Постанова

від 05.12.2013 по справі 922/3112/13

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 грудня 2013 року Справа №922/3112/13

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Черленяк М.І., суддя Ільїн О.В. , суддя Россолов В.В.

при секретарі Голозубовій О.І.

за участю представників сторін:

позивач - Басарт Л.А.;

відповідач - Педченко А.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх. №3443Х/1-35) на рішення господарського суду Харківської області від 26 вересня 2013 року у справі №922/3112/13

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Котельні лікарняного комплексу", м. Харків

до Чугуєво-Бабчанського лісного коледжу, смт. Кочеток, Чугуївський район, Харківська область

про стягнення 645992,91 грн., -

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, ТОВ "Котельні лікарняного комплексу", звернувся до господарського суду Харківської області з позовом, в якому просив стягнути з Чугуєво-Бабчанського лісного коледжу на свою користь заборгованість в сумі 645992,91 грн., в тому числі: суму боргу 598543,62 грн.; 3% річних 11968,99 грн.; інфляційні втрати 571,38 грн.; пеня 34908,92 грн.; судові витрати покласти на відповідача.

Рішенням господарського суду Харківської області від 26 вересня 2013 року у справі № 922/3112/13 (суддя Яризько В.О.) позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 532443,62 грн. основної заборгованості, 34908,92 грн. пені, 11968,99 грн. 3% річних, 571,38 грн. інфляційних втрат, 12919,86 грн. витрат по сплаті судового збору. В частині стягнення 66100,00 грн. провадження у справі припинено.

Відповідач з рішенням суду першої інстанції в частині стягнення 3% річних та інфляційних втрат не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій посилається на порушення місцевим господарським судом норм матеріального, процесуального права та неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи. Просить рішення господарського суду в зазначеній частині скасувати.

В обґрунтування апеляційної скарги заявник зазначив той факт, що господарський суд, стягуючи з відповідача інфляційні втрати у сумі 571,38 грн. та три відсотки річних у сумі 11968,99 грн., посилався на те, що надані позивачем розрахунки відповідають вимогам чинного законодавства, однак, не вказав норми закону, якими суд керувався при цьому.

Позивач відзиву на апеляційну скаргу не надав.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених статтею 101 Господарського процесуального кодексу України, перевіривши повноту встановлених судом першої інстанції обставин справи та доказів на їх підтвердження, а також правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила наступне.

Як досліджено судом першої інстанції, між ТОВ «Котельні лікарняного комплексу» (позивачем) і Чугуєво-Бабачанським лісним коледжем (відповідачем) було укладено два договори: договір №2410/Т12 про закупівлю послуг з постачання водяної пари і гарячої води (включно з холодоагентами).(Послуги з постачання теплової енергії) за державні кошти від 06.03.2012 р. та договір №2410/Т13 про надання послуг з «Пара та гаряча вода; постачання пари та гарячої води» за державні кошти від 21.02.2013р. (далі - Договори про постачання теплової енергії).

Умовами даних Договорів на теплопостачальну організацію покладено обов'язок постачати в 2012 році споживачеві теплову енергію в потрібних йому обсягах.

У свою чергу, споживач зобов'язується оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені цим Договором.

Додатком №1 до Договорів сторонами узгоджено обсяги постачання теплової енергії споживачу.

Додатком №2 затверджено схему меж поділу теплової мережі.

Додатком №3 закріплено умови припинення постачання теплової енергії.

У додатку №4 узгоджено перелік об'єктів теплоспоживання. З цього додатку вбачається, що теплова енергія постачається у приміщення, розташовані за адресою: смт. Кочеток, вул. Чугуївська, 43.

Відповідно до ст. 275 ГК України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається.

Строк дії договору №2410/Т12 від 06.03.2012 р. встановлений до 31.12.2012 р., а договору № 2410/Т13 від 21.02.2013р. - до 31.12.2013 р.

У відповідності до актів виконаних робіт №1597 від 31.10.2012 р., №1741 від 30.11.2012 р., №2049 від 31.12.2012 р., №172 від 31.01.2013 р., №409 від 28.02.2013 р., №632 від 31.03.2012 р., №822 від 23.04.2013 р. позивачем відповідачу була поставлена теплова енергія на загальну суму 856375,89 грн.

Пунктом 4.2 Договорів про постачання теплової енергії встановлено, що розрахунковим періодом є календарний місяць.

Згідно з п. 4.4 Договорів про постачання теплової енергії споживач за 3 дні до початку розрахункового періоду самостійно, ініціативним дорученням сплачує енергопостачальній організації вартість зазначеної в додатку 1 до Договору кількості теплової енергії. Остаточний розрахунок за спожиту теплову енергію споживач здійснює до 15 числа місяця, наступного за розрахунковим.

Частиною 7 статті 276 ГК України закріплено, що оплата енергії, яка відпускається, здійснюється відповідно до умов договору. Договір може передбачати попередню оплату, планові платежі з наступним перерахунком або оплату, що проводиться за вартість прийнятих ресурсів.

Відповідно до п. 18 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 630 від 21.07.2005р. плата за житлово - комунальні послуги вноситься не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим, якщо договором не встановлений інший строк.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідачем частково була оплачена отримана теплова енергія за період з жовтня 2012 р. по квітень 2013 р. на суму 257832,27 грн., у зв'язку з чим залишок заборгованості на день подачі позову склав 598543,62 грн. Наявність заборгованості підтверджена відповідачем актом звірки взаєморозрахунків станом на 03.07.2013 р.

Як вбачається з платіжних доручень №U1716251 від 13.09.2013 р. та №U1546803 від 19.08.2013 р., відповідачем здійснювалась оплата заборгованості на суму 12800 грн. та на суму 53300 грн. відповідно.

З урахуванням сплачених сум заборгованості у відповідача за вказаний період залишилась заборгованість у сумі 532443,62 грн.

Згідно із статтею 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Нормами статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до положень статті 626 Цивільного кодексу України, договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Статтею 509 Цивільного кодексу України закріплено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), тому, згідно зі ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

У частини 1 статті 712 Цивільного кодексу України зазначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до статті 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Враховуючи те, що відповідач, в порушення умов Договору та вимог чинного законодавства свої зобов'язання не виконав належним чином та в обумовлені строки у нього утворилась заборгованість у сумі 532443,62 грн.

Оскільки доказів погашення зазначеної суми боргу відповідачем надано не було, колегія суддів вважає, що господарський суд обґрунтовано дійшов висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення основної заборгованості.

Загальні підстави виникнення зобов'язань закріплені статтями 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України та встановлено, що господарські зобов'язання можуть виникати безпосередньо з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Частиною 3 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Як визначено у статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Інфляційні збитки за своєю правовою природою є наслідком інфляційних процесів в економіці, а тому їх слід вважати складовою частиною основного боргу, а нарахування 3% річних по грошових розрахунках є визначеною законом платою боржника за користування грошовими коштами кредитора. При цьому, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Приймаючи до уваги вищевикладене, колегія суддів вважає, що місцевий господарський суд обґрунтовано та правомірно дійшов висновку про задоволення вимог позивача щодо стягнення інфляційних втрат в розмірі 571,38 грн. та 3% річних у сумі 11968,99 грн.

Статтею 216 Господарського кодексу України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним прав здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно частини 4 статті 231 Господарського кодексу України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 7.2.3 Договорів про постачання теплової енергії сторони узгодили, що несвоєчасне виконання розрахунків за спожиту теплову енергію - нараховується пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ належної до сплати суми за кожен день прострочення за період з дня настання строку оплати до дня фактичної оплати.

Згідно наданого позивачем розрахунку позивач нарахував відповідачу пеню в розмірі 34908,92 грн.

Оскільки розрахунок обґрунтований, вимоги в частині стягнення з відповідача пені колегія суддів вважає такими, що підлягають задоволенню.

Слід звернути увагу на те, що оскільки відповідачем здійснювалось погашення основного боргу, як свідчать платіжні доручення №U1716251 від 13.09.2013 р. та №U1546803 від 19.08.2013 р. на суму 66100 грн., суд попередньої інстанції правомірно припинив провадження у справі в частині стягнення боргу в сумі 66100 грн.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що прийняте у даній справі рішення господарського суду відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги щодо порушення цих норм є безпідставними, твердження апелянта не спростовують висновків суду першої інстанції у зв'язку з чим відсутні підстави для скасування рішення суду першої інстанції.

Керуючись статтями 99, 101, п. 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Чугуєво-Бабчанського лісного коледжу залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 26 вересня 2013 року у справі №922/3112/13 залишити без змін.

Повний текст постанови складено 09 грудня 2013 року.

Головуючий суддя Черленяк М.І.

Суддя Ільїн О.В.

Суддя Россолов В.В.