Рішення

від 23.12.2013 по справі 919/1341/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД М. СЕВАСТОПОЛЯ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 грудня 2013 року справа № 919/1341/13

Господарський суд міста Севастополя у складі судді Єфременко О.О., розглянувши матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «Мормехсервіс»

(вул. Правди, 24, м. Севастополь, 99014)

до Військової частини А0225

(вул. Соловйова, 12, м. Севастополь, 99007)

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Головне управління Державної казначейської служби України у місті Севастополі

(вул. Балаклавська, 9, м .Севастополь, 99011 ),

Міністерство оборони України

(пр.Повітрофлотський, 6, м. Київ, 03168)

про стягнення 30820,17 грн,

за участю представників сторін:

позивача - Бєлова К.В., довіреність №2 від 21.01.2013;

Бєлов В.В., довіреність №2 від 21.01.2013;

відповідача - Сорока Є.В., довіреність №76 від 05.11.2013;

третіх осіб - не з'явилися;

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «Мормехсервіс» звернулось до господарського суду міста Севастополя із позовом до Військової частини А0225 про стягнення пені за невиконання договірних зобов'язань за договором про закупівлю послуг за державні кошти № 58 від 27.08.2012 у розмірі 30820,17 грн.

Позовні вимоги з посиланням на статті 526, 901, 903 Цивільного кодексу України, статті 193, 230, 232 Господарського кодексу України обґрунтовані неналежним виконання відповідачем умов договору №58 від 27.08.2012 щодо здійснення своєчасної оплати наданих послуг.

Ухвалою від 19.11.2013 позовна заява прийнята до розгляду та порушено провадження у справі.

Цією ж ухвалою в порядку статті 27 Господарського процесуального кодексу України судом до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача залучено Головне управління Державної казначейської служби України у місті Севастополі.

Ухвалою від 04.12.2013 в порядку статті 27 Господарського процесуального кодексу України в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача судом до участі у справі залучено Міністерство оборони України.

Розгляд справи відкладався за правилами статті 77 Господарського процесуального кодексу України.

Представники третіх осіб в судове засідання не з'явилися, про причини неявки суд не повідомили, про дату, час та місце судового розгляду повідомлені своєчасно та належним чином, вимоги ухвал суду від 19.11.2013 та 04.12.2013 не виконали.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Згідно з пунктом 3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" № 18 від 26.12.2011 у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

З урахуванням викладеного, оскільки явка учасників процесу обов'язковою не визнавалась, а матеріали справи достатньо характеризують спірні правовідносини, підстави для відкладення розгляду справи відсутні.

У зв'язку з викладеним, суд розглядає справу відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України, за наявними у справі матеріалами.

Представники позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали у повному обсязі, на задоволенні позову наполягали.

Відповідач у відзиві на позов не заперечував факту несвоєчасної оплати виконаних позивачем робіт, проте зазначив, що позивачем невірно встановлені кінцеві терміни оплати отриманих послуг.

Крім того, відповідач наголошує, що його вини у несвоєчасної сплати рахунків позивача немає, оскільки документи на оплату були ним подані до Головного управління Державної казначейської служби України в м.Севастополі. Проте, органи казначейства наприкінці бюджетного 2012 року забезпечували виконання насамперед захищених статей видатків бюджету, а саме виплату заробітної плати, до яких оплата послуг за договорами 2012 року не відносилася (арк.с.56-58).

В судовому засіданні, яке відбулося 23.12.2013, в порядку частини третьої статті 77 Господарського процесуального кодексу України оголошувалася перерва.

Представникам сторін в судовому засіданні роз'яснені їх процесуальні права і обов'язки, передбачені статтями 20, 22 Господарського процесуального кодексу України.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши надані докази, перевіривши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

27.08.2012 між Військовою частиною А0225 (Замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «Мормехсервіс» (Виконавець) укладено договір про закупівлю послуг за державні кошти № 58 (далі - Договір), відповідно до умов якого Виконавець зобов'язується у 2012 році надати послуги, зазначені у Відомостях ремонтних робіт на 2012 рік, що додаються, а Замовник - прийняти і оплатити такі послуги.

Найменування послуги визначено у пункті 1.2 Договору - поточний ремонт двигунів 6ДР30/50-4-3 в обсязі технічного обслуговування №5 рейдового буксиру пр.498 «Красноперекопськ». Кількість послуг визначена у відомостях ремонтних робіт на 2012 рік.

Пунктом 3.1 Договору встановлено, що ціна Договору становить 1049718,92 грн, у тому числі ПДВ - 174953,15 грн.

Розрахунки проводяться шляхом поетапної оплати Замовником наданих послуг протягом 30 банківських днів після надходження з Державного бюджету України на реєстраційний рахунок Замовника коштів і підписання Сторонами Акту приймання та здавання наданих послуг відповідного стану та пред'явлення Виконавцем рахунка на оплату послуг (пункт 4.1 Договору).

Пунктом 4.2 Договору передбачено, що фінансування цього Договору передбачено за спеціальним фондом бюджету та здійснюється за умов фактичного надходження коштів спеціального фонду бюджету на рахунки Замовника (відкриття асигнувань).

Відповідно до пункту 5.1 Договору термін надання послуг - до 01 грудня 2012 року.

Замовник зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати за надані послуги (пункт 6.1.1 Договору).

Відповідно до Додатку 2 до Договору сторони узгодили етапи надання послуг з поточного ремонту двигунів 6ДР30/50-4-3 в обсязі технічного обслуговування №5 рейдового буксиру пр.498, згідно з яким ремонт буксиру розділений на чотири етапи з визначенням обсягу послуг на кожному етапі та розміру оплати кожного етапу (арк.с.14-15).

Згідно з пунктом 6.3.5 Договору Виконавець зобов'язаний виконувати послуги після отримання письмового повідомлення Замовника про надходження коштів на його рахунки (відкриття асигнувань).

Листом від 01.10.2012 за вих. №154/11/1-3172 Військова частина А0225 повідомила позивача про фактичне надходження з Державного бюджету України коштів на рахунки за спеціальним фондом бюджету для оплати послуг за Договором (арк.с.25).

За наслідками виконання Договору позивач надав, а відповідач прийняв послуги з поточного ремонту, про що сторонами складені та підписані акти приймання та здавання наданих послуг: акт №1 від 25.10.2012 за послуги в обсязі першого етапу на суму у розмірі 217999,21 грн; акт №2 від 19.11.2012 за послуги в обсязі другого етапу на суму у розмірі 297754,06 грн; акт №3 від 10.12.2012 за послуги в обсязі третього етапу на суму у розмірі 352204,40 грн; акт №4 від 19.12.2012 за послуги в обсязі четвертого етапу на суму у розмірі 181761,25 грн (арк.с.17-20).

Позивачем були надані рахунки на оплату послуг за Договором за кожен етап: № 40 від 16.10.2012 на суму 217999,21 грн; № 44 від 09.11.2012 на суму 297754,06 грн; № 48 від 27.11.2012 на суму 352204,40 грн; № 52 від 17.12.2012 на суму 181761,25 грн.

Факт отримання зазначених рахунків відповідачем не спростовувався.

З матеріалів справи вбачається, що зобов'язання за Договором відповідачем належним чином не виконані, здійснена оплата лише за перший етап наданих послуг у сумі 217999,21 грн, зі сплати інших етапів наданих послуг за Договором у відповідача виникла заборгованість, що також відображено у акті звірки взаєморозрахунків станом на 30.06.2013, підписаному сторонами (арк.с.16).

Неналежне виконання відповідачем своїх обов'язків за Договором в частині здійснення своєчасної оплати за надані послуги, і стало причиною звернення позивача до господарського суду з даним позовом.

Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України суд, провівши оцінку доказів по справі, вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню частково, враховуючи наступне.

За своєю правовою природою Договір про закупівлю послуг за державні кошти № 58 від 27.08.2012 є договором підряду, правовідносини за яким регулюються главою 61 Цивільного кодексу України, загальними положеннями про зобов'язання, визначеними Цивільним та Господарським кодексами України, Законом України "Про здійснення державних закупівель".

Частиною першою статті 837 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Згідно частини першої статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України та статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтями 216, 218 Господарського кодексу України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Відповідно до частини першої статті 224 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Згідно зі статтею 627 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Частина перша статті 530 Цивільного кодексу України встановлює, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно статей 610, 611 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання (частина 1 статті 549 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частини першої статті 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (частина друга статті 551 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частини четвертої статті 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

З наведеного вбачається, що законодавець поділяє неустойку на законну і договірну.

Необхідною умовою виникнення права на неустойку є визначення у законі чи у договорі управненої та зобов`язаної сторони, вид правопорушення за який вона стягується і конкретний її розмір.

Положеннями статті 231 Господарського кодексу України визначено, що у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах:

за порушення умов зобов'язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг);

за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Зі змісту наведеної норми слідує, що зазначені штрафні санкції можуть бути застосовані за наявності таких умов: якщо інший розмір певного виду штрафних санкцій не передбачений договором або законом; якщо скоєно господарське правопорушення у відносинах, в яких хоча б одна сторона є суб`єктом господарювання що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту; якщо було допущено прострочення виконання негрошового зобов`язання, пов`язаного з обігом (поставкою) товарів, виконанням робіт, наданням послуг, з вартості яких і вираховується у відсотковому відношенні розмір штрафу чи пені.

Відповідно до пункту 4.1 Договору розрахунки проводяться шляхом поетапної оплати Замовником наданих послуг протягом 30 банківських днів після надходження з Державного бюджету України на реєстраційний рахунок Замовника коштів і підписання Сторонами Акту приймання та здавання наданих послуг відповідного стану та пред'явлення Виконавцем рахунка на оплату послуг.

Згідно зі статтею 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Статтею 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

В порушення зазначеного, відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів сплати вартості наданих послуг за другий, третій та четвертий етапи поточного ремонту за Договором.

Згідно з частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

На підставі викладеного, зважаючи на встановлений факт прострочення оплати відповідачем ремонтних робіт за Договором, суд дійшов до висновку про наявність правових підстав для нарахування позивачем пені за неналежне виконання договірних зобов'язань.

Проте, наданий позивачем розрахунок пені (арк.с.26) перевірений судом та визнаний невірним, оскільки він складений із неправильним визначенням періоду прострочення зобов'язання.

Статтею 253 Цивільного кодексу України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Частиною п'ятою статті 254 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Пунктом 7.3 Договору визначено, що у випадку затримки платежів більш ніж на 30 банківських днів після надходження з Державного бюджету України на реєстраційний рахунок Замовника коштів і отримання Замовником рахунку Виконавця та підпису Акту приймання та здавання наданих послуг Замовник сплачує на користь Виконавця пеню за кожний прострочений день, яка обчислюється у відсотках (розмір однієї облікової ставки НБУ) від суми простроченого платежу.

Враховуючий дату підписання сторонами актів прийому та здавання наданих послуг, суд вважає, що період порушення відповідачем строків оплати вартості виконаних робіт за другий етап виникає з 02.01.2013, за третій етап - з 24.01.2013 та за четвертий етап - з 04.02.2013.

Судом був проведений перерахунок пені за формулою: сума боргу х ставку пені у відсотках за день прострочення х кількість днів прострочення виконання зобов'язання, відповідно до якого з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня у сумі 30653,59 грн, виходячи з розрахунку:

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУСума пені за період прострочення 297754,06 02.01.2013 - 09.06.2013 159 7.5 % 9727,99 297754,06 10.06.2013 - 02.07.2013 23 7 % 1313,38 352204,40 24.01.2013 - 09.06.2013 137 7.5 % 9914,80 352204,40 10.06.2013 - 24.07.2013 45 7 % 3039,57 181761,25 04.02.2013 - 09.06.2013 126 7.5 % 4705,87 181761,25 10.06.2013 - 04.08.2013 56 7 % 1952,07 Всього: 30653,59

В ході судового розгляду відповідач заявив клопотання про застосування судом положень статті 83 Господарського процесуального кодексу України та зменшення розміру штрафних санкцій, посилаючись на відсутність вини Військової частини А0225 у затримці платежів по Договору.

Зазначене клопотання судом відхиляється, виходячи з наступного.

Згідно зі статтею 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання

Відповідно до частини першої статті 617 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Чинним законодавством України встановлено, що при укладанні господарських договорів сторони можуть визначити зміст договору на основі вільного волевиявлення, тобто мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.

Виходячи з умов Договору, будь-які застереження щодо несвоєчасного виконання зобов'язань за Договором з підстав, зазначених відповідачем, в Договорі відсутні, за наявності реальної можливості їх передбачення під час укладання зазначеного Договору.

Крім того, відповідно до пункту 3 статті 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

У пункті 3.17.4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» від 26.12.2011 №18, передбачено, що вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Відповідно до статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду за наявності обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до статті 233 Господарського кодексу України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Правовий аналіз названих статей свідчить, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов на розсуд суду.

Так, зменшення розміру неустойки передбачено у випадку, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, і можливе за рішенням суду.

Проте, з матеріалів справи вбачається, що розмір нарахованої позивачем неустойки значно менше суми грошового зобов'язання відповідача по виконанню Договору у загальному розмірі 831719,71 грн (арк.с.16).

Положення статті 218 Господарського кодексу України та статті 617 Цивільного кодексу України прямо передбачають, що порушення зобов'язань контрагентами правопорушника не вважаються обставинами, які є підставою для звільнення боржника від господарсько-правової відповідальності.

Таким чином, відповідач, як юридична особа, самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями за Договором і така відповідальність не може ставитись у залежність від дій чи бездіяльності будь-яких третіх осіб, у тому числі Головного управління Державної казначейської служби України у місті Севастополі.

За таких обставин, суд не вбачає правових підстав для зменшення суми неустойки, що підлягає застосуванню.

З урахуванням викладеного, позовні вимоги про стягнення з відповідача пені за несвоєчасне виконання договірних зобов'язань за договором про закупівлю послуг за державні кошти № 58 від 27.08.2012 підлягають задоволенню частково, у сумі 30653,59 грн.

Витрати по сплаті судового збору покладаються судом на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статтями 43, 75, 49, 82-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Військової частини А0225 (вул. Соловйова, 12, м. Севастополь, 99007; код ЄДРПОУ 14302650, р/р 35210001000009, 35226084000009, 35225115000009 у ГУ ДКСУ у місті Севастополі, МФО 824509) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «Мормехсервіс» (вул. Правди, 24, м. Севастополь, код ЄДРПОУ 24506106, р/р 26008013009079 в АТ «Сбербанк Росії», МФО 320627) пеню у розмірі 30 653,59 грн, а також витрати зі сплати судового збору у сумі 1711,20 грн.

Видати наказ після набрання рішення законної сили

3. В решті позовних вимог відмовити.

Повне рішення складено 26.12.2013.

Суддя О.О.Єфременко