Ухвала

від 26.11.2013 по справі 2а-1628/10/1770

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 листопада 2013 р. Справа № 9104/30431/10

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Клюби В. В.

суддів: Онишкевича Т. В., Попка Я. С.

розглянувши в порядку письмового провадження у м. Львові апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України у Сарненському районі Рівненської області на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 25 травня 2010 року у справі №2а - 1628/10/1770 за адміністративним позовом Управління Пенсійного фонду України у Сарненському районі Рівненської області до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Сарненському районі Рівненської області про стягнення невідшкодованих витрат, -

УСТАНОВИВ:

Управління Пенсійного фонду України в Сарненському районі Рівненської області звернулося до Рівненського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Сарненському районі і просило стягнути з відповідача невідшкодовані витрати: щомісячної державної адресної допомоги пенсіонерам, які постраждали від нещасних випадків на виробництві та професійного захворювання за період із 01 грудня 2009 року по 28 лютого 2010 року на суму 96 439 гривень 46 коп.; підвищення до пенсії непрацюючим пенсіонерам за період зі 01 грудня 2009 року по 28 лютого 2010 року на суму 5 632 гривні 67 коп.; пенсію ОСОБА_1 за період із 01 грудня 2010 року по 28 лютого 2010 року на суму 120 гривень 24 коп.; допомогу на поховання померлого пенсіонера (та витрати на доставку цієї допомоги) на суму 1 075 гривень 63 коп.. Всього просило стягнути 103 268 гривень.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідно до Законів України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», «Про страхові тарифи на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», а також Порядку відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України та Правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань від 04 березня 2003 року №5 визначено механізм відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою відповідних пенсій. Проте, відповідач за результатами щомісячних звірок розрахунків безпідставно відмовився взяти до відшкодування кошти, витрачені на здійснення вищевказаних виплат. Правомірність позиції позивача викладена у судових рішеннях апеляційного та касаційного суду.

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 25 травня 2010 року в задоволенні адміністративного позову Управління Пенсійного фонду України в Сарненському районі Рівненської області до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Сарненському районі про стягнення невідшкодованих витрат відмовлено.

Позивач не погодився із таким судовим рішенням суду першої інстанції і оскаржив його в апеляційному порядку до Львівського апеляційного адміністративного суду. Зазначаючи у поданій апеляційній скарзі на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, просить скасувати оскаржувану постанову суду та прийняти нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Обгрунтовуючи доводи апеляційної скарги, посилається на ті обставини, що до переліку соціальних послуг та виплат, які здійснюються Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві, включено пенсію по інвалідності внаслідок нещасного випадку або професійного захворювання і щомісячна державна адресна допомога інвалідам здійснюється за рахунок коштів, з яких виплачується пенсія або державна соціальна допомога. Тобто,щомісячна адресна допомога повинна виплачуватися з коштів Фонду. Витрати на виплату пенсії ОСОБА_1 підлягають відшкодуванню, виходячи із положень ст. ст. 1, 27 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та ст. ст. 2, 4, 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності». Також, витрати на організацію поховання, оплату ритуальних послуг та допомога на поховання, яка виплачується сім'ї померлого, не є однорідними виплатами і безпідставно ототожнюються відповідачем при обґрунтуванні відмови у відшкодуванні таких витрат. В свою чергу, суд першої інстанції залишив поза увагою вказані доводи позивача, які підтверджуються положеннями вищевказаних нормативно - правових актів, а обґрунтованість і законність вимог підтверджується висновками, викладеними у судових рішеннях Львівського апеляційного адміністративного суду та Вищого адміністративного суду України.

Особа, яка подала апеляційну скаргу (позивач) та відповідач в судове засідання представників не направили, хоча сторони були належним чином та у встановленому законом порядку повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Тому, відповідно до ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України справу розглянуто в порядку письмового провадження на підставі наявних у справі доказів.

Вислухавши суддю - доповідача, дослідивши наявні в справі матеріали та докази, перевіривши доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає з наступних підстав.

Ухвалюючи оскаржуване судове рішення та умотивовуючи свої висновки, суд першої інстанції виходив з того, що Порядком проведення витрат на поховання у разі смерті потерпілого від нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 липня 2001 року за №826, передбачено перерахування відповідних коштів лише на централізованому рівні Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України. Тобто, відповідно до вимог Порядку, сторони у даній справі позбавлені права на проведення розрахунків на своєму рівні. Також, правова підстава позову для зобов'язання відповідача вчинити дії по прийняттю до загального заліку для подальшого відшкодування витрати з виплати адресної допомоги в даний час в законодавстві відсутня.

Відповідно до ч. 8 ст. 34 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», у разі смерті потерпілого від нещасного випадку або професійного захворювання витрати на його поховання несе Фонд соціального страхування від нещасних випадків згідно з порядком, визначеним Кабінетом Міністрів України.

Частиною 9 статті 34 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» та пунктом 6.1.6 Порядку призначення, перерахування та проведення страхових виплат, затвердженого постановою правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України 27 квітня 2007 року №24 передбачено, що причинний зв'язок смерті потерпілого з одержаним каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я має підтверджуватися висновками відповідних медичних закладів. Проте, як зазначив суд першої інстанції, позивач не надав доказів виплати допомоги на поховання позивачем на підставі відповідних медичних висновків. В той же час судом першої інстанції враховано, що виплата допомоги на поховання передбачена також статтею 91 Закону України «Про пенсійне забезпечення», згідно якої у разі смерті пенсіонера його сім'ї або особі, яка здійснила похорон, допомога на поховання в розмірі двомісячної пенсії виплачується органами Пенсійного фонду України.

Відповідач підписав акти щомісячних звірок з таблицями розбіжностей, які є невід'ємними частинами актів і у такому вигляді повинні подаватись до Головного Управління Пенсійного фонду та Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування.

Колегія суддів апеляційного суду погоджується із такими висновками суду першої інстанції з урахуванням наступного.

Як було встановлено судом та підтверджується матеріалами справи за період із 01 грудня 2009 року по 28 лютого 2010 року позивачем було виплачено: 96 439 гривень щомісячної державної адресної, 5 632 гривні 67 коп. - підвищення до пенсії непрацюючим пенсіонерам за цей період, 247 гривень 35 коп. - суми пенсії ОСОБА_1, 1 075 гривень 63 коп. - допомоги на поховання сім'ї померлого пенсіонера за лютий 2010 року, у тому числі витрати позивача з виплати і доставки вищезазначених платежів. Всього витрати позивача по виплаті і доставці обумовлених платежів складають 103 268 гривень.

Сторони склали акти та таблиці розбіжностей про неприйняття вказаних сум витрат відповідачем до заліку.

Вищевказані обставини підтверджуються Актами щомісячної звірки витрат особових справах потерпілих, яким виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, за грудень 2009 року, січень та лютий 2010 року, таблицями розбіжностей за грудень 2009 року, січень та лютий 2010 року.

Положення Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», на які посилаються у своїх доводах та запереченнях сторони, поширюють свою дію на осіб, які працюють на умовах трудового договору (контракту) на підприємствах, в установах, організаціях, незалежно від їх форм власності та господарювання, у фізичних осіб, на осіб, які забезпечують себе роботою самостійно, та громадян - суб'єктів підприємницької діяльності.

У відповідності до Прикінцевих положень Закону України «Про страхові тарифи на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві», Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань сплачує страхові виплати та надає соціальні послуги працівникам (членам їх сімей), які потерпіли на виробництві до 1 квітня 2001 року, з того часу, коли відповідні підприємства передали в установленому порядку Фонду документи, що підтверджують право цих працівників (членів їх сімей) на такі страхові виплати та соціальні послуги, або коли таке право встановлено в судовому порядку.

Особи, документи яких не передані до Фонду, продовжують отримувати належні виплати та соціальні послуги від свого роботодавця, Пенсійного фонду України та Фонду соціального страхування України. При цьому кошти, виплачені потерпілому страхувальником, зараховуються Фондом у рахунок його страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання. Між Страховиками з інших видів страхування і Фондом в подальшому відбуваються відповідні розрахунки.

У відповідності до п. 3 Порядку відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України та Правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань від 04 березня 2003 року №5, відшкодуванню підлягають пенсії, призначені відповідно до пунктів «а», «в», «г» статті 26, статей 37, 38, та пенсії, виплачені відповідно до статей 91, 92 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в разі настання страхових випадків, визначених Переліком обставин, за яких настає страховий випадок державного соціального страхування громадян від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2001 року №1094. Відшкодуванню підлягають суми, що виплачуються відповідно до Законів України «Про пенсійне забезпечення», «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» та інших нормативно - правових актів, а саме: сума основного розміру пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; щомісячна цільова грошова допомога на прожиття, якщо така надавалася пенсіонеру, який одержував вищезазначену пенсію; допомога на поховання сім'ї померлого або особі, яка здійснила поховання особи, яка отримувала вищезазначену пенсію; сума витрат Пенсійного фонду з виплати і доставки вищезазначених пенсій. До вказаного переліку не внесено адресну допомогу до пенсії, яка призначена і виплачена позивачем згідно постанови Кабінету Міністрів України від 26 березня 2008 року № 265 «Деякі питання пенсійного забезпечення громадян», а також відшкодування підвищення до пенсії непрацюючим пенсіонерам.

Частиною першою пункту 6 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що до прийняття відповідного закону до пенсій, передбачених цим Законом установлюються надбавки та здійснюється їх підвищення згідно із Законом України «Про пенсійне забезпечення».

Зазначені надбавки та підвищення встановлюються в розмірах, що фактично виплачувалися на день набрання чинності цим Законом з наступною індексацією відповідно до законодавства про індексацію грошових доходів населення. Виплата їх здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

У відповідності до ст. 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», страховик, який виплатив страхове відшкодування потерпілій особі, має право звернутися до належного страховика щодо відшкодування понесених ним витрат.

Порядком, затвердженим відповідними постановами від 04 березня 2003 року №5/4/4 передбачено, що органи Пенсійного фонду України щомісяця, до 10 числа місяця, наступного за звітним, разом з відділеннями виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України складають акт щомісячної звірки за особовими справами потерпілих, яким виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання (далі - Акт), у якому визначають загальну суму витрат, що підлягають відшкодуванню. На підставі Акту узгоджується Довідка про відшкодування (Головним управлінням Пенсійного фонду та Управлінням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування), згідно якої на централізованому рівні до 25 числа місяця, наступного за звітним, Фонд соціального страхування перераховує відповідні кошти Пенсійному фонду України .

Тобто, відповідно до вимог Порядку, сторони у даній справі позбавлені права на проведення розрахунків на своєму рівні.

Згідно ст. 34 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», у разі смерті потерпілого від нещасного випадку або професійного захворювання витрати на його поховання несе Фонд соціального страхування від нещасних випадків згідно з порядком, визначеним Кабінетом Міністрів України. Причинний зв'язок смерті потерпілого та одержаним каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я має підтверджуватися висновками відповідних медичних закладів, що також передбачено Порядком призначення, перерахування та проведення страхових виплат, затвердженим постановою правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України 27 квітня 2007 року № 24.

Згідно Порядку проведення витрат на поховання у разі смерті потерпілого від нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 липня 2001 року № 826, витрати на поховання провадяться у разі смерті потерпілого, що настала за обставин, за яких настає страховий випадок державного соціального страхування громадян від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, перелік яких визначено Кабінетом Міністрів України.

Виплата допомоги на поховання передбачена також ст. 91 Закону України «Про пенсійне забезпечення», згідно якої у разі смерті пенсіонера його сім'ї або особі, яка здійснила похорон, допомога на поховання в розмірі двомісячної пенсії виплачується органами Пенсійного фонду України.

З огляду на встановлені судом фактичні обставини справи та докази, представлені сторонами на підтвердження обставин, якими вони обґрунтовують свої вимоги та заперечення, положення нормативно - правових актів, колегія суддів апеляційного суду вважає, що суд першої інстанції прийшов до законних та обґрунтованих висновків про відсутність підстав для відшкодування зазначених позивачем витрат, так як відсутня правова підстава прийняття до заліку з метою подальшого відшкодування витрат з адресної допомоги, а також не доведено наявність причинного зв'язку між смертю потерпілого та одержаним каліцтвом. Також, сторони по справі позбавлені права на проведення розрахунків на своєму рівні (на рівні районних органів Пенсійного фонду України та Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України)

Відповідно до ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України суд ухвалює рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин справи, підтверджених дослідженими доказами.

Вищенаведене свідчить, що суд першої інстанції, вирішуючи даний публічно правовий спір та ухвалюючи судове рішення, дотримався зазначених вимог.

Підстави для скасування в апеляційному порядку судового рішення та ухвалення нового рішення визначені ст. 202 Кодексу адміністративного судочинства України.

Проте, доводи апеляційної скарги, які в основному ґрунтуються на обставинах, на які посилався позивач на підтвердження своїх позовних вимог, не підтверджують наявність передбачених ст. 202 Кодексу підстав для скасування судового рішення.

Згідно ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Виходячи із змісту вищевказаних статей Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів апеляційного суду вважає, що доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, яке призвело до неправильного вирішення справи чи наявність інших підстав для скасування оскаржуваного судового рішення, та не спростовують висновків суду першої інстанції.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції, вирішуючи даний спір, правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування і відповідно - до задоволення апеляційної скарги апеляційний суд не вбачає.

Керуючись ст. ст. 195, 197, 198, 200, 205, 206, 211, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Сарненському районі Рівненської області залишити без задоволення, а постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 25 травня 2010 року у справі №2а - 1628/10/1770 за адміністративним позовом Управління Пенсійного фонду України в Сарненському районі Рівненської області до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Сарненському районі Рівненської області про стягнення заборгованості - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення особам, які беруть участь у справі, копії ухвали, і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя В. В. Клюба

Судді: Т. В. Онишкевич

Я. С. Попко