Ухвала

від 01.04.2014 по справі 810/2666/13-а

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"01" квітня 2014 р. м. Київ К/800/2720/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого: Маринчак Н.Є.

Суддів: Вербицької О.В., Муравйова О.В.

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області

на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 17 грудня 2013 року

у справі №810/2666/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Поліс» (надалі - ТОВ «Поліс»)

до Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області (надалі - Білоцерківська ОДПІ Київської області)

про скасування податкових повідомлень-рішень, -

встановив:

В травні 2013 року позивач звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом, в якому поставлено питання скасування податкових повідомлень-рішень Білоцерківської ОДПІ Київської області №2350/0000420035 та №2351/0000430035 від 12 жовтня 2012 року.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 19 серпня 2013 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 17 грудня 2013 року рішення суду першої інстанції скасовано та прийняте нове, яким позов задоволено. Скасовані податкові повідомлення-рішення Білоцерківської ОДПІ Київської області №2350/0000420035 та №2351/0000430035 від 12 жовтня 2012 року.

Не погодившись з висновками суду апеляційної інстанції, відповідач звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, ставить питання про скасування рішення суду апеляційної інстанції та залишення в силі рішення суду першої інстанції.

У письмових запереченнях на касаційну скаргу позивач зазначає, що рішення суду апеляційної інстанції постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права, правову оцінку обставинам справи судом надано правильно, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими. Отже, ТОВ «Поліс» просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення апеляційної інстанції - без змін.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи наведені у скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено попередніми судовими інстанціями, податковим органом проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Поліс» з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства при проведенні взаєморозрахунків та взаємовідносин з ПП «Протесілай» за період з 01 вересня 2009 року по 31 грудня 2009 року.

За підсумками даної перевірки складено акт №8/16-018/05479987 від 26 вересня 2012 року, в якому зазначено порушення позивачем норм пп.7.4.1 та пп.7.4.5 п.7.4, пп.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» , що знайшло відображення у завищенні товариством суми податкового кредиту за перевіряємий період, а також положень п.3.1 ст. 3 ; пп.5.2.1 п.5.2, пп.5.3.9 п.5.3 ст. 5 та п.10.1 ст. 10 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» , в результаті чого занижено податок на прибуток за 2009 рік.

Крім того, в акті перевірки податковим органом зроблено висновок про те, що правочин, укладений між позивачем та ПП «Протесілай», є нікчемним і в силу статей 203 , 215 , 216 Цивільного кодексу України не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

На підставі вищевказаного акту перевірки №8/16-018/05479987 від 26 вересня 2012 року відповідачем прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення, за яким позивачеві нараховані грошові зобов'язання за платежами з податку на прибуток та податку на додану вартість.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позовні вимоги, суд апеляційної інстанції цілком вірно та обґрунтовано виходив з наступного.

Так, судом апеляційної інстанції встановлено, що позивач (покупець) уклав з ПП «Протесілай» (продавець) договір купівлі - продажу №179 від 01 липня 2009 року, згідно умов якого продавець зобов'язується передати покупцю товар в кількості та асортименті згідно поданої заявки. Поставка товару здійснюється транспортом продавця та проводиться на підставі цього договору, рахунку-фактури та транспортних накладних.

В підтвердження здійснення поставки товарів за договором ПП «Протесілай» виписав ТОВ «Поліс» рахунки-фактури на товар - кишсировину: №249 від 27 липня 2009 року, від №250/1 від 28 липня 2009 року, №261 від 12 серпня 2009 року, №301 від 18 серпня 2009 року, №313 від 21 серпня 2013 року, №320 від 27 серпня 2013 року, №326 від 31 серпня 2013 року, №355 від 09 вересня 2009 року, №375 від 17 вересня 2009 року, №381 від 22 вересня 2009 року, №382 від 28 вересня 2009 року, №408 від 06 жовтня 2009 року.

Крім цього, ПП «Протесілай» було виписано позивачеві видаткові накладні на поставку даного товару - кишсировину: від 25 червня 2012 року №РП-0000021, №РП-0000022, №РП-0000023; від 26 червня 2012 року №РП-0000059, №РП-0000060; від 27 червня 2012 року №РП-0000140, №РП-0000141, №РП-0000142, №РП-0000143; від 20 липня 2012 року №РП-0000264, №РП-0000265, №РП-0000266; від 23 липня 2012 року №РП-0000327, №РП-0000328, №РП-0000329; від 27 липня 2012 року №РП-0000382, №РП-0000383, №РП-0000384, №РП-0000385.

А також ПП «Протесілай» виписано відповідні податкові накладні.

В силу приписів п.1.7 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду.

Відповідно до пп.7.4.5 п.7.4 та пп.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» дата виникнення права платника податку на податковий кредит - це дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів/робіт/ послуг, дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого/нарахованого податку у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями або іншими подібними документами.

Положення пп.7.2.3 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг), а отже поставка товару є необхідною передумовою правомірності формування податкового кредиту.

Таким чином, наявність належним чином оформленої податкової накладної дає право платнику податків на формування податкового кредиту.

Поряд з цим, судом апеляційної інстанції обґрунтовано зазначено на залежність права платника податку на нарахування податкового кредиту від фактичного здійснення господарської операції з підтвердженням такого здійснення достовірними первинними документами.

Згідно п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів/робіт/ послуг, які придбаваються/виготовляються таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

До складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених/нарахованих протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції/робіт/послуг і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії,включаючи реактивну, з урахуванням установлених обмежень. Не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку. Дані положення регулюються пп.5.2.1 п.5.2 та пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 ЗУ «Про оподаткування прибутку підприємств» .

Стаття 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачає, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Господарською операцією, в свою чергу є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

У відповідності до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це не можливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа; дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, податкова звітність повинна формуватись на підставі первинних бухгалтерських документів, які, для надання їм юридичної значимості, мають бути підписані уповноваженою особою, за наявності волі цієї особи, та в яких обов'язково визначається конкретний зміст та обсяг операцій, що передбачає необхідність деталізації/індивідуалізації номенклатури поставки, зокрема, робіт/послуг, що надає первинному документу юридичну значимість.

Як вказує суд апеляційної інстанції, вироком Солом'янського районного суду м.Києва від 24 квітня 2012 року встановлено, що громадянин ОСОБА_1, після проведення всіх передбачених законодавством дій щодо створення та державної реєстрації ПП «Протесілай», вніс завідомо неправдиві відомості про начебто формування ним статутного фонду ПП «Протесілай». Мети здійснювати господарську діяльність громадянин ОСОБА_1 не мав, що дозволило невстановленим слідством особам, використовуючи фіктивне підприємство, отримати можливість складати фіктивні господарські угоди та фіктивні первинні документи, що свідчать про реалізовані товари, роботи (послуги), водночас, фактично не здійснюючи господарську діяльність, пов'язану з виробництвом продукції, виконанням робіт, наданням послуг чи заняттям торгівлею, які дозволяють ухилитись від податків. При цьому договір купівлі - продажу укладений між позивачем та ПП «Протесілай», а також інші документи, які б мали підтверджувати виконання цього договору, підписані від імені ОСОБА_1

Разом з тим, судом апеляційної інстанції встановлено, що зміст вироку Солом'янського районного суду м.Києва від 24 квітня 2012 року не вказує на дії ОСОБА_1 у його взаємовідносинах з позивачем за договором №179, укладеним у 2009р., а висновки податкового органу щодо відсутності мети ПП «Протесілай» проводити реальні господарські операції з позивачем протягом періоду, що перевірявся, з вересня по грудень 2009р. не підтверджуються ніякими доказами.

Крім того, враховуючи посилання податкового органу, зокрема, на те, що контрагент позивача не знаходиться за юридичною адресою, судом другої інстанції правильно зазначено, що чинним законодавством України не встановлено обов'язку суб'єкта господарювання, а також права здійснювати перевірку справжності наданих контрагентами документів при укладенні договорів, а також не передбачено обов'язку здійснювати перевірку місцезнаходження контрагентів або сплати податків контрагентами тощо. При невиконання контрагентом своїх обов'язків перед бюджетом не може бути підставою для неможливості формування податкового кредиту на підставі господарських операцій інших суб'єктів господарювання, оскільки відповідно до ст.61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, а тому до відповідальності може бути притягнутий лише порушник.

Також встановлено, що на час взаємовідносин ПП «Протесілай» був включений до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та був зареєстрований як платник податків на додану вартість.

На момент здійснення господарських операцій ТОВ «Поліс» з ПП «Протесілай», ФОП ОСОБА_2, який діяв через вказане підприємство, поставляв кишсировину позивачу та отримував через ПП «Протесілай» ветеринарні свідоцтва. Представлені у справі, представником позивача були отримані експертні висновки зроблені на вимогу ТОВ «Хінкель-Когут» Львівською регіональною державною лабораторією ветеринарної медицини Головного управління ветеринарної медицини у Львівській області, у якого ФОП ОСОБА_2 закуплялась продукція, ТОВ «Хінкел-Когут» надавало ФОП ОСОБА_2 якісне посвідчення НОМЕР_1 від 04 серпня 2009 року, а Білоцерківською міською державною лікарнею ветеринарної медицини видавались ветеринарні свідоцтва на вказану сировину. При цьому, у даних ветеринарних свідоцтвах вказується направлення продукції, що перевірялась, в м.Біла Церква ТОВ «Поліс».

Також судом апеляційної інстанції встановлено, що основним видом діяльності ТОВ «Поліс» є виробництво м'яса, посередництво в торгівлі сільськогосподарською сировиною, живими тваринами, текстильною сировиною та напівфабрикатами. Тому, господарська обґрунтованість та використання у господарській діяльності кишсировини і, відповідно, її придбання не викликає сумнівів.

Отже, висновки податкового органу щодо порушення позивачем чинного законодавства ґрунтуються виключно на результатах перевірки діяльності його контрагента - ПП «Протесілай» та вироку Солом'янського районного суду м.Києва від 24 квітня 2012 року у відношенні ОСОБА_1

До того ж відповідач вказував на нікчемність угоди між позивачем та його контрагентом, вважаючи, що цей факт не вимагає доведення.

Однак, колегією суддів апеляційної інстанції цілком вірно взято до уваги рішення Господарського суду міста Києва від 03 грудня 2013 року по справі за позовом ТОВ «Поліс» до ПП «Протесілай» про визнання договору купівлі - продажу №179 від 01 липня 2009 року недійсним, яким у задоволенні позову було відмовлено. Господарський суд у своєму рішенні вказував, що сторонами даного договору його умови були виконані, товар отриманий і оплачений, що свідчить про його реальний характер проведеної між сторонами господарчої операції, з чого судом був зроблений висновок, що даний договір був спрямований на реальне настання юридичних наслідків.

Враховуючи наведене, податковим органом не перевірялась наявність зв'язку витрат платника податків на придбання послуг з його господарською діяльністю, яка полягала у намірі платника податку отримати користь від придбаних послуг.

До того ж, колегією суддів апеляційної інстанції вірно зазначено, що недоліки у видаткових накладних про поставку товару тягнуть за собою відповідальність винних у неправильному їх заповненні осіб за порушення правил ведення бухгалтерського обліку, а не висновків щодо нереальності здійснених господарських операцій або нікчемності укладених господарських угод.

Доводи касаційної скарги не спростовують зазначених висновків суду.

За таких обставин, судом апеляційної інстанції, виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтоване рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими у судовому засіданні, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі не вбачається.

Керуючись статтями 220, 220 1 , 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ухвалив:

Касаційну скаргу Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області - залишити без змін.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 17 грудня 2013 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий:

---

Н.Є. Маринчак

Судді:

---

О.В.Вербицька

---

О.В.Муравйов