Ухвала

від 02.12.2013 по справі 2а-1973/10/2670

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 грудня 2013 року м. Київ К/9991/1014/11

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого Ланченко Л.В.

суддів Пилипчук Н.Г.

Цвіркуна Ю.І.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу

Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м.Києва

на постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 07.09.2010

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 21.12.2010

у справі №2а-1973/10/2670

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТК "Укрпромсервіс"

до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м.Києва

про скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду м.Києва від 07.09.2010, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 21.12.2010 позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ТК "Укрпромсервіс" задоволено повністю. Скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Голосіївському районі м.Києва №0014711530/0 від 19.08.2009.

У справі відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою позивача, у якій ставиться питання про скасування рішення суду апеляційної інстанції та залишення в силі рішення суду першої інстанції, з підстав порушення норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши під час попереднього судового засідання повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в судових рішеннях в межах доводів касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Відповідачем проведено камеральну перевірку податкової декларації (розрахунку) земельного податку позивача поданого за 2009 рік, за результатами якої складено акт №765/15-30/35571027 від 30.07.2009.

За висновками акта перевірки розмір зобов'язання з земельного податку, зазначений платником податку у розрахунку земельного податку на 2009 рік є меншим ніж визначено за результатами перевірки, що призвело до заниження податкового зобов?язання на 115657,86 грн.

Зазначені висновки обґрунтовувались тим, що нарахування позивачу земельного податку на 2009 рік має відбуватись відповідно до Рішення Київської міської ради від 25.12.2008 №944/944 «Про врегулювання питання користування земельними ділянками в місті Києві» яким встановлено, що з 01.04.2009 плата за земельні ділянки (крім земель, які використовуються державними та комунальними підприємствами, установами, організаціями для ведення лісового господарства, для водогосподарських потреб, та земель, зайнятих зеленими насадженнями загального користування, житловим фондом, об'єктами інженерно-транспортної інфраструктури, крім присадибних і садових земельних ділянок, а також визначених Київською міською радою, прийняті рішення про їх передачу у власність або в користування, але документи, що посвідчують права на такі земельні ділянки, не зареєстровані), які використовуються суб'єктами господарської діяльності, але право власності на які або право оренди яких в установленому законодавством порядку не оформлено (не переоформлено), справляється в розмірі мінімальної річної орендної плати за земельні ділянки, встановленої статтею 21 Закону України «Про оренду землі».

На підставі акта перевірки, пп. «в» пп. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4, пп.17.1.4 п. 17.1 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» прийнято податкове повідомлення-рішення №0014711530/0 від 19.08.2009 про визначення податкового зобов'язання по земельному податку з юридичних осіб у розмірі 121440,75 грн., в т.ч. 115657,86 грн. - основний платіж, 5782,89 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Суд касаційної інстанції не вбачає порушень судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, на які посилається відповідач у касаційній скарзі, та вважає, що судом повно встановлені обставини у справі, яким надана правильна правова оцінка на підставі законодавства, яке врегульовує спірні відносини.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за даними Державного земельного кадастру позивач є землекористувачем у Голосіївському районі м. Києва земельної ділянки площею 6888,25 кв.м. по вул. Інженерна, 2.

Нормативно-грошова оцінка зазначеної земельної ділянки проведена і згідно Витягу з Земельного кдастру №Ю-22467/2008 (кадастровий номер 8000000000:90:108:0016) становить 20079492,25 грн.

Виходячи з встановленої грошової оцінки земельних ділянок позивачем здійснено податковий розрахунок земельного податку на 2009 рік, та нараховано податок на поточний рік в розмірі 231315,75 грн., що помісячно становить 19276,31 грн.

Згідно із статтею 2 Закону України «Про плату за землю» використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати.

Як визначено статтею 5 цього Закону, об'єктом плати за землю є земельна ділянка, передана у власність або надана в користування, у тому числі на умовах оренди. Суб'єктом плати за землю (платником) є власник землі і землекористувач, у тому числі орендар.

Відповідно до частини 1 статті 7 Закону ставки земельного податку з земель, грошову оцінку яких встановлено, встановлюються у розмірі одного відсотка від їх грошової оцінки.

Виходячи з системного аналізу п. 8 ч. 1, 2 ст. 14 Закону України «Про систему оподаткування», ч.ч. 1, 2 ст. 2, ч. 2 ст. 4 Закону України «Про плату за землю» слідує, що повноваження щодо встановлення ставок земельного податку, як загальнодержавного обов'язкового платежу, належить до виключних повноважень Верховної Ради України та може реалізовуватись лише у вигляді внесення відповідних змін до Закону України «Про плату за землю».

До повноважень органів місцевого самоврядування у сфері регулювання суспільних відносин щодо обрахування та сплати земельного податку відповідно до змісту ч. 5 ст. 7 Закону України «Про плату за землю» належить диференціація та затвердження ставок земельного податку за земельні ділянки в межах ставок такого податку, встановлених Законом України «Про плату за землю».

З огляду на викладене суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку про безпідставність покладення відповідачем на позивача обов'язку здійснити розрахунок плати за землю і на підставі Рішення Київської міської ради від 25.12.2008 №944/944 «Про врегулювання питання користування земельними ділянками в місті Києві» яким встановлено, що з 01.04.2009 плата за земельні ділянки (крім земель, які використовуються державними та комунальними підприємствами, установами, організаціями для ведення лісового господарства, для водогосподарських потреб, та земель, зайнятих зеленими насадженнями загального користування, житловим фондом, об'єктами інженерно-транспортної інфраструктури, крім присадибних і садових земельних ділянок, а також визначених Київською міською радою, прийняті рішення про їх передачу у власність або в користування, але документи, що посвідчують права на такі земельні ділянки, не зареєстровані), які використовуються суб'єктами господарської діяльності, але право власності на які або право оренди яких у встановленому законодавством порядку не оформлено (не переоформлено), справляється в розмірі мінімальної річної орендної плати за земельні ділянки, встановленої статтею 21 Закону України «Про оренду землі» (3%).

Крім того, Постановою Шевченківського районного суду м. Києва від 27.09.2010, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 31.03.2011, визнано незаконним і нечинним з моменту прийняття п. 2 рішення Київської міської ради II сесії VI скликання від 25.12.2008 № 944/944 «Про врегулювання питання користування земельними ділянками в місті Києві». Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 22.09.2011 № К/9991/23210/11 зазначені судові рішення залишені без змін.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що при розгляді справи судами допущено неправильне застосування чи порушення норм матеріального та процесуального права.

Враховуючи викладене, судова колегія вважає, що суди першої та апеляційної інстанції, повно та правильно встановивши обставини справи, дали їм належну оцінку з дотриманням норм матеріального та процесуального права. Підстав для скасування судових рішень, з мотивів викладених в касаційній скарзі, не вбачається.

Керуючись ст. ст. 220-1, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м.Києва відхилити, а постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 07.09.2010 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 21.12.2010 залишити без змін.

Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст.236-238 КАС України.

Головуючий Л.В.Ланченко

Судді Н.Г.Пилипчук

Ю.І.Цвіркун