Рішення

від 20.12.2013 по справі 902/1380/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

20 грудня 2013 р. Справа № 902/1380/13

Господарський суд Вінницької області у складі:

головуючого судді Тварковського А.А.,

за участю:

секретаря судового засіданні Німенко О.І.,

позивача: Соловей К.М. (керівник) - паспорт серії АВ069634 виданий Замостянським РВ УМВС України у Вінницькій області 18.01.2000р.;

відповідача 3: Лавренової О.А. - довіреність №34 від 11.12.2013 року, паспорт АВ061130 виданий Ленінським РВ УМВС України у Вінницькій області 27.12.1999 року,

у відсутності представників відповідачів 1, 2 та третьої особи,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи:

за позовом : товариства з обмеженою відповідальністю "Золотоє сєчєніє" (вул. Привокзальна, 2/1, кв. 223, м. Вінниця, 21001; м. Вінниця, вул. Некрасова, 2/10)

до 1 : приватного виробничо-комерційного підприємства "Пера" (вул. Івана Франка, 8-а, смт. Теплик, Вінницька область, 23800)

до 2: приватного малого підприємства "Тирас" (вул. Живова, 32, м. Тернопіль, 46008)

до 3: публічного акціонерного товариства "Компанія "Райз" (вул. Заболотного, 12, м. Київ)

третя особа , яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів відділ державної виконавчої служби Теплицького районного управління юстиції (вул. Незалежності, 41, смт. Теплик, Вінницька область, 23800)

про звільнення з-під арешту грошових коштів в сумі 60000 грн. та зобов"язання повернути вказані безпідставно отримані кошти,

ВСТАНОВИВ :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Золотоє сєчєніє" (позивач, ТОВ «Золотоє сєчєніє») звернулось до господарського суду Вінницької області з позовом до приватного виробничо-комерційного підприємства "Пера" (ПВКП «Пера») та відділу державної виконавчої служби Теплицького районного управління юстиції (ВДВС Теплицького РУЮ) про звільнення з-під арешту грошових коштів в сумі 60000 грн та зобов'язання повернути вказані безпідставно отримані кошти.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначив, що помилково перерахував кошти в розмірі 60000 грн приватному виробничо-комерційному підприємству «Пера», на рахунки якого ВДВС Теплицького РУЮ задовго до цього накладено арешт.

Відмова органу державної виконавчої служби від зняття арешту для повернення вказаних коштів позивачу, спонукала останнього на звернення з даним позовом до суду. Обґрунтовуючи підстави звернення, позивач послався на вимоги ст.1212 ЦК України, ст.60 Закону України «Про виконавче провадження», положення Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні, Указу Президента України «Про заходи щодо нормалізації дисципліни в народному господарстві України».

Ухвалою суду від 07.10.2013 року за поданою заявою порушено провадження у справі та призначено її до розгляду.

Відповідно до ухвал суду від 05 та 21 листопада 2013 року на підставі ст. 24 ГПК до участі у справі в якості інших відповідачів залучено приватне мале підприємство «Тирас» (ПМП «Тирас) та публічне акціонерне товариство «Компанія «Райз» (ПАТ «Компанія «Райз»). Окрім того, ухвалою суду від 05 грудня 2013 року зі складу відповідачів виключено ВДВС Теплицького РУЮ, який в судовому засіданні від 20.12.2013 року за клопотанням представника ПАТ «Компаіня «Райз» залучено в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів.

В судовому засіданні представник позивача підтримав заявлений позов з огляду на мотиви, зазначені у ньому.

Представник відповідача ПАТ «Компанія «Райз» відносно вирішення господарського спору послалася на розсуд суду.

ПМП «Тирас» повноважного представника в судове засідання не направило, хоча завчасно та належним чином повідомлялося про судовий розгляд справи. Разом із тим, в матеріалах справи міститься відзив останнього (а.с.88), відповідно до якого він просить відмовити в задоволенні позову з підстав, викладених у ньому.

Не надіславши в судове засідання свого представника, ПВКП «Пера» відповідно до письмового відзиву, наявного у справі (а.с.41-45), просило позов задовольнити, з огляду на його обґрунтованість.

Будучи належним чином повідомленою, також в судове засідання не з'явилася і третя особа. При цьому, виходячи із письмового відзиву у справі, на думку третьої особи, в силу вимог ЗУ «Про виконавче провадження» відсутні підстави для зняття арешту з коштів у разі повернення виконавчого документа стягувачеві. При цьому в надісланому клопотанні просила позов розглядати у відсутності повноважного представника. (а.с.53-55).

Розглянувши подані документи і матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

23 серпня 2013 року ТОВ «Золотоє сєчєніє» перерахувало грошові кошти в розмірі 60000 грн на розрахунковий рахунок ПВКП «Пера», що стверджується платіжним дорученням №34 від 23 серпня 2013 року (а.с.21).

23.08.2012 року позивач звернувся до ПВКП «Пера» з листом вих. №12 з проханням повернути помилково перераховані кошти (а.с.14).

Листом № 171 від 05 вересня 2013 року директор ПВКП «Пера» повідомив, що не має можливості повернути кошти в сумі 60000 грн, які були помилково перераховані на р/р 26002000046698 в ПАТ «ВТБ Банк», оскільки на даний рахунок накладено арешт, а ВДВС Теплицького РУЮ відмовляється зняти з нього арешт (а.с.18).

В матеріалах справи також наявний лист ПВКП «Пера», адресований начальнику ВДВС Теплицького РУЮ, з проханням дозволити рух коштів по рахунку з метою повернення безпідставно перерахованих коштів (а.с.16), у відповідь на який орган виконавчої служби відмовив у здійсненні таких дій та роз'яснив право для вирішення даного питання звернутися до суду (а.с.17).

Постановою старшого державного виконавця Базалука О.В. від 01.03.2013 року у виконавчому провадженні №36248158 з виконання наказу господарського суду №4/27-11 від 01.03.2013 року щодо стягнення з ПВКП «Пера» на користь ПМП «Тирас» 89125 грн боргу за товар, 891,25 грн і 236 грн для відшкодування судових витрат на державне мито та інформаційно-технічне забезпечення судового процесу на рахунки ПВКП «Пера» накладено арешт (а.с.22). Разом із тим, постановою того ж державного виконавця від 25.06.2013 року (а.с.23) виконавчий документ (наказ №4/27-11 від 26.06.2012р.) повернуто стягувачеві у зв'язку із відсутністю у боржника майна, на яке може бути звернено стягнення.

Окрім того, 28.08.2013 року заступником начальника відділу державної виконавчої служби Теплицького РУЮ Пролєєвою Т.В. у зведеному виконавчому провадженні, боржником у якому є ПВКП «Пера», а стягувачем - ПАТ «Компанія «Райз», винесено постанову про накладення арешту на кошти в сумі 138623,97 грн, що містяться на рахунках ПВКП «Пера» (а.с.62).

Визначаючись щодо заявлених позовних вимог, наданих у справу доказів, суд виходив із такого.

Згідно зі ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання іншою особою.

Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, при цьому способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

За приписами ст. 177 ЦК України об'єктами цивільних прав є, зокрема, речі, у тому числі гроші та цінні папери, інше майно.

Відповідно до ч. 1 ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Частина 1 ст.317 ЦК України передбачає, що власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

В силу вимог ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд та має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Згідно із ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти

своїм майном . Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Відповідно до приписів ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності . Право приватної власності є непорушним.

Частини 1, 2 ст.321 ЦК України також проголошують, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно зі ст.139 ГК України залежно від економічної форми, якої набуває майно у процесі здійснення господарської діяльності, майнові цінності належать до основних фондів, оборотних засобів, коштів, товарів. Коштами у складі майна суб'єктів господарювання є гроші у національній та іноземній валюті, призначені для здійснення товарних відносин цих суб'єктів з іншими суб'єктами, а також фінансових відносин відповідно до законодавства.

Згідно з ч.1 ст.147 ГК України майнові права суб'єктів господарювання захищаються законом.

Частини 1 ст.134 ГК України встановлює, що суб'єкт господарювання, який здійснює господарську діяльність на основі права власності, на свій розсуд, одноосібно або спільно з іншими суб'єктами володіє, користується і розпоряджається належним йому (їм) майном, у тому числі має право надати майно іншим суб'єктам для використання його на праві власності, праві господарського відання чи праві оперативного управління, або на основі інших форм правового режиму майна, передбачених ГК України.

Як з'ясовано судом та слідує з матеріалів справи, позивач, користуючись правом власності на грошові кошти, які знаходилися на його банківському рахунку, здійснив відповідне доручення обслуговуючому банку щодо перерахування цих коштів на поточний рахунок ПВКП «Пера», що стверджується платіжним дорученням №34 від 23 серпня 2013 року (а.с.21).

На думку суду, позивачем вірно обраний спосіб захисту щодо повернення своїх коштів в порядку ст.1212 ЦК України у зв'язку із набуттям їх ВПКП «Пера» без достатньої правової підстави.

Так, згідно зі ст. 1212 Цивільного кодексу України (ЦК України) особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Положення цієї статті застосовуються до вимог про:

1) повернення виконаного за недійсним правочином;

2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння;

3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні;

4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Для виникнення зобов'язання з безпідставного збагачення необхідна наявність наступних умов: збільшення майна однієї сторони (набувачем), з одночасним зменшенням його у іншої сторони (потерпілого), а також відсутність правової підстави (юридичного факту) для збагачення. Відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Судом встановлено, що в даному випадку майном є грошові кошти, які були отримані ПВКП «Пера» у зв'язку з помилковим їх перерахуванням позивачем на розрахунковий рахунок останнього, тобто отримані без достатніх на те підстав.

Так, про перерахування коштів без будь-яких правових підстав свідчать відзив ПВКП «Пера» (а.с.41-45) та письмові пояснення ТОВ «Золотоє сєчєніє» (а.с.40), в котрих йдеться про те, що між ними договірних відносин на закупівлю гірчиці, згідно яких позивач виступав би покупцем, а ПВКП «Пера» - продавцем не має.

При цьому, судом встановлено, що 10 квітня 2013 року між сторонами укладався договір №1004 на постачання насіння гірчиці білої в кількості 2 т, однак позивач у них виступав продавцем, що спростовує перерахування коштів в сумі 60000 грн на виконання вказаного договору. Більше того, сума договору №1004 становила 28000 грн, на підтвердження даної господарської операції в матеріалах містяться видаткова накладна №РН-0000001 від 11.04.2013 року, довіреність та податкова накладна, що свідчать про поставку товару саме позивачем. Відтак, призначення платежу у платіжному дорученні №34 від 23.08.2013 року «попередня оплата за гірчицю згідно договору №1004 від 10.04.2013 року» зазначено помилково, принаймні даний факт спростовується низкою наведених вище доказів.

Натомість, попередня оплата здійснена позивачем на виконання договору поставки №0304 від 03 квітня 2013 року, який укладено із ТОВ «Чога» (а.с.19-20), що також підтверджується поясненнями позивача. Відповідно до умов названого Договору, саме позивач виступав в них покупцем товару насіння білої гірчиці, відтак в рамках даних відносин мав перерахувати попередню оплату.

Окрім наведеного, в податковій звітності ПВКП «Пера» та ТОВ «Золотоє сєчєніє» у період перерахування коштів (серпень-вересень 2013 року) будь-яких господарських відносин не відображено, що також стверджує факт безпідставного перерахування коштів.

Отже, враховуючи підтвердження факту безпідставності перерахування коштів, ПВКП «Пера» після отримання помилково отриманих грошових коштів зобов'язана повернути їх позивачу.

Але враховуючи те, що на рахунки ПВКП «Пера» ще до моменту перерахування коштів було накладено арешт, останнє не має права розпоряджатися грошовими коштами, які на них знаходяться і давати розпорядження банку з приводу будь-яких операцій з такими рахунками.

Станом на час розгляду справи в суді ПВКП «Пера» не здійснено переказ коштів позивачу.

Разом із тим, позивач, обравши даний спосіб захисту (ст.1212 ЦК України), не зможе захистити своє порушене право власності на кошти в повному обсязі, оскільки на них органом державної виконавчої служби накладено арешт. Відтак, реалізувати правомочності володіння, користування та розпорядження майном у спосіб, визначений ст.1212 ЦК України не є можливим. У зв'язку із чим, на думку суду, позивач вірно обґрунтував підстави позову також ст.60 Закону України «Про виконавче провадження».

Відповідно до вимог ст.60 Закону України "Про виконавче провадження" особа, яка вважає, що майно, на яке накладений арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

Звільнення майна з-під арешту відбувається або шляхом звернення з такою вимогою до суду або в адміністративному порядку до начальника відповідного органу державної виконавчої служби.

Згідно із роз'ясненнями, викладеними у п. 5 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012р. №9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" відповідно до статті 60 Закону України "Про виконавче провадження" особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутись до суду з позовом про визнання права власності на майно і про зняття з нього арешту. Відповідачами у справах за цими позовами є стягувач і боржник, а справи підлягають розглядові за правилами господарського судочинства, якщо вони виникають у цивільних чи господарських правовідносинах і суб'єктний склад сторін у них відповідає вимогам статті 1 ГПК.

При цьому згідно зі ст. 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою.

Водночас, з наданих у справі доказів встановлено, що спірні кошти, на які накладено арешт органом державної виконавчої служби, належать позивачу на праві власності, тобто це право жодним іншим учасником не оспорюється та не заперечується, також доказів протилежного суду сторонами не надано. Тому підстав для визнання права власності на кошти за ТОВ «Золоте сєчєніє» суд не вбачає.

Разом з тим, враховуючи, що на рахунок відповідача 1 накладено арешт, останній не має права розпоряджатися грошовими коштами, які на ньому знаходяться і давати розпорядження банку з приводу будь-яких операцій з таким рахунком.

Відтак, в інший спосіб, окрім зняття арешту зі спірних коштів в порядку ст.60 Закону України «Про виконавче провадження» та повернення їх на підставі ст. 1212 ЦК України, захистити право позивача не є можливим.

При цьому слід зазначити, що повернувши кошти в позивачу в силу ст.1212 ЦК України без зняття із них арешту, право позивач в повній мірі не буде відновлено та захищено, оскільки під час виконання такого рішення суду позивач в якості стягувача буде змушений знаходитись у черзі наряду із іншими стягувачами для задоволення своїх майнових вимог.

Частиною 2 ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

28 серпня 2012 року ТОВ «Золотоє сєчєніє» листом №12 звернулося до ПВКП «Пера» з вимогою про повернення безпідставно отриманих коштів в сумі 60000 грн. Разом із тим, кошти до теперішнього часу не повернуто.

На підставі усього вищенаведеного, з оглядну на положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, Конституції України, Господарського та Цивільного кодексів, Закону України «Про виконавче провадження», які кожному гарантують право безперешкодного володіння, користування та розпоряджання своєю власністю, а також захист цього права, суд дійшов до висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

В силу ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст.43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат у справі, суд вважає за необхідне покласти їх на позивача, оскільки спір у даній справі виник внаслідок його помилки при перерахуванні коштів. При цьому суд враховує, що відповідач 1 був позбавлений можливості добровільно повернути помилково одержані кошти через накладення арешту на його рахунок.

Відповідно до ч. 2 ст.49 ГПК України, якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору.

Керуючись ст.ст. 4-3, 4-5, 22, 32, 33, 34, 36, 43, 44, 49, 82, 84, 85, 86, 87, 115, 116 ГПК України, суд -

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити повністю.

Звільнити з-під арешту грошові кошти в сумі 60000 грн, перераховані платіжним дорученням №34 від 23.08.2013 року, які зберігаються на поточному рахунку приватного виробничо-комерційного підприємства "Пера" (вул. Івана Франка, 8-а, смт. Теплик, Вінницька область, 23800, код ЄДРПОУ 31857816, ІПН 318578102183) №26002000046698 в ПАТ «ВТБ Банк» у м. Києві, МФО 321767.

Зобов'язати приватне виробничо-комерційне підприємство "Пера" (вул. Івана Франка, 8-а, смт. Теплик, Вінницька область, 23800, код ЄДРПОУ 31857816) повернути товариству з обмеженою відповідальністю "Золотоє сєчєніє" (вул. Привокзальна, 2/1, кв. 223, м. Вінниця, 21001; м. Вінниця, вул. Некрасова, 2/10, код ЄДРПОУ 30744040) безпідставно отримані грошові кошти в сумі 60000 грн відповідно до платіжного доручення №34 від 23.08.2013 року.

Видати наказ в день набрання рішенням законної сили.

Копію рішення надіслати згідно переліку рекомендованим листом з повідомлення про вручення поштового відправлення.

Повне рішення складено 25 грудня 2013 р.

Суддя Тварковський А.А.

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - відповідачу 1. (вул. Івана Франка, 8-а, смт. Теплик, Вінницька область, 23800)

3 - відповідачу 2. (вул. Живова, 32, м. Тернопіль, 46008)

4- третій особі (вул. Незалежності, 41, смт. Теплик, Вінницька область, 23800)