Ухвала

від 03.06.2014 по справі 2а-2094/12/1470

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

03 червня 2014 р.м.ОдесаСправа № 2а-2094/12/1470

Категорія: 8.3.4 Головуючий в 1 інстанції: Мельник О.М.

Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - Бітова А.І.

суддів - Милосердного М.М.

- Ступакової І.Г.

при секретарі - Кирницькій В.О.

з участю: представника Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Одесі Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Гузенко А.М.; представника публічного акціонерного товариства "ЮгЦемент" - Квашука О.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Одесі Міжрегіонального головного управління Міндоходів на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 20 вересня 2013 року у справі за адміністративним позовом публічного акціонерного товариства "ЮгЦемент" до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И Л А :

У квітні 2012 року публічне акціонерне товариство (далі ПАТ) "ЮГцемент" звернулося до суду з адміністративним позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві Державної податкової служби, правонаступником якої є Спеціалізована державна податкова інспекція з обслуговування великих платників податків у м. Одесі Міжрегіонального головного управління Міндоходів (далі СДПІ з обслуговування ВПП у м. Одесі) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 04 квітня 2012 року:

- №0000012500 (форма "В1") щодо зменшення суми бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість (далі ПДВ) на 7 300 175 грн.;

- №0000022500 (форма "Р") щодо збільшення суми грошового зобов'язання за платежем з ПДВ на 6 430 020 грн.;

- №0000042500 (форма "В4") щодо зменшення розміру від'ємного значення суми ПДВ на 122 832 грн.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач вказував, що за результатами планової виїзної перевірки відповідач дійшов висновків про неправомірне формування товариством податкового кредиту по безтоварним господарським операціям з певними контрагентами, у зв'язку з чим, були прийняті оскаржувані рішення. На думку позивача, ці висновки суперечать чинному законодавству.

Відповідач позов не визнав, посилаючись на його необґрунтованість.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 20 вересня 2013 року адміністративний позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано повністю податкове повідомлення-рішення №0000012500 від 04 квітня 2012 року (форма "В1").

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення №0000022500 від 04 квітня 2012 року (форма "Р"), в частині збільшення суми грошового зобов'язання за платежем з ПДВ на суму 6 016 284 грн.

Визнано протиправним та скасовано повністю податкове повідомлення-рішення №0000042500 від 04 квітня 2012 року (форма "В4").

В апеляційній скарзі СДПІ з обслуговування ВПП у м. Одесі ставиться питання про скасування судового рішення в зв'язку з тим, що воно постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права, а також що у зв'язку з тим, що висновки суду не відповідають обставинам справи.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги СДПІ з обслуговування ВПП у м. Одесі, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлені наступні обставини справи.

18 жовтня 2011 року відповідачем проведено планову виїзну перевірку ПАТ "Юг Цемент" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 січня 2010 року по 31 березня 2011 року (акт перевірки №950/36/00203031), внаслідок якої були прийняті податкові повідомлення-рішення.

За результатами адміністративного оскарження цих рішень відповідачем були прийняті спірні податкові повідомлення-рішення.

Обґрунтування висновків акта перевірки полягає в тому, що по господарських операціях позивача з ТОВ "Ренейссайнс контракшн", АТ ЗТ БК "Глиноземпромбуд", ТОВ "Профінтербудсервіс", ТОВ "Технопостач Миколаїв" не підтверджено придбання робіт, послуг, товарів з метою подальшого використання в господарській діяльності, внаслідок нікчемних угод.

Стосовно взаємовідносин позивача з ТОВ "Ренейссайнс контракшн", суд першої інстанції встановив наступне.

Під час проведення перевірки в червні-жовтні 2011 року позивач повідомив відповідача про те, що оригінали всіх первинних документів по взаємовідносинам позивача з ТОВ "Ренейссанс Констракшн" були вилучені співробітниками управління "Південь" Управління (служби) спеціальних розслідувань ГУПМ ДПА України на підставі постанови ст. слідчого з ОВС слідчого управління податкової міліції ДПА України В.В.Пасюка у кримінальній справі №69-107 про проведення виїмки до початку проведення перевірки, на підтвердження чого відповідачу був наданий оригінал протоколу виїмки від 11 жовтня 2010 року.

Позивач надав відповідачу копії вилучених первинних документів, які відповідач не досліджував в ході проведення перевірки.

Відповідач в акті перевірки посилається на результати попередньо проведених перевірок позивача, а саме: документальної перевірки з питань дотримання вимог податкового законодавства з ТОВ "Ренейссанс Констракшн" за період вересень-грудень 2009 року та січень-березень 2010 року, якою встановлено завищення позивачем сум податкового кредиту в розмірі 2 358 270,83 грн., у тому числі за періодами: січень 2010 року - у сумі 186 333,33 грн., за лютий 2010 року - у сумі 708 302 грн., за березень 2010 року - у сумі 1 003 497,67 грн., за квітень 2010 року - на 460 137,83 грн. (акт №1445/23-00293031 від 14 грудня 2010 року); позапланової виїзної перевірки з питань достовірності нарахування бюджетного відшкодування за серпень 2010 року, якою встановлено завищення позивачем сум податкового кредиту за червень 2010 року - в сумі 969 402,20 грн. (акт №866/23-00293031 від 16 серпня 2010 року); позапланової виїзної перевірки з питань достовірності нарахування бюджетного відшкодування за грудень 2010 року, якою встановлено завищення позивачем сум податкового кредиту в результаті неправомірного віднесення до податкового кредиту податкових накладних, виписаних у попередніх податкових періодах: за жовтень 2010 року в сумі 660 749,65 грн., за листопад 2010 року в сумі 669 934,72 грн., за грудень 2010 року в сумі 443 759,71 грн. (акт №292/36/00293031 від 21 березня 2011 року).

На підставі укладених договорів №16-001-09 від 02 лютого 2009 року та №16-010-09 від 10 червня 2009 року ТОВ "Ренейссанс Констракшн" виконувало для позивача будівельні та монтажні роботи з метою реалізації проекту по переведенню обертових печей №1 та №2 на тверде паливо (вугілля).

Реальність та дійсність цих господарських операцій підтверджується як документально: сертифікатом відповідності МК 000707, виданим інспекцією ДАБК у Миколаївській області, первинними документами бухгалтерського обліку (договорами, додатковими угодами до таких договорів, актами приймання виконаних робіт які підписувались між позивачем та ТОВ "Ренейссанс Констракшн" щомісячно протягом виконання таких робіт (22 акти по договору №16-001-09 від 02 лютого 2009 року на загальну суму 143 108 035,85 грн. та 13 актів по договору №16-010-09 від 10 червня 2009 року на загальну суму 24 252 745,76 грн.), платіжними дорученнями, податковими накладними тощо), так і ідентифікується в натурі - збудоване силами ТОВ "Ренейссанс Констракшн" вугільне відділення разом із змонтованим останнім обладнанням введене в експлуатацію позивачем в грудні 2010 року та використовується в господарській діяльності позивачем у складі іншого технологічного обладнання на підприємстві, що не заперечується відповідачем.

Стосовно взаємовідносин позивача з АТ ЗТ БК "Глиноземпромбуд", суд першої інстанції встановив наступне.

Між позивачем та АТ ЗТ БК "Глиноземпромбуд" був укладений договір №16-073-10 від 11 серпня 2010 року, згідно з умовами якого останній зобов'язався виконати за замовленням позивача роботи з влаштування дорожнього покриття на території позивача.

Факт реального виконання робіт підтверджується: актом виконаних робіт №1 від 14 грудня 2010 року, платіжним дорученням №8379 від 15 грудня 2010 року податковою накладною №123 від 14 грудня 2010 року, актом прийняття-передачі відремонтованих, реконструйованих та модернізованих об'єктів основних засобів №10 від 21 грудня 2010 року та інвентарною карткою основного засобу (форма ОЗ-3).

Стосовно взаємовідносин позивача з ТОВ "Профінтербудсервіс", суд першої інстанції встановив наступне.

Між позивачем та ТОВ "Профінтербудсервіс" було укладено договір поставки №03-174-10 від 22 вересня 2010 року та договір №03-074-11 від 21 лютого 2011 року, предметом яких є постачання на користь позивача стальних роликів ШХ15 32х48-58.

Факт прийняття позивачем товарно-матеріальних цінностей від ТОВ "Профінтербудсервіс" підтверджують: видаткові накладні №18101 від 18.10.2010 р. на суму 185 310 грн., №04111 від 04.11.2010 р. на суму 192 270 грн., №11101 від 11.10.2010 р. на суму 133 110 грн., №26101 від 26.10.2010 р. на суму 187 050 грн., №04031 від 04.03.2011 р. на суму 177 072,06 грн.; акти про оприбуткування ТМЦ, розрахункові документи про оплату позивачем ТМЦ.

Висновки відповідача про нереальність цих господарських операцій ґрунтуються на акті №401/23-25275749 від 09 березня 2011 року "Про результати документальної невиїзної перевірки ТОВ "Профінтербудсервіс", код за ЄДРПОУ 35275749, з питань правомірності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту декларації з ПДВ з 01 квітня 2010 року по 31 січня 2011 року та правомірного нарахування валових доходів та валових витрат декларацій з податку на прибуток за період з 01 квітня 2010 року по 31 грудня 2010 року", згідно з яким, ТОВ "Профінтербудсервіс" порушило порядок формування податкового кредиту.

Стосовно взаємовідносин позивача з ТОВ "Технопостач Миколаїв", суд першої інстанції встановив наступне.

Про реальність здійснення угоди між позивачем та ТОВ "Технопостач Миколаїв" свідчать: договір №03-013-10 від 21 січня 2010 р., видаткова накладна № РН-0000004 від 14.01.2011 р. на загальну суму 3 000 грн. (з ПДВ) та видаткова накладна № РН-0000006 від 14.01.2011 року на загальну суму 11 896,08 грн. (з ПДВ), за якими позивач (за довіреністю через свого представника) отримував ТМЦ від ТОВ "Технопостач Миколаїв", платіжні доручення №281 від 17.01.2011 р. та №373 від 21.01.2011 р.; податкова накладна від 14.01.2011 р., належним чином оформлена ТОВ "Технопостач Миколаїв" відповідно до вимог чинного законодавства України та видана позивачем. Зазначені товари, придбані у ТОВ "Технопостач Миколаїв", були використані позивачем у власній господарській діяльності.

Висновок про безтоварність господарських операцій між позивачем і ТОВ "Технопостач Миколаїв" відповідач обґрунтував витягом з акта №1429/23-200/33311025 від 22 квітня 2011 року "Про результати невиїзної документальної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю "Технопостач Миколаїв" (код за ЄДРПОУ 33311025) з питань взаємовідносин з товариством з обмеженою відповідальністю "Промторг-Юг" (код за ЄДРПОУ 37104704) за грудень 2010 року", згідно з яким, угоди ТОВ "Технопостач Миколаїв" з ТОВ "Промторг-Юг" реально не виконувались.

Вирішуючи справу, суд першої інстанції виходив з того, що податковий орган фактично не досліджував обставини взаємовідносин позивача з ТОВ "Ренейссайнс контракшн", АТ ЗТ БК "Глиноземпромбуд", ТОВ "Профінтербудсервіс", ТОВ "Технопостач Миколаїв", а обмежився виключно інформацією, яка міститься в актах перевірок цих контрагентів позивача, і, тому, висновки податкового органу не можуть вважатися обґрунтованими.

Також, суд зазначив, що товарність укладених позивачем угод повністю підтверджується як документально, так і ідентифікацією в натурі, створених за цими угодам об'єктів, які позивач використовує у власній господарській діяльності.

Крім того, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем сплачено податкове зобов'язання у розмірі 413 736 грн. (в тому числі основної суми 275 824 грн.,та штрафної санкції 137 912 грн.), за податковим повідомленням-рішенням від 04 квітня 2012 року №0000022500 і тому, в цій частині позовна вимога про скасування зазначеного рішення не підлягає задоволенню.

Судова колегія вважає ці висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам ст.ст. 2, 7, 10, 11, 70, 71, 72 КАС України, ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", ст. 198 ПК України.

В апеляційній скарзі СДПІ з обслуговування ВПП у м. Одесі вказується, що факт недекларування постачальниками позивача ПДВ або зменшення ними суми зобов'язань з ПДВ свідчить про спрямованість всіх укладених угод на порушення публічного порядку. Також, вказується, що у позивача була реальна можливість бути обізнаним з учасниками цього ринку, характером їх діяльності та дійсними намірами при здійсненні господарських операцій в "тіньовому" секторі економіки, який знаходиться поза межами державного контролю.

Крім того, апелянт зазначив, що судом не було взято до уваги, що взаємовідносини між позивачем та його контрагентами в даній справі вже були предметом судового розгляду. Так, постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 06 серпня 2013 року у справі №2а-2060/12/1470 було задоволено апеляційну скаргу СДПІ та відмовлено в задоволенні позову ПАТ "ЮгЦемент".

Судова колегія не приймає до уваги ці доводи апелянта, виходячи з наступного.

Судова практика вирішення податкових спорів виходить з презумпції добросовісності платників та інших учасників правовідносин у сфері економіки. У зв'язку з цим презюмується, що дії платника, результатом яких є отримання податкової вигоди, вважаються економічно виправданими, а відомості, що містяться у податковій та бухгалтерській звітності платника, - достовірні.

Подання платником до контролюючого органу усіх належним чином оформлених первинних документів, передбачених податковим законодавством, з ціллю отримання податкової вигоди є підставою для її отримання, якщо податковий орган не доведе неправдивість, недостовірність або суперечливість відомостей, що містяться у таких документах.

Відповідно до п.п.4, 5, 6 "Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства", затвердженого Наказом ДПА України від 22 грудня 2010 року №984, акт документальної перевірки повинен містити систематизований виклад виявлених під час перевірки фактів порушень норм податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби (п.4).

За результатами документальної перевірки в акті викладаються всі суттєві обставини фінансово-господарської діяльності платника податків, які мають відношення до фактів виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби (п.5).

Факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів (п.6).

Отже, доводи ж податкового органу про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема, на формування податкового кредиту.

У справі, що переглядається, податковим органом не доведено наявність таких обставин.

Так, безтоварність господарських операцій позивача з контрагентами-постачальниками СДПІ з обслуговування ВПП у м. Одесі обґрунтовує, зокрема, посиланням на податкові перевірки цих контрагентів, які виявили недекларування або зменшення ними ПДВ, а також їх участь у ланцюгах, з ознаками фіктивності в певних ланках.

Судова колегія акцентує увагу, що для віднесення відповідних сум податків, сплачених у ціні товару, до податкового кредиту, в розумінні Закону України "Про податок на додану вартість" і ПК України, не передбачається умова виконання контрагентами платника податків податкових зобов'язань.

Частиною 2 ст. 61 Конституції України встановлюється, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Отже, якщо контрагент не виконав свого зобов'язання зі сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на податковий кредит у разі, якщо останній виконав усі передбачені Законом умови формування такого кредиту.

Таким чином, твердження податкового органу, що позивач фактично не отримував товарів від ТОВ "Профінтербудсервіс" і ТОВ "Технопостач Миколаїв", обґрунтоване посиланням на порушення порядку формування цими товариствами податкового кредиту, не може бути прийнято до уваги.

Також, з матеріалів справи вбачається, що ТОВ "Ренейссанс Констракшн" виконувало для позивача монтажні роботи, а АТ ЗТ БК "Глиноземпромбуд" роботи з влаштування дорожнього покриття.

Податковий орган стверджує, що між ТОВ "Ренейссанс Констракшн" і ТОВ "С.Дж.Р.Груп" укладались фіктивні договори, а АТ ЗТ БК "Глиноземпромбуд" був учасником ланцюга, в якому виявлено підприємство з ознаками фіктивності, і це вказує на безтоварність господарських операцій між позивачем та ТОВ "Ренейссанс Констракшн" і АТ ЗТ БК "Глиноземпромбуд".

Однак, будь-яких доказів того, що монтажні роботи, які виконувало для позивача ТОВ "Ренейссанс Констракшн" пов'язані з ТОВ "С.Дж.Р.Груп" не надано.

Так само не надано доказів того, що роботи з влаштування дорожнього покриття, які виконувало для позивача АТ ЗТ БК "Глиноземпромбуд", пов'язані з підприємством, що має ознаки фіктивності та знаходиться в ланцюгу з участю АТ ЗТ БК "Глиноземпромбуд".

Таким чином, ці висновки податкового органу є безпідставними.

Стосовно посилання апелянта на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 06 серпня 2013 року, як на таку, що встановила преюдиційні обставини для даної справи, судова колегія зазначає наступне.

Відповідно до Листа Вищого Адміністративного Суду України від 14 листопада 2012 року №2379/12/13-12: "Передбачене частиною першої статті 72 КАС України звільнення від доказування не має абсолютного характеру і не може сприйматися судом як неможливість спростування під час судового розгляду обставин, які зазначені в іншому судовому рішенні. Адміністративні суди не повинні сприймати як обов'язкові висновки щодо фактичних обставин справи, наведені у чинних судових рішеннях за інших адміністративних, цивільних чи господарських справ.

Для спростування преюдиційних обставин, передбачених частиною першою статті 72 КАС України, учасник адміністративного процесу, який ці обставини заперечує, повинен подати суду належні та допустимі докази. Ці докази повинні бути оцінені судом, що розглядає справу, у загальному порядку за правилами статті 86 КАС України.

При цьому суди також повинні враховувати вимоги частин четвертої та п'ятої статті 11 КАС України щодо необхідності офіційного з'ясування всіх обставин справи і у відповідних випадках витребувати ті докази, яких, на думку суду, не вистачає для належного встановлення обставин у справі, що розглядається.

Якщо суд дійде висновку про те, що обставини у справі, що розглядається, є інакшими, ніж установлені під час розгляду іншої адміністративної, цивільної чи господарської справи, то справу належить вирішити відповідно до тих обставин, які встановлені безпосередньо судом, який розглядає справу".

З матеріалів справи вбачається, що позивач повністю підтвердив товарність укладених ним угод належним чином оформленими первинними документами та фактом створення за цими угодам об'єктами в дійсності, що було вірно встановлено судом першої інстанції.

Жодного обґрунтованого доводу на спростування цих висновків суду апелянт не надав, його правова позиція ґрунтується виключно на формальному проведенні перевірки, в ході якої замість ретельного дослідження взаємовідносин позивача з контрагентами-постачальниками перевіряючими були автоматично розповсюджені висновки інших актів перевірок (про фіктивність правочинів між певними підприємствами) на господарські операції позивача, що є неприпустимим.

За таких підстав, судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції про протиправність оскаржуваних рішень та необхідність задоволення позовних вимог.

Враховуючи все вищевикладене, судова колегія вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують, відповідно, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 195, 196; п.1 ч.1 ст. 198; ст. 200; п.1 ч.1 ст. 205; ст. 206; ч.5 ст. 254 КАС України, судова колегія, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Одесі Міжрегіонального головного управління Міндоходів залишити без задоволення, а постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 20 вересня 2013 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили негайно після її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом двадцяти днів з дня складання судового рішення в повному обсязі.

Повний текст судового рішення виготовлений 09 червня 2014 року.

Головуючий:

Суддя:

Суддя: