Ухвала

від 04.12.2013 по справі 816/3469/13-а

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 грудня 2013 р.Справа № 816/3469/13-а Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Курило Л.В.

Суддів: Русанової В.Б. , Присяжнюк О.В.

за участю секретаря судового засідання - Крайник Т.О.,

представника позивача - Захарченко Г.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 02.08.2013р. по справі № 816/3469/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Регіональна агенція по обслуговуванню рекламоносіїв"

до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області

про визнання дій неправомірними, зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИЛА:

13.06.2013 року позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Регіональна агенція по обслуговуванню рекламоносіїв" - звернулося до суду з позовною заявою до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби про визнання дій щодо складання Акту від 22 січня 2013 року №473/222-09/3741/226 "Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ "Регіональна агенція по обслуговуванню рекламоносіїв" код за ЄДРПОУ 37411226 з питань, викладених у запереченні до Акту від 02 січня 2013 року №04/22-209/37411226 про результати позапланової документальної виїзної перевірки" неправомірними; визнання дій щодо зміни показників податкового кредиту та податкових зобов'язань ТОВ "Регіональна агенція по обслуговуванню рекламоносіїв" в електронній базі даних "Деталізована інформація по платнику податків на додану вартість щодо результатів автоматичного співставлення податкового кредиту та податкових зобов'язань у розрізі контрагентів на рівні ДПА України" на підставі Акту від 22 січня 2013 року №473/222-09/3741/226 за період з 01 липня 2011 року по 30 вересня 2011 року протиправними; зобов'язання відновити в електронній базі даних "Деталізована інформація по платнику податків на додану вартість щодо результатів автоматичного співставлення кредиту та податкових зобов'язань у розрізі контрагентів на рівні ДПА України" показники податкової звітності ТОВ "Регіональна агенція по обслуговуванню рекламоносіїв", що зазначені у податкових деклараціях та додатку №5 за період 01 липня 2011 року по 30 вересня 2011 року та видалити Акт від 22 січня 2013 року №473/222-09/3741/226 за період з 01 липня 2011 року по 30 вересня 2011 року з інформаційної системи ДПС.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 02.08.2013 року адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Регіональна агенція по обслуговуванню рекламоносіїв" задоволено частково.

Визнано дії Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління міндоходів у Полтавській області щодо зміни показників податкового кредиту та податкових зобов'язань ТОВ "Регіональна агенція по обслуговуванню рекламоносіїв" в Інтегрованій автоматизованій інформаційній системі ДПС "Податковий блок" щодо результатів автоматичного співставлення податкового кредиту та податкових зобов'язань у розрізі контрагентів, на підставі Акту від 22 січня 2013 року №473/222-09/3741/226 за період з 01 липня 2011 року по 30 вересня 2011 року, протиправними.

Зобов'язано Кременчуцьку об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління міндоходів у Полтавській області відновити в Інтегрованій автоматизованій інформаційній системі ДПС "Податковий блок" показники податкової звітності ТОВ "Регіональна агенція по обслуговуванню рекламоносіїв", що зазначені у податкових деклараціях та додатку №5 за період 01 липня 2011 року по 30 вересня 2011 року.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

В письмових запереченнях на апеляційну скаргу відповідача, ТОВ "Регіональна агенція по обслуговуванню рекламоносіїв", посилаючись на законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а судове рішення - залишити без змін.

Представник позивача в судовому засіданні суду апеляційної інстанції просив постанову суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу відповідача без задоволення.

Представник відповідача в судове засідання суду апеляційної інстанції не прибув, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся своєчасно та належним чином.

Відповідно до ч.4 ст. 196 КАС України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, вислухавши представника позивача, переглянувши в межах апеляційної скарги постанову суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що 21 січня 2013 року посадовими особами Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ "Регіональна агенція по обслуговуванню рекламоносіїв" з питань, викладених у запереченні до Акту від 02 січня 2013 року №04/22-209/37411226 про результати позапланової виїзної документальної перевірки.

За результатами перевірки складено Акт від 22 січня 2013 року №473/22.2-09/37411226 /том І, а.с. 142-159/, у якому зафіксовано порушення:

- підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139, пункту 138.1 статті 138, пункту 135.1 статті 135 Податкового кодексу України, частини другої статті 216, статей 228, 216 Цивільного кодексу України, що призвело до завищення валових доходів на загальну суму 3 626 235,00 грн., які підлягають коригуванню в частині відсутності об'єкта оподаткування по нікчемним правочинам, у тому числі за І-ІІІ квартали 2011 року - 3626235,00, грн.;

- підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139, пункту 138.1 статті 138, пункту 135.1 статті 135 Податкового кодексу України, частини другої статті 216, статей 228, 216 Цивільного кодексу України, що призвело до завищення валових витрат на загальну суму 3626235,00 грн., які підлягають коригуванню в частині відсутності об'єкта оподаткування по нікчемним правочинам, у тому числі за І-ІІІ квартали 2011 року - 3626235,00, грн.;

- пунктів 1, 2 статті 215, статті 203, статті 216, статті 228 Цивільного кодексу України, пункту 201,14, статті 201, пункту 185.1 статті 185, пункту 188.1 статті 188, пункту 187.1 статті 187, пункту 198.6. статті 198 Податкового кодексу України, встановлено завищення податкових зобов'язань у сумі 724518,67 грн., у тому числі за серпень 2011 року - 724518,67 грн.;

- пунктів 1, 2 статті 215, статті 203, статті 216, статті 228 Цивільного кодексу України, пункту 201,14, статті 201, пункту 185.1 статті 185, пункту 188.1 статті 188, пункту 187.1 статті 187, пункту 198.6. статті 198 Податкового кодексу України, встановлено завищення податкового кредиту у сумі 724 518,67 грн., у тому числі за серпень 2011 року - 724 518,67 грн.

Позивач, не погодившись із зазначеним актом перевірки, подав до нього заперечення від 11 січня 2013 року /том І, а.с. 160-177/.

На підставі зроблених висновків, викладених податковим органом в акті перевірки, податковим органом здійснено коригування та внесено зміни відносно податкової звітності позивача з податку на додану вартість, які знайшли своє відображення в Інтегрованій автоматизованій інформаційній системі ДПС "Податковий блок".

Не погодившись з висновками перевірки щодо завищення підприємством валових доходів та валових витрат, податкових зобов'язань та податкового кредиту з ПДВ , позивач звернувся із зазначеним позовом до суду.

Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив з того, що висновки податкової інспекції про порушення позивачем вимог підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139, пункту 138.1 статті 138, пункту 135.1 статті 135 Податкового кодексу України, частини другої статті 216, статей 228, 216 Цивільного кодексу України, пунктів 1, 2 статті 215, статті 203, статті 216, статті 228 Цивільного кодексу України, пункту 201,14, статті 201, пункту 185.1 статті 185, пункту 188.1 статті 188, пункту 187.1 статті 187, пункту 198.6. статті 198 Податкового кодексу України, що призвело до завищення валових доходів та валових витрат, податкових зобов'язань та податкового кредиту, здійснено без наявності належних на те повноважень та при помилковому розумінні норм діючого на час виникнення спірних правовідносин законодавства України та не врахуванні фактичних обставин справи. За таких обставин, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність у діях позивача ознак порушення вищезазначених норм закону, оскільки висновки про такі порушення спростовані матеріалами справи.

Відмовляючи у частині позовних вимог про визнання неправомірними дій щодо складання Акту від 22 січня 2013 року №473/222-09/3741/226 "Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ "Регіональна агенція по обслуговуванню рекламоносіїв" код за ЄДРПОУ 37411226 з питань, викладених у запереченні до Акту від 02 січня 2013 року №04/22-209/37411226 про результати позапланової документальної виїзної перевірки" та зобов'язання видалити Акт від 22 січня 2013 року №473/222-09/3741/226 з інформаційної системи ДПС, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем обрано неналежний спосіб захисту порушеного права.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з наступних підстав.

Виходячи зі змісту пункту 1.1. статті 1 Податкового кодексу України відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства з 01 січня 2011 року врегульовано Положеннями Податкового кодексу України.

Згідно статті 61 Податкового кодексу України податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Податковий контроль здійснюється органами, зазначеними у статті 41 цього Кодексу, в межах їх повноважень, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до підпункту 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 Податкового кодексу України, контролюючими органами є органи державної податкової служби - щодо податків, які справляються до бюджетів та державних цільових фондів, крім зазначених у підпункті 41.1.2 цього пункту, а також стосовно законодавства, контроль за дотриманням якого покладається на органи державної податкової служби.

Статтею 62 Податкового кодексу України встановлено, що податковий контроль здійснюється шляхом: ведення обліку платників податків; інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності органів державної податкової служби; перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

Відповідно до пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України, органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки, що кореспондує також з приписами підпункту 20.1.3 пункту 20.1 статті 20 Кодексу.

Підпунктом 78.1.5 пункту 78.1. статті 78 Податкового кодексу України встановлено, що документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких обставин: платником податків подано в установленому порядку контролюючому органу заперечення до акта перевірки або скаргу на прийняте за її результатами податкове повідомлення-рішення, в яких вимагається повний або частковий перегляд результатів відповідної перевірки або скасування прийнятого за її результатами податкового повідомлення-рішення у разі, коли платник податків у своїй скарзі (запереченнях) посилається на обставини, що не були досліджені під час перевірки, та об'єктивний їх розгляд неможливий без проведення перевірки. Така перевірка проводиться виключно з питань, що стали предметом оскарження.

Згідно пункту 78.4. статті 78 Податкового кодексу України про проведення документальної позапланової перевірки керівник органу державної податкової служби приймає рішення, яке оформлюється наказом.

Наказом Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби від 18 січня 2013 року №288 "Про проведення позапланової перевірки" у зв'язку з надходженням заперечення від 11 січня 2013 року вх.№1042/1 ТОВ "Регіональна агенція по обслуговуванню рекламоносіїв" (код 3741226) до Акту від 02 січня 2013 року №04/22-209/37411226 та на підставі пункту 78.1.5 пункту 78.1. статті 78, статті 79 Податкового кодексу України 21 січня 2013 року призначено позапланову невиїзну перевірку ТОВ "Регіональна агенція по обслуговуванню рекламоносіїв" (код 3741226) з питань, викладених у запереченні до Акту від 02 січня 2013 року №04/22-209/37411226 /том ІІ, а.с. 22/.

Як правомірно враховано судом першої інстанції, у відповідача була наявна підстава для проведення перевірки, що передбачені підпунктом 78.1.5 пункту 78.1. статті 78 Податкового кодексу України.

Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено під розписку копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки /абзац 2 п.78.4. ст. 78 Податкового кодексу України/.

З матеріалів справи убачається, що уповноваженій особі позивача до початку проведення перевірки вручено під розписку копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки, що підтверджується копією повідомлення від 18 січня 2013 року /том ІІ, а.с. 23/

З огляду на вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що перевірку підприємства позивача проведено з дотриманням вимог податкового законодавства, порушень у діях відповідача щодо порядку та підстав проведення перевірки не встановлено.

Пунктом 86.1 статті 86 Податкового кодексу України встановлено, що результати перевірок (крім камеральних) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами органу державної податкової служби та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.

Щодо позовних вимог про неправомірність дій під час складання Акту від 22 січня 2013 року №473/222-09/3741/226 "Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ "Регіональна агенція по обслуговуванню рекламоносіїв" код за ЄДРПОУ 37411226 з питань, викладених у запереченні до Акту від 02 січня 2013 року №04/22-209/37411226 про результати позапланової документальної виїзної перевірки" та зобов'язання видалити Акт від 22 січня 2013 року №473/222-09/3741/226 з інформаційної системи ДПС, колегія суддів зазначає наступне.

Порядок оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства затверджено наказом Державної податкової адміністрації України від 22 грудня 2010 року №984, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 12 січня 2011 року за № 34/18772.

Відповідно до пункту 3 розділу I Порядку акт - це службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Пунктом 7 розділу IV Порядку передбачено, що за результатами розгляду керівником органу державної податкової служби (його заступником) акта перевірки, заперечень посадових осіб платника податків або його законних представників та інших матеріалів перевірки у терміни та порядку, встановлені Кодексом, приймаються відповідні податкові повідомлення-рішення.

Податкове повідомлення-рішення - письмове повідомлення контролюючого органу (рішення) про обов'язок платника податків сплатити суму грошового зобов'язання, визначену контролюючим органом у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законодавчими актами, контроль за виконанням яких покладено на контролюючі органи, або внести відповідні зміни до податкової звітності (підпункт 14.1.157 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України).

Таким чином, висновки акту самі по собі не породжують настання правових (негативних) наслідків, а є підставою для направлення податкового повідомлення-рішення.

Водночас, Акт перевірки лише фіксує обставини, встановлені під час проведення перевірки, факти виявлених порушень законодавства не є остаточним документом, зобов'язуючим до вчинення будь-яких дій.

Суд першої інстанції дійшов до вірного висновку, що позивачем обрано неналежний спосіб захисту порушеного права, що є підставою для відмови у частині позовних вимог про визнання неправомірними дій щодо складання Акту від 22 січня 2013 року №473/222-09/3741/226 "Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ "Регіональна агенція по обслуговуванню рекламоносіїв" код за ЄДРПОУ 37411226 з питань, викладених у запереченні до Акту від 02 січня 2013 року №04/22-209/37411226 про результати позапланової документальної виїзної перевірки" та зобов'язання видалити Акт від 22 січня 2013 року №473/222-09/3741/226 з інформаційної системи ДПС.

Щодо позовної вимоги про визнання дій стосовно зміни показників податкового кредиту та податкових зобов'язань ТОВ "Регіональна агенція по обслуговуванню рекламоносіїв" в електронній базі даних "Деталізована інформація по платнику податків на додану вартість щодо результатів автоматичного співставлення податкового кредиту та податкових зобов'язань у розрізі контрагентів на рівні ДПА України" на підставі Акту від 22 січня 2013 року №473/222-09/3741/226 за період з 01 липня 2011 року по 30 вересня 2011 року протиправними, колегія суддів зазначає наступне.

З матеріалів справи убачається, що під час проведення перевірки контролюючим органом встановлено завищення валових доходів на загальну суму 3 626 235,00 грн., завищення валових витрат на загальну суму 3626235,00 грн., завищення податкових зобов'язань у сумі 724518,67 грн., завищення податкового кредиту у сумі 724 518,67 грн., у тому числі за серпень 2011 року - 724 518,67 грн.

Підпунктом б) пункту 2.1 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 22 грудня 2010 року №984 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12 січня 2011 року за №34/18772 (далі по тексту - Порядок №984), передбачено, що орган державної податкової служби визначає суму нарахування (зменшення) грошового зобов'язання, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування, та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість та складає податкове повідомлення-рішення у випадку якщо дані перевірки результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Виходячи зі змісту абзацу 4 пункту 86.7 статті 86 Податкового кодексу України за наслідками такої перевірки керівником органу державної податкової служби (або його заступником) приймається рішення про визначення грошових зобов'язань з урахуванням результатів розгляду заперечень платника податків (у разі їх наявності).

Податкове повідомлення-рішення приймається керівником податкового органу (його заступником) протягом десяти робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків акта перевірки у порядку, передбаченому статтею 58 цього Кодексу, для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень, а за наявності заперечень посадових осіб платника податків до акта перевірки приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки - протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень і надання (надсилання) письмової відповіді платнику податків (п.86.8. Кодексу).

Також, положеннями пункту 7. Порядку №984 передбачено, що за результатами розгляду керівником органу державної податкової служби (його заступником) акта перевірки, заперечень посадових осіб платника податків або його законних представників та інших матеріалів перевірки, у терміни та порядку, встановлені Кодексом, приймаються відповідні податкові повідомлення-рішення.

За змістом пункту 86.9 статті 86 Податкового кодексу України та пункту 7 Порядку №984 єдиним випадком відсутності у податкового органу обов`язку в десятиденний термін з дня, наступного за днем вручення платнику податків акта перевірки прийняти за результатами перевірки податкове повідомлення-рішення є призначення такої перевірки відповідно до кримінально-процесуального закону або закону про оперативно-розшукову діяльність, однак навіть такі обставини призначення перевірки є підставою не для неприйняття податкового повідомлення-рішення, а для відкладення терміну його прийняття до дня набрання законної сили відповідним рішенням суду.

Як зазначено законодавцем в положеннях пункту 14.1.157. пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України під податковим повідомленням-рішенням слід розуміти - письмове повідомлення контролюючого органу (рішення) про обов'язок платника податків сплатити суму грошового зобов'язання, визначену контролюючим органом у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законодавчими актами, контроль за виконанням яких покладено на контролюючі органи, або внести відповідні зміни до податкової звітності.

Положеннями статті 58 Податкового кодексу України та наказом ДПА України від 22 грудня 2010 року №985 "Про затвердження Порядку направлення органами державної податкової служби податкових повідомлень-рішень платникам податків", зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 30 грудня 2010 року №1440/18735 (далі по тексту - Порядок №985) встановлено єдиний порядок складання та надіслання (вручення) платникам податків під час податкового контролю податкових повідомлень-рішень, в т.ч. за результатами всіх видів перевірок щодо дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за яким покладено на органи державної податкової служби, а також у випадках, коли визначити податкове зобов'язання платника відповідно до законодавства повинен здійснити орган державної податкової служби.

Згідно пункту 58.1. статті 58 Податкового кодексу України у разі коли сума грошового зобов'язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян), або у разі коли за результатами перевірки контролюючий орган встановлює факт невідповідності суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, або зменшує розмір задекларованого від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість, розрахованого платником податків відповідно до розділу V цього Кодексу, такий контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення.

Відповідно до пункту 1.2 Порядку №985 органи державної податкової служби складають та направляють (вручають) платникам податків податкові повідомлення-рішення про нарахування (зменшення) грошового зобов'язання, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування, та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість.

З матеріалів справи убачається, що за наслідками перевірки у спірних правовідносин відповідачем на підставі висновків Акту перевірки від 22 січня 2013 року №473/22.2-09/37411226 /том І, а.с. 142-159/, якими встановлено порушення позивачем підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139, пункту 138.1 статті 138, пункту 135.1 статті 135 Податкового кодексу України, частини другої статті 216, статей 228, 216 Цивільного кодексу України, пунктів 1, 2 статті 215, статті 203, статті 216, статті 228 Цивільного кодексу України, пункту 201,14, статті 201, пункту 185.1 статті 185, пункту 188.1 статті 188, пункту 187.1 статті 187, пункту 198.6. статті 198 Податкового кодексу України, що призвело до завищення валових доходів та валових витрат, податкових зобов'язань та податкового кредиту, податкове повідомлення всупереч вищенаведеним нормам права прийнято не було.

Разом з тим, як свідчать матеріали справи, податковим органом здійснено коригування та внесено зміни відносно податкової звітності позивача з податку на додану вартість, які знайшли своє відображення в Інтегрованій автоматизованій інформаційній системі ДПС "Податковий блок".

Як правомірно враховано судом першої інстанції, що дані з системи використовуються в подальшому податковими органами при обчисленні податкових зобов'язань як самого позивача так і інших платників ПДВ, які мали з ним правовідносини, а також при здійсненні перевірок інших платників податків, здійснене Кременчуцькою об'єднаною державною податковою інспекцією Полтавської області Державної податкової служби коригування в даній Системі призвело до настання для позивача негативних наслідків.

Щодо правомірності висновків Акту перевірки від 22 січня 2013 року №473/222-09/3741/226, колегія суддів зазначає наступне.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що наявними в матеріалах справи копіями первинних документів податкового та бухгалтерського обліку ТОВ "Регіональна агенція по обслуговуванню рекламоносіїв" підтверджено здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ "Перша технологічна компанія - СТГ".

За приписами частини другої статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Відповідно до вимог статті 1 Закону України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів №2, 4, 7 та 11 до Конвенції" від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР, статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23 лютого 2006 року №3477-IV Україна повністю визнає на своїй території дію статті 46 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року щодо визнання обов'язковою і без укладення спеціальної угоди юрисдикцію Європейського суду з прав людини в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції; суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Так, Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні у справі "Булвес" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Суд першої інстанції дійшов до вірного висновку, що добросовісний платник податків, який в силу покладеного на нього законами обов'язку щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів) вступає у зв'язку з цим у відповідні правовідносини з державою, не може нести відповідальність за невиконання чи неналежне виконання такого обов'язку іншими платниками податків, якщо інше прямо не встановлено законом. У разі якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, адже загальним принципом юридичної відповідальності є вина особи в порушенні законодавчо встановленого імперативного правила поведінки. Закон не передбачає відповідальності за винні дії іншої особи.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що висновки податкової інспекції про порушення позивачем вимог підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139, пункту 138.1 статті 138, пункту 135.1 статті 135 Податкового кодексу України, частини другої статті 216, статей 228, 216 Цивільного кодексу України, пунктів 1, 2 статті 215, статті 203, статті 216, статті 228 Цивільного кодексу України, пункту 201,14, статті 201, пункту 185.1 статті 185, пункту 188.1 статті 188, пункту 187.1 статті 187, пункту 198.6. статті 198 Податкового кодексу України, що призвело до завищення валових доходів та валових витрат, податкових зобов'язань та податкового кредиту, здійснено без наявності належних на те повноважень та при помилковому розумінні норм діючого на час виникнення спірних правовідносин законодавства України та не врахуванні фактичних обставин справи.

Відповідно до ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Колегія суддів вважає, що постанова Полтавського окружного адміністративного суду від 02.08.2013 року відповідає вимогам ст. 159 КАС України, а тому відсутні підстави для її скасування та задоволення апеляційних вимог апелянта - відповідача у справі.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 02.08.2013р. по справі № 816/3469/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Курило Л.В. Судді (підпис) (підпис) Русанова В.Б. Присяжнюк О.В. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Курило Л.В.

Повний текст ухвали виготовлений 09.12.2013 р.