Ухвала

від 19.10.2015 по справі 815/4024/13-а

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 жовтня 2015 року м. Київ К/800/2413/14

Вищий адміністративний суд України у складі суддів:

головуючого -Цвіркуна Ю.І. (суддя-доповідач), Ланченко Л.В., Пилипчук Н.Г., при секретарі судового засідання Міщенко Ю.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за касаційною скаргою Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області

на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 18.12.2013 року

у справі № 815/4024/13-а

за позовом Публічного акціонерного товариства «Одеса-Авто»

до Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області

про скасування податкових повідомлень-рішень,

встановив:

Публічне акціонерне товариство «Одеса-Авто» звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області про скасування податкових повідомлень-рішень.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 19.08.2013 року у задоволенні позову відмовлено повністю.

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 18.12.2013 року постанову Одеського окружного адміністративного суду від 19.08.2013 року скасовано. Прийнято нову постанову, якою позовні вимоги задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби від 23.04.2013 року № 0001892260, № 0001012260.

Не погоджуючись із рішенням суду апеляційної інстанції, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить дане рішення скасувати, а рішення суду першої інстанції залишити в силі, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.

У запереченнях на касаційну скаргу позивач з доводами та вимогами скаржника не погоджується, просить залишити без змін рішення суду апеляційної інстанції.

У судовому засіданні представник позивача проти касаційної скарги заперечував та просив у її задоволенні відмовити. Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце проведення судового розгляду справи повідомлений належним чином.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасника процесу, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин справи, колегія суддів встановила таке.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами планової виїзної перевірки ПАТ «Одеса-Авто» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2011 року по 30.09.2012 року відповідачем складено акт від 03.04.2013 року № 000045/15-32-22-60/3120420/1057/51, яким встановлено порушення позивачем пп.2-3 ст. 207 Цивільного кодексу України, п.п. 14.1.245 п. 14.1 ст. 14, п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, п. 3 підрозділу 4 розділу ХХ Податкового кодексу України, п. 2 ст. 3, п.п. 1, 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», пп.пп. 2.1, 2.4, 2.7 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88, в результаті чого занижено податок на прибуток за 2-4 квартали 2011 року на 500 305, 00 грн. та завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування з податку на прибуток у 2011 та 2012 роках на загальну суму 71 127 763, 00 грн.

На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 23.04.2013 року: - № 0001892260, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток у розмірі 500 305, 00 грн. за основним платежем та 2 040, 00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями; - № 0001012260, яким встановлено завищення від'ємного значення об'єкту оподаткування по податку на прибуток за 2-3 квартал 2011 року у розмірі 17 874 159, 00 грн., 2-4 квартал 2011 року - 24 197 828, 00 грн., 1 квартал 2012 року - 24 197 828, 00 грн., півріччя 2012 року - 2 428 974, 00 грн., три квартали 2012 року - 2 428 974, 00 грн.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що податковим органом доведено порушення ПАТ «Одеса-Авто» вимог податкового законодавства щодо формування валових витрат та від'ємного значення об'єкту оподаткування по податку на прибуток в перевіряємому періоді.

Задовольняючи позов, суд апеляційної інстанції прийшов до висновку щодо відсутності порушень позивачем вимог податкового законодавства та неправомірного прийняття відповідачем податкових повідомлень-рішень.

Колегія суддів суду касаційної інстанції, з урахуванням норм податкового законодавства, чинних на час виникнення відповідних правовідносин, погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, з огляду на таке.

З приводу правомірності податкового повідомлення-рішення від 23.04.2013 року № 0001012260 судом апеляційної інстанції вірно встановлено відсутність у позивача обов'язку на врахування при формуванні податкового обліку висновків акта перевірки від 14.11.2011 року № 287/23-213/03120420/2402, яким встановлено завищення від'ємного значення об'єкту оподаткування податком на прибуток в деклараціях за 2010 рік та за перший-другий квартали 2011 року, оскільки будь-яких податкових повідомлень-рішень податковим органом за результатами даної перевірки не приймалось.

Одночасно в акті перевірки, за результатами якої прийнято спірні податкові повідомлення зазначено, що завищення від'ємного значення об'єкту оподаткування податком на прибуток в деклараціях за 2010 рік та за перший, другий квартали 2011 року вплинуло на показники від'ємного значення першого кварталу 2012 року, півріччя 2012 року та третього кварталу 2012 року.

Відхиляючи сказані доводи податкового органу суд апеляційної інстанції прийшов до правильного висновку щодо їх помилковості, враховуючи таке.

Відповідно до вимог пункту 2 підрозділу 4 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України з дати набрання чинності розділом III цього Кодексу платники податку на прибуток підприємств складають наростаючим підсумком та подають декларацію з податку на прибуток за такі звітні податкові періоди: другий квартал, другий і третій квартали та другий-четвертий квартали 2011 року.

Згідно із п. 150.1 ст. 150 Податкового кодексу України якщо результатом розрахунку об'єкта оподаткування платника податку з числа резидентів за підсумками податкового року є від'ємне значення, то сума такого від'ємного значення підлягає включенню до витрат першого календарного кварталу наступного податкового року. Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками півріччя, трьох кварталів та року здійснюється з урахуванням зазначеного від'ємного значення попереднього року у складі витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.

Пунктом 3 підрозділу 4 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України визначено особливості застосування у 2011 році пункту 150.1 статті 150 цього Кодексу.

Зазначена законодавча норма застосовується у 2011 році з урахуванням такого: якщо результатом розрахунку об'єкта оподаткування платника податку з числа резидентів за підсумками першого кварталу 2011 року є від'ємне значення, то сума такого від'ємного значення підлягає включенню до витрат другого календарного кварталу 2011 року.

Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками другого, другого і третього кварталів, другого - четвертого кварталів 2011 року здійснюється з урахуванням від'ємного значення, отриманого платником податку за перший квартал 2011 року, у складі витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.

В той же час, пункт 3 підрозділу 4 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України передбачає право платника податку на прибуток відобразити у складі витрат другого кварталу 2011 року суму від'ємного значення, що є результатом розрахунку об'єкта оподаткування за підсумками першого кварталу 2011 року.

Водночас, розрахунок об'єкта оподаткування за перший квартал 2011 року здійснювався на підставі чинних до 1 квітня 2011 року норм Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Пунктом 6.1 статті 6 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» визначено, що якщо об'єкт оподаткування платника податку з числа резидентів за результатами податкового року має від'ємне значення об'єкта оподаткування (з урахуванням суми амортизаційних відрахувань), сума такого від'ємного значення підлягає включенню до складу валових витрат першого календарного кварталу наступного податкового року. Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками півріччя, трьох кварталів та року здійснюється з урахуванням від'ємного значення об'єкта оподаткування попереднього року у складі валових витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.

У 2010 році зазначена норма застосовувалась з урахуванням пункту 22.4 статті 22 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Відповідно до пункту 22.4 статті 22 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» у 2011 році сума від'ємного значення, яка відповідно до абзацу першого цього пункту не була врахована у складі валових витрат, та від'ємне значення об'єкта оподаткування, яке виникло у 2010 році, підлягають включенню до складу валових витрат у порядку, встановленому статтею 6 цього Закону, без обмежень, встановлених цим пунктом.

Отже, в 2011 році встановлені пунктом 22.4 статті 22 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» обмеження щодо можливості врахування усієї суми від'ємного значення об'єкту оподаткування з податку на прибуток у складі валових витрат не застосовувалися. При цьому прямо передбачалося право врахувати у складі валових витрат першого кварталу 2011 року всю суму від'ємного значення об'єкту оподаткування, що виникла у 2010 році.

За таких обставин, відповідно до вищезазначених законодавчих норм до складу валових витрат першого кварталу 2011 року підлягали включенню всі суми від'ємного значення об'єкту оподаткування з податку на прибуток - як ті, що утворилися станом на 1 січня 2010 року, так і ті суми від'ємного значення, що виникли протягом 2010 року.

Відповідно до пункту 3 підрозділу 4 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України в разі, якщо результатом розрахунку об'єкта оподаткування платника податку з числа резидентів за підсумками першого кварталу 2011 року є від'ємне значення, то сума такого від'ємного значення підлягає включенню до витрат другого календарного кварталу 2011 року.

Таким чином, до складу валових витрат другого календарного кварталу 2011 року підлягає включенню сума від'ємного значення об'єкту оподаткування за перший квартал 2011 року, яка, в свою чергу, розраховується з урахуванням у складі валових витрат першого календарного кварталу 2011 року сум від'ємного значення, що утворилися станом на 1 січня 2010 року, а також тих, що виникли протягом 2010 року, та які не були погашені наростаючим підсумком протягом попередніх звітних періодів.

В подальшому до вказаного положення закону було внесено зміни, згідно з якими п. 150.1 ст. 150 Податкового кодексу України застосовується у 2012-2015 роках таким чином: якщо результатом розрахунку об'єкта оподаткування платника податку з числа резидентів платників з доходом за 2011 рік 1 мільйон гривень та більше станом на 1 січня 2012 року є від'ємне значення (з урахуванням від'ємного значення об'єкта оподаткування станом на 1 січня 2011 року), то сума цього значення підлягає включенню до витрат звітних (податкових періодів починаючи з I півріччя і наступних звітних періодів 2012 року у розмірі 25 відсотків суми такого від'ємного значення. У разі якщо 25 відсотків суми від'ємного значення об'єкта оподаткування не погашається протягом цього і за наслідками наступних податкових періодів 2012 року, то непогашена сума підлягає врахуванню при визначенні податкових зобов'язань у наступних податкових періодах.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ПАТ «Одеса-Авто» у податковій декларації з податку на прибуток підприємства за 1 квартал 2011 року відобразило у складі валових витрат всі суми від'ємного значення об'єкта оподаткування з податку на прибуток станом на 1 січня 2011 року, а у другому кварталі 2011 року позивачем до рядку 06.6 податкової декларації з податку на прибуток підприємства віднесено в повному обсязі від'ємне значення рядку 08 декларації з податку на прибуток за перший квартал 2011 року.

З урахуванням викладеного, суд апеляційної інстанції дійшов до правильного висновку щодо неправомірності доводів відповідача про завищення ПАТ «Одеса-Авто» від'ємного значення об'єкту оподаткування з податку на прибуток у 2-4 кварталах 2011 року та 1-3 кварталах 2012 року у зв'язку з порушенням пункту 3 підрозділу 4 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України, що, в свою чергу, є підставою для скасування податкового повідомлення-рішення від 23.04.2013 року № 0001012260.

Задовольняючи позовні вимоги щодо скасування податкового повідомлення-рішення від 23.04.2013 року № 0001892260 суд апеляційної інстанції, з чим погоджується колегія суддів суду касаційної інстанції, виходив з такого.

Відповідно до пп. 14.1.27 п. 14.1 ст.14 Податкового кодексу України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

В силу пп. 14.1.245 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України товарний кредит - товари (роботи, послуги), що передаються резидентом або нерезидентом у власність юридичних чи фізичних осіб на умовах договору, що передбачає відстрочення остаточних розрахунків на визначений строк та під процент. Товарний кредит передбачає передачу права власності на товари (роботи, послуги) покупцеві (замовникові) у момент підписання договору або в момент фізичного отримання товарів (робіт, послуг) таким покупцем (замовником), незалежно від часу погашення заборгованості.

Згідно з п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Встановлено, що позивачем протягом перевіреного періоду серед інших господарських операцій укладено з ТОВ «Дженерал Авто Груп» дилерський договір поставки автомобілів від 15.03.2011 року № 70-ш/п, відповідно до умов якого контрагент зобов'язується поставити, а позивач оплатити та прийняти у власність автомобілі. Право власності на автомобілі переходить від дистриб'ютора (ТОВ «Дженерал Авто Груп») до дилера (ПАТ «Одеса-Авто») після прийняття автомобілів за актом прийняття-передачі, при цьому дилер зобов'язаний забезпечити надходження на поточний рахунок дистриб'ютора передоплату у розмірі 100 % вартості автомобілів.

Позивачем в жовтні-листопаді 2011 року придбано у ТОВ «Дженерал Авто Груп» автомобілі на загальну суму 8 502 219, 00 грн. (без врахування сум ПДВ), яка віднесена до складу валових витрат за період з 2 по 4 квартали 2011 року.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що матеріалами справи підтверджується реальність даних господарських операцій, зокрема, відповідним договором з додатками, податковими накладними, банківськими виписками, актами прийняття-передачі транспортних засобів, видатковими накладними.

В наданих позивачем видаткових накладних підписи уповноважених осіб ТОВ «Дженерал Авто Груп» заступника генерального директора по продажу автомобілів ОСОБА_5 та головного бухгалтера ОСОБА_6 відтворено як з використанням факсиміле, що обумовлено додатковим договором від 22.04.2011 року.

З приводу допущення неточностей у видаткових накладних, слід зазначити, що сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Реалізація придбаних позивачем транспортних засобів фізичним особам, що, в свою чергу, також підтверджується наявними в матеріалах справи первинними документами.

Крім того, судом апеляційної інстанції під час вирішення питання щодо правомірності формування позивачем витрат операційної діяльності прийнято до уваги, що придбані ПАТ «Одеса Авто» у жовтні-листопаді 2011 року у ТОВ «Дженерал Авто Груп» автомобілі реалізовані позивачем споживачам у цьому же податковому періоді. Суми податку на додану вартість, отримані позивачем у зв'язку з продажем автомобілів фізичним особам, відображено у податкових зобов'язаннях у відповідних податкових періодах, за результатами перевірки яких не встановлено заниження або завищення задекларованих показників.

З приводу включення філіями ПАТ «Одеса-Авто» «Автоцентр Балтський» та «В-Михайлівська СТО» до витрат операційної діяльності, тобто до собівартості придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг), суми товарів у загальному розмірі 70 212, 00 грн., отриманих від ПАТ «Одеса-Авто», які не підтвердженні документально, встановлено, що всі витрати філій в період з 01.07.2011 року по 30.09.2012 року підтверджуються відповідними первинними документами, такими як видаткові накладні та акти виконаних робіт.

За таких даних, висновок відповідача про порушення позивачем вимог Податкового кодексу України, в результаті чого ним прийнято податкове повідомлення-рішення від 23.04.2013 року № 0001892260, не знайшов свого підтвердження з урахуванням встановлених обставин у справі.

Доводи, викладені в касаційній скарзі, не спростовують висновків суду апеляційної інстанції та встановлених обставин справи.

З урахуванням викладеного, є підстави вважати, що судом апеляційної інстанції ухвалено обґрунтоване рішення, яке постановлено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, підстав для його скасування не вбачається.

Стаття 220 Кодексу адміністративного судочинства України визначає межі перегляду судом касаційної інстанції.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій. Не може бути скасовано судове рішення з мотивів порушення норм процесуального права, якщо це не призвело і не могло призвести до неправильного вирішення справи.

Таким чином, касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 220, 221, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ухвалив:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області залишити без задоволення.

Постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 18.12.2013 року у справі № 815/4024/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили у порядку та строки, передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України, та на неї може бути подана заява про перегляд судових рішень Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Ю.І.Цвіркун

Судді Л.В.Ланченко

Н.Г.Пилипчук