Постанова

від 04.12.2013 по справі 922/3036/13

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" грудня 2013 р. Справа № 922/3036/13

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Могилєвкін Ю.О. , суддя Пушай В.І. , суддя Плужник О.В.

при секретарі Казаковій О.В.

за участю представників сторін:

позивача - не з'явився.

відповідача - Чехова О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх. № 3181 Х/3-9) на рішення господарського суду Харківської області від 02.10.13 р. у справі № 922/3036/13

за позовом ТОВ "Торгівельний Будинок "Доставка", м. Луганськ

до ТОВ "Торгівельний будинок "Богодухівська птахофабрика", с. Санжари

про стягнення 78650,00 грн.

ВСТАНОВИЛА:

В липні 2013 року позивач - ТОВ "Торгівельний Будинок "Доставка" звернувся до господарського суду з позовною заявою, в якій просив стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю " Торгівельний будинок "Богодухівська птахофабрика" суму боргу 78650 грн. та судові витрати просив покласти на відповідача.

Рішенням господарського суду Харківської області від 02.10.2013 р. у справі № 922/3036/13 позовні вимоги задоволено. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний будинок "Богодухівська птахофабрика" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Доставка" суму основного боргу 78650 грн. та судовий збір 1720,50 грн.

Рішення мотивоване з посиланням на законність та обґрунтованість заявлених позивачем позовних вимог, з тих підстав, що відповідач не надав суду жодного доказу, який би спростовував наявність заборгованості перед позивачем, хоча мав можливість скористуватись своїми процесуальними правами та надати документи в обґрунтування своєї позиції по справі, тому позовні вимоги визнані правомірними та обґрунтованими, підлягаючими задоволенню та ін.

Відповідач з рішенням господарського суду першої інстанції не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою (з урахуванням уточнень), в якій просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 02.10.2013 р. в повному обсязі, з мотивів та підстав, зазначених в апеляційній скарзі.

Зокрема, в обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на те, що господарський суд при винесенні рішення неповно з'ясував обставини справи, висновки суду щодо того, що момент оплати за договором настав не відповідає дійсним обставинам справи та наданим позивачем доказам. Крім того відповідач посилається на те, що суд не застосував п. 1, п. 11, п. 11.4, п. 14.4 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, ч. 2, ч. З п. 47 Статуту автомобільного транспорту УРСР та п. 2.2., п. 3.1.5., п. 6.3. договору № 428 від 27.02.2012 р. щодо дотримання позивачем порядку оформлення перевезення вантажів товарно-транспортними накладними, які є єдиними для всіх учасників транспортного процесу юридичними документами, що призначені для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи та ін.

Позивач у призначене судове засідання не з'явився.

Враховуючи факт належного повідомлення позивача про час та місце розгляду апеляційної скарги, та те, що норми ст. 38 ГПК України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, судова колегія вважає, що судом в межах наданих ним повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та вважає за можливе розглядати справу за наявними у справі документами.

Неявка в судове засідання представника позивача не перешкоджає розгляду апеляційної скарги по суті.

Відповідно до ч. 2 ст. 101 ГПК України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Судова колегія, повторно розглянувши справу, перевіривши законність та обґрунтованість рішення встановила наступне:

Як свідчать матеріали справи, 27.02.2012 року між ТОВ «Ратар» (експедитор) яке в подальшому згідно з протоколом загальних зборів учасників товариства перейменовано на ТОВ "Торгівельний Будинок "Доставка" та ТОВ "Торгівельний будинок "Богодухівська птахофабрика" (замовник) укладено договір транспортного експедирування за № 428.

Відповідно до умов якого, експедитор зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони замовника організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу по території України. Експедитор зобов'язався організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним ним самостійно або замовником, укладати від свого імені договори перевезення вантажу, включаючи договори, направлені на організацію перевезення, забезпечувати відправку і одержання вантажу, а також здійснювати інші обов'язки, пов'язані з перевезенням. Для здійснення перевезення, позивач також має право залучати власний транспорт.

Відповідно до п. 2.1., 2.2., 2.3. договору, перевезення здійснюються на підставі товарно-транспортної накладної, належним чином оформленої за формою, встановленою чинним законодавством та погодженої сторонами заявки. Вартість транспортно-експедиторських послуг погоджується у кожному певному випадку і зазначається у заявці та рахунках за надані послуги. У заявці також зазначається: маршрут (в разі якщо перевезення проводиться по маршруту), найменування та кількість вантажу, повні відомості про характер і вид вантажу, його вагу, об'єм, пакування, місце призначення, вантажоодержувач, його адреса та контактний телефон, строки доставки, інші необхідні відомості необхідні для здійснення перевезення вантажу.

Відповідно до п. 3.1.5. договору, після виконання перевезення, протягом 5 (п'яти) днів експедитор повинен повернути замовнику, належним чином оформлену ТТН, (акт, рахунок - фактуру, довіреність на приймання товару № М-2), що підтверджує факт виконання (здійснення) перевезення.

Відповідно до п. 6.1. договору, розрахунки за надання транспортно-експедиторських послуг між експедитором та замовником проводиться в безготівковому порядку платіжним дорученням шляхом перерахуванням грошових коштів на поточний рахунок експедитора на підставі погодженої в заявці вартості послуг.

Позивач у позовній заяві зазначає, що на виконання умов договору надав послуги пов'язані з перевезенням вантажу надав акти про надання послуг на загальну суму 147500,00 грн.:

акт № ОУ-000033 на суму 3 800 грн.

акт № ОУ-000035 на суму 1 800 грн.

акт № ОУ-000051 на суму 1 600 грн.

акт № ОУ-000060 на суму 900 грн.

акт № ОУ-000067 на суму 1 600 грн.

акт надання послуг № 72 від 20.03.2012 року на суму 4 400 грн.

акт надання послуг № 76 від 21.03.2012 року на суму 1 400 грн.

акт надання послуг № 82 від 23.03.2012 року на суму 900 грн.

акт надання послуг № 87 від 23.03.2012 року на суму 3 600 грн.

акт надання послуг № 96 від 28.03.2012 року на суму 950 грн.

акт надання послуг № 126 від 04.04.2012 року на суму 1 400 грн.

акт надання послуг № 151 від 11.04.2012 року на суму 9 800 грн.

акт надання послуг № 153 від 11.04.2012 року на суму 1 800 грн.

акт надання послуг № 160 від 12.04.2012 року на суму 1 400 грн.

акт надання послуг № 170 від 12.04.2012 року на суму 5 800 грн.

акт надання послуг № 174 від 13.04.2012 року на суму 2 900 грн.

акт надання послуг № 177 від 13.04.2012 року на суму 1 400 грн.

акт надання послуг № 181 від 14.04.2012 року на суму 3 000 грн.

акт надання послуг № 188 від 17.04.2012 року на суму 2 400 грн.

акт надання послуг № 231 від 25.04.2012 року на суму 5 200 грн.

акт надання послуг № 232 від 25.04.2012 року на суму 5 200 грн.

акт надання послуг № 245 від 28.04.2012 року на суму 4 200 грн.

акт надання послуг № 249 від 29.04.2012 року на суму 900 грн.

акт надання послуг № 264 від 02.05.2012 року на суму 3 800 грн.

акт надання послуг № 268 від 02.04.2012 року на суму 1 000 грн.

акт надання послуг № 540 від 12.06.2012 року на суму 4200 грн.

акт надання послуг № 284 від 05.05.2012 року на суму 4 200 грн.

акт надання послуг № 290 від 06.05.2012 року на суму 1 600 грн.

акт надання послуг № 297 від 08.05.2012 року на суму 1 600 грн.

акт надання послуг № 309 від 09.05.2012 року на суму 1 600 грн.

акт надання послуг № 351 від 16.05.2012 року на суму 1 000 грн.

акт надання послуг № 377 від 22.05.2012 року на суму 1 400 грн.

акт надання послуг № 382 від 23.03.2012 року на суму 2 100 грн.

акт надання послуг № 389 від 24.05.2012 року на суму 1 000 грн.

акт надання послуг № 409 від 29.05.2012 року на суму 4 100 грн.

акт надання послуг № 423 від 30.05.2012 року на суму 3 300 грн.

акт надання послуг № 431 від 30.05.2012 року на суму 4 950 грн.

акт надання послуг № 435 від 31.05.2012 року на суму 900 грн.

акт надання послуг № 440 від 31.05.2012 року на суму 4 950 грн.

акт надання послуг № 483 від 05.06.2012 року на суму 3 900 грн.

акт надання послуг № 487 від 05.06.2012 року на суму 1 400 грн.

акт надання послуг № 492 від 06.06.2012 року на суму 1 400 грн.

акт надання послуг № 496 від 06.06.2012 року на суму 2 100 грн.

акт надання послуг № 508 від 08.06.2012 року на суму 4 950 грн.

акт надання послуг № 522 від 09.06.2012 року на суму 3 300 грн.

акт надання послуг № 524 від 10.06.2012 року на суму 4 900 грн.

акт надання послуг № 538 від 12.06.2012 року на суму 6 650 грн.

акт надання послуг № 539 від 12.06.2012 року на суму 4 200 грн.

акт надання послуг № 547 від 13.06.2012 року на суму 4 950 грн.

акт надання послуг № 599 від 28.06.2012 року на суму 1 700 грн.

У позовній заяві позивач вказує, що надані послуги оплачені відповідачем частково.

Позивач також вказує, що звернувся до відповідача з претензією про оплату заборгованості, але відповіді або сплати боргу не отримав.

Позивач, з посиланням на зазначені обставини звернувся до господарського суду з позовом по даній справі.

З матеріалів справи також вбачається, що господарський суд приймаючи оскаржуване рішення крім іншого виходив з того, що відповідач не надав суду жодного доказу, який би спростовував наявність заборгованості перед позивачем, хоча мав можливість скористуватись своїми процесуальними правами та надати документи в обґрунтування своєї позиції по справі, тому позовні вимоги визнані правомірними та обґрунтованими, підлягаючими задоволенню та ін.

Однак, викладені вище висновки господарського суду, на думку колегії суддів, не повністю відповідають фактичним обставинам спору та матеріалам справи, в певній частині їм не надана правильна та належна правова оцінка, в зв'язку з чим, є підстави для часткового задоволення апеляційної скарги та часткового скасування прийнятого по справі рішення.

Відповідно до вимог ст. ст. 32, 34 ГПК України, доказами у справі є будь -які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно зі статтею 43 цього ж кодексу, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Згідно зі ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно зі ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з ч. 1. ст. 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст. 9 Закону України "Про транспортну експедиторську діяльність" факт надання послуги експедитора при перевезенні підтверджується єдиним транспортним документом або комплектом документів, які відображають шлях прямування вантажу від пункту його відправлення до пункту його призначення. При цьому перелік таких документів не є вичерпним. Тобто до комплекту документів, що підтверджують факт надання послуг, крім товарно-транспортної накладної, належать і подорожні листи, і акти здачі-приймання виконаних робіт, в яких чітко зазначений маршрут здійснення перевезень.

Як свідчать матеріали справи, а саме договір № 428 від 27.02.2012 р. пунктом 6.3. встановлений строк оплати послуг з перевезення 20 банківських днів, після отримання повного пакету документів, які підтверджують факт доставки вантажу, зазначених в п. 3.1.5, а саме: після виконання перевезення, протягом 5 (п'яти) днів експедитор повинен повернути замовнику, належним чином оформлену ТТН (акт, рахунок-фактуру, довіреність на приймання товару № М-2), що підтверджує факт виконання перевезення.

Позивач належним чином виконав свої зобов'язання та надав акти підтвердження надання послуг, про що свідчить печатка та підпис відповідача в графі «від замовника», чим підтвердив надання послуг з організації перевезення. При цьому, жодних застережень або зауважень щодо наданих послуг по перевезенню акти не містять.

Умовами договору передбачено, що у відповідача виникає обов'язок оплати наданих позивачем послуг з моменту отримання відповідачем повного пакету документів. При цьому, позивач наполягає на тому, що оплата повинна бути здійснена по факту надання послуг, на підставі підписаних сторонами договору актів про їх надання.

Позивачем виконані обов'язки за укладеним договором, про що свідчать наявні у матеріалах справи акти наданих послуг на загальну суму

До матеріалів справи позивачем надані акти наданих послуг за укладеним договором на загальну суму 141900,00 грн.

При цьому, акти надання послуг № 126 від 04.04.2012 р. на суму 1400,00 грн., № 540 від 12.06.2012 р. на суму 4200,00 грн. у матеріалах справи відсутні.

Отже, доказів надання послуг за зазначеними актами позивач не надав. До того ж, суд першої інстанції у оспорюваному рішенні також не прийняв до уваги відповідні доводи позивача, хоча і не зазначив про акти № 126 та № 540.

В матеріалах справи наявні копії банківських виписок АТ «СП БАНК»:

- за 10.04.2012 р. у сумі 9700,00 грн.

- за 23.05.2012 р. у сумі 14450,00 грн.;

- за 30.05.2012 р. у сумі 26700,00 грн.;

- за 09.10.2012 р. у сумі 15000,00 грн., якими підтверджено оплату отриманих послуг на загальну суму 65850,00 грн.

Таким чином, відповідач перерахував на рахунок позивача кошти на загальну суму 65850,00 грн. за транспортні послуги, а отже залишок заборгованості відповідача за виключенням недоведених послуг за вищезазначеними актами № 126 та № 540, складає 76050,00 грн.

До того ж, своїми діями щодо часткової оплати транспортно-експедиційних послуг (а. с. 93-96) відповідач фактично визнав свій обов'язок по оплаті їх вартості.

Посилання відповідача на те, що позивачем не надано повного пакету документів передбачених п. 3.1.5 договору: ТТН (акт, рахунок-фактуру, довіреність на приймання товару № М-2) та інші документи, є безпідставними та такими, що спростовуються матеріалами справи, які свідчать про те, що послуги з транспортного експедирування були надані на підтвердження яких складені акти наданих послуг підписані повноваженими представниками сторін та скріплені печатками та ін.

В свою чергу, відповідач свого обов'язку за договором не виконав, вартість наданих послуг у повному обсязі не сплатив, внаслідок чого у нього утворилась заборгованість в розмірі 76050,00 грн.

За таких обставин, у відповідності з вимогами ст. 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України, враховуючи, що матеріалами справи підтверджується факт належного виконання позивачем зобов'язань з перевезення вантажу відповідно до умов договору № 428 від 27.02.2012 р., відповідач не надав доказів належного виконання взятих на себе зобов'язань щодо повної оплати отриманих послуг або обґрунтованих заперечень проти позовних вимог, суму боргу перед позивачем в розмірі 76050,00 грн. будь-якими доказами не спростовував.

Проте, суд першої інстанції безпідставно задовольнив позовні вимоги в частині стягнення боргу у розмірі, що перевищує загальну суму боргу на 2600,00 грн. (78650,00 - 76050,00=2600,00) та вважав їх такими, що підлягають задоволенню. В зв'язку з чим, судова колегія вважає, що позов в цієї частині не підлягає задоволенню, а рішення в цій частині підлягає скасуванню.

З урахуванням вимог ст. 44, 49 ГПК України, підлягає скасуванню рішення в частині стягнення з відповідача 56,77 грн. судового збору. Також підлягають стягненню з позивача на користь відповідача 28,38 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

Таким чином, судова колегія вважає, що апеляційна скарга відповідача підлягає частковому задоволенню, а рішення господарського суду скасуванню у відповідній частині.

З огляду на вказане, висновки, викладені в рішенні господарського суду частково відповідають вимогам чинного законодавства та фактичним обставинам справи, а доводи відповідача, з яких вони оспорюються можуть бути підставою для його часткового скасування.

Керуючись ст. ст. 101, 102, п. 2 ст. 103, п. 1, 4 ч. 1 ст. 104, ст. 105 ГПК України, судова колегія -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу задовольнити частково.

Рішення господарського суду Харківської області від 02.10.13 р. по справі № 922/3036/13 в частині стягнення 2600,00 грн. боргу та 56,77 грн. судового збору скасувати та в позові в цієї частині відмовити.

Стягнути з позивача Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Доставка" (91047, м. Луганськ, вул. Оборонна, 32-А/312, код ЄДРПОУ 38088123) на користь відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний будинок "Богодухівська птахофабрика" (62447, Харківська обл., Харківський район, с. Санжари, вул. Спортивна, 137 код ЄДРПОУ 32611873) 28,38 грн. судового збору по скарзі.

Наказ доручити видати господарському суду Харківської області.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів до касаційної інстанції Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови підписано 03.12.2013 р.

Головуючий суддя Могилєвкін Ю.О.

Суддя Пушай В.І.

Суддя Плужник О.В.