Постанова

від 13.12.2013 по справі 820/9230/13-а

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

13 грудня 2013 р. № 820/9230/13-а

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Єгупенко В.В.

за участю секретаря - Вождаєвої М.О.

за участю представників сторін:

представника позивача - Шерстюка В.О.

представник відповідача - не прибув.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Харкові адміністративну справу за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Астера ЛТД" до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень , В С Т А Н О В И В:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія Астера ЛТД", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом в якому уточнивши позовні вимоги просить суд визнати незаконним та скасувати податкове повідомлення - рішення №0001282210 від 16.04.2013 року, визнати незаконним та скасувати податкове повідомлення - рішення №0002392210 від 05.07.2013 року.

В обґрунтування заявлених вимог позивач вказав наступне.

Позивач вважає, що ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області не було додержано вимог діючого законодавства України при проведенні перевірки, не було дотримано вимог податкового законодавства, висновки акту перевірки базуються на припущеннях і не підтверджуються об'єктивними даними.

В судовому засіданні представник позивача підтримав доводи і вимоги поданого позову, просив суд ухвалити рішення про задоволення позову.

Представник відповідача у судове засідання не прибув, про час, дату та місце удового засідання був повідомлений належним чином.

Заслухавши представника відповідача, суд дійшов висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог та необхідність їх задоволенню, керуючись наступним.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія Астера ЛТД" зареєстроване виконавчим комітетом Харківської міської ради як юридична особа, про що свідчить свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи (а.с. 13, т.1), перебуває на податковому обліку в ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова ГУ міндоходів у Харківській області (а.с.14, т. 1), є платником податку на додану вартість (а.с. 17, т.1).

На підставі наказу на проведення позапланової невиїзної перевірки від 22.03.2013 року № 574, виданого ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області ДПС, головним державним податковим ревізором - інспектором І рангу відділу перевірок платників податків управління податкового контролю Нікітчук Іриною Юріївною та головним державним податковим ревізором - інспектором І рангу відділу перевірок платників податків управління податкового контролю Ананьєвою Оксаною Євгенівною, керуючись п.п. 75.1.2, п. 75.1 ст. 75, п.п. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78, п.79.2 ст..79 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI, зі змінами та доповненнями, проведено документальну позапланову невиїзну перевірку TOB "Компанія Астера ЛТД", код ЄДРПОУ 36815058, з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з TOB „Шоковіта" (код ЄДРПОУ 33421689), за період вересень - листопад 2012 року, TOB „Лігран" (код ЄДРПОУ 34656476), за період березень, червень 2012 року, TOB „Дидактика" (код ЄДРПОУ 34735238), за період лютий - липень 2012 року та ПП „Екосан Сервіс" (код ЄДРПОУ 33517827), за період листопад 2012 року. За результатами перевірки посадовими особами ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області ДПС було складено Акт № 1278/2210/36815058 від 01.04.2013 року за висновками якого підприємством позивача порушено вимоги Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI зі змінами та доповненнями а саме ст. 185 п. 187.1 ст. 187 за наслідками чого підприємством завищено суму податкових зобов'язань з податку на додану вартість, за період, що перевіряється, на 19815,66 грн., п. 198.1 п. 198.2 п. 198.3 ст. 198 внаслідок чого ТОВ "Компанія Астера ЛТД" завищено суму податкового кредиту з податку на додану вартість на 18478,02 грн. ,ст.. 134 п. 135.1 ст. 135 що призвело до завищення суми доходів підприємства з податку на прибуток в розмірі 99078 грн., п. 138.1 ст. 138 внаслідок чого підприємством завищено суму витрат підприємства з податку на прибуток в розмірі 92391 грн., вимог п. 198.1, п. 198.2 п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI зі змінами та доповненнями, що призвело до заниження суми податку на додану вартість на 39312 грн.. в тому числі: у березні 2012 року на 2183 грн., у червні 2012 року на 2633 грн., у вересні 2012 року на 3500 грн., у жовтні 2012 року на 2468 грн., у листопаді 2012 року на 24589 грн., вимог п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI зі змінами та доповненнями, що призвело до заниження суми податку на прибуток підприємства на 26811 грн., в тому числі: у 1 кварталі 2012 року на 2450 грн., у 2 кварталі 2012 року на 2765 грн., у 3 кварталі 2012 року на 3675 грн., у 4 кварталі 2012 року на 17921 грн., (а.с.41-58, т.1).

На підставі висновків Акту № 1278/2210/36815058 від 01.04.2013 року податковим органом прийняті податкові повідомлення-рішення №0002392210 від 05.07.2013 року та №0001282210 від 16.04.2013 року (а.с.75, 101, т. 1).

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, які покладені суб'єктом владних повноважень в основу спірних правових актів індивідуальної дії на відповідність вимогам ч.3 ст.2 КАС України, суд виходить з наступного.

Як зазначено податковим органом в акті перевірки № 1278/2210/36815058 від 01.04.2013 року підставами для проведення перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Астера ЛТД" слугували акти ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська перевірок контрагентів позивача.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи між Товариством з обмеженою відповідальністю "Дидактика" (далі ТОВ "Дидактика") (продавець) та ТОВ "Компанія Астера ЛТД" (покупець) укладено договір купівлі - продажу №34 від 30.01.2012 року відповідно до умов якого продавець здійснює поставку та передає у власність покупця певний товар, а покупець приймає товар та сплачує його вартість на умовах даного договору. Товаром є кабельно - провідникова продукція, низьковольтне та високовольтне обладнання (а.с. 115-117, т.1).

До договору сторонами підписано специфікації в яких зазначено найменування, одиниці виміру, кількість та вартість.

Слід відзначити, що факт отримання товару підтверджується видатковими накладними з огляду на ст. 664 Цивільного кодексу України, відповідно до якої обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар. Закон України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і Положення про документальне підтвердження забезпечення запасів у бухгалтерському обліку, затверджене наказом Мінфін України №88 від 24.05.1995р., до первинних документів відносять видаткові накладні.

Факт передачі товарно - матеріальних цінностей підтверджується видатковими накладними які підписаними сторонами.

Право на віднесення сум до податкового кредиту підтверджено наявними у справі податковими накладними, виписаними ТОВ "Дидактика" на адресу позивача.

Відповідно до абз.27 п.1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні (затверджено наказом Міністерства транспорту України №363 від 14.10.1997р., зареєстровано в Міністерстві юстиції України 20.02.1998р. за №128/2568; далі за текстом -Правила №363) товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Підпунктом 11.1 п.11 Правил №363 визначено, що товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля є основними документами на перевезення вантажів.

Позивачем до матеріалів справи на підтвердження переміщення товарно матеріальних цінностей у просторі надано товарно - транспортні накладні (а.с.22, 42, 45, т.2).

Перевезення товару здійснювалося на підставі договору №10/01/02 про надання транспортних послуг автомобільним транспортом від 10.01.2012 року.

На виконання п. 5.1 договору №34 від 30.01.2012 року позивачем надано до суду сертифікати якості товарно - матеріальних цінностей (а.с.227-228, т. 2).

Оплата товарно - матеріальних цінностей підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями.

Подальша реалізація придбаних товаро - матеріальних цінностей підтверджується наданими позивачем копіями договорів та копіями первинної документації (а.с.102-205, т.3).

Між ТОВ "Дидактика" (виконавець) та ТОВ "Компанія Астера ЛТД" (замовник) укладено договір №06/01 на виконання робіт (надання послуг) від 06.01.2012 року відповідно до умов якого замовник доручає, а виконавець зобов'язується виконати роботи по заповненню сайту контентом, обслуговуванню, техпідтримки та просуванню інтернет сайту ТОВ "Компанія Астера ЛТД" в пошукових системах (а.с.146, т.1).

Відповідно до вищевказаного договору сторонами підписано рахунок - фактуру.

Виконання умов договору підтверджується підписаними сторонами актами здачі - прийняття робіт (надання послуг) а також звітами про виконану роботу.

Право на віднесення сум до податкового кредиту підтверджено наявною у справі податковою накладною виписаною ТОВ "Дидактика" на адресу позивача.

Оплата виконаних послуг підтверджується наявним в матеріалах справи платіжним дорученням.

Про виконання умов договору також свідчать роздруківки з офіційного сайту ТОВ "Компанія Астера ЛТД".

Між Приватним підприємством "Екосан Сервіс" (постачальник) та ТОВ "Компанія Астера ЛТД" (покупець) укладено договір поставки №30/08 від 30.08.2012 року відповідно до умов якого постачальник зобов'язується передати у власність покупця здійснити поставити електротехнічну продукцію (товар) а покупець зобов'язаний прийняти та сплатити цей товар на умовах даного договору. Постачальник даним договором надає покупцю статус офіційного представника постачальника (т.ч. для участі в тендерах) (а.с.152-154, т.1).

Відповідно до вищевказаного договору сторонами підписано рахунки - фактури.

Факт передачі товарно - матеріальних цінностей підтверджується видатковими накладними до договору №30/08 від 30.08.2012 року які підписаними сторонами.

Право на віднесення сум до податкового кредиту підтверджено наявними у справі податковими накладними, виписаними ПП "Екосан Сервіс" на адресу позивача.

Оплата виконаних послуг підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями.

Між Приватним підприємством "Екосан Сервіс" (виконавець) та ТОВ "Компанія Астера ЛТД" (замовник) укладено договір №31/08/2 на виконання робіт (надання послуг) від 31.08.2012 року, відповідно до умов якого замовник поручає а виконавець зобов'язується виконувати роботи з передпродажної підготовки товарів, яка складається з доведення зовнішнього вигляду складських товарів до стану належного до продажу (видалення ржі, фарбування, чистка) а також в настройці, відладці, реконструкції та ремонті товарів (а.с.163-164, т.1).

Відповідно до вищевказаного договору сторонами підписано рахунки - фактури.

Виконання умов договору підтверджується підписаними сторонами актами здачі - прийняття робіт (надання послуг).

Право на віднесення сум до податкового кредиту підтверджено наявними у справі податковими накладними, виписаними ПП "Екосан Сервіс" на адресу позивача.

Оплата виконаних послуг підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями.

В матеріалах справи також наявна інформації про надані послуги, з повним переліком виконаних робіт за умовами договору №31/08/12 від 31.08.2012 року, яка підписана сторонами (а.с.169, т. 1).

Між Приватним підприємством "Екосан Сервіс" (виконавець) та ТОВ "Компанія Астера ЛТД" (замовник) укладено договір №30/08/04 від 30.08.2012 року відповідно до умов якого замовник доручає, а виконавець зобов'язується виконати роботи по заповненню сайта контентом, обслуговуванню, техпідтримки та просуванню інтернет сайту ТОВ "Компанія Астера ЛТД" в пошукових системах (а.с.173, т.1).

Відповідно до вищевказаного договору сторонами підписано рахунок - фактуру.

Виконання умов договору підтверджується підписаними сторонами актами здачі - прийняття робіт (надання послуг).

Право на віднесення сум до податкового кредиту підтверджено наявною у справі податковою накладною виписаною ПП "Екосан Сервіс" на адресу позивача.

Оплата виконаних послуг підтверджується наявним в матеріалах справи платіжним дорученням.

Між ПП "Екосан Сервіс" (виконавець) та ТОВ "Компанія Астера ЛТД" (замовник) укладено договір №487 на виконання завантажувально - розвантажуваних робіт від 12.06.2012 року відповідно до умов якого замовник замовляє, а виконавець здійснює завантажувально - розвантажуваних роботи (а.с.178-180, т.1).

Виконання умов договору підтверджується наявним в матеріалах справи актом здачі прийняття робіт (надання послуг) а також заявками на завантажувально - розвантажувальні роботи (а.с.174-190, т.4).

В матеріалах справи також наявна інформації про надані послуги, з повним переліком виконаних робіт до акту здачі прийняття робіт (надання послуг), яка підписана сторонами (а.с.181, т. 1).

Право на віднесення сум до податкового кредиту підтверджено наявною у справі податковою накладною виписаною ПП "Екосан Сервіс" на адресу позивача.

Відповідно до вищевказаного договору сторонами підписано рахунок - фактуру та надано платіжне доручення яке підтверджує повну сплату за наданні послуги.

Між ТОВ "Лігран" (виконавець) та ТОВ "Компанія Астера ЛТД" (замовник) укладено договір №10/01/02 про надання транспортних послуг автомобільним транспортом від 10.01.2012 року відповідно до умов якого замовник замовляє, а виконавець здійснює перевезення вантажу (а.с.185-186, т.1).

Виконання умов договору підтверджується наявним в матеріалах справи актом здачі прийняття робіт (надання послуг).

Право на віднесення сум до податкового кредиту підтверджено наявною у справі податковою накладною виписаною ТОВ "Лігран" на адресу позивача.

Відповідно до вищевказаного договору сторонами підписані рахунки - фактури та надані платіжні доручення які підтверджує повну сплату за наданні послуги.

На виконання умов п.п. 2.1, договору №10/01/02 позивачем надано до матеріалів справи заявки на перевезення вантажів від 09.01.2012 року, які мастять повну інформацію щодо перевезення вантажу (а.с.196-250, т.1) та інформації про надані транспортні послуги, з повним переліком виконаних робіт до акту здачі прийняття робіт (надання послуг), яка підписана сторонами.

Відповідно до абз.27 п.1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні (затверджено наказом Міністерства транспорту України №363 від 14.10.1997р., зареєстровано в Міністерстві юстиції України 20.02.1998р. за №128/2568; далі за текстом -Правила №363) товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Підпунктом 11.1 п.11 Правил №363 визначено, що товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля є основними документами на перевезення вантажів.

На підтвердження виконання договору про перевезення вантажів позивачем надано до суду товарно - транспортні накладні (а.с. 4-21, т.2).

Між ТОВ "Шоковита" (виконавець) та ТОВ "Компанія Астера ЛТД" (замовник) укладено договір №98 про надання транспортних послуг автомобільним транспортом від 20.06.2012 року відповідно до умов якого замовник замовляє, а виконавець здійснює перевезення вантажу (а.с.67-68, т.2).

Виконання умов договору підтверджується наявним в матеріалах справи актом здачі прийняття робіт (надання послуг).

Право на віднесення сум до податкового кредиту підтверджено наявною у справі податковою накладною виписаною ТОВ "Шоковіта" на адресу позивача.

Відповідно до вищевказаного договору сторонами підписані рахунки - фактури та надані платіжні доручення які підтверджує повну сплату за наданні послуги.

На виконання умов п.п. 2.1, договору №98 позивачем надано до матеріалів справи заявки на перевезення вантажів, які мастять повну інформацію щодо перевезення вантажу (а.с.81-148, т.2)

Також матеріали справи містять інформації про надані транспортні послуги, з повним переліком виконаних робіт до акту здачі прийняття робіт (надання послуг), яка підписана сторонами.

На підтвердження виконання договору про перевезення вантажів позивачем надано до суду товарно - транспортні накладні (а.с. 151-226, т.2).

На підставі договору оренди нежитлового приміщення, позивач орендує частину приміщень за адресою вул.. Клочківська, 244, загальною площею 36,8 м2, (24,6 м2, для офісу та 12,2 м2 для складу) (а.с.31-45, т.2).

Рух по складу товарно - матеріальних цінностей підтверджується накладними на внутрішнє переміщення (а.с.116-173)

Використання та подальший рух придбаних товарно - матеріальних цінностей та послуг за вищепереліченими договорами підтверджується первинною документацією які позивачем надано на вимогу суду до матеріалів справи (а.с.102-250, т. 3).

Також позивачем надано паспорти на вироби які були придбані у контрагентів а також сертифікати якості на придбані товарно - матеріальні цінності.

Вирішуючи спір, суд бере до уваги, що вимоги до оформлення первинних документів визначені нормами Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", відповідно до ч. 2 ст. 9 якого первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та деталізовані приписами Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704; далі за текстом-Положення №88), згідно з п.2.4 якого первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Оцінивши перелічені первинні документи за правилами ст.86 КАС України, суд відмічає, що зміст оглянутих документів містить назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; особистий підпис особи, яка брала участь у здійсненні господарської операції; первинні документи виписані реально існуючими суб'єктами права.

За таких обставин, суд доходить висновку, що оглянуті документи не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", ст.44 Податкового кодексу України, п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704; далі за текстом -Положення №88) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості, призвели до зміни в структурі активів платника податків, а відтак сприймаються судом як належні та допустимі докази реальності вчинення господарських операцій.

Розглянувши матеріали справи, суд з дослідженого акту перевірки №1278/2210/36815058 від 01.04.2013 року встановив, що фактичною підставою для відображення в акті порушення позивачем норм податкового законодавства слугували висновки актів перевірок ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська контрагентів позивача а саме: ПП «Екосан Сервіс», ТОВ «Лігран», ТОВ «Шоковіта», ТОВ «Дидактика».

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні визначено, що господарська операція - це дія або подія, що викликає зміни у структурі активів і зобов'язань, власному капіталі підприємства. Таким чином, юридичний аспект вчинених господарських дій або подій не входять до складу поняття "господарська операція" (бухгалтерський чи економічний ефект).

В силу приписів ПК України акт перевірки, складений органом державної податкової служби України відносно платника податків не є беззаперечним та безумовним доказом вчинення порушень контрагентами такого платника, за умови доведеності платником реальності вчинення господарської операції. При дослідженні факту здійснення господарської операцій оцінюватися повинні, перш за все, відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку. З урахуванням викладеного, суд наголошує, що з огляду на реальний характер операції, за наслідком виконання якої позивачем був сформований оспорюваний податковий кредит, порушення контрагентами правил здійснення податкової дисципліни та господарської діяльності (як-от відсутність за місцем реєстрації, несплата податків та зборів у необхідному розмірі тощо) не може бути підставою для позбавлення платника (позивача у справі) права на отримання податкової вигоди за умови відсутності доказів недобросовісності такого платника.

Суд також зазначає, що в силу положень Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" позивач та його контрагенти є окремими суб'єктами права зі статусом юридичної особи, а відтак за змістом Податкового кодексу України позивач та контрагенти позивача є окремими платниками податку на додану вартість. За таких обставин, межі юридичної відповідальності кожного платника ПДВ, яка (слід розуміти - відповідальність) відповідно до ст.61 Конституції України має індивідуальний характер, поширюються на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником. Притягнення суб'єкта права до юридичної відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, згідно з законом є неможливим.

Слушність наведеного висновку окружного адміністративного суду підтверджується правозастосовною практикою Європейського Суду з прав людини (рішення від 22.01.2009 р. у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03), а також правозастосовчою практикою Верховного Суду України (постанова від 09.09.2008р. у справі №21-500во08, постанова від 01.06.2010р. у справі № 21-573во10, постанова від 31.01.2011р. у справі за позовом ЗАТ "Мукачівський лісокомбінат" до Мукачівської ОДПІ про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, постанова від 31.01.2011р. у справі за позовом ТОВ "Фірма "ВІК" до ДПІ у м. Херсоні про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень), врахування якої при відправленні правосуддя є обов'язковим в силу приписів ст.244-2 КАС України.

У зв'язку з викладеним, суд зазначає, що згідно з п. 44.1. ст.41 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту. У випадках, передбачених статтею 216 Цивільного кодексу України, платники податків мають право вносити відповідні зміни до податкової звітності у порядку, визначеному статтею 50 цього Кодексу.

Суд зазначає, що належними та допустимими в розумінні ст.124 Конституції України, ст. 70 КАС України доказами факту вчинення платником податків нікчемного правочину або факту відображення в обліку показників господарських операцій, які в дійсності не відбулись, можуть бути або обвинувальний вирок суду по кримінальній справі (бо діяння платника податків по протиправному заволодінню майном іншої особи або ухиленню від сплати податків, тобто вчинення нікчемного правочину, є об'єктивною стороною злочинів, передбачених ст.191 КК України та ст.212 КК України), або рішення суду у справі про стягнення одержаного за нікчемним правочином (бо наслідком вчинення платником податків нікчемного правочину відповідно до ст.ст. 207, 208, 250 Господарського кодексу України є застосування конфіскаційного заходу у вигляді стягнення одержаного за нікчемним правочином), або рішення суду про визнання правочину недійсним (бо відповідно до ч.3 ст. 228 Цивільного кодексу України вчинення платником податків правочину, котрий суперечить інтересам держави і суспільства, є підставою для звернення до суду з вимогою про визнання такого правочину недійсним).

Проте, у ході розгляду справи відповідачем не подано до суду жодних доказів порушення кримінальної справи відносно посадових (службових) осіб платника податків або за викладеними в акті фактами діяльності платника податків, наявності обвинувального вироку суду, рішення суду про стягнення одержаного за нікчемним правочином, наявності рішення суду про визнання правочину недійсним.

Щодо висновків, які відображені податковим органом в акті перевірки №1278/2210/36815058 від 01.04.2013 року суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 187.1 ст. 187 ПК України, датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відповідно з п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Положеннями п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

При цьому за правилами п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

За змістом п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу.

Пунктом 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів: а) у паперовому вигляді; б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов'язковим.

У відповідності до п. 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України, податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Пунктом 201.6 ст. 210 Податкового кодексу України передбачається, що податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, - податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції, а також враховуватись повнота складання всіх підтверджуючих господарські операції документів.

Згідно зі статтею 1 Закону України " Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

До документів, які засвідчують факт придбання товару, робіт, послуг, діюче законодавство висуває лише одну умову -вони повинні засвідчувати фактичне отримання товару або результатів робіт, послуг. Факт отримання позивачем товару та послуг підтверджується вище зазначеними накладними, що приєднані до матеріалів справи, іншими доказами по справі.

Вищенаведене підтверджує факт придбання позивачем товарів та послуг з метою використання в господарській діяльності платника податку а також з метою подальшої реалізації.

Витребувані судом на виконання вимог ст. 11 КАС України та приєднані до справи документи засвідчують факт виконання позивачем зобов'язань за спірними правочинами шляхом перерахування безготівкових грошових коштів, що підтверджується платіжними дорученнями. Доказів повернення цих коштів до позивача, наявності у позивача та його контрагента спільного інтересу щодо їх отримання позивачем (що могло б мати місце в разі пов'язаності цих осіб), до матеріалів справи суб'єктом владних повноважень до матеріалів справи не подано. За правилами Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" операція по списанню коштів з банківських рахунків платника податку призводить до зміни стану та структури активів і зобов'язань такого платника. Отже, приєднані до справи документи про оплату товару та послуг визнаються судом належними та допустимими доказами реальності вчинених між позивачем та контрагентом позивача господарських операцій.

Отже, як вбачається з матеріалів справи, позивач та його контрагенти належним чином оформили договірні правовідносини та на виконання вимог податкового законодавства оформили первинні документи податкової та бухгалтерської звітності.

Слід звернути увагу на те, що зауваження щодо форми та змісту наданих податкових накладних з боку органу державної податкової служби в акті перевірки відсутні.

Відповідно до п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст.134 Податкового Кодексу України об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Згідно з п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді.

Платник податку для визначення об'єкта оподаткування має право на врахування витрат, підтверджених документами, що складені нерезидентами відповідно до правил інших країн

Згідно з п. 138.4 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Згідно з п. 138.8, п. 138.6 ст. 138 Податкового кодексу України собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну). Собівартість придбаних та реалізованих товарів формується відповідно до ціни їх придбання з урахуванням ввізного мита і витрат на доставку та доведення до стану, придатного для продажу.

Відповідно до ч. 139.1.9 ст. 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

У разі втрати, знищення або зіпсуття зазначених документів платник податку має право письмово заявити про це контролюючому органу та здійснити заходи, необхідні для поновлення таких документів. Письмова заява має бути надіслана до/або разом із поданням розрахунку податкових зобов'язань за звітний податковий період. Платник податків зобов'язаний відновити втрачені, знищені або зіпсовані документи протягом 90 календарних днів з дня, що настає за днем надходження такої заяви до контролюючого органу.

Якщо платник податку поновить зазначені документи в наступних податкових періодах, підтверджені витрати включаються до витрат за податковий період, на який припадає таке поновлення;

З матеріалів справи встановлено, що первинні документи бухгалтерського та податкового обліку позивача, які надані ним в підтвердження формування валових витрат відповідають вимогам Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", виписані підприємствами, які станом на момент виникнення спірних правовідносин були платниками податку на прибуток, що не заперечується відповідачем, під час здійснення господарських операцій перебували на обліку в органах державної податкової служби.

Доказів зворотнього судовим розглядом справи не встановлено і актом перевірки не заперечуються та не спростовано.

Чинне податкове законодавство не ставить в залежність право позивача на формування валових витрат від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентом податку до бюджету. Питання формування валових витрат поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунку з бюджетом третіх осіб.

В даному випадку виконання угод між позивачем та його контрагентом підтверджується первинними документами які містяться в матеріалах справи, отже, суд робить висновок, що витрати з придбання товарів та послуг у контрагентів вірно віднесені позивачем до валових витрат.

Відповідно до п.180.1 ст.180 Податкового кодексу України, платник податку - будь-яка особа, що провадить господарську діяльність і реєструється за своїм добровільним рішенням як платник податку у порядку, визначеному цим Кодексом. Виходячи з приписів Податкового кодексу України відповідальність за порушення вимог чинного законодавства несе саме платник податку.

Таким чином, відповідач фактично застосував до позивача негативні наслідки, які є результатом дій (бездіяльності) інших юридичних осіб.

З огляду на положення ст.71 КАС України та беручи до уваги приписи п. 4.1 ст.4 Податкового кодексу України, котрими встановлена презумпція правомірності рішень платника податків, суд доходить висновку, що поданих суб'єктом владних повноважень доказів є явно недостатньо для висновку про правомірність спірних податкових повідомлень - рішень.

Статтею 86 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (ч.1 ст.86); ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили (ч.2 ст.86); суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (ч.3 ст.86).

Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Відповідачем не надано, а судом не встановлено доказів на підтвердження викладених в актах перевірки висновків про порушення позивачем вимог законодавства, чинного на час виникнення спірних правовідносин. За таких умов, факти, вказані в акті перевірки №1278/2210/3615058 від 01.04.2013 р. щодо порушення позивачем вимог чинного законодавства, слід вважати недоведеними.

Будь-яке рішення чи дії суб'єкта владних повноважень мають бути законними та обґрунтованими, прийнятими чи вчиненими в межах наданих повноважень, мати під собою конкретні об'єктивні факти, на підставі яких його ухвалено або вчинено, а суд, відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, перевіряє чи прийнято такі рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку. Також рішення суб'єкта владних повноважень на може ґрунтуватися на припущеннях.

З огляду на це, суд дійшов висновку, що податкові повідомлення - рішення №0001282210 від 16.04.2013 року та №0002392210 від 05.07.2013 року прийняті Державною податковою інспекцією у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області підлягають скасуванню, а позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійсненні нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 160,161,162,163 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Астера ЛТД" до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити.

Скасувати податкові повідомлення - рішення №0001282210 від 16.04.2013 року та №0002392210 від 05.07.2013 року прийняті Державною податковою інспекцією у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Астера ЛТД" (код ЄДРПОУ 36815058) сплачений судовий збір у розмірі 34,41 грн., (тридцять чотири грн., 41 коп.).

Постанова може бути оскаржена в Харківський апеляційний адміністративний суд через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня її проголошення, копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови виготовлено 18 грудня 2013 року.

Суддя Єгупенко В.В.