Постанова

від 16.12.2013 по справі 810/6283/13-а

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 грудня 2013 року місто Київ № 810/6283/13-а

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого - судді Шевченко А.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомПублічного акціонерного товариства «Київський картонно-паперовий комбінат» доДержавної податкової інспекції в Обухівському районі Головного управління Міндоходів у Київській області провизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Публічне акціонерне товариство «Київський картонно-паперовий комбінат», звернувся до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в Обухівському районі Головного управління Міндоходів у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 16.08.2013 року № 0001232201/126.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Обухівському районі Головного управління Міндоходів у Київській області від 16.08.2013 року № 0001232201/126 прийняте з порушенням норм матеріального права, є таким, що суперечать нормам чинного законодавства України та підлягає скасуванню.

В призначений день та час у судове засідання з'явилися представники позивача, представник відповідача в судове засідання не з'явився, надав суду клопотання про розгляд справи без його участі.

Представники позивача позовні вимоги підтримала у повному обсязі, просили суд позов задовольнити.

Представник відповідач проти позову заперечував з підстав, викладених у письмових запереченнях на адміністративний позов, наданих під час судового розгляду справи, просив суд відмовити в задоволенні позову.

Відповідно до частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Судом встановлено, що для розгляду і вирішення даної справи відсутня потреба у заслуховуванні свідків чи експертів, також немає інших перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, зазначених у статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, тому суд протокольною ухвалою від 04.12.2013 року вирішив подальший розгляд справи проводити в порядку письмового провадження.

Розглянувши подані документи, судом встановлено наступне.

Публічне акціонерне товариство «Київський картонно-паперовий комбінат» є юридичною особою, код за ЄДРПОУ: 05509659.

З матеріалів справи встановлено, що 30.07.2013 року ДПІ в Обухівському районі ГУ Міндоходів у Київській області було проведено перевірку позивача, за результатами якої складено Акт від 30.07.2013 року № 52/220/05509659 «Про результати проведення документальної позапланової невиїзної перевірки Публічного акціонерного товариства «Київський картонно-паперовий комбінат» (код за ЄДРПОУ 05509659) з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з ТОВ «Науковий центр «Укрістсервіс» (код за ЄДРПОУ 36557032) за період з 01.04.2013 року по 30.04.2013 року».

Перевіркою встановлено та в Акті зафіксовано наступні порушення вимог податкового законодавства:

- статті 2, пункту 2 статті 3, статті 9 Закону України від 16.07.1999 року № 996-ХІV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (зі змінами та доповненнями), пункти 185.1 статті 185, пункт 188.1 статті 188, пункт 187.1 статті 187, пункти 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пункт 200.1 статті 200, пункти 201.7, 201.8 статті 201 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено завищення від'ємного значення податком на додану вартість всього в сумі - 224 007, 80 гривень, в тому числі: квітень 2013 року в сумі - 224 007, 80 гривень.

На підставі Акта перевірки від 30.07.2013 року № 52/220/05509659, ДПІ в Обухівському районі ГУ Міндоходів у Київській області було винесено податкове повідомлення рішення від 16.08.2013 року № 0001232201/126 за платежем по ПДВ на суму завищення бюджетного відшкодування - 224 007, 80 гривень та за штрафні (фінансові) санкції - 112 004, 00 гривень.

Вищевказане податкове повідомлення-рішення було оскаржене позивачем в адміністративному порядку шляхом подання скарги до Головного управління Міндоходів у Київській області, за результатами розгляду якої винесено рішення від 24.10.2013 року № 1145/10/10-36-10-01-206/706, яким податкове повідомлення рішення від 16.08.2013 року № 0001232201/126 - залишено без змін.

Позивач, не погодившись з вищевказаним податковим повідомленням-рішенням звернувся до суду з даним позовом, в якому просив суд його скасувати, що і є предметом даного позову.

Надаючи правової оцінки відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступних обставин.

З огляду на те, що відповідач донарахував податкові зобов'язання виходячи з висновку про відсутність реальності правочинів, укладених між позивачем та його контрагентом ТОВ «НЦ «Укрістсервіс», судом досліджено дане питання та встановлено наступне.

Між позивачем (довіритель) та його контрагентом, ТОВ «Науковий центр «Укрістсервіс» (комерційний агент), був укладений агентський договір № 1177/43/0611 від 01.06.2011 року. Згідно умов вищевказаного договору, позивачу надавалися послуги по сприянню в укладенні договорів реалізації гофпродукції власного виробництва з потенційними та діючими споживачами.

Судом встановлено, що під час проведення перевірки працівниками податкової інспекції проаналізовано податкові накладні за січень-квітень 2013 року, аналітичні записки до акта № 20 за квітень 2013 року, № 19 за березень 2013 року, № 18 за лютий 2013 року, № 17 за січень 2013 року.

Отримані податкові накладні та суми податку на додану вартість по податкових накладних від 22.04.2013 року, 23.04.2013 року, 24.04.2013 року, 30.04.2013 року включено до податкового кредиту відповідного періоду, відображені у реєстрі отриманих податкових накладних, які відповідають даним додатку 5 до податкової декларації за квітень 2013 року:

- № 9036625313 від 20.06.2013 року на суму ПДВ 56 246, 45 гривень;

- № 9029242366 від 20.05.2013 року на суму ПДВ 167 858, 80 гривень.

В ході проведення перевірки встановлені операції між ПАТ «Київський КПК» та ТОВ «Науковий центр «Укрістсервіс» за період: квітень 2013 року на загальну суму - 1 344 046, 62 гривень, в тому числі ПДВ в сумі 224 007, 8 гривень.

Слід відмітити, що відповідно до умов договору комерційний агент зобов'язується щомісячно надавати Довірителю письмовий звіт про надані послуги. Звіт надається до 3-го числа місяця, який настає за звітнім. До звіту можуть бути додані докази витрат, понесених Комерційним агентом. Довіритель щомісячно виплачує комерційну винагороду на надані послуги по пошуку клієнтів, розмір якої зафіксовано в додатках до Договору. Комерційна винагорода виплачується в залежності від суми сплаченої гофропродукції згідно умов договорів з прямими споживачами від суми сплаченої гофропродукції згідно умов договорів з прямими споживачами на ринку України, підписаних при сприянні Комерційного агента. Звіт комерційного агента і Акт виконаних робіт є підставою для здійснення розрахунків Сторонами.

Факт виконання сторонами договірних зобов'язань підтверджується належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, а саме: податковими накладними, актами наданих послуг тощо. Розрахунки проводилися в безготівковій формі.

Усі копії вищевказаних документів наявні в матеріалах справи.

Вказані документи містять всі необхідні реквізити, підписи уповноважених представників сторін та печатки підприємств, що відповідає вимогам статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» і фіксують факт здійснення господарської операції. Наявні до договору документи дають змогу визначити, які саме послуги було надано та за якою ціною.

Зі змісту Акта перевірки вбачається, що підставами для висновків відповідача щодо факту відсутності реального характеру господарських операцій позивача з ТОВ «НЦ «Укрістсервіс» були наступні обставини.

Під час перевірки було встановлено, що в Актах наданих послуг за квітень 2013 року йде посилання на Додаток 2 від 01.10.2011 року згідно якого визначено розмірі змінної частини Комерційної винагороди від суми реалізованої продукції по клієнтах, вказаних у Додатку № 2.

Перевіряючі дійшли висновку, що згідно наданих аналітичних записок до актів наданих послуг клієнтська база потенційних покупців гофропродукції сформована ще у попередніх періодах, тобто у періоді квітень 2013 року при реалізації гофропродукції ПАТ «Київський картонно-паперовий комбінат» у співпраці з ТОВ «НЦ «Укрістсервіс» використовував постійних покупців, коло потенційних покупців не збільшувалось. Умови договору виконані не в повному обсязі. Таким чином доцільність користування агентськими послугами та використання їх у господарській діяльності відсутня.

Також, до ДПІ в Обухівському районі ГУ Міндоходів Київської області надійшов Акт від 23.07.2013 року № 89/3-22-01-36557032 «Про результати проведення зустрічної звірки ТОВ «Науковий центр» «Укрістсервіс» код за ЄДРПОУ 36557032 щодо документального підтвердження господарських відносин із суб'єктом підприємницької діяльності ПАТ «Київський картонно-паперовий комбінат» код ЄДРПОУ 05509659 їх реальності та повноти відображення в обліку за квітень 2013 року».

З Акта перевірки від 23.07.2013 року № 89/3-22-01-36557032 вбачається, що згідно поданої до ДПІ у Голосіївському районі ГУ Міндоходів у місті Києві податкової звітності з податку на додану вартість за квітень 2013 року, на підставі аналізу бази даних ІАІС ДПС «Податковий блок» - підсистеми «Перегляд результатів співставлення» встановлено наявність податкового кредиту ТОВ «Науковий Центр «Укрістсервіс» (код за ЄДРПОУ 36557032) сформованих за рахунок підприємства-покупця ТОВ «Олтекс Трейд» (код за ЄДРПОУ 38487923) на суму 169 284, 20 гривень.

У ТОВ «Науковий центр «Укрістсервіс» у квітні 2013 року відсутні об'єкти оподаткування податком на додану вартість по операціях з контрагентами-постачальниками в розумінні пункту 188.1 статті 188 Податкового кодексу України.

ТОВ «Науковий центр «Укрістсервіс» здійснювало діяльність, спрямовану на отримання контрагентами податкової вигоди в результаті документального фіксування господарських операцій без їх фактичного здійснення.

Виходячи з вищенаведеного, ТОВ «Науковий центр «Укрістсервіс» здійснювало діяльність спрямовану на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди третіх осіб.

Таким чином, у ТОВ «Науковий центр «Укрістсервіс» відсутні об'єкти оподаткування податком на додану вартість по операціях з продажу товарів (послуг) підприємству-покупцю ПАТ «Київський КПК» ПАТ «ККПК».

З такими висновками відповідача суд не погоджується з огляду на наступні обставини.

Згідно умов договору передбачено надання послуг для укладення договорів позивачем (Довірителем) як з потенційними покупцями так і послуги, що сприяють пожвавленню збуту продукції позивача (Довірителя) з діючими контрагентами, що зазначено в правах та обов'язках сторін в договорі. Так, відповідно до пункту 2.3 Договору, ТОВ «Науковий центр Укрістсервіс» (Комерційний агент) зобов'язується:

формувати інформаційний банк даних відносно потенційних та наявних контрагентів Довірителя (пункт 2.3.2);

сприяти поверненню простроченої дебіторської заборгованості прямого споживача пункт 2.3.7).

Дебіторська заборгованість виникає тільки по діючим договорам з контрагентами.

Також, відповідно до Додаткової угоди № 2 від 30.12.2011 року, сторони дійшли згоди доповнити Договір пунктами, якими передбачено послуги по роботі з діючими контрагентами, а саме:

- Комерційний агент надає послуги по просуванню товару Довірителя прямими споживачами на ринку України, по підписаним договорам при сприянні Комерційного агента

(пункт 1.4.);

- Інформувати Довірителя про наявність асортименту товару у наявних контрагентів Довірителя (пункт 2.3.8).

- Надавати послуги по вивченню і аналізу споживчого попиту на товари Довірителя в місцях продажу (пункт 2.3.9);

- Сприяти виконанню плану продажу товарів Довірителя прямими споживачами на ринку України, по підписаним договорам при сприянні Комерційного агента (пункт 2.3.10).

Таким чином, згідно умов договору ТОВ «НЦ «Укрістсервіс» взяло на себе зобов'язання надавати послуги по сприянню в укладенні договорів реалізації продукції власного виробництва Комбінату як з потенційними, так і з діючими контрагентами Позивача. Підтвердженням виконаних/наданих послуг є акти наданих послуг, аналітичні записки до акту, звіт ТОВ «НЦ «Укрістсервіс».

Відповідач в Акті перевірки також вказав, що якщо платником податків здійснюються операції без мети реального настання правових наслідків, але з метою формування податкового кредиту та, як наслідок, несплата податків, то такі дії призводять до втрат дохідної частини Державного бюджету України.

З матеріалів справи не вбачається, що на час укладання та виконання правочинів, контрагент позивача не був зареєстрований юридичною особою та не був платником податку на додану вартість.

Також, в матеріалах справи відсутні і відповідачем не надані суду будь-які докази наявності судових рішень, які б набрали законної сили, з приводу незаконних дій посадових осіб як позивача так і його контрагента.

Суд виходить з того, що факт здійснення господарської діяльності між позивачем та ТОВ «Науковий центр «Укрістсервіс» підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, а саме: договором, додатковими угодами, податковими накладними, актами наданих послуг тощо.

Щодо правомірності формування податкового кредиту, слід зазначити наступне.

Поняття платників податку на додану вартість, об'єктів, бази та ставки оподаткування, переліку неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування, внесення та відшкодування податку на додану вартість регламентується розділом V Податкового кодексу України .

Відповідно до підпункту 14.1.181. пункту 14.1. статті 4 Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно розділу V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування є операції платників податку з: постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; ввезення товарів на митну територію України; вивезення товарів за межі митної території України; постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

З метою оподаткування цим податком до операцій з ввезення товарів на митну територію України та вивезення товарів за межі митної території України прирівнюється поміщення товарів у будь-який митний режим, визначений Митним кодексом України.

Згідно з пунктом 188.1 статті 188 Податкового кодексу України, база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів), а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на вартість послуг стільникового рухомого зв'язку).

До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв'язку з компенсацією вартості товарів/послуг.

Порядок формування податкового кредиту, підстави його виникнення та порядок визначення сум податку на додану вартість, що підлягають відшкодуванню з Державного бюджету України, встановлено статтею 198 Податкового кодексу України.

Відповідно до пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше;

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Пунктом 200.1 статті 200 Податкового кодексу України передбачено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При цьому, при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом, а при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (пункти 200.1, 200.2 статті 200 Податкового кодексу України).

За приписами пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються, зокрема, в окремих рядках місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку.

Згідно з пунктом 201.4 статті 201 Податкового кодексу України, податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Відповідно до пункту 201.6 статті 201 Податкового кодексу України, податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу.

Згідно з пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до пункту 2 статті 3 Закону України від 16.07.1999 № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку, що ведеться підприємством.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що містять відомості про господарські операції та підтверджують їх здійснення.

Позивачем надано суду всі первинні документи, які підтверджують факт здійснення господарських операцій щодо отримання агентських послуг. При цьому, суд звертає увагу на те, що податковий орган в Акті перевірки не ставив під сумнів достовірність даних, які містять вказані первинні бухгалтерські документи, а також не зазначав про невідповідність первинних бухгалтерських документів вимогам чинного податкового законодавства, зокрема, відсутності у них обов'язкових реквізитів.

Надані представниками позивача докази, у сукупності з доказами, приєднаними до матеріалів справи свідчать про дійсність господарських операцій між позивачем та ТОВ «Науковий центр «Укрістсервіс».

Вирішуючи питання про реальність придбання у ТОВ «Науковий центр «Укрістсервіс» агентських послуг з метою подальшого використання у власній господарській діяльності, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини першої статті 3 Господарського кодексу України, під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Підпункт 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначає господарську діяльність, як діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

В свою чергу факт безпосереднього права на формування податкового кредиту повинен бути встановлений з урахуванням якісних характеристик товарів, робіт або послуг, які б однозначно свідчили про призначення придбаних товарів для використання в господарській діяльності платника податків, відповідали б змісту цієї діяльності.

Документи та інші дані, що спростовують або підтверджують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції.

При цьому сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Отримані позивачем у ТОВ «Науковий центр «Укрістсервіс» агентські послуги в подальшому були використані у власній господарській діяльності, згідно наявних в матеріалах справи доказів, наступним чином.

Згідно Акта наданих послуг згідно договору № 1177/43/0611 від 01.06.2011 року № 17 від 22.04.2013 року, Комерційний агент, тобто ТОВ «Науковий центр «Укрістсервіс» в січні 2013 року для позивача виконав у повному обсязі агентські послуги, в результаті чого було реалізовано гофропродукції на суму 4 844 704, 47 гривень, в тому числі ПДВ - 807 450, 75 гривень.

Нарахована агентська винагорода від реалізованої гофропродукції, згідно пункту 1 Додатку № 2 від 01.10.2011 року складала 240 000, 00 гривень, в тому числі ПДВ - 40 000, 00 гривень. Згідно пункту 1 Додатку № 2 від 01.10.2011 року, 2 % складало 96 894, 09 гривень, в тому числі ПДВ - 16 149, 01 гривень. Всього 336 894, 09 гривень, в тому числі ПДВ - 56 149, 01 гривень.

Згідно Акта наданих послуг згідно договору № 1177/43/0611 від 01.06.2011 року № 18 від 23.04.2013 року, Комерційний агент, тобто ТОВ «Науковий центр «Укрістсервіс» в лютому 2013 року для позивача виконав у повному обсязі агентські послуги, в результаті чого було реалізовано гофропродукції на суму 4 642 917, 82 гривень, в тому числі ПДВ - 773 819, 64 гривень.

Нарахована агентська винагорода від реалізованої гофропродукції, згідно пункту 1 Додатку № 2 від 01.10.2011 року складала 240 000, 00 гривень, в тому числі ПДВ - 40 000, 00 гривень. Згідно пункту 1 Додатку № 2 від 01.10.2011 року, 2 % складало 92 858, 36 гривень, в тому числі ПДВ - 15 476, 39 гривень. Всього 332 858, 36 гривень, в тому числі ПДВ - 55 476, 39 гривень.

Згідно Акта наданих послуг згідно договору № 1177/43/0611 від 01.06.2011 року № 19 від 24.04.2013 року, Комерційний агент, тобто ТОВ «Науковий центр «Укрістсервіс» в березні 2013 року для позивача виконав у повному обсязі агентські послуги, в результаті чого було реалізовано гофропродукції на суму 4 870 018, 01 гривень, в тому числі ПДВ - 811 669, 67 гривень.

Нарахована агентська винагорода від реалізованої гофропродукції, згідно пункту 1 Додатку № 2 від 01.10.2011 року складала 240 000, 00 гривень, в тому числі ПДВ - 40 000, 00 гривень. Згідно пункту 1 Додатку № 2 від 01.10.2011 року, 2 % складало 97 400, 36 гривень, в тому числі ПДВ - 16 223, 39 гривень. Всього 337 400, 36 гривень, в тому числі ПДВ - 56 223, 39 гривень.

Згідно Акта наданих послуг згідно договору № 1177/43/0611 від 01.06.2011 року № 20 від 30.04.2013 року, Комерційний агент, тобто ТОВ «Науковий центр «Укрістсервіс» в квітні 2013 року для позивача виконав у повному обсязі агентські послуги, в результаті чого було реалізовано гофропродукції на суму 4 873 934, 55 гривень, в тому числі ПДВ - 812 322, 43 гривень.

Нарахована агентська винагорода від реалізованої гофропродукції, згідно пункту 1 Додатку № 2 від 01.10.2011 року складала 240 000, 00 гривень, в тому числі ПДВ - 40 000, 00 гривень. Згідно пункту 1 Додатку № 2 від 01.10.2011 року, 2 % складало 97 478, 69 гривень, в тому числі ПДВ - 16 246, 45 гривень. Всього 337 478, 69 гривень, в тому числі ПДВ - 56 246, 45 гривень.

Надані агентські послуги були прийняті без зауважень і використані позивачем в практичній фінансово-господарській діяльності.

Згідно звіту «Аналіз ринку гофротари в Україні та реалізації гофропродукції ПАТ «Київський КПК» за січень-квітень 2013 року, на підставі викладених у зазначеному звіті даних, послуги по вивченню ринка збуту, пошуку та притягнення клієнтів виконано в повному обсязі.

Вищевказаний звіт також надався позивачем разом із запереченнями на Акт перевірки відповідача, однак не був врахований останнім.

Належне відображення в податковій звітності свідчать податкові декларації за весь період діяльності позивача.

З огляду на зазначене, беручи до уваги достатній і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, висновок податкового органу про відсутність реальності правочину, укладеного між позивачем та ТОВ «Науковий центр «Укрістсервіс», суд вважає безпідставним та таким, що ґрунтується виключно на припущеннях посадових осіб податкового органу.

Таким чином, на момент укладання правочинів та їх виконання позивачем та його контрагентом ТОВ «Науковий центр «Укрістсервіс» було дотримано усіх вимог чинного законодавства.

Слід відмітити, що податковий облік формують не самі по собі цивільні правочини, а саме господарські операції, тобто фактичний рух активів та/або зміни власного капіталу чи зобов'язань платника податку. Тобто, факт вчинення певних господарських операцій, та правомірність подальшого відображення (проведення) їх у бухгалтерському та податковому обліку, можливо досліджувати лише на підставі вивчення та дослідження первинних документів платника податків, наявність та законність складення яких, як фактично, так і юридично, буде підтвердженням здійснення таких операцій.

Із системного аналізу положень Податкового кодексу України, вбачається висновок, що право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість виникає у платника податків за наявності сукупності таких елементів: наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник ПДВ); фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій постачальником на користь покупця; наявності причинно-наслідкового зв'язку між операцією з придбання товарів чи послуг та потребою використання в господарській діяльності; документального підтвердження факту здійснення господарської операції сукупністю належним чином складених (оформлених) первинних та інших документів (у т.ч. платіжних), які зазвичай супроводжують операції певного виду та підтверджують їх фактичне виконання; наявності у покупця належним чином складеної податкової накладної (має усі обов'язкові реквізити).

В матеріалах справи наявні належним чином засвідчені копії первинних бухгалтерських документів, які дають змогу вважати про реальність здійснення господарської діяльності позивача та його контрагента.

Відтак, у ході судового розгляду справи позивачем спростовано висновки відповідача щодо відсутності реальних операцій, шляхом надання належних та допустимих доказів, які підтверджують факт здійснення господарських операцій за вказаним договором.

Згідно первинних бухгалтерських документів та податкових накладних позивачем включено відповідні суми до складу податкового кредиту з податку на додану вартість за відповідні періоди, що відображено у податкових деклараціях.

Судом на підставі оцінки наявних у справі матеріалів та доказів у їх сукупності встановлено, що факт надання позивачеві агентських послуг документально підтверджується. Твердження податкового органу про відсутність факту отримання агентських послуг під час судового розгляду справи не були доведені, а надані позивачем докази є переконливими і достатніми для висновку суду щодо реальності господарської операції.

Відтак, висновки податкового органу про заниження податку на додану вартість з підстав визнання спірних правочинів нереальними, є безпідставними.

Окремо суд зауважує, що відповідачем право позивача на формування податкового кредиту поставлено в залежність від добросовісності контрагентів його контрагентів (по ланцюгу постачання), що суперечить приписам податкового законодавства. Так, якщо такий контрагент не виконав своїх зобов'язань по належному формуванню первинних документів для підтвердження господарських операцій, то це може тягнути відповідальність та негативні наслідки саме щодо дій цих осіб. Зазначена обставина не є підставою для донарахування сум податкового зобов'язання позивачеві. На переконання суду, своїми рішеннями відповідачем встановлено для позивача додаткові обмеження, що не відповідає повноваженням відповідача, передбаченим Податковим кодексом України та суперечить вимогам статті 19 Конституції України. Тобто, фактично позивачу у вину поставлено неправомірну господарську діяльність його контрагента.

Тим більше, суд зауважує, що висновок податкового органу стосовно того, що ТОВ «НЦ «Укрістсервіс» не отримувало товарів, робіт чи послуг від свого контрагента ТОВ «Олтекс Трейд», а отже не могло надати агентські послуги позивачу взагалі жодним належним та допустимим доказом не підтверджений, а є лише безпідставним припущенням.

Також, слід відмітити, що відповідачем не надано належної оцінки Додатку № 2 до договору від 01.06.2011 року, в якому чітко зазначено, що сторони погодили розміри змінної частини комерційної винагороди саме від суми реалізованої продукції. Частина комерційної винагороди, яка виплачується щомісячно - 200000 гривень без ПДВ є незмінною.

Як вбачається з наданих позивачем документів, кожного місяця (січень-квітень 2013 року) позивач реалізовував гофропродукцію, на яку суму була здійснена реалізація чітко зафіксовано в актах наданих послуг та Звіті комерційного агента.

Судом враховано при розв'язанні відповідних спорів принцип офіційного з'ясування обставин справи, передбачений частинами четвертою та п'ятою статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України. Відповідно до вказаної норми суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Судом було запропоновано особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.

Натомість відповідач витребуваних документів, згідно ухвали судді Київського окружного адміністративного суду від 25.11.2013 року про відкриття провадження в адміністративній справі, суду не надав та про причини неможливості надати такі докази не повідомив.

При розгляді даної справи належних та допустимих доказів, які б могли свідчити про недобросовісність позивача як платника податків або про наявність обставин, що виключають обґрунтованість заявленої позивачем податкової вигоди та доказів того, що безпосередній контрагент позивача не здійснює господарську діяльність, правочини укладені без мети настання реальних результатів, відповідачем суду не надано як і не надано взагалі усіх витребуваних судом документів, на які є посилання в Акті перевірки.

Виходячи з вищевикладеного суд дійшов висновку, що відповідачем всупереч нормам чинного законодавства прийняте оскаржуване позивачем податкове повідомлення-рішення, оскільки судом встановлено правомірність формування податкового кредиту, виходячи з реальності укладених правочинів, а, отже, доводи відповідача про заниження податку на подану вартість і нарахування за такі порушення штрафних санкції є необґрунтованими.

У зв'язку з наведеним, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими та такими, що відповідають нормам чинного законодавства України та є підставами для скасування податкового повідомлення-рішення, а тому, адміністративний позов підлягає задоволенню.

В силу пункту 1 частини другої статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення.

Згідно зі статтею 71 цього Кодексу, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім розгляду справ про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкту владних повноважень.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суб'єкт владних повноважень повинен надати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

На виконання цих вимог відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду жодних доказів, які спростовували б твердження позивача, а відтак, не довів правомірності своїх дій та винесення відповідних рішень.

Суд, всебічно та об'єктивно дослідивши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Згідно з частиною першою статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись статтями 11, 14, 53, 69, 70, 71, 72, 86, 94, 128, 159 - 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Обухівському районі Головного управління Міндоходів у Київській області від 16.08.2013 року № 0001232201/126.

3. Стягнути на користь Публічного акціонерного товариства «Київський картонно-паперовий комбінат» понесені ним судові витрати в розмірі 458 (чотириста п'ятдесят вісім) гривень 81 копійка.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд.

Згідно з частиною другою статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Шевченко А.В.