Постанова

від 08.10.2019 по справі 816/3469/13-а

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

08 жовтня 2019 року

Київ

справа №816/3469/13-а

касаційне провадження №К/9901/9486/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду :

судді-доповідача - Бившевої Л.І.,

суддів: Шипуліної Т.М., Хохуляка В.В.,

розглянув в порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін касаційну скаргу Кременчуцької об`єднаної державної податкової інспекції ГУ Міндоходів у Полтавській області (далі - Інспекція) на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 02.08.2013 (суддя - Петрова Л.М.) та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 04.12.2013 (головуючий суддя - Курило Л.В., судді - Русанова В.Б., Присяжнюк О.В.) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Регіональна агенція по обслуговуванню рекламоносіїв (далі - Товариство) до Кременчуцької об`єднаної державної податкової інспекції ГУ Міндоходів у Полтавській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії,

УСТАНОВИВ:

У червні 2013 року Товариство звернулось до суду із позовом до Інспекції, у якому просило: визнати неправомірними дії щодо складання акта Інспекції від 22.01.2013 № 473/222-09/3741/226 Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки Товариства з питань, викладених у запереченні до акту від 02.01.2013 №04/22-209/37411226 про результати позапланової документальної виїзної перевірки (далі - акт від 22.01.2013); визнати протиправними дії щодо зміни показників податкового кредиту та податкових зобов`язань Товариства в Інтегрованій автоматизованій інформаційній системі Податковий блок (далі - Інтегрована система) на підставі акта від 22.01.2013 за період з 01.07.2011 по 30.09.2011; зобов`язати відновити в Інтегрованій системі даних показники податкової звітності Товариства, що зазначені у податкових деклараціях та додатку № 5 за вказаний період, та видалити акт від 22.01.2013 з Інтегрованої системи.

На обґрунтування позову Товариство послалося на те, що Інспекція під час проведення документальної позапланової виїзної перевірки порушила вимоги Податкового кодексу України, у зв`язку з чим податковий орган дійшов необґрунтованих висновків, які покладені в основу акта перевірки та за результатами яких були внесені зміни до показників Інтегрованої системи без прийняття податкового повідомлення-рішення.

Полтавський окружний адміністративний суд постановою від 02.08.2013, яку залишив без змін Харківський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 04.12.2013, позов задовольнив частково: визнав протиправними дії Інспекції щодо зміни показників податкового кредиту та податкових зобов`язань Товариства в Інтегрованій системі та зобов`язав Інспекцію відновити в цій системі показники податкової звітності Товариства, що зазначені у податкових деклараціях та додатку № 5 за період з 01.07.2011 по 30.09.2011; у задоволенні решти позовних вимог відмовив.

Рішення судів першої та апеляційної інстанцій про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог мотивовані тим, що за наслідками перевірки Інспекцією на підставі висновків акта від 22.01.2013 податкове повідомлення-рішення прийнято не було, проте Інспекція внесла зміни стосовно податкової звітності Товариства з податку на додану вартість, які знайшли своє відображення в Інтегрованій системі. Враховуючи те, що дані з цієї системи використовуються в подальшому податковими органами при обчисленні податкових зобов`язань як самого Товариства, так і інших платників податку на додану вартість, які мали з ним правовідносини, а також при здійсненні перевірок інших платників податків, з огляду на що здійснене Інспекцією коригування у вищевказаній системі призвело до настання для Товариства негативних наслідків.

Інспекція подала до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу на зазначені судові рішення, у якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуально права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій в частині задоволених позовних вимог і ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

В обґрунтування вимог касаційної скарги Інспекція посилається на те, що суди попередніх інстанцій не надати належної правової оцінки тому, що: акт перевірки та його висновки не створюють будь-яких правових наслідків у вигляді виникнення, зміни чи припинення прав платника податків, а тому не можуть спричиняти порушення прав такого платника; в силу положень статті 74 Податкового кодексу України податкова інформація, зібрана відповідно до цього кодексу, може зберігатися та опрацьовуватися в інформаційний базах органів державної податкової служби або безпосередньо посадовими (службовими) особами податкових органів.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 31.01.2014 відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою Інспекції та витребував матеріали справи із суду першої інстанції.

У запереченні на касаційну скаргу Товариство просить суд відмовити у її задоволенні, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій залишити без змін.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 13.10.2014 касаційну скаргу Інспекції відхилив, а постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 02.08.2013 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 04.12.2013 залишив без змін.

Верховний Суд України постановою від 03.11.2015 ухвалу Вищого адміністративного суду України від 13.10.2014 скасував, а справу направив на новий розгляд.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 16.12.2015 відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою Інспекції.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 07.10.2019 прийняв касаційну скаргу Інспекції до провадження та призначив справу до касаційного розгляду у спрощеному провадженні без повідомлення сторін на 08.10.2019.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив наведені у касаційній скарзі доводи Інспекції, обґрунтування заперечення Товариства щодо змісту і вимог касаційної скарги та дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

У справі, що розглядається, суди встановили, 21.01.2013 Інспекція провела документальну позапланову невиїзну перевірку Товариства з питань дотримання податкового законодавства при визначенні податку на додану вартість за період з 01.07.2011 по 30.09.2011, за результатами якої складено акт від 22.01.2013.

У ході перевірки встановлено порушення Товариством вимог податкового законодавства, що призвело до завищення валових доходів на загальну суму 3626235,00 грн., які підлягають коригуванню в частині відсутності об`єкта оподаткування по нікчемних правочинах, та до завищення валових витрат на загальну суму 3626235,00 грн., які підлягають коригуванню в частині відсутності об`єкта оподаткування по нікчемних правочинах, завищення податкових зобов`язань з податку на додану вартість на суму 724518,67 грн. та завищення податкового кредиту на суму 724518,67 грн.

На підставі висноків зазначеного акта Інспекція внесла зміни показників податкового кредиту та податкових зобов`язань Товариства до Інтегрованої системи.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, щодо компетенції контролюючих органів, повноважень і обов`язків їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальності за порушення податкового законодавства, урегульовані Податковим кодексом України.

За визначенням, наведеним у пункті 61.1 статті 61 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), податковий контроль - це система заходів, що вживаються контролюючими органами з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Способом здійснення такого контролю є, зокрема, інформаційно-аналітичне забезпечення діяльності контролюючих органів (підпункт 62.1.2 пункту 62.1 статті 62 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин)).

Відповідно до статті 71 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) інформаційно-аналітичне забезпечення діяльності контролюючих органів - це комплекс заходів щодо збору, опрацювання та використання інформації, необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій.

Згідно з приписами підпункту 72.1.1 пункту 72.1 статті 72 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) для інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності контролюючого органу використовується інформація, що надійшла, зокрема: від платників податків та податкових агентів, що міститься в податкових деклараціях, розрахунках, інших звітних документах; що міститься у наданих великими платниками податків в електронній формі копіях документів з обліку доходів, витрат та інших показників, пов`язаних із визначенням об`єктів оподаткування (податкових зобов`язань), первинних документах, які ведуться в електронній формі, регістрах бухгалтерського обліку, фінансовій звітності, інших документах, пов`язаних з обчисленням та сплатою податків і зборів; про фінансово-господарські операції платників податків.

Пунктом 75.1 статті 75 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Відповідно до пункту 86.1 статті 86 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) результати перевірок оформляються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності), у разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.

Акт (довідка), складений за результатами перевірки та підписаний посадовими особами, які проводили перевірку у строки, визначені цим Кодексом, надається платнику податків або його законному представнику, який зобов`язаний його підписати.

У разі незгоди платника податків з висновками акта такий платник зобов`язаний підписати такий акт перевірки із зауваженнями, які він має право надати разом з підписаним примірником акта або окремо у строки, передбачені цим Кодексом.

Відповідно до статті 74 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) податкова інформація, зібрана відповідно до цього Кодексу, може зберігатися та опрацьовуватися в інформаційних базах контролюючих органів або безпосередньо посадовими (службовими) особами контролюючих органів. Перелік інформаційних баз, а також форми і методи опрацювання інформації визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику (пункт 74.1); зібрана податкова інформація та результати її опрацювання використовуються для виконання покладених на контролюючі органи функцій та завдань (пункт 74.2).

З аналізу наведених вище правових норм слідує, що для інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності контролюючого органу використовується інформація, що надійшла за результатами податкового контролю, і така інформація не може бути виключена з баз даних, якщо дії зі здійснення такого контролю не визнані протиправними в установленому порядку.

Тобто, висновки, викладені в акті перевірки, є відображенням дій працівників податкових органів і самі по собі не породжують правових наслідків для платника податків та, відповідно, такий акт не порушує прав останнього. Включення суб`єктом владних повноважень до бази даних інформації про таку перевірку не створює жодних перешкод для діяльності платника податку.

За таких обставин дії контролюючого органу щодо внесення до електронної бази даних інформації, отриманої внаслідок проведення податкової перевірки, у тому числі й складеного за її результатами акта, є лише службовою діяльністю працівників податкового органу на виконання своїх професійних обов`язків по збиранню доказової інформації щодо наявності чи відсутності документального підтвердження відповідних операцій, якщо дії зі здійснення такого контролю не визнані протиправними в установленому порядку. Зазначені дії самі по собі не створюють для платника податків жодних правових наслідків у вигляді зміни або припинення його прав та не породжують для нього обов`язкових юридичних наслідків.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема щодо компетенції контролюючих органів, повноважень і обов`язків їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, урегульовані Податковим кодексом України. Способом здійснення такого контролю є, зокрема, інформаційно-аналітичне забезпечення діяльності контролюючих органів. Інформація, зібрана відповідно до цього Кодексу, може зберігатися та опрацьовуватися в інформаційних базах контролюючих органів або безпосередньо посадовими (службовими) особами контролюючих органів. Висновки, викладені в акті перевірки, є відображенням дій податкових інспекторів та не породжують правових наслідків для платника податків і, відповідно, такий акт не порушує прав останнього. Дії контролюючого органу щодо внесення до Інтегрованої системи змін показників податкової звітності суб`єктів господарювання в частині податкового кредиту та податкових зобов`язань на підставі акта перевірки без прийняття податкових повідомлень-рішень не породжують правових наслідків для платників податків та не порушують їхні права, оскільки розміщена в цій системі інформація є службовою та використовується податковими органами для обробки зібраної інформації в автоматичному режимі (використовуються для виконання покладених на контролюючі органи функцій та завдань) з метою здійснення податкового контролю.

За таких обставин, висновки судів першої та апеляційної інстанції про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог не ґрунтуються на правильному застосуванні норм матеріального права, що призвело до ухвалення рішень, які не відповідають закону.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній з 15.12.2017) суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.

Відповідно до частин першої, третьої статті 351 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній з 15.12.2017) підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

З огляду на викладене, касаційна скарга Інспекції підлягає задоволенню, а постанова Полтавського окружного адміністративного суду від 02.08.2013 та ухвала Харківського апеляційного адміністративного суду від 04.12.2013 підлягають скасуванню в частині задоволених позовних вимог із ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову в цій частині.

Керуючись п.3 ч.1 ст. 349, ст. 351, ч.ч. 1, 5 ст. 355, ст.ст. 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Кременчуцької об`єднаної державної податкової інспекції ГУ Міндоходів у Полтавській області задовольнити.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 02.08.2013 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 04.12.2013 скасувати в частині задоволених позовних вимог та ухвалити в цій частині нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

В решті постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 02.08.2013 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 04.12.2013 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

Л.І. Бившева

Т.М. Шипуліна

В.В. Хохуляк ,

Судді Верховного Суду