Постанова

від 18.12.2013 по справі 815/4024/13-а

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 грудня 2013 р.Справа № 815/4024/13-а

Категорія: 8.1.1 Головуючий в 1 інстанції: Цховребова М. Г

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого Золотнікова О.С.,

суддів: Осіпова Ю.В. та Скрипченка В.О.,

при секретарі Василенко І.Ю.,

за участю представників позивача Пироженко О.І. та Кучман О.Л., представника відповідача Литвинчук Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Одеса-Авто» на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 19 серпня 2013 року по справі за адміністративним позовом публічного акціонерного товариства «Одеса-Авто» до Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області (правонаступник Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби) про скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

У травні 2013 року публічне акціонерне товариство «Одеса-Авто» (далі ПАТ «Одеса-Авто») звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби (далі ДПІ у Малиновському районі м. Одеси Одеської області ДПС) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 23 квітня 2013 року № 0001892260 та № 0001012260.

В обґрунтування позову зазначалось, що з 06 лютого по 20 березня 2013 року посадовими особами ДПІ у Малиновському районі м. Одеси Одеської області ДПС проведено планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 липня 2011 року по 30 вересня 2012 року. За результатами перевірки складено акт від 03 квітня 2013 року за № 000045/15-32-22-60/3120420/1057/51, в якому зазначено, серед іншого, про порушення позивачем ст. 207 ЦК України, п. п. 14.1.245 ст. 14, п. 138.2 ст. 138, п. п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, п. 3 підрозділу 4 розділу ХХ Податкового кодексу України, п. 2 ст. 3, п. п. 1 та 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», пунктів 2.1, 2.4, 2.7 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, що призвело до заниження податку на прибуток за 2-4 квартали 2011 року на 500305 грн. та завищення від'ємного значення об'єкту оподаткування з податку на прибуток у 2011 та 2012 роках. На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 23 квітня 2013 року № 0001892260, яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 500305 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 2040 грн., а також № 0001012260, яким встановлено завищення від'ємного значення об'єкту оподаткування з податку на прибуток. На думку позивача, висновки акта перевірки не відповідають вимогам Податкового кодексу України, а тому прийняті відповідачем на його підставі податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 19 серпня 2013 року відмовлено ПАТ «Одеса-Авто» у задоволенні позовних вимог.

Не погоджуючись з постановленим по справі судовим рішенням, представник ПАТ «Одеса-Авто» в апеляційній скарзі зазначає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права. Так, судом не прийнято до уваги лист Вищого адміністративного суду України від 02 червня 2011 року № 742/11/13-11 щодо права підприємства включати до складу валових витрат всі витрати, які підтвердженні первинним документами, у разі доведення підприємством реальності здійснення господарських операцій. Позивачем надано до перевірки всі первинні документи, які є обов'язковими згідно Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», і, крім того, відповідачем реальність здійснення господарських операцій не заперечується. За таких даних, на думку апелянта, відсутні підстави для зменшення позивачу валових витрат та визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств. Судом також не прийнято до уваги, що на підставі акта перевірки від 14 листопада 2011 року за № 287/23-213/03120420/2402 податкове повідомлення-рішення про зменшення позивачу від'ємного значення не приймалось, а тому у підприємства були відсутні підстави для відображення результатів перевірки в податкових деклараціях, оскільки висновки акта перевірки податкового органу не є обов'язковими для платника податків. У зв'язку з викладеним в апеляційній скарзі ставиться питання про скасування постановленого по справі судового рішення з винесенням нової постанови про задоволення позовних вимог.

Заслухавши суддю-доповідача, виступи представників позивача в підтримку апеляційної скарги, а також представника відповідача про залишення оскарженого судового рішення без змін, розглянувши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку про необхідність її задоволення.

Судом встановлено, що з 06 лютого по 20 березня 2013 року посадовими особами ДПІ у Малиновському районі м. Одеси Одеської області ДПС проведено планову виїзну перевірку ПАТ «Одеса-Авто» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 липня 2011 року по 30 вересня 2012 року.

За результатами перевірки складено акт від 03 квітня 2013 року за № 000045/15-32-22-60/3120420/1057/51, в якому зазначено, серед іншого, про порушення позивачем ст. 207 ЦК України, п. п. 14.1.245 п. 14.1 ст. 14, п. 138.2 ст. 138, п. п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, п. 3 підрозділу 4 розділу ХХ Податкового кодексу України, п. 2 ст. 3, п. п. 1 та 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», пунктів 2.1, 2.4, 2.7 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, що призвело до заниження податку на прибуток за 2-4 квартали 2011 року на 500305 грн. та завищення від'ємного значення об'єкту оподаткування з податку на прибуток у 2011 та 2012 роках.

На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 23 квітня 2013 року № 0001892260, яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 500305 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 2040 грн. та № 0001012260, яким встановлено завищення від'ємного значення об'єкту оподаткування по податку на прибуток.

Вирішуючи справу, суд першої інстанції виходив з того, що ДПІ у Малиновському районі м. Одеси Одеської області ДПС доведено порушення ПАТ «Одеса-Авто» вимог податкового законодавства щодо формування валових витрат та від'ємного значення об'єкту оподаткування по податку на прибуток в період з 01 липня 2011 року по 30 вересня 2012 року.

Проте, з таким висновком суду погодитись не можна.

Так, відповідно до п. 86.1 ст. 86 Податкового кодексу України результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.

Порядок оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства затверджено наказом Державної податкової адміністрації України від 22 грудня 2010 року № 984 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 12 січня 2011 року за № 34/18772).

Згідно пункту 3 розділу І та пункту 7 розділу ІV названого Порядку результати документальних перевірок оформлюються у формі акта або довідки. У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт, а у разі відсутності порушень - довідка.

Акт - службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

За результатами розгляду керівником органу державної податкової служби (його заступником) акта перевірки, заперечень посадових осіб платника податків або його законних представників та інших матеріалів перевірки, у терміни та порядку, встановлені Кодексом, приймаються відповідні податкові повідомлення-рішення.

Зі змісту наведених норм Податкового кодексу України та Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства вбачається, що акт, складений посадовими особами податкового органу за результатами перевірки фінансово-господарської діяльності суб'єкта господарювання, не є рішенням суб'єкта владних повноважень, яке породжує певні правові наслідки для суб'єкта господарювання, не спрямоване на регулювання тих чи інших відносин і не має обов'язкового характеру для суб'єкта цих відносин, а тому не врахування підприємством у податковому обліку висновків акта перевірки, за результатами якої не прийнято податкове повідомлення-рішення, не є порушенням норм податкового законодавства.

Як встановлено матеріалами справи, 14 листопада 2011 року посадовими особами ДПІ у Малиновському районі м. Одеси за результатами перевірки ПАТ «Одеса-Авто» складено акт за № 287/23-213/03120420/2402, в якому зазначено про порушення підприємством п. п. 5.3.9 п. 5.3, п. п. 5.4.8 п. 5.4 ст. 5, п. п. 8.1.2 п. 8.1 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п. п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, п. п. 140.1.7 п. 140.1 ст. 140, п. 150.1 ст. 150 та п. 3 підрозділу 4 розділу ХХ Перехідні положення Податкового кодексу України, що призвело, на думку відповідача, до завищення від'ємного значення об'єкту оподаткування податком на прибуток в деклараціях за 2010 рік та за перший - другий квартали 2011 року.

За результатами розгляду зазначеного акта перевірки будь-яких податкових повідомлень-рішень ДПІ у Малиновському районі м. Одеси не приймалось, а тому у ПАТ «Одеса-Авто» був відсутній обов'язок відображати у податковому обліку висновки акта перевірки.

За таких даних, посилання посадових осіб відповідача в п. п. 3.1.2 акта перевірки від 03 квітня 2013 року за № 000045/15-32-22-60/3120420/1057/51 на обов'язковість врахування позивачем порушень, встановлених в п. 3.1.2 акта перевірки від 14 листопада 2011 року за № 287/23-213/03120420/2402 у податковому обліку з податку на прибуток підприємств є безпідставними та такими, що не відповідають діючим нормам податкового законодавства.

Одночасно, в акті перевірки від 03 квітня 2013 року за № 000045/15-32-22-60/3120420/1057/51 ДПІ у Малиновському районі м. Одеси Одеської області ДПС зазначалось, що завищення від'ємного значення об'єкту оподаткування податком на прибуток в деклараціях за 2010 рік та за перший, другий квартали 2011 року вплинуло на показники від'ємного значення першого кварталу 2012 року, півріччя 2012 року та третього кварталу 2012 року.

При цьому відповідачем зазначається про порушення підприємством пункту 3 підрозділу 4 розділу ХХ Податкового кодексу України, яким визначено особливості застосування у 2011 році пункту 150.1 статті 150 цього Кодексу.

Зазначена законодавча норма застосовується у 2011 році з урахуванням такого: якщо результатом розрахунку об'єкта оподаткування платника податку з числа резидентів за підсумками першого кварталу 2011 року є від'ємне значення, то сума такого від'ємного значення підлягає включенню до витрат другого календарного кварталу 2011 року.

Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками другого, другого і третього кварталів, другого - четвертого кварталів 2011 року здійснюється з урахуванням від'ємного значення, отриманого платником податку за перший квартал 2011 року, у складі витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.

Абзац другий пункту 3 підрозділу 4 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України передбачає право платника податку на прибуток відобразити у складі витрат другого кварталу 2011 року суму від'ємного значення, що є результатом розрахунку об'єкта оподаткування за підсумками першого кварталу 2011 року.

В свою чергу, розрахунок об'єкта оподаткування за перший квартал 2011 року здійснювався на підставі чинних до 1 квітня 2011 року норм Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Пунктом 6.1 статті 6 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» визначено, що якщо об'єкт оподаткування платника податку з числа резидентів за результатами податкового року має від'ємне значення об'єкта оподаткування (з урахуванням суми амортизаційних відрахувань), сума такого від'ємного значення підлягає включенню до складу валових витрат першого календарного кварталу наступного податкового року. Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками півріччя, трьох кварталів та року здійснюється з урахуванням від'ємного значення об'єкта оподаткування попереднього року у складі валових витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.

У 2010 році зазначена норма застосовувалася з урахуванням пункту 22.4 статті 22 Закону.

Особливості, встановлені пунктом 22.4 статті 22 Закону, полягали в обмеженні врахування у складі валових витрат у порядку статті 6 Закону сум від'ємного значення об'єкта оподаткування з податку на прибуток, яке утворилося станом на 1 січня 2010 року. До складу валових витрат платника податку на прибуток за III квартал 2010 року підлягало включенню лише 20 відсотків від'ємного значення, що утворилося станом на 1 січня 2010 року (після набрання зазначеною нормою чинності).

Водночас, як передбачено абзацом другим пункту 22.4 статті 22 Закону, у 2011 році сума від'ємного значення, яка відповідно до абзацу першого цього пункту не була врахована у складі валових витрат, та від'ємне значення об'єкта оподаткування, яке виникло у 2010 році, підлягають включенню до складу валових витрат у порядку, встановленому статтею 6 цього Закону, без обмежень, встановлених цим пунктом.

Отже, в 2011 році встановлені пунктом 22.4 статті 22 Закону обмеження щодо можливості врахування усієї суми від'ємного значення об'єкта оподаткування з податку на прибуток у складі валових витрат не застосовувалися. При цьому прямо передбачалося право врахувати у складі валових витрат першого кварталу 2011 року всю суму від'ємного значення об'єкта оподаткування, що виникло у 2010 році.

Таким чином, відповідно до зазначених законодавчих норм, до складу валових витрат першого кварталу 2011 року підлягали включенню всі суми від'ємного значення об'єкта оподаткування з податку на прибуток - як ті, що утворилися станом на 1 січня 2010 року, так і ті суми від'ємного значення, що виникли протягом 2010 року.

Отже, розрахунок об'єкта оподаткування за перший квартал 2011 року повинен був здійснюватися з урахуванням у складі валових витрат цього податкового періоду всіх сум від'ємного значення, що утворилися станом на 1 січня 2010 року, а також протягом 2010 року.

В свою чергу, на підставі пункту 3 підрозділу 4 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України, якщо результатом розрахунку об'єкта оподаткування платника податку з числа резидентів за підсумками першого кварталу 2011 року є від'ємне значення, то сума такого від'ємного значення підлягає включенню до витрат другого календарного кварталу 2011 року.

Таким чином, до складу валових витрат другого календарного кварталу 2011 року підлягає включенню сума від'ємного значення об'єкта оподаткування за перший квартал 2011 року, яка, в свою чергу, розраховується з урахуванням у складі валових витрат першого календарного кварталу 2011 року сум від'ємного значення, що утворилися станом на 1 січня 2010 року, а також тих, що виникли протягом 2010 року.

В подальшому розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками другого, другого і третього кварталів, другого - четвертого кварталів 2011 року, першого кварталу, півріччя та третього кварталу 2012 року здійснюється з урахуванням від'ємного значення, отриманого платником податку за перший квартал 2011 року, у складі витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.

При цьому тлумачення абзацу третього пункту 3 підрозділу 4 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України в системному взаємозв'язку із абзацом другим цього ж пункту дозволяє дійти висновку про те, що наведене в цій нормі поняття «від'ємне значення, отримане в першому кварталі 2011 року» - це від'ємне значення, отримане як розрахунок значення об'єкта оподаткування за перший квартал 2011 року на підставі норм чинного на час проведення розрахунку законодавства, у тому числі щодо визначення складу валових витрат, які враховувалися при визначенні об'єкта оподаткування за перший квартал 2011 року.

В свою чергу, правові наслідки формування від'ємного значення об'єкта оподаткування з податку на прибуток за перший квартал 2011 року визначено пунктом 3 підрозділу 4 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України. Згідно з указаною нормою Перехідних положень, якщо результатом розрахунку об'єкта оподаткування платника податку з числа резидентів за підсумками першого кварталу 2011 року є від'ємне значення, то сума такого від'ємного значення підлягає включенню до витрат другого календарного кварталу 2011 року.

Форма податкової декларації з податку на прибуток підприємства, що використовувалася платниками податку починаючи з другого кварталу 2011 року, затверджена наказом Державної податкової адміністрації України від 28 лютого 2011 року № 114.

У рядку 06.6 зазначеної декларації підлягало відображенню, зокрема, від'ємне значення об'єкта оподаткування за перший квартал 2011 року. Тобто у другому кварталі 2011 року до рядку 06.6 податкової декларації з податку на прибуток підприємства, затвердженої наказом Державної податкової адміністрації України від 28 лютого 2011 року № 114, підлягало перенесенню в повному обсязі від'ємне значення рядку 08 декларації з податку на прибуток підприємства за перший квартал 2011 року.

Як встановлено матеріалами справи, ПАТ «Одеса-Авто» у податковій декларації з податку на прибуток підприємства за І квартал 2011 року відобразило у складі валових витрат всі суми від'ємного значення об'єкта оподаткування з податку на прибуток станом на 1 січня 2011 року, а у другому кварталі 2011 року позивачем до рядку 06.6 податкової декларації з податку на прибуток підприємства віднесено в повному обсязі від'ємне значення рядку 08 декларації з податку на прибуток за перший квартал 2011 року (т. 9 а. с. 224-225).

При цьому ані Закон, ані Податковий кодекс України не передбачають можливості обмежити формування витрат другого кварталу 2011 року лише тими сумами від'ємного значення, які виникли як результат діяльності саме першого кварталу 2011 року, без урахування непогашених наростаючим підсумком сум від'ємного значення попередніх податкових періодів.

Таким чином, до складу витрат другого календарного кварталу 2011 року підлягає включенню від'ємне значення об'єкта оподаткування за перший квартал 2011 року, причому розрахунок суми від'ємного значення об'єкта оподаткування за перший квартал 2011 року здійснюється з урахуванням без будь-яких обмежень сум від'ємного значення, що утворилися станом на 1 січня 2010 року та тих, що виникли протягом 2010 року, та які не були погашені наростаючим підсумком протягом попередніх звітних періодів.

З урахуванням викладеного, висновок ДПІ у Малиновському районі м. Одеси Одеської області ДПС про завищення ПАТ «Одеса-Авто» від'ємного значення об'єкту оподаткування з податку на прибуток у 2-4 кварталах 2011 року та 1-3 кварталах 2012 року у зв'язку з порушенням пункту 3 підрозділу 4 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України є неправомірним, що, в свою чергу, є підставою для скасування податкового повідомлення-рішення від 23 квітня 2013 року № 0001012260.

В акті перевірки від 03 квітня 2013 року за № 000045/15-32-22-60/3120420/1057/51 також зазначено про порушення ПАТ «Одеса-Авто» у перевіреному періоді ст. 207 ЦК України, п. п. 14.1.245 п. 14.1 ст. 14, п. 138.2 ст. 138, п. п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, п. 2 ст. 3, п. п. 1 та 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», пунктів 2.1, 2.4, 2.7 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, що призвело до заниження податку на прибуток за 2-4 квартали 2011 року на 500305 грн..

Відповідно до п. 138.1 ст. 138 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті.

Витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку (п. п. 138.1.1 п. 138.1 ст. 138 ПК України).

Згідно п. 138.2 ст. 138 названого Кодексу витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Підпунктом 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України визначено, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Як встановлено матеріалами справи, видами діяльності ПАТ «Одеса-Авто», серед іншого, є торгівля автомобілями та легковими автотранспортними засобами, торгівля іншими автотранспортними засобами, оптова торгівля деталями та приладдям для автотранспортних засобів (т. 1 а. с. 13).

Позивачем протягом перевіреного періоду серед інших господарських операцій укладено дилерський договір поставки автомобілів від 15 березня 2011 року за № 70-ш/п з ТОВ «Дженерал Авто Груп». Згідно договору ТОВ «Дженерал Авто Груп» зобов'язується поставити, а позивач оплатити та прийняти у власність автомобілі. Право власності на автомобілі переходить від дистриб'ютора (ТОВ «Дженерал Авто Груп») до дилера (ПАТ «Одеса-Авто») після прийняття автомобілів за актом прийняття-передачі, при цьому дилер зобов'язаний забезпечити надходження на поточний рахунок дистриб'ютора передоплату у розмірі 100 % вартості автомобілів.

Позивачем в жовтні-листопаді 2011 року придбано у ТОВ «Дженерал Авто Груп» автомобілі на загальну суму 8502219 грн. (без врахування сум ПДВ).

Собівартість придбаних позивачем автомобілів у розмірі 8502219 грн. віднесено ПАТ «Одеса-Авто» до складу валових витрат за період з ІІ по ІV квартали 2011 року.

В акті перевірки посадовими особами ДПІ у Малиновському районі м. Одеси Одеської області ДПС зазначено, що позивачем до складу витрат віднесено витрати на підставі первинних документів, в яких зміст господарської операції не відповідає умовам договору, а саме в прибуткових накладних відображено, що автомобілі позивачем придбано на умовах товарного кредиту та в яких відсутній особистий підпис посадових осіб постачальника. Зазначенні порушення, на думку відповідача, виключають можливість віднесення собівартості придбаних позивачем автомобілів у розмірі 8502219 грн. до складу валових витрат.

Проте, як вбачається з матеріалів справи, у видаткових накладних, оформлених у зв'язку з отриманням позивачем від ТОВ «Дженерал Авто Груп» автомобілів на виконання дилерського договору поставки від 15 березня 2011 року № 70-ш/п, у графі «умови продажу» зазначено «попередня оплата», що підтверджується відповідними накладними (т. 2 а. с. 206, 219, т. 3 а .с. 49, 67, т. 4 а. с. 62, 102), що повністю відповідає змісту договору поставки від 15 березня 2011 року.

Лише в двох видаткових накладних у графі «умови продажу» зазначено «товарний кредит» (т. 2 а. с. 136, 149). Разом з цим, в зазначених накладних в графі «підстави оплати» вірно зазначено договір поставки від 15 березня 2011 року № 70-ш/п, що свідчить про виникнення технічної помилки під час заповнення графи «умови продажу» у видаткових накладних від 03 жовтня 2011 року.

Не є обґрунтованим і посилання відповідача на відсутність особистого підпису посадових осіб постачальника на первинних документах та невірне оформлення додатку № 6 до Дилерського договору поставки автомобілів від 15 березня 2011 року № 70-ш/п.

Так, відповідно до ч. ч. 1, 2 та 3 ст. 207 Цивільного кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, електронно-числового підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Зі змісту наведеної норми Цивільного кодексу України вбачається, що зразки власноручних підписів сторін в договорі повинні міститись у разі використання за згодою сторін факсимільного відтворення підпису під час підписання саме угод та договорів, а не засвідчення факсимільними підписами повноважних представників сторін документів, які будуть оформлюватись на виконання таких договорів.

Як вбачається з матеріалів справи, 22 квітня 2011 року генеральними директорами ТОВ «Дженерал Авто Груп» та ПАТ «Одеса Авто» власноручно підписано додаток № 6 до Дилерського договору поставки автомобілів від 15 березня 2011 року № 70-ш/п, згідно якого сторони вирішили використовувати протягом укладання чи/та виконання цього Договору, а також оформлення будь-яких інших документів, пов'язаних з виконанням, а також документів первинного бухгалтерського обліку факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання (в т. ч. використання факсиміле) уповноважених осіб Сторін - заступника генерального директора по продажу автомобілів ТОВ «Дженерал Авто Груп» Разумцева Д.Г. та головного бухгалтера ТОВ «Дженерал Авто Груп» Ховрич Т.В..

В наданих позивачем видаткових накладних підписи уповноважених осіб ТОВ «Дженерал Авто Груп» заступника генерального директора по продажу автомобілів Разумцева Д.Г. та головного бухгалтера Ховрич Т.В. відтворено як з використанням факсиміле, так і підписано власноруч.

З урахуванням викладеного, ствердження посадових осіб відповідача в акті перевірки про відсутність письмової згоди між ТОВ «Дженерал Авто Груп» та ПАТ «Одеса Авто» щодо використання при оформленні первинних документів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, у якій мають міститись зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, спростовується матеріалами справи.

Частиною 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Як встановлено матеріалами справи, первинні документи за вказаними вище господарськими операціями, а саме договір від 15 березня 2011 року за № 70-ш/п, додатки до договору, платіжні доручення, акти прийняття-передачі транспортних засобів були надані позивачем співробітникам податкового органу для огляду під час проведення перевірки, що не заперечується відповідачем.

Посилання в акті перевірки на порушення позивачем ст. 207 ЦК України, п. п. 14.1.245 п. 14.1 ст. 14, п. 138.2 ст. 138, п. п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, п. 2 ст. 3, п. п. 1 та 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», пунктів 2.1, 2.4, 2.7 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, не підтверджуються встановленими судом апеляційної інстанції обставинами справи та наявними в матеріалах справи документами.

Правомірність віднесення позивачем витрат операційної діяльності, тобто витрат, пов'язаних з придбанням автомобілів за дилерським договором поставки, до складу витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, підтверджується також реалізацією придбаних позивачем транспортних засобів фізичним особам, що, в свою чергу, підтверджується наявними в матеріалах справи первинними документами.

Крім того, судом апеляційної інстанції під час вирішення питання щодо правомірності формування позивачем витрат операційної діяльності прийнято до уваги наступне.

Придбані ПАТ «Одеса Авто» у жовтні-листопаді 2011 року у ТОВ «Дженерал Авто Груп» автомобілі реалізовані позивачем споживачам у цьому же податковому періоді. Суми податку на додану вартість, отримані позивачем у зв'язку з продажем автомобілів фізичним особам, відображено у податкових зобов'язаннях у відповідних податкових періодах.

Згідно пункту 3.2 акта перевірки від 03 квітня 2013 року за № 000045/15-32-22-60/3120420/1057/51 перевіркою повноти визначення податкових зобов'язань з податку на додану вартість за період з 01 липня 2011 року по 30 вересня 2012 року не встановлено заниження або завищення задекларованих показників.

Із врахуванням викладеного, ДПІ у Малиновському районі м. Одеси Одеської ДПС не доведено порушення позивачем наведених вище положень Податкового кодексу України при віднесенні до складу витрат операційної діяльності витрат, пов'язаних з придбанням автомобілів у ТОВ «Дженерал Авто Груп» на суму 8502219 грн..

В акті перевірки посадовими особами відповідача також зазначено, що в порушення вимог п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України до складу витрат філії «Великомихайлівська станція технічного обслуговування» ПАТ «Одеса-Авто», філії «Автоцентр-Балтський» ПАТ «Одеса-Авто» віднесено витрати за відсутності первинних документів, в результаті чого завищено задекларовані показники на загальну суму 70212 грн..

Згідно п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Підпунктом 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 названого Кодексу визначено, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

В акті перевірки Філії «Автоцентр Балтський» ПАТ «Одеса-Авто» від 22 лютого 2013 року за № 11-2200/35050935 та акті перевірки філії «В-Михайлівська СТО» ПАТ «Одеса-Авто» від 20 лютого 2013 року за № 117/22-00/2656 податковими органами зазначено, що філіями включено до витрат операційної діяльності, тобто до собівартості придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг), суму товарів у загальному розмірі 70212 грн. отриманих від ПАТ «Одеса-Авто», які не підтвердженні документально.

Проте, з наданих позивачем до суду першої інстанції документів вбачається, що всі витрати філій в період з 01 липня 2011 року по 30 вересня 2012 року підтверджуються відповідними первинними документами, такими як видаткові накладні, акти виконаних робіт (т. 7 а. с. 101-245, т. 8, т. 9 а. с. 1-147).

За таких даних, висновок відповідача про порушення позивачем п. 138.2 ст. 138 ПК України не підтверджується наявними в матеріалах справи первинними документами.

Згідно ч. 1 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Враховуючи, що ДПІ у Малиновському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби не доведено порушення позивачем ст. 207 ЦК України, п. п. 14.1.245 ст. 14, п. 138.2 ст. 138, п. п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, п. 3 підрозділу 4 розділу ХХ Податкового кодексу України, п. 2 ст. 3, п. п. 1 та 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», визначення в податковому повідомленні-рішенні від 23 квітня 2013 року за № 0001892260 податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств у розмірі 500305 грн. та зменшення в податковому повідомленні-рішенні від 23 квітня 2013 року за № 0001012260 від'ємного значення об'єкту оподаткування по податку на прибуток є неправомірним.

Оскільки визначення позивачу податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств за основним платежем є необґрунтованим, то і застосування штрафних (фінансових) санкцій, передбачених ст. 123 Податкового кодексу України, є необґрунтованим.

На підставі викладеного, висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, і, крім того, судом порушено норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а тому постановлене судове рішення відповідно до пунктів 3 та 4 ч. 1 ст. 202 КАС України підлягає скасуванню з винесенням нової постанови про задоволення позовних вимог ПАТ «Одеса-Авто».

Керуючись ст. ст. 195, 196, 198, 202, 205, 207, 254 КАС України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Одеса-Авто» задовольнити.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 19 серпня 2013 року скасувати.

Прийняти нову постанову, якою позовні вимоги публічного акціонерного товариства «Одеса-Авто» задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби від 23 квітня 2013 року за № 0001892260 та за № 0001012260.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили судовим рішенням апеляційного суду.

Повний текст постанови складено 23 грудня 2013 року.

Головуючий:

Судді: