Постанова

від 19.12.2013 по справі 820/11349/13-а

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

19 грудня 2013 р. №820/11349/13-а

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Волошина Д.А. ,

за участю секретаря судового засідання Ільницької І.Л.

представників : позивача - Голозубової С.О., Мурзаєвої Г.В., відповідача - Потапенко І.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Харпластмас" до Західної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень ,-

В С Т А Н О В И В:

До Харківського окружного адміністративного суду звернувся позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Харпластмас" , з адміністративним позовом до Західної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області , в якому просить суд, скасувати податкові повідомлення-рішення Західної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області № 0000632210 від 27.08.2013 року, № 0000652210 від 27.08.2013 року, № 0001492203 від 15.11.2013 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що приймаючи спірні податкові повідомлення-рішення, контролюючий орган дійшов до неправомірного висновку про порушення позивачем вимог діючого законодавства. Позивач зазначив, що на час проведення перевірки мав в наявності всі необхідні первинні документи, які податкове законодавство пов'язує з правом платника податків на формування валових витрат та податкового кредиту. Вказує, що оскільки позивачем у перевіряємий період господарська діяльність здійснювалась у відповідності до вимог діючого законодавства, то висновки податкового органу про заниження підприємством суми податку на прибуток та податку на додану вартість є помилковими, та як наслідок, нарахування суми грошового зобов'язання на підставі оскаржуваних податкових повідомлень рішень є безпідставним.

Відповідач проти позову заперечував, пославшись на те, що підставою для визначення позивачу суми грошового зобов'язання на підставі оскаржуваних податкових повідомлень-рішень слугували встановлені за результатами перевірки висновки контролюючого органу про порушення позивачем вимог діючого законодавства, що призвело до заниження підприємством у спірний період суми податку на прибуток та податку на додану вартість. Просив суд ухвалити рішення про відмову в задоволенні адміністративного позову в повному обсязі.

Представники позивача в судовому засіданні підтримали заявлені позовні вимоги з підстав зазначених в позовній заяві.

Представник відповідача в судовому засіданні, просив відмовити в задоволені позову з підстав, що зазначені в запереченнях на адміністративний позов та матеріалах перевірки.

Суд, вивчивши доводи адміністративного позову та заперечень проти нього, з'ясувавши фактичні обставини, дослідивши матеріали справи та оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, за наслідком аналізу змісту норм матеріального та процесуального права, які регулюють спірні правовідносини, дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.

В ході розгляду справи судом з'ясовано та підтверджено матеріалами справи, що Західною ОДПІ м. Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області було проведено планову виїзну документальну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «ХАРПЛАСТМАС» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2011р. по 31.12.2012р., валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2011р. по 31.12.2012р., за результати якої складено акт № 2594/20-33-22-03-07/31642900 від 23.07.2013р.

На підставі зазначеного акту перевірки, Західною ОДПІ м. Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області були прийняті податкові повідомлення-рішення :

- № 0000632210 від 27.08.2013р., яким збільшено суму грошового зобов'язання ТОВ «ХАРПЛАСТМАС» з податку на додану вартість за основним платежем на 357 516,00 грн., за штрафними санкціями на 178 758,00 грн., загалом на суму 536 274,00грн.

- № 0000652210 від 27.08.2013р., яким збільшено суму грошового зобов'язання ТОВ «ХАРПЛАСТМАС» з податку на прибуток за основним платежем на 356 110,00 грн., за штрафними санкціями на 81 421,50 грн., загалом на суму 437 531,50 грн.

Прийняття податкових повідомлень - рішень мотивовано висновками акту перевірки № 2594/20-33-22-03-07/31642900 від 23.07.2013р. про порушення позивачем: п. 198,2, п.198.3, п.198.6, ст. 198, п.201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, внаслідок чого занижено податок на додану вартість на 357 516,00 грн., та п. 14.1.11 п. 14.1. ст.. 14, п. 138.1, п. 138.2, п.п. 138.10.6 ст. 138 Податкового кодексу України, внаслідок чого занижено податок на прибуток на 356 110,00 грн.

ТОВ «ХАРПЛАСТМАС» звернулося зі скаргою в адміністративному порядку № 187/13 від 30.08.2013 року до ГУ Міндоходів у Харківській області. За результатом розгляду даної скарги ГУ Міндоходів у Харківській області було прийняте рішення № 3110/10/20-40-10-04-17 від 30.10.2013 року, яким скасовано податкове повідомлення-рішення Західної ОДПІ м. Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області № 0000632210 від 27.08.2013р. в частині збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість у загальному розмірі 119187,00 грн. (основний платіж 79458,00 грн., штрафні (фінансові) санкції - 39 729,00 грн.), в іншій частині вказане рішення та податкове повідомлення-рішення Західної ОДПІ м. Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області № 0000652210 від 27.08.2013р. залишено без змін, а скарга ТОВ «ХАРПЛАСТМАС» № 187/13 від 30.08.2013 року - без задоволення.

На підставі Рішення ГУ Міндоходів у Харківській області №3110/10/20-40-10-04-17 від 30.10.2013 року було прийнято податкове повідомлення-рішення Західної ОДПІ м. Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області № 0001492203 від 15.11.2013р. яким зменшено донараховану суму та визначено суму грошового зобов'язання ТОВ «ХАРПЛАСТМАС» з податку на додану вартість за основним платежем на 278058,00 грн., за штрафними санкціями на 139029,00 грн., загалом на суму 417 087,00грн.

Позивач, не погоджуючись повністю із податковими повідомленнями-рішеннями № 0000632210 від 27.08.2013р., № 0000652210 від 27.08.2013р., № 0001492203 від 15.11.2013р. звернувся до суду із даним позовом.

Враховуючи, що предметом оскарження в даній справі є правомірність нарахування сум податкових зобов'язань за декілька правопорушень, суд дійшов висновку про необхідність перевірки законності та обґрунтованості винесення податкових повідомлень-рішень окремо по кожному із них.

Так, перевіряючи правомірність збільшення позивачу сум грошових зобов'язань з податку на додану вартість на підставі податкового повідомлення-рішення № 0001492203 від 15.11.2013р. у розмірі 417 087,00грн. (за основним платежем на 278058,00 грн., за штрафними санкціями на 139029,00 грн.) та з податку на прибуток на підставі податкового повідомлення-рішення № 0000652210 від 27.08.2013р. у розмірі 366 517,00грн. (за основним платежем на 308 767,00 грн., за штрафними санкціями на 57 750,00 грн.) по операціях з придбання полімерної сировини у ТОВ «Хароптторг Ексім-ЛТД» (код 37366125), суд дійшов висновку про наступне.

Як з'ясовано в ході судового розгляду, висновки відповідача про порушення позивачем вимог податкового законодавства ґрунтуються на доводах про безпідставність включення позивачем до складу валових витрат та податкового кредиту сум по взаємовідносинам з ТОВ «Хароптторг Ексім-ЛТД» через те, що відносини ТОВ «ХАРПЛАСТМАС» і ТОВ «Хароптторг Ексім-ЛТД» не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень, факту реального здійснення господарських операцій.

Суд з такими висновками відповідача не погоджується, вважає їх помилковими та такими, що документально не підтверджуються та спростовуються матеріалами справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством, є бухгалтерський облік, на даних якого ґрунтуються фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник. Положеннями ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Таким чином, первинні документи, що фіксують здійснення господарських операцій, є основою для податкового обліку. Такий висновок узгоджується з положеннями п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України, якими визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Як було встановлено під час розгляду справи, між ТОВ «ХАРПЛАСТМАС» і ТОВ «Хароптторг Ексім-ЛТД» було укладено договір постачання № 120/пс/13 від 07.06.2011р.

На виконання умов зазначеного договору ТОВ «Хароптторг Ексім-ЛТД» відвантажило на адресу ТОВ «ХАРПЛАСТМАС» у період з 01.10.2011р. по 31.12.2012р. сировину полімерну на загальну суму 1 668 350,00 в т.ч. ПДВ - 278 058,33 грн., що підтверджено належним чином оформленими рахунками-фактури, видатковими та податковими накладними, що містяться в матеріалах справи.

Розрахунки за відвантажену сировину здійснені в безготівковій формі та шляхом передачі векселя емітованого ТОВ «ХАРПЛАСТМАС», що підтверджується банківськими виписками та актом приймання-передачі векселя. В подальшому вексель був погашений позивачем в вересні 2012 року, що підтверджується актом пред'явлення векселя до платежу від 28.09.2012 року, актом приймання передачі векселя від 01.10.2012 року та банківськими виписками.

Доставка товару підтверджена товарно-транспортними накладними, які були додані позивачем до заперечення на висновки акту перевірки. (а.с. 128-131 т.1)

Звітами ТОВ «ХАРПЛАСТМАС» про переміщення номенклатури на складах сировини і ливарного цеха за період з 01.10.2011р. по 31.07.2012р. встановлено використання придбаної у ТОВ «Хароптторг Ексім-ЛТД» сировини в господарській діяльності ТОВ «ХАРПЛАСТМАС» для виробництва власної продукції, а саме виробів з пластмаси, що підтверджується даними акту перевірки (а.с. 22 т.1) Виготовлення виробів з пластмаси є основним видом діяльності позивача, що підтверджується довідкою про загальну інформацію щодо ТОВ «ХАРПЛАСТМАС», яка є додатком до акту перевірки. (а.с. 56-62 т.1)

Актом перевірки № 2594/20-33-22-03-07/31642900 від 23.07.2013р. не встановлено жодних зауважень щодо невідповідності кількості придбаної сировини, виробленої продукції і залишків сировини на складі позивача та завищення валових доходів від реалізації продукції, яка була виготовлена за рахунок отриманої сировини. Зазначене підтверджує відсутність під час проведення перевірки фактичної розбіжності між кількістю сировини придбаної, використаної при виробництві товарів та залишків сировини на складі позивача.

Як вбачається з матеріалів справи ТОВ «ХАРПЛАСТМАС» мав господарські відносини з ТОВ «Хароптторг Ексім-ЛТД» також з червня 2011 року по серпень 2012 року. Відповідно до результатів планової виїзної перевірки ТОВ «ХАРПЛАСТМАС» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2010 по 30.09.2011р., зазначених в акті перевірки ДПІ у Ленінському районі № 63/23-304/31642900 від 20.01.2012р., встановлено, що в червні - вересні 2011 року, ТОВ «Хароптторг Ексім-ЛТД» відвантажив ТОВ «ХАРПЛАСТМАС» полімерну сировину на суму 1783000,00 грн., з них 329 000,00 грн. ТОВ «ХАРПЛАСТМАС» сплатив через розрахунковий рахунок (додаток 6 акту перевірки № 63/23-304/31642900 від 20.01.2012р.,), жодних порушень податкового законодавства відносно зазначеного контрагента в акті № 63/23-304/31642900 від 20.01.2012р. не зазначено. Отже, за період червень - вересень 2011 року відповідач підтвердив наявність реальних господарських відносин між ТОВ «Хароптторг Ексім-ЛТД» і ТОВ «ХАРПЛАСТМАС».

Вирішуючи спір по суті, суд зазначає, що правила формування податкового кредиту платниками податку на додану вартість визначені статтею 201 Податкового кодексу України. Виходячи із змісту положень наведеної норми права, формування податкового кредиту залежить від документального підтвердження нарахування (сплати) податку. Внаслідок застосування зазначених правил, платник податку повинен визначити дату виникнення права на включення відповідних сум податку до податкового кредиту, та відповідно - суму податку, яку він має право включити до складу податкового кредиту.

Згідно з п.п. 14.1.181 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Норми п. 201.1, п. 201.4, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України встановлюють, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) податкову накладну в момент виникнення податкових зобов'язань продавця, яка є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Приписами п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України забороняється включення до складу податкового кредиту сум податку, не підтверджених належним чином оформленими податковими накладними.

Згідно п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 198.8 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до п. 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг. Дата виникнення податкових зобов'язань платника ПДВ визначається згідно з нормами ст. 187 Податкового кодексу України, а дата виникнення податкового кредиту визначається, згідно з нормами ст. 198 Податкового кодексу України.

Первинні документи за своєю формою та змістом відповідають вимогам чинного законодавства, наявності недоліків (дефектів форми, змісту або походження), які б згідно з п. 201.1, п. 201.4, п. 201.8 ст. 201 Податкового кодексу України, ч.2 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність", п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704; далі за текстом - Положення) спричиняли втрату означеними накладними юридичного статусу первинних документів судом не виявлено.

Суд зазначає, що всі перелічені суми податкового кредиту підтверджені відповідними податковими накладними, які не мають недоліків та відповідають вимогам п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України. В свою чергу, ці податкові накладні складені на підставі договору, видаткових накладних, рахунків-фактур, товарно-транспортних накладних.

Судом не встановлено невідповідності даних податкових накладних фактичним обставинам. Як свідчать матеріали справи, факт здійснення господарських операцій у перевіряємому періоді підтверджується документально.

На час видачі податкових накладних постачальник товару був зареєстрований в установленому законом порядку, знаходився на обліку в податковому органі, мав статус платника ПДВ, свідоцтво платника ПДВ не було анульовано на момент укладання та виконання угоди, докази що спростовують ці обставини відповідачем до суду не надано.

Представник відповідача в судовому засіданні не заперечує проти правильності оформлення всіх податкових накладних, які виписувалися контрагентом позивача, та по яких позивач скористався правом на формування податкового кредиту.

В ході перевірки відповідачем не встановлено проведення позивачем збиткових операцій, не встановлено у позивача, наміру отримати за вищевказаним договором поставки іншого результату, ніж придбання товару. Досліджуючи витребувані та приєднані до справи документи, суд відзначає, що матеріали справи не містять жодних доказів наявності між позивачем та його контрагентом при укладанні і виконанні договору взаємоузгоджених зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в державі суспільного ладу або моральних засад. Таких доказів суду відповідачем не надано, а судом при виконанні вимог ст. 11 КАС України не виявлено. При цьому, суд бере до уваги, що доказів, які б вказували на відсутність реальності господарських операцій за цими договорами поставки, за правилами ч. 2 ст. 71 КАС України відповідач до суду не подав.

Під час розгляду справи, судом не встановлено фактів, які свідчили б про те, що зміст укладеного договору не відповідає діючому законодавству України, дійсним намірам сторін та що ці наміри спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Суд встановив, що укладений договір не визнаний у встановленому законом порядку недійсним, інших відомостей, які б свідчили, зокрема, про необґрунтоване заниження позивачем в цьому випадку податкового кредиту з податку на додану вартість, відповідач суду не подав, а судом таких обставин не встановлено.

Суд відмічає, що відповідачем не надано доказів фактичного нездійснення господарських операцій, суми за якими позивач включив до складу податкового кредиту при обчисленні податку на додану вартість. Наявні в матеріалах судової справи та досліджені в ході судового розгляду первинні документи, видані контрагентом, за змістом відповідають вимогам законодавства, що пред'являються до первинних документів, доказів недостовірності даних в цих документах відповідачем не надано.

Як вбачається з акту, в ході перевірки для доведення недотримання суб'єктом підприємницької діяльності вимог Податкового кодексу України відповідач посилається на висновок відділу податкової міліції щодо нереальності здійснення господарської діяльності ТОВ «Хароптторг Ексім-ЛТД», при цьому будь якої перевірки вказаного підприємства не проводилась, первинні документи не досліджувались.

Ст. 16 Податкового кодексу України передбачає, що особами, відповідальними за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, за нарахування, утримання та сплату (перерахування) податку до бюджету, та за повноту та своєчасність його внесення до бюджету є платники податку.

Згідно п. 36.5 ст. 36 Податкового кодексу України, відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов'язку несе платник податків.

При цьому такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів

Законом не встановлено обмежень по включенню до складу податкового кредиту сум ПДВ по товарах, послугах з підстав викладених відповідачем, за умови, що такий продавець зареєстрований платником податку на додану вартість, за наявності належним чином оформлених податкових накладних, та за наявності фактичного здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг). Окрім того порушення, допущені одним платником податків у відображенні в податковому обліку певної господарської операції, за загальним правилом не впливають на права та обов'язки іншого платника податків.

Ця позиція узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Європейського Суду з прав людини, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

До суду не надано доказів фактичної відсутності операцій по придбанню позивачем товару у ТОВ «Хароптторг Ексім-ЛТД».

Наведене вище свідчить про те, що позивач правомірно включив до податкового кредиту суми, які підтверджені податковими накладними, складеними контрагентом позивача, у зв'язку з придбанням позивачем товарів, які були в подальшому використані ним в оподатковуваних операціях. За таких обставин твердження відповідача про заниження податкового кредиту, з викладених в акті перевірки підстав не ґрунтується на вимогах чинного законодавства.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про безпідставність висновку податкового органу стосовно порушення ТОВ «ХАРПЛАСТМАС» вимог п. 198.1, 198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України та як наслідок, неправомірного збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на підставі податкового повідомлення-рішення № 0001492203 від 15.11.2013р. у розмірі 417 087,00грн. (за основним платежем на 278058,00 грн., за штрафними санкціями на 139029,00 грн.).

Щодо встановленого відповідачем порушення пп.138.1.1 п.138.1, п.138.2 ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України Податкового кодексу України, слід зазначити наступне.

Відповідно до приписів п. 14.1.27 ст. 14 Податкового кодексу України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Визначення господарської діяльності відображене в п 14.1.36 ст. 14 Податкового кодексу України, відповідно до якого - це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно п. 134.1.1 ст. 134 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Відповідно до п. 138.1. ст. 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті; інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Витрати операційної діяльності включають, зокрема, собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку (138.1.1 ст. 138 Податкового кодексу України).

Згідно з абз. 1 п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

До складу прямих матеріальних витрат включається вартість сировини та основних матеріалів, що утворюють основу виготовленого товару, виконаної роботи, наданої послуги, придбаних напівфабрикатів та комплектувальних виробів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат. (138.8.1 ст. 138 Податкового кодексу України).

Як досліджено вище матеріалами справи, факти придбання продукції, проведення розрахунків, підтверджується договорами, видатковими та податковими накладними, платіжними дорученнями.

Придбані у ТОВ «Хароптторг Ексім-ЛТД» товари пов'язані зі здійсненням господарської діяльності позивача, а саме виробництвом пластмасових виробів, що не заперечувалось представником відповідача в судовому засіданні та підтверджується матеріалами справи.

З урахуванням вищевикладеного, суд встановив, що позивач мав право на формування витрат по операціях з ТОВ «Хароптторг Ексім-ЛТД», за перевіряємий період, адже дані витрати підтверджені первинними бухгалтерськими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, мають всі обов'язкові реквізити, які визначені діючим законодавством, є в наявності у позивача та свідчать про те, що отримані позивачем товари були використані в господарській діяльності.

З урахуванням зазначеного, відповідач неправомірно виключив із складу валових витрат ТОВ «ХАРПЛАСТМАС» - 1 390 292,00 грн., в т.ч. у 4 кварталі 2011р. 840 292,00 грн, 1 кварталі 2012р. - 550 000,00 грн. у зв'язку з придбанням сировини у ТОВ «Хароптторг Ексім-ЛТД», і, як наслідок, неправомірно збільшив позивачу суму грошових зобов'язань з податку на прибуток на підставі податкового повідомлення-рішення № 0000652210 від 27.08.2013р. у розмірі 366 517,00грн. (за основним платежем на 308 767,00 грн., за штрафними санкціями на 57 750,00 грн.).

Перевіряючи правомірність збільшення позивачу сум грошових зобов'язань з податку на прибуток на підставі податкового повідомлення-рішення № 0000652210 від 27.08.2013р. у розмірі 71 014,50 грн. (за основним платежем на 47 343,00 грн., за штрафними санкціями на 23 671,50 грн.) по безнадійній заборгованості по авансовим платежам на ремонтні роботи основних засобів по фірмам ПП «ТФ» Агроеліта», код 32762799, ТОВ «Євробуд+», код 328767055, ТОВ «Еллара-Капітал», код 33414515 - суд дійшов висновку про наступне.

Судом встановлено, що для виконання поточних ремонтних робіт власної нерухомості ТОВ «ХАРПЛАСТМАС» у 2008 році перерахував авансові платежі наступним фірмам: ПП «ТФ» Агроеліта» - 200 000,00 грн., ТОВ «Євробуд+» - 47 820,00 грн., ТОВ «Еллара-Капітал» - 22 710,20 грн., загалом на суму 270 530,20 грн. з ПДВ (225 441,74 грн. без ПДВ), здійснення авансових платежів підтверджено банківськими виписками.

В ході проведення перевірки встановлено, що станом на 01.01.2012 року на ТОВ „Харпластмас" по бухгалтерському рахунку 3711 „Розрахунки за виданими авансами (в національній валюті)" рахувалась прострочена дебіторська заборгованість та заборгованість по підприємствам, які знято з обліку на загальну суму 270 530,20 гри., в т.ч. ПДВ - 45 088,37 грн., а саме:

ПП „ТФ „Агроеліта", код 32762799, сума у розмірі 200 000,00 грн., стан платника 14 -визнано банкрутом, дата прийняття рішення про зняття з обліку - 27.04.2012 року; договір№12/8 від 12.08.2008 року про надання ремонтних робіт основних засобів, датавиникнення заборгованості -15.08.2008 року;

ТОВ „Євробуд+", код 32867055, сума у розмірі 47 820,00 грн., стан платника 16 -припинено (ліквідовано, закрито), дата зняття з обліку платника податків - 26.03.2012 року; Договір №84/ВР/08 від 07.07.2008 року про надання ремонтних робіт основних засобів, дата виникнення заборгованості - 03.09.2008 року;

ТОВ "Еллара-Капітал", код 33414515, сума у розмірі 22 710,20 грн., стан платника 8 - до ЄДР внесено запис про відсутність за місцезнаходженням; Договір №16/ВК від 13.08.2008 року про надання ремонтних робіт основних засобів, дата виникнення заборгованості 30.09.2008 року.

Податковим органом з посиланням на ст. 138.2 ПК України зроблено висновок, що перерахування грошових коштів на адресу вищезазначених підприємств у попередніх звітних періодах не призвело до отримання доходу підприємством, а отже, дані витрати не пов'язані з провадженням господарської діяльності позивача та встановлено, що витрати попередніх звітних періодів, пов'язані з перерахування грошових коштів на адресу вищезазначених підприємств відкориговані не були.

Суд з такими висновками відповідача не погоджується, вважає їх помилковими та такими, що документально не підтверджуються та спростовуються матеріалами справи.

Відповідно до ст. 8.7.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994р. №334/94-ВР (чинного у той час), платники податку мають право протягом звітного періоду віднести до валових витрат будь-які витрати, пов'язані з поліпшенням основних фондів, що підлягають амортизації, у тому числі витрати на поліпшення орендованих основних фондів, у сумі, що не перевищує 10 відсотків сукупної балансової вартості всіх груп основних фондів станом на початок такого звітного періоду.

З позовної заяви та пояснень представників позивача в судовому засіданні судом встановлено, що позивач вищезазначені авансові платежі до складу валових витрат не включав, оскільки такі платежі не є проведеним поліпшенням, адже у ТОВ «ХАРПЛАСТМАС» відсутні первинні документи (акти виконаних робіт), що підтверджують виконання робіт за якими проведені авансові платежі.

Факт не включення до валових витрат у 2008 році авансових платежів по фірмам ПП «ТФ» Агроеліта», ТОВ «Євробуд+», ТОВ «Еллара-Капітал» підтверджується декларацією з податку на прибуток ТОВ «ХАРПЛАСТМАС» за період 2008р, в якій в рядку 04.10. декларації з відображення 10% витрат на поліпшення - відсутня сума 225 441,74 грн. (від авансових платежів по вищезазначеним фірмам), більш того рядок 04.10 декларації податку на прибуток підприємства річна за 2008р. - не заповнений.

Дослідивши зміст акту перевірки судом встановлено, що податковим органом не встановлено в якому саме податковому періоді авансові платежі були включені до складу валових витрат позивача.

Протокольною ухвалою суду від 11.12.2013 року було зобов'язано відповідача зазначити податковий період включення позивачем таких платежів до складу валових витрат та подати докази, що підтверджують вказані обставини. Однак відповідачем в поданих до суду письмових поясненнях не зазначено податковий період в якому податковим органом встановлено факт включення таких платежів до складу валових витрат, доказів включення таких витрат до складу валових до суду відповідачем не подано.

При цьому суд зауважує, що сам факт перерахування коштів, наявність такої заборгованості в бухгалтерському обліку позивача, не свідчить про врахування таких платежів в податковому обліку позивача, шляхом включення таких витрат до складу валових.

Отже суд доходить до висновку, що відповідачем не подано до суду будь яких належних та допустимих доказів, які свідчать про віднесення здійснених платежів до складу валових витрат позивача.

Таким чином, враховуючи, що у 2008 році ТОВ «ХАРПЛАСТМАС» авансові платежі по до складу валових витрат не включало, при списанні у 1 кварталі 2012 року суми безнадійної заборгованості по таким платежам, ТОВ «ХАРПЛАСТМАС» зменшення витрат на зазначену суму не здійснюється, оскільки Податковий кодекс України таких приписів не містить.

Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Серед критеріїв оцінювання судом рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, є принцип законності, що закріплений у ч.2 ст.19 Конституції України, відповідно до якого органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України,

З огляду на викладене, вимога позивача про скасування податкових повідомлень-рішень № 0000652210 від 27.08.2013 року, № 0001492203 від 15.11.2013 року обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Щодо скасування податкового повідомлення-рішення №0000632210 від 27.08.2013 року, суд зазначає наступне.

Відповідно до п.п. 60.1.3 п. 60.1 ст. 60 Податкового кодексу України податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними, якщо контролюючий орган зменшує нараховану суму грошового зобов'язання раніше прийнятого податкового повідомлення-рішення або суму податкового боргу, визначену в податковій вимозі.

У випадках, визначених підпунктами 60.1.3 і 60.1.5 пункту 60.1 цієї статті, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними з дня надходження до платника податків податкового повідомлення-рішення або податкової вимоги, які містять зменшену суму грошового зобов'язання або податкового боргу. (п.60.4 ст. 60 ПК України)

Оскільки рішенням Головного управління Міндоходів у Харківській області від 30.10.2013 року №3110/10/20-40-10-04-17 було скасовано податкове повідомлення - рішення Західної ОДПІ м. Харкова № 0000632210 від 27.08.2013 року в частині визначення грошового зобов'язання з податку на додану вартість у загальному розмірі 119187,0 грн. (основний платіж - 79458,00 грн., штрафні (фінансові) санкції - 39729,00 грн.), в іншій частині вказане податкове повідомлення - рішення залишено без змін та було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0001492203 від 15.11.2013 року, отримане позивачем, яким визначено зменшену суму податкового зобов'язання по податку на додану вартість, суд приходить до висновку що податкове повідомлення-рішення № 0000632210 від 27.08.2013 року вважається відкликаним та таким, що втратило чинність на момент розгляду справи, тому позовні вимоги в цій частині не підлягають задоволенню.

Керуючись ст. ст. 2, 8-14, 71, 94, 159, 160-164, 167, 186 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Харпластмас" до Західної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити частково.

Скасувати податкові повідомлення-рішення Західної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області № 0000652210 від 27.08.2013 року, № 0001492203 від 15.11.2013 року.

В іншій частині позову відмовити.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення протягом десяти днів з дня її проголошення, у разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного проваджені або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено 23 грудня 2013 року.

Суддя Волошин Д.А.