Ухвала

від 05.12.2013 по справі 2а-18051/10/0570

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 грудня 2013 року м. Київ К/9991/56409/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого Степашка О.І.

суддів: Островича С.Е.

Федорова М.О.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Тельманівському районі Донецької області

на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 13.09.2010

та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 10.08.2011

у справі № 2а-18051/10/0570

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Гранит Донбасу» доДержавної податкової інспекції у Тельманівському районі Донецької області провизнання протиправними дій та скасування податкових повідомлень-рішень ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Гранит Донбасу» (далі по тексту - позивач, ТОВ «Гранит Донбасу») звернулось до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Тельманівському районі Донецької області (далі по тексту - відповідач, ДПІ у Тельманівському районі) про визнання протиправними дій та скасування податкових повідомлень-рішень від 06.07.2010 № 0001002300 та № 0001012300/0.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 13.09.2010, яка залишена без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 10.08.2011, позов задоволено частково. Визнано недійсним податкове повідомлення-рішення від 06.07.2010 № 0001002300/0, яким визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток у загальній сумі 37671,50 грн., з яких 27421,00 грн. за основним платежем, 10250,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями; визнано недійсним податкове повідомлення-рішення від 06.07.2010 № 0001012300/0, яким визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість у загальній сумі 32904,00 грн., з яких 21936,00 грн. за основним платежем, 10968,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій про часткове задоволення позову і прийняти нове рішення, яким в позові відмовити повністю, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, з 31.05.2010 по 11.06.2010 ДПІ у Тельманівському районі була проведена виїзна планова перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2007 по 31.12.2009, за результатами якої складено акт від 23.06.2010 № 541/23-011-1/32330314, яким встановлено порушення п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та пп. 7.4.1 п. 7.4, пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» .

На підставі акту перевірки відповідачем 06.07.2010 прийняті податкові повідомлення-рішення № 0001002300/0, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток у загальній сумі 37671,50 грн., з яких 27421,00 грн. за основним платежем, 10250,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями та № 0001012300/0, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість у загальній сумі 32904,00 грн., з яких 21936,00 грн. за основним платежем, 10968,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Стосовно позовних вимог позивача про визнання протиправними дій по проведенню планової виїзної перевірки, колегія судді погоджується з судами попередніх інстанцій щодо відмови у задоволенні позовних вимог з урахуванням положень ст. 11 1 , ст. 11 2 Закону України «Про державну податкову службу в Україні».

Щодо позовних вимог про скасування податкових повідомлень-рішень, то колегія суддів погоджується з судами першої та апеляційної інстанцій про задоволення позову з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, між позивачем та ТОВ «Базальт» був укладений договір від 01.10.2009 № 303, відповідно до якого ТОВ «Базальт» зобов'язується виготовити, а позивач прийняти та оплатити гранітні блоки у кількості 50 куб. м., сума договору складає 250000,00 грн. 12.10.2009 ТОВ «Базальт» була видана позивачу видаткова накладна № 766 на товар - блоки гранітні на загальну суму 10340,00 грн. 14.10.2009 ТОВ «Базальт» була видана позивачу видаткова накладна № 769 на товар - блоки гранітні на загальну суму 24120,00 грн.

Дані видаткові накладні підписані обома сторонами договору, без зазначення прізвищ осіб, які їх підписали. 12.10.2010 та 14.10.2010 ТОВ «Базальт» видані позивачу податкові накладні № 726 на загальну суму 10340,02 грн. та № 733 на загальну суму 24120,72 грн. Саме за даними податковими накладними позивачем сформований податковий кредит у жовтні 2009 року.

17.09.2009 між позивачем та ТОВ «Востокфінгруп» укладений договір поставки, відповідно до якого ТОВ «Востокфінгруп» зобов'язується поставити, а позивач прийняти та оплатити гранітні блоки у кількості 20 куб. м. на загальну суму 56000,00 грн., 02.09.2009 між цими ж сторонами був укладений договір поставки, відповідно до якого ТОВ «Востокфінгруп» зобов'язується поставити, а позивач прийняти та оплатити гранітні блоки у кількості 15 куб. м. на загальну суму 42000,00 грн. 02.09.2009 та 21.09.2009 ТОВ «Востокфінгруп» були надані позивачу видаткові накладні на гранітні блоки на загальну суму 41440,00 грн. та 55720,00 грн.

Слід зазначити, що дані видаткові накладні підписані обома сторонами договору, без зазначення прізвищ осіб, які їх підписали, однак в них зазначено, що від позивача отримання товару відбувається через Кущий А.Б. ТОВ «Востокфінгруп» видані позивачу дві податкові накладні від 02.09.2009 № 020910 на загальну суму 41440,00 грн. та від 21.09.2009 № 210905 на загальну суму 55720,00 грн. Саме за даними податковими накладними позивачем сформований податковий кредит у вересні 2009 року.

Відповідно до п. 3.1 ст. 3 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валовий дохід є загальною сумою доходу платника податку від всіх видів діяльності, отриманих (нарахованих) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, так і за її межами.

Поняття та склад валових витрат визначені ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» , відповідно до п. 5.1 якої валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. Склад валових витрат наведений у п. 5.2 даної статті. Витрати, які не включаються до складу валових витрат, визначені п. 5.3 вищенаведеної статті. Відповідно до пп. 5.3.9 даного пункту не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Пунктом 5.11 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» передбачено, що встановлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі , не дозволяється.

Відповідно до ст. 1 Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення; фінансова звітність - бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період.

Згідно ч. 1 ст. 9 Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до акту перевірки, відповідач зробив висновок щодо відсутності реального товарного характеру у вчинених правочинах між позивачем та контрагентами ТОВ «Востокфінгруп» та ТОВ «Базальт», перерахування позивачем коштів без мети настання передбачених наслідків, виключно з метою заниження об'єкту оподаткування, несплати податків. Позивачем порушено порядок формування валових витрат, податкового зобов'язання та податкового кредиту.

Відповідач зазначає про нікчемність вчинених правочинів з огляду на відсутність прізвищ та посад осіб, відповідальних за здачу та прийняття товару, на видаткових накладних, що надані до перевірки. З точки зору відповідача таки накладні не мають статусу первинних документів. Доказам нікчемності правочину, на погляд відповідача, є відсутність документів на перевезення, не ведення позивачем карток складського обліку, недостатність працівників на підприємстві.

Судами попередніх інстанцій також було встановлено, що між позивачем та ТОВ «Базальт» був укладений договір від 01.10.2009 № 303, відповідно до якого ТОВ «Базальт» зобов'язується виготовити, а позивач прийняти та оплатити гранітні блоки у кількості 50 куб. м., сума договору складає 250000,00 грн. 12.10.2009 ТОВ «Базальт» була видана позивачу видаткова накладна № 766 на товар - блоки гранітні на загальну суму 10340,00 грн. 14.10.2009 ТОВ «Базальт» була видана позивачу видаткова накладна № 769 на товар - блоки гранітні на загальну суму 24120,00 грн. Дані видаткові накладні підписані обома сторонами договору, без зазначення прізвищ осіб, які їх підписали. 12.10.2010 та 14.10.2010 ТОВ «Базальт» видані позивачу податкові накладні № 726 на загальну суму 10340,02 грн. та № 733 на загальну суму 24120,72 грн. Саме за даними податковими накладними позивачем сформований податковий кредит у жовтні 2009 року.

17.09.2009 між позивачем та ТОВ «Востокфінгруп» укладений договір поставки, відповідно до якого ТОВ «Востокфінгруп» зобов'язується поставити, а позивач прийняти та оплатити гранітні блоки у кількості 20 куб. м. на загальну суму 56000,02 грн., 02.09.2009 між цими ж сторонами був укладений договір поставки, відповідно до якого ТОВ «Востокфінгруп» зобов'язується поставити, а позивач прийняти та оплатити гранітні блоки у кількості 15 куб. м. на загальну суму 42000,02 грн. 02.09.2009 та 21.09.2009 ТОВ «Востокфінгруп» були надані позивачу видаткові накладні на гранітні блоки на загальну суму 41440,00 грн. та 55720,00 грн.

Слід зазначити, що дані видаткові накладні підписані обома сторонами договору, без зазначення прізвищ осіб, які їх підписали, однак в них зазначено, що від позивача отримання товару відбувається через Кущий А.Б. ТОВ «Востокфінгруп» видані позивачу дві податкові накладні від 02.09.2009 № 020910 на загальну суму 41440,00 грн. та від 21.09.2009 № 210905 на загальну суму 55720,00 грн. Саме за даними податковими накладними позивачем сформований податковий кредит у вересні 2009 року.

Відповідно до п. 3.1 ст. 3 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валовий дохід є загальною сумою доходу платника податку від всіх видів діяльності, отриманих (нарахованих) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, так і за її межами.

Пунктом 5.11 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» передбачено, що встановлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі , не дозволяється.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення; фінансова звітність - бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період.

Згідно зі ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства. Частина 2 даної статті передбачає, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Всі спірні господарські операції відображені в бухгалтерському обліку позивачем правильно, тобто з підтвердженням їх здійснення по всіх необхідних рахунках.

Судами попередніх інстанцій вірно зазначено, що правила податкового обліку не встановлюють конкретного переліку первинних документів, за допомогою яких повинні бути оформлені господарські операції, а також не передбачають будь-яких спеціальних вимог до форми або виду первинних документів, до їх оформлення та заповнення. До документів, які засвідчують факт придбання товару, робіт, послуг, діюче законодавством висуває лише одну умову - вони повинні засвідчувати фактичне отримання товару або результатів робіт, послуг, з чим погоджується колегія суддів.

Стаття 4 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачає, що бухгалтерський облік та фінансова звітність ґрунтуються на таких основних принципах як, зокрема, превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми.

На думку колегії суддів видаткові накладні, які видані позивачу ТОВ «Базальт» та ТОВ «Востокфінгруп» фіксують факт здійснення господарських операцій, а саме факт придбання позивачем гранітних блоків, та відсутність у видаткових накладних тільки прізвищ осіб, які передали та прийняли товар з боку підприємств - сторін правочину, не позбавляє їх статусу первинних документів, тобто документів, які засвідчують факт здійснення господарської операції, не посвідчує порушення позивачем правил податкового обліку, та головне, не свідчить про відсутність товару та відповідно нікчемність правочину. Суд також зазначає, що Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» не передбачено, що, за відсутності одного з обов'язкових реквізитів, документ не є первинним і не є підставою для його обліку.

Згідно пп. 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Таким чином, валові витрати можуть бути підтверджені документом, який засвідчує фактичне отримання товару, тобто видатковою накладною.

Підстави для виключення витрат із складу валових у вигляді висновку податкового органу про нікчемність правочину вищезазначеному Законі не існує.

Також слід зазначити, що валові витрати можуть бути підтверджені документом, який засвідчує фактичне отримання товару. Долучені до матеріалів справи письмові докази, зокрема, договори, видаткові накладні, спростовують висновки податкового органу щодо відсутності первинних документів, які обумовили формування валових витрат, та підтверджують правильність їх формування позивачем.

Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником за податку за ставкою, встановленою п. 6.1 ст. 6 та ст. 8 1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку із, зокрема, придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку

Щодо посилання відповідача на відсутність товарно-транспортних накладних, дорожніх листів, колегія суддів вважає, що їх наявність чи відсутність взагалі не впливає на формування платником податків валових витрат та податкового кредиту за здійсненими господарськими операціями з огляду на те, що наявність цих документів, не пов'язана з датою виникнення права платника податків на податковий кредит, встановленої пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 даного Закону , та датою збільшення валових витрат, встановленої пп. 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» , про порушення позивачем даних норм відповідач не зазначає, хоча й зазначає в акті перевірки про порушення позивачем правил формування валових витрат та податкового кредиту.

Як вбачається з акту перевірки, позивач має наступні основні засоби: конвеєр з великим бортами, конвеєр з малими бортами, три камнекольних станка, які введені в експлуатації 30.12.2008. В матеріалах справи наявні копії первинних документів (рахунки-фактури, накладні), які посвідчують здійснення позивачем господарській діяльності, тобто продаж гранітних плит іншим господарюючим суб'єктам, що спростовує висновки податкового органу щодо відсутності реального характеру у спірних господарських операціях при придбанні гранітних блоків позивачем у його двох контрагентів, так само як і неможливість оброблення позивачем гранітних блоків та недостатність для цього працівників на підприємстві.

Відповідачем надана звітна форма «Деталізована інформація по платнику податку на додану вартість щодо результатів автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України», з якої вбачається, що відхилення між сумами податкового кредиту позивача та сумами податкового зобов'язання, які сформовані контрагентами позивача, відсутні.

Крім того, згідно висновку № 6679/24/2767/25 судово-економічної експертизи по даній справі за результатами проведеного дослідження встановлено, що висновки ДПІ у Тельманівському районі, викладені в акті перервірки щодо заниження податку на прибуток та податку на додану вартість не підтверджено документами бухгалтерського та податкового обліку ТОВ «Гранит Донбасу».

Згідно з ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем як суб'єктом владних повноважень не доведено правомірності прийнятого ним рішення.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що судами першої та апеляційної інстанцій належним чином з'ясовані обставини справи та дано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального та процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів попередніх інстанцій не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 220-1, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Тельманівському районі Донецької області відхилити.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 13.09.2010 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 10.08.2011 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий (підпис)О.І. Степашко Судді (підпис)С.Е.Острович (підпис)М.О. Федоров