Постанова

від 12.06.2014 по справі 810/6283/13-а

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 810/6283/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Шевченко А.В.

Суддя-доповідач: Земляна Г.В.

ПОСТАНОВА

Іменем України

12 червня 2014 року м. Київ

колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Земляної Г.В.

суддів Горбань Н.І., Межевича М.В.

за участю секретаря Рижкової Ю.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Обухівському районі Головного управління Міндоходів у Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 16 грудня 2013 року у справі за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства "Київський картонно-паперовий комбінат" до Державної податкової інспекції в Обухівському районі Головного управління Міндоходів у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И Л А

Позивач, Публічне акціонерне товариство «Київський картонно-паперовий комбінат», звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції в Обухівському районі Головного управління Міндоходів у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 16.08.2013 року № 0001232201/126за платежем по ПДВ на суму завищення бюджетного відшкодування - 224 007, 80 гривень та за штрафні (фінансові) санкції - 112 004, 00 гривень.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 16 грудня 2013 року позовні вимоги задоволені повністю. Визнано протиправними та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Обухівському районі Головного управління Міндоходів у Київській області від 16.08.2013 року № 0001232201/126.

Не погоджуючись з судовим рішенням представник Державної податкової інспекції в Обухівському районі Головного управління Міндоходів у Київській області подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати незаконну, на його думку, постанову суду першої інстанції та постановити нову про відмову в задоволенні позову в повному обсязі. В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на незаконність, необґрунтованість та необ'єктивність рішення суду, неповне з'ясування всіх обставин, що мають значення для вирішення справи, порушення судом норм процесуального права, що є підставою для скасування судового рішення.

Заслухавши суддю-доповідача, осіб, що з'явились в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова суду першої інстанції - скасуванню з ухваленням нового рішення з таких підстав.

Згідно зі п.3 ч.1 ст. 198, п.4 ч.1 ст. 202 Кодексу адміністративного судочинства України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує її та ухвалює нове рішення, якщо визнає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 статі 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, що 30.07.2013 року ДПІ в Обухівському районі ГУ Міндоходів у Київській області було проведено перевірку позивача, за результатами якої складено Акт від 30.07.2013 року № 52/220/05509659 «Про результати проведення документальної позапланової невиїзної перевірки Публічного акціонерного товариства «Київський картонно-паперовий комбінат» (код за ЄДРПОУ 05509659) з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з ТОВ «Науковий центр «Укрістсервіс» (код за ЄДРПОУ 36557032) за період з 01.04.2013 року по 30.04.2013 року».

Перевіркою встановлено та в Акті зафіксовано наступні порушення вимог податкового законодавства: статті 2 , пункту 2 статті 3 , статті 9 Закону України від 16.07.1999 року № 996-ХІV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (зі змінами та доповненнями), пункти 185.1 статті 185 , пункт 188.1 статті 188 , пункт 187.1 статті 187 , пункти 198.2, 198.3 , 198.6 статті 198 , пункт 200.1 статті 200 , пункти 201.7, 201.8 статті 201 Податкового кодексу України , в результаті чого встановлено завищення від'ємного значення податком на додану вартість всього в сумі - 224 007, 80 гривень, в тому числі: квітень 2013 року в сумі - 224 007, 80 гривень.

На підставі Акта перевірки від 30.07.2013 року № 52/220/05509659, ДПІ в Обухівському районі ГУ Міндоходів у Київській області було винесено податкове повідомлення рішення від 16.08.2013 року № 0001232201/126 за платежем по ПДВ на суму завищення бюджетного відшкодування - 224 007, 80 гривень та за штрафні (фінансові) санкції - 112 004, 00 гривень.

Вищевказане податкове повідомлення-рішення було оскаржене позивачем в адміністративному порядку шляхом подання скарги до Головного управління Міндоходів у Київській області, за результатами розгляду якої винесено рішення від 24.10.2013 року № 1145/10/10-36-10-01-206/706, яким податкове повідомлення рішення від 16.08.2013 року № 0001232201/126 - залишено без змін.

Позивач не погоджується із прийнятим податковим органом податковим повідомленням-рішенням, вважає їх протиправними та надуманими, а тому звернувся до суду з позовом щодо їх скасування.

Суд першої інстанції, задовольняючи позов, прийшов до висновку, що відповідач не надав належної оцінки поданим до перевірки документам, натомість допустив відображення в акті перевірки необґрунтованих даних, а також суб'єктивних припущень перевіряючих, які належним чином встановлені і доведені не були, а позивач в свою чергу надав докази реальності та товарності угоди.

Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції та зазначає наступне.

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (ч.1 ст. 86 КАС України).

Статтею 67 Конституції України встановлено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки та збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Так, згідно наявних матеріалів справи, між позивачем (довіритель) та його контрагентом, ТОВ «Науковий центр «Укрістсервіс» (комерційний агент), був укладений агентський договір № 1177/43/0611 від 01.06.2011 року. Згідно умов вищевказаного договору, позивачу надавалися послуги по сприянню в укладенні договорів реалізації гофпродукції власного виробництва з потенційними та діючими споживачами.

Судом першої інстанції встановлено, що під час проведення перевірки працівниками податкової інспекції проаналізовано податкові накладні за січень-квітень 2013 року, аналітичні записки до акта № 20 за квітень 2013 року, № 19 за березень 2013 року, № 18 за лютий 2013 року, № 17 за січень 2013 року.

Отримані податкові накладні та суми податку на додану вартість по податкових накладних від 22.04.2013 року, 23.04.2013 року, 24.04.2013 року, 30.04.2013 року включено до податкового кредиту відповідного періоду, відображені у реєстрі отриманих податкових накладних, які відповідають даним додатку 5 до податкової декларації за квітень 2013 року:№ 9036625313 від 20.06.2013 року на суму ПДВ 56 246, 45 гривень; № 9029242366 від 20.05.2013 року на суму ПДВ 167 858, 80 гривень.

В ході проведення перевірки встановлені операції між позивачем та ТОВ «Науковий центр «Укрістсервіс» за період: квітень 2013 року на загальну суму - 1 344 046, 62 гривень, в тому числі ПДВ в сумі 224 007, 8 гривень.

Відповідно до умов договору № 1177/43/0611 від 01.06.2011 року комерційний агент, ТОВ «Науковий центр «Укрістсервіс», зобов'язується щомісячно надавати Довірителю, ПАТ «Київський картонно-паперовий комбінат» письмовий звіт про надані послуги. Звіт надається до 3-го числа місяця, який настає за звітнім. До звіту можуть бути додані докази витрат, понесених Комерційним агентом. Довіритель щомісячно виплачує комерційну винагороду на надані послуги по пошуку клієнтів, розмір якої зафіксовано в додатках до Договору. Комерційна винагорода виплачується в залежності від суми сплаченої гофропродукції згідно умов договорів з прямими споживачами від суми сплаченої гофропродукції згідно умов договорів з прямими споживачами на ринку України, підписаних при сприянні Комерційного агента. Звіт комерційного агента і Акт виконаних робіт є підставою для здійснення розрахунків Сторонами.

На підтвердження надання послуг до перевірки позивач надав копії наступних документів: договору, додаткові угоди, податкові накладні, акти наданих послуг.

На думку суду першої інстанції, вказані документи в повній мірі доводять реальність та товарність укладеної угоди.

Однак, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції, що вказані документи підтверджують товарність укладеної угоди.

Ведення бухгалтерського обліку, який є підставою для податкового обліку, регламентується Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.99 №996-XIV та Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 р. №88 та зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 05.06.95 за №168/704, так:

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.99 №996-XIV (далі по тексту Закон від 16.07.99 № 996-XIV), із внесеними змінами та доповненнями, встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Дія контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства віл імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно п.2 ст.3 Закону від 16.07.99 №996-ХІУ - фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Статтею 4 Закону від 16.07.99 №996-ХІ\7 визначено, що бухгалтерський облік та фінансова звітність ґрунтуються на таких основних принципах: превалювання сутності на формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з їх юридичної форми.

Згідно з п.2.4, п.2.6 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.95 за №168/704, первинні документи (на паперових і машинолічильних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити; назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа. Забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим і нормативним актам, встановленому порядку приймання, зберігання і витрачання грошових коштів, товарно-матеріальних цінностей та іншого майна, порушують договірну та фінансову дисципліну, завдають шкоди державі, власникам, іншим юридичним і фізичним особам. Такі документи повинні бути передані головному бухгалтеру підприємства, установи для прийняття рішення.

Згідно п.2.5 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 р. № 88 документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою. Електронний підпис накладається відповідно до законодавства про електронні документи та електронний документообіг.

Відповідно до ст.8 Закону від 16.07.99 №996-ХІУ, відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах, збереження оброблених документів, регістрів і звітності протягом встановленого терміну, але не менше трьох років, несе власник (власники) або уповноважений орган (посадова особа), який здійснює керівництво підприємством відповідно до законодавства та установчих документів.

Ведення податкового обліку регламентується, зокрема, Податковим кодексом України, Порядком заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженим наказом ДПА України від 25.01.11 №41, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 16.02.11 за №197/18935, та Наказом ДПА України від 21.02.11 №114 «Про затвердження форми Податкової декларації з податку на прибуток підприємства», зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 25.03.11 за №397/19135, так:

Так, з матеріалів справи вбачається, що згідно агентського договору від 01.06.2011р. №1177/43/0611 Укрістсервіс» за агентську винагороду 2% (200 тис.грн, додаток №2) зобовязується: вивчити місцевість України з метою пошуку прямих покупців, бажаючих отримати рфропродукцію виробництва «Довірителя» ПАТ "Київський КПК", формувати інформаційний банк даних відносно потенційних та реальних контрагентів «Довірителя», інформувати «Довірителя» про необхідність проведення переговорів, кожного місяця надавати письмовий звіт по наданим послугам та інше.

Договір вступає в силу з моменту підписання та діє до 3 1.12.2013 року (додаток №3), але в будь-якому випадку, до повного виконання Сторонами своїх обов'язків.

У вищезазначених актах наданих послуг йде посилання на Додаток 2 від 01.10.2011р. згідно якого визначено розміри змінної частини Комерційної винагороди від суми реалізованої продукції по клієнтах, а саме: ПАТ «Київський завод безалкогольних напоїв «Росинка» - 2%; ВАТ «Інкерманський завод марочних вин» - 2%; ПАТ «Вінницький масложировий комбінат» - 2%; ПП «Бест» - 2%; ПАТ «Київська кондитерська фабрика «Рошен» - 2%, ПАТ «Оболонь» - 2%; ПАТ «Миронівська птахофабрика» - 2%; Миронівський м'ясопереробний завод «Легко» ПАТ «МЗВКК» - 2%; ЗАТ «Дружба народів Нова» - 2%; ПАТ «Старинська птахофабрика» - 2%; ПАТ «Ориль-Лідер» - 2%; ДП «Перемога Нова» - 2%; ВАТ АПФ «Таврія» - 2%; ДП «Мясокомбінат «Зоря» - 2%.

За перевіряємий період - квітень 2013р. до перевірки надано: податкові накладні, акти наданих послуг згідно договору №1177/43/0611 від 01.06.201 1р. за січень-квітень 2013 року, аналітичні записки до акту №20 за період квітень 2013 року, №19 за період березень 2013 року, №18 за період лютий 2013року, №17 за період січень 2013 року.

Також контролюючим органом встановлено, що згідно вищезазначених аналітичних записок до актів наданих послуг встановлено, що клієнтська база потенційних покупців гофропродукці сформована ще у попередніх періодах, тобто у періоді квітень 2013 року при реалізації гофротари ПАТ "Київський КПК" у співпраці з TOB «НЦ» «Укрістсервіс», використовував постійних покуців, коло потенційних контрагентів не збільшувалось. Умови договору не виконані.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком перевіряючого органу, що доцільність користування агентським послугами та використання їх у господарській діяльності, відсутня. А тому і сплата вказаних послуг у розмірі 2% комерційної винагороди на надані послуги по пошуку клієнтів недоцільна, так як умови договору контрагентом позивача у квітня 2013 року не виконано.

Крім того, з наявних в матеріалах справи акти виконаних робіт не неможливо встановити які саме роботи виконано контрагентом позивача у квітня 2013 року та в якому обсязі. Надані акти не містять у собі відомостей, фіксування яких є основним призначенням таких актів про зміст та обсяг отриманих послуг та виконаних робіт. У зв'язку з цим на підставі зазначених актів неможливо визначити вартості таких робіт і послуг.

Також, в ході аналізу податкової звітності контрагента позивача, було податковим органом було встановлено наступне.

Так, актом від 23.07.2013р. №89/3-22-01-36557032 «Про результати проведення зустрічної звірки TOB «Науковий центр» «Укрістсервіс» код ЄДРПОУ 36557032 щодо документального підтвердження господарських відносин із суб'єктом підприємницької діяльності ПАТ "Київський картонно-паперовий комбінат" код ЄДРПОУ 05509659 їх реальності та повноти відображення в обліку за квітень квітні 2013 року відсутній об'єкт оподаткування податком на додану вартість по операціях з контрагентами-постачальниками в розумінні п. 188.1 ст.188 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI, із змінами та доповненнями, TOB «Науковий Центр «Укрістсервіс» здійснювало діяльність, спрямовану на отримання контрагентами податкової вигоди в результаті документального фіксування господарських операцій без їх фактичного здійснення. У вказаному акті зазначено, що у контрагента позивача відсутні необхідні умови для здійснення господарських операцій, відсутні основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення та транспортні засоби.

Таким чином, у зв'язку з не підтвердженням податкового кредиту з ПДВ, у контрагента позивача відсутні об'єкти оподаткування податком на додану вартість по операціях з продажу товарів (послуг) підприємствам-покупцям.

Враховуючи вищевикладене - операції з TOB «Науковий Центр «Укрістсервіс» за квітень 2013 р. не спричиняють реального настання правових наслідків.

Враховуючи вищезазначене в сукупності, контролюючим органом було зроблено висновок про те, що операції по контрагенту позивача не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів та іншого майна, що економічно необхідне для виконання такого виду діяльності, як надання послуг по сприянню в заключенні Довірителем договорів реалізації гофропродукції власного виробництва з потенційними прямими споживачами.

У зв'язку з цим, контрагент позивача фактично не міг самостійно здійснювати господарських операцій з урахуванням часу, оперативності проведення операцій, місцезнаходження майна, віддаленості контрагентів один від одного.

З приводу зазначеного, позивачем не було надано допустимі докази по справі та не доведено суду, яким саме чином його контрагент мав змогу виконувати послуги по сприянню в заключенні Довірителем договорів реалізації гофропродукції власного виробництва з потенційними прямими споживачами в квітня 2013 року та доцільність користування агенськими послугами вказаного контрагента в квітня 2013 року.

Відповідно ст. 3 Господарського кодексу України , під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями.

Відповідно до Національного класифікатора України, прийнятого наказом Держспоживстандарту України від 26.12.2005 р. № 375 із змінами та доповненнями, економічна діяльність - процес виробництва продукції (товарів, послуг), який здійснюється з використанням певних ресурсів: сировини, матеріалів, устаткування, робочої сили, технологічних процесів, тощо.

Вищий адміністративний суд України в своєму інформаційному листі № 742/11/13-11 від 02.06.2011 р. зазначив: «Судам належить звертати особливу увагу на дослідження обставин реальності здійснення господарських операцій платника податку, на підставі яких таким платником були сформовані дані податкового обліку. При цьому приймати на підтвердження даних податкового обліку можна лише достовірні первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати рух активів у процесі здійснення господарської операції.

При цьому дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.

Необхідно перевірити фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як то: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення або виробництва, приміщень для зберігання товарів тощо, якщо такі умови необхідні для здійснення певної операції; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності.

Також, Верховним Судом України у справі № 21-737во09 (постанова від 08.09.2009 р.) зазначено: «здійснення поставки товару на будь-яких умовах поставки не звільняє учасників господарської операції від складання первинних документів, які передбачені законодавством про бухгалтерський облік, а відтак суду слід звернути увагу і дати належну оцінку доводам ДПІ щодо відсутності таких документів у платника податку під час його перевірки, оскільки таке може свідчити і про нездійснення самих господарських операцій».

Враховуючи наведені вище факти, вбачається проведення контрагентом позивача транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій з надання податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобов'язання, зокрема, у випадках, коли операції здійснюються через посередників з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту, не мають реального товарного характеру, а тому наведені обставини свідчать про відсутність факту реального здійснення господарських операцій з контрагентами-покупцями та постачальниками. Вказані факти свідчать про укладення договорів без мети настання реальних наслідків.

З огляду на зазначене та наявні у справі докази вбачається, що господарські операції між позивачем та його контрагентом об'єктивно призвели до порушення інтересів Держави і суспільства у цілому. У даному випадку йдеться про порушення фінансово-економічних інтересів держави, її бюджетної системи, оскільки відповідно до п.п. 19 п. 1 ст. 2 «Бюджетного кодексу України» від 21.06.2001 р. доходи бюджету складаються з усіх податкових, неподаткових та інших надходжень на безповоротній основі справляння яких передбачено законодавством України. Податковими надходженнями згідно з п. 2 ст. 9 вищезазначеного Кодексу визнаються передбачені податковими законами України загальнодержавні і місцеві податки, збори та інші обов'язкові платежі, згідно з ст.2 Закону України «Про систему оподаткування» № 1251-12 від 25.06.1991 р ., під податком слід розуміти обов'язковий внесок до бюджету відповідного рівня, здійснений платниками у порядку і на умовах, що визначаються законами України про оподаткування. Сукупність податків і зборів до бюджетів та до державних цільових фондів, що справляються у встановленому законами України порядку, становить систему оподаткування та Конституції України , оскільки протиправні дії позивача руйнують бюджетну систему держави та систему оподаткування, яка створена в інтересах Держави.

В інформаційному листі Вищого адміністративного суду України № 742/11/13-11 від 02.06.2011 р . зазначено, що судам належить звертати особливу увагу на дослідження обставин реальності здійснення господарських операцій платника податку, на підставі яких таким платником були сформовані дані податкового обліку. При цьому приймати на підтвердження даних податкового обліку можна лише достовірні первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

При цьому, дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.

Отже судом першої інстанції помилково на підтвердження реальності здійснення господарських операцій між ПАТ «Київський картонно-паперовий комбінат» та контрагентом, було прийнято документи, які складено з порушеннями Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 року №996-ХІІ (що є такими, які є юридично дефектними та не дають права на формування показників податкової звітності), та не було взято до уваги те, що Позивачем не було надано документів, які повинні були бути складені в разі реального виконання господарських операцій, що унеможливлює процес перевірки руху активів при здійсненні господарської операції, та змін майнового стану платника.

Таким чином, проаналізувавши наявні матеріали справи та норми зазначеного законодавства, колегія суддів вважає правомірними висновки відповідача, викладені в Акті перевірки, а саме те, що зазначені правовідносини позивача із контрагентом мали виключно паперовий характер, а отже не були спрямовані на реальне настання правових наслідків.

Враховуючи вищезазначене, суд вважає, що відповідачем було правомірно винесено оскаржувані податкові повідомлення-рішення, на підставі висновків, викладених в Акті перевірки.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України , кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу .

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України , в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, довів суду правомірність прийнятих ним податкових повідомлень-рішень.

Натомість позивач не надав суду допустимих доказів на обґрунтування заявлених ним позовних вимог.

Надані позивачем документи не підтверджують товарність та реальність угод з його контранетом за квітень місяць 2013 року та жодним чином не спростовують доводи відповідача про безтоварність угоди за перевіряємий період.

Колегія суддів зазначає, що судом першої інстанції було залишено поза увагою той факт, що господарські операції (зокрема, купівля техніки), здійснені на виконання правочинів, є самостійним поняттям, відмінним від правочинів або господарських зобов'язань, а дотримання норм цивільного чи господарського права не означають автоматично реальності вчинення господарської операції.

Водночас колегія суддів встановила відсутність первинних документів, які за даних обставин мають складатися під час виконання поставки товарів, а також відсутність економічних причин систематичного придбання позивачем техніки з її наступним поверненням, та прийшла до висновку про створення товариством імітації операцій з поставки товарів з метою одержання податкової вигоди у вигляді зменшення об'єкта оподаткування податком на додану вартість та визнає незаконним формування позивачем даних податкового обліку за цими операціями.

Таким чином, судом апеляційної інстанції встановлена безтоварність угод укладених між позивачем та контрагентами, тобто лише документальне оформлення, відповідних господарських операцій.

У разі коли на момент перевірки платника податку податковим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються непідтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, непідтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Згідно ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі і в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень суд перевіряє чи вчинені вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначений Конституцією і законами України.

З огляду на вищезазначене позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Рент-Альянс» не підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 159 КАС України законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Таким чином апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення у справі про відмову у задоволенні позову.

З урахуванням зазначеного, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції порушені норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, що є підставою для скасування судового рішення.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати її та прийняти нову постанову суду.

Таким чином вимоги апеляційної скарги підлягають задоволенню, а рішення суду першої інстанції скасуванню.

Керуючись ст.ст.4, 8-11, 160, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Обухівському районі Головного управління Міндоходів у Київській області - задовольнити.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 16 грудня 2013 року - скасувати .

В задоволенні позову Публічного акціонерного товариства "Київський картонно-паперовий комбінат" до Державної податкової інспекції в Обухівському районі Головного управління Міндоходів у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів із дня складання у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України у порядку ст.212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя : Г.В.Земляна

Судді: Н.І. Горбань

М.В. Межевич

Повний текст виготовлено 17 червня 2014 року.

Головуючий суддя Земляна Г.В.

Судді: Горбань Н.І.

Межевич М.В.