Постанова

від 23.09.2014 по справі 2а-1628/10/1770

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"23" вересня 2014 р. м. Київ К/800/4343/14

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Мороз В.Ф.,

Логвиненко А.О.,

Донець О.Є.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Сарненському районі Рівненської області на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 25 травня 2010 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 26 листопада 2013 року у справі за позовом управління Пенсійного фонду України в Сарненському районі Рівненської області до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Сарненському районі Рівненської області про стягнення заборгованості,

встановив:

Управління Пенсійного фонду України в Сарненському районі Рівненської області (далі - Управління) звернулось із позовом про стягнення з відповідача невідшкодованих витрат: щомісячної державної адресної допомоги пенсіонерам, які постраждали від нещасних випадків на виробництві та професійного захворювання за період з 01 грудня 2009 року по 28 лютого 2010 року на суму 96 439 гривень 46 коп.; підвищення до пенсії непрацюючим пенсіонерам за період з 01 грудня 2009 року по 28 лютого 2010 року на суму 5 632 грн. 67 коп., пенсію ОСОБА_4 за період із 01 грудня 2010 року по 28 лютого 2010 року на суму 120 гривень 24 коп.; допомогу на поховання померлого пенсіонера (та витрати на доставку цієї допомоги) на суму 1 075 гривень 63 коп. Всього просило стягнути 103 268 гривень. Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 25 травня 2010 року, залишеною без змін, ухвалою Львівського апеляційного суду від 26 листопада 2013 року відмовлено у задоволенні позову. Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанції, Управління звернулось з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення судів та ухвалити нове про задоволення позову, посилаючись на порушення норм матеріального і процесуального права, що призвело до ухвалення незаконних рішень.

Заслухавши доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, колегія суддів, в межах ст. 220 КАС України, вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суди попередніх інстанції дійшли висновку щодо відсутності підстав для відшкодування витрат державної адресної допомоги, допомоги на поховання та підвищення до пенсії передбаченого постановою №198, а також вказали, що основний розмір пенсії не підлягає відшкодуванню, оскільки перерахування відповідних коштів передбачено лише на централізованому рівні Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України. Тобто, відповідно до вимог Порядку, сторони у даній справі позбавлені права на проведення розрахунків на своєму рівні.

Суди першої та апеляційної інстанції, відмовляючи у задоволенні позову щодо стягнення адресної допомоги та підвищення пенсії, які передбачені постановами Кабінету Міністрів України від 26.03.2008 р. №265 та від 11.03.2009 р. №198 правомірно виходили з того, що вказані виплати не включаються до складу страхових виплат, передбачених Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності». Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України не може нести витрати на виплату та доставку державної адресної допомоги і підвищення пенсії.

Вищезазначені висновки відповідають правовим позиціям, висловленим Верховним Судом України по справам №№ 21-462а11, 21-361а11, 21-57а11, 21-407а11, які відповідно до ст. 244-2 КАС України є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України.

Також правильним є застосування положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» та Порядку проведення витрат на поховання у разі смерті потерпілого від нещасного випадку або професійного захворювання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.07.2001 р. р. №826 щодо відшкодування допомоги на поховання та витрат на її доставку. Фонд зобов'язаний відшкодовувати виплачені іншими страховиками суми допомоги на поховання лише тих осіб, які померли від нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, тобто при наявності причинного зв'язку їх смерті з одержаним каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я. За відсутності доказів такого зв'язку та недоведеності Управлінням настання смерті потерпілого саме внаслідок нещасного випадку на виробництві, на що вказали суди попередніх інстанцій, відмова у позові в цій частині є правомірною та відповідає рішенню Верховного Суду України по справі № 21-48а11.

Водночас відмовляючи у задоволенні позову в частині відшкодування основного розміру пенсії, суди вказали, що перерахунок відповідних коштів передбачено лише на централізованому рівні Фондом.

Зазначене не узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України, викладеною у тому числі у постанові від 21 травня 2013 року, відповідно до якої п. 7 Порядку відшкодування Фондом витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, затвердженого постановою ПФУ та правлінням Фонду від 04 березня 2003 року № 5-4/4, на який здійснили посилання суди відмовляючи у задоволенні позову в цій частині, передбачає правило та механізм взаєморозрахунків на централізованому рівні між Фондом та ПФУ, який розрахований на відсутність спору та реалізується за наслідками попередньо здійснених згідно з п. 5, 6 Порядку звірок, узгодження й подання відповідних довідок. Отже за наявності спору, спір між Управлінням та Відділенням Фонду підлягає вирішенню по суті.

У зв'язку з цим відмова в задоволенні позову в частині відшкодування витрат з виплати основного розміру пенсії по ОСОБА_4 за період з 01.12.2009 по 28.02.2010 на суму 120,24 грн. є необґрунтованою, а касаційна скарга у цій частині підлягає задоволенню, оскільки виплата зазначеного виду пенсії проводиться незалежно від того, у якій з колишніх республік СРСР стався нещасний випадок на виробництві із застрахованою особою або виникло професійне захворювання, пов'язане з виконанням нею трудових обов'язків. Зазначене відповідає правовим позиціям, висловленим Верховним Судом України по справі № 21-361а11.

Відповідно до ч.1 ст.229 КАС України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанції та ухвалити нове судове рішення, якщо обставини справи встановлено повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанції порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

Керуючись ст.ст. 220 , 222 , 223 , 229 , 230 , 231 Кодексу адміністративного судочинства України , суд,

п о с т а н о в а :

Касаційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Сарненському районі Рівненської області задовольнити частково.

Постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 25 травня 2010 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 26 листопада 2013 року скасувати.

Позов управління Пенсійного фонду України в Сарненському районі Рівненської області задовольнити частково.

Стягнути з Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Сарненському районі Рівненської області (вул. Демократична 46, м. Сарни, Рівненська область, 34502, код -25930444) на користь управління Пенсійного фонду України в Сарненському районі Рівненської області (вул. Суворова 8, м. Сарни, Рівненська область, 34500, код 22554845) пенсію ОСОБА_4 за період з 01 рудня 2010 року по 28 лютого 2010 року в сумі 120, 24 грн.

В іншій частині у позові відмовити.

Рішення набирає законної сили через п'ять днів після направлення його копій особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянуто Верховним Судом України з підстав, у строки та в порядку, передбачених статтями 237 - 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України .

Судді: В.Ф. Мороз

А.О. Логвиненко

О.Є Донець