Постанова

від 23.12.2013 по справі 912/1015/13

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.12.2013 року Справа № 912/1015/13

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Чимбар Л.В. (доповідач),

суддів: Антонік С.Г., Чоха Л.В.,

при секретарі Ревковій Г.О.

за участю представників сторін:

від відповідача: Медведенко Д.Ю., представник, довіреність №21/11/13 від 21.11.03;

від позивача: представник у судове засідання не з'явився, про час та місце судового засідання повідомлений належним чином.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу приватного підприємства "Агрофірма Митрофанівська" на рішення господарського суду Кіровоградської області від 23.09.2013р. у справі № 912/1015/13

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Ілан Агро", Кіровоградська область, Маловисківський район, с. Кіровка

до відповідача : приватного підприємства "Агрофірма Митрофанівська", Кіровоградська область, Новгородківський район, с. Митрофанівка

про визнання частини правочину нікчемною, визнання права власності

за зустрічним позовом : приватного підприємства "Агрофірма Митрофанівська", Кіровоградська область, Новгородківський район, с. Митрофанівка

до відповідача : товариства з обмеженою відповідальністю "Ілан Агро", Кіровоградська область, Маловисківський район, с. Кіровка

про визнання права власності,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Кіровоградської області від 23.09.2013р. у справі № 912/1015/13 (суддя Шевчук О.Б. ) в задоволені первісного та зустрічного позовів відмовлено.

Не погодившись з вказаним рішенням, приватне підприємство «Агрофірма Митрофанівська" звернулося до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Кіровоградської області від 23.09.2013р. змінити в частині відмови у задоволені зустрічного позову, в інший частині просить рішення залишити без змін.

Посилається на те, що господарський суд, ухвалюючи рішення у справі, не прийняв до уваги, що п.1.2. договору сторони узгодили, що посіви озимої пшениці та озимого ячменю з посівного матеріалу, отриманого виконавцем від замовника на давальницьких умовах та вирощений з них урожай є власністю замовника.

Позивач за первісним позовом відзив на апеляційну скаргу не надав.

Представник ТОВ «Ілан-Агро» у судове засідання неодноразово не з'являвся, про причини неявки суд не повідомив. Враховуючи те, що залучені до справи докази дозволяють визначитися відносно законності оскаржуваного рішення, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи у відсутність представника позивача за первісним позовом, якого належним чином сповіщено про час та місце слухання справи.

В судовому засіданні 23.12.2013р. оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду в повному обсязі, Дніпропетровський апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного:

20.09.2012 р. між ТОВ "Агрофірма ім. Чкалова" та ПП «Агрофірма Митрофанівська» укладено договір про надання послуг з вирощування сільськогосподарської продукції на давальницьких умовах.

Згідно пп.1.1., 1.2. Договору ТОВ "Ілан Агро" зобов'язується на власний ризик та за власний рахунок виростити з отриманого від ПП «Агрофірма Митрофанівська» на давальницьких умовах посівного матеріалу, на власних та/або орендованих землях озиму пшеницю та озимий ячмінь..

Посіви озимої пшениці та озимого ячміню з посіного матеріалу отриманого Виконавцем від Замовника на давальницьких умовах та вирощений з них урожай є власністю Замовника (на всіх етапах виконання умов договору), відповідно до статті 189 Цивільного кодексу України, згідно з якою продукцією, плодами та доходами є все те, що виробляється, добувається, одержується з речі і належать власникові речі, а також відповідно до п.п. 14.1.41. статті 14, п.п. 209.12.5. статті 209 Податкового кодексу України, за якими давальницька сировина - це сировина, що є власністю одного суб'єкта господарювання (замовника) і передається іншому суб'єкту господарювання (виробнику) для виробництва готової продукції, з подальшим переданням або поверненням такої продукції її власникові, а виробництво продукції на давальницьких умовах із сировини, яка вирощується (заготовлюється) безпосередньо платником податку, - це операція з постачання сільськогосподарської сировини замовником (власником) - суб'єктом спецрежиму виробникові (переробникові) та прийняття останнім для переробки (обробки, збагачення чи використання) на готову продукцію на виробничих потужностях такого виробника (переробника) за відповідну плату без отримання права власності на таку продукцію.

Відповідно до пунктів 2.1.1. та 2.2.2. Договору, Замовник зобов'язується передати Виконавцю за актом прийому-передачі пшеницю в кількості 6.4т та ячмінь в кількості 2,3т для посіву, всього на суму 15200,00грн. Виконавець зобов'язується виділити 36 га ріллі у розрахунку до кількості посівного матеріалу, що вказана у п. 2.1.1., для виконання своїх зобов"язань за даним Договором, погодивши її місцезнаходження з Замовником.

Перелік земельних ділянок із зазначенням їх площ та кадастрових номерів, на яких будуть розміщуватись посіви озимої пшениці та озимого ячменю погоджуються сторонами в момент підписання договору. Погоджений сторонами перелік земельних ділянок є невід'ємним додатком даного договору.

На виконання умов договору ПП «Агрофірма Митрофанівська» згідно акту прийому-передачі посівного матеріалу від 25.09.2012 року передала ТОВ "Ілан Агро" посівний матеріал на суму 15200.00 грн.(а.с.58).

Листом від 18.09.2013р. ТОВ «Ілан Агро» повідомило, що виконавцем було належним чином виконано умови договору щодо посіву, вирощування та збору озимої пшениці та озимого ячменю.

Також в листі зазначено, що вищевказане підтверджується, зокрема, актом обстеження посівів від 28.09.2012р.

Позивач за первісним позовом звернувся до господарського суду з позовом про визнання нікчемним пункту 1.2 Договору про надання послуг з вирощування сільськогосподарської продукції на давальницьких умовах нікчемним з моменту його вчинення. Просить визнати за ТОВ "Ілан Агро" права власності на посіви озимої пшениці, розміщені на земельних ділянках, загальною площею 25,79 га, кадастрові номери: 3523182000:02:000:0070,3523182000:02:000:0158,3523182000:02:000:0159,3523182000:02:000:0012, 3523182000:02:000:0013, 3523182000:02:000:0015; та на посіви озимого ячменю, розміщені на земельних ділянках, загальною площею 10,1 га, кадастрові номери: 3523182000:02:000:0510, 3523182000:02:000:0509.

Позов мотивовано тим, що відповідно до ст. 152, 95 Земельного кодексу України, власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю … шляхом визнання права. Землекористувачі мають право власності на посіви і насадження сільськогосподарських та інших культур, та на вироблену продукцію, тому визнання права власності за ПП «Агрофірма Митрофанівська» передбачене п.1.2. Договору не відповідає закону.

ПП «Агрофірма Митрофанівська» звернулось до суду із зустрічним позовом з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог про визнання за ПП «Агрофірма Митрофанівська» до товариства з обмеженою відповідальністю "Ілан Агро" про визнання за ПП "Агрофірма Митрофанівська" права власності на посіви озимої пшениці, розміщені на земельних ділянках, що знаходяться на території Кіровської сільської ради Маловисківського району Кіровоградської області, загальною площею 25,79 га, кадастрові номери:3523182000:02:000:0070, 3523182000:02:000:0158,3 523182000:02:000:0159, 3523182000:02:000:0012, 3523182000:02:000:0013, 3523182000:02:000:0015; та на посіви озимого ячменю, розміщені на земельних ділянках, що знаходяться на території Кіровської сільської ради Маловисківського району Кіровоградської області, загальною площею 10,1 га, кадастрові номери: 3523182000:02:000:0510, 3523182000:02:000:0509 (за подання заяви про збільшеня позовних вимог до суду першої інстанції судовий збір у розмірі 666,37 ПП «Агрофірма Митрофанівська» сплачено не було).

Відмовляючи в первісному позові, господарський суд послався на те, що: такий спосіб захисту прав та законних інтересів суб'єктів господарювання як визнання нікчемним правочину, ні Цивільним кодексом України, ні Гоподарським кодексом України не передбачено. Також суд послався на те, що позивачем не доведено оспорювання права власності на момент звернення, та в силу п.1.2. Договору позивач не є власником майна та позивач не довів права користування земельною ділянкою.

Колегія суддів погоджується з рішенням суду в частині відмови в задоволенні первісного позову у зв'язку з наступним.

Статтями 20 ГПК України, 16 ЦК України надано право кожному звернутися до суду за захистом своїх прав і законних інтересів та наведені способи захисту, які не є вичерпними, оскільки способи захисту можуть також передбачуватись іншими законами.

Ні вищезазначеними статтями, ні будь якими законами не передбачено такого способу захисту, як визнання правочину або його частини нікчемним.

Відповідно до ч.2 ст.215 ЦК України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Тобто нікчемним є правочин, недійсність якого прямо встановлена законом і такий правочин є недійсним незалежно від наявності чи відсутності відповідного рішення суду. Однак сторона вправі звернутися до суду з позовом про визнання нікчемного правочину недійсним. Саме такий спосіб захисту передбачений ст. 20 ГПК України, ст. 16 ЦК України.

Тому господарський суд обгрунтовано дійшов висновку, що позивачем не правильно обраний спосіб захисту в зв'язку з чим відмовив у задоволенні позовних вимог про визнання п.1.2. Договору нікчемним.

Відповідно до ст. 392 ЦК України, власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Згідно п. б) ч.1 ст.95 Земельного кодексу України, землекористувачі, якщо інше не передбачено законом або договором, мають право власності на посіви і насадження сільськогосподарських та інших культур, на вироблену продукцію.

З цього випливає, що позивач мав би право на вирощену продукцію, якби договором, укладеним між сторонами 20.09.2012р., сторони не встановили право власності на посіви озимої пшениці та озимого ячменю за ПП «Агрофірма Митрофанівська»

Таким чином, оскільки ТОВ «Ілан Агро» не є власником майна (посівів) на зазначених в договорі земельних ділянках, то з цих підстав правильно відмовлено в задоволенні позовних вимог.

Разом з тим колегія суддів не погоджується з висновком суду про те, що позивач не довів права користування земельними ділянками у зв'язку з наступним.

Посилаючись на Закон України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», який вступив в силу 01.01.2013р., господарський суд не звернув уваги на ч.4 ст.3 цього Закону, яка передбачає, що права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до набрання чинності цим Законом, визнаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої цим Законом, за умов, якщо реєстрація прав та їх обтяжень була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення…

Як встановлено матеріалами справи, між фермерським господарством «Сінельник В.Д.» та фізичними особами - власниками земельних ділянок укладено договори оренди землі, які зареєстровані у Державному реєстрі земель, про що свідчить відповідний запис. В п.40 всіх договорів зазначено, що реорганізація юридичної особи - орендаря не є підставою для зміни умов або розірвання договору. До кожного договору додано Акт приймання-передачі земельної ділянки в оренду.

Згідно Статуту ТОВ «Ілан Агро», зареєстрованому 08.04.2013р., воно створене внаслідок реорганізації шляхом перетворення ФГ «Сінельник В.Д.» та є правонаступником усього його майна, майнових прав та всіх зобов'язань стосовно всіх його кредиторів та боржників, включаючи зобов'язання, які оспорюються сторонами.

Право користування земельними ділянками не оспорюється сторонами і не є предметом позову.

Відмовляючи в задоволенні зустрічного позову господарський суд послався на те, що: сторонами не надано доказів правомірного користування земельними ділянками ТОВ «Ілан Агро» та на те, що господарському суду не надано підписаного сторонами акту про кількість зібраного урожаю та прийому-передачі вирощеного врожаю, акту виконаних робіт з вирощування озимої пшениці та озимого ячменю, інших первинних документів, які підтверджують кількість зібраного урожаю за договором в розмірі 22,402тонни ячменю та 72,24 тонни пшениці.

Колегія суддів не погоджується з рішенням суду з наступних підстав.

Відповідно до ст. 392 ЦК України, власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

ПП «Агрофірма Митрофанівська» звернулося до суду із зустрічним позовом у зв'язку з оспорюванням права на посіви ТОВ «Ілан Агро».

Факт передачі ПП «Агрофірма Митрофанівська» посівного матеріалу ТОВ «Ілан Агро» підтверджується актом приймання-передачі (а.с.58). Наявність посівів не заперечується сторонами .

Як вбачається з листа ТОВ «Ілан Агро», який було направлено на адресу ПП «Агрофірма Митрофанівська» стосовно об'ємів та вартості зібраного врожаю 2013 року із засіяного посівного матеріалу було зібрано ячменю - 22,402 тонни на суму 28248,92 грн. та пшениці - 72,24 тонни на суму 91094,64 грн. (а.с. 100).

Право власності на посіви пшениці та ячменю ПП «Агрофірма Митрофанівська» підтверджується п.1.2. Договору, який недійсним не визнаний.

За цих обставин позовні вимоги ПП «Агрофірма Митрофанівська» підлягають задоволенню.

Колегія суддів звертає увагу, що предметом позову є право власності на посіви ПП«Агрофірма Митрофанівська» і встановлення факту правомірності користування земельною ділянкою ТОВ «Ілан Агро» ні яким чином не впливає на право власності позивача за зустрічним позовом.

З урахуванням викладеного апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду частковому скасуванню у зв'язку з невідповідністю висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи.

Витрати з судового збору слід покласти на ТОВ «Ілан Агро» .

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу приватного підприємства "Агрофірма Митрофанівська" задовольнити.

Рішення господарського суду Кіровоградської області від 23.09.2013р. у справі № 912/1015/13 частково скасувати.

Прийняти нове рішення.

В задоволені первісного позову відмовити.

Зустрічний позов задовольнити.

Визнати за приватним підприємством «Агрофірма «Митрофанівська» (28210, вул. Польова, 1а, с.Митрофанівка, Новгородківського району, Кіровоградської області) право власності на майно - зернову культуру озиму пшеницю у кількості 72,24 тонни, вартістю 91094,64грн., зібрану із земельних ділянок, що знаходяться на території Кіровської сільської ради Маловисківського району Кіровоградської області, загальною площею 25,79 га, кадастрові номери 3523182000:02:000:0070, 3523182000:02:000:0158,3 523182000:02:000:0159, 3523182000:02:000:0012, 3523182000:02:000:0013, 3523182000:02:000:0015.

Визнати за приватним підприємством «Агрофірма «Митрофанівська» право власності на майно - зернову культуру озимий ячмінь, у кількості 22,402 тонни вартістю 28249грн., зібрану із земельних ділянок, що знаходяться на території Кіровської сільської ради Маловисківського району Кіровоградської області, загальною площею 10,1 га, кадастрові номери: 3523182000:02:000:0510, 3523182000:02:000:0509.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Ілан Агро» (26200, вул. Карла Маркса, 1, с.Кіровка, Маловисківський район, Кіровоградська область) на користь приватного підприємства «Агрофірма «Митрофанівська» (28210, вул. Польова, 1а, с.Митрофанівка, Новгородківського району, Кіровоградської області) 2913,94грн. витрат по сплаті судового збору, у тому числі за розгляд справи в апеляційній інстанції.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Ілан Агро» (26200, вул. Карла Маркса, 1, с.Кіровка, Маловисківський район, Кіровоградська область) в доход спецфонду державного бюджету 666,37грн. судового збору.

Видачу відповідних наказів доручити господарському суду Кіровоградської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 20 днів до Вищого господарського суду України.

Головуючий Л.О. Чимбар

Суддя Л.В. Чоха

Суддя С.Г. Антонік

Постанова виготовлена в повному обсязі 25.12.2013 року.