Ухвала

від 24.04.2014 по справі 825/4582/13-а

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251 КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 825/4582/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Тихоненко О.М Суддя-доповідач: Ганечко О.М.

У Х В А Л А

Іменем України

24 квітня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Ганечко О.М.,

суддів: Коротких А.Ю., Літвіної Н.М.,

при секретарі Біднячук Ю.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Чернігові Головного Управління Міндоходів у Чернігівській області на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 23.12.2013 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Чернігівський інструментальний завод» до Державної податкової інспекції у м. Чернігові Головного Управління Міндоходів у Чернігівській області про визнання неправомірними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся з позовом до Державної податкової інспекції у м. Чернігові Головного Управління Міндоходів у Чернігівській області про визнання неправомірними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 23.12.2013 року позов задоволено.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою відмовити в задоволені позову в повному обсязі, посилаючись на незаконність, необ'єктивність, необґрунтованість рішення, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Представник апелянта підтримав апеляційну скаргу, просив її задовольнити. Постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою відмовити в задоволені позову в повному обсязі.

Представник позивача заперечував проти задоволення апеляційної скарги, просив залишити постанову суду першої інстанції без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, учасників процесу, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200 КАС України - за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

Як вбачається з матеріалів справи, ДПІ у м. Чернігові ДПС, на підставі направлень від 10.09.2012 № 2354, № 2355, № 2356, № 2357, № 2358, на підставі наказу від 31.08.2012 № 2323 та відповідно до ст.ст.20, 77, 82 Податкового кодексу України, проведена планова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2011 по 30.06.2012, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2011 по 30.06.2012, відповідно до затвердженого плану перевірки, за результатами якої складено акт від 26.10.2012 № 2225/22/00222462 (далі - акт перевірки).

В акті перевірки встановлено порушення позивачем вимог чинного законодавства, а саме:

пп.14.1.27 п.14.1 ст.14, пп.36.1.14 п.36.1 ст.36, пп.138.1.1 п.138.1 ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 розділу ХХ перехідних положень, підрозділу 4, п.6 та п.144.1 ст.144 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток всього у сумі 847 381,00 грн., в тому числі за 2 квартал 2011 року в сумі 12 806,00 грн., за 2-3 квартал 2011 року в сумі 152 748,00 грн., 2-4 квартал 2011 року в сумі 590 471,00 грн., 1 квартал 2012 року в сумі 245 217,00 грн., півріччя 2012 року в сумі 256 910,00 грн.;

п.198.2, п.198.6 ст.198, п.200.1, п.200.2 ст.200, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість у сумі 702 451,00 грн., в тому числі вересень 2011 року 110 553,00 грн., жовтень 2011 року 145 054,00 грн., листопад 2011 року 79 058,00 грн., грудень 2011 року 145 381,00 грн., січень 2012 року 19 472,00 грн., лютий 2012 року 62 669,00 грн., березень 2012 року 140 264,00 грн.;

п.168.1 ст.168, ст.171, пп. «а» п.176.2 ст.176 ПК України, в результаті чого допущено порушення вимог податкового законодавства під час перевірки питань щодо правильності утримання та своєчасності перерахування податку на доходи фізичних осіб до бюджету в періоді, що перевірявся. п.1,3 «Порядку заповнення та подання податковими агентами податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого ) на користь платників податку і сум утриманого з них доходу»;

п.20.1.2, п.20.1.6, п.20.1.7 ст.20 розділу І п.85.4, п.85.8 ст.85 глави 8 розділу ІІ ПК України.

За висновками акта перевірки ДПІ у м. Чернігові ДПС винесено податкові повідомлення-рішення від 12.11.2012:

№ 0004582320, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 911 609,00 грн. (847 381,00 грн. за основним платежем та 64 228,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями) (том № 1 а.с.77);

№ 0004592320, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) в розмірі 878 064,00 грн. (702 451,00 грн. за основним платежем та 175 613,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями) (том № 1 а.с.76).

Не погоджуючись з прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями позивачем подано до Державної податкової служби України в Чернігівській області скарги (том № 12 а.с.171-175, 177-180), однак рішенням від 23.01.2013 № 134/10/10-215 ДПС України у Чернігівській області скаргу позивача залишено без задоволення .

Підпунктом 14.1.27. пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, передбачено, що витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Частиною 1 ст. 9 вказаного Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Згідно із ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України, з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Відповідно до ч. 1 ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Отже, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 ст. 627 Цивільного кодексу України, передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно із ч. 1 ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Встановлено, що позивачем (Покупець) 01.09.2011 укладено господарський договір поставки № 01092 з ТОВ «Которін» (Постачальник) .

Відповідно до вказаного договору Постачальник зобов'язується поставити, а Покупець прийняти й оплатити твердий сплав, метал, інструмент та інші матеріали (далі - товар). Кількість, якість й асортимент товару погоджується Покупцем і Постачальником та вказується в товарних накладних, які є невід'ємною частиною цього Договору з моменту його підписання повноважними представниками сторін.

Так, на протязі вересня-грудня 2011 року та січня-березня 2012 року ТОВ «Которін» надано позивачу товар, а позивачем перераховано на розрахунковий рахунок ТОВ «Которін» суму коштів за придбаний товар. Розрахунки між продавцем та покупцем здійснювались в безготівковій формі.

Реальність виконання вказаної господарської операції підтверджується наявними в матеріалах справи належним чином оформленими первинними документами, а саме: видатковими накладними, податковими накладними, довіреностями на отримання матеріальних цінностей, картками складського обліку, лімітно-забірними картами, платіжними дорученнями, виписками банку, реєстрами виданих та отриманих податкових накладних.

В податковому обліку по податку на додану вартість позивачем витрати по придбанню твердих сплавів, металу, та інших матеріалів у ТОВ «Которін» відображено у складі податкового кредиту в декларації з податку на додану вартість за вересень, жовтень, листопад, грудень 2011 року та січень, лютий, березень 2012 року.

В податковому обліку по податку на прибуток позивачем витрати по придбанню твердих сплавів, металу, та інших матеріалів у ТОВ «Которін» відображено у складі витрат в декларації з податку на прибуток підприємства за III - IV квартал 2011 року та І - II квартал 2012 року.

З матеріалів справи вбачається, що поставлена ТОВ «Которін», згідно договору від 01.09.2011 № 01092, продукція в подальшому була використана позивачем у виробничих процесах підприємства, що підтверджується: картками складського обліку, виробничою програмою, лімітно-заборними картами, оборотними відомостями, звітами про обіг основних і допоміжних матеріалів, запасних частин, дрібно вартісного інвентарю, інструментів і спецодягу, приймально-передаточними актами, документами товарного випуску по ділянці різців.

Крім того, з метою підтвердження обґрунтованості заявленої податкової вигоди для встановлення її об'єктивного предметного зв'язку з фактами та результатами підприємницької/економічної діяльності, що слугує підставою для висновку про достовірність наданих первинних документів позивачем надано додаткові письмові докази, а саме: документи про наявність складських та виробничих потужностей, кваліфікованих працівників, документів щодо руху матеріалів та продукції, реалізації продукції та отримання доходу від її реалізації.

Відповідно до умов договору поставки № 01092 від 01.09.2011, пунктом 4.1 передбачено, що поставка товару здійснюється на умовах СРТ у редакції ІНКОТЕРМС 2000 року, за адресою вул. Інструментальна, 18, м. Чернігів.

Офіційними правилами тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати (редакція 2000 року) ІНКОТЕРМС визначено, що СРТ САRRIAGЕ РАID ТО (...namedplaceofdestination) фрахт/перевезення оплачено до (...назва місця призначення) означає, що продавець здійснює поставку товару шляхом його передання перевізнику, призначеному ним самим. Додатково до цього, продавець зобов'язаний оплатити витрати перевезення товару до названого місця призначення. Це означає, що покупець приймає на себе всі ризики та будь-які інші витрати, що можуть виникнути після здійснення поставки товару у вищезазначений спосіб.

Отже, з наведеного вбачається, що за умовами поставки СРТ позивач не зобов'язаний підтверджувати факт поставки саме товарно-транспортними накладними. Між тим, позивачем підтверджено прийняття отриманих за договором товарів видатковими накладними, які підписані повноважною особою. Витяг з журналу реєстрації довіреностей оглянуто під час перевірки та долучено до заперечень на акт перевірки.

До вищенаведеного, щодо твердження відповідача про відсутністі у позивача товарно-транспортних накладних та довіреностей на отримання товару, які б, на думку відповідача, засвідчували факт перевезення даного товару, суд вважає за необхідне зазначити, що поставка товарів відбувалась за рахунок контрагента позивача, відповідно до укладеного договору з ТОВ «Которін», а тому товарно-транспортні накладні на отримання товару у позивача відсутні правомірно.

Крім того, правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджені наказом Мінтрансу України від 14.10.1997 № 363, регламентують порядок перевезення вантажів різного виду та визначають права, обов'язки і відповідальність власників автомобільного транспорту - Перевізників та вантажовідправників і вантажоодержувачів - Замовників.

Визначені Правилами документи - ліцензійна картка, дорожній лист, товарно-транспортна накладна - є обов'язковими для використання авто-перевізниками з метою пред'явлення особам, уповноваженим здійснювати контроль на автомобільному транспорті і у сфері безпеки дорожнього руху.

Слід зазначити, що центральним податковим органом не видавались обов'язкові до виконання платниками податків акти щодо підтвердження товарно-транспортними накладними та подорожніми листами в податковому обліку пов'язаних з господарською діяльністю отриманих автотранспортних послуг.

Отже, наявність чи відсутність товарно-транспортних накладних є лише дотриманням чи порушенням тільки правил перевезень автомобільним транспортом, які не пов'язані з дотриманням вимог податкового законодавства.

Враховуючи те, що постачання позивачу товарів підтверджено платіжними та іншими первинними документами, які були надані відповідачу до перевірки, доведеність подальшого використання придбаних послуг у власній господарській діяльності позивача, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інтсанції про безпідставність тверджень відповідача про неправомірне формування податкового кредиту за наслідками таких операцій.

Крім того, не береться до уваги посилання представника відповідача на той факт, що походження пластин для робочої частини інструменту, відображені в податковому обліку позивача вироблені ВАТ «Победит» (Російсьої Федерації м. Владиковказ), оскільки податковою інспекцією не надано будь-яких доказів, що придбані пластини вироблено саме ВАТ «Победит».

Також колегія суддів, критично ставиться до посилань відповідача на той факт, що ПАТ «ЧІЗ» придбавало продукцію в контрагента України TOB «КОТОРІН», а воно жодних правовідносин щодо ввезення товарів на митну територію України не мало, оскільки, в разі порушення митного чи іншого и законодавства України відповідальність за вказані порушення повинні нести ті суб'єкти господарювання, які допустили відповідні порушення в разі їх наявності.

Крім того, на території РФ крім підприємства «ПОБЕДИТ», є Кіровоградський завод твердих сплавів, ВАТ «ТВЕРДОСПЛАВ» м. Москва, інші підприємства, які нарівні з підприємством «ПОБЕДИТ» є виробниками твердого сплаву, а їх продукція широко використовується як в РФ так і в Україні.

Відповідно до пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Отже, норми Податкового кодексу України, в якості підстави для не включення до складу валових витрат передбачають тільки випадки повної відсутності будь-яких розрахункових, платіжних та інших документів, передбачених законодавством.

Тобто, будь-які документи мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З наданих позивачем доказів вбачається, що укладений з контрагентом правочин мав на меті настання реальних правових наслідків, що обумовлений ним.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що правовідносини за спірним правочином в повній мірі відображені в бухгалтерському та податковому обліку позивача, тобто позивачем дотримано принцип превалювання сутності над формою, який закріплений в ст. 4 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми).

Позивачем в повній мірі документально підтверджено реальність виконання правочину позивача з контрагентом.

Таким чином, надання податковому органу належним чином оформлених всіх первинних документів, передбачених законодавством, є підставою для формування валових витрат та податкового кредиту.

Відповідно до ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців», якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Відповідачем не надано доказів з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців щодо наявності запису про виключення з реєстру контрагента позивача на момент укладення чи виконання договору чи відсутності у нього статусу платника ПДВ.

На момент здійснення правовідносин підприємство-контрагент позивача - ТОВ «Которін» зареєстроване в якості юридичної особи та зазначає, що основним видом діяльності останнього є: 51.54.0 оптова торгівля залізними виробами, водопровідним та опалювальним устаткуванням, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Отже, встановлено, що правочин позивача з вищезазначеним контрагентом укладено позивачем з метою отримання послуг, тобто позивачем дотримано принцип превалювання сутності над формою, який закріплений в ст. 4 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Враховуючи наявність у позивача належним чином оформлених первинних документів, які підтверджують реальність здійснення господарських операцій, в діях позивача відсутнє порушення ст. 139 Податкового кодексу України.

Згідно із п. 198.1 ст.198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно із п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених, відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати виписки податкової накладної.

Згідно із п. 200.1, п. 200.2, п. 200.3 ст. 200 Податкового кодексу України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

У податковому обліку податкова накладна є тим документом, який складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця і визначається як розрахунковий документ, що підтверджує вчинення певної господарської операції, за якою виникають податкові зобов'язання, породжує у платника податку обов'язки та права щодо нарахування та сплати ПДВ та підтверджує право покупця на нарахування податкового кредиту.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач має належним чином оформлені податкові накладні, які повністю відповідають вимогам Податкового кодексу України, та відображають зміст господарської операції, в результаті якої вони складені.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. Водночас, за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Враховуючи викладене вище, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що ДПІ у м. Чернігові було винесено податкові повідомлення-рішення від 12.11.2012 р. № 0004582320 та № 0004592320 з порушенням вимог чинного законодавства, оскільки позивачем було правомірно включено до складу податкового кредиту суму податку на додану вартість по вищевказаним податковим накладним.

За таких обставин, апеляційна скарга є необґрунтованою, її доводи не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду, не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому у її задоволенні необхідно відмовити, а рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 195, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Чернігові Головного Управління Міндоходів у Чернігівській області - залишити без задоволення.

Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 23.12.2013 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя: О.М. Ганечко

Судді: А.Ю. Коротких

Н.М. Літвіна

Повний текст ухвали виготовлений 25.04.2014 року.

.

Головуючий суддя Ганечко О.М.

Судді: Коротких А. Ю.

Літвіна Н. М.