Постанова

від 17.12.2013 по справі 810/2666/13-а

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 810/2666/13-а( у 4-х томах) Головуючий у 1-й інстанції: Данилишин В. М.

Суддя-доповідач: Грищенко Т.М.

ПОСТАНОВА

Іменем України

17 грудня 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Грищенко Т.М.,

суддів Лічевецького І. О., Мацедонської В.Е.,

при секретарі Киш С.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Поліс» на постанову Київського окружного адміністративного суду від 19 серпня 2013 року по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Поліс» до Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області про скасування податкових повідомлень - рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 19 серпня 2013 року в задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Поліс» до Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області про скасування податкових повідомлень - рішень - відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, позивач звернувся до Київського апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою відповідно до якої вважає, що судом першої інстанції при прийнятті постанови порушено норми матеріального та процесуального права, та просить суд скасувати постанову суду першої інстанції, прийнявши про цьому нове рішення про задоволення позовних вимог.

Заслухавши суддю - доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, пояснення представників сторін, колегія суддів приходить до наступних висновків.

Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотримання норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясовних обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судом першої інстанції, при розгляді даної справи, встановлено, що Державною податковою службою у Київській області було проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства при проведенні взаєморозрахунків та взаємовідносин з ПП «Протесілай» за період з 01.09.2009 р. по 31.12.2009 р.

За результатами перевірки Державною податковою службою у Київській області складено акт від 26.09.2012 № 8/16-01845479987 (далі - Акт перевірки), в якому зафіксовано порушення позивачем положень пп. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4, пп. 7.7.1, п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», що виявилось у завищенні позивачем суми податкового кредиту за вересень 2009 року - у розмірі 21931,37 грн., за жовтень 2009 року - у розмірі 15873,55 грн. та за грудень 2009 року - у розмірі 27857,18 грн. Загалом - на суму 65662,10 грн.; положень п. 3.1 ст. 3, пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5, п. 10.1 ст. 10 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що виявилося у заниженні податку на прибуток за 2009 рік у розмірі 82077,62 грн.

Крім того, в Акті перевірки податковим органом зроблено висновок про те, що правочин, укладений між позивачем та ПП «Протесілай», є нікчемним і в силу статей 203, 215, 216 Цивільного кодексу України не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

На підставі висновків Акту перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення:

- від 12.10.2012 № 2350/0000420035, за яким позивачеві нараховано грошове зобов'язання за платежем «податок на прибуток» у розмірі 102597,02 грн. ( за основним платежем - 82077,62 грн., за штрафними санкціями - 20519,40 грн.);

- від 12.10.2012 № 2351/0000430035, за яким позивачеві нараховано грошове зобов'язання за платежем «податок на додану вартість» у розмірі 82077,62 грн. ( за основним платежем - 65662,10 грн., за штрафними санкціями - 16415,52 грн.).

Також, судом було встановлено, що в основу висновків про порушення позивачем податкового законодавства покладено вирок Солом'янського районного суду м. Києва від 24.04.2012, згідно якого директора ПП «Протесілай» - ОСОБА_2, визнано винним у скоєнні злочинів, передбачених частиною 1 статті 205, частиною 1 статті 366 Кримінального кодексу України, за ознаками фіктивного підприємництва, а саме: створення суб'єкта підприємницької діяльності (юридичної особи) з метою прикриття незаконної діяльності, а також підроблення документів. Тому, відповідач дійшов висновку, що ПП «Протесілай» не могло здійснювати поставку товарів, оскільки було зареєстровано з метою прикриття незаконної підприємницької діяльності без наміру здійснення господарської діяльності, а документи, складені від імені ОСОБА_2 не є документами первинного бухгалтерського обліку, що надають право на формування податкового кредиту та валових витрат.

Не погоджуючись з рішенням відповідача позивач звернувся до суду.

Відмовляючи в задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції вказав на відсутність документального підтвердження передачі товарів від продавця до покупця - ТОВ «Поліс», а відтак і відсутність права у останнього на формування валових витрат при обчисленні податку на прибуток та податкового кредиту з податку на додану вартість.

Перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія Київського апеляційного адміністративного суду зазначає наступне.

Відповідно до п. 1.7 ст. 1 ЗУ «Про податок на додану вартість», податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 ЗУ «Про податок на додану вартість», датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно пп. 7.4.5. п. 7.4. ст. 7 ЗУ «Про податок на додану вартість» не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

В силу положень пп. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 ЗУ «Про податок на додану вартість» податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг), а отже поставка товару є необхідною передумовою правомірності формування податкового кредиту.

Тобто, з наведеного вбачається, що наявність належним чином оформленої податкової накладної дає право платнику податків на формування податкового кредиту. Разом з тим, колегія суддів вказує на залежність права платника податку на нарахування податкового кредиту від фактичного здійснення господарської операції з підтвердженням такого здійснення достовірними первинними документами.

Також, згідно п. 5.1 ст. 5 ЗУ «Про оподаткування прибутку підприємств», валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

За змістом пп. 5.2.1 п. 5.2 цієї ж ст. ЗУ «Про оподаткування прибутку підприємств», до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Згідно пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 ЗУ «Про оподаткування прибутку підприємств», не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем та ПП «Протесілай» було укладено договір купівлі - продажу від 01.07.2009 р. за № 179, відповідно до якого продавець (ПП «Протесілай»), зобов'язується передати покупцю (ТОВ «Поліс») товар в кількості та асортименті згідно поданої заявки.

За умовами договору поставка товару здійснюється транспортом продавця та проводиться на підставі цього договору, рахунку-фактури та транспортних накладних.

На підтвердження факту поставки товарів за договором ПП «Протесілай» виписало позивачеві рахунки-фактури на товару (кишсировину): від 27.07.2009 № 249, від 28.07.2009 № 250/1, від 12.08.2009 № 261, від 18.08.2009 № 301, від 21.08.2013 № 313, від 27.08.2013 № 320, від 31.08.2013 № 326, від 09.09.2009 № 355, від 17.09.2009 № 375, від 22.09.2009 № 381, від 28.09.2009 № 382, від 06.10.2009 № 408.

Також, ПП «Протесілай» виписало позивачеві видаткові накладні на поставку на товару (кишсировину): від 25.06.2012 № РП-0000021, від 25.06.2012 № РП-0000022, від 25.06.2012 № РП-0000023, від 26.06.2012 № РП-0000059, від 26.06.2012 № РП-0000060, від 27.06.2012 № РП-0000140, від 27.06.2012 № РП-0000141, від 27.06.2012 № РП-0000142, від 27.06.2012 № РП-0000143, від 20.07.2012 № РП-0000264, від 20.07.2012 № РП-0000265, від 20.07.2012 № РП-0000266, від 23.07.2012 № РП-0000327, від 23.07.2012 № РП-0000328, від 23.07.2012 № РП-0000329, від 27.07.2012 № РП-0000382, від 27.07.2012 № РП-0000383, від 27.07.2012 № РП-0000384, від 27.07.2012 № РП-0000385

Також, ПП «Протесілай» було виписано податкові накладні : від 06.10.2009 № 408 на загальну суму 49862,93 грн. (у тому числі ПДВ - 8310,49 грн.); від 09.10.2009 № 418 на загальну суму 38956,80 грн. (у тому числі ПДВ - 6492,80 грн.); від 16.10.2009 № 426 на загальну суму 51839,16 грн. (у тому числі ПДВ - 8639,86 грн.); від 09.09.2009 № 355 на загальну суму 36364,37 грн. (у тому числі ПДВ - 6060,73 грн.); від 17.09.2009 № 375 на загальну суму 27780,60 грн. (у тому числі ПДВ - 4630,10 грн.); від 21.10.2009 № 437 на загальну суму 34689,00 грн. (у тому числі ПДВ - 5781,50 грн.); від 22.09.2009 № 381 на загальну суму 26856,00 грн. (у тому числі ПДВ - 4476,00 грн.); від 23.10.2009 № 438 на загальну суму 47849,88 грн. (у тому числі ПДВ - 7974,98 грн.); від 29.10.2009 № 465 на загальну суму 39186,62 грн. (у тому числі ПДВ - 6531,10 грн.); від 28.09.2009 № 392 на загальну суму 40587,24 грн. (у тому числі ПДВ - 6764,54 грн.).

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинним документом вважається документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Господарською операцією, в свою чергу є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Згідно ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це не можливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа; дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

В свою чергу, колегія суддів звертає увагу, що податкова звітність повинна формуватись на підставі первинних бухгалтерських документів, які, для надання їм юридичної значимості , мають бути підписані уповноваженою особою, за наявності волі цієї особи, та в яких обов'язково визначається конкретний зміст та обсяг операцій, що передбачає необхідність деталізації/індивідуалізації номенклатури поставки, зокрема, робіт/послуг, що надає первинному документу юридичну значимість.

Дійсно, вироком Солом'янського районного суду м. Києва від 24.04.2012 року , що набрав законної сили, встановлено, що громадянин ОСОБА_2, після проведення всіх передбачених законодавством дій щодо створення та державної реєстрації ПП «Протесілай», вніс завідомо неправдиві відомості про начебто формування ним статутного фонду ПП «Протесілай». Мети здійснювати господарську діяльність громадянин ОСОБА_2 не мав, що дозволило невстановленим слідством особам, використовуючи фіктивне підприємство, отримати можливість складати фіктивні господарські угоди та фіктивні первинні документи, що свідчать про реалізовані товари, роботи (послуги), водночас, фактично не здійснюючи господарську діяльність, пов'язану з виробництвом продукції, виконанням робіт, наданням послуг чи заняттям торгівлею, які дозволяють ухилитись від податків.

При цьому, договір купівлі - продажу укладений між позивачем та ПП «Протесілай», а також інші документи, які б мали підтверджувати виконання цього договору, підписані від імені ОСОБА_2

Згідно частини четвертої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Проте, аналіз вироку Солом»янського районного суду м. Києва від 24 квітня 2012 року не вказує на дії ОСОБА_2 у його взаємовідносинах з позивачем за договором №179, укладеним у 2009 році, а висновок щодо податкового органу щодо відсутності мети ПП «Протесілай» проводити реальні господарські операції з позивачем протягом періоду, що ним перевірявся з вересня по грудень 2009 року, не підтверджується ніякими доказами.

Відповідач посилається на докази того, що контрагент позивача не знаходиться за юридичною адресою, з 2010 року не звітує до податкового органу на обліку якого перебуває, відповідно до декларації з податку на прибуток за 2009 р. - не здійснює амортизаційних відрахувань, та відповідно до звітів форми 1 ДФ за І-ІІ квартали 2009 року, у штаті має дві особи. Але виконання договору між позивачем та ПП «Протесілай» відносяться до 2009 року. Згідно ч.2 ст. 61 Конституції України, юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, а особа не може нести відповідальність за можливі протиправні дії інших фізичних та юридичних осіб, з огляду на те що вказані особи можуть бути необізнаними з діяльністю його контрагента. На час взаємовідносин ПП «Протесілай» був включений до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та був зареєстрований як платник податків на додану вартість.

З матеріалів справи вбачається, що на момент здійснення господарських операцій позивача з ПП «Протесілай», ФОП ОСОБА_3, який діяв через вказане Підприємство, поставляв кишсировину позивачу, отримував через ПП «Протесілай» ветеринарні свідоцтва, представлені у справі, представником позивача були отримані експертні висновки зроблені на вимогу ТОВ «Хінкель -Когут» Львівською регіональною державною лабораторією ветеринарної медицини Головного управління ветеринарної медицини у Львівській області, у якого ФОП ОСОБА_3 закуплялась продукція, ТОВ «Хінкел-Когут» надавало ФОП ОСОБА_3 якісне посвідчення №199 від 4.08.2009 року, а Білоцерківською міською державною лікарнею ветеринарної медицини видавались ветеринарні свідоцтва на вказану сировину. При цьому, у даних ветеринарних свідоцтвах вказується направлення продукції, що перевірялась, в м. Б.Церква товариству «Поліс». Вказані документи представлені у справі, а деякі були отримані представником позивача вже після її розгляду та залучені до справи за клопотанням представника позивача.

Статтею 69 КАС України вказується, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

В контексті вище викладеного, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність права у позивача на формування валових витрат при обчисленні податку на прибуток та податкового кредиту з податку на додану вартість.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Частина 2 даної статті покладає обов»язок доказування у справах про протиправність рішень, дій та бездіяльності суб»єкта владних повноважень на відповідача, якщо він заперечує проти позову.

Як вбачається з акту перевірки ТОВ «Поліс» Білоцерківської ОДПІ ДПС Київської області від 26.09.2012 року, основним видом діяльності товариства є виробництво м»яса, посередництво в торгівлі сільськогосподарською сировиною, живими тваринами, текстильною сировиною та напівфабрикатами. З огляду на це, господарська обґрунтованість та використання у господарській діяльності кишсировини і, відповідно, її придбання не викликає сумнівів.

Проте, всі висновки акту перевірки щодо порушення ТОВ «Поліс» Законів України «Про оподаткування прибутку підприємств» та «Про податок на додану вартість» ґрунтуються виключно на результатах перевірки діяльності його контрагента - ПП «Протесілай» та вироку Солом»янського районного суду м. Києва від 24 квітня 2012 року у відношенні ОСОБА_2

Такими ж висновками керувався відповідач у своїх запереченнях на позов ТОВ «Поліс». При цьому, відповідач вказував на нікчемність угоди між позивачем та його контрагентом, вважаючи, що цей факт не вимагає доведення. Однак, за клопотанням позивача колегією суддів оглянуте рішення Господарського суду міста Києва від 3.12.2013 року по справі за позовом ТОВ «Поліс» до ПП «Протесілай» про визнання договору купівлі - продажу №179 від 1 липня 2009 року недійсним, яким у задоволенні позову було відмовлено. Господарський суд у своєму рішенні вказував, що сторонами даного договору його умови були виконані, товар отриманий і оплачений, що свідчить про його реальний характер проведеної між сторонами господарчої операції, з чого судом був зроблений висновок, що даний договір був спрямований на реальне настання юридичних наслідків.

Тому, колегія суддів не може погодитись з висновками суду першої інстанції щодо недоведеності товарності операцій між позивачем та його контрагентом, покладеними в основу рішення, з огляду на те, що податковим органом і не перевірялась наявність зв»язку витрат платника податків на придбання послуг з його господарською діяльністю, яка полягала у намірі платника податку отримати користь від придбаних послуг, як на це вказує Вищий адміністративний суд України в оглядовому листі від 6.07.2009 року, на який посилається відповідач.

Щодо недоліків, виявлених відповідачем при проведенні перевірки у видаткових накладних про поставку товару та неповній відповідності їх вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову діяльність в Україні», Положенню про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та Порядку заповнення податкової накладної, то колегія суддів вважає, що такого роду недоліки тягнуть за собою відповідальність винних у неправильному їх заповненні осіб за порушення правил ведення бухгалтерського обліку, а не висновків щодо нереальності здійснених господарських операцій або нікчемності укладених господарських угод.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції при розгляді даної справи неповно з»ясовані обставини справи, що мали значення для її вирішення, недоведеність тих обставин, які суд вважав встановленим, що призвело до невідповідності висновків суду обставинам справи, що у відповідності з ст. 202 КАС України є підставою для скасування судового рішення та ухвалення нового.

При ухваленні нової постанови колегія суддів приймає до уваги, що доводами апеляційної скарги спростовуються висновки суду першої інстанції щодо правомірності податкових повідомлень - рішень від 12.10.2012 №2350/0000420035 та від 12.10.2012 № 2351/0000430035 прийнятих Білоцерківською об'єднаною державною податковою інспекцією Київської області.

Тому, вимоги апеляційної скарги підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 195,196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Поліс», -задовольнити.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 19 серпня 2013 року, - скасувати та винести нову.

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Поліс», - задовольнити.

Скасувати податкові повідомлення-рішення Білоцерківської ОДПІ в Київській області від 12 жовтня 2012 року №2350/0000420035 та №2351/0000430035.

Постанова набирає законної сили з моменту прийняття, проте, може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подачі в 20-ти денний строк з дня складення її в повному обсязі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Т.М.Грищенко

Судді І. О. Лічевецький

В.Е.Мацедонська

Головуючий суддя Грищенко Т.М.

Судді: Лічевецький І.О.

Мацедонська В.Е.