Ухвала

від 05.12.2013 по справі 2а-6990/10/1870

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"05" грудня 2013 р. м. Київ К/9991/33990/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів :

Головуючого Степашка О.І.

Суддів Островича С.Е.

Федорова М.О.

за участю:

секретаря Гончар Н.О.

представника відповідача Сумцової С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Шосткинської міжрайонної державної податкової інспекції у Сумській області

на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 19.05.2011

у справі №2а-6990/10/1870

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Віст-Днепр»

до Шосткинської міжрайонної державної податкової інспекції у Сумській області

за участю Прокурора Сумської області

про визнання незаконними податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Віст-Днепр» (далі по тексту - позивач, ТОВ «Віст-Днепр») звернулося до Сумського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просив скасувати податкові повідомлення-рішення Шосткинської міжрайонної державної податкової інспекції у Сумській області (далі по тексту - відповідач, Шосткінська МДПІ) від 11.08.2010 №0000552347/0 про визначення суми податкового зобов'язання за платежем: податок на прибуток на загальну суму 14052320,00 грн., та №0000562347/0 про визначення суми податкового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 8431392,00 грн.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 17.01.2011 у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 19.05.2011 рішення суду першої інстанції скасовано та прийнято нове, яким позовні вимоги задоволені в повному обсязі.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій зазначено, що перевіркою позивача встановлені порушення:- п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 22.05.1997 №283/97-ВР із змінами та доповненнями, ч. 3 ст. 5 та ст. 7 Господарського кодексу України , ст. 203 , ч. 1, ч. 2 ст. 215 , ч. 1 ст. 216 , ст. 228 Цивільного кодексу України , п. 2 ст. 3, ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 №996-XIV, внаслідок чого занижено податок на прибуток у сумі 7026160,00 грн., у тому числі за 1 півріччя 2008 року у сумі 270833,00 грн., три квартали 2008 року - 533333,00 грн., 2008 рік в сумі 3482588,00 грн.; 1 квартал 2009 року у сумі 2181178,00 грн., 1 півріччя 2009 року у сумі 1362394,00 грн.; - пп. 7.4.1, пп. 7.4.5 п. 7.4, пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 №168/97-ВР із змінами та доповненнями, ч. 3 ст. 5 та ст. 7 Господарського кодексу України , ст. 203 , ч. 1, ч. 2 ст. 215 , ч. 1 ст. 216 , ст. 228 Цивільного кодексу України , п. 2 ст. 3, ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 №996-XIV, внаслідок чого занижено податок на додану вартість до сплати за рахунок завищення суми податкового кредиту в розмірі 5620928,00 грн., у тому числі за червень 2008 року в сумі 216667,00 грн., за липень 2008 року в сумі 210000,00 грн., за жовтень 2008 року в сумі 1135593,00 грн., за листопад 2008 року в сумі 691849,00 грн., за грудень 2008 року в сумі 531962,00 грн., за січень 2009 року в сумі 434096,00 грн., за лютий 2009 року в сумі 557422,00 грн., за березень 2009 року в сумі 753425,00 грн., за квітень 2009 року в сумі 923248,00 грн., за червень 2009 року в сумі 166666,00 грн.

Згідно з висновками акту перевірки, з якими погодився суд першої інстанції, договір купівлі-продажу №01/10-08 від 01.10.2008, укладений між ТОВ «Віст - Дніпр» та ПП «Лотус-Трейдінг-Терм», м. Луганськ, не спричиняє реального настання правових наслідків, виходячи з того, що підприємством не доведена реальність операції, не підтверджується реальність часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявність трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень та іншого майна постачальника (технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень і транспортних засобів), які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності, в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток за перевірений період на загальну суму 6134494,00 грн. Згідно з висновками акту перевірки, з якими погодився суд першої інстанції, договір №01/06 від 01.06.2008, укладений між ТОВ «Віст - Дніпр» та ТОВ «Союз «Надєжда», м. Луганськ, відповідно до якого позивач придбавав консультаційні та маркетингові послуги, не спричинив реального настання правових наслідків, виходячи з того, що підприємством не доведена реальність операції, не підтверджується реальність часу здійснення операцій, наявність трудових ресурсів, технічного персоналу, які економічно необхідні для здійснення такої діяльності, в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток за перевірений період на загальну суму 891666,00 грн.

Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 №168/97-ВР (із змінами та доповненнями) податковий кредит звітного періоду визначається за договірною вартістю товарів (послуг) і складається із сум податків нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 6.1 ст. 6 та ст. 8-1 цього Закону , протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподаткованих операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно пп. 7.4.5. п. 7.4 ст. 7 зазначеного Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат та податкового кредиту з ПДВ наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт) послуг, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, а не лише оформлення відповідних документів або рух грошових коштів на рахунках платників податку.

При цьому, для формування податкового кредиту мають значення податкові накладні та інші первинні документи, які, виходячи з наведеного, видаються на підтвердження реально вчиненої операції. Однак, наявність податкових накладних є необхідною, але не безумовною підставою для отримання платником податку права на податковий кредит з податку на додану вартість.

Оскільки, позивачем під час розгляду справи не надано доказів на підтвердження виконання вищезазначених договорів, а саме належним чином оформлених актів прийому-передачі товару, актів виконаних робіт, рахунків-фактур, довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей та інших даних, що свідчать про реальність здійснюваних операцій, зокрема і фінансово-господарські документи, що підтверджують сплату коштів платіжні доручення, виписки банківських установ тощо, а також реєстрів отриманих та виданих податкових накладних, рішення суду першої інстанції щодо відмови у позові є цілком обгрунтованним.

Щодо правомірності віднесення до складу валових витрат позивача вартості маркетингових та консультаційних послуг, наданих ТОВ «Союз «Надєжда», колегія суддів зауважує, ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» під валовими витратами виробництва та обігу (далі - валові витрати) розуміється сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів(робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Судом першої інстанції вірно надано правову оцінку зв'язку між фактом придбання послуг і господарською діяльністю позивача, зокрема надано належну оцінку висновкам податкового органу щодо відсутності у позивача ділової мети, а саме використання позивачем у своїй діяльності послуг, які не можуть мати позитивного впливу на результати господарської діяльності.

Витрати на маркетинг відображаються у складі валових витрат лише у разі, якщо вони відповідають витратам на передпродажні та рекламні заходи, які зазначені в пп. 5.4.4 п. 5.4 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (зокрема, послуги по розміщенню продукції в місцях продажу, послуги з очищення, фасування, оперативного поповнення обсягів товарів на стелажах, розміщення інформації про товар тощо).

При цьому відповідно до вказаного підпункту Закону платник податку має право включити до складу валових витрат витрати на маркетинг стосовно товарів (робіт, послуг), що продаються (надаються) таким платником. Тобто, зазначені витрати мають бути безпосередньо пов'язані з господарською діяльністю платника податку.

Тобто, на думку суду касаційної інстанції, суд першої інстанції, оцінюючи факт виконання договору, дійшов вірного висновку, що результати господарської операції, які відображені у даних податкового обліку, фактично не настали внаслідок відсутності відповідних дій по виконанню договору з боку ТОВ «Союз «Надєжда», а саме не надання інформації, згідно умов договору про найменування, кількості, бажаної ціни від потенційних постачальників сировини та покупців готової продукції.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про необґрунтованість позовних вимог.

Оскільки, апеляційний суд під час розгляду справи неправильно застосував норми матеріального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення, а суд першої інстанції вирішив спір з додержанням норм матеріального та процесуального права, то зазначена обставина відповідно до ч. 1 ст. 226 КАС України є підставою для скасування постанови апеляційного суду та залишення в силі постанови суду першої інстанції.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 221, 223, 224, 226, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Шосткинської міжрайонної державної податкової інспекції у Сумській області задовольнити.

Постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 19.05.2011 скасувати та залишити в силі постанову Сумського окружного адміністративного суду від 17.01.2011.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий (підпис)О.І. Степашко Судді (підпис)С.Е. Острович (підпис)М.О. Федоров