Рішення

від 11.12.2013 по справі 206/2163/13-ц

САМАРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

Справа 206/2163/13-ц

Провадження 2/206/586/13

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"11" грудня 2013 р. Самарський районний суд міста Дніпропетровська у складі:

головуючого судді Сухоруков А.О.,

при секретарі Віткалов А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Дніпропетровськ цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк», ОСОБА_2, про визнання недійсним договору поруки,

В С Т А Н О В И В:

04 квітня 2013 року позивач ОСОБА_1 звернулася до Самарського районного суду м. Дніпропетровська із позовом до Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк», ОСОБА_2, про визнання недійсним договору поруки №11070951000/2 від 06 листопада 2006 року, укладений між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» з однієї сторони, ОСОБА_2 (позичальник) та ОСОБА_1 (поручитель) з іншої сторони.

Свої позовні вимоги обґрунтував тим, що 18.04.2011 року отримав лист від з витягом з реєстру обтяжень, з якого вперше дізналався про існування обтяження, накладеного на його майно за відкритим виконавчим провадженням. Ознайомившись із виконавчим провадженням дізнався, що існує договір поруки, згідно якого він поручився за виконання ОСОБА_2 зобов'язань перед банком.

Позивач стверджує, що договору поруки не підписував, з ОСОБА_2 не знайомий, так само не знайомий з представником банку, якою підписано договір, і довідка про його доходи в ТОВ «ХамелеонАрт» за 2006 рік сфабрикована, оскільки він у цьому товаристві був працевлаштований лише з 2007 року.

Просить визнати недійсним договір поруки.

В судовому засіданні позивач та його представник ОСОБА_4 підтримали позов з наведених у ньому підстав.

Представник відповідача ПАТ «Укрсиббанк» заперечувала проти позову, оскільки є рішення Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська, яке набрало законної сили, про солідарне стягнення із позивача та ОСОБА_2 заборгованості за кредитним договором. Пояснила, що працівник банку перед підписанням кредитного договору чи договору поруки пересвідчується в особах позивальника і поручителя, виконуються інші необхідні перевірки, після чого уповноважена особа банку підписує договори. При цьому залученням поручителя банк у жодному разі не займається, в усіх випадках запрошенням поручителя займається позичальник.

Представник ОСОБА_2 адвокат ОСОБА_5 по суті позовних вимог заперечень не мав і пояснив, що його довіритель ОСОБА_2 піддалася умовлянням свого цивільного чоловіка взяти кредит, він також займався пошуком поручителя та підготовкою документів, і після виконання договору банком забрав гроші. З цього приводу є кримінальне провадження в органах внутрішніх справ. Представник заперечував проти стягнення з ОСОБА_2 будь-яких судових витрат, оскільки її вини в тому, що договір поруки підписано не ОСОБА_1, а іншою особою, немає.

Вислухавши пояснення та доводи учасників процесу, дослідивши матеріали справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав, встановлених в судовому засіданні.

Судом встановлено, що відповідно до договору поруки №11070951000/2 від 06 листопада 2006 року , укладений між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» (код ЄДРПОУ 09807750) з однієї сторони, ОСОБА_2 (позичальник) та ОСОБА_1 (поручитель), з іншої сторони, ОСОБА_1 поручився перед банком за виконання зобов'язань з повернення кредиту ОСОБА_2 (а.с.6-7).

Згідно свідоцтва про шлюб, укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_6, зареєстрований Жовтневим відділом РАЦС Дніпропетровського МУЮ 23 січня 2010 року, актовий запис № 23, ОСОБА_1 взяв прізвище ОСОБА_1 (а.с. 9).

Згідно рішення Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 03 листопада 2010 року та рішення Апеляційного суду Дніпропетровської області від 17 жовтня 2011 року з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 стягнуто на користь ПАТ «УкрСиббанк» заборгованість за кредитним договором №11070951000 від 06.11.2006 року в розмірі 63 887,02 грн. (а.с. а.с. 21, 22). При цьому, як видно з тексту рішення суду першої інстанції, ОСОБА_1 участі у розгляді справи не брав, проте за його апеляційною скаргою зазначене рішення переглядалося Апеляційним судом, отже дізнатися про існування договору поруки він міг після 03 листопада 2010 року, звернувся з даним позовом 04.04.2013 року, тобто трирічний строк давності звернення до суду ним не пропущений. Також вимоги про визнання недійсним договору поруки у наведеній іншій цивільній справі з підстав відсутності підпису особи, зазначеної поручителем, не заявлялися, внаслідок чого судами не з'ясовувалися і не досліджувалися, і посилання на встановлення рішенням суду дійсності договору поруки не заслуговують на увагу.

Згідно відповіді Красногвардійського РВ ДМУ ГУМВС України в Дніпропетровській області від 27.06.2013 року № 8421, 12.01.2012 року порушено кримінальну справу № 66121032 за фактом шахрайських дій ОСОБА_2 за ч. 3 ст. 358 КК України, яка перебуває у провадженні органу внутрішніх справ (а.с. 49).

З висновків почеркознавчої експертизи №2117-13, проведеної дніпропетровським науково-дослідним інститутом судових експертиз, складений 10.10.2013 року, вбачається, що підписи від імені ОСОБА_1 в графах: «ОСОБА_1» та «Поручитель» в двох примірниках договору поруки №11070951000/2 від 06 листопада 2006 року виконані не ОСОБА_1 , а іншою особою (а.с. 89-96).

Дані правовідносини регулюються Цивільним кодексом України.

В силу п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставою виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори й інші правочини.

Відповідно до ст. 626 ЦК України - договір є домовленість двох або більше сторін спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

За змістом ч. 1 ст. 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

В силу ч. 3 ст. 215 ЦК України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.

В п. 2 ППВССУ «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» від 30.03.2012 року № 5, визначено що договір поруки має додатковий (акцесорний) до основного зобов'язання - кредитного договору - характер і укладається саме для забезпечення виконання останнього, а поручитель згідно з частиною першою статті 554 ЦК відповідає перед кредитором, за загальним правилом, солідарно із позичальником, якщо договором поруки не встановлено його додаткову (субсидіарну) відповідальність.

Відповідно до п. 7 ППВСУ «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» від 06.11.2009 року № 9 правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом.

Суд вважає, що позивачем було доведено, що він не укладав спірний договір та не підписував його, що підтвердилось матеріалами проведеної почеркознавчої експертизи. Наведене щодо письмового договору суперечить вимогам ч. 2 статті 207 ЦК України де вказано, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Тому суд приходить до висновку, що на підставі ст.218 ЦК України, де зазначено, недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом, що спірний договір поруки є недійсним.

Судом роз'яснювались учасникам процесу положення ст.ст. 10, 11, 57-60, 61 ЦПК України та наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій, а також те, що суд розглядає цивільні справи в межах заявлених ними вимог і на підставі наданих доказів сторін та інших осіб, які беруть участь справі, при цьому суд приймає до розгляду тільки ті докази, які мають значення по справі.

Статтею 212 ЦПК України, передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Що стосується вирішення питання про розподіл судових витрат, суд виходить з того, що відповідач ОСОБА_2 також була учасником спірного договору поруки і як позичальник повинна була переконатися в особі поручителя, якого залучає позичальник, а не банк. Так само відповідний працівник банку повинен пересвідчитися в особах сторін договору, в тому числі поручителя, чого належним чином виконано не було, тому згідно ст. 88 ЦПК України відповідачі у рівних частинах повинні відшкодувати позивачу понесені ним судові витрати, які складаються із судового збору при подачі позову в розмірі 229,40 грн. (а.с. 1), судового збору на забезпечення доказів 114,70 грн. (а.с. 54а) та витрат на судову почеркознавчу експертизу в розмірі 2350,08 грн. (а.с. 111), тобто зі сплати судового збору в розмірі 172 грн. 05 коп. та 1175,04 грн. на проведення судової почеркознавчої експертизи з кожного з відповідачів.

Керуючись ст.ст. 11, 14, 202, 207, 215, 216, 526, 553, 626 ЦК України, ст.ст. 4-8, 10, 11, 18, 57-60, 88, 208, 209, 212-215, 218 Цивільного процесуального кодексу України, суд

вирішив:

Позов задовольнити.

Визнати недійсним договір поруки №11070951000/2 від 06 листопада 2006 року , укладений між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» (код ЄДРПОУ 09807750) з однієї сторони, ОСОБА_2 (позичальник) та ОСОБА_1 (поручитель), з іншої сторони.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 172 грн. 05 коп. та 1175,04 грн. на проведення судової почеркознавчої експертизи, загалом 1347 (одну тисячу триста сорок сім) грн. 09 коп.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» (код ЄДРПОУ 09807750) на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 172 грн. 05 коп. та 1175,04 грн. на проведення судової почеркознавчої експертизи, загалом 1347 (одну тисячу триста сорок сім) грн. 09 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Апеляційного суду Дніпропетровської області через Самарський районний суд м. Дніпропетровська протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час оголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя А.О. Сухоруков