Рішення

від 23.12.2013 по справі 5006/33/147пд/2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

23.12.2013 Справа № 5006/33/147пд/2012

Господарський суд Донецької області у складі судді Мельниченко Ю.С., при секретарі судового засідання Мігда К.В., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Публічного акціонерного товариства «Гідросила», м. Кіровоград, Кіровоградська область

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Грандпроєктбізнес», м. Краматорськ, Донецька область

про припинення господарських відносин шляхом розірвання договору №1 від 24.06.2011р. та стягнення попередньої оплати у сумі 132 000грн.

за участю представників:

від позивача: Родимюк Є.А.- представник за довіреністю №17 від 05.02.2013р.

від відповідача: представник не з'явився

Розгляд справи здійснювався без застосування засобів технічної фіксації судового процесу відповідно до ст. 81 1 Господарського-процесуального кодексу України.

У судовому засіданні 23.12.2013р. суд виходив до нарадчої кімнати (зал №5 академії суддів) для прийняття рішення.

СУТЬ СПОРУ:

Позивач, Публічне акціонерне товариство «Гідросила», м. Кіровоград, Кіровоградська область, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Грандпроєктбізнес», м. Краматорськ, Донецька область, про визнання договору №1 від 24.06.2011р., укладеного між Публічним акціонерним товариством «Гідросила» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Грандпроєктбізнес» розірваним та стягнення попередньої оплати у розмірі 132 000грн.

Ухвалою суду від 27.12.2012р. господарським судом Донецької області було прийнято позовну заяву до розгляду та порушено провадження у справі №5006/33/147пд/2012.

Рішенням господарського суду Донецької області від 20.02.2013р. у задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства «Гідросила» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Грандпроєктбізнес», про визнання договору №1 від 24.06.2011р., укладеного між Публічним акціонерним товариством «Гідросила» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Грандпроєктбізнес» розірваним та стягнення попередньої оплати у розмірі 132 000грн., відмовлено.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 09.04.2013р. дане рішення суду від 20.02.2013р. було залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 05.08.2013р. постанову Донецького апеляційного господарського суду від 09.04.2013р. та рішення господарського суду Донецької області від 20.02.2013р. було скасовано, справу №5006/33/147пд/2012 передано на новий розгляд до господарського суду Донецької області. Спрямовуючи справу на новий розгляд, в постанові Вищого господарського суду України від 05.08.2013р. було зазначено, що судами попередніх інстанцій не було досліджено: накладну № 1499 від 14.11.2011р. про передачу вузлів та деталей знятих з машини на капітальний ремонт; висновок експерта В-501 від 22.05.2012 щодо непроведення капітального ремонту вузлів та деталей, знятих з машини; лист замовника № 02/7/2978 від 22.09.2011 про розірвання договору і повернення попередньої оплати; лист замовника № 02-07/1042 від 04.04.2012 про повернення попередньої оплати; лист замовника № 02-07/1162 від 17.04.2012 про повернення попередньої оплати; також не було встановлено: чи було здійснено збирання машини згідно з паспортом та введення її в експлуатацію; чи складались та підписувались акти здачі-приймання робіт; строк виконання робіт.

Крім того, як зазначено Вищим господарським судом України, суди обох інстанцій не взяли до уваги положення ст. 1212 Цивільного кодексу України.

Відповідно до п.3.1.11 Положення про автоматизовану систему документообігу суду розпорядженням виконуючого обов'язки керівника апарату господарського суду Донецької області від 06.09.2013р. призначено автоматичний розподіл справи №5006/33/147пд/2012. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду зазначеної справи визначено суддю Мельниченко Ю.С.

Ухвалою господарського суду від 09.09.2013р. справу №5006/33/147пд/2012 прийнято до провадження, розгляд справи призначено на 19.09.2013р.

У судовому засіданні 19.09.2013р., позивачем до початку розгляду справи по суті на підставі ст. 22 Господарського процесуального кодексу України було надано заяву про уточнення позовних вимог, яка за своєю суттю є заявою про зміну предмету позову. Остаточно позивач просить суд припинити господарські відносини шляхом розірвання договору №1 від 24.06.2011р. та стягнути попередню оплату у сумі 132 000грн. Судом розглядається спір в обсязі остаточно заявлених позовних вимог.

Як вбачається з матеріалів справи, в обґрунтування позову позивач посилається на невиконання відповідачем зобов'язань за договором № 1 від 24.06.2011р. з ремонту обладнання, а саме: повузловий капітальний ремонт горизонтально-кувальної машини ус.800тн. 1959р. виробництва Чехії та неповернення попередньої оплати, перерахованої позивачем відповідачу за договором №1 від 24.06.2011р.

Нормативно позовні вимоги обґрунтовані ст.ст. 530, 610, 611, 612, 629, 652, 846, 849, 851, 1212 Цивільного кодексу України, ст.ст. 20, 193 Господарського кодексу України.

Відповідач у відзиві на позовну заяву від 02.10.2013р. проти задоволення позовних вимог заперечив, посилаючись на те, що строк виконання робіт за договором не почав свій перебіг, з огляду на те, що сторонами не було складено дефектну відомість, також посилається фактичне належне виконання ремонту вузлів та деталей горизонтально-кувальної машини ус.800тн., в підтвердження чого посилається на накладні від 10.04.2012р та 25.04.2012р. та надає договір, за яким до виконання робіт було залучено іншу спеціалізовану організацію.

У судовому засіданні 23.12.2013р. представником позивача позовні вимоги підтримані в повному обсязі, представник відповідача заперечив проти задоволення позовних вимог, сторони наполягали на вирішенні спору по суті.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши надані докази в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВСТАНОВИВ:

24.06.2011р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Грандпроектбізнес» (далі - виконавець) та Публічним акціонерним товариством «Гідросила» (далі - замовник) було укладено договір №1 на капітальний ремонт ГКМ ус.800тн 1959 р.в. (далі - договір), за умовами якого виконавець здійснює повузловий капітальний ремонт горизонтально-кувальної машини ус.800тн 1959р.в. виробництва Чехії (вподальшому - ГКМ) на своїй території, після здійсненого демонтажу та складання дефектної відомості у присутності комісії від замовника (п.1.0.0. договору).

Загальна сума договору, відповідно до п. 2.0.0 договору, визначається виходячи з ціни ремонту та складає 264 000грн., в т.ч. ПДВ 44 000грн.

Як встановлено п.3.2.0. договору, оплата за договором здійснюється наступним чином:

- замовник повинен оплатити 50% від загальної суми договору протягом 3-х банківських днів після підписання сторонами договору та попередньо складеної та підписаної калькуляції на ремонт горизонтально-кувальної машини ус.800тн. 1959г.в., яка є невід'ємною частиною договору (п. 3.2.1 договору).

- залишкові 50% оплачуються після здачі машини в експлуатацію та підписання акту виконаних робіт, замовник зобов'язаний оплатити протягом 15 банківських днів (п. 3.2.2 договору).

Згідно п.4.1.0. договору виконавець протягом 5 робочих днів з моменту отримання переплати, обумовленої в п.3.2.1 договору здійснює розборку та підготовку дефектної відомості та повідомляє про це замовника. Замовник, в свою чергу, як встановлено п. 4.2.0 договору, протягом 2-х робочих днів з моменту отримання повідомлення від виконавця направляє комісію для виявлення та узгодження додаткових дефектів по ГКМ. В разі, якщо встановлені дефекти перевищують встановлену суму договору, складається додаткова угода до договору, в якій зазначається кількість виявлених дефектів та сума на їх усунення.

Як встановлено п. 4.4.0 договору, після здійсненого ремонту, виконавець зобов'язаний здійснити доставку відремонтованих вузлів на територію замовника, та протягом 18 днів здійснити зборку машини згідно паспорту ГКМ та, ввести машину в експлуатацію.

Згідно з п.4.4.1. договору загальний строк капітального ремонту ГКМ складає 98 робочих днів.

Відповідно до п.9.1.0 договору, цей договір вступає в законну силу з моменту його підписання сторонами та діє до його повного виконання.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем на виконання прийнятих на себе зобов'язань за договором було перераховано на користь відповідача аванс у сумі 132 000грн., що підтверджується відповідним платіжним дорученням №4767 від 26.07.2011р.

При цьому, судом встановлено, що після перерахування вказаної суми авансу, замовником в адресу підрядника були спрямовані листи, в яких позивачем в односторонньому порядку було повідомлено відповідача про корегування строків виконання робіт (листи №02-7/2631 від 19.08.2011р., вих. №12/09 від 12.09.2011р., №02-7/2928 від 16.09.2011р.), також листом №02-7/2978 від 22.09.2011р. замовник просив підрядника надати згоду на розірвання договору №1 від 24.06.2011р. та просив повернути попередню оплату у сумі 132 000грн., однак, вподальшому листом №02-7/3141 від 06.10.2011р. позивач повідомив відповідача про скасування листа №02-7/2978 від 22.09.2011р. та просив направити робітників для виконання капітального ремонту обладнання згідно договору №1 від 24.06.2011р.

У відповідь на останнє звернення відповідач спрямував позивачу лист вих. №06/10 від 06.10.2011р., в якому просив оформити перепустки для спеціалістів, що мають виконувати ремонтні роботи.

Також судом встановлено, що передача замовником виконавцю спірного обладнання підтверджується накладною №1499 від 14.11.2011р., згідно якої позивачем передавалось відповідачу ГКМ ус.800тн 1959 р.в. у розібраному стані. Вказане сторонами не заперечується.

При цьому, як зазначалось, п. 3.2.2 договору встановлено, що залишкові 50% вартості договору оплачуються замовником виконавцю після здачі машини в експлуатацію та підписання акту виконаних робіт. Однак, в матеріалах справи відсутні акти приймання-передачі робіт, які підписані між замовником та виконавцем, в підтвердження виконання робіт виконавцем та приймання вказаних робіт замовником.

З метою повного та всебічного розгляду усіх обставин справи, ухвалою суду від 29.10.2013р. було призначено судову товарознавчу експертизу для встановлення факту проведення ремонтних робіт відповідачем та визначення вартості вказаних робіт, в разі їх здійснення; проведення експертизи було доручено Донецькому науково-дослідному інституту судових експертиз. Однак, 22.11.2013р. через канцелярію суду від позивача надійшли письмові пояснення №04-4/3828 від 18.11.2013р. стосовно того, що горизонтально-кувальна машина ус.800тн 1959р.в. виробництва Чехії була порізана та здана на металобрухт, в підтвердження чого позивачем було надано акт на списання основних засобів №165-аг від 26.09.2012р. та відповідні прийомо-сдаточні накладні.

З огляду на наведене, враховуючи лист №1348 від 12.11.2013р. Донецького науково-дослідного інституту судових експертиз про повернення матеріалів справи на адресу господарського суду Донецької області, через відсутність в інституті фахівців відповідної галузі інженерно-технічних знань, судом в якості письмового доказу (ст. 36 Господарського процесуального кодексу України) було досліджено висновок спеціаліста В-501 від 22.05.2012р. (сертифікат №11802/11 суб'єкта оціночної діяльності від 11.05.2011р.). З зазначеного висновку вбачається, що повузловий капітальний ремонт ГКМ ус.800тн 1959 р.в. виконавцем не здійснювався, деталі машини можна використовувати тільки після проведення капітального ремонту та їх поновлення.

Суд звертає увагу, що при дослідженні вказаного висновку спеціаліста, було враховано позицію Вищого господарського суду України, викладену в постанові №4 від 23.03.2012р., відповідно до п. 2 якої, не може вважатися актом судової експертизи висновок спеціаліста, наданий заявникові (юридичній чи фізичній особі) на підставі його заяви, навіть якщо відповідний документ має назву «висновок судового експерта» або подібну до неї, оскільки особа набуває прав та несе обов'язки судового експерта тільки після одержання нею ухвали про призначення експертизи.

При цьому, суд зазначає, що не приймає до уваги посилання відповідача на те, що виконавцем були передані замовнику 10.04.2012р. та 25.04.2012р. належним чином відремонтовані вузли та деталі ГКМ, оскільки належні докази, в підтвердження викладених обставин, як зазначалось, в матеріалах справи відсутні, а накладні, наявні в матеріалах справи №10/04-5 від 10.04.2012р., №10/04-2 від 10.04.2012р., №10/04-3 від 10.04.2012р. свідчать лише про повернення відповідачем позивачу деталей, а не про фактичне виконання робіт.

Також, як зазначалось, п.4.1.0. договору встановлено, що виконавець протягом 5 робочих днів з моменту отримання переплати, здійснює розборку та підготовку дефектної відомості та повідомляє про це замовника. Однак, в матеріалах справи відсутня вказана дефектна відомість, як і не має доказів, в підтвердження спрямування в адресу позивача листа вих. №17/11- 17 листопада 2011р. з проханням повідомити про список осіб для спільного складання дефектної відомості на 21.11.2011р.

Враховуючи те, що обов'язок підготовки дефектної відомості умовами договору покладений на відповідача, суд дійшов висновку, що вказані обставини спростовують посилання виконавця у відзиві на позовну заяву від 02.10.2013р. стосовно того, що строк виконання зобов'язань за договором ще не настав.

Також судом, з огляду на приписи ст. 838 Цивільного кодексу України не приймаються доводи відповідача щодо належного виконання іншою підрядною організацією умов спірного договору, в підтвердження чого виконавцем було надано договір №070711 від 07.07.2011р., акт приймання-передачі робіт з механічної обробки вузлів та деталей ГКМ ус.800тн 1959 р.в. від 02.04.2012р., платіжне доручення №555 від 28.07.2011р. на суму 100 000грн., в підтвердження оплати виконавцем іншій підрядній організації вартості робіт; податкову накладну №102 від 28.07.2011р. на суму 100 000грн.

Згідно з ст. 838 Цивільного кодексу України, підрядник має право, якщо інше не встановлено договором, залучити до виконання роботи інших осіб (субпідрядників), залишаючись відповідальним перед замовником за результат їхньої роботи. У цьому разі підрядник виступає перед замовником як генеральний підрядник, а перед субпідрядником - як замовник. Генеральний підрядник відповідає перед субпідрядником за невиконання або неналежне виконання замовником своїх обов'язків за договором підряду, а перед замовником - за порушення субпідрядником свого обов'язку. Замовник і субпідрядник не мають права пред'являти один одному вимоги, пов'язані з порушенням договорів, укладених кожним з них з генеральним підрядником, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як встановлено в ст. 618 Цивільного кодексу України, боржник відповідає за порушення зобов'язання іншими особами, на яких було покладено його виконання, якщо договором або законом не встановлено відповідальність безпосереднього виконавця.

Таким чином, суд дійшов висновку, що укладання виконавцем договору з іншою підрядною організацією на проведення ремонтних робіт ГКМ ус.800тн 1959р.в. не свідчить про фактичне та якісне виконання цих робіт.

Невиконання відповідачем обов'язку з ремонту ГКМ ус.800тн 1959 р.в. у строк, встановлений п. 4.4.1 договору №1 на капітальний ремонт ГКМ ус.800тн 1959 р.в. від 24.06.2011р., тобто до 02.04.2012р. (обладнання було передано відповідачу накладною №1499 від 14.11.2011р.) й стало підставою для звернення позивачем до господарського суду Донецької області з даним позовом, розглядаючи який, суд виходить з наступного.

За своєю правовою природою договір №1 на капітальний ремонт ГКМ ус.800тн 1959 р.в. від 24.06.2011р. є договором підряду отже, правовідносини сторін підпадають під регулювання Глав 61 Цивільного кодексу України.

Статтею 837 Цивільного кодексу України, яка міститься у Главі 61 Цивільного кодексу України, встановлено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Частиною 1 ст. 846 Цивільного кодексу України передбачено, що строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду.

Згідно з ч.1 ст. 193 Господарського кодексу України, ст. 526 Цивільного кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

При цьому, ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України, ст. 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За загальним правилом, встановленим ч.1 ст. 651 Цивільного кодексу України розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 851 Цивільного кодексу України підрядник має право не розпочинати роботу, а розпочату роботу зупинити, якщо замовник не надав матеріалу, устаткування або річ, що підлягає переробці, і цим створив неможливість виконання договору підрядником. Разом з тим, право замовника відмовитись від договору підряду в односторонньому порядку врегульовано положеннями ст. 849 Цивільного кодексу України, відповідно до яких замовник має право у будь-який час до закінчення роботи відмовитися від договору підряду, виплативши підрядникові плату за виконану частину роботи та відшкодувавши йому збитки, завдані розірванням договору.

Як свідчать матеріали справи, позивачем 17.04.2012р. в адресу відповідача було спрямовано вимогу №02-7/1162 від 17.04.2012р. про повернення попередньої оплати у сумі 132 000грн., яку було отримано останнім 28.04.2012р., про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, однак, вказаний лист відповідачем був залишений без відповіді.

Дослідивши зміст вказаного листа про повернення перерахованої передплати, судом встановлено, що вказану вимогу №02-7/1162 від 17.04.2012р. слід вважати відмовою позивача від договору у розумінні ст. 849 Цивільного кодексу України, оскільки законом не визначено форму пред'явлення такої вимоги.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Вищого господарського суду України від 18.04.2012р. по справі №5023/9115/11 та від 30.08.2012р. по справі №15/5005/2635/2012.

За таких обставин, суд дійшов висновку про те, що позивач в односторонньому порядку відмовився від договору відповідно до ст. 849 Цивільного кодексу України і, зважаючи на те, що в матеріалах справи відсутні відповідні докази, в підтвердження фактичного виконання робіт відповідачем, суд дійшов висновку, що перераховані виконавцю в якості передплати за ремонт ГКМ ус.800тн 1959 р.в. грошові кошти у сумі 132 000грн., відповідач утримує безпідставно і має повернути їх позивачу на підставі ст. 1212 Цивільного кодексу України.

Частинами 1 та 2 ст. 1212 Цивільного кодексу України встановлено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави, зобов'язана повернути потерпілому це майно. При цьому, можливість застосування зазначених наслідків не перебуває у залежності від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком подій.

Як визначено ч. 3 ст. 1212 Цивільного кодексу України вказані положення закону щодо обов'язку повернути майно застосовуються, зокрема, до вимог про повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні.

Частиною 1 ст. 1213 Цивільного кодексу України також встановлений обов'язок набувача повернути безпідставно набуте майно в натурі.

Означений законодавчий припис у повній мірі стосується і грошових коштів, які є видом майна у розумінні ст.ст.190, 177 Цивільного кодексу України.

З урахуванням того, що на час звернення позивача до суду договір №1 на капітальний ремонт ГКМ ус.800тн 1959 р.в. від 24.06.2011р. був розірваний, тобто, правові підстави набуття відповідачем грошей, які були ним отримані у якості попередньої оплати робіт за договором, відпали, суд дійшов висновку про відсутність підстав у відповідача для ухилення від виконання свого обов'язку щодо повернення попередньої оплати за даним договором у розмірі 132 000грн.

На підставі викладеного, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача на користь позивача попередньої оплати в сумі 132 000грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог в частині припинення господарських відносин шляхом розірвання договору №1 від 24.06.2011р., що укладений між Публічним акціонерним товариством «Гідросила» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Грандпроєктбізнес», суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 3 ст. 651 Цивільного кодексу України, у разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Згідно ч. 2 ст. 653 Цивільного кодексу України, у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються.

Як вбачається з матеріалів справи та як зазначалось, 17.04.2012р. позивач спрямував в адресу відповідача вимогу №02-7/1162 від 17.04.2012р. про повернення попередньої оплати у сумі 132 000грн., яка у розумінні ст. 849 Цивільного кодексу України є відмовою позивача від договору.

Враховуючи, що така одностороння відмова від договору (розірвання), з огляду на положення ст.ст. 653, 849 Цивільного кодексу України, не потребує узгодження з відповідачем (підрядником), то договір №1 на капітальний ремонт ГКМ ус.800тн 1959 р.в. від 24.06.2011р. є припиненим.

Отже, названі норми закону та обставини справи, а саме наявність односторонньої відмови позивача від договору підряду та її одержання відповідачем, свідчать про припинення зобов'язань сторін, які виникли в силу укладеного між ними договору підряду, а відтак, предмет спору у даній справі відсутній.

За таких обставин, провадження у справі підлягає припиненню на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Вищого господарського суду України по справі №5010/1495/2011-18/65 від 23.05.2012р.

Вирішуючи питання про розподіл господарських витрат, суд зазначає, що витрати позивача зі сплати судового збору за подання позивачем позову до господарського суду першої інстанції, апеляційної та касаційної скарг за вимогами ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При цьому, судом враховані приписи п. 4.4 пленуму Вищого господарського суду України №7 від 21.02.2013р., згідно з якими, у випадках скасування рішення господарського суду і передачі справи на новий розгляд розподіл судового збору у справі, в тому числі й сплаченого за подання апеляційної та/або касаційної скарги, здійснює господарський суд, який приймає рішення за результатами нового розгляду справи, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.

В частині припинення провадження у справі, суд звертає увагу, що судові витрати покладаються на позивача, оскільки відповідно до п.п. 5.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України №7 від 21.02.2013р., припинення провадження у справі з підстав, передбачених статтею 80 Господарського процесуального кодексу України, не тягне за собою наслідків у вигляді повернення сплаченої суми судового збору.

Зважаючи на викладені обставини, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись ст.ст. 177, 190, 525, 526, 530, 618, 651, 653, 837, 838, 846, 849, 1212, 1213 Цивільного кодексу України; ч.1, 7 ст. 193 Господарського кодексу України; ст.ст. 1, 4, 4 2 -4 7 , 33, 43, 49, 80, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Грандпроєктбізнес» (84306, Донецька область, м. Краматорськ, вул. Ульянівська, буд.205, кв. 72, ідентифікаційний код 34877332) на користь Публічного акціонерного товариства «Гідросила» (25006, Кіровоградська область, м. Кіровоград, вул. Братиславська, буд. 5, ідентифікаційний номер 05786100) попередню оплату у сумі 132 000грн. та витрати зі сплати судового збору у сумі 5 280грн.

Провадження у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Гідросила» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Грандпроєктбізнес» в частині припинення господарських відносин шляхом розірвання договору №1 на капітальний ремонт ГКМ ус.800тн 1959 р.в. від 24.06.2011р. припинити.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

Апеляційна скарга на рішення місцевого господарського суду подається через місцевий господарський суд, який розглянув справу, протягом десяти днів. У разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання повного тексту рішення.

У судовому засіданні 23.12.2013р. проголошено та підписано вступну та резолютивну частину рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 26.12.2013р.

Суддя Ю.С. Мельниченко