ «Львівська ізоляторна компанія» договору оренди земельної ділянки за адресою: м. Львів, вул. Зелена, 301 площею 13,5042, проте станом на дату проведення податкової перевірки такого договору не було укладено. Причиною цього, як встановлено під час судового розгляду справи, була незгода позивача з нормативною грошовою оцінкою землі, яку відділ Держземагентства у м. Львові Львівської області зазначив у витязі з технічної документації № 40/01-15/1789 від 25.02.2011 р. та відсутність належних відомостей з цього предмету в державному земельному кадастрі. Спір з приводу правомірності цього витягу, а також про дійсний розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, про яку зазначено вище, станом на дату проведення перевірки був предметом судового розгляду, про що позивач повідомив податковому органу.

Згідно листа відділу Держземагентства у м. Львові Львівської області №40/01-15/395 від 11.12.12 р., вказано, що станом на дату його складення договір оренди земельної ділянки площею 13,5042 га на вул. Зелена, 301 у м. Львові згідно з ухвалою Львівської міської ради №167 від 27.01.2011 р. державної реєстрації не проходив, Поземельна книга на згадану земельну ділянку не відкривалась. Таким чином, станом на дату провадження перевірки позивач не був зареєстрованим орендарем земельної ділянки за адресою: м. Львів, вул. Зелена, 301, дані про зазначену земельну ділянку не було внесено до земельного кадастру, відтак правових підстав для виникнення в нього обов'язку по сплаті орендної плати за земельну ділянку за 2011 рік не було.

Як встановлено судами, з урахуванням нової (правомірної) оцінки земельної ділянки ТОВ «Львівська ізоляторна компанія» і Львівська міська рада уклади договір оренди від 01.08.2013 року, відповідно до якого орендна плата становить 3% від нормативної грошової оцінки землі.

З огляду на викладене, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правильного висновку, що висновки ДПІ у Сихівському районі м. Львова про заниження позивачем земельного податку є необґрунтованими і безпідставними.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено, правова оцінка обставин у справі дана вірно.

За таких обставин, касаційні скарги відповідачів підлягають відхиленню, а постанова Львівського окружного адміністративного суду від 16.12.2013 р. та ухвала Львівського апеляційного адміністративного суду від 20.03.2014 р. залишенню без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210, 214 - 215, 220, 220 1 , 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

1.Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області відхилити.

2.Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Сихівському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області відхилити.

3.Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 16.12.2013 р. та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 20.03.2014 р. залишити без змін.

4.Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя О.В. Вербицька

Судді Н.Є. Маринчак

І.Я. Олендер