Постанова

від 26.12.2013 по справі 825/4582/13-а

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 825/4582/13-а

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 грудня 2013 року м. Чернігів

Чернігівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючої судді Тихоненко О.М.,

за участі секретаря Тищенко М.В.,

представника позивача Шпака Д.М., Корченко І.Ф.,

представника відповідача Гладченко Н.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства «Чернігівський інструментальний завод» до Державної податкової інспекції у м. Чернігові Головного управління Міндоходів у Чернігівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Публічне акціонерне товариство «Чернігівський інструментальний завод» (далі - позивач) звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Чернігові Головного управління Міндоходів у Чернігівській області (далі - ДПІ у м. Чернігові ГУМ у Чернігівській області) та просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення ДПІ у м. Чернігові ДПС від 12.11.2012: № 0004582320, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 911 609,00 грн. (847 381,00 грн. за основним платежем та 64 228,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями) та № 0004592320, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) в розмірі 878 064,00 грн. (702 451,00 грн. за основним платежем та 175 613,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями).

Свої вимоги позивач мотивує тим, що на протязі вересня-грудня 2011 року та січня-березня 2012 року останній мав господарські взаємовідносини з контрагентом Товариством з обмеженою відповідальністю «Которін» (далі - ТОВ «Которін») з приводу постачання твердих сплавів, металу та інших матеріалів. Так, між позивачем та вищезазначеним контрагентом укладено договір поставки № 01092 від 01.09.2012 щодо купівлі твердих сплавів, металу та інших матеріалів. Сума коштів, сплачених позивачем за отримані товари (роботи, послуги), віднесена ним до складу валових витрат та суму податку на додану вартість (далі - ПДВ) сплачену в ціні товару (робіт, послуг) до податкового кредиту. Реальність здійснення господарських операцій позивачем підтверджується первинними документами, що надавались на перевірку, а саме: договір поставки, акти виконаних робіт, картка бухгалтерського обліку, реєстри виданих та отриманих податкових накладних, видаткові накладні, податкові накладні, виписки банку, платіжні доручення. Втім, перевіряючі не надали належної оцінки даним документам. Придбаний позивачем товар (роботи, послуги) був використаний в господарській діяльності підприємства, у зв'язку з чим підприємство отримало прибуток, який був задекларований за період, що перевірявся, а також були відображені зобов'язання по ПДВ в деклараціях з ПДВ за цей же період. Отже, позивачем правомірно віднесено вартість придбаних товарів (робіт, послуг) до складу валових витрат та суму ПДВ сплачену в ціні товару (робіт, послуг) до податкового кредиту. Всі операції по договору належним чином відображені в податковому та бухгалтерському обліку підприємства. Таким чином, позивач вважає висновки, викладені в акті перевірки від 26.10.2013 № 2225/22/00222462, такими, що не відповідають дійсності, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню.

В судовому засіданні представники позивача підтримали позовні вимоги в повному обсязі та просили їх задовольнити, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві.

Представник відповідача заперечувала проти задоволення позовних вимог, посилаючись на те, що ДПІ у м. Чернігові ГУМ у Чернігівській області проведена планова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2011 по 30.06.2012, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2011 по 30.06.2012, за результатами якої складено акт від 26.10.2012 № 2225/22/00222462. Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог чинного законодавства та у зв'язку із наявністю зафіксованих порушень податковим органом винесено податкові повідомлення-рішення від 12.11.2012: № 0004582320, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 911 609,00 грн. (847 381,00 грн. за основним платежем та 64 228,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями) та № 0004592320, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) в розмірі 878 064,00 грн. (702 451,00 грн. за основним платежем та 175 613,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями). На письмовий запит ДПІ у м. Чернігові щодо надання всіх наявних завірених копій первинних документів по взаємовідносинах з ТОВ «Которін» позивачем надано письмову відповідь із завіреними копіями первинних документів (договір поставки, картка бухгалтерського обліку, податкові накладні, реєстри виданих та отриманих податкових накладних, видаткові накладні, платіжні доручення) щодо отримання товариством товару. Інших документів, що підтверджують взаємовідносини між позивачем та ТОВ «Которін» для проведення перевірки товариством надано не було. Відсутні документи підтверджуючі фактичність поставок товарів, а саме: товарно-транспортні накладні, технічний паспорт, документи про якість та походження які мають відношення до товару і належать до передачі разом з товаром відповідно до чинного законодавства України, журнал обліку в'їзду та виїзду автомобілів на територію позивача та відповідних записів стосовно поставок ТОВ «Которін». Позивачем не надано на перевірку первинні документи які б дали змогу встановити постачальника (посадових осіб за підписом яких видано товар, місце відправки, рух товару до покупця, відвантаження товару покупцю). Крім видаткових та податкових накладних, інші документи позивачем не отримувались. В даних податкових накладних проставлено код товару згідно з УКТ ЗЕД. На пакувальній тарі виробник російський; також на упаковці вказано позначення, марка та кількість пластин; номер ГОСТУ. Встановлено, що ввіз на територію України пластин здійснювався лише ТОВ «Побідит-Інструмент» з Російської Федерації м. Владикавказ, завод «Побидит», однак при відпрацюванні по ланцюгу постачальників ТОВ «Которін» встановлено, що взаємовідносини з ТОВ «Побідит-Інструмент» відсутні, отримання товару відбувалось по ланцюгу: ТОВ «Зінбаг» - ТОВ «Аттал» - ТОВ «Которін» - позивач. ТОВ «Которін» та його постачальники не мали взаємовідносин з ТОВ «Побідит-Інструмент», тобто позивачем на перевірку не надано документів, які б підтверджували фактичне постачання товару від ТОВ «Которін» у якого в свою чергу обліковується лише один працівник (керівник). Таким чином, первинні документи, які складені стосовно господарських операцій між позивачем та ТОВ «Которін», суперечать законодавчим і нормативним актам, та є такими що не відповідають сутності і не несуть доказовості відносно змісту здійсненої операції, не є документами, які можуть бути підставою для відображення в облікових регістрах бухгалтерського та податкового обліку. В судовому засіданні представник відповідача підтримала вищезазначену позицію та вважає, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийнято на підставі та у відповідності до норм податкового законодавства, а вимоги позивача є безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення сторін, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов підлягає задоволенню повністю з наступних підстав.

Позивач (код 00222462) зареєстрований в якості юридичної особи 20.01.1992, що підтверджується випискою з єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Серії ААВ № 260957 (том № 1 а.с.15).

Згідно довідки АА № 605649 з єдиного державного реєстру підприємств та організацій України та доповнення до даної довідки видами діяльності позивача за КВЕД-2010 є: 25.73 виробництво інструментів; 22.29 виробництво інших виробів із пластмас; 28.15 виробництво підшипників, зубчастих передач, елементів механічних передач і приводів; 29.10 виробництво автотранспортних засобів; 29.20 виробництво кузовів для автотранспортних засобів, причепів і напівпричепів; 32.50 виробництво медичних і стоматологічних інструментів і матеріалів; 47.19 інші види роздрібної торгівлі в неспеціалізованих магазинах; 46.90 неспеціалізована оптова торгівля; 68.20 надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна (том № 1 а.с.16-17).

Також, необхідно зазначити, що згідно свідоцтва виконавчого комітету Чернігівської міської ради від 24.07.2008 позивач є власником нерухомого майна (частка 1/1), що знаходиться за адресою вул. Інструментальна, 18, м. Чернігів, згідно опису об'єкта (том № 13 а.с.23-24).

ДПІ у м. Чернігові ДПС на підставі направлень від 10.09.2012 № 2354, № 2355, № 2356, № 2357, № 2358 (том № 12 а.с.186), на підставі наказу від 31.08.2012 № 2323 (том № 12 а.с.187) та відповідно до ст.ст.20, 77, 82 Податкового кодексу України, проведена планова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2011 по 30.06.2012, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2011 по 30.06.2012, відповідно до затвердженого плану перевірки, за результатами якої складено акт від 26.10.2012 № 2225/22/00222462 (далі - акт перевірки) (том № 1 а.с.19-64).

В акті перевірки встановлено порушення позивачем вимог чинного законодавства, а саме:

пп.14.1.27 п.14.1 ст.14, пп.36.1.14 п.36.1 ст.36, пп.138.1.1 п.138.1 ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 розділу ХХ перехідних положень, підрозділу 4, п.6 та п.144.1 ст.144 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток всього у сумі 847 381,00 грн., в тому числі за 2 квартал 2011 року в сумі 12 806,00 грн., за 2-3 квартал 2011 року в сумі 152 748,00 грн., 2-4 квартал 2011 року в сумі 590 471,00 грн., 1 квартал 2012 року в сумі 245 217,00 грн., півріччя 2012 року в сумі 256 910,00 грн.;

п.198.2, п.198.6 ст.198, п.200.1, п.200.2 ст.200, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість у сумі 702 451,00 грн., в тому числі вересень 2011 року 110 553,00 грн., жовтень 2011 року 145 054,00 грн., листопад 2011 року 79 058,00 грн., грудень 2011 року 145 381,00 грн., січень 2012 року 19 472,00 грн., лютий 2012 року 62 669,00 грн., березень 2012 року 140 264,00 грн.;

п.168.1 ст.168, ст.171, пп. «а» п.176.2 ст.176 ПК України, в результаті чого допущено порушення вимог податкового законодавства під час перевірки питань щодо правильності утримання та своєчасності перерахування податку на доходи фізичних осіб до бюджету в періоді, що перевірявся. п.1,3 «Порядку заповнення та подання податковими агентами податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого ) на користь платників податку і сум утриманого з них доходу»;

п.20.1.2, п.20.1.6, п.20.1.7 ст.20 розділу І п.85.4, п.85.8 ст.85 глави 8 розділу ІІ ПК України.

За висновками акта перевірки ДПІ у м. Чернігові ДПС винесено податкові повідомлення-рішення від 12.11.2012:

№ 0004582320, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 911 609,00 грн. (847 381,00 грн. за основним платежем та 64 228,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями) (том № 1 а.с.77);

№ 0004592320, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) в розмірі 878 064,00 грн. (702 451,00 грн. за основним платежем та 175 613,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями) (том № 1 а.с.76).

Не погоджуючись з прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями позивачем подано до Державної податкової служби України в Чернігівській області скарги (том № 12 а.с.171-175, 177-180), однак рішенням від 23.01.2013 № 134/10/10-215 ДПС України у Чернігівській області скаргу позивача залишено без задоволення (том № 12 а.с.166-170).

Згідно зі ст. 3 Господарського кодексу України господарська діяльність - діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Підпунктом 14.1.27. пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України передбачено, що витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до п.138.1. ст.138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із:

витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті:

інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу;

крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Частиною 1 ст. 9 вказаного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Згідно із ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Відповідно до ч. 1 ст.11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Отже, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 ст. 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно із ч. 1 ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Судом встановлено, що позивачем (Покупець) 01.09.2011 укладено господарський договір поставки № 01092 з ТОВ «Которін» (Постачальник) (том № 10 а.с.28). Відповідно до вказаного договору Постачальник зобов'язується поставити, а Покупець прийняти й оплатити твердий сплав, метал, інструмент та інші матеріали (далі - товар). Кількість, якість й асортимент товару погоджується Покупцем і Постачальником та вказується в товарних накладних, які є невід'ємною частиною цього Договору з моменту його підписання повноважними представниками сторін. Так, на протязі вересня-грудня 2011 року та січня-березня 2012 року ТОВ «Которін» надано позивачу товар, а позивачем перераховано на розрахунковий рахунок ТОВ «Которін» суму коштів за придбаний товар. Розрахунки між продавцем та покупцем здійснювались в безготівковій формі, що не заперечується сторонами.

Реальність виконання вказаної господарської операції підтверджується наявними в матеріалах справи належним чином оформленими первинними документами, а саме: видатковими накладними, податковими накладними, довіреностями на отримання матеріальних цінностей, картками складського обліку, лімітно-забірними картами, платіжними дорученнями, виписками банку, реєстрами виданих та отриманих податкових накладних (том № 8 а.с.34-254, том № 9 а.с.1-250, том № 10 а.с.1-27, 29-247, том № 11 а.с.1-129, 164-258, том № 12 а.с.1-155).

В податковому обліку по податку на додану вартість позивачем витрати по придбанню твердих сплавів, металу, та інших матеріалів у ТОВ «Которін» відображено у складі податкового кредиту в декларації з податку на додану вартість за вересень, жовтень, листопад, грудень 2011 року та січень, лютий, березень 2012 року.

В податковому обліку по податку на прибуток позивачем витрати по придбанню твердих сплавів, металу, та інших матеріалів у ТОВ «Которін» відображено у складі витрат в декларації з податку на прибуток підприємства за III - IV квартал 2011 року та І - II квартал 2012 року.

З матеріалів справи вбачається, що поставлена ТОВ «Которін» згідно договору від 01.09.2011 № 01092 продукція в подальшому була використана позивачем у виробничих процесах підприємства, що підтверджується: картками складського обліку, виробничою програмою, лімітно-заборними картами, оборотними відомостями, звітами про обіг основних і допоміжних матеріалів, запасних частин, дрібно вартісного інвентарю, інструментів і спецодягу, приймально-передаточними актами, документами товарного випуску по ділянці різців (том № 1 а.с.78-250, № 2 а.с.85-220, том № 3 а.с.1-266, том № 4 а.с.1-250, том № 5 а.с.1-231, том № 6 а.с.1-208, том № 7 а.с.1-166, том № 8 а.с.1-254, том № 9 а.с.1-250, том № 10 а.с.1-27, 79-211).

Крім того, з метою підтвердження обґрунтованості заявленої податкової вигоди для встановлення її об'єктивного предметного зв'язку з фактами та результатами підприємницької/економічної діяльності, що слугує підставою для висновку про достовірність наданих первинних документів позивачем надано додаткові письмові докази, а саме: документи про наявність складських та виробничих потужностей, кваліфікованих працівників, документів щодо руху матеріалів та продукції, реалізації продукції та отримання доходу від її реалізації (том № 13 а.с.25-251, том № 14 а.с.1-250, том № 15 а.с.1-250, том № 16 а.с.1-250, том № 17 а.с.1-250, том № 18 а.с.1-249, том № 19 а.с.1-25).

З приводу доводів відповідача про відсутність у позивача товарно-транспортних накладних суд зазначає наступне.

Відповідно до умов договору поставки № 01092 від 01.09.2011 пунктом 4.1 передбачено, що поставка товару здійснюється на умовах СРТ у редакції ІНКОТЕРМС 2000 року, за адресою вул. Інструментальна, 18, м. Чернігів (том № 10 а.с.28).

Офіційними правилами тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати (редакція 2000 року) ІНКОТЕРМС визначено, що СРТ САRRIAGЕ РАID ТО (...namedplaceofdestination) фрахт/перевезення оплачено до (...назва місця призначення) означає, що продавець здійснює поставку товару шляхом його передання перевізнику, призначеному ним самим. Додатково до цього, продавець зобов'язаний оплатити витрати перевезення товару до названого місця призначення. Це означає, що покупець приймає на себе всі ризики та будь-які інші витрати, що можуть виникнути після здійснення поставки товару у вищезазначений спосіб.

Отже, з наведеного вбачається, що за умовами поставки СРТ позивач не зобов'язаний підтверджувати факт поставки саме товарно-транспортними накладними. Між тим, позивачем підтверджено прийняття отриманих за договором товарів видатковими накладними, які підписані повноважною особою. Витяг з журналу реєстрації довіреностей оглянуто під час перевірки та долучено до заперечень на акт перевірки.

До вищенаведеного, щодо твердження відповідача про відсутністі у позивача товарно-транспортних накладних та довіреностей на отримання товару, які б, на думку відповідача, засвідчували факт перевезення даного товару, суд вважає за необхідне зазначити, що поставка товарів відбувалась за рахунок контрагента позивача відповідно до укладеного договору з ТОВ «Которін», а тому товарно-транспортні накладні на отримання товару у позивача відсутні правомірно.

Крім того, правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджені наказом Мінтрансу України від 14.10.1997 № 363, регламентують порядок перевезення вантажів різного виду та визначають права, обов'язки і відповідальність власників автомобільного транспорту - Перевізників та вантажовідправників і вантажоодержувачів - Замовників.

Визначені Правилами документи - ліцензійна картка, дорожній лист, товарно-транспортна накладна - є обов'язковими для використання авто-перевізниками з метою пред'явлення особам, уповноваженим здійснювати контроль на автомобільному транспорті і у сфері безпеки дорожнього руху.

Слід зазначити, що центральним податковим органом не видавались обов'язкові до виконання платниками податків акти щодо підтвердження товарно-транспортними накладними та подорожніми листами в податковому обліку пов'язаних з господарською діяльністю отриманих автотранспортних послуг.

Отже, наявність чи відсутність товарно-транспортних накладних є лише дотриманням чи порушенням тільки правил перевезень автомобільним транспортом, які не пов'язані з дотриманням вимог податкового законодавства.

Враховуючи те, що постачання позивачу товарів підтверджено дослідженими в судовому засіданні розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, які були надані відповідачу до перевірки, доведеність подальшого використання придбаних послуг у власній господарській діяльності позивача, суд приходить до висновку про безпідставність тверджень відповідача про неправомірне формування податкового кредиту за наслідками таких операцій.

Також, не береться судом до уваги посилання представника відповідача на той факт, що походження пластин для робочої частини інструменту, відображені в податковому обліку позивача вироблені ВАТ «Победит» (Російсьої Федерації м. Владиковказ), оскільки податковою інспекцією не надано будь-яких доказів, що дані пластини вироблено саме ВАТ «Победит».

Відповідно до пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Отже, норми Податкового кодексу України в якості підстави для не включення до складу валових витрат передбачають тільки випадки повної відсутності будь-яких розрахункових, платіжних та інших документів, передбачених законодавством.

Суд вважає, що будь-які документи мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З наданих позивачем доказів вбачається, що укладений з контрагентом правочин мав на меті настання реальних правових наслідків, що обумовлений ним.

Таким чином, суд приходить до висновку, що правовідносини за спірним правочином в повній мірі відображені в бухгалтерському та податковому обліку позивача, тобто позивачем дотримано принцип превалювання сутності над формою, який закріплений в ст. 4 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми).

При дослідженні факту здійснення господарської операції оцінюватися повинні, перш за все, відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Позивачем в повній мірі документально підтверджено реальність виконання правочину позивача з контрагентом.

Таким чином, надання податковому органу належним чином оформлених всіх первинних документів, передбачених законодавством, є підставою для формування валових витрат та податкового кредиту.

Відповідно до ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Відповідачем не надано доказів з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців щодо наявності запису про виключення з реєстру контрагента позивача на момент укладення чи виконання договору чи відсутності у нього статусу платника ПДВ.

Суд звертає увагу на те, що на момент здійснення правовідносин підприємство-контрагент позивача - ТОВ «Которін» зареєстроване в якості юридичної особи та зазначає, що основним видом діяльності останнього є: 51.54.0 оптова торгівля залізними виробами, водопровідним та опалювальним устаткуванням, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (том № 1 2 а.с.162-164, том № 13 а.с.14-17).

Отже, в судовому засіданні встановлено, що правочин позивача з вищезазначеним контрагентом укладено позивачем з метою отримання послуг, тобто позивачем дотримано принцип превалювання сутності над формою, який закріплений в ст. 4 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Враховуючи наявність у позивача належним чином оформлених первинних документів, які підтверджують реальність здійснення господарських операцій, в діях позивача відсутнє порушення ст. 139 Податкового кодексу України.

Згідно із п. 198.1 ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно із п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати виписки податкової накладної.

Згідно із п. 200.1, п. 200.2, п. 200.3 ст. 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

У податковому обліку податкова накладна є тим документом, який складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця і визначається як розрахунковий документ, що підтверджує вчинення певної господарської операції, за якою виникають податкові зобов'язання, породжує у платника податку обов'язки та права щодо нарахування та сплати ПДВ та підтверджує право покупця на нарахування податкового кредиту.

Суми за вказаним правочином включено позивачем до податкового кредиту в тих звітних періодах, в яких отримано податкові накладні.

Судом встановлено, що позивач має належним чином оформлені податкові накладні, які повністю відповідають вимогам Податкового кодексу України, та відображають зміст господарської операції, в результаті якої вони складені (а.с.45, 48).

Також необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. Водночас, за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

В судовому засіданні був повністю доведений представником позивача факт вчинення господарської операції, за наслідками якої виникло право позивача на формування податкового кредиту та факт сплати позивачем сум податку своєму контрагенту, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами.

Отже, позивач правомірно включив до складу податкового кредиту суму податку на додану вартість по вищевказаним податковим накладним.

Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень не надано будь-яких інших доводів та не подано жодних доказів, які б ставили під сумнів реальність виконання вказаної операції з отримання позивачем товару, невідповідність цієї операції дійсному економічному змісту, або засвідчили б наявність інших обставин, що підтверджують недобросовісність позивача як платника податків та виключають право на формування валових витрат та податкового кредиту.

За таких підстав суд вважає, що в діях позивача відсутнє порушення ст. 198 Податкового кодексу України.

Крім цього, суд вважає за доцільне зазначити, що відповідно до частини 2 статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Згідно ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 22.01.2009 у справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» (заява № 3991/03) зазначено, що у разі якщо національні органи за відсутності будь-яких вказівок на безпосередню участь фізичної або юридичної особи у зловживанні, пов'язаним зі сплатою ПДВ, який нараховується у ланцюгу поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все ж таки застосовують негативні наслідки до отримувача оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов'язання, за дії або бездіяльність постачальника, який перебував поза межами контролю отримувача і у відношенні якого у нього не було засобів перевірки та забезпечення його виконання, то такі владні органи порушують справедливий баланс, який має підтримуватися між вимогами суспільних інтересів та вимогами захисту права власності.

Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст. 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач як суб'єкт владних повноважень не довів правомірність своїх дій та рішень.

Суд вважає, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті ДПІ у м. Чернігові ДПС не на підставі, не у межах повноважень та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з порушенням використаного повноваження з метою, з якою це повноваження надано; необґрунтовано, тобто без врахування усіх обставин, які мають значення для прийняття рішення; не добросовісно та не розсудливо.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню повністю.

Згідно із ст. 4 Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 № 3674 за вказаний позов позивачу необхідно було сплатити судовий збір в розмірі 2 294,00 грн.

Позивачем сплачено судовий збір в розмірі 2 294,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 236 від 20.03.2013 (том № 1 а.с.2).

Відповідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Тому згідно із ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України судовий збір в розмірі 2 294,00 грн. присуджуються на користь позивача за рахунок Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 122, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,- П О С Т А Н О В И В:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Чернігові Головного управління Міндоходів у Чернігівській області від 12.11.2012 № 0004582320 та № 0004592320.

Стягнути з Державного бюджету України (УК у м. Чернігові, код 38054398, Банк отримувача: ГУ ДКСУ у Чернігівській області, код банку 853592) на користь Публічного акціонерного товариства «Чернігівський інструментальний завод» (код ЄДРПОУ 00222462) судовий збір в розмірі 2 294 (дві тисячі двісті дев'яносто чотири) грн. 00 коп.

Постанова суду набирає законної сили в порядку статей 167,186 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня отримання її копії.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Суддя О.М. Тихоненко