Рішення

від 26.11.2013 по справі 910/13336/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/13336/13 26.11.13

За позовом прокурора міста Севастополя в інтересах держави в особі

1. Севастопольської міської ради

2. державного підприємства «Севастопольське досвідне лісомисливське господарство»

до 1 . Севастопольської міської державної адміністрації

2 . обслуговуючого кооперативу «Дачно-будівельний кооператив «Янтарь»

треті особи на стороні відповідача-2, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, Захарова Тетяна Олександрівна, Кузьмічова Євгенія Іллівна, Бринза Георгій Степанович, Кочедикова Валентина Іванівна, Логвінов Антон Олександрович, Фрідман Ніна Павлівна, Лобутев Артем Сергійович, Проценко Галина Іванівна, Вагіна Ганна Володимирівна, Кочедиков Денис Володимирович, Францевіна Ірина Едуардівна, Білаш Віктор Андрійович, Ліпатов Анатолій Володимирович, Корнієвський Олександр Миколайович, Кузнєцова Людмила Олексіївна, Кліч Зінаїда Олександрівна, Кравчук Олена Василівна, Годлевський Юрій Михайлович, Літвіненко Тетяна Іванівна, Стародубова Юлія Анатоліївна, Меркулова Людмила Іванівна, Бучна Вікторія Вікторівна, Василюк Микола Олексійович, Шабанова Ольга Юріївна, Сергієнко Володимир Іванович, Бокша Володимир В'ячеславович, Прокіпець Ірина Миколаївна, Бондаренко Ірина Михайлівна, Гардін Максим Олегович, Шабанова Тетяна Володимирівна, Гаврилюк Ігор Миколайович, Савлук Павло Петрович, Шлюсберг Яків Юдіфович

про визнання недійсними розпоряджень Севастопольської міської державної адміністрації № 130-р від 25.01.2010 р. та № 1140-р від 06.04.2010 р.

Суддя Удалова О.Г.

Представники учасників процесу:

від прокуратури м. Севастополя не з'явились

від прокуратури м. Київ Лядецька Л.В. (за посв. № 016098)

від позивача-1 не з'явились

від позивача-2 не з'явились

від відповідача-1 не з'явились

від відповідача-2 Молчанов А.О. (за довіреністю)

від третіх осіб не з'явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Прокурор міста Севастополя в інтересах держави в особі Севастопольської міської ради та державного підприємства «Севастопольське досвідне лісомисливське господарство» звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Севастопольської міської державної адміністрації, обслуговуючого кооперативу «Дачно-будівельний кооператив «Янтарь» про визнання недійсними розпоряджень Севастопольської міської державної адміністрації №130-р від 25.01.2010 р. та № 1140-р від 06.04.2010 р.

Позовні вимоги мотивовані тим, що Севастопольська міська державна адміністрація з перевищенням власних повноважень прийняла спірні розпорядження щодо відчуження у власність громадян - членів обслуговуючого кооперативу «Дачно-будівельний кооператив «Янтарь» земельної ділянки площею 2,38 га, яка розташована за адресою: Севастопольська зона Південного берегу Криму (далі - ПБК) № 5-Б/1-33

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.07.2013 р. порушено провадження у справі № 910/13336/13. Розгляд справи призначено на 30.07.2013 р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.07.2013 р. розгляд справи було відкладено до 13.08.2013 р.

08.08.2013 р. від відповідача-2 надійшло клопотання про зупинення провадження у справі у зв'язку з поданням адміністративного позову.

13.08.2013 р. від відповідача-2 надійшов відзив на позов, в якому він позовні вимоги відхилив, зазначивши що відповідач-1 мав повноваження на розпорядження земельною ділянкою, які, всупереч твердженню прокурора, не перебували у користуванні позивача-2.

Розпорядженням Голови господарського суду міста Києва від 13.08.2013 р. справу № 910/13336/13 передано судді Спичаку О.М. для подальшого розгляду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.08.2013 р. суддя Спичак О.М. прийняв до свого провадження справу № 910/13336/13. Розгляд справи призначив на 24.09.2013 р.

Розпорядженням в.о. голови Господарського суду міста Києва від 03.09.2013 р. справу № 910/13336/13 передано судді Станіку С.Р. для подальшого розгляду.

23.09.2013 р. розпорядженням керівника апарату Господарського суду м. Києва було призначено повторний автоматичний розподіл справи № 910/13336/13 у зв'язку з обранням судді Станіка С.Р. на посаду судді Київського апеляційного господарського суду.

У результаті повторного автоматичного розподілу, справа № 910/13336/13 передана судді Удаловій О.Г.

У судовому засіданні 24.09.2013 р. представники прокуратури та позивача-1 надали пояснення по суті спору, в яких зазначили, що спірні розпорядження прийняті за відсутності повноважень.

Представник відповідача-2 заперечив проти задоволення позову. Представники позивача-2 та відповідача-1 у судове засідання не з'явились.

Суд відмовив у задоволенні клопотання відповідача-2 про зупинення провадження у справі.

Розгляд клопотання відповідача-2 про залучення до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача-2 громадян - членів обслуговуючого кооперативу «Дачно-будівельний кооператив «Янтарь» судом відкладено.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.09.2013 р. розгляд справи відкладено на 05.11.2013 р.

У судовому засіданні представники прокуратури, позивача-1 та відповідача-2 надали суду клопотання про продовження строку розгляду справи.

Клопотання про продовження строків вирішення спору судом задоволено.

Представник відповідача-2 підтримав заявлене клопотання про залучення до участі у справу третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача-2.

Представники прокуратури та позивача-1 заявлені позовні вимоги підтримали у повному обсязі.

Представник відповідача-2 проти заявлених позовних вимог заперечив.

У зв'язку з неявкою представників позивача-2, відповідача-1, необхідністю залучення до участі у справі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача-2 (громадян - членів обслуговуючого кооперативу «Дачно-будівельний кооператив «Янтарь»), необхідністю витребування документів по справі, розгляд справи було відкладено на 26.11.2013 р.

26.11.2013 р. через канцелярію суду від відповідача-2 надійшла заява про застосування строку позовної давності та заперечення на позовну заяву.

Через канцелярію суду від третіх осіб на стороні відповідача, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, надійшли заперечення на позов, а саме: 22.11.2013 р. від Шабанової О.Ю., 26.11.2013 р. від Сергієнко В.І., Гардіна М.О. та Бринзи Г.С., в яких вони позовні вимоги відхилили, зазначивши, що на момент винесення спірних рішень земельні ділянки не були розмежовані та належали до державної власності, внаслідок чого відповідач-1 мав право на розпорядження ними. Також треті особи зазначили, що посилання прокурора на Закон України «Про регулювання містобудівної діяльності», який набрав чинності після винесення спірних розпоряджень, суперечить чинному законодавству.

У судовому засіданні представник прокуратури м. Києва підтримав позовні вимоги.

Представник відповідача-2 заперечив проти позову.

Інші учасники процесу в судове засідання не з'явилися, про час та місце проведення судового засідання повідомлені належним чином.

За таких обставин, суд вважає за можливе на підставі ст. 75 ГПК України розглянути справу за наявними матеріалами.

Розглянувши надані документи та матеріали, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд встановив:

25.01.2010 р. Севастопольською міською державною адміністрацією прийнято розпорядження № 130-р «Про надання дозволу обслуговуючому кооперативу «Дачно-будівельний кооператив «Янтар» на розроблення проекту землеустрою і технічної документації для індивідуального дачного будівництва у районі траси «Севастополь-Ялта», п. 1 якого було вирішено надати членам обслуговуючому кооперативу «Дачно-будівельний кооператив «Янтар» згоду на розроблення єдиного комплексного проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок площею 2,82 га для індивідуального дачного будівництва членам кооперативу, що розташовані у районі траси «Севастополь-Ялта» за межами населених пунктів, встановлених відповідно до статей 173, 174 Земельного кодексу України (п. 1.1), а також на розроблення технічної документації землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок членів кооперативу в натурі (на місцевості) для складання земельно-правових документів (п. 1.2).

06.04.2010 р. Севастопольською міською державною адміністрацією прийнято розпорядження № 1140-р «Про передачу у власність громадянам - членам обслуговуючого кооперативу «Дачно-будівельний кооператив «Янтар» земельних ділянок для індивідуального дачного будівництва, розташованих за адресою: Севастопольська зона ПБК (рос. мовою Севастопольская зона ЮБК), № 5-Б/1-33», п. 1 якого затверджено обслуговуючому кооперативу «Дачно-будівельний кооператив «Янтар» проект землеустрою земельних ділянок площею 2,38 га для індивідуального дачного будівництва, розташованих за адресою: Севастопольська зона ПБК, № 5-Б/1-33.

Пунктом 2 розпорядження № 1140-р передано у власність громадянам - членам обслуговуючого кооперативу «Дачно-будівельний кооператив «Янтар» земельні ділянки загальною площею 2,38 га для індивідуального дачного будівництва, розташованих за адресою: Севастопольська зона ПБК, № 5-Б/1-33, з віднесенням цих земель до категорії земель рекреаційного призначення.

У Додатку до розпорядження № 1140-р від 06.04.2010 р. зазначений список громадян - членів обслуговуючого кооперативу «Дачно-будівельний кооператив «Янтарь», який нараховує 33 члена.

Відповідно до листа вих. № 490 від 15.03.2010 р. державного підприємства «Севастопольське досвідне лісомисливське господарство» земельна ділянка, яка надана обслуговуючому кооперативу «Дачно-будівельний кооператив «Янтарь», не входить до земель лісового фонду (лісогосподарського призначення).

Проте, відповідно до планово-картографічних матеріалів лісовпорядкування - Орлинівське лісництво, квартал 21, відділи 18, 19, 20, копії яких наявні в матеріалах справи, спірна ділянка, яка була надана відповідачу-2, знаходиться у користуванні державного підприємства «Севастопольське досвідне лісомисливське господарство».

З матеріалів справи вбачається, що земельна ділянка, розташована за адресою: Севастопольська зона Південного берегу Криму, 5-Б/1-33, віднесена до земель міста Севастополь, що підтверджується рішенням виконавчого комітету Севастопольської міської ради депутатів трудящих УРСР № 3/93 від 08.02.1977 р. «Про межі районів міста Севастополь».

Крім того, віднесення спірної земельної ділянки до земель міста Севастополь підтверджують наступні документи:

- архівна копія витягу з протоколу № 3 засідання Президії Верховної Ради РРФСР від 07.03.1939 р. "Указ о расширении городской черты города Севастополя Крымской АССР", згідно з яким затверджено постанову Президіуму Верховної ради Кримської АСРР від 25.02.1939 р. про включення до міської межі міста Севастополя території Інкерманської, Бартенівської та Ново-Земельської сільської ради, радгоспів Перовського та № 10, селища Мекензієвих гір та про ліквідацію Інкерманської, Бартенівської та Ново-Земельської сільської ради;

- архівна копія рішення виконавчого комітету Севастопольської міської Ради депутатів трудящих від 08.01.1963 р. № 14 "О некоторых изменениях в составе районов в гор. Севастополе", згідно з яким включено до складу Балаклавського району територію з житловими масивами колишніх селищ Інкерман, Зелена гірка, Жовтневий, ГРЕС, Георгіївської та Первомайської балок, залізничні станції Інкерман-1 та Інкерман-2, нафтобазу, селище 3-го гідровузла. У зв'язку з включенням даної території до складу Балаклавського району встановити наступну межу між Нахімовським та Балаклавським районами міста Севастополя: від перетину Сімферопольського шосе з дорогою в Радянську балку на північний-захід до Північної бухти, включаючи Георгіївську балку, ГРЕС та, оминаючи бухту до пасажирського причалу, далі по Сімферопольському шосе на північ. В іншому межа - без змін;

- архівний витяг з Указу Президії Верховної Ради Української РСР від 04.01.1965 р. № 16 "О внесении изменений в административное районирование Украинской РСР по Крымской области", відповідно до якого Орлинівську сільраду Бахчисарайського району передано в підлеглість Балаклавській районній Раді міста Севастополя;

- архівний витяг з рішення виконавчого комітету Кримської обласної Ради депутатів трудящих від 08.01.1965 р. № 16, згідно з яким Кримська обласна Рада депутатів трудящих вирішила довести до відома Бахчисарайського райвиконкому, що населені пункти Вишневе, Орловка, Осіпенко, Полюшко Теністовської сільради і Поворотне Верхньосадівської сільради Указом Президіуму Верховної Ради Української РСР від 04.01.1965 р. передані у підлеглість Нахімовській районній Раді міста Севастополя. Зобов`язано райвиконкоми змінити адміністративні межі у відповідності з зазначеним рішенням, провести прийом і передачу вказаних населених пунктів та внести відповідні зміни в адміністративно-територіальні дані та земельно-облікові документи;

- архівна копія рішення виконавчого комітету Севастопольської міської Ради депутатів трудящих від 11.05.1965 р. № 247, згідно з яким виконавчий комітет Севастопольської міської Ради депутатів трудящих вирішив довести до відома Нахімовського і Балаклавського райвиконкомів, відділів та управлінь міськвиконкомів, що Указом Президіуму Верховної Ради УРСР від 26 квітня 1965 року з Бахчисарайського району Кримської області передані Верхньосадівська сільрада у підлеглість Нахімовській районній Раді та село Фронтове Красномакської сільради в підлеглість Балаклавській районній Раді м. Севастополя. Зобов`язано Нахімовський і Балаклавський райвиконкоми (т.т. Сінгаєвського, Селіванову) прийняти населені пункти вказаних сільрад. Начальника відділу у справах будівництва та архітектури т. Баглей змінити адміністративні межі м. Севастополя у відповідності з цим рішенням;

- архівна копія Указу Президії Верховної Ради Української РСР від 13.11.1975 р. "Об образовании новых районов в некоторых городах Украинской ССР", згідно якого, створено Гагарінський район в місті Севастополі за рахунок території Ленінського району. Включено селища міського типу …Камишеву Бухту - в межі міста Севастополя. …Камишево-Бухтинську Раду Ленінської райради м. Севастополя виключено;

- архівна довідка про адміністративно-територіальний устрій м. Севастополя і району з 1921 року.

Згідно з листом управління містобудування та архітектури Севастопольської міської державної адміністрації від 12.11.2010 р. № 5-2/5753 відповідно до Генплану міста Севастополя існує єдина межа міста Севастополь, яка роз'єднує місто Севастополь від території АР Крим. В цих межах площа міста Севастополь складає 86,4 тис. га. Сухопутна межа пролягає від мису Лукулл до мису Сарич, включаючи землі Андріївської сільради, Качинської селищної ради, Верхньосадівської сільради, Терновської сільради з 29-ма сільськими населеними пунктами, селище міського типу Кача, м. Інкерман. На графічному матеріалі Генплану формулювання межі зафіксована наступним чином: "Межа міста Севастополя - адміністративно - територіальної одиниці України".

Прокурор, звертаючись до суду з даним позовом, просить скасувати розпорядження № 130-р та № 1140-р, посилаючись на порушення вимог законодавства, оскільки земельна ділянка щодо якої вирішувалось питання спірними розпорядженнями перебуває в межах міста Севастополя, а не за межами населених пунктів та перебуває у постійному користуванні державного підприємства «Севастопольське досвідне лісомисливське господарство», а тому відповідач-1 не мав повноважень на розпорядження нею. Крім того, оскільки звернення про набуття у власність було подано юридичною особою в інтересах фізичних осіб, відповідач-1 прийняв рішення про передачу у власність земельної ділянки з порушенням вимог Земельного кодексу України.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог з огляду на наступне.

Статтею 12 Конституції України визначено, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Згідно з положеннями ст. 19 Конституції України органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Відповідно до п. 12 Перехідних положень Земельного кодексу України до розмежування земель державної та комунальної власності, повноваження щодо розпорядження землями (крім земель, переданих у приватну власність, та земель, зазначених в абзаці другому цього пункту) в межах населених пунктів, здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради з урахуванням вимог абзацу третього цього пункту, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.

Статтею 9 Земельного кодексу України передбачено, що до повноважень Київської і Севастопольської міських рад у галузі земельних відносин на їх території належить, зокрема, розпорядження землями територіальної громади міста.

Статтею 17 Земельного кодексу України встановлено, що до повноважень місцевих державних адміністрацій у галузі земельних відносин належить розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом.

Організацію, повноваження та порядок діяльності місцевих державних адміністрацій, визначено Законом України «Про місцеві державні адміністрації», статтею 1 якого визначено, що місцева державна адміністрація в межах своїх повноважень здійснює виконавчу владу на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, а також реалізує повноваження, делеговані їй відповідною радою.

Відповідно до ст. 13 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» до відання місцевих державних адміністрацій у межах і формах, визначених Конституцією і законами України, належить, зокрема, вирішення питань використання землі.

За змістом п. 1 ст. 14 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» місцеві державні адміністрації здійснюють повноваження місцевого самоврядування, делеговані їм відповідними радами.

В управлінні відповідних місцевих державних адміністрацій, відповідно до п. 1 ст. 15 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» перебувають об'єкти державної власності, передані їм в установленому законом порядку.

Згідно з п. 2 ст. 21 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» місцева державна адміністрація розпоряджається землями державної власності відповідно до закону.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.

Статтею 4 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» встановлено, що місцеве самоврядування в Україні здійснюється, зокрема, на принципах: законності, гласності, підзвітності та відповідальності перед територіальними громадами їх органів та посадових осіб: судового захисту прав місцевого самоврядування.

Згідно зі ст. 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Відповідно до ч. 5 ст. 16 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» від імені та в інтересах територіальних громад права суб'єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.

Статтею 24 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, що органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі в межах повноважень, та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України.

Відповідно до п. 34 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в України» виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються регулювання земельних відносин.

Відповідно до ст. 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров'я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об'єкти, визначені відповідно до закону як об'єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження.

В силу положень ст. 38 Земельного кодексу України до земель житлової та громадської забудови належать земельні ділянки в межах населених пунктів, які використовуються для розміщення житлової забудови, громадських будівель і споруд, інших об'єктів загального користування.

Відповідно до ст. 39 Земельного кодексу України Використання земель житлової та громадської забудови здійснюється відповідно до генерального плану населеного пункту, іншої містобудівної документації, плану земельно-господарського устрою з дотриманням будівельних норм, державних стандартів і норм, регіональних та місцевих правил забудови.

Відповідно до ч. 1 ст. 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Тобто розпорядження землями, які перебувають у комунальній власності, належить до виключної компетенції органів місцевого самоврядування шляхом прийняття відповідних рішень.

Землі державної та комунальної власності на території адміністративно-територіальної одиниці міста Севастополь на час прийняття спірних рішень згідно з Законом України «Про розмежування земель державної та комунальної власності» від 05.02.2004 р. за № 1457-IV, що діяв на час прийняття спірних розпоряджень - не розмежовано.

Відтак, в силу Перехідних положень Земельного кодексу України та Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» розпорядження спірною земельною ділянкою віднесено до виключної компетенції Севастопольської міської ради, оскільки, спірна земельна ділянка, як встановлено судом, знаходяться у межах населеного пункту - місто Севастополь.

Враховуючи вищезазначене, суд дійшов висновку, що Севастопольська міська державна адміністрація не мала законних повноважень розпоряджатися земельною ділянкою у місті Севастополі, яка розташована за адресою: Севастопольська зона Південного берегу Криму, 5-Б/1-33, площею 2,38 га, у тому числі, шляхом прийняття розпоряджень про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та про передачу у власність громадянам, земельних ділянок для індивідуального дачного будівництва.

Частиною 6 статті 118 Земельного кодексу України визначено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідної районної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради за місцезнаходженням земельної ділянки. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та висновки конкурсної комісії (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства).

Відповідно до ч. 7 статті 118 Земельного кодексу України проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян особами, які мають відповідні дозволи (ліцензії) на виконання цих видів робіт, у строки, що обумовлюються угодою сторін.

Підстави та порядок безоплатної передачі земельних ділянок із земель державної або комунальної власності передбачені частинами третьою та четвертою статті 116 і статтями 118 та 121 Земельного кодексу України і стосуються виключно громадян.

Отже, статтею 118 Земельного кодексу України, встановлена певна процедура, додержання якої є обов'язковою підставою для набуття права власності на землю та дотримання якої є обов'язковою для органів влади, які розпоряджаються землею. Так, з клопотанням повинні звернутися громадяни.

Проте, розпорядження від 25.01.2010 р. № 130-р було видано на підставі звернення голови обслуговуючого кооперативу «Дачно-будівельний кооператив «Янтарь» Василюк Н. від 14.08.2009 р. № 6910/45/1-09.

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про кооперацію» кооператив є юридичною особою, має самостійний баланс, розрахунковий та інші рахунки в установах банків, печатку із своїм найменуванням.

Отже, до міської державної адміністрації з клопотанням про одержання безоплатно у власність земельної ділянки для індивідуального дачного будівництва звернулась саме юридична особа - кооператив, хоча і в інтересах громадян - членів кооперативу. Громадяни - члени кооперативу самостійно/особисто з відповідними заявами/клопотаннями до Севастопольської міської державної адміністрації не звертались, а ст. 118 Земельного кодексу України інших видів звернення з заявами (клопотаннями) про одержання безоплатно у власність земельної ділянки для індивідуального дачного будівництва, не передбачає.

Доказів особистого звернення громадян про передачу в приватну власність земельної ділянки для індивідуального дачного будівництва суду не надано.

Згідно зі ст. 116 Конституції України, ст. 20 Закону України «Про Кабінет Міністрів України» уряд здійснює управління об'єктами державної власності відповідно до закону.

Відповідно до п.п. 5, 9 ст. 149 Земельного кодексу України (в редакції від 19.01.2010 р.) районні державні адміністрації на їх території вилучають земельні ділянки державної власності, які перебувають у постійному користуванні, в межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб та за межами населених пунктів для: а) сільськогосподарського використання; б) ведення водного господарства, крім випадків, визначених частиною дев'ятою цієї статті; в) будівництва об'єктів, пов'язаних з обслуговуванням жителів територіальної громади району (шкіл, лікарень, підприємств торгівлі, інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції тощо), крім випадків, визначених частиною дев'ятою цієї статті; Кабінет Міністрів України вилучає земельні ділянки державної власності, які перебувають у постійному користуванні, - ріллю, багаторічні насадження для несільськогосподарських потреб, ліси площею понад 1 гектар для нелісогосподарських потреб, а також земельні ділянки прироодоохоронного, оздоровчого, рекреаційного призначення, крім випадків, визначених частинами п'ятою - восьмою цієї статті, та у випадках, визначених статтею 150 цього Кодексу;

Пунктом 5 ст. 27 Лісового кодексу України (в редакції, чинній на час винесення спірного рішення) встановлено, що Уряд у сфері лісових відносин передає у власність, надає в постійне користування для нелісогосподарських потреб земельні лісові ділянки площею більш як 1 гектар, що перебувають у державній власності.

До земель лісогосподарського призначення належать землі, вкриті лісовою рослинністю, а також не вкриті лісовою рослинністю, нелісові землі, які надані та використовуються для потреб лісового господарства (ст. 55 Земельного кодексу України).

Зокрема, ч. 5 ст. 122 Земельного кодексу України встановлено, що Київська та Севастопольська міські державні адміністрації передають земельні ділянки із земель державної власності у власність або у користування у межах їх територій для всіх потреб, крім випадків, визначених частиною сьомою цієї статті (ч. 7 ст. 122 ЗК України, Кабінет Міністрів України передає земельні ділянки із земель державної власності у власність або у користування у випадках, визначених статтями 149, 150 цього Кодексу).

Згідно з п. 5, ч. 1 ст. 31 Лісового кодексу України (в редакції чинній на час винесення спірного рішення) Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації у сфері лісових відносин у межах своїх повноважень на їх території передають у власність, надають у постійне користування для нелісогосподарських потреб земельні лісові ділянки площею до 1 гектара, що перебувають у державній власності, на відповідній території, а також у межах міст республіканського (Автономної Республіки Крим) та обласного значення та припиняють права користування ними.

За приписами ст. 126 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на момент спірних правовідносин), право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом, крім випадків, визначених частиною другою цієї статті. Право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державним актом на право постійного користування земельною ділянкою.

Відповідно до п. 5 Прикінцевих положень Лісового кодексу до одержання в установленому порядку державними лісогосподарськими підприємствами державних актів на право постійного користування земельними лісовими ділянками, документами, що підтверджують це право на раніше надані землі, є планово-картографічні матеріали лісовпорядкування.

Судом встановлено, що земельна ділянка розташована за адресою: Севастопольська зона Південного берегу Криму, 5-Б/1-33, знаходиться у користуванні державного підприємства «Севастопольське досвідне лісомисливське господарство» на підставі планово-картографічних матеріалів лісовпорядкування - Орлинівське лісництво, квартал 21, відділи 18, 19, 20.

Таким чином, враховуючи наведене, спірна земельна ділянка відноситься до земель лісового фонду, належить на праві постійного користування державному підприємству «Севастопольське досвідне лісомисливське господарство» і відповідно до норм діючого законодавства може бути вилучена з постійного користування тільки за рішенням Кабінету Міністрів України.

Доказами, наданими в матеріали справи підтверджується, перевищення наданих Севастопольській міській державній адміністрації повноважень, оскільки своїм розпорядженням від 06.04.2010 № 1140-р адміністрація фактично припинила право користування земельною лісовою ділянкою площею 2,38 га, що віднесене до компетенції Кабінету Міністрів України та порушено ст. 19 Конституції України, ст.ст. 122, 149 Земельного кодексу України, ст. 27 Лісового кодексу України.

Відповідно до п. "г" ч. 3 ст.152 Земельного кодексу України, одним із способів захисту прав осіб на земельні ділянки є визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Враховуючи вищевстановлені обставини, суд дійшов висновку, що розпорядження Севастопольської міської державної адміністрації № 130-р. від 25.01.2010 р. та № 1140-р від 06.04.2010 р. прийняті з порушенням вимог чинного законодавства, а обставини, на які посилається Севастопольський прокурор в обґрунтування позовних вимог підтверджується наявними в матеріалах справи доказами.

Судом не беруться до уваги доводи третіх осіб щодо наявності у відповідача-1 повноважень на прийняття спірного розпорядження з підстав належності земельної ділянки до земель державної власності, оскільки відповідно до п. 12 Перехідних положень Земельного кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) повноваження щодо розпорядження землями державної та комунальної власності у межах населених пунктів здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади, при цьому судом встановлено, що земельна ділянка, передана за спірним розпорядженням знаходилась у межах міста Севастополь.

Судом розглянуто заяву відповідача-2 про застосування позовної давності та встановлено наступне.

Відповідачем-2 визначено, що строк позовної давності сплинув 09.07.2013 р., при цьому позов прокурором було направлено 08.07.2013 р., що підтверджується відміткою на конверті, наявному в матеріалах справи. Таким чином, підстави вважати позов поданим після спливу строку позовної давності відсутній.

Відповідно до п. 2.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду Укрїни № 10 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" за змістом частини першої статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.

Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі, коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

З огляду на вищевикладене, оскільки під час розгляду справи судом встановлено, що спірні розпорядження прийняті Севастопольської міської державної адміністрації за відсутності повноважень та всупереч вимог законодавства, суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному та об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про задоволення вимог прокурора в повному обсязі.

Відповідно до ст. 49 ГПК України на відповідача покладається 2 294,00 грн. судового збору, оскільки заявлені прокурором вимоги є немайновими.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 4, 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Визнати недійсним розпорядження Севастопольської міської державної адміністрації № 130-р від 25.01.2010 р. «Про надання дозволу обслуговуючому кооперативу «Дачно-будівельний кооператив «Янтар» на розроблення проекту землеустрою і технічної документації для індивідуального дачного будівництва у районі траси «Севастополь-Ялта».

3. Визнати недійсним розпорядження Севастопольської міської державної адміністрації № 1140-р від 06.04.2010 р. «Про передачу у власність громадянам-членам обслуговуючого кооперативу «Дачно-будівельний кооператив «Янтар» земельних ділянок для індивідуального дачного будівництва, розташованих за адресою: Севастопольська зона ПБК, № 5-Б/1-33».

4. Стягнути з Севастопольської міської державної адміністрації (99011, м. Севастополь, вул. Леніна, 2, код 04055587) в дохід Державного бюджету України 2 294 (дві тисячі двісті дев'яносто чотири) грн. 00 коп. судового збору.

Повне рішення складено 25.12.2013 р.

Суддя О.Г. Удалова