Постанова

від 28.02.2014 по справі 5006/33/147пд/2012

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

26.02.2014 справа №5006/33/147пд/2012

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: суддів:Зубченко І.В., Попкова Д.О., Марченко О.А. за участю представників: від позивача:не з'явився; від відповідача:Луценко В.А., довіреність №б/н від 22.01.13 р.; Ковалев Д.В.- директор розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Грандпроєктбізнес», м. Краматорськ, Донецька область на рішення господарського суду Донецької області від 23.12.2013р. (повний текст підписано 26.12.2013р.) у справі№5006/33/147пд/2012 (суддя Мельниченко Ю.С.) за позовомПублічного акціонерного товариства «Гідросила», м. Кіровоград, Кіровоградська область до Товариства з обмеженою відповідальністю «Грандпроєктбізнес», м. Краматорськ, Донецька область проприпинення господарських відносин шляхом розірвання договору №1 від 24.06.2011р. та стягнення попередньої оплати у сумі 132000грн.

В С Т А Н О В И В:

Публічне акціонерне товариство «Гідросила», м. Кіровоград, Кіровоградська область, позивач, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю «Грандпроєктбізнес», м. Краматорськ, Донецька область, про визнання договору №1 від 24.06.2011р. розірваним та стягнення попередньої оплати у розмірі 132000,00грн.

Рішенням господарського суду Донецької області від 20.02.2013р. у задоволенні позовних вимог про визнання договору №1 від 24.06.2011р. розірваним та стягнення попередньої оплати у розмірі 132 000грн., відмовлено.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 09.04.2013р. дане рішення суду від 20.02.2013р. було залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 05.08.2013р. постанову Донецького апеляційного господарського суду від 09.04.2013р. та рішення господарського суду Донецької області від 20.02.2013р. було скасовано, справу №5006/33/147пд/2012 передано на новий розгляд до господарського суду Донецької області. Спрямовуючи справу на новий розгляд, в постанові Вищого господарського суду України від 05.08.2013р. було зазначено, що судами попередніх інстанцій не було досліджено: накладну № 1499 від 14.11.2011р. про передачу вузлів та деталей знятих з машини на капітальний ремонт; висновок експерта В-501 від 22.05.2012 щодо непроведення капітального ремонту вузлів та деталей, знятих з машини; лист замовника № 02/7/2978 від 22.09.2011 про розірвання договору і повернення попередньої оплати; лист замовника № 02-07/1042 від 04.04.2012 про повернення попередньої оплати; лист замовника № 02-07/1162 від 17.04.2012 про повернення попередньої оплати; також не було встановлено: чи було здійснено збирання машини згідно з паспортом та введення її в експлуатацію; чи складались та підписувались акти здачі-приймання робіт; строк виконання робіт.

Крім того, як зазначено Вищим господарським судом України, суди обох інстанцій не взяли до уваги положення ст. 1212 Цивільного кодексу України.

Ухвалою господарського суду від 09.09.2013р. справу №5006/33/147пд/2012 прийнято до провадження, призначено на 19.09.2013р.

У судовому засіданні 19.09.2013р., позивачем до початку розгляду справи по суті на підставі ст. 22 Господарського процесуального кодексу України було надано заяву про уточнення позовних вимог, яка за своєю суттю є заявою про зміну предмету позову. Остаточно позивач просить суд припинити господарські відносини шляхом розірвання договору №1 від 24.06.2011р. та стягнути попередню оплату у сумі 132 000грн. Судом першої інстанції розглядався спір в обсязі остаточно заявлених позовних вимог.

Рішенням господарського суду Донецької області від 23.12.2013 р. (повний текст підписано 26.12.2013р.) у справі №5006/33/147пд/2012 позовні вимоги задоволено частково, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Грандпроєктбізнес" на користь Публічного акціонерного товариства "Гідросила" попередню оплату у сумі 132 000грн. та витрати зі сплати судового збору у сумі 5 280 грн. Провадження у справі за позовом Публічного акціонерного товариства "Гідросила" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Грандпроєктбізнес" в частині припинення господарських відносин шляхом розірвання договору №1 на капітальний ремонт ГКМ ус.800тн 1959 р.в. від 24.06.2011р. припинено.

Рішення мотивовано тим, що наявність односторонньої відмови позивача від договору підряду в порядку ч.2 ст.849 Цивільного кодексу України, свідчить про припинення зобов'язань сторін, які виникли в силу укладеного між ними договору підряду, а відтак, предмет спору у даній справі відсутній. Щодо стягнення попередньої оплати суд прийшов до висновку що у зв'язку з припиненням господарських відносин між сторонами, перераховані виконавцю в якості передплати за ремонт ГКМ ус.800тн 1959 р.в. грошові кошти у сумі 132 000 грн., відповідач утримує безпідставно і має повернути їх позивачу на підставі ст. 1212 Цивільного кодексу України.

Відповідач не погодився з прийнятим рішенням та звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Донецької області від 23.12.2013 року у справі №5006/33/147пд/2012 скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.

В обґрунтування своїх вимог посилається на те, що суд першої інстанції прийняв рішення з порушенням норм процесуального та матеріального права, що призвело до порушення прав відповідача. Скаржник посилається на те, що рішення прийнято судом за наслідками неповного з'ясування обставин, які мають значення для справи.

Скаржник вважає, що відсутні підстави для повернення передплати замовнику у повному обсязі, оскільки спірний договір не вважає розірваним. Крім того, висновок суду про невиконання відповідачем робіт за договором №1 від 24.06.2011 не відповідає матеріалам справи. Належними та допустимими доказами невиконання робіт позивачем не доведено, натомість в матеріалах справи містяться докази фактичного належного виконання ремонту вузлів та деталей горизонтально-кувальної машини ус.800тн., в підтвердження чого посилається на накладні від 10.04.2012р та 25.04.2012р. та на договір, за яким до виконання робіт було залучено іншу спеціалізовану організацію. Також зазначив, що висновок експерта, який міститься в матеріалах справи складений з порушенням вимог законодавства.

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 15.01.2014р. у справі №5006/33/147пд/2012 прийнято апеляційну скаргу до провадження, призначено розгляд скаргу на 12.02.2014р.

У запереченнях на апеляційну скаргу позивач зазначив, що оспорюване рішення винесено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а вимоги заявлені в апеляційній скарзі є необґрунтованими та таким, що не підлягають задоволенню.

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 12.02.2014р. у справі №5006/33/147пд/2012 розгляд справи відкладався на 26.02.2014 р.

Представник скаржника у судовому засіданні 26.02.2014 р. пояснив, що рішення господарського суду вважає таким, що прийняте з порушенням норм процесуального та матеріального права, тому просив апеляційну скаргу задовольнити, рішення господарського суду скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Представник позивача у судове засідання 12.02.2014 р. та 26.02.2014 р. не з'явився, про причини неявки не повідомив.

Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду у відповідності до ст.101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Стаття 22 ГПК України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору. Статтею 77 ГПК України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Враховуючи викладене у п.п.3.9.1., 3.9.2. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18, судова колегія встановила, що в матеріалах справи відсутні докази неможливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні представника згідно з ч.ч.1-5 ст.28 ГПК України, а також неможливості розгляду справи без участі представника позивача.

З врахуванням вищенаведеного, судова колегія визнала за можливе розглянути справу у відсутність представника позивача.

Відповідно до ст.81-1 ГПК України здійснено запис судового засідання за допомогою засобів технічної фіксації та складено протокол.

Розглянувши матеріали господарської справи, апеляційну скаргу, заперечення на неї, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції встановила.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, ст.ст.173, 175 Господарського кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ст.ст. 598, 599 ЦК України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом; припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом; зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст.193 ГК України, ст.ст.525, 526 ЦК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом.

Укладений сторонами договір є підставою для виникнення у його сторін майново-господарських зобов'язань (ст.11 ЦК України, ст.174 ГК України). При цьому, за правилами статті 14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

24.06.2011р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Грандпроєктбізнес" (виконавець) та Публічним акціонерним товариством "Гідросила" (замовник) укладено договір на капітальний ремонт ГКМ ус.800тн 1959 г.в. (далі - Договір), за умовами якого виконавець здійснює по вузловий капітальний ремонт горизонтально-ковочної машини ус.800тн 1959г.в. виробництва Чехії (в подальшому ГКМ) на своїй території, після здійсненого демонтажу та складання дефектної відомості у присутності комісії від замовника (п.1.0.0. Договору).

На момент розгляду справи до матеріалів справи не надано ані змін, ані доповнень щодо виконання умов договору.

Із матеріалів справи вбачається, що сторонами погоджено вартість робіт та порядок їх оплати за договором.

Відповідно до п.2.0.0. загальна сума договору визначається, виходячи з ціни ремонту, та складає 264000,00грн. в т.ч. ПДВ 44000,00грн.

За п.3.2.0. Договору оплата за цим договором здійснюється наступним чином:

3.2.1. замовник повинен оплатити 50% від загальної суми договору протягом 3-х банківських днів після підписання сторонами договору та попередньо складеної та підписаної калькуляції на ремонт горизонтально-ковочної машини ус.800тн. 1959г.в., яка є невід'ємною частиною договору.

Так, позивачем на виконання умов Договору відповідно до платіжного доручення №4767 від 26.07.2011р. перераховано відповідачу 132000,00грн.

За п.4.1.0. Договору виконавець протягом 5 робочих днів з моменту отримання переплати, обумовленої в п.3.2.1. цього договору здійснює розборку та підготовку дефектної відомості та повідомляє про це замовника.

При цьому, як зазначалось, п. 3.2.2 договору встановлено, що залишкові 50% вартості договору оплачуються замовником виконавцю після здачі машини в експлуатацію та підписання акту виконаних робіт.

Відповідно до п.4.2.0. замовник протягом 2-х робочих днів з моменту отримання повідомлення від виконавця направляє комісію для виявлення та узгодження додаткових дефектів по ГКМ. У випадку якщо виявлення дефекти перевищують встановлену суму договору, складається додаткова угода до договору, в якому зазначається кількість виявлених дефектів та суми на їх усунення.

Пунктом 4.3.0. Договору встановлено після узгодження всіх домовленостей між сторонами, виконавець своїми силами транспортує дане обладнання до місця ремонту на свої ремонтні майданчики.

За п.4.4.0. Договору після здійсненого ремонту виконавець зобов'язаний здійснити доставку відремонтованих вузлів на територію замовника, та протягом 18 днів здійснити зборку машини згідно паспорту ГКМ та, ввести машину в експлуатацію.

Згідно з п.4.4.1. Договору загальний строк капітального ремонту ГКМ складає 98 робочих днів.

Відповідно до п.9.1.0 договору, цей договір вступає в законну силу з моменту його підписання сторонами та діє до його повного виконання.

Оцінивши договір, з якого виникли цивільні права та обов'язки сторін, судова колегія дійшла висновку, що укладений між сторонами правочин за своїм змістом та своєю правовою природою є договором підряду, який підпадає під правове регулювання норм статей 837-886 ЦК України.

Згідно ст.837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

За приписами ч.1 ст.854 ЦК України, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

У договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення (ст.843 ЦК України). Ціна у договорі підряду може бути визначена у кошторисі. Якщо робота виконується відповідно до кошторису, складеного підрядником, кошторис набирає чинності та стає частиною договору підряду з моменту підтвердження його замовником (ст.844 ЦК України).

Як свідчать матеріали справи, позивачем на виконання прийнятих на себе зобов'язань за договором було перераховано на користь відповідача аванс у сумі 132 000грн., що підтверджується відповідним платіжним дорученням №4767 від 26.07.2011р.

При цьому, судом встановлено, що після перерахування вказаної суми авансу, замовником в адресу підрядника були спрямовані листи, в яких позивачем в односторонньому порядку було повідомлено відповідача про корегування строків виконання робіт (листи №02-7/2631 від 19.08.2011р., вих. №12/09 від 12.09.2011р., №02-7/2928 від 16.09.2011р.), також листом №02-7/2978 від 22.09.2011р. замовник просив підрядника надати згоду на розірвання договору №1 від 24.06.2011р. та просив повернути попередню оплату у сумі 132 000грн., однак, в подальшому листом №02-7/3141 від 06.10.2011р. позивач повідомив відповідача про скасування листа №02-7/2978 від 22.09.2011р. та просив направити робітників для виконання капітального ремонту обладнання згідно договору №1 від 24.06.2011р.

У відповідь на останнє звернення відповідач спрямував позивачу лист вих. №06/10 від 06.10.2011р., в якому просив оформити перепустки для спеціалістів, що мають виконувати ремонтні роботи.

Також судом встановлено, що передача замовником виконавцю спірного обладнання підтверджується накладною №1499 від 14.11.2011р., згідно якої позивачем передавалось відповідачу ГКМ ус.800тн 1959 р.в. у розібраному стані. Вказане сторонами не заперечується.

Як свідчать матеріали справи, позивачем 17.04.2012р. в адресу відповідача було спрямовано вимогу №02-7/1162 від 17.04.2012р. про повернення попередньої оплати у сумі 132 000грн., яку було отримано останнім 28.04.2012р., про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, однак, вказаний лист відповідачем був залишений без відповіді.

Вказані обставини зумовили позивача звернутись до господарського суду Донецької області з позовом про припинення господарських відносини шляхом розірвання договору №1 від 24.06.2011р. та посилаючись на приписи 1212 ЦК України, просить стягнути попередню оплату у сумі 132 000грн. з відповідача.

Однак, при вирішенні спору, судом першої інстанції помилково встановлено, що спірний договір розірваний в результаті односторонньої відмови від нього відповідно ст. 849 ЦК України, з огляду на наступне.

Згідно зі статтею 849 ЦК України, яка визначає загальні положення договору підряду, замовник має право у будь-який час до закінчення роботи відмовитися від договору підряду, виплативши підрядникові плату за виконану частину роботи та відшкодувавши йому збитки, завдані розірванням договору.

Зі змісту листа від №02-7/1162 від 17.04.2012р, на який посилається суд першої інстанції як на доказ односторонньої відмови від договору в порядку статті 849 ЦК України, вбачається, що замовник звертався з вимогою про повернення попередньої оплати у сумі 132 000грн., та не як не з вимогою про розірвання спірного договору, Більш того, зі змісту вказаного листа навіть пропозиції щодо розірвання договору не міститься (т.1, арк. спр. 32).

Відповідно до статті 12 ЦК України особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд, проте, її поведінка повинна бути добросовісною та розумною. Добросовісне здійснення особою свого цивільного права передбачає реалізацію правомочностей відповідного права з урахуванням інтересів інших учасників відносин, публічних інтересів держави тощо.

Отже, в наявних в матеріалах справи листах не міститься безперечний висновок позивача про відмову від договору, який би давав змогу відповідачу вважати, що договірні відносини між сторонами припинилися.

З огляду на вищевикладене, оскільки в матеріалах справи відсутні належні та безперечні докази того, що замовник на підставі статті 849 ЦК України відмовився від договору, надіславши підряднику лист-вимогу про розірвання договору підряду, судова колегія дійшла висновку, що доказів розірвання договору матеріали справи не містять.

Така позиція суду викладена з урахуванням оглядового листа Вищого господарського суду України "Про практику вирішення спорів, пов'язаних із виконанням договорів підряду (за матеріалами справ, розглянутих у касаційному порядку Вищим господарським судом України)" від 18.02.2013р. №01-06/374/2013.

Більш того, позивач звертається до суду з позовом про розірвання спірного договору на підставі ст.651 Цивільного кодексу України, для встановлення судом істотних порушень умов договору, а ні як не для встановлення факту односторонньої відмови від договору на підставі статті 849 ЦК України.

Частиною 2 статті 651 ЦК України встановлено, що договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Особливості предмету спірного договору полягають, як зазначалось, не в отриманні матеріального результату, а у вчиненні певних дій, які мають призвести до такого результату.

Розірванням договору є припинення договірного зобов'язання, тобто зникнення правового зв'язку між сторонами договірного зобов'язання на підставах, встановлених у законі або договорі, та припинення їхніх прав та обов'язків.

Згідно ч. 2 ст. 653 ЦК України у разі розірвання договору зобов"язання сторін припиняються.

Слід зазначити, що розірвання договору є спеціальною підставою припинення зобов"язання.

В даній справі мова йде про розірвання договору підряду, у зв'язку з неналежним виконанням свої зобов'язань, зокрема істотне порушення умов договору підряду щодо не виконання передбачені договором роботи.

Згідно з ч. 1 ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушення зобов'язання це його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

Статтею 611 ЦК України передбачені правові наслідки порушення зобов'язання, зокрема, одним з таких правових наслідків є розірвання договору.

Спеціальні умови розірвання договору встановлені для договорів підряду, так ст. 852 ЦК України передбачено, що якщо підрядник відступив від умов договору підряду, що погіршило роботу, або допустив інші недоліки в роботі, замовник має право за своїм вибором вимагати безоплатного виправлення цих недоліків у розумний строк або виправити їх за свій рахунок з правом на відшкодування своїх витрат на виправлення недоліків чи відповідного зменшення плати за роботу, якщо інше не встановлено договором.

За наявності у роботі істотних відступів від умов договору підряду або інших істотних недоліків замовник має право вимагати розірвання договору та відшкодування збитків.

Отже, вирішуючи даний спір по суті заявленої вимоги про розірвання договору підряду, суд повинен встановити факт неналежного або належного виконання договірних зобов'язань, що може призвести до відповідних правових наслідків.

Як вбачається з матеріалів справи, листом №37/02 від 01.02.2012р. відповідача повідомив позивача про те, що у зв'язку із повним зносом муфти гальмі виникла потреба у виготовленні нової муфти, без якої технологічно неможливо здійснити зборку ГКМ; пізніше листом №27/02 від 28.02.2012р. позивача було повідомлено про збільшення строку виконання робіт за договором №1, а листом №02/03 від 02.03.2012р. про суму та строк цих робіт.

Також встановлено, що 03 березня 2012р. між сторонами було укладено договір на виготовлення та надання послуг №05/03-12 від 03.03.2012р. про виготовлення та поставку муфти гальмі для ГКМ; факт укладання між сторонами даного договору свідчить про те, що сторони погодили продовження загального строку виконання робіт з капітального ремонту ГКМ до закінчення ремонту муфти.

Листом №04/04-1 від 04.04.2012р. повідомив про відвантаження вузлів та деталей ГКМ, а 10 квітня 2012р. та 25 квітня 2012р. передав позивачеві відремонтовані вузли та деталі до ГКМ.

Крім того, факт виконання цих робіт також підтверджується й договорами та актами за якими відповідачем залучались інші спеціалізовані підрядні організації для виконання робіт з механічної обробки вузлів та деталей ГКМ.

Надані позивачем акти обстеження давальницької сировини від 10.04.2012р. та 25.04.2012р. складались значно пізніше зазначених у них дат та в односторонньому порядку, без повідомлення відповідача про виявлення недоліків у роботах, а тому не є належними доказами невиконання відповідачем робіт з ремонту ГКМ.

Відповідно до ст. 849 ЦК України, якщо під час виконання роботи стане очевидним, що вона не буде виконана належним чином, замовник має право призначити підрядникові строк для усунення недоліків, а в разі невиконання підрядником цієї вимоги - відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків або доручити виправлення роботи іншій особі за рахунок підрядника.

Колегія суддів зазначає, що доказів мотивованої відмови від підписання наданого відповідачем акту приймання виконаних робіт до суду не надано, зауважень щодо якості, об'ємів та строків виконаних робіт позивачем не заявлялось.

Проте, у зв'язку із тим, що для виконання робіт зі збору ГКМ з відремонтованих вузлів та деталей потрібно було виготовити муфту гальмі, то звісно відповідач зібрати ГКМ у встановлений строк не зміг з вини позивача.

Відповідно до змісту відзиву та апеляційної скарги на позовну заяву відповідач посилається на те, що під час виконання робіт з боку позивача постійно чинились відповідачу перепони у їх виконанні.

Так листом №21/03 від 21.03.2012р. відповідач повідомляв позивача про необхідність оформлення перепусток для працівників, але останні не були оформлені, що унеможливило виконання ремонтних робіт на території замовника.

Крім того, у зв'язку із виконанням відповідачем робіт та їх фактичним прийняттям позивачем 25.04.2012 останній намагався передати акт приймання-передачі представникам позивача, проте, зі слів відповідача вони від його отримання відмовились.

В подальшому, відповідачем ці акти були надіслані на адресу позивача, що підтверджується поштовою квитанцією, загальна вартість виконаних відповідачем робіт складає 134500,00грн.

Відповідно до ч. 4 ст. 853 ЦК України, у разі виникнення між замовником і підрядником спору з приводу недоліків виконаної роботи або їх причин на вимогу будь-кого з них має бути призначена експертиза.

З метою повного та всебічного розгляду усіх обставин справи, ухвалою суду від 29.10.2013р. було призначено судову товарознавчу експертизу для встановлення факту проведення ремонтних робіт відповідачем та визначення вартості вказаних робіт, в разі їх здійснення; проведення експертизи було доручено Донецькому науково-дослідному інституту судових експертиз. Однак, 22.11.2013р. через канцелярію суду від позивача надійшли письмові пояснення №04-4/3828 від 18.11.2013р. стосовно того, що горизонтально-кувальна машина ус.800тн 1959р.в. виробництва Чехії була порізана та здана на металобрухт, в підтвердження чого позивачем було надано акт на списання основних засобів №165-аг від 26.09.2012р. та відповідні прийомо-сдаточні накладні.

Тобто, на позивача покладений обов'язок довести належними та допустимими доказами у справі наявність підстав, передбачених ст.651 ЦК України.

Отже, матеріали справи не містять доказів того, що внаслідок не вчинення саме відповідачами певних дій, в строк не отриманні матеріального результату.

Висновок висновок спеціаліста В-501 від 22.05.2012р., на який посилається позивач не має доказової сили, оскільки виконаний не на підставі ухвали суду про призначення судової експертизи, не може бути прийнятий судом як допустимий доказ у справі поряд з іншими письмовими доказами у справі.

Вищенаведена позиція апеляційної інстанції викладена з урахуванням постанови Пленуму ВГСУ від 23 березня 2012 року N4., та з урахуванням відомостей про напрями оцінки майна згідно сертифіката суб"єкта оціночної діяльності №11802/11 від 11.05.2011 року щодо експерта який робив висновок.

За таких обставин, позивач не довів істотного порушення відповідачем умов спірного договору, які спричинили б виникнення необхідності розірвати договір у судовому порядку.

Більш того, відповідно до ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Проте, судом першої інстанції не було враховано, особливість спірного договору між сторонами, оскільки сторони п.7.4 та 8.2.0 Договору домовились про достроково розірвання договору тільки у певних випадках.

Варто зазначити, що відповідно до статті 12 ЦК України особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд.

Цивільні права та обов'язки виникають при настанні певного юридичного факту. На перше місце серед підстав цивільних прав та обов'язків Цивільний Кодекс України (ч. 2 ст. 11) ставить договори як узгоджене волевиявлення всіх його учасників (сторін).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 180 Господарського кодексу України передбачено, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства.

Так, відповідно до пункту 8.2.0 Договору сторони обумовили, що договір може бути достроково розірваний тільки відповідно до п.7.4 договору або за взаємною згодою сторін.

Пунктом 7.4 договору сторони обумовили, що якщо обставини непереборної сили діють протягом 3 послідовних місяців, цей договір може бути розірваний будь-якою зі сторін шляхом направлення письмового повідомлення іншій стороні.

Згідно ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Отже, виходячи з умов пункту 7.4 Договору, приписів ст.629 ЦК України та 180 ГК України, в даному випадку замовник не може скористатись наданим ним правом у будь-який час до закінчення роботи відмовитися від договору підряду в односторонньому порядку, якщо не підтвердить обставини непереборної сили які діють протягом 3 послідовних місяців, та після цього направить письмове повідомлення.

В матеріалах справи будь-якої письмової згоди, яка б давала змогу вважати, що договірні відносини між сторонами припинилися, а також виконання дій та умов передбачених пунктами 7.4 та 8.2.0 договору не міститься.

Згідно з п.4 ст.129 Конституції України, статей 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

З огляду на вищевикладене, доказів припинення або визнання договору недійсним матеріали справи не містять, правових підстав для припинення господарських відносин шляхом його розірвання судова колегія не вбачає, тому спірний договір підряду є діючим.

Отже, в позовних вимогах про припинення господарських відносин шляхом розірвання договору №1 від 24.06.2011р. слід відмовити за недоведеністю.

Щодо вимог позивача про стягнення попередньої оплати у сумі 132000грн., з урахуванням ст. 1212 ЦК України, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам спору, суд апеляційної інстанції виходить з наступного.

Стаття 1212 ЦК України регулює випадки набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав.

Предметом регулювання інституту безпідставного отримання чи збереження майна є відносини, які виникають у зв'язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна i які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Об'єктивними умовами виникнення зобов'язань iз набуття, збереження майна без достатньої правової підстави виступають: 1) набуття або збереження майна однiєю особою (набувачем) за рахунок iншої (потерпілого); 2) шкода у вигляді зменшення або незбiльшення майна у iншої особи (потерпілого);

3) обумовленість збільшення або збереження майна на стороні набувача шляхом зменшення або вiдсутностi збільшення на стороні потерпілого; 4) вiдсутнiсть правової підстави для вказаної зміни майнового стану цих осіб.

За змістом частини першої статті 1212 ЦК України безпідставно набутим майном є майно, набуте особою або збережене нею у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави.

Згідно із частиною першою статті 177 ЦК України об'єктами цивільних прав є, зокрема, речі, у тому числі гроші.

Під вiдсутнiстю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказiвцi закону, або суперечить меті правовідношення i його юридичному змісту. Тобто вiдсутнiсть правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Частиною першою статті 202 ЦК України встановлено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно із частинами першою та другою статті 205 ЦК України правочин може вичинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Приписами частини першої статті 207 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Системний аналіз положень частини першої, пункту 1 частини другої статті 11, частини першої статті 177, частини першої статті 202, частини першої статті 1212

ЦК України дає можливість дійти висновку про те, що чинний договір чи інший правочин є достатньою та належною правовою підставою набуття майна (отримання грошей).

Майно не може вважатися набутим чи збереженим без достатніх правових підстав, якщо це відбулося в не заборонений цивільним законодавством спосіб з метою забезпечення породження учасниками вiдповiдних правовідносин у майбутньому певних цивільних прав та обов'язків. Зокрема, унаслідок тих чи інших юридичних фактів, правомірних дій, які прямо передбачені частиною другою статті 11 ЦК України.

Загальна умова частини першої статті 1212 ЦК України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов'язальних (договірних) відносинах, або отримане однією зi сторін у зобов'язанні підлягає поверненню iншiй стороні на пiдставi статті 1212 ЦК України тільки за наявності ознаки безпiдставностi такого виконання.

Якщо ж зобов'язання не припиняється з підстав, передбачених статтями 11, 600, 601, 604 - 607, 609 ЦК України, до моменту його виконання, таке виконання має правові підстави (підстави, за яких виникло це зобов'язання). Набуття однією зі сторін зобов'язання майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов'язання не є безпідставним.

Тобто у разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, стаття 1212 ЦК України може бути застосована тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.

Вказана правова позиція викладена в Постанові Верховного Суду України від 02.10.2013 р. по справі №6-88цс13, висновки якого є обов'язкові для застосування господарськими судами згідно приписів ст. 11128 ГПК України.

З аналізу вищенаведеного та зважаючи на наявність діючого договору підряду між сторонами, колегія суддів апеляційної інстанції прийшла до висновку, що відсутні підстави для застосування ст. 1212 ЦК України до спірних правовідносин, тому висновок суду першої інстанції про повернення коштів на підставі ст.1212 ЦК України є неправильним, отже в позовних вимогах про стягнення передплати у сумі 132000грн грн. слід відмовити.

Відповідно до пункту 1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1976 року № 5 «Про судове рішення», рішення є законним тоді, коли суд, виконавши вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.

Обґрунтованим визначається рішення, в якому повно відображено обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини справи і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються двосторонніми доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Відповідно до ст.104 ГПК України, підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є: 1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи; 4) порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Отже, вирішуючи даний спір, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та правильність застосування господарським судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів апеляційної інстанції встановила, що рішення суду першої інстанції прийнято з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, з недоведеністю обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими що призвело до порушення норм матеріального та процесуального права, тому апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Грандпроєктбізнес», м. Краматорськ, Донецька область підлягає задоволенню, а рішення господарського суду Донецької області від 23.12.2013р. (повний текст підписано 26.12.2013р.) у справі №5006/33/147пд/2012 - скасуванню.

У зв'язку з задоволенням апеляційної скарги, скасуванням рішення господарського суду та відмовою у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, всі судові витрати покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст.43, 49, 99, 101, 102, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Грандпроєктбізнес», м. Краматорськ, Донецька область на рішення господарського суду Донецької області від 23.12.2013р. (повний текст підписано 26.12.2013р.) у справі №5006/33/147пд/2012 - задовольнити .

Рішення господарського суду Донецької області від 23.12.2013р. (повний текст підписано 26.12.2013р.) у справі №5006/33/147пд/2012 - скасувати

Прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову Публічного акціонерного товариства «Гідросила», м. Кіровоград, Кіровоградська область до Товариства з обмеженою відповідальністю «Грандпроєктбізнес», м. Краматорськ, Донецька область про припинення господарських відносин шляхом розірвання договору №1 від 24.06.2011р. та стягнення попередньої оплати у сумі 132000грн.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Гідросила" (25006, Кіровоградська область, м. Кіровоград, вул. Братиславська, буд. 5, ідентифікаційний номер 05786100) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Грандпроєктбізнес" (84306, Донецька область, м. Краматорськ, вул. Ульянівська, буд.205, кв. 72, ідентифікаційний код 34877332) витрати по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги в сумі 1929,00 грн.

Доручити господарському суду Донецької області видати відповідний наказ.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий суддя І.В. Зубченко

Судді: Д.О. Попков

О.А. Марченко

Надруковано 5 примірників: 1 - позивачу; 1 - відповідачу; 1 - до справи; 1 - ДАГС; 1 - ГС