Постанова

від 20.09.2013 по справі 2а-2094/12/1470

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251 Миколаївський окружний адміністративний суд вул. Заводська, 11, м. Миколаїв, 54001 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Миколаїв.

20 вересня 2013 року Справа № 2а-2094/12/1470

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Мельника О. М.

за участю секретаря судового засідання Зощака В.В. розглянувши адміністративну справу

за позовомПублічного акціонерного товариства "Югцемент", вул.Промислова, 9, с.Ольшанське, Миколаївський район, Миколаївська область,57113

доСпеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Одесі Міжрегіонального головного управління Міндоходів, пр. Шевченка, 15/1, м. Одеса, 65058

проскасування податкового повідомлення - рішення від 04.04.2012р. № 0000012500, від 04.04.2012р. № 0000022500,від 04.04.2012р. № 0000042500, В С Т А Н О В И В:

Публічне акціонерне товариство «ЮГцемент» звернулось з позовом про визнання протиправним та скасування повністю податкового повідомлення-рішення № 0000012500 від 04.04.2012 р. (форма «В1»), виданого СДПІ по роботі з ВПП у м. Миколаєві Державної податкової служби, яким зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість у розмірі 7 300 175,00 грн.; визнання протиправним та скасування повністю податкового повідомлення-рішення № 0000022500 від 04.04.2012 р. (форма «Р»), виданого СДПІ по роботі з ВПП у м. Миколаєві Державної податкової служби, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем з ПДВ на загальну суму 6430020,00 грн.; визнання протиправним та скасування повністю податкового повідомлення-рішення № 0000042500 від 04.04.2012 р. (форма «В4»), виданого СДПІ по роботі з ВПП у м. Миколаєві Державної податкової служби, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 122 832,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що податкові повідомлення-рішення № 0000012500, № 0000022500 та № 0000042500 прийняті Відповідачем на підставі висновків Акту перевірки, які не відповідають фактичним обставинам справи, є упередженими та суперечать вимогам чинного податкового законодавства України.

Відповідач надав письмові заперечення проти позову, вважає оскаржувані повідомлення-рішення правомірними та такими, що не підлягають скасуванню.

Суд вивчив доводи сторін, дослідив наявні в матеріалах справи докази, надав їм оцінку та дійшов висновку про необхідність часткового задоволення позову з огляду на наступне.

18.10.2011 року відповідачем проведено планову виїзну перевірку ПАТ «Юг цемент» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2010 року по 31.03.2011 року, результати перевірки відображено в акті перевірки №950/36/00203031.

03.11.2011 р. Відповідачем вручив Позивачу наступні податкові повідомлення-рішення: № 0001163600 від 03.11.2011 р. (форма «Р»), яким збільшено суму грошових зобов'язань з податку на додану вартість на суму 39 099 322,50 грн.; № 0001193600 від 03.11.2011 р. (форма «В1»), яким зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість у розмірі 12 499 618,00 грн.; № 0001203600 від 03.11.2011 р. (форма «В4»), яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 802 688,00 грн.

Вказані вище податкові повідомлення-рішення були оскаржені Позивачем в адміністративному порядку відповідно до положень ст. 56 ПК України, а в результаті такого адміністративного оскарження Державна податкова служби України (далі - ДПС України) прийняла рішення від 22 березня 2012 р. № 5194/6/10-2115, яким вказані податкові повідомлення-рішення були скасовані частково (в частині зменшення перевіркою податкового кредиту на суму ПДВ, які включені до його складу на підставі податкових накладних, що були виписані в попередніх періодах, та у відповідній частині штрафних (фінансових) санкцій).

На підставі висновків Акту перевірки та з урахуванням Рішення ДПС України від 22 березня 2012 р. № 5194/6/10-2115, Відповідач 04 квітня 2012 р. вручив Позивачу наступні податкові повідомлення-рішення: № 0000012500 від 04.04.2012 року (форма «В1»), яким зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість у розмірі 7 300 175,00 грн.; №0000022500 від 04.04.2012 року (форма «Р»), яким збільшено суму грошових зобов'язань з податку на додану вартість на загальну суму 6 430 020,00 грн., з яких 4 286 680,00 грн. сума грошового зобов'язання за основним платежем та 2 143 340,00 грн. сума грошового зобов'язання за штрафними (фінансовими) санкціям; та № 0000042500 від 04.04.2012 р. (форма «В4»), яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 122 832,00 грн.

Як вбачається з матеріалів адміністративної справи, оскаржувані рішення: № 0000012500, № 0000022500 та № 0000042500 прийняті Відповідачем з урахуванням Рішення ДПС України від 22.03.2012 р. № 5194/6/10-2115 на підставі висновків, наведених в пп. 3-5 Висновків Акту перевірки, якими визначено, що на порушення п .1.7 ст. 1, п. 4.3 ст. 4, пп. «а» п. 6.5 ст. 6, пп. 7.2.6 п. 7.2, пп. 7.3.6 п. 7.3, пп. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4, пп. 7.5.1 п. 7.5, пп. 7.7.1, пп. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України від 03 квітня 1997 року №168/97-ВР «Про податок на додану вартість» із змінами та доповненнями та п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року за № 2755-VI зі змінами та доповненнями, ПАТ «ЮГцемент»: завищено заявлену суму бюджетного відшкодування за період з 01.01.10 по 31.03.11 на загальну суму 12 499 618 грн., у тому числі за лютий 2010 року в сумі 6 107 002 грн., за березень 2011 року в сумі 3 569 482 грн., за квітень 2010 року в сумі 1 960 612 грн., за травень 2010 року в сумі 572 639 грн., за серпень 2010 року в сумі 289 883 грн.; завищено від'ємне значення різниці між сумою податкових зобов'язань та податкового кредиту за період за період з 01.01.10 по 31.03.11 на загальну суму 12 127 796 грн., у т.ч. за січень 2010 року у сумі 4 458 474 грн., за лютий 2010 року у сумі 2 865 982 грн., за березень 2010 року у сумі 2 230 799 грн., за квітень 2010 року у сумі 24 234 грн., за травень 2010 року у сумі 242 596 грн., за червень 2010 року у сумі 580 667 грн.. за липень 2010 року у сумі 369 016 грн., за серпень 2010 року у сумі 845 318 гри., за вересень 2010 року у сумі 419 873 грн.. за лютий 2010 року у сумі 90 837 грн. ; завищено залишок від'ємного значення за попередні податкові періоди, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду у сумі 711 851 грн., в т.ч. за березень 2010 року на суму 679 856 грн., за березень 2011 року на суму 31 995 грн.

Як вбачається з розрахунку штрафних санкцій до податкового повідомлення-рішення від 04.04.2012 року №0000022500 (Т.3 а.т. 49-50)перевіркою було виявлено порушення п.50.1, 50.3 статті 50, п.200.1, п.200.2 статті 200 ПК України в частині заниження податку на додану вартість у сумі 275824 грн., в результаті чого відповідачем було нараховано штраф 137912 грн.

Згідно заяви про зміну предмета позову, яка фактично жодним чином не відображає зміни предмету позову, а лише фіксує факт визнання порушення в даній частині позову, позивачем сплачено податкове зобов'язання у розмірі 413 736,00 грн. (в тому числі основної суми 275824 грн.,та штрафної санкції 137912 грн.), даний факт визнаний сторонами, тому не підлягає доказуванню.

Зазначені штрафні санкції входять до податкового повідомлення-рішення № 0000022500, та були нараховані за не вірне заповнення розділу 3 уточнюючого розрахунку ПАТ «Юг-цемент» рядків 18 , 19 та 25.

Не зважаючи на це, позивач в резолютивній частині вищезазначеної заяви про зміну предмету позову не зазначив про зменшення позовних вимог, хоча визнав факт порушення та добровільно сплатив і основну суму боргу і суму штрафу, всього 413 736,00 грн., тому в даній частині позову належить відмовити.

Щодо порушення позивачем вимог п .1.7 ст. 1, п. 4.3 ст. 4, пп. «а» п. 6.5 ст. 6, пп. 7.2.6 п. 7.2, пп. 7.3.6 п. 7.3, пп. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4, пп. 7.5.1 п. 7.5, пп. 7.7.1, пп. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України від 03 квітня 1997 року №168/97-ВР «Про податок на додану вартість» із змінами та доповненнями та п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1, ст. 200 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року за № 2755-VI

Обґрунтування висновків акту перевірки полягає в тому, що по господарських операціях позивача з ТОВ «Ренейссайнс контракшн», АТ ЗТ БК «Глиноземпромбуд», ТОВ «Профінтербудсервіс», ТОВ «Технопостач Миколаїв»: не підтверджено придбання робіт, послуг, товарів з метою подальшого використання в господарській діяльності, внаслідок нікчемних угод.

Суд дійшов висновку про безпідставність таких висновків з огляду на наступне.

Пунктом 1.7 ст.1 Закону України „Про податок на додану вартість" визначено податковий кредит як суму, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначене згідно із цим законом. Пункт 1.8 ст.1 цього закону встановлює, що бюджетним відшкодуванням є сума, яка підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим законом.

В підпункті 7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість" наводиться перелік позицій, які повинна містити податкова накладна при її заповненні.

Згідно до п.7.4 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість" не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Згідно п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість" датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Підпунктом 7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість" встановлено, що суми податку, які підлягають сплаті до бюджету або відшкодуванню з бюджету, визначаються як різниця між загальною сумою податкових зобов'язань, що виникли у зв'язку з будь-якою поставкою товарів (робіт , послуг) протягом звітного періоду, та сумою податкового кредиту звітного періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

А відповідно до п.п.7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість" якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то:

- бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг);

- залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

В контексті наведених норм права для відшкодування з бюджету податку на додану вартість Закон України „Про податок на додану вартість" не передбачає обов'язкової умови фактичного надходження цих сум до бюджету. У разі невиконання контрагентами платника податків або їх контрагентами за ланцюгом зобов'язань по сплаті податку до бюджету негативні наслідки (відповідальність) настають лише для них. Зазначена обставина не може бути підставою для позбавлення добросовісного платника податків права на його відшкодування у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має документальне підтвердження розміру податкового кредиту.

Закон України „Про податок на додану вартість" та інші положення законодавства України не встановлюють та не передбачають відповідальності платника податків за дії інших платників, в тому числі підприємств, установ, організацій, з якими позивач взагалі не мав господарських відносин.

Згідно Акту перевірки зазначено про те, що на порушення п. 1.7 ст. 1, пп. 7.2.6 п. 7.2, пп. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4, пп.7.5.1 п. 7.5, ст. 7 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-BP «Про податок на додану вартість» із змінами та доповненнями, ПАТ «ЮГцемент» завищено податковий кредит по ТОВ «Ренейссанс Констракшнс» на суму 11 465 296,33 грн. При цьому, на підтвердження такого висновку Відповідач зазначив в Акті перевірки про безтоварність операцій з будівельних робіт, виконаних ТОВ «Ренейссанс Констракшн» на підставі договору № 16-001-09 від 02.02.2009 р. та договору № 16/010/09 від 10.06.2009 р., та формування податкового кредиту на підставі податкових накладних, які виписані у попередніх податкових періодах (в періоді з 01.01.2010 р. по 30.09.2010 р.).

На обґрунтування висновку в частині неправомірності формування Позивачем податкового кредиту з ПДВ по операціям з ТОВ «Ренейссанс Констракшн» за перевірємий період, Відповідач послався на те, що «до перевірки не надано договори, додаткові угоди та іншу інформацію стосовно виконання робіт ТОВ «Ренейссанс Констракшн».

Однак, під час проведення перевірки в червні-жовтні 2011 р. Позивач повідомив Відповідача про те, що оригінали всіх первинних документів по взаємовідносинам Позивача з ТОВ «Ренейссанс Констракшн» були вилучені співробітниками управління «Південь» Управління (служби) спеціальних розслідувань ГУПМ ДПА України на підставі постанови ст. слідчого з ОВС слідчого управління податкової міліції ДПА України В.В.Пасюка у кримінальній справі № 69-107 про проведення виїмки до початку проведення перевірки, на підтвердження чого Відповідачу був наданий оригінал протоколу виїмки від 11.10.2010 р.

За такого, Позивач надав Відповідачу копії вилучених первинних документів, які Відповідач не досліджував в ході проведення перевірки.

Крім того, на обґрунтування висновків щодо неправомірності формування Позивачем податкового кредиту з ПДВ по операціям з ТОВ «Ренейссанс Констракшн», Відповідач в Акті перевірки посилається на результати попередньо проведених перевірок Позивача, а саме: документальної перевірки з питань дотримання вимог податкового законодавства з ТОВ «Ренейссанс Констракшн» за період вересень-грудень 2009 р. та січень-березень 2010 р., якою встановлено завищення Позивачем сум податкового кредиту в розмірі 2 358 270,83 грн., у тому числі за періодами: січень 2010 р. - у сумі 186 333,33 грн., за лютий 2010 р. - у сумі 708 302,00 грн., за березень 2010 р. - у сумі 1 003 497,67 грн., за квітень 2010 р. - п 460 137,83 грн. (акт № 1445/23-00293031 від 14.12.2010 р.); позапланової виїзної перевірки з питань достовірності нарахування бюджетного відшкодування за серпень 2010 р., якою встановлено завищення Позивачем сум податкового кредиту за червень 2010 р. - в сумі 969 402,20 грн. (акт № 866/23-00293031 від 16.08.2010 р.); позапланової виїзної перевірки з питань достовірності нарахування бюджетного відшкодування за грудень 2010 р., якою встановлено завищення Позивачем сум податкового кредиту в результаті неправомірного віднесення до податкового кредиту податкових накладних, виписаних у попередніх податкових періодах: за жовтень 2010 р. в сумі 660 749,65 грн., за листопад 2010 р. в сумі 669 934,72 грн., за грудень 2010 р. в сумі 443 759,71 грн. (акт №292/36/00293031 від 21.03.2011 р.).

Однак, позивач оскаржив всі податкові повідомлення-рішення, які були винесені податковим органом за результатами таких перевірок в судовому порядку, остаточне судове рішення щодо правомірності таких податкових повідомлень-рішень не ухвалено, тому відповідно до приписів п. 56.15 ст. 56 ПК України суми вказаних грошових зобов'язань вважаються неузгодженими.

Таким чином, висновки вищезазначених актів перевірки не можуть бути беззаперечним доказом встановленого факту порушення Позивачем вимог податкового законодавства та не можуть братись до уваги під час визначення Позивачу грошового зобов'язання з ПДВ по операціям ТОВ «Ренейссанс Констракшн».

Судом в судовому засіданні досліджено усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції, установленим обставинам надано оцінку з урахуванням усіх доказів у справі в їх сукупності, встановлено статус постачальників товарів (послуг), придбання яких є підставою для формування податкового кредиту та сум бюджетного відшкодування з податку на додану вартості. При цьому порушень податкового законодавства в діях позивача не встановлено.

Статтею 1 Закону України від 16.07.99 р. N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ -це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Позивачем правомірно та на підставі належним чином оформлених податкових накладних віднесено до складу податкового кредиту суми ПДВ в розмірі 16 628 070,78 грн., сплаченого у складі оплати вартості будівельних робіт, які виконані ТОВ «Ренейссанс Констракшн» на підставі договору №16-001-09 від 02.02.2009 р., та вартості робіт по монтажу обладнання за договором № 16-010-09 від 10.06.2009 р.

Належним доказом фактичного виконання ТОВ «Ренейссанс Констракшн» своїх зобов'язань за вищезазначеними договорами, окрім актів приймання виконаних робіт (22 (двадцять два) з яких підписані до Договору № 16-001-09 від 02.02.2009 р. та 13 (тринадцять) - до Договору № 16-010-09 від 10.06.2009 р.), є також сертифікат відповідності МК 000707, виданий інспекцією ДАБК у Миколаївській області, який засвідчує відповідність закінченого будівництвом об'єкта (окремого пускового комплексу) по проекту «Переведення обертових печей № 1 та № 2 на вугільне паливо», а також наявність в натурі об'єктів будівництва та обладнання вугільного відділення, які будувались та встановлювались на підприємстві Позивача силами ТОВ «Ренейссанс Констракшн» на виконання зазначених вище договорів, що було всебічно досліджено Відповідачем під час проведення перевірки та відображено на стор. 99-102 Акту перевірки.

Неправомірним є висновок Відповідача про безтоварність операцій щодо робіт, фактично виконаних ТОВ «Ренейссанс Констракшн», лише з тих підстав, що контрагенти ТОВ «Ренейссанс Констракшн» за іншими договорами (треті особи, що не мали договірних та/або будь-яких інших відносин із Позивачем), діяли з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, а тому всі господарські договори, укладені між ТОВ «Ренейссанс Констракшн» та третьою особою носять фіктивний характер, внаслідок чого, усі фінансово-господарські документи, складені у зв'язку з виконанням зобов'язань за договором підряду № 16-001-09 від 02.02.2009 р. та договором підряду № 16/010/09 від 10.06.2009 р., які укладені між ПАТ «ЮГцемент» та ТОВ «Ренейссанс Констракшн», не створюють жодних правових наслідків, а тому зазначена угода носить фіктивний характер (є нікчемною).

Так, аналіз первинних документів, наданих позивачем до матеріалів справи свідчить про наступне.

На підставі укладених договорів №16-001-09 від 02.02.2009 р. та №16-010-09 від 10.06.2009 р. ТОВ «Ренейссанс Констракшн» виконувало для Позивача будівельні та монтажні роботи з метою реалізації проекту по переведенню обертових печей № 1 та № 2 на тверде паливо (вугілля).

Реальність та дійсність цих господарських операцій підтверджується як документально: первинними документами бухгалтерського обліку (договорами, додатковими угодами до таких договорів, актами приймання виконаних робіт які підписувались між Позивачем та ТОВ «Ренейссанс Констракшн» щомісячно протягом виконання таких робіт (22 (двадцять два) акти по Договору № 16-001-09 від 02.02.2009 р. на загальну суму 143 108 035,85 грн. та 13 (тринадцять) актів по Договору № 16-010-09 від 10.06.2009 р. на загальну суму 24 252 745,76 грн.), платіжними дорученнями, податковими накладними тощо), так і ідентифікується в натурі - збудоване силами ТОВ «Ренейссанс Констракшн» вугільне відділення разом із змонтованим останнім обладнанням введене в експлуатацію Позивачем в грудні 2010 року та використовується в господарській діяльності позивачем у складі іншого технологічного обладнання на підприємстві, що не заперечується відповідачем.

Окрім цього, ще одним доказом реальності та дійсності господарських операцій, що мали місце у взаємовідносинах між Позивачем та ТОВ «Ренейссанс Констракшн» по вказаним вище договорам, є сертифікат відповідності МК 000707, виданий інспекцією ДАБК у Миколаївській області, який засвідчує відповідність закінченого будівництвом об'єкта (окремого пускового комплексу): переведення обертових печей № 1 та № 2 на вугільне паливо на території ПАТ «ЮГцемент», а також наявність в натурі об'єктів будівництва та обладнання вугільного відділення, які будувались та встановлювались на підприємстві Позивача силами ТОВ «Ренейссанс Констракшн» на виконання зазначених вище договорів.

Всі зобов'язання Позивача та ТОВ «Ренейссанс Констракшн» за вищевказаними вище договорами виконані належним чином та в повному обсязі, а саме: роботи виконані та прийняті Позивачем, податкові накладні видані ТОВ «Ренейссанс Констракшн» та отримані Позивачем, оплата грошовими коштами виконаних робіт відбулася, договори у судовому порядку недійсними не визнано і не розірвано, а тому в силу ст. 204 Цивільного кодексу України вони є чинним так само, як і правові наслідки їх укладення.

Що ж стосується наведеного в Акті перевірки посилання Відповідача на «фіктивність» договорів, укладених між Позивачем та ТОВ «Ренейссанс Констракшн», в зв'язку з «фіктивністю» договорів, які були укладені між ТОВ «Ренейссанс Констракшн» та ТОВ «С.Дж.Р.Груп», то таке твердження не може бути належним доказом обґрунтованості висновків Відповідача по відношенню до Позивача, оскільки останній формував суму власного податкового кредиту виключно з тих сум ПДВ, які були фактично сплачені ним на користь ТОВ «Ренейссанс Констракшн» на підставі існуючих (дійсних) договорів, а будь-яких взаємовідносин з ТОВ «С.Дж.Р.Груп» Позивач ніколи не мав.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.99 р. N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Як вбачається з досліджених в судовому засіданні доказів вбачається наявність як у позивача, так і у зазначених суб'єктів господарювання, з якими позивач мав господарські відносини, реальної ділової мети, пов'язаної зі здійсненням зазначених господарських операцій і отриманням прибутку (доходу).

Таким чином, висновок про завищення Позивачем податкового кредиту по ТОВ «Ренейссанс Констракшн» - є безпідставним, а тому прийняті на підставі вказаного висновку Оскаржуване ППР № 0000012500, Оскаржуване ППР № 0000022500 та Оскаржуване ППР № 0000042500 є неправомірними та підлягають скасуванню.

Як вбачається з Акту перевірки на порушення ст. 185, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6, ст. 198, п. 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України від 02.12.10 № 2755-VI зі змінами та доповненнями ПАТ «ЮГцемент» завищено податковий кредит по АТЗТ БК «ГЛИНОЗЕМПРОМБУД» (код за ЄДРПОУ 01273042) за лютий 2011 року на суму 86 586,81 грн., з підстав безтоварності операції з влаштування дорожнього покриття ТИП - 2 (4746 кв. м.), а також з підстав нікчемності правочинів, які були укладені між АТЗТ БК «ГЛИНОЗЕМПРОМБУД» та його контрагентами.

нормами п. 198.3 ст. 198 ПК України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, … та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів».

Згідно п. 201.1 ст. 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну.

Відповідно до ст. 198 ПК України: «право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу. Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 Податкового Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 Податкового кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 Податкового Кодексу. …»

Податковий кодекс України та інші положення законодавства України не встановлюють та не передбачають відповідальності платника податків за дії інших платників, в тому числі підприємств, установ, організацій, СПД -фізичних осіб, з якими позивач взагалі не мав господарських відносин.

Відповідно до п. 6 розділу І Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України № 984 від 22.12.2010 року, факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Проте, згідно до ч. 2 ст. З Закону України від 16.07.1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку. Згідно зі ст. 9 цього ж Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.99 р. N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена підпунктом 1.2 пункту 1, підпункту 2.1 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.95 р. за № 168/704, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Судом в судовому засіданні досліджено усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції, установленим обставинам надано оцінку з урахуванням усіх доказів у справі в їх сукупності, встановлено статус постачальників товарів (послуг), придбання яких є підставою для формування податкового кредиту та сум бюджетного відшкодування з податку на додану вартості. При цьому порушень податкового законодавства в діях позивача не встановлено.

Як вбачається з матеріалів справи між Позивачем та АТЗТ БК «ГЛИНОЗЕМПРОМБУД» був укладений договір № 16-073-10 від 11.08.2010 р., згідно з умовами якого останній зобов'язався виконати за замовленням Позивача роботи з влаштування дорожнього покриття на території Позивача.

На підтвердження факту виконання робіт за договором 14 грудня 2010 р. між Позивачем та АТЗТ БК «ГЛИНОЗЕМПРОМБУД» був складений акт виконаних робіт № 1 за листопад 2010 р. на загальну суму 519 520,89 грн., у т.ч. ПДВ 86 586,81 грн., що відображено в акті перевірки.

Роботи, виконані АТЗТ БК «ГЛИНОЗЕМПРОМБУД» за договором № 16-073-10 від 11.08.2010 р. були повністю (в сумі 519 520,89 грн., в т.ч. ПДВ - 86 586,81 грн.) оплачені Позивачем згідно платіжного доручення № 8379 від 15.12.2010 року, що також було досліджено в ході проведеної перевірки та не заперечується Відповідачем.

До того ж, факт реального виконання робіт з влаштування дорожнього покриття, тобто факт товарності операції з АТЗТ БК «ГЛИНОЗЕМПРОМБУД», підтверджується не лише первинними документами: актом виконаних робіт № 1 від 14.12.2010 р., податковою накладною № 123 від 14.12.2010 р., актом прийняття-передачі відремонтованих, реконструйованих та модернізованих об'єктів основних засобів № 10 від 21 грудня 2010 р. та інвентарною карткою основного засобу (форма ОЗ-3), а також легко ідентифікується в натурі, оскільки результатом таких робіт є розташована на території підприємства Позивача дорога, якою останній користується для здійснення власної господарської діяльності.

Підстави та порядок формування податкового кредиту з ПДВ до 2011 року були визначені ст. 7 Закону про ПДВ. Зокрема, згідно пп. 7.4.1, пп. 7.4.5 п. 7.4, пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону про ПДВ, платники податку на додану вартість мають право нарахувати податковий кредит із сум податків, нарахованих (сплачених) таким платником податку, у зв'язку із придбанням товарів (робіт, послуг) з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, на підставі отриманої податкової накладної.

Наявність у Позивача всіх перелічених вище обставин, що є відповідно до вимог ст. 7 Закону про ПДВ обов'язковими передумовами та підставами для формування податкового кредиту з ПДВ, по операціях з АТЗТ БК «ГЛИНОЗЕМПРОМБУД» підтверджено документально та не спростовано Відповідачем під час проведення перевірки.

Таким чином, Позивач правомірно сформував податковий кредит по операціях з АТЗТ БК «ГЛИНОЗЕМПРОМБУД» в лютому 2010 р. на суму 86 586,81 грн.

Посилання Відповідача в Акті перевірки на те, що АТЗТ БК «ГЛИНОЗЕМПРОМБУД» був учасником «ланцюга», в якому було виявлено підприємство з ознаками «фіктивності», а тому всі укладені АТЗТ БК «ГЛИНОЗЕМПРОМБУД» договори, в тому числі і договір № 16-073-10 від 11.08.2010 р., укладений із Позивачем , є нікчемними, є безпідставним та не може бути підставою для визнання неправомірною операції Позивача по віднесенню до сум податкового кредиту суми ПДВ, сплаченої на користь АТЗТ БК «ГЛИНОЗЕМПРОМБУД» в складі загальної вартості робіт за договором № 16-073-10 від 11.08.2010 р., оскільки дійсність і реальність господарської операції за договором № 16-073-10 від 11.08.2010 р. підтверджена документально первинними документами; Позивач мав всі передбачені ст. 7 Закону про ПДВ передумови та підстави для формування податкового кредиту по ПДВ за вказаною вище господарською операцією; чинне законодавство України не містить жодної норми, яка пов'язує безпосереднє право платника податку на додану вартість на податковий кредит з отриманням ним будь-якого документального підтвердження щодо належного виконання контрагентом (постачальниками товарів, робіт, послуг) своїх податкових зобов'язань та сплати ними отриманих сум ПДВ до бюджету. Також чинне законодавство України не покладає обов'язку на платника податку - покупця товарів (робіт, послуг) при формуванні податкового кредиту перевіряти дотримання контрагентами (постачальниками таких товарів, робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства зі сплати податкових зобов'язань до бюджету.

Таким чином, наведений в Акті перевірки висновок Відповідача про неправомірне формування Позивачем податкового кредиту з ПДВ по операціях з АТЗТ БК «ГЛИНОЗЕМПРОМБУД» за лютий 2011 р. на суму 86 586,81 грн. є упередженим та безпідставним, а тому прийняті на підставі такого висновку Оскаржуване ППР № 0000012500, Оскаржуване ППР № 0000022500 та Оскаржуване ППР № 0000042500 є неправомірними та підлягають скасуванню.

Також, в акті перевірки наведений висновок про те, що на порушення пп. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3, пп. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7, пп. 7.4.1, пп. 7.4.5, п. 7.4, пп. 7.5.1. п. 7.5 ст. 7 Закону України від 3 квітня 1997 року № 168/97-BP «Про податок на додану вартість» (зі змінами та доповненнями), ст. 185, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6, ст. 198, п. 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України від 02.12.10 № 2755-VI зі змінами та доповненнями, ПАТ «ЮГцемент» завищено податковий кредит по ТОВ «Профінтербудсервіс» на загальну суму 92 442,01 грн., у т. ч за жовтень 2010 року - 30 885,00 грн., листопад 2010 року - 32 045,00 грн. (з урахуванням акту перевірки від 23.03.2011 № 292/36/00293031), за березень 2011 року - 29 512,01 грн. Як видно з наведеного в Акті перевірки обґрунтування (стор. 148-178), Відповідач дійшов такого висновку з огляду на нікчемність правочинів, які були укладені між ТОВ «Профінтербудсервіс» та його контрагентами.

Висновки відповідача про порушення ґрунтуються на доводах акту № 401/23-25275749 від 09.03.2011 р. «Про результати документальної невиїзної перевірки ТОВ «Профінтербудсервіс», код за ЄДРПОУ 35275749, з питань правомірності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту декларації з податку на додану вартість з 01.04.2010 року по 31.01.2011 року та правомірного нарахування валових доходів та валових витрат декларацій з податку на прибуток за період з 01.04.2010 року по 31.12.2010 року».

Згідно якого, зазначається про порушення податкового законодавства, які виявлені за результатами проведення перевірки ТОВ «Профінтербудсервіс» по взаємовідносинам з його контрагентами - постачальниками, що вплинули на формування податкового кредиту ТОВ «Профінтербудсервіс».

Лише на підставі зазначеної інформації, тобто без перевірки та дослідження наданих Позивачем первинних документів, які підтверджують реальність господарської операції з придбання ТМЦ у ТОВ «Профінтербудсервіс», Відповідачем зроблено висновок про те, що оскільки актом перевірки ТОВ «Профінтербудсервіс» встановлені, порушення порядку формування ТОВ «Профінтербудсервіс» податкового кредиту, відтак і договори укладені між ТОВ «Профінтербудсервіс» та Позивачем є такими, що не мають на меті створення реальних договірних відносин, а укладені з метою надання «податкових вигод», а отже є нікчемними. В зв'язку з цим Відповідач вважає, що Позивачем безпідставно включено до складу податкового кредиту суми ПДВ, які сплачені ним на користь ТОВ «Профінтербудсервіс» та підтверджені первинними документами і податковими накладними.

Суд дійшов висновку про неправомірність таких висновків з огляду на наступне.

Пунктом 1.7 ст.1 Закону України „Про податок на додану вартість" визначено податковий кредит як суму, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначене згідно із цим законом. Пункт 1.8 ст.1 цього закону встановлює, що бюджетним відшкодуванням є сума, яка підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим законом.

В підпункті 7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість" наводиться перелік позицій, які повинна містити податкова накладна при її заповненні.

Згідно до п.7.4 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість" не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Згідно п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість" датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п. 6 розділу І Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України № 984 від 22.12.2010 року, факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Проте, згідно до ч. 2 ст. З Закону України від 16.07.1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку. Згідно зі ст. 9 цього ж Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.99 р. N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена підпунктом 1.2 пункту 1, підпункту 2.1 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.95 р. за № 168/704, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Судом в судовому засіданні досліджено усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції, установленим обставинам надано оцінку з урахуванням усіх доказів у справі в їх сукупності, встановлено статус постачальників товарів (послуг), придбання яких є підставою для формування податкового кредиту та сум бюджетного відшкодування з податку на додану вартості. При цьому порушень податкового законодавства в діях позивача не встановлено.

Так, судом встановлено, що між Позивачем та ТОВ «Профінтербудсервіс» було укладено договір поставки № 03-174-10 від 22.09.2010 р. та договір № 03-074-11 від 21.02.2011 р., предметом яких є постачання на користь Позивача стальних роликів ШХ15 32х48-58; видаткові накладні №18101 від 18.10.2010р. на суму 185 310 грн., № 04111 від 04.11.2010 р. на суму 192 270 грн., № 11101 від 11.10.2010 р. на суму 133 110 грн., № 26101 від 26.10.2010 р. на суму 187 050 грн., № 04031 від 04.03.2011 р. на суму 177 072,06 грн.; акти про оприбуткування ТМЦ, за якими Позивач (за довіреністю через свого представника) отримував зазначені ролики від ТОВ «Профінтербудсервіс», що в свою чергу, підтверджує факт прийняття Позивачем товарно-матеріальних цінностей від ТОВ «Профінтербудсервіс»; розрахункові документи про оплату Позивачем ТМЦ на користь ТОВ «Профінтербудсервіс» (з урахуванням ПДВ) тощо.

Всі вказані вище первинні документи однозначно та достовірно свідчать про фактичне придбання Позивачем у ТОВ «Профінтербудсервіс» ТМЦ, які були використані Позивачем у власній господарській діяльності.

З досліджених в судовому засіданні доказів вбачається наявність як у позивача, так і у зазначених суб'єктів господарювання, з якими позивач мав господарські відносини, реальної ділової мети, пов'язаної зі здійсненням зазначених господарських операцій і отриманням прибутку (доходу).

Таким чином, з огляду на вказане вище та враховуючи положення пп. 7.4.1, пп. 7.4.5 п. 7.4, пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону про ПДВ, Позивач правомірно та у відповідності до вимог чинного законодавства України сформував податковий кредит з ПДВ по господарських операціях з ТОВ «Профінтербудсервіс» на загальну суму 92 442,01 грн., у т. ч. за жовтень 2010 р. - 30 885,00 грн., листопад 2010 р. - 32 045,00 грн. та за березень 2011 р. - 29 512,01 грн., а податкові повідомлення-рішення № 0000012500, № 0000022500 та № 0000042500 є неправомірними та підлягають скасуванню.

Відповідачем в акті перевірки наведений висновок про те, що на порушення ст. 185, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.4 ст. 201 ПК України від ПАТ «ЮГцемент» завищено податковий кредит по ТОВ «Технопостач Миколаїв» (код за ЄДРПОУ 33311025) за березень 2011 року на суму 2 482,68 грн.

Суд дійшов висновку про необґрунтованість даного висновку з огляду на таке.

Як зазначено на стор. 178 Акту перевірки ДПІ у Ленінському районі м. Миколаєва листом від 27.04.2011 року № 2335/7/23-216 направлено акт від 22.04.2011 р. № 1429/23-200/33311025 «Про результати невиїзної документальної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Технопостач Миколаїв» (код за ЄДРПОУ 33311025) з питань з Товариством з обмеженою відповідальністю «Промторг-Юг» (код за ЄДРПОУ 37104704) за грудень 2010 року».

Відповідач обгрунтував даний висновок, витягом з акту № 1429/23-200/33311025 від 22.04.2011 р. «Про результати невиїзної документальної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Технопостач Миколаїв» (код за ЄДРПОУ 33311025) з питань з Товариством з обмеженою відповідальністю «Промторг-Юг» (код за ЄДРПОУ 37104704) за грудень 2010 року», з якого вбачається, що виключно з підстав «наявної оперативної інформації» фахівцями податкового органу під час здійснення перевірки ТОВ «Технопостач Миколаїв» зроблений висновок, зокрема, про безтоварність операції між ТОВ «Технопостач Миколаїв» та ТОВ «Промтог-Юг».

В подальшому, виключно на підставі зазначеного вище твердження Відповідач дійшов висновку також і про безтоварність операцій між ТОВ «Технопостач Миколаїв» та Позивачем, за якими останній отримав від ТОВ «Технопостач Миколаїв» спецодяг для його працівників.

Пунктом 1.7 ст.1 Закону України „Про податок на додану вартість" визначено податковий кредит як суму, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначене згідно із цим законом. Пункт 1.8 ст.1 цього закону встановлює, що бюджетним відшкодуванням є сума, яка підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим законом.

В підпункті 7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість" наводиться перелік позицій, які повинна містити податкова накладна при її заповненні.

Згідно до п.7.4 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість" не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Згідно п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість" датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п. 6 розділу І Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України № 984 від 22.12.2010 року, факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Проте, згідно до ч. 2 ст. З Закону України від 16.07.1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку. Згідно зі ст. 9 цього ж Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.99 р. N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена підпунктом 1.2 пункту 1, підпункту 2.1 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.95 р. за № 168/704, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Судом в судовому засіданні досліджено усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції, установленим обставинам надано оцінку з урахуванням усіх доказів у справі в їх сукупності, встановлено статус постачальників товарів (послуг), придбання яких є підставою для формування податкового кредиту та сум бюджетного відшкодування з податку на додану вартості. При цьому порушень податкового законодавства в діях позивача не встановлено.

Про реальність здійснення угоди між Позивачем та ТОВ «Технопостач Миколаїв» свідчать досліджені докази, а саме: договір № 03-013-10 від 21.01.2010 р.; видаткова накладна № РН-0000004 від 14.01.2011 р. на загальну суму 3 000,00 грн. (з ПДВ) та видаткова накладна № РН-0000006 від 14.01.2011 року на загальну суму 11 896,08 грн. (з ПДВ), за якими Позивач (за довіреністю через свого представника) отримував зазначені вище ТМЦ від ТОВ «Технопостач Миколаїв»; платіжні доручення № 281 від 17.01.2011 р. та № 373 від 21.01.2011 р.; податкова накладна від 14.01.2011 р., належним чином оформлена ТОВ «Технопостач Миколаїв» відповідно до вимог чинного законодавства України та видана Позивачем. Зазначені товари, придбані у ТОВ «Технопостач Миколаїв», були використані Позивачем у власній господарській діяльності, але це не було досліджено Відповідачем під час проведення перевірки дотримання Позивачем податкового законодавства.

З досліджених в судовому засіданні доказів вбачається наявність як у позивача, так і у зазначених суб'єктів господарювання, з якими позивач мав господарські відносини, реальної ділової мети, пов'язаної зі здійсненням зазначених господарських операцій і отриманням прибутку (доходу).

Суд наголошує, що чинне законодавство України не містить жодної норми, яка пов'язує право платника податку на додану вартість на податковий кредит з отриманням ним будь-якого документального підтвердження щодо належного виконання контрагентом (постачальниками товарів, робіт, послуг) своїх податкових зобов'язань та сплати ними отриманих сум ПДВ до бюджету.

Також чинне законодавство України не покладає обов'язку на платника податку - покупця товарів (робіт, послуг) при формуванні податкового кредиту перевіряти дотримання контрагентами (постачальниками таких товарів, робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства зі сплати податкових зобов'язань до бюджету.

Добросовісний платник податків, який в силу покладеного на нього законом обов'язку сплати податків, зборів (обов'язкових платежів) вступає у певні правовідносини безпосередньо з державою та не може нести відповідальність за не виконання чи не належне виконання такого обов'язку іншими платниками податків, якщо інше прямо не встановлено законом.

Таким чином, суд дійшов висновку, що Позивач правомірно та у відповідності до вимог чинного законодавства України сформував податковий кредит з ПДВ по господарських операціях з ТОВ «Технопостач Миколаїв» за березень 2011 р. на суму 2 482,68 грн., а наведений в Акті перевірки висновок про неправомірне завищення Позивачем податкового кредиту по вказаній господарській операції є безпідставним та таким, що суперечить вимогам чинного законодавства України, тому податкові повідомлення-рішення № 0000012500, № 0000022500 та № 0000042500 є неправомірними та підлягають скасуванню.

У відповідності до ч.3 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою ці повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до вимог ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Відповідач, який є суб'єктом владних повноважень, свою позицію суду не доказав та її не обґрунтував.

Суд також зазначає, що вищенаведені висновки узгоджуються із правовими позиціями Верховного Суду України при вирішенні спорів цієї категорії. Так, у постановах від 09.09.2008р. у справі №21-500во08, від 01.06.2010р. у справі №21-573во10 та від 31.01.2011р. у справі №21-47а10 Верховний Суд України дійшов висновку, що якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування ПДВ у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Крім того, зазначена позиція узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява №3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22.01.2009р. в пункті 71 зазначив, що платник податку не повинен нести відповідальності за наслідки невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також пеню. На думку суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Таким чином, позов підлягає частковому задоволенню, податкові повідомлення-рішення № 0000012500, № 0000042500 підлягають-скасуванню повністю, а податкове повідомлення-рішення № 0000022500 підлягає скасуванню в частині застосування збільшення суми грошового зобов'язання з ПДВ на суму 6016284, 00 грн.

Керуючись ст. 2, 7, 17, 94, 158, 161, 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати повністю податкове повідомлення-рішення № 0000012500 від 04.04.2012 р. (форма «В1»).

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000022500 від 04.04.2012 р. (форма «Р»), в частині збільшення суми грошового зобов'язання за платежем з ПДВ на суму 6016284, 00 грн.

Визнати протиправним та скасувати повністю податкове повідомлення-рішення № 0000042500 від 04.04.2012 р. (форма «В4»).

Стягнути з Державного бюджету України на користь публічного акціонерного товариства "Югцемент" (код ЄДРПОУ 00293031) судовий збір в сумі 2146,00 грн.

Постанова набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня проголошення/отримання постанови, якщо протягом цього часу не буде подано апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили постанови за наслідками апеляційного провадження.

Порядок та строки апеляційного оскарження визначені ст. 186 КАС України.

Апеляційна скарга подається до Одеського апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Одеського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Апеляційна скарга, подана після закінчення встановлених строків залишається без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку.

Суддя О.М. Мельник