Ухвала

від 03.12.2013 по справі 2а-4397/10/2670

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 грудня 2013 року м. Київ К-36770/10

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Карася О.В. (головуючого), Голубєвої Г.К., Рибченка А.О.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 11.05.2010 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 02.11.2010 у справі № 2а-4397/10/2670

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Бюро впровадженння нових технологій"

до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва

про визнання нечинним та скасування рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій, -

В С Т А Н О В И В :

Товариство звернулось до суду із позовною заявою до Державної податкової інспекції про скасування рішень від 02.09.2009 № 0003862202/0 та № 0003872202/0, від 16.11.2009 № 0003862202/1 та № 0003872202/1, від 15.01.2010 № 0003862202/2 та № 0003872202/2, від 15.02.2010 № 0003862202/3 та № 0003872202/3, якими до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції у сумі 28 239,00 грн. та 510,00 грн. відповідно за порушення строків розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності та порушення порядку декларування валютних цінностей та іншого майна.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, Товариство зазначає, що моментом здійснення імпорту є момент перетину товаром митного кордону України, а оскільки товар був поставлений на територію України до закінчення граничного терміну поставки то і порушення у сфері розрахунків у зовнішньоекономічній діяльності суб'єкта господарювання відсутні.

Постановою суду першої інстанції, залишеною без змін ухвалою апеляційного суду, позовні вимоги задоволено повністю.

Ухвалюючи судові рішення про задоволення позову, суди попередніх інстанцій виходили з того, що у разі ввезення товару на територію України, що підлягає митному оформленню, моментом вчинення імпортної операції, зокрема моментом поставки товару за такою операцією, є момент фактичного перетину імпортованим товаром митного кордону України.

Не погодившись із судовими рішеннями, держаний податковий орган подав касаційну скаргу, де посилаючись на порушення судами норм матеріального права, просить зазначені судові рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким позивачу у задоволенні позовних вимог відмовити.

Обґрунтовуючи касаційні вимоги, податковий орган посилається на те, що лише оформлені ВМД типу ІМ 40, що внесені до Реєстру ВМД, є належним підтвердженням завершення імпорту та засвідчують юридичний факт поставки товару за імпортною операцією.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами встановлено, що відповідно до умов зовнішньо - економічного договору купівлі - продажу від 30.05.2008 № 29С/2008 в рахунок перерахованого позивачем авансового платежу 20.06.2008 в сумі 4 749,45 доларів США до Бориспільської митниці 07.07.2008 надійшов товар (блоки живлення) визначений вказаним договором, що підтверджено наявною в матеріалах справи авіа - накладною № 507-13594092 та актом про взяття проб зразків товарів для митного оформлення від 11.08.2008.

Підставою для нарахування фінансових санкцій (пені) слугував висновок контролюючого органу, викладений в акті перевірки від 26.08.2009 № 276/22-02/21637322, про порушення Товариством ст. 2 Закону України від 23.09.1994 №185/94 "Про застосування розрахунків в іноземній валюті" та п. 1 ст. 9 Декрету КМУ від 19.02.1993 №15-93 "Про систему валютного регулювання і валютного контролю". Висновок про допущені позивачем порушення законодавчих норм вмотивовано тим, що позивачем порушено законодавчо встановлений строк поставки товару за міжнародними контрактами (90 днів) та не подано до Державної податкової інспекції Декларації про валютні цінності, доходи та майно, які належать резиденту України та знаходяться за її межами митної території України.

На підставі акту перевірки відповідачем ухвалено рішення від 02.09.2009 № 0003862202/0 та № 0003872202/0 про застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 28 239,00 грн. та 510,00 грн. відповідно.

За результатами неодноразового адміністративного оскарження вказані вище рішення залишено без змін, а скарги - без задоволення та, з метою доведення строків сплати фінансових санкцій, державним податковим органом винесено рішення від 16.11.2009 №0003862202/1 та №0003872202/1, від 15.01.2010 № 0003862202/2 та № 0003872202/2, від 15.02.2010 № 0003862202/3 та № 0003872202/3 з аналогічними сумами штрафних (фінансових) санкцій.

Так, відповідно до ст. 2 Закону № 185/94-ВР при імпорті на умовах відстрочення поставки відстрочення поставки не повинне перевищувати 90 календарних днів із моменту здійснення авансового платежу або виставляння векселя на користь постачальника продукції, що імпортується.

Згідно ст. 1 Закону України від 16.04.1991 № 959-ХІІ "Про зовнішньоекономічну діяльність" моментом здійснення експорту (імпорту) є момент перетину товаром митного кордону України або переходу права власності на зазначений товар, що експортується чи імпортується, від продавця до покупця.

Тобто для цілей валютного контролю при здійсненні імпортних операцій має відбутися саме факт ввезення товару на митну територію України, оскільки норма ст. 2 Закону № 185/94-ВР є імперативною, якою не ставиться надходження в Україну товару в залежність від переходу права власності на товар.

Термін "момент перетину товаром митного кордону України" конкретизується існуючими нормами у митному законодавстві, зокрема у Митному кодексі України (Кодекс).

Відповідно до ст. 6 Митного кодексу України від 11.07.2002 № 92-IV межі митної території України є митним кордоном України, який збігається з державним кордоном України. Статтею 43 Кодексу передбачено, що митний контроль здійснюється в разі ввезення товару на митну територію України (фактичне перетинання митного кордону) та розпочинається з моменту перетинання товаром митного кордону України. Товар, що перебуває під митним контролем, є фактично ввезеним на митну територію України, тобто таким, що перетнув митний кордон. Факт і дату такого перетину посвідчує штамп "Під митним контролем" на товаросупровідних документах з відповідною датою.

У відповідності до п. 1 Положення про вантажну митну декларацію, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 09.06.1997 № 574, вантажна митна декларація - письмова заява встановленої форми, що подається митному органу і містить відомості про товари та транспортні засоби, які переміщуються через митний кордон України, митний режим, у який вони заявляються, а також іншу інформацію, необхідну для здійснення митного контролю, митного оформлення, митної статистики, нарахування податків, зборів та інших платежів.

Слід зазначити, що дата оформлення ВМД не завжди збігається з датою фактичного перетину митного кордону України, оскільки сама ВМД є документом, що підтверджує права особи на розміщення товарів у заявленому митному режимі і права та обов'язки зазначених у ній осіб щодо здійснення ними відповідних фінансових, господарських та інших операцій (п.8 Положення № 574). Прийняття ВМД для оформлення - закріплення посадовою особою митного органу факту внесення до ВМД декларантом усіх потрібних для митного оформлення товарів відомостей і наявності всіх доданих до декларації комерційних супровідних та інших документів, проставлення на ВМД штампа "Під митним контролем" та реєстрації декларації у журналі обліку ВМД (п. 2 Положення). Тобто дата оформлення ВМД - це дата випуску товару у заявлений митний режим, а не дата фактичного перетину митного кордону і, як наслідок, не дата імпорту товару.

Таким чином, оформлена ВМД не є єдиним документом, виключно яким засвідчується факт та дата фактичного переміщення через митний кордон України товарів, а є документом, який є заявою, що містить відомості про товари та інші предмети і транспортні засоби та мету їх переміщення через митний кордон України та засвідчує надання суб'єкту ЗЕД права на розміщення товарів у визначений митний режим (визначає статус товарів) і підтверджує, а не встановлює права та обов'язки зазначених у ВМД осіб щодо здійснення ними відповідних правових, фінансових, господарських та інших операцій.

Як висновок, перебування під митним контролем товарів неможливе без їх фактичного ввезення в Україну, і при цьому первинним є фактичне переміщення товарів через митний кордон України, підставою для якого в режимі імпорту є наявність на вантаж товаросупровідного документа, проставлення на якому відбитка штампа "Під митним контролем" (імпорт) з відповідною датою засвідчує факт і дату перетину митного кордону України.

Аналіз зазначених вище норм дає підстави стверджувати, що у разі ввезення товару на територію України, що підлягає митному оформленню, фактом поставки можна вважати товаросупровідні документи з відбитком штампа "Під митним контролем".

Як вбачається з матеріалів справи, товар який був поставлений згідно зовнішньо - економічного договору купівлі - продажу від 30.05.2008 № 29С/2008 фактично перетнув митний кордон України 07.07.2008, тобто через 17 днів після здійснення авансового платежу і потрапив під митний контроль, що підтверджується авіа - накладною №507-13594092 з відтиском штампу Бориспільської митниці "Під митним контролем" від 07.08.2008 та актом про взяття проб зразків товарів для митного оформлення, що також містить відтиск штампу Бориспільської митниці "Під митним контролем" від 11.08.2008.

Отже, враховуючи, що позивачем не порушено граничні терміни поставки товару за міжнародним контрактам, колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з обґрунтованими висновками судів попередніх інстанцій, про визнання протиправними та скасування оскаржуваних рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій.

Таким чином ухвалені по справі судові рішення першої та апеляційної інстанцій є законними і обґрунтованими, а зазначена позиція скаржника є помилковою. Відповідно судові рішення першої та апеляційної інстанцій скасуванню не підлягають, як такі, що винесено за вичерпних юридичних висновків при правильному застосуванні норми матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 210 - 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва відхилити.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 11.05.2010 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 02.11.2010 у справі № 2а-4397/10/2670 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім як з підстав, у строк та в порядку, визначеними ст. ст. 237-239 1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий О.В. Карась

Судді Г.К. Голубєва

А.О. Рибченко