Рішення

від 18.12.2013 по справі 5011-47/11933-2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-47/11933-2012 18.12.13

за позовом: Першого заступника прокурора Рівненської області, м.Рівне в інтересах держави в особі Державного підприємства «Спеціалізоване лісогосподарське агропромислове підприємство «Радивилівський держспецлісгосп», м.Радивилів, ЄДРПОУ 33096098

до відповідача 1: Дочірнього підприємства «Ю енд Ай Інтернешнл» Корпорації «U & I International, Corp», м.Рівне, ЄДРПОУ 32330817

до відповідача 2: Радивилівської районної державної адміністрації, м.Радивилів, ЄДРПОУ 21085880

до відповідача 3: Рівненської обласної державної адміністрації, м.Рівне, ЄДРПОУ 13986712

до відповідача 4: Бугаївської сільської ради, с.Бугаївка, ЄДРПОУ 22544462

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів: Спеціалізованого сільськогосподарського виробничого кооперативу «Радивилівський лісгосп», м.Радивилів, ЄДРПОУ 05439137

про визнання недійсними договорів, скасування рішень та державних актів, витребування земельної ділянки

Головуючий суддя Любченко М.О.

Суддя Ломака В.С.

Суддя Спичак О.М.

Представники:

прокурор: не з'явився

від позивача: не з'явився

від відповідача 1: не з'явився

від відповідача 2: не з'явився

від відповідача 3: не з'явився

від відповідача 4: не з'явився

від третьої особи: не з'явився

СУТЬ СПРАВИ:

Перший заступник прокурора Рівненської області звернувся до господарського суду міста Києва в інтересах держави в особі Державного підприємства «Спеціалізоване лісогосподарське агропромислове підприємство «Радивилівський держспецлісгосп», м.Радивилів до відповідача 1, Дочірнього підприємства «Ю енд Ай Інтернешнл» Корпорації «U & I International, Corp», м.Рівне, відповідача 2, Радивилівської районної державної адміністрації, м.Радивилів, відповідача 3, Рівненської обласної державної адміністрації, м.Рівне та відповідача 4, Бугаївської сільської ради, с.Бугаївка про:

- визнання недійсними договорів купівлі-продажу земельних ділянок від 03.06.2003р., що укладені між Радивилівською районною державною адміністрацією та Дочірнім підприємством «Ю енд Ай Інтернешнл» Корпорації «U & I International, Corp» за №№834, 835, 836;

- скасування розпорядження №216 від 03.06.2003р. голови Радивилівської районної державної адміністрації «Про продаж земельних ділянок сільськогосподарського призначення на території Бугаївської сільської ради» та розпорядження №245 від 20.07.2004р. «Про надання дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність Дочірнього підприємства «Ю енд Ай Інтернешнл» Корпорації «U & I International, Corp»;

- скасування п.5 розпорядження №1 від 05.01.2005р. голови Рівненської обласної державної адміністрації «Про вилучення та передачу земельних ділянок в оренду та погодження місць розташування об'єктів»;

- скасування рішення №83 від 19.05.2004р. Бугаївської сільської ради «Про надання дозволу на збір матеріалів попереднього погодження місця розташування об'єктів»;

- визнання недійсним та скасування державного акту серії ЯБ №068065 на право власності на земельну ділянку площею 0,6 га для будівництва будівель та об'єктів автодорожнього сервісу, що виданий 18.04.2005р. Дочірньому підприємству «Ю енд Ай Інтернешнл» Корпорації «U & I International, Corp»;

- визнання недійсним та скасування державного акту серії ЯБ №068064 на право власності на земельну ділянку площею 2,4 га для будівництва будівель та об'єктів автодорожнього сервісу, що виданий 18.04.2005р. Дочірньому підприємству «Ю енд Ай Інтернешнл» Корпорації «U & I International, Corp»;

- витребування з незаконного володіння Дочірнього підприємства «Ю енд Ай Інтернешнл» Корпорації «U & I International, Corp» земельних ділянок лісогосподарського призначення площами 0,6 га та 2,4 га, що розташовані біля с.Опарипси на території Бугаївської сільської ради Радивилівського району Рівненської області та передачу їх у користування Державному підприємству «Спеціалізоване лісогосподарське агропромислове підприємство «Радивилівський держспецлісгосп» (з урахуванням пояснень вих.№05/3-423вих-13 від 05.11.2013р.).

В обґрунтування своїх вимог прокурор посилається на неправомірне відчуження спірних земельних ділянок, що належать до земель лісового фонду, у власність Дочірньому підприємству «Ю енд Ай Інтернешнл» Корпорації «U & I International, Corp» без дотримання порядку зміни цільового призначення, з порушенням прав попереднього землекористувача.

Позивач в судове засідання 18.12.2013р. не з'явився, письмових пояснень по суті позовних вимог прокурора не надав. При цьому, Державне підприємство «Спеціалізоване лісогосподарське агропромислове підприємство «Радивилівський держспецлісгосп» було належним чином повідомлено про дату, час та місце розгляду справи, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення №0103027646224.

Відповідач 1 у відзиві вих.№25/10-1 від 25.10.2012р. заперечив проти задоволення позову прокурора з огляду на недоведення факту порушення цільового призначення спірних земельних ділянок, безпідставність визначення в якості позивача державного підприємства, права якого не порушені, та добросовісне набуття Дочірнім підприємством «Ю енд Ай Інтернешнл» Корпорації «U & I International, Corp» права власності на землю в результаті проведення конкурсу.

Згідно з заявою вих.№25/10-5 від 25.10.2012р. відповідач 1 просив застосувати позовну давність до позовних вимог прокурора.

Відповідач 1 в судове засідання не з'явився, хоча був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення №0103027646194.

Відповідач 2 у відзиві вих.№02-18/4495/12 від 27.11.2012р. проти задоволення позову заперечив, посилаючись на відсутність у позивача прав на спірні земельні ділянки та необґрунтованість доводів прокурора про порушення цільового призначення земель.

Згідно з листом вих.№02-17/4294/13 від 16.10.2013р. відповідач 2 просив суд розглянути справу без участі представника Радивилівської районної державної адміністрації.

Відповідач 3 у відзиві №вих-6520/0/01-22/12 від 01.10.2012р. та поясненнях №вих-713/0/01-22/13 від 28.01.2013р. проти задоволення позову прокурора заперечив, посилаючись на дотримання Рівненською обласною державною адміністрацією положень законодавства при прийнятті спірного рішення №1 від 05.01.2005р., а також недоведення порушення прав позивача.

Належне повідомлення відповідача 3 про дату, час та місце розгляду справи підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення №0103026764517.

Відповідач 4 у відзиві вих.№214/529 від 19.11.2012р. позовні вимоги прокурора не підтримав, просив відмовити у задоволенні позову у зв'язку зі спливом строку позовної давності.

За змістом листа вих.№02-18/123 від 26.02.2013р. відповідач 4 просив розглянути справу без участі представника Бугаївської сільської ради.

Ухвалою суду від 06.11.2013р. до участі у розгляді справи в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів, був залучений Спеціалізований сільськогосподарський виробничий кооператив «Радивилівський лісгосп», м.Радивилів.

Третя особа в поясненнях вих.№69 від 12.12.2013р. повідомила суд, що у Спеціалізованого сільськогосподарського виробничого кооперативу «Радивилівський лісгосп» відсутні спори з Дочірнім підприємством «Ю енд Ай Інтернешнл» Корпорації «U & I International, Corp» щодо користування земельними ділянками.

В судове засідання третя особа не з'явилась. Разом з цим, Спеціалізований сільськогосподарський виробничий кооператив «Радивилівський лісгосп» був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення №0103027646143.

Наразі, з огляду на неявку прокурора, сторін та третьої особи в судове засідання, господарський суд враховує, що за змістом ст.22 Господарського процесуального кодексу України прийняття участі у судовому засіданні є правом сторони. При цьому, норми вказаної статті зобов'язують сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Аналогічні положення визначені також приписами ст.27 Господарського процесуального кодексу України для третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору.

Статтею 77 зазначеного Кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених ст.69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Згідно із п.3.9.2 Постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Незважаючи на те, що прокурор, сторони та третя особа в процесі розгляду справи 18.12.2013р. не скористались правами, що передбачені Господарським процесуальним кодексом України, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до вимог ст.75 Господарського процесуального кодексу України, а неявка вказаних учасників судового спору не перешкоджає вирішенню справи по суті.

При цьому, судом враховано, що у попередніх судових засіданнях та в поданих письмових поясненнях відповідачами та третьою особою було висловлено свою правову позицію щодо позовних вимог прокурора.

Розглянувши матеріали справи, враховуючи пояснення прокурора, відповідачів 1, 2, 3, 4 та третьої особи, господарський суд встановив:

Згідно із ст.ст.13, 41 Конституції України передбачено, що від імені українського народу права власника, зокрема, на землю здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією України.

Відповідно до ст.ст.142, 143 Основного Закону України до матеріальної основи органів місцевого самоврядування, крім інших об'єктів, належить земля, управління якою здійснюють територіальні громади через органи самоврядування в межах їх повноважень шляхом прийняття рішень.

Як свідчать матеріали справи, рішенням №41 від 25.06.2000р. Бугаївської сільської ради Рівненської області було надано згоду на передачу лісових земель в постійне користування Спеціалізованому сільськогосподарському виробничому кооперативу «Радивилівський лісгосп» для ведення лісового господарства загальною площею 1326,8 га.

25.12.2001р. відповідно до рішення №207 від 14.12.2001р. Рівненської обласної ради народних депутатів було видано Спеціалізованому сільськогосподарському виробничому кооперативу «Радивилівський лісгосп» державний акт серії ІІ-РВ №002033 на право постійного користування землею площею 1315,3 га для ведення лісового господарства.

Разом з тим, 03.06.2003р. головою Радивилівської районної державної адміністрації було прийнято розпорядження №216 від 03.06.2003р. «Про продаж земельних ділянок сільськогосподарського призначення на території Бугаївської сільської ради», яким вирішено продати земельні ділянки несільськогосподарського призначення загальною площею 3,0 га, що розташовані поза межами населених пунктів Бугаївської сільської ради вартістю 180 000 грн. з відстрочкою платежів терміном на 3 роки переможцю земельного конкурсу, що відбувся 02.06.2003р., Дочірньому підприємству «Ю енд Ай Інтернешнл» Корпорації «U & I International, Corp».

На виконання вказаного розпорядження 03.06.2003р. між Радивилівською районною державною адміністрацією та Дочірнім підприємством «Ю енд Ай Інтернешнл» Корпорації «U & I International, Corp» були укладені договори №834, №835, №836 купівлі-продажу земельних ділянок площею 1,0 га кожна для будівництва комплексу будівель та об'єктів автодорожнього сервісу.

Рішенням №83 від 19.05.2004р. Бугаївської сільської ради «Про надання дозволу на збір матеріалів попереднього погодження місця розташування об'єктів» було включено в перелік земельних ділянок, що підлягають продажу на земельних торгах (конкурс) земельні ділянки біля с.Опарипси при автошляху Київ-Чоп загальною площею 3,0 га, з яких ділянка 1 - площею 2,4 га, ділянка 2 - площею 0,6 га з земель запасу (порушені кар'єром землі) транспорту та інші.

20.07.2004р. головою Радивилівської районної державної адміністрації було прийнято розпорядження №245 «Про надання дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність Дочірнього підприємства «Ю енд Ай Інтернешнл» Корпорації «U & I International, Corp», яким надано відповідачу 1 дозвіл на складання проекту землеустрою щодо відведення у власність земельних ділянок загальною площею 3,0 га за рахунок земель запасу промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення для будівництва комплексу будівель та об'єктів автодорожнього сервісу біля с.Опарипси на території Бугаївської сільської ради.

Розпорядженням №1 від 05.01.2005р. голови Рівненської обласної державної адміністрації було затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність шляхом викупу Дочірньому підприємству «Ю енд Ай Інтернешнл» Корпорації «U & I International, Corp».

18.04.2005р. відповідачу 1 були видані державні акти серії ЯБ №068064 та серії ЯБ №068065 про право власності на земельні ділянки площами 2,4 га та 0,6 га.

За таких обставин, прокурор звернувся до суду з розглядуваним позовом в інтересах держави в особі Державного підприємства «Спеціалізоване лісогосподарське агропромислове підприємство «Радивилівський держспецлісгосп», посилаючись на неправомірне відчуження земель лісового фонду, землекористувачем яких є Спеціалізований сільськогосподарський виробничий кооператив «Радивилівський лісгосп», у власність Дочірньому підприємству «Ю енд Ай Інтернешнл» Корпорації «U & I International, Corp» без зміни їх цільового призначення.

Повно та всебічно дослідивши матеріали справи, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги прокурора не підлягають задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Згідно зі ст.1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Статтею 20 Господарського кодексу України передбачено, що кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.

За змістом ч.1 ст.16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Перелік основних способів захисту цивільних прав та інтересів визначається ч.2 ст.16 Цивільного кодексу України, ст.20 Господарського кодексу України. При цьому, суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Отже, встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, про захист яких подано позов, суд з'ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і відповідно ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу у захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.

Розпорядження своїм правом на захист є диспозитивною нормою цивільного законодавства, яке полягає у наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.

Відповідно до ст.ст.4-2, 4-3 Господарського процесуального кодексу України правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Згідно ст.ст.33-34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона з допомогою належних та допустимих доказів повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Судовими доказами, за визначенням ст.ст.32-36 Господарського процесуального кодексу України, слід вважати документи, які можуть підтвердити або спростувати обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Виходячи зі змісту ст.ст.15, 16 Цивільного кодексу України, ст.20 Господарського кодексу України та Господарського процесуального кодексу України, застосування певного способу судового захисту вимагає доведеності належними доказами сукупності таких умов: наявності у позивача певного суб'єктивного права (інтересу); порушення (невизнання або оспорювання) такого права (інтересу) з боку відповідача; належності обраного способу судового захисту (адекватність наявному порушенню та придатність до застосування як передбаченого законодавством), і відсутність (недоведеність) будь-якої з означених умов унеможливлює задоволення позову.

Отже, до обставин, якими обґрунтовуються позовні вимоги входять, зокрема, факти, з яких вбачається, що відповідач вчинив дії, спрямовані на заперечення права позивача, на захист якого подано позов або утверджує за собою право, яке належить позивачу тощо, тобто ті, які свідчать про те, що існуюче право позивача порушене або оспорюється. Зазначені обставини входять до підстав позову і підлягають дослідженню, оскільки, суд, приймаючи рішення, має встановити чи мають місце факти порушення чи оспорення суб'єктивного матеріального права, на захист якого подано позов.

Тобто, приймаючи до уваги викладені вище положення законодавства, при зверненні до суду з розглядуваним позовом, позивачем, перш за все, повинно бути доведено факт порушення його існуючого речового права з боку відповідачів.

За приписами ст.2, 29 Господарського процесуального кодексу України господарський суд порушує справи, зокрема, за позовними заявами прокурорів та їх заступників, які звертаються до господарського суду в інтересах держави. Прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах. У разі прийняття господарським судом позовної заяви, поданої прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача.

Згідно з рішенням №3-рп/99 від 08.04.1999р. Конституційного Суду України представництво прокуратурою України інтересів держави в суді є одним із видів представництва в суді. За правовою природою представництво в суді є правовідносинами, в яких одна особа (представник) на підставі певних повноважень виступає від імені іншої особи (довірителя) і виконує процесуальні дії в суді в її інтересах, набуваючи (змінюючи, припиняючи) для неї права та обов'язки.

Статтею 36-1 Закону України «Про прокуратуру» визначено, що представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави у випадках, передбачених законом. Підставою представництва в суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень інтересів держави.

Як зазначено Конституційним Судом України в рішенні №18-рп/2004 від 01.12.2004р., види і зміст охоронюваних законом інтересів, що перебувають у логічно-смисловому зв'язку з поняттям «права» як правило не визначаються у статтях закону, а тому фактично є правоохоронюваними. Охоронюваний законом інтерес перебуває під захистом не тільки закону, а й об'єктивного права в цілому, що панує у суспільстві, зокрема, справедливості, оскільки інтерес у вузькому розумінні зумовлюється загальним змістом такого права та є його складовою.

Для розуміння поняття «охоронюваний законом інтерес» важливо врахувати й те, що конфлікт інтересів притаманний не тільки правовим і не правовим інтересам, а й конгломерату власне законних, охоронюваних законом і правом інтересів.

Поняття «охоронюваний законом інтерес» у логічно-смисловому зв'язку з поняттям «права» треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних та колективних потреб, які не суперечать Конституції та законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загально правовим засадам.

Прокурором при зверненні з розглядуваним позовом визначено позивачем у справі Державне підприємство «Спеціалізоване лісогосподарське агропромислове підприємство «Радивилівський держспецлісгосп», яке було створено відповідно до наказу №375 від 21.10.2004р. Міністерства аграрної політики України.

При цьому, за змістом позовної заяви, прокурор зазначає про порушення прав вказаного державного підприємства, посилаючись на розпорядження №342 від 22.10.2004р. голови Радивилівської районної державної адміністрації «Про додаткові заходи щодо розвитку лісового господарства Радивилівського району», пунктом 4 якого було вирішено передати ліси, що знаходились в користуванні Спеціалізованого сільськогосподарського виробничого кооперативу «Радивилівський лісгосп», в установленому порядку під охорону новоствореному Державному підприємству «Спеціалізоване лісогосподарське агропромислове підприємство «Радивилівський держспецлісгосп» в день його державної реєстрації з послідуючим оформленням права постійного лісокористування.

Разом з цим, як зазначалось, застосування певного способу судового захисту вимагає доведеності належними доказами наявності у позивача на момент звернення до суду з позовом певного суб'єктивного права (інтересу) та порушення (невизнання або оспорювання) такого існуючого права (інтересу) з боку відповідачів.

Проте, матеріалами не підтверджується наявність у позивача, Державного підприємства «Спеціалізоване лісогосподарське агропромислове підприємство «Радивилівський держспецлісгосп», оформленого права користування спірними земельними ділянками.

Відповідно до державного акту серії ІІ-РВ №002033 від 25.12.2001р. землекористувачем земель загальною площею 1315,3 га, до складу яких, як стверджує прокурор, відносились спірні ділянки, є Спеціалізований сільськогосподарський виробничий кооператив «Радивилівський лісгосп», що є третьої особою у розглядуваній справі.

В поясненнях вих.№05/3-522-1-13 від 25.02.2013р.прокурором було повідомлено, що земельні ділянки площею 3 га, які передані у приватну власність відповідачу 1, незаконно вилучені із користування Спеціалізованого сільськогосподарського виробничого кооперативу «Радивилівський лісгосп», який їх законно використовував. Вказані землі дане підприємство могло використовувати для лісогосподарських потреб та для виконання своїх статутних цілей. В подальшому, вказані землі повинні були бути передані Державному підприємству «Спеціалізоване лісогосподарське агропромислове підприємство «Радивилівський держспецлісгосп» відповідно до розпорядження №342 від 22.10.2004р. голови Радивилівської районної державної адміністрації.

Тобто, за змістом пояснень прокурора, підставою для звернення з розглядуваним позовом стало незаконне вилучення спірних ділянок саме з користування третьої особи. Позивач лише може отримати право на користування такими ділянками у майбутньому в установленому порядку.

При цьому, як вбачається з листа вих.№01-14/704 від 18.04.2012р. Головного управління Держкомзему у Рівненській області, відповідно до державного акту на право постійного користування землею серії ІІ-РВ №002033 від 25.12.2001р. площа земель Спеціалізованого сільськогосподарського виробничого кооперативу «Радивилівський лісгосп» на території Бугаївської сільської ради з дати реєстрації державного акту і на даний час становить 1315,3 га, зміни в державний акт не вносились.

Управлінням Держземагентства у Радивилівському районі Рівненської області в поясненнях, що надійшли до суду 07.03.2013р., було також повідомлено, що станом на 01.01.2013р. за Спеціалізованим сільськогосподарським виробничим кооперативом «Радивилівський лісгосп» обліковуються ліси та інші лісовкриті території загальною площею 1315,3 га. Інформація про зміну цільового призначення вказаних земельних ділянок з дати реєстрації державного акту та по даний час в Управлінні Держземагентства у Радивилівському районі Рівненської області відсутня, в державний акт зміни не вносились.

Таким чином, станом на дату звернення до суду та на теперішній час земельні ділянки в установленому порядку в користування позивача передані не були, зміни до державного акту про право постійного користування Спеціалізованого сільськогосподарського виробничого кооперативу «Радивилівський лісгосп» не вносились, що свідчить про відсутність у Державного підприємства «Спеціалізоване лісогосподарське агропромислове підприємство «Радивилівський держспецлісгосп» прав, на захист яких подано позов.

Наразі, судом також враховані пояснення третьої особі у даній справі, за змістом яких Спеціалізований сільськогосподарський виробничий кооператив «Радивилівський лісгосп» не має спорів з Дочірнім підприємством «Ю енд Ай Інтернешнл» Корпорації «U & I International, Corp» щодо користування земельними ділянками. У третьої особи відсутні дані про те, що Дочірньому підприємству «Ю енд Ай Інтернешнл» Корпорації «U & I International, Corp» виділені земельні ділянки за рахунок земель Спеціалізованого сільськогосподарського виробничого кооперативу «Радивилівський лісгосп».

За таких обставин, виходячи з того, що матеріалами справи не підтверджується порушення прав позивача, на захист яких подано позов, господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову Першого заступника прокурора Рівненської області в інтересах держави в особі Державного підприємства «Спеціалізоване лісогосподарське агропромислове підприємство «Радивилівський держспецлісгосп», м.Радивилів до Дочірнього підприємства «Ю енд Ай Інтернешнл» Корпорації «U & I International, Corp», м.Рівне, Радивилівської районної державної адміністрації, м.Радивилів, Рівненської обласної державної адміністрації, м.Рівне та Бугаївської сільської ради, с.Бугаївка про визнання недійсними договорів, скасування рішень та державних актів, витребування земельної ділянки.

При цьому, виходячи з того, що судом встановлено самостійні обставини для відмови у позові по суті, заяви відповідача 1 та відповідача 4 про застосування строку позовної давності судом не розглядаються.

Клопотання вих.№25/10-4 від 25.10.2012р. відповідача 1 про залишення без розгляду позовної заяви у зв'язку з ненаданням прокурором та позивачем витребуваних документів залишено судом без задоволення, виходячи з наступного.

Відповідно до п.5 ст.81 Господарського процесуального кодексу України господарський суд залишає позов без розгляду, якщо позивач без поважних причин не подав витребувані господарським судом матеріали, необхідні для вирішення спору, або представник позивача не з'явився на виклик у засідання господарського суду і його нез'явлення перешкоджає вирішенню спору.

Приймаючи до уваги, що залишення позову без розгляду є правом суду, а не його обов'язком, господарський суд дійшов висновку, що клопотання вих.№25/10-4 від 25.10.2012р. відповідача 1 про залишення позовної заяви без розгляду не підлягає задоволенню. Наразі, як вказувалось вище, за висновками суду, наявні в матеріалах справи документи достатні для прийняття судового рішення на підставі ст.75 Господарського процесуального кодексу України.

Заява вих.№05/3-100вих-13 від 12.03.2013р. прокурора про забезпечення позову шляхом накладення арешту на спірні земельні ділянки та встановлення заборони відповідачам та іншим особам вчиняти будь-які дії щодо використання та відчуження вказаних земельних ділянок, залишено судом без задоволення з урахуванням наступного:

Згідно із ст.66 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 Господарського процесуального кодексу України заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

За приписами ст.67 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується, в тому числі, накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві, забороною відповідачеві вчиняти певні дії, забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмету спору.

Відповідно до змісту п.1 Постанови №16 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову» при вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Тобто, при зверненні до суду з заявою про вжиття заходів до забезпечення позову у вигляді накладення арешту на майно відповідача та заборони відповідачам та іншим особам вчиняти певні дії заявником мають бути визначені підстави такого звернення, обставини, за наявності яких виконання ймовірного позитивного рішення по справі може стати неможливим, докази того, що запропонований захід до забезпечення позову дійсно може виключити можливість невиконання або утруднення виконання судового рішення.

Проте, всупереч вимог ст.ст.4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України, прокурором та позивачем у заявленому клопотанні не було зазначено обставин, з якими Господарський процесуальний кодекс України пов'язує можливість вжиття заходів до забезпечення позову у вигляді накладення арешту та майно відповідача та встановлення заборони вчиняти певні дії.

Зокрема, прокурором та позивачем до матеріалів справи не представлено доказів, з фактом існування яких постанні пов'язують необхідність застосування заявлених заходів до забезпечення позову.

Тобто, враховуючи приписи ст.ст.4-3, 33, 66, 67 Господарського процесуального кодексу України, зміст постанови №16 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову», заява прокурора підлягає залишенню без задоволення.

Всі інші клопотання та заяви, доводи та міркування учасників судового процесу відповідно залишені судом без задоволення і не прийняті до уваги як необґрунтовані та безпідставні.

Відповідно до п.4.6 Постанови №7 від 21.02.2013р. «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України», приймаючи рішення зі справи, провадження в якій порушено за заявою прокурора, господарський суд у разі повної або часткової відмови в позові стягує судовий збір з визначеного прокурором позивача (так само повністю або пропорційно задоволеним вимогам), за винятком випадків, коли останнього звільнено від сплати судового збору та коли позивачем у справі є сам прокурор. Стягнення відповідних сум судового збору здійснюється в доход державного бюджету України.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Відмовити у задоволенні позову Першого заступника прокурора Рівненської області в інтересах держави в особі Державного підприємства «Спеціалізоване лісогосподарське агропромислове підприємство «Радивилівський держспецлісгосп», м.Радивилів до Дочірнього підприємства «Ю енд Ай Інтернешнл» Корпорації «U & I International, Corp», м.Рівне, Радивилівської районної державної адміністрації, м.Радивилів, Рівненської обласної державної адміністрації, м.Рівне та Бугаївської сільської ради, с.Бугаївка про визнання недійсними договорів купівлі-продажу земельних ділянок від 03.06.2003р., що укладені між Радивилівською районною державною адміністрацією та Дочірнім підприємством «Ю енд Ай Інтернешнл» Корпорації «U & I International, Corp» за №№834, 835, 836; скасування розпорядження №216 від 03.06.2003р. голови Радивилівської районної державної адміністрації «Про продаж земельних ділянок сільськогосподарського призначення на території Бугаївської сільської ради» та розпорядження №245 від 20.07.2004р. «Про надання дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність Дочірнього підприємства «Ю енд Ай Інтернешнл» Корпорації «U & I International, Corp»; скасування п.5 розпорядження №1 від 05.01.2005р. голови Рівненської обласної державної адміністрації «Про вилучення та передачу земельних ділянок в оренду та погодження місць розташування об'єктів»; скасування рішення №83 від 19.05.2004р. Бугаївської сільської ради «Про надання дозволу на збір матеріалів попереднього погодження місця розташування об'єктів»; визнання недійсним та скасування державного акту серії ЯБ №068065 на право власності на земельну ділянку площею 0,6 га для будівництва будівель та об'єктів автодорожнього сервісу, що виданий 18.04.2005р. Дочірньому підприємству «Ю енд Ай Інтернешнл» Корпорації «U & I International, Corp»; визнання недійсним та скасування державного акту серії ЯБ №068064 на право власності на земельну ділянку площею 2,4 га для будівництва будівель та об'єктів автодорожнього сервісу, що виданий 18.04.2005р. Дочірньому підприємству «Ю енд Ай Інтернешнл» Корпорації «U & I International, Corp»; витребування з незаконного володіння Дочірнього підприємства «Ю енд Ай Інтернешнл» Корпорації «U & I International, Corp» земельних ділянок лісогосподарського призначення площами 0,6 га та 2,4 га, що розташовані біля с.Опарипси на території Бугаївської сільської ради Радивилівського району Рівненської області та передачу їх у користування Державному підприємству «Спеціалізоване лісогосподарське агропромислове підприємство «Радивилівський держспецлісгосп».

Стягнути з Державного підприємства «Спеціалізоване лісогосподарське агропромислове підприємство «Радивилівський держспецлісгосп» (35500, Рівненська обл., Радивилівський район, м.Радивилів, вул.Кременецька, буд.95, ЄДРПОУ 33096098) в доход Державного бюджету України судовий збір в сумі 2682,50 грн.

У судовому засіданні 18.12.2013р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повне рішення складено 23.12.2013р.

Головуючий суддя М.О. Любченко

Суддя В.С. Ломака

Суддя О.М. Спичак