Постанова

від 13.12.2013 по справі 917/1733/13

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" грудня 2013 р. Справа № 917/1733/13

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Могилєвкін Ю.О., суддя Пушай В.І., суддя Плужник О.В.

при секретарі Казаковій О.В.

за участю представників сторін:

позивача - Марченко Н.В., Вербицька П.А.

відповідача - Філатова О.П.

розглянувши апеляційну скаргу відповідача (вх. №3513 П/3-9) на рішення господарського суду Полтавської області від 29.10.13 у справі № 917/1733/13

за позовом ДП "Ланквітцер-Україна", Львівська обл.,

до ПАТ "АвтоКрАЗ" , м. Кременчук

про стягнення 80 029,26 грн.

ВСТАНОВИЛА:

ДП "Ланквітцер-Україна" звернулось до господарського суду Полтавської області з позовною заявою про стягнення з ПАТ " АвтоКраз" заборгованості 80 029,26 грн., з яких 66 942,74 грн. основний борг за договором поставки товарів № 9 від 01.02.2012 р., 10 935,18 грн. неустойки та 2151,34 грн. 3% річних.

Рішенням господарського суду Полтавської області від 29.10.2013 р. по справі № 917/1733/13 ( суддя Погрібна С.В.) позовні вимоги задоволені частково, стягнуто з відповідача на користь позивача 66 942,74 грн. основного боргу, 3511,75 грн. пені та 1083,93 грн. 3% річних, 1537,96 грн. судового збору, в інший частині позову відмовлено.

Відповідач з рішенням господарського суду не погоджується, вважає рішення прийнятим з порушенням норм матеріального та процесуального права, надав апеляційну скаргу, в якій просить рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

У апеляційній скарзі зазначив, що господарським судом першої інстанції зроблено невідповідний та помилковий висновок, що здійснення поставки товару на суму 66 942,74 грн. відбувалось по договору №9 від 1 лютого 2012 року та судом помилково застосовані його положення щодо строків розрахунку та стягнення пені за несвоєчасний розрахунок за товар.

Відповідач вважає, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, а саме, що поставка товару по видатковій накладній №РН-0000573 від 20 червня 2012 року здійснена не по Договору, а на підставі усної домовленості представників сторін.

Позивач вважає рішення суду законним та обґрунтованим, прийнятим відповідно до норм чинного законодавства, надав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Судова колегія, повторно розглянувши справу, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду встановила, що 01 лютого 2012 року між Дочірнім підприємством "Ланквітцер-Україна" (постачальник) та Холдинговою компанією "АвтоКраз" (згідно статуту нове найменування - Публічне акціонерне товариство "АвтоКраз") (покупець) був укладений Договір поставки товарів №09.

У п. п.1.2. договору зазначено, що Постачальник (позивач) зобов'язався поставити вказаний товар у власність покупця в кількості і в термін згідно договору та специфікаціями, що є невід'ємною частиною договору, а Покупець (відповідач) зобов'язався сплатити і прийняти товар.

28.02.2012р. між сторонами підписана специфікація №1 до договору,в який узгоджена назва,кількість та ціна товару.

Пунктами 7.1 договору передбачено, що сторони домовились про те, що поставка товару здійснюється за цінами рівень яких узгоджується шляхом підписання специфікацій.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець(постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Суд першої інстанції обґрунтовано встановив, що позивач, як продавець на виконання умов договору свої зобов'язання виконав в повному обсязі та належним чином, здійснив відповідачу поставку обумовленого договором товару, а саме поставку фарби DD 25-9524/1 в кількості 407 кг. та розчинник VК 20-0240/0 на загальну суму 66 942,74 грн. Факт прийняття вказаного товару представником Публічного акціонерного товариства "АвтоКраз" громадянином Вірванським А.Г. на підставі довіреності за № 587095 від 19.06.2012 підтверджується видатковою накладною № РН - 0000573 від 20.06.2012 р. на загальну суму 66 942,74 грн.

Позивачем виставлений відповідний рахунок-фактура №СФ-0000403 від 14.05.2012р., але відповідач в порушення умов Договору за отриманий товар не розрахувався, заборгованість відповідача складає 66 942,74 грн.

Суд першої інстанції правомірно встановив, що позивач, в порядку досудового врегулювання спору, звертався з листом до відповідача з проханням сплатити заборгованость за договором поставки товарів №09 від 01.02.2012р.

Листом № 991-68 від 04.10.2012р. відповідач підтвердив факт отримання товару за договором №09 від 1.02.2012р. та зазначив про непридатність 22 кг. емалі, але жодних звернень стосовно повернення неякісного товару не надав.

В матеріалах справи відсутні, а відповідачем не надані докази укладання інших договорів, відмови від отримання товару, оплати заборгованості частково або в повному обсязі.

Посилання відповідача в апеляційній скарзі на відсутність строків оплати, не направлення позивачем вимоги про оплату та ненастання строків платежу безпідставно та спростовується матеріалами справи, зокрема договором, в якому визначений строк оплати отриманого товару.

Відповідно до ч. 3 ст. 670 ЦК України якщо покупець прийняв більшу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, він зобов'язаний оплатити

додатково прийнятий товар за ціною, встановленою для товару, прийнятого відповідно до договору, якщо інша ціна не встановлена за домовленістю сторін.

Згідно зі ст. 692 ЦК України, згідно з якими покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У п. 7.2. договору зазначено, що оплата проводиться по факту поставки товару з відстрочкою до п'яти календарних днів, в національній валюті України по банківських реквізитах Постачальника, вказаних у Договорі.

Як свідчать матеріали справи, в зв'язку з встановленням умовами договору строку оплати у відповідача виник обов'язок оплатити товар з відстрочкою до п'яти календарних днів після отримання товару.

Суд першої інстанції правомірно встановив, що позивач свої зобов'язання виконав належним чином, а відповідач свої зобов'язання щодо повної та своєчасної оплати не здійснив, доказів сплати не надав, та задовольнив позовні вимоги щодо стягнення з відповідача заборгованості у сумі 66942 грн. 74 коп.

За ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Пунктом 11.3. Договору передбачено, що з покупця за порушення термінів оплати поставленого товару стягується неустойка в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення.

Згідно з ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через 6 місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд першої інстанції правомірно з урахуванням вимог ст.232 ГК України частково задовольнив позовні вимоги в частині стягнення пені в сумі 3511,75 грн. та відмовив в іншій частині позову про стягнення пені, а також стягнув 3% річних в сумі 1083,93 грн.

Посилання відповідача на те, що постачання товару здійснювалось не на підставі договору №9 від 1 лютого 2012 року безпідставне, так як доказів укладання інших угод відповідач не надав, а факт прийняття вказаного товару представником Публічного акціонерного товариства "АвтоКраз" громадянином Вірванським А.Г. на підставі довіреності за № 587095 від 19.06.2012 підтверджується видатковою накладною № РН - 0000573 від 20.06.2012 р. на загальну суму 66 942,74 грн.,листом № 991-68 від 04.10.2012р., в якому є посилання на спірний договір.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень, що відповідачем не виконано.

Таким чином, висновки викладені в рішенні господарського суду, відповідають нормам матеріального та процесуального права та фактичним обставинам справи, а мотиви відповідача не можуть бути підставою для його скасування, керуючись ст. ст. 610 , 625 , 712 ЦК України , ст.ст. 101-105 ГПК України колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Рішення господарського суду Полтавської області від 29.10.13 у справі № 917/1733/13 залишити без змін, а апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Дана постанова набирає законної сили з дняїї прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів в касаційній інстанції Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови підписаний 16.12.2013 року.

Головуючий суддя Могилєвкін Ю.О.

Суддя Пушай В.І.

Суддя Плужник О.В.