Ухвала

від 17.12.2013 по справі 815/2886/13-а

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 грудня 2013 р.Справа № 815/2886/13-а

Категорія: 8.1.1 Головуючий в 1 інстанції: Цховребова М. Г

Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого: Градовського Ю.М.

суддів: Вербицької Н.В.,

Кравченка К.В.

при секретарі: Абилгазіновій К.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Одесі апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Овідіопольському районі Одеської області Державної податкової служби на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 3 червня 2013р. по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Пересувна механізована колона №1» до Державної податкової інспекції в Овідіопольському районі Одеської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И Л А:

У квітні 2013р. ТОВ «Пересувна механізована колона №1» (далі ПМК №1, Товариство) звернулось в суд із позовом до Державної податкової інспекції в Овідіопольському районі Одеської області Державної податкової служби (далі ДПІ) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 05.03.2013 року № 0000192220 та № 0000202220.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що в період з 07.02.2013р. по 13.02.2013р. в рамках розгляду кримінальної справи ДПІ проведена позапланова виїзна перевірка ПМК №1» з питань господарських відносин з ТОВ «Кедр» за період з 14.08.1998р. по 30.09.2012р. За результатами перевірки складено акт від 19.02.2013р. №237/22-0/03578975 в висновках якого зазначено на заниження Товариством податку на прибуток у загальній сумі 77 000грн. та заниження податку на додану вартість у загальній сумі 73 333грн.

На підставі висновків акту перевірки відповідачем складено податкове повідомлення-рішення від 05.03.2013р. за №0000192220, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на прибуток приватних підприємств у загальному розмірі 96250грн., у тому числі за основним платежем - 77000грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 19250грн. та податкове повідомлення-рішення №0000202220, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг), у загальному розмірі 91666грн., у тому числі за основним платежем - 73333грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 18333грн.

Позивач зазначає, що у нього наявні усі необхідні первинні документи на підтвердження реальності господарських відносин з ТОВ «ТД Кедр», які спростовують висновки податківців щодо безтоварного характеру відносин між контрагентами.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 3 червня 2013р. позов задоволено.

Визнано протиправними та скасовано податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції в Овідіопольському районі Одеської області Державної податкової служби від 05.03.2013р. №0000192220 та №0000202220.

В апеляційній скарзі апелянт просить постанову суду скасувати, ухвалити нову постанову, якою у задоволені позову відмовити, посилаючись на порушення норм права.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідь судді-доповідача, доводи апеляційної скарги, пояснення на неї, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку про залишення скарги без задоволення, постанови суду без змін, з наступних підстав.

За правилами ст.200КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що платником податку доведений факт реальності господарських операцій з контрагентом, надані усі первинні податкові та бухгалтерські документи, а тому він правомірно сформував податковий кредит та визначив податок на прибуток.

Вирішуючи спір судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно та об'єктивно дослідив обставини по справі, надані докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Так, судом першої інстанції встановлено, підтверджено матеріалами справи і не спростовано сторонами, що в період з 07.02.2013р. по 13.02.2013р. проведена невиїзна позапланова перевірка Товариства з питань господарських відносин з ТОВ «Кедр», код за ЄДРПОУ 30406119, за період з 14.08.1998р. по 30.09.2012р. За результатами проведеної перевірки складено акт від 19.02.2013р. №237/22-0/03578975 (а.с.32-39), в висновках якого зазначені порушення: - п.138.2 ст.138 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2756-VI (зі змінами та доповненнями), в результаті чого занижено податок на прибуток всього у загальній сумі 77 000грн., у т.ч. - 1 кв. 2012р. у сумі 77000грн.; - п. 198.1, 198.3 ст.198 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755-VI (зі змінами та доповненнями), в результаті чого занижено податок на додану вартість всього у загальній сумі 73 333грн., у т.ч. - лютий 2012р. в сумі 73333грн.

На підставі акту перевірки прийняті податкові повідомлення-рішення від 5 березня 2013р. №0000192220 (а.с.147), за яким ПМК №1 збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на прибуток приватних підприємств, у загальному розмірі 96250грн., у тому числі за основним платежем - 77000грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 19250грн. та податкове повідомлення-рішення від 5 березня 2013р. №0000202220 (а.с.148), яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг), в загальному розмірі 91666грн., у тому числі за основним платежем - 73333грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 18333грн.

Підставою для прийняття таких податкових повідомлень-рішень стали висновки ДПІ про відсутність реальних господарських операцій з ТОВ «Кедр» у лютому 2012р. Крім того, у висновках ДПІ посилається на нікчемність правочинів, укладених між платником податків та ТОВ "Кедр" з підстав фіктивної діяльності постачальника.

Перевіряючи правомірність прийнятого податковими органами рішення, суд першої інстанції виходив з того, що відповідно ч.1 ст.9 ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

З матеріалів справи вбачається, що відповідно до договору купівлі-продажу товарів від 31.01.2012р. та 01.02.2012р. за №31/1-2012, №31/2-2012, №102/2-2012, №102/1-2012 між платником податків та контрагентом ТОВ «Кедр» існували господарські операції щодо поставки будівельних матеріалів, а саме: будівельних плит, ФБС 24.4.6. , газобетон, цегли (а.с.162-173). Належне виконання договору позивач підтвердив проведеною оплатою за виконані роботи (а.с.174-178), яка містять усі необхідні реквізити, податковими накладними, видатковими накладними, актами приймання виконання будівельних робіт, зведеним кошторисом розрахунку вартості робіт, декларацією про початок виконання будівельних робіт (а.с.81-85), декларацією про готовність об'єкту до експлуатації (а.с.92-94). При цьому, позивачем своєчасно перераховані податки та надана звітність щодо їх оплати.

Судова колегія зауважує, що в акті перевірки ДПІ не посилається на невідповідність вимогам законодавству вищевказаних первинних документів, а також не заперечує проти того факту, що вказаний контрагент на момент проведення операцій із позивачем мав право на виписку податкових накладних і був зареєстрований як платник податку на додану вартість.

Статтею 138ПК України визначені витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом ІІ цього Кодексу.

Під час з'ясування обставин по справі встановлено, що витрати понесенні позивачем є прямо пов'язаними із господарською діяльністю та згідно п.п.14.1.27 п. 14.1 ст.14, ст.138ПК України правомірно включені до складу податкового кредиту, у зв'язку з чим, суд першої інстанції встановив, що ці факти повністю доводять встановлення зв'язку господарських операцій між позивачем та його контрагентами і подальшою господарською діяльністю позивача.

Статтею 201ПК України визначений порядок видачі та оформлення податкової накладної.

Платником податку надані усі необхідні бухгалтерські та податкові документи на підтвердження реальності господарської діяльності з названими контрагентами.

За правилами п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Судова колегія вважає, що норми податкового законодавства України не передбачають обов'язку або права одного платника податків контролювати показники податкової звітності по ПДВ іншого платника податків, тим більше щодо суб'єктів господарської діяльності.

Окрім цього, ДПІ не довела факту порушень щодо оформлення податкових накладних, не довела й факту безтоварності операцій з метою формування фіктивного податкового кредиту та укладання нікчемних правочинів, тому суд першої інстанції дійшов правильного висновку про скасування спірних податкових повідомлень-рішень. Порушення податкового законодавства контрагентами позивача не може бути підставою для позбавлення позивача права на податковий кредит. Ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку.

Виходячи з наведеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного та обґрунтованого висновку про те, що позивачем доведений факт реальності господарських операцій, дійсність та реальність угод з контрагентом, по відповідним операціям з приводу придбання товарів (послуг).

Що стосується посилання ДПІ на порушення кримінальної справи за фактом фіктивної господарської діяльності, то судом першої інстанції встановлено, що розслідування кримінальної справи не закінчено, справа до суду не направлена, вироку по ній не має. А тому посилатися тільки на ці докази не можливо.

Як визначено в ч.1 ст.71 КАС України, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суб'єкт владних повноважень повинен документально підтвердити ті обставини на які посилається, однак ні в суді першої інстанції, ні в суді апеляційної інстанції ДПІ не довела факту порушень щодо оформлення податкових накладних, не довела й факту фіктивності існування ТОВ «Кедр» та укладання нікчемних правочинів, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про скасування спірних податкових повідомлень-рішень.

За таких обставин, судова колегія доходить до висновку, що господарські операції, вчинені позивачем не викликають сумніву в їх реальності та відповідності дійсному економічному змісту, Товариством не допущено порушень вимог діючого законодавства під час оформлення договорів з контрагентом ТОВ «Кедр», товар фактично отриманий та використаний у власній господарській діяльності.

В доводах апеляційної скарги апелянт посилається на неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. На думку судової колегії, викладені у скарзі доводи не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи по суті.

За таких обставин, судова колегія вважає, що постанова суду постановлена з додержанням норм процесуального та матеріального права, а тому не вбачає підстав для її скасування.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.198,200,206КАС України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Овідіопольському районі Одеської області Державної податкової служби - залишити без задоволення.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 3 червня 2013р. - залишити без змін

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий: Ю.М. Градовський

Судді: Н.В. Вербицька

К.В. Кравченко