Рішення

від 17.12.2013 по справі 911/4193/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. С.Петлюри, 16 тел. 235-23-25

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" грудня 2013 р. справа № 911/4193/13

Господарський суд Київської області у складі судді Яреми В.А., розглянувши матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Зелена-країна», м. Київ

до Приватного підприємства «Сагро-Норд», Київська обл., смт. Калита

про стягнення 363 301,01 гривень

за участю представників:

від позивача: Миколаєнко Д.Л. (довіреність б/н від 07.09.2013р.)

Ярошенко О.О. (довіреність б/н від 20.08.2013р.)

від відповідача: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

08.11.2013р. Товариство з обмеженою відповідальністю «Зелена-країна» (далі-ТОВ «Зелена-країна»/позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовом до Приватного підприємства «Сагро-Норд» (далі-ПП «Сагро-Норд»/відповідач) про стягнення 368 746,31 грн., з яких: 272 103,93 грн. заборгованості за договором №270213/2-ПК від 27.02.2013р., 53 604,47 грн. процентів за користування товарним кредитом, 18 831,07 грн. пені, 13 605,20 грн. штрафу, 4 405,85 грн. 3% річних та 6 195,79 грн. курсової різниці.

Ухвалою господарського суду Київської області від 08.11.2012р. порушено провадження у справі №911/4193/13 та призначено справу до розгляду на 26.11.2013р.

22.11.2013р. через канцелярію господарського суду Київської області від позивача надійшла заява про уточнення позовних вимог, відповідно до якої останній просив суд стягнути з відповідача 363 301,01 грн., з яких: 272 103,93 грн. заборгованості за договором №270213/2-ПК від 27.02.2013р., 65 312,89 грн. процентів за користування товарним кредитом, 4 942,60 грн. пені, 13 605,20 грн. штрафу, 1 140,60 грн. 3% річних та 6 195,79 грн. курсової різниці. Зазначені уточнення судом прийняті.

Крім того, 26.11.2013р. через канцелярію господарського суду Київської області від позивача надійшла заява про вжиття заходів до забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти відповідача в межах заявлених позовних вимог. Зазначена заява задоволена ухвалою господарського суду Київської області від 26.11.2013р.

В судових засіданнях 26.11.2013р. (10:30), 26.11.2013р. (14:00) та 10.12.2013р. оголошувалась перерва до 26.11.2013р. (14:00), 10.12.2013р. та 17.12.2013р. відповідно.

10.12.2013р. через канцелярію господарського суду Київської області від відповідача надійшло клопотання про здійснення фіксування судового процесу з допомогою звукозаписувального технічного засобу. Зазначене клопотання судом задоволено.

В судовому засіданні 10.12.2013р. представником відповідача було заявлено усне клопотання про відкладення розгляду даної справи у зв'язку з необхідністю підготовки останнім заяви про відвід судді Яреми В.А. від розгляду даної справи. Зазначене клопотання судом було задоволено шляхом оголошення в судовому засіданні перерви до 17.12.2013р. Разом з тим, в судове засідання 17.12.2013р. представник відповідача не з'явився, жодних клопотань та/або заяв, в тому числі заяви про відвід судді, на момент судового розгляду справи 17.12.2013р. від останнього не надходило.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні в ній докази, оцінивши їх в сукупності та заслухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

27.02.2013р. між ТОВ «Зелена-країна» (далі-продавець) та ПП «Сагро-Норд» (далі-покупець) було укладено договір купівлі-продажу №270213/2-ПК (далі-договір), відповідно до якого продавець зобов'язався передати, а покупець зобов'язався прийняти та сплатити вартість засобів захисту рослин відповідно до умов даного договору.

Договір набирає сили з моменту підписання обома сторонами і діє до 31.12.2013р., а в частині розрахунків - до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за цим договором (п. 13.1 договору).

Судом встановлено, що позивач свої обов'язки за договором виконав належним чином.

Так, на виконання умов договору позивач поставив, а відповідач прийняв товар загальною вартістю 736 769,50 грн., що підтверджується підписами та відбитками печаток сторін на накладних:

- №1216 від 18.04.2013р. на суму 679 716,70 грн.,

- №1934 від 17.05.2013р. на суму 57 052,80 грн. Копії зазначених накладних містяться в матеріалах справи.

Про належне виконання позивачем своїх зобов'язань за договором свідчить також відсутність з боку відповідача (покупця) претензій та повідомлень про порушення позивачем (продавцем) умов договору.

Втім, відповідач свої обов'язки за договором в частині своєчасної оплати вартості поставленого товару належним чином не виконав, сплативши лише 464 665,57 грн., внаслідок чого за ним утворилось 272 103,93 грн. заборгованості.

Факт сплати відповідачем 464 665,57 грн. за договором підтверджується наявними в матеріалах справи виписками з поточного рахунку позивача за спірний період, а також визнається відповідачем у повному обсязі.

Посилаючись на те, що відповідач решту поставленого товару не оплатив, позивач просить суд стягнути з відповідача, зокрема, 272 103,93 грн. заборгованості по оплаті вартості поставленого товару за накладними №1216 від 18.04.2013р., №1934 від 17.05.2013р. згідно договору.

Дослідивши матеріали справи та подані докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив, що заявлена позовна вимога підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до статей 173, 175 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Приписами статей 655, 692, 530 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктом 4.1 договору передбачено, що покупець повинен в строк до 30.04.2013р. перерахувати на поточний рахунок продавця суму попередньої оплати у розмірі 20% від вартості товару, що вказаний у додатку до договору. На залишок заборгованості продавець надає покупцю товарний кредит з відстрочкою платежу з наступним графіком сплати: 80% від суми вартості всього товару по договору покупець має сплатити до 01.10.2013р.

З огляду наведеного, підписання відповідачем спірних накладних без будь-яких заперечень щодо кількості та/або якості товару свідчить про прийняття відповідачем поставленого товару, та, відповідно, породжує в останнього обов'язок щодо його оплати у повному обсязі, у відповідності до п. 4.1 договору, до 01.10.2013р.

Посилання ж відповідача на відсутність в нього обов'язку по оплаті решти поставленого за договором товару з огляду на неякісність поставленого товару, що на думку останнього, підтверджується односторонньо складеним актом від 10.07.2013р., оцінюються судом критично, оскільки доказів пред'явлення відповідачем претензій до позивача по якості товару у встановлені п. 5.5 договору строки, а саме протягом 14 календарних днів з моменту фактичного відвантаження товару, суду не надано, у той час, як в силу п. 5.5 договору, по закінченню зазначеного терміну ніякі претензії не приймаються.

До того ж, посилання відповідача на відсутність в нього будь-яких зобов'язань за договором з огляду на відсутність у договорі такої істотної умови, як строк поставки, що на думку останнього свідчить про неукладеність договору, спростовується як прийняттям відповідачем товару, поставленого в рамках договору згідно вищезазначених накладених, так і сплатою 464 665,57 грн. саме за договором, що підтверджується призначенням платежу.

Відповідно до ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином. Дана норма кореспондує з приписами статей 525, 526 ЦК України.

Відтак, беручи до уваги наведені нормативні приписи, а також враховуючи те, що станом на день прийняття рішення відповідач вартість поставленого позивачем товару оплатив частково, суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача 272 103,93 грн. заборгованості по оплаті вартості поставленого товару за накладними №1216 від 18.04.2013р., №1934 від 17.05.2013р. згідно договору підлягає задоволенню як така, що доведена позивачем належними та допустимими доказами та не спростована у встановленому порядку відповідачем.

Пунктом 4.8 договору передбачено, що сторони домовились про зміну ціни на товар згідно наступного способу: у разі якщо офіційний курс гривні до долара США збільшився у порівнянні до офіційного курсу гривні до долара США, що діяв на дату підписання договору, продавець має право вимагати від покупця сплати проіндексованої суми вартості товару у гривні по договору.

У разі, якщо міжбанківський курс долара США перевищує офіційний курс НБУ, продавець залишає за собою право вимагати сплати проіндексованої суми вартості товару у гривні згідно з міжбанківським курсом.

Враховуючи наведене, позивач просить суд стягнути з відповідача 6 195,79 грн. курсової різниці (проіндексованої вартості поставленого товару), розрахованої станом на 23.10.2013р. з урахуванням, що станом на момент підписання договору (27.02.2013р.) офіційний курсу долара США по відношенню до гривні становив 7,9930, а станом на 23.10.2013р. міжбанківський курс долара США по відношенню до гривні становив 8,1735.

Статтями 627, 629 ЦК України унормовано, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Беручи до уваги наведені нормативні приписи, а також враховуючи той факт, що арифметично вірний розмір курсової різниці (проіндексованої вартості поставленого товару) станом на 23.10.2013р., обрахованої судом згідно наданих позивачем даних, становить 6 144,72 грн., суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача 6 195,79 грн. курсової різниці підлягає частковому задоволенню у розмірі 6 144,72 грн.

Крім того, пунктами 4.1 та 4.5 договору передбачено, що на залишок заборгованості продавець надає покупцю товарний кредит.

На суму заборгованості по договору нараховуються відсотки за користування товарним кредитом по ставці 0,1% за кожний день користування. Нарахування відсотків здійснюється на суму товарного кредиту, тобто на суму вартості товару, що передавався на умовах товарного кредиту, за період з моменту фактичного відвантаження товару до моменту сплати покупцем суми вартості товару, отриманого на умовах товарного кредиту.

Так, на виконання умов договору, з моменту поставки товару за накладними №1216 від 18.04.2013р., №1934 від 17.05.2013р. відповідачу було надано товарний кредит у розмірі вартості поставленого товару.

Водночас, посилаючись на те, що відповідач відсотки за користування товарним кредитом протягом квітня-листопада 2013 року у розмірі, передбаченому п. 4.5 договору, не сплатив, позивач просить суд стягнути з останнього 65 312,89 грн. процентів за користування товарним кредитом, нарахованих зростаючим підсумком на вартість заборгованості за спірними накладними та з урахуванням здійснених відповідачем часткових розрахунків, за періоди:

з 19.04.2013р. по 16.05.2013р. на 579 716,70 грн. заборгованості,

з 17.05.2013р. по 04.06.2013р. на 636 769,50 грн. заборгованості,

з 05.06.2013р. по 21.11.2013р. на 272 103,93 грн. заборгованості.

Приписами статей 627, 694 ЦК України унормовано, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договором купівлі-продажу може бути передбачений продаж товару в кредит з відстроченням або з розстроченням платежу.

Договором купівлі-продажу може бути передбачений обов'язок покупця сплачувати проценти на суму, що відповідає ціні товару, проданого в кредит, починаючи від дня передання товару продавцем.

З огляду наведеного, а також враховуючи той факт, що арифметично вірний розмір процентів за користування кредитом, обрахованих судом в межах заявленого позивачем періоду з урахуванням вимог вищезазначених положень договору та норм Закону, становить 74 588,36 грн., а суд, приймаючи рішення, не може виходити за межі позовних вимог, тому вимога позивача про стягнення з відповідача 65 312,89 грн. процентів за користування товарним кредитом підлягає задоволенню.

У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх договірних зобов'язань в частині своєчасної оплати вартості поставленого товару (до 01.10.2013р. згідно п. 4.4 договору) позивач просить суд стягнути з першого:

- 4 9420,60 грн. пені, нарахованої з 02.10.2013р. по 21.11.2013р. на 272 103,93 грн. сукупної заборгованості за договором;

- 13 605,20 грн. штрафу, нарахованого на 272 103,93 грн. сукупної заборгованості за договором.

Відповідно ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Пунктами 7.2, 7.3 договору передбачено, у випадку несвоєчасної оплати товару згідно даного договору покупець зобов'язаний сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу за кожен день прострочення.

У випадку неналежного виконання покупцем зобов'язань згідно умов даного договору покупець зобов'язаний сплатити штраф у розмірі 5% від суми неоплаченого товару.

Оскільки як період, так і порядок обрахунку пені та штрафу, заявлених позивачем до стягнення, відповідає вимогам вищезазначених норм Закону та положенням договору, а їх розмір є арифметично вірним, тому вимоги позивача про стягнення з відповідача 4 942,60 грн. пені та 13 605,20 грн. штрафу підлягають задоволенню.

При винесенні даного рішення судом також враховано, що норми чинного законодавства України не містять прямої заборони законодавця щодо одночасного застосування такого виду забезпечення виконання зобов'язання, як пеня та штраф.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 27.04.2012р. у справі №3-24гс12.

Крім того, застосування пені не виключає одночасного нарахування процентів за користування чужими грошовими коштами (стаття 536 ЦК України), у тому числі процентів на прострочену суму оплати товару, проданого в кредит (частина п'ята статті 694 названого Кодексу), оскільки стягнення відповідних процентів не є ні видом забезпечення виконання зобов'язань, ані штрафною санкцією (оглядовий лист Вищого господарського суду України від 29.04.2013р. №01-06/767/2013 «Про деякі питання практики застосування господарськими судами законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань»).

До того ж, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх грошових зобов'язань за договором в частині своєчасної оплати вартості поставленого товару (до 01.10.2013р. згідно п. 4.4 договору) позивач просить суд стягнути з першого 1 140,60 грн. 3% річних, нарахованих з 02.10.2013р. по 21.11.2013р. на 272 103,93 грн. сукупної заборгованості за договором.

Відповідно ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки період обрахунку 3% річних, заявлених позивачем до стягнення, відповідає вимогам вищезазначених норм Закону та положенням договору, а їх розмір є арифметично вірним, тому вимога позивача про стягнення з відповідача 1 140,60 грн. 3% річних підлягає задоволенню.

Водночас, ухвалою господарського суду Київської області від 26.11.2013р. у даній справі було накладено арешт на грошові кошти відповідача у розмірі заявлених позовних вимог - 363 301,01 грн.

Згідно зі статтею 68 Господарського процесуального кодексу України, питання про скасування забезпечення позову вирішується господарським судом, що розглядає справу, із зазначенням про це в рішенні чи ухвалі.

Відповідно до п. 10 постанови пленуму Вищого господарського суду України №16 від 26.12.2011р. «Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову» враховуючи, що забезпечення позову застосовується як гарантія задоволення законних вимог позивача, господарський суд не повинен скасовувати вжиті заходи до виконання рішення або зміни способу його виконання, за винятком випадків, коли потреба у забезпеченні позову з тих чи інших причин відпала або змінились певні обставини, що спричинили застосування заходів забезпечення позову, або забезпечення позову перешкоджає належному виконанню судового рішення.

З огляду наведеного, а також враховуючи той факт, що заявлені позовні вимоги задоволено частково у сумі 363 249,94 грн., суд дійшов висновку про часткове скасування заходів забезпечення позову, вжитих ухвалою господарського суду Київської області від 26.11.2013р. в частині накладення арешту на грошові кошти відповідача у розмірі 51,07 грн., що полягає у різниці між розміром заявлених та задоволених позовних вимог.

Витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви та заяви про вжиття заходів до забезпечення позову, у відповідності до статті 49 ГПК України, покладаються судом на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Водночас, п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» унормовано, що сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

З огляду наведеного, а також враховуючи заяву позивача про зменшення позовних вимог від 22.11.2013р. суд дійшов висновку про повернення позивачу 108,91 грн. сплаченого судового збору в порядку п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір».

При винесенні даного рішення судом також враховані положення п. 5.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013р. №7 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України», відповідно до якого питання про повернення сплаченої суми судового збору вирішується господарським судом за результатами розгляду відповідних матеріалів, у тому числі й за відсутності заяви (клопотання) сторони чи іншого учасника судового процесу про повернення суми судового збору. Про таке повернення зазначається, зокрема, в резолютивній частині судового рішення, яким закінчується розгляд справи по суті (при цьому в його мотивувальній частині наводяться підстави повернення сум судового збору згідно із Законом).

Враховуючи викладене, керуючись ст. 124 Конституції України, ст. ст. 44, 49, 68, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, ст. ст. 525, 526, 530, 625, 627, 655, 692, 694 Цивільного кодексу України, ст. ст. 173, 193, 230 Господарського кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства «Сагро-Норд» (07420, Київська обл., Броварський р-н, смт. Калита, вул. Червоноармійська, 14, ідентифікаційний код 36596971) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Зелена-країна» (02166, м. Київ, пр-т Лісовий, 39, ідентифікаційний код 37508774) 272 103 (двісті сімдесят дві тисячі сто три) грн. 93 коп. заборгованості, 6 144 (шість тисяч сто сорок чотири) грн. 72 коп. курсової різниці, 65 312 (шістдесят п'ять тисяч триста дванадцять) грн. 89 коп. процентів за користування товарним кредитом, 4 942 (чотири тисячі дев'ятсот сорок дві) грн. 60 коп. пені, 13 605 (тринадцять тисяч шістсот п'ять) грн. 20 коп. штрафу, 1 140 (одну тисячу сто сорок) грн. 60 коп. 3% річних, 7 265 (сім тисяч двісті шістдесят п'ять) грн. 00 коп. судового збору за подання позовної заяви та 1 720 (одну тисячу сімсот двадцять) грн. 26 коп. судового збору за подання заяви про забезпечення позову.

3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

5. Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «Зелена-країна» (02166, м. Київ, пр-т Лісовий, 39, ідентифікаційний код 37508774) з Державного бюджету України 108 (сто вісім) грн. 91 коп. судового збору, сплаченого згідно платіжного доручення №3545 від 07.11.2013р.

6. Скасувати заходи до забезпечення позову, вжиті ухвалою господарського суду Київської області від 26.11.2013р. у справі №911/4193/13 в частині накладення арешту на грошові кошти Приватного підприємства «Сагро-Норд» (07420, Київська обл., Броварський р-н, смт. Калита, вул. Червоноармійська, 14, ідентифікаційний код 36596971), що знаходяться на його банківських рахунках, в тому числі але не виключно: №26049029410001, №26005029410001, що відкриті у: ПАТ «Банк Кіпру» (МФО 320940); №26043002294001, №26041000229401, №26007000229401, що відкриті у ПАТ «Юнекс банк» (МФО 322539), у розмірі у розмірі 51 (п'ятдесят одна) грн. 07 коп.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання, і може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Повне рішення складено 17.12.2013р.

Суддя В.А. Ярема